Соціально-психологічна класифікація проблем дистантних сімей та їх вплив на особистість підлітка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Соціально-психологічна класифікація проблем дистантних сімей та їх вплив на особистість підлітка

У статті розглянуті окремі аспекти дистантної сім 'ї як понятійної категорії. Проведено теоретичний аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців, щодо впливу батьківської відсутності на виховання та розвиток підлітка.

Проаналізовано класифікацію проблем дистантних сімей, а також схильність підлітків до поведінкових порушень. Встановлено, що в контексті розгляду цієї проблеми, однозначного вирішення не має, через складне політичне, матеріальне та суспільне становище у нашій країні.

Ключові слова: дистантна сім 'я, підліток, виховання, розвиток, особистість, асоціальність, девіантність, поведінка.

Постановка проблеми

Сім'я - це соціальний інститут, перший і важливий чинник від якого залежить майбутнє нашої країни, джерело економічного, культурного, соціального і духовного розвитку суспільства. Через зміни які відбуваються в державі: безробіття, економічна нестабільність. загострена внутрішня та зовнішня політична ситуація, відсутність належних умов життя, зростання рівня злочинності та занепад моральних цінностей - усі ці фактори негативно позначаються на життєдіяльності сім'ї.

Різке погіршення матеріального становища є однією з причин, яка призводить до зростання кількості дистантних сімей. Дитина в дистантній сім'ї періодично або постійно живе в умовах неповної сім'ї, що зумовлює специфічні проблеми виховання. Взаємодія з дистантною сім'єю - одна з актуальних і складних проблем яка стоїть перед фахівцями педагогічної та соціальної сфери.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Багато зарубіжних та вітчизняних науковців вивчали проблеми сім'ї. Сім'я як соціальний інститут розглядалися А. Антоновою, С. Голод, Т Гурко та Т. Андреєвою. Зарубіжні психологи А. Адлер, Е. Берн, Е. Еріксон, М. Ламб, К. Хорн, К. Юнг та Дж. Мід - вивчали психологічні особливості поводження членів сім'ї, внтрішньо - особистісні конфлікти в ній, вплив батьків на особистість дитини, а також досліджували соціально-побутові умови проживання. Їхні методологічні розробки з приводу теоретичного обґрунтування сім'ї використовували у своїй науковій діяльності такі вітчизняні психологи та педагоги, як Т Титаренко, Г Костюк, О. Бондарчук, В. Поліщук, В. Дружиніна. Широко досліджували соціальну-психологічну проблематику сім'ї такі українські вчені, як О. Балакірєва, В. Бочарова, О. Ліщинська, О. Федоренко, Т Кравченко, Л. Карамушка та ін. Дезадаптацією сім'ї, як соціального інституту, а саме вихованням у ній дітей займаються М. Г алузова, Н. Максимова, І. Майданнік, А. Капська. Життєдіяльність дистантних сімей розглядали такі сучасні дослідники: Н. Гордієнко, О. Пенішкевич, О. Трубавіна, Н. Куб'як, В. Костів, А. Капська, Т Дорошок, Г. Венгер, Т. Веретено. Вплив дистантної сім'ї на розвиток та виховання дітей підліткового віку вивчали Я. Раєвська, В. Капіцина та А. Акмалова [4, 31 - 32].

На сьогоднішній день проблемами трудової міграції займаються такі науковці А. Атаманенко, О. Воловина, О. Гсдованська, І Лапшина, О. Маліновська, Н. Заверико, М. Шульга, Ф. Мустаєва та ін. Організація соціальної роботи з сім'ями трудових емігрантів досліджується у працях Є. Холостової, М. Голубенка, О. Бондарчука, Н. Чепелєвої [2, 18 - 19].

Актуальність проблеми дослідження та відсутність комплексних наукових розвідок, а саме класифікації проблем дистантних сімей, а відтак і впливу батьківської відсутності на виховання та розвиток підлітків, визначили мету публікації.

Мета статті. Визначити та охарактеризувати проблеми дистантних сімей та вплив батьківської відсутності на розвиток і виховання дітей підліткового віку.

Виклад основного матеріалу дослідження.

У методичній та науковій літературі існує безліч дефініцій поняття “сім'я”. Термін “сім'я” нами розуміється як стійка група людей, що об'єднана шлюбом, спорідненістю, усиновленням дітей, члени якої проживають разом та пов'язані внутрішньо-сімейними зв'язками [4, 33].

З точки зору науки “соціології”, сім'я виступає як мала соціальна група, кровно споріднена, заснована на шлюбі, функціонує на основі спільного побуту, матеріальної, моральної взаємодопомоги [1, 170].

Ми досліджуємо виникнення такої категорії сімей як “дистантна сім'я”. Американський соціолог Дж. Мід визначає дистантну сім'ю, як повну, в якій один із батьків відсутній, через особливості професійної діяльності або вимушеної трудової міграції, метою яких є матеріальне забезпечення сім'ї, через такі особливості, контакти між батьками та дітьми призупиняються та порушуються [1, 171].

Науковець В. Костів, досліджуючи виховний (педагогічний) потенціал сім'ї, називає “дистантною сім'єю” неповну нуклеарну чи розширену сім'ю в якій з дитиною проживає лише один з батьків, а інший тривалий час відсутній через деякі причини. Сім'я офіційно є повною, проте батьки вплив на дитину не здійснюють, внаслідок того, що перебувають на значній дистанції від сім'ї [5, 450].

І. Трубавіна дистантною називає сім'ю, в якій її члени проживають окремо внаслідок різних причин: заробітки, ув'язнення, лікування, неспроможність утримувати сім'ю та передача дитини до інтернатних закладів. На думку Ф. Мустаєвої дистантна сім'я - це сім'я, члени якої проживають один від одного на відстані, через специфіку своєї професії [5, 452].

Вчені Н. Заверико та Т. Веретенко розробили типологію дистантних сімей, в якій виділяють три основні критерії:

а) Причини утворення дистантної сім'ї, де збережені міцні сімейні відносини, проживання за ступенем спорідненості. До причин утворення дистантної сім'ї де збережені міцні сімейні відносини відносять:сім'ї у яких батьки періодично або тривалий термін відсутні; сім'ї у яких один з батьків перебуває на заробітках за межами України протягом тривалого часу ( більше 1 - 3 років); сім'ї у яких обидва батьки перебувають на заробітках за межами України протягом тривалого часу (більше 1 - 3 роки); сім'ї, де батьки працюють за вахтовим методом; сім'ї у яких діти народжені поза шлюбом та батьки разом ніколи не проживали; сім'ї з інтернаціональним характером, громадяни різних держав, у якій дитина проживає періодично з одним з батьків; сім'ї, батьки яких розлучилися, а діти проживають одним із них.

б) За якістю сімейних відносин дистантні сім'ї поділяються на: благополучні та неблагополучні.

в) Проживання сім 'ї за ступенем спорідненості: сім'я у якій дитина живе з одним з батьків; сім'я у якій дитина проживає з родичами; прийомна сім'я; опікунська сім'я.

У дистантній сім'ї збережена структура самої сім'ї (присутні обоє батьків), проте в силу певних причин (найпоширеніша з них - трудова міграція, а також працевлаштування не за місцем проживання, хвороба, ув'язнення та ін.) батьки просторово роз'єднані, отже, виключається можливість одного з партнерів (рідше обох) належним чином практично виконувати всі свої сімейні функції.

Особливостями дистантної сім'ї є: роздільне проживання членів сім'ї (як правило, батьки, чи один з них, працюють за кордоном), відокремлення місця праці від домівки; зміна ціннісних орієнтацій, порушення сімейної рівноваги; розпад сімейних зв'язків; надання переваги одній з сімейних функцій (економічній) [2, 19].

Основною проблемою, пов'язаною з трудовою міграцією є розрив родинних стосунків, в результаті чого діти залишаються протягом кількох років без піклування батьків. Ми спостерігаємо деформування сімейно-шлюбних відносин, виникнення неповних та неблагополучних сімей, дитячої бездоглядності та безпритульності, жорстокого поводження з ними.

На сьогоднішній день недостатньо вивчений та обґрунтуваний вплив тривалого перебування батьків за кордоном, на розвиток та виховання дитини підліткового віку. За останнє десятиліття у нашій державі внаслідок трудової міграції з'явилося нове явище, яке класифікують як “соціальне сирітство”, відповідно діти трудових мігрантів відносяться до такої категорії, батьки яких не позбавлені батьківських прав, але фактично не піклуються про своїх дітей. Слід зазначити, що незважаючи на актуальність, дана проблема тільки починає привертати увагу вітчизняних вчених і практиків. Дослідження вчених соціологів, психологів, педагогів свідчать про збільшення кількості правопорушень серед неповнолітніх, проявів девіантної поведінки і важковиховуваності дітей, зростання кількості безпритульних дітей, соціальних сиріт, дітей вулиці. Безпритульність дітей, відсутність контролю за їх поведінкою, навчанням, розвитком і вихованням з боку батьків через їх відсутність призводить до їх педагогічної та соціальної занедбаності [3, 57].

Беззаперечно, сім' я є найважливішим чинником соціалізації дитини, в якій відбувається формування її як особистості. Вплив на дітей здійснюється шляхом цілеспрямованого виховання та атмосфери яка панує в сім' ї. Тривала відсутність батьків впливає на психічний стан і розвиток дитини, формування її світогляду, на погіршення поведінки, навчання і виховання у цілому.

Класифікація проблем дистантних сімей:

1. Проблеми соціально-психологічного характеру: проблеми з однолітками та однокласниками; проблеми у взаємовідносинах з одним з батьків; потреба у спілкуванні з батьками; погіршення емоційного стану; конфлікти та непорозуміння в сім'ї; проблеми у взаємовідносинах з учителями; підвищена тривожність та завищена агресивність.

2. Проблеми фізичного характеру: затримка фізичного розвитку; затримка мовного розвитку; затримка психомоторного розвитку; психосоматичні захворювання; прояви неврозоподібної симптоматики (порушення сну, апетиту, режиму дня, пізнавальної сфери).

3. Проблеми педагогічного характеру: відсутність мотивації до навчання; проблеми організації дозвілля - змінна цінісних орієнтацій, інтересу до навколишнього світу; прояви девіантної, делінквентної, адиктивної та суїцидальної поведінки [3, 56].

Через вищезазначену класифікацію проблем, дітям, особливо у підлітковому віці, властиві такі емоційні переживання (психосоматичні розлади):

1. Переживання втрати (підлітки відчувають себе покинутими, розлука з батьками для них є дуже болісною та викликає почуття туги та непотрібності).

2. Образа на батьків (через те, що батьки протягом часу відсутні у житті підлітка, вони ображаються та зляться на них).

3. Відсутність відчуття опори та підтримки (сім'я є важливою опорою для підлітка, коли батьків не має поруч, дитина не відчуває себе в безпеці, в свою чергу це призводить до тривожності та викликає почуття страху, деприсивності).

4. Почуття провини (підлітки відчувають провину, за те що батьки тяжко працюють заради них).

5. Занижена самооцінка (особливо присутня в підлітковому віці, коли дитина переживає такий кризовий момент у своєму житті, а поруч не має близької людини).

6. Фізіологічні зміни в емоційній, пізнавальній та вольовій сфері (розлука з батьками викликає стресовий стан у підлітка, що в свою чергу сприяє розвитку тривожності, неврозу, агресії).

Ступінь переживання розлуки визначається інтенсивністю контактів з батьками. Підлітки в яких емоційний зв'язок з батьками тісний набагато важче переносять розлуку, ніж ті які мають холодні відносини з батьками. Реакція на відсутність батьків у підлітків може бути такою:

1. Фаза шоку ( вони заперечують реальний факт від'їзду батьків, діти можуть переглядати родинні фотографії, згадувати їх, можуть йти на будь-який компроміс тільки, щоб побачити батьків і почути їх голос).

2. Фаза страждання і дезорганізації являє собою період, при якому відчувається втрата стосунків з близькими людьми. Біль розлуки максимально відчувається і виражається в емоційному стражданні, депресії, тривожність і т. д.

3. Фаза пригнічення: являє собою перехід від стану інтенсивної пригніченості до смутку.

4. Фаза прийняття: підлітки приймають реальну ситуацію розлуки з батьками, намагаючись привести в порядок себе, з невеликою підтримкою з сторони оточення в той момент (близькі, педагоги, психологи, які проводять соціально-педагогічну та психологічну роботу) [5, 453 - 545]. На жаль підлітки з дистантних сімей, не завжди потрапляють в поле зору фахівців, і залишають наодинці із своєми проблемами. Тому фаза “прийняття” не завжди досягається підлітком самостійного, лише якщо в цьому допоможуть оточуючі та кваліфіковані спеціалісти.

Перша реакція підлітка на від'їзд батьків за кордон проявляється шоковою ситуацією на новину, страхом, тривогою, невпевненістю у майбутньому, неврозністю, почуттям провини, злістю, необхідністю звикання до нових обставин, образою і смутком.

Ще раз варто наголосити на тому, що особливо шкідлива розлука батьків з дітьми в підлітковому віці і не тільки тому, що це кризовий період в житті індивіда. Підлітки емоційно ще діти у них як і раніше сильна потреба, щоб батьки любили і приймали їх такими, як вони є, підтримували їх прагнення, інтереси та захоплення.

Розглянемо різні прояви асоціальності дітей з дистантних сімей, на прикладі поведінкових порушень, до яких вони можуть бути схильними в підлітковому віці, а саме: девіантна, делінквентна, адиктивна та суїцидальна поведінка. дистантна сім'я асоціальність діти

Девіантна поведінка - поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів. Щодо проявів такої поведінки в підлітків з дистантних сімей, то вона проявляється, в прогулюванні уроків та зниженні успішності, вживанні алкоголю та наркотиків, появі шкідливих звичок, бродяжництві, вдаванні до обману. Причини такої поведінки - послаблення нагляду та контролю з боку дорослих, відчуття вседозволеності, бажання бути дорослим та хибне уявлення про доросле життя, зміна життєвих цінностей.

Делінквентна поведінка (від лат. delictum - проступок) - це асоціальна, протиправна поведінка, яка проявляється у вчинках (діях або бездіяльності), що завдають шкоди як самим особам, так і суспільству в цілому. Підлітки, які схильні до делінквентної поведінки, можуть скоювати різні правопорушення, а саме: хуліганство, бійки, пошкодження шкільного інвентарю, порушення громадського порядку і т. д.

Також, у підлітків з дистантних сімей, може проявлятися адиктивна форма поведінки, яка виникає в результаті зловживання різними психотропними речовинами, що змінюють психічний стан, викликають залежність до вживання наркотичних препаратів, як результат соціальна дезадаптація, емоційні розлади, збудливість, жорстокість [5, 455].

Розглянемо детальніше , як відсутність батьків впливає на особистісний та емоційний розвиток підлітків, які виховуються в дистантних сім'ях. До вад особистісного розвитку, які можуть проявитися в підлітків з дистантних сімей, можемо віднести:

1. Агресивність - вороже ставлення дитини до близьких людей, вчителів, однокласників. Більш легка форма агресивності може проявлятися в вигуках, нецензурних фразах, не бажанні вчитися, не відвідувані занять.

2. Тривожність - переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням небезпеки, відчутям страху та тривоги в різних ситуаціях.

3. Замкнутість - після того як батьки поїхали, підліток може відчувати психологічну травму і прагнення залишитися на одинці, щоб полегшити свій душевний біль.

4. Імпульсивність - поведінка яка виражається у схильності діяти без достатнього свідомого контролю, під впливом зовнішніх обставин, у підлітків з дистантних сімей, цими обставинами є від'їзд батьків.

5. Асоціальність - проявляється в тому, що підлітки, вживають алкоголь, наркотичні речовини, курять, скоюють протиправні вчинки, основним фактором, що спричиняє всі поведінкові порушення є відсутність контролю з боку батьків [5, 456].

Відсутність уваги з боку батьків спричиняє виникнення, ще однієї проблеми, з якою стикаються діти з дистантних сімей - жорстоке поводження та насильство з боку однолітків, однокласників, старшокласників, а іноді близьких людей ( бабусі, дідуся, родичів, опікунів та сусідів). Діти які зазнали знущання та жорстокості всю свою активність спрямовують на самозахист. Підлітки стають уразливими, у них сформовується неадекватне уявлення про себе та інших, вони не здатні довіряти, схильні до жорстокості. Перенесене насильство, залишає відбиток у свідомості на все подальше життя і здійснює вплив на всі подальші стосунки з найближчими та оточуючими людьми [4, 456].

Висновки

Отже, найбільшою проблемою дітей трудових мігрантів є проблема спілкування, яка викликана відсутністю значущих людей. Дефіцит спілкування з батьками впливає на загальний емоційний стан дітей, їх самооцінку, викликає погіршення настрою, агресивність, підвищену тривожність, схильність до конфліктної поведінки, як у шкільному колективі, з однолітками та учителями, так і в родиному середовищі. Усе це певним чином впливає на саморозвиток, виховання та загалом особистість підлітка.Тому, однією з основних проблем, дистантнх сімей, є розрив родинних стосунків, в результаті чого діти залишаються без батьківського піклування впродовж певного часу

Таким чином, узагальнюючи, необхідно відзначити, що проблеми дітей трудових мігрантів стають дедалі очевиднішими, а їх негативні наслідки свідчать про актуальність і необхідність прийняття дієвих заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту цієї соціальної групи.

Література

1. Гаврилюк. Ю.П. Діти трудових мігрантів: психоемоційні та адаптаційні труднощі. / Ю.П. Гаврилюк// Соціальна робота в Україні: теорія і практика. Науково- методичний журнал. - № 1, 2008 - С. 170 - 171.

2. Гевчук Н.С. Соціально-психологічні проблеми виховання дітей трудових мігрантів / Н.С. Гевчук // Збірник наукових праць Кам 'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / Кам'янець- Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. - Кам'янець- Подільський: Аксіома, 2009. Сер. соціально- педагогічна, Вип. 11. - С. 18 - 19.

3. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика: Монографія / Ірина Дмитрівна Звєрєва. - К.: Правда Ярославичів, 1998. - 393 с. - С. 56 - 57.

4. Католик Г.А. Діти трудових емігрантів. Особливості особистісної ідентичності у підлітково- юнацькому віці / Г.А. Католик// Практична психологія та соціальна робота. - №12. - 2006. - С. 31 - 33.

5. Крупник І.Р. Наявність впливу батьківської депривації в сім 'ї трудових мігрантів /І.Р. Крупник // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. - К., 2014. -Т. 11. - Вип. 11. - Ч. 1. - С. 450 - 456.

Размещено на Allbest.ru