Використання фотоспогадів у позитивній мотивації індивіда

Виклад основного матеріалу дослідження. Одним із зовсім нових напрямків арт-терапії є фототерапія, вона пов'язана із застосуванням фотографії для вирішення різного роду психологічних проблем, а також для розвитку та гармонізації особистості, позитивного впливу фотографії на індивіда і його стосунків з навколишнім світом. У фотографії може відбуватися зіткнення і поєднання реальності та фантазії, завдяки чому знімок стає «транзитним об'єктом», інструментом наочно-дієвого освоєння світу і власної внутрішньої реальності. Фотографія пов'язана з передачею значущих для людей почуттів і уявлень [3].

Фотографія володіє можливістю зафіксовувати спонтанні або ж ретельно підібрані моменти життя індивіда та демонструє безліч можливостей для індивідуальної роботи. Фотографічне зображення потенційно виступає інструментом підтвердження реального існування тих чи інших предметів і явищ, наповненням їх індивідуальним змістом завдяки використанню іншого погляду на відображену реальність. Як комунікативний засіб, фотографія поєднує в собі форми знань, відображень і репрезентацій. А також виступає інструментом позитивного наповнення спогадами індивіда, що, відповідно, дає можливість використовувати її як активну складову мотиваційної системи особистості [5].

Фотографії, зроблені клієнтом. Фотографування об'єктів виступає метафоричним вікном, що показує можливі дотики взаємодії через об'єкти, які зацікавили клієнта. Це своєрідні невербальні ключі до глибин підсвідомості особистості при формуванні мотиваційної системи.

Фотографії клієнта, зроблені іншими. Позуючи, під час фотографування, індивід представляє певну інформацію для навколишнього світу. Однак, саме фотограф, як «інший», приймає рішення про те, що, коли, де і як знімати, а тому індивід має можливість краще усвідомити та зрозуміти себе через погляд зі сторони.

Автопортрет. Один з найскладніших та найцікавіших методів фототерапії, адже транзитним об'єктом ресурсування виступає лише об'єктив фотокамери. Це психологічна спроба розгляду себе через знімок, символічний невербальний розбір своїх складових на фотографічному зображенні.

Сімейні фотоальбоми. Робота з ними в психологічному консультуванні це свідчення того, що існують особи, які є близькими для автора фотоальбому, його своєрідна група підтримки, основа самоідентифікації. Формування фотоспогадів за допомогою фото колекцій, зробленими найближчими для індивіда «іншими», є позитивним способом мотивації особистості.

Фотопроекції. Це можливість усвідомити особисті фільтри, стереотипи, погляди через розглядування фотографій та усвідомлення важливості емоційного, а не візуального змісту. Чому і як, а не що - є ще однією терапевтичною складовою у роботі з позитивною мотивацією індивіда [11].

У більшості випадків фотографія пов'язана з фіксацією зовнішнього вигляду людини і тих чи інших її важливих дій. Вона дозволяє зберегти в часі відчуття тіла, досвід його спокою і руху. Ми можемо побачити на фотографіях різні пози і вирази обличчя, що передають ті чи інші реакції і стани. Фотографія виконує фокусуючу та змістотворну функції, які є важливими при проблемах мотивації. Фокусуюча функція пов'язана зі здатністю фотографії оживляти спогади і приводити до повторного переживання подій. Змістотворна функція фотографії полягає в її здатності допомагати особистості побачити сенс вчинків і переживань - як своїх власних, так і інших людей. Вона також забезпечує необхідну для саморефлексії відстороненість, завдяки чому індивід зможе побачити переживання і вчинки в новому світлі і осягнути їх, зрозуміти глибинний зміст. Відбувається переосмислення досвіду і встановлення смислових зв'язків між подіями і різними елементами внутрішнього світу [2; 4].

Мотивація - усвідомлюваний або неусвідомлюваний психічний чинник, що стимулює індивіда до вчинення певних дій і визначає їх спрямованість і цілі. За допомогою фотографії можна активувати спогади, які сформують позитивну мотиваційну систему особистості [1]. Задоволення потреби завжди пов'язане з позитивними емоційними переживаннями. Позитивна емоція фіксується в пам'яті і згодом, як своєрідне «уявлення» про майбутнє, виникає щоразу при виникненні відповідної мотивації [10]. Фотографії виступають перехідним об'єктом між потребою і її задоволенням, активуючи дії відповідної мотивації. Мотивація ж, як фізіологічний механізм недостатку чогось, зберігає в пам'яті сліди тих зовнішніх об'єктів, які здатні задовольнити наявну в організмі потребу, і тих дій, які здатні привести до її задоволення. Фотографія ж є візуальним відтворенням даного процесу [2; 6].

Кожен особистий знімок стає для людини свого роду автопортретом, «дзеркалом пам'яті», в якому відображаються навічно зафіксовані моменти минулого. Взяті разом, ці фотографії стають одночасно візуальними слідами минулих подій (як фізичних так і емоційних) і індикаторами можливого майбутнього. У цьому сенсі статичність фотознімку, здавалося б, вступає в протиріччя з безперервністю потоку спогадів. Треба сказати, що спогади - це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого. В них закладені етапи життя індивіда, які співвідносяться ним із суспільними подіями, з важливими в особистому житті датами. Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоціями, які збагачують і поглиблюють зміст відтворення. Вважають, що спогади з часом можуть бути модифіковані, наприклад: одна з провідних дослідниць в області пам'яті - Елізабет Лофтус встановила, що будь-яка подія, яка відтворюється в пам'яті, відновлюється неточно. Те, що індивід називає пам'яттю по відношенню до певної події, насправді є її реконструкцією. Дослідження Е. Лофтус продемонстрували, що при відтворенні пам'ять використовує нову і яка вже раніше існувала інформацію для заповнення прогалин в наших спогадах. «Спогади не настільки стабільні, як ми звикли вважати: з часом вони можуть змінюватися» - стверджує Е. Лофтус. Цю особливість можливо визначити як взаємодоповнюваність пам'яті і фотографії. У той час як мнемічна репрезентація епізоду минулого характеризується сюжетною безперервністю, в нього не здатні «впровадитися» фрагменти інших спогадів, саме за рахунок фрагментарності фотографія проникає в тканину спогадів, не руйнуючи, а перетворюючи і організовуючи їх. Фотографія не підміняє собою спогад, і не тотожна йому. Психологічно вона виконує роль зовнішнього соціального засобу, що дозволяє суб'єкту «увійти» до відповідних шарів матеріалу, який приховано зберігається в його автобіографічній пам'яті [3].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Фотографія здійснює потужний вплив на емоційний стан особистості, породжує позитивні переживання, перетворює і організовує спогади, допомагаючи нам «увійти» до відповідних шарів матеріалу, який приховано зберігається в нашій автобіографічній пам'яті, запобігає їх реконструкції при повторному відновленні в пам'яті.

емоційний мотивація пам'ять фотографія

Размещено на Allbest.ur