Психологічні механізми розвитку ключових компетентностей у дорослому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Психологічні механізми розвитку ключових компетентностей у дорослому віці

Виконав:

В.Ю. Помилуйко

Стаття присвячена аналізу психологічних механізмів розвитку ключових компетентностей дорослих. Психологічні механізми розглядаються як система певних факторів і відношень, що передбачають появу в особистості різних психологічних новоутворень, позитивних змін у режимі її функціонування. Доведено, що психологічними механізмами розвитку ключових компетентностей дорослих виступають інтеріоризація цінностей; особистісна і професійна ідентифікація; соціально-професійна і соціально-психологічна адаптація; особистісна і міжособистісна рефлексія. Автором детально охарактеризовано визначені психологічні механізми розвитку ключових компетентностей у дорослому віці.

The article describes the psychological mechanisms of development of key competencies of adults. The mechanism of internalization of values provides personality's awareness of Company's values and universal values; causes personal identification, which means that adults have characteristics and abilities, which prove their uniqueness. The mechanism of professional identification provides that adults show a subjective activity to transform reality, to study professional experience and to work in a team. The mechanism of social and professional adaptation in the development of key competencies of adults finds expression in deepening the knowledge and skills of professional activity, in satisfaction of people by their work, their professional career and financial security capabilities. Socio-psychological adaptation as a psychological mechanism means successful decision-making, conflict resolution using skills and competencies, acquired during socialization, optimizing the relationship of the individual and the group, achieving the goals of their activities and the acquisition of new patterns of behavior, forming personal qualities (sociability, cooperation, empathy, organization and responsibilities, etc.). Personal and interpersonal reflection act as psychological mechanisms that aim not only to reflect on their own actions and their own «I», but the inner world of colleagues; abilities of adults to manage their own activities.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку суспільства з притаманними йому швидкими темпами змін в усіх сферах життя вимагає від дорослого населення постійного саморозвитку і самореалізації як важливих факторів соціального та економічного прогресу. З переходом людини до періоду дорослості процес розвитку не припиняється і не завершується, хоча йому притаманні деякі протиріччя і гетерохронність (нерівномірність). Подолання особистісних деформацій і ефективність самореалізації особистості залежить від розвитку ключових компетентностей дорослих. Особливості сьогодення вимагають від дорослого населення володіння цілою низкою здатностей (письмова й усна комунікація рідною мовою, знання другої мови; здатність спілкуватися з фахівцями різних галузей; елементарні навички роботи з комп'ютером; здатність працювати в команді, навички міжособистісних відносин; здатність породжувати нові ідеї тощо), пов'язаних з необхідністю особистості взаємодіяти з суспільством. Використання набутих у процесі життя здатностей, що відносяться до ключових компетентностей, забезпечує особистості функціональну грамотність, соціалізацію, потенційну ефективність в професійній діяльності. Одним із шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними економічними потребами є орієнтація дорослих на розвиток ключових компетентностей і визначення ефективних механізмів їх упровадження. Отже, важливим етапом розвитку ключових компетентностей особистості в дорослому віці є аналіз психологічних механізмів, що забезпечують цей процес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У процесі дослідження детально вивчалися психологічні механізми, пов' язані з розвитком різних видів компетентностей: іншомовної комунікативної компетентності майбутнього фахівця (К. Олександренко, 2014), часової компетентності особистості (О. Кузьміна, 2015), соціально-психологічної компетентності в умовах дизонтогенези (Ю. Корольова, 2015), аутопсихологічної компетентності державних службовців (Н. Паєвська, 2009), професійної компетентності державних службовців у системі підвищення кваліфікації (В. Міляєва, 2012) тощо.

Формулювання цілей статті - визначення психологічних механізмів розвитку ключових компетентностей в дорослому віці.

Виклад основного матеріалу дослідження

Узагальнення наукових підходів до визначення поняття «психологічні механізми» дало можливість стверджувати, що в сучасній психології ця дефініція розглядається як сукупність взаємопов'язаних обставин, глибинні психологічні утворення особистості, стан оптимальних співвідношень між елементами, система різних факторів, умов, засобів, відношень, зв'язків тощо. Так, В. Леонтьєв визначає психологічні механізми як відображення в психіці об'єктивних чинників, закономірностей людської взаємодії з оточуючим світом, як «розкодовані фактори» тих чи інших станів [4, с. 70]. І. Куришева під психологічними механізмами розуміє систему різних факторів, умов, засобів, відношень, зв'язків та інших психічних явищ [3, с. 104].

Ряд науковців (І. Булах, 2010; В. Волошина, 2016; В. Міляєва, 2012 та ін.) визначають психологічні механізми як функціональні способи перетворення особистості, внаслідок чого з'являються різні психологічні новоутворення, підвищується чи понижується рівень організованості особистісної системи, змінюється режим її функціонування. Пристаємо до думки цих авторів, що психологічні механізми як система певних факторів і відношень передбачають появу різних психологічних новоутворень у особистості, внаслідок чого відбуваються позитивні зміни в її ефективності і режимі функціонування.

Доведено, що психологічними механізмами розвитку ключових компетентностей дорослих виступають інтеріоризація цінностей; особистісна і професійна ідентифікація; соціально-професійна і соціально-психологічна адаптація; особистісна і міжособистісна рефлексія. Більш детально розглянемо кожний психологічний механізм розвитку ключових компетентностей у дорослому віці.

Інтеріоризацію можна уявити як процес формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню зовнішньої соціальної дійсності (норм, цінностей, ідеалів тощо). У процесі професійного навчання дорослих механізм ціннісної інтеріоризації забезпечує усвідомлення особистістю цінностей компанії та загальнолюдських цінностей. Зовнішні ознаки професії та ціннісні установки компаній, де працюють фахівці, осмислюються ними через призму особистісних цінностей. На основі такої інтеріоризації формується світогляд, що відповідає узагальненим нормативним суспільним та корпоративним цінностям. Формування власної системи цінності на основі суспільних і професійних відкриває особистості можливість бути визнаною в компанії як їх носія. О. Огородніков виділяє чотири типи інтеріоризації цінностей в суспільстві. У першому типі відбір інформації заснований на суб'єктивній впевненості в тому, що ця інформація може бути схвалена і поширена в соціальному оточенні; для цього типу характерний слабкий ієрархічний зв'язок цінностей-ідеалів і термінальних цінностей, і високий - термінальних та інструментальних цінностей. У другого типу цінності- ідеали визначають термінальні цінності, але інструментальні цінності суперечать термінальним, при формуванні та координації діяльності здійснюється опора на інформацію, нав'язану ззовні. У третього типу спостерігається слабка відповідність всіх трьох рівнів цінностей, ступінь актуальності інформації визначається на основі уявлень про схвалення і поширення інформації в соціальному оточенні. Четвертий тип, з високою ієрархічної залежністю трьох виділених рівнів цінностей, характеризується відбором і фільтрацією інформації за критерієм відповідності цієї інформації стійким ідеалам і цінностям індивіда, а при координації та оцінки результативності дій виникає орієнтація на традиції та інституційні норми [7]. Отже, для кожного типу притаманні свої ознаки інтеріоризації цінностей, що впливають на формування в їх носіїв ключових компетентностей. компетентність дорослий психологічний механізм

Соціальні та корпоративні цінності не тільки усвідомлюються дорослими за допомогою мислення та переходять у стійкі мотиваційні утворення, але й, в разі набуття особистісного значення, викликають певні почуття. Крім того, важливими є і діяльнісний аспект в процесі інтеріоризації цінностей дорослих: самостійність їх дій (на основі вироблених принципів життя) або несамостійність (під впливом оточення і соціуму). Отже, інтеріоризація цінностей має різний ступінь вираження - від активної життєвої позиції дорослих як вираження високого ступеня прийняття ними ціннісної системи до активної протидії системі цінностей. Інтеріоризація загальнолюдських і корпоративних цінностей вимагає врахування в діалектичній єдності не тільки соціального та індивідуального, але й когнітивного, чуттєвого та діяльнісного аспектів розвитку дорослих.

Ідентифікація - це механізм ототожнення себе з іншими людьми, що дозволяє засвоювати різні соціально-прийнятні норми поведінки. Сутність цієї дефініції розкривається в працях багатьох науковців (І. Бех, 2013; Е. Еріксон, 1996; Л. Шнейдер, 2004 та ін.). Так, І. Бех визначення ідентифікації у психології розділяє на «три основні групи:

- як процес копіювання суб'єктом думок, почуттів, дій другої особи як моделі, процес засвоєння цінностей, норм, ідеалів, ролей і моральних якостей значущого іншого, що поєднується з проявом до нього симпатії і згодою на його контроль;

- як процес уподібнення значущому іншому, що супроводжується засвоєнням його цінностей, поглядів, настанов, специфічних форм поведінки;

- як процес ототожнення суб'єкта з іншою особою, при цьому або підкреслюється необхідність наявності емоційних зв'язків між взаємодіючими індивідами як важлива умова ідентифікації, або сам феномен ідентифікації описується переважно як емоційний. Найбільш виразно емоційне трактування ідентифікації виявляється у зарахуванні її до розряду феноменів, які мають виражену емпатійну природу» [1, с. 20]. Отже, у процесі ідентифікації відображається вплив одного індивіда на інших, встановлення між ними емоційних зв'язків, наслідування поведінкових чи особистісних характеристик авторитетних людей. За допомогою механізму ідентифікації особистість засвоює соціальний досвід, оволодіває новими для неї властивостями і якостями.

Для нашого дослідження та визначення психологічних механізмів розвитку ключових компетентностей дорослих важливими стали наступні положення: переживання почуття ідентичності з віком і в міру розвитку особистості посилюється (Е. Еріксон, 1996); ідентичність пов'язується з структурною цілісністю особистості, тому її доцільно співвідносити з ідентифікацією як механізмом і процесом, що забезпечує формування ідентичності (І. Бех, 2013). Таким чином, дорослий вік можна вважати основним періодом особистісної і професійної ідентифікації.

Особистісну ідентифікацію прийнято розглядати як набуття особистісних характеристик іншої людини, відтворення поведінкових або символічних форм, до яких належать дії суб'єкта ідентифікації. Особистісну ідентифікацію як психологічний механізм можна розглядати як перелік характеристик і здатностей, що доводять дорослій людині її унікальність.

У дорослому віці основною для людей стає професійна діяльність. Професійна ідентифікація передбачає наслідування професійних дій зразка (об'єкта) ідентифікації. Орієнтація на конкретну особу в професії передбачає вивчення її досвіду, набуття не тільки стійких вмінь і навичок професійної діяльності, але й ключових компетентностей, що визначають основні підходи до роботи. Процес професійної ідентифікації є відображенням суб'єктивної активності особистості дорослого віку щодо перетворення навколишньої дійсності, вивчення професійного досвіду, можливостей роботи в команді. Погоджуємося з твердженням О. Урбанович, що суттєвий вплив на процес соціалізації особистості здійснює її адаптація (пристосування) до умов діяльності як складного процесу, який порушує різноманітні сторони життєдіяльності. При цьому адаптацію науковець розглядає не тільки як складову соціалізації, і як її механізм [8, с. 103]. Адаптація в дорослому віці є процесом періодичних змін її різновидів, обумовлених динамікою сукупності соціальних, біологічних, особистісних, професійних особливостей людини в різних системах: «людина-професія»; «людина-людина»; «людина - соціальна група»; «людина - організація»; «людина-соціум». З урахуванням провідного виду діяльності для людей дорослого віку - професійно-трудової, одним із психологічних механізмів розвитку ключових компетентностей дорослих визначено найбільш поширені різновиди адаптації - соціально-професійну і соціально-психологічну.

Соціально-професійна адаптація - це процес входження людини в професію, гармонізація її взаємодії з професійним середовищем і діяльністю, виконання професійно-рольових соціальних функцій, отримання відповідного соціально-професійного статусу. Дослідження соціально-професійної адаптації (В. Васильєв, 2006; О. Музальов, 2007; О. Самохвалов, 2007 та ін.) дає підстави стверджувати про різноманітність тлумачення цієї дефініції як складного процесу переходу від кількісних змін (поглиблення знань, оволодіння засобами та прийомами реагування, зростання впевненості у своїх можливостях, формування позитивного ставлення до нових завдань і умов діяльності) до якісних змін особистості (реалізація нових видів діяльності). Сутність соціально-професійної адаптації дорослих полягає у створенні такого середовища, в якому відбувалася б повсякденна життєдіяльність індивіда, спрямована на розвиток здібностей, творчого потенціалу, потреб та інтересів, ключових компетентностей. На процес соціально-професійної адаптації людини до середовища впливають ряд обставин, пов'язаних із віковими змінами біології людини, розпорядком її діяльності, технологій праці, складу соціальних груп, стадій розвитку колективу і організації тощо. Отже, соціально-професійна адаптація людини до праці є сукупністю психологічних механізмів, що виявляється в успішності його професійної діяльності, задоволеності своєю працею, професійною кар'єрою, можливостями матеріального забезпечення сім' ї тощо.

Соціально-психологічна адаптація трактується як результат, що виражається в гомеостатичній рівновазі особистості з вимогами зовнішнього оточення. У соціально-психологічному розумінні адаптація знаходить своє вираження в оптимізації взаємин особистості і групи, зближення цілей їх діяльності. Основні положення соціально-психологічної адаптації висвітлюються в працях сучасними науковцями (В. Бодров, 2007; О. Мельничук, 2015; В. Кислий, 2003; А. Фурман, 2000 та ін.). Так, О. Мельничук доводить, що категорія «соціально-психологічна адаптація» в психологічних дослідженнях аналізується в контексті власне процесу (як адекватна організація взаємодії зі середовищем), результату (як адаптованість) та здібності (як адаптивність). Автор наполягає, що соціально-психологічна адаптація виникає у ситуаціях, пов'язаних зі зміною звичного для людини соціального середовища, або ж в ситуаціях необхідності зміни свого способу взаємодії з цим середовищем [6, с. 122]. Механізми адаптації особистості з успіхом виконують свої функції, якщо приводять її до адаптованості у середовищі.

Отже, адаптація є не тільки процесом пристосування до системи, але й встановлення відносин між цією системою (процес і результат). Наслідками адаптації є адаптованість (рівні фактичного пристосування особистості до умов життя, її соціального статусу і самовідчуття). Адаптованість людини є універсальною формою аналізу й усвідомлення людиною своєї єдності із соціумом, природним механізмом формування і творення знань, умінь, норм, цінностей. Адаптованість особистості передбачає сформованість у неї таких особистісних якостей як: комунікабельність - здатність до спілкування, швидкого встановлення контактів і зв'язків; співробітництво - вміння працювати в колективі, визначення свого місця в спільній діяльності; емпатійність - чутливість, здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншої людини; організованість та відповідальність - уміння планувати свої дії та поведінку, неухильно дотримуватись цього плану; уміння в різноманітних умовах знаходити можливості для вияву своєї активності та творчості. Механізм соціально-психологічної адаптації в розвитку ключових компетентностей дорослих знаходить прояви в їх успішному прийнятті рішень, подоланні конфліктних ситуацій шляхом використання набутих у процесі соціалізації навичок і компетентностей, оптимізації взаємин особистості і групи, зближенні цілей їх діяльності та набутті нових способів поведінки, сформованості особистісних якостей (комунікабельності, співробітництва, емпатійності, організованості та відповідальності тощо).

Рефлексія є психологічним механізмом розвитку різних видів компетентності (І. Булах, 2010; А. Карпов, 2002; М. Найдьонов, 2008 та ін.). Сутність рефлексії І. Булах вбачає в осмисленні та переосмисленні особистісних змістів (власних образів «Я»), які відбивають нові знання про самого себе. Тим самим рефлексивний аналіз, на думку автора, призводить до переосмислення особистістю власних рис характеру, якостей, можливостей та здібностей і залежно від спрямованості осмислення актуалізуватися минулий образ «Я» (ретроспективна рефлексія), теперішній образ «Я» (ситуативна рефлексія) або майбутній образ «Я» (перспективна рефлексія) [2, с. 110]. Вчена наголошує на можливості переосмислення власних рис характеру, якостей, можливостей та здібностей з урахуванням минулого і теперішнього досвіду та прогнозування майбутньої діяльності. Відтак, рефлексія - механізм осмислення й переосмислення минулого, пізнання теперішнього та передбачення майбутнього.

Рефлексія впливає на розвиток особистості: дає цілісне уявлення про зміст, способи та засоби власної діяльності; відкриває можливості критичного ставлення до себе і своєї діяльності; робить людину суб' єктом власної активності. Отже, найважливішою особливістю рефлексії є здатність особистості у дорослому віці керувати власною активністю, переключатися на нові механізми у зв'язку зі зміною цілей, задач, стратегій, умов діяльності. На основі узагальнення сучасних психологічних досліджень М. Марусинець доводить, що проблема рефлексії розглядається у трьох напрямах:

- при вивченні мислення, коли людина виявляє умови і основи системи власних знань і мислення, набуває здатності мислити про те, як мислить, знати те, що знає (інтелектуальна рефлексія або рефлексія мислення);

- при вивченні самосвідомості, при самовизначенні суб'єкта щодо власного уявлення про себе, коли встановлюються внутрішні орієнтири і способи розмежування «Я» й «не Я», коли людина стає сама для себе об'єктом управління, а рефлексія стає основним засобом саморозвитку, умовою і способом особистісного зростання (особистісна рефлексія);

- у процесах комунікації і кооперації, тобто спільних діях та їх координації, коли рефлексія є способом розуміння себе через іншого, коли партнери не лише прогнозують дії один одного, а й, коректуючи свої дії, можуть впливати на іншого (міжособистісна або соціальна рефлексія) [5, с. 139-140].

У розвитку ключових компетентностей дорослих саме особистісна і міжособистісна рефлексія виступають як психологічні механізми, які сприяють осмисленню власних дій і свого «Я» й внутрішнього світу людей, з якими працює особистість. Особистісна рефлексія є засобом адекватної самооцінки і передумовою самоконтролю, самовиховання, саморегуляції. Своєрідність внутрішнього світу дорослої людини, її індивідуальності виявляється в осмисленні власного «Я», у виробленні власних позицій і переконань, у побудові світоглядних позицій, що реалізуються в конкретній ситуації існування людини. Самореалізація індивідуальності проявляється в активній, творчій діяльності дорослої людини, самоконтролі за власною поведінкою. Отже, механізми особистісної рефлексії розширюють суб' єктність у процесі розвитку ключових компетентностей в дорослому віці.

Міжособистісна рефлексія спрямована на самоорганізацію людиною своєї діяльності шляхом усвідомлення партнера спільної діяльності. За своєю спрямованістю вона охоплює зміст як інтелектуальної, так і особистісної рефлексії. Міжособистісна рефлексія відрізняється від них своєю спрямованістю на іншу людину чи на її діяльність. Рефлексія відіграє виключно велику роль в управлінні персоналом організації, у формуванні ефективних стратегій вирішення різноманітних управлінських завдань. Отже, міжособистісна рефлексія в дорослому віці виступає як механізм регулювання предметним й операційним рухом особистості у проблемній ситуації.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

У процесі розвитку ключових компетентностей особистості в дорослому віці з урахуванням виділених психологічних механізмів відбувається закономірний поступальний рух від нижчих до вищих рівнів досліджуваного феномену: механізм ціннісної інтеріоризації забезпечує усвідомлення особистістю цінностей компанії та загальнолюдських цінностей; особистісної ідентифікації - характеристик і здатностей, що доводять дорослій людині її унікальність; професійної ідентифікації - суб'єктивну активність особистості дорослого віку щодо перетворення навколишньої дійсності, вивчення професійного досвіду, можливостей роботи в команді. Механізм соціально-професійної адаптація в розвитку ключових компетентностей дорослих знаходить прояви в поглибленні знань, умінь і навичок професійної діяльності, задоволенні особистістю своєю працею, професійною кар'єрою, можливостями матеріального забезпечення; соціально-психологічної адаптації - в успішному прийнятті рішень, подоланні конфліктних ситуацій шляхом використання набутих у процесі соціалізації навичок і компетентностей, оптимізації взаємин особистості і групи, зближенні цілей їх діяльності та набутті нових способів поведінки, сформованості особистісних якостей (комунікабельності, співробітництва, емпатійності, організованості та відповідальності тощо). Особистісна і міжособистісна рефлексія виступають як психологічні механізми, які спрямовані не тільки на осмислення власних дій і свого «Я», але й внутрішнього світу людей, з якими працює особистість; здатності особистості у дорослому віці керувати власною активністю. Проведене дослідження не вичерпує зазначену проблему. Особливо перспективним є розробка психологічних механізмів розвитку інших видів компетентностей у дорослому віці.

Список використаних джерел

1. Бех І.Д. Ідентифікація у вихованні особистості / І. Д. Бех // Рідна шк. - 2013. - № 4-5. - С. 20-25.

2. Булах І.С. Психологічні механізми особистісного зростання підлітків / І.С. Булах // Проблеми сучас. психології. - 2010. - Вип. 8. - С. 104-115.

3. Курышева И.В. Психологический механизм развития творческой личности средствами музыкального искусства / И. В. Курышева // Мир науки, культуры, образования. - 2010. - № 6 (25). - С. 103-107.

4. Леонтьев В.Г. Психологические механизмы мотивации / В. Г. Леонтьев - Новосибирск : НГПИ, 1992. - 216 с.

5. Марусинець М.М. Професійна рефлексія як чинник професійного самовизначення майбутнього педагога початкових класів / М. М. Марусинець // Вісн. післядиплом. освіти. - 2009. - Вип. 11(1). -

С. 135-143. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpo_2009_11(1)_19

6. Мельничук О.Б. Соціально-психологічна адаптація особистості як чинник становлення професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери / О. Б. Мельничук // Наук. вісн. Херсон. держ. ун-ту. - 2015. - Вип. 4. - С. 121-126.

7. Огородников А.Ю. Интериоризация ценностей в условиях трансформации современного российского общества: социально-философский анализ : дисс. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Огородников Александр Юрьевич. - М., 2008. - 163 с.

8. Урбанович А.А. Психология управления : учеб. пособие / А. А. Урбанович. - М. : Харвест, 2001. - 640 с.

References

1. Beh I.D. Identyfikacija u vyhovanni osobystosti / I. D. Beh // Ridna shk. - 2013. - № 4-5. - S. 20-25.

2. Bulah I.S. Psyhologichni mehanizmy osobystisnogo zrostannja pidlitkiv / I. S. Bulah // Problemy suchas. psyhologii'. - 2010. - Vyp. 8. - S. 104-115.

3. Kurysheva I.V. Psihologicheskij mehanizm razvitija tvorcheskoj lichnosti sredstvami muzykal'nogo iskusstva / I. V. Kurysheva // Mir nauki, kul'tury, obrazovanija. - 2010. - № 6 (25). - S. 103-107.

4. Leont'ev V.G. Psihologicheskie mehanizmy motivacii / V. G. Leont'ev - Novosibirsk : NGPI, 1992. - 216 s.

5. Marusynec' M.M. Profesijna refleksija jak chynnyk profesijnogo samovyznachennja majbutn'ogo pedagoga pochatkovyh klasiv / M. M. Marusynec' // Visn. pisljadyplom. osvity. - 2009. - Vyp. 11(1). - S. 135-143. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpo_2009_11(1)_19

6. Mel'nychuk O.B. Social'no-psyhologichna adaptacija osobystosti jak chynnyk stanovlennja profesijnogo intelektu majbutnih fahivciv social'noi' sfery / O. B. Mel'nychuk // Nauk. visn. Herson. derzh. un-tu. - 2015. - Vyp. 4. - S. 121-126.

7. Ogorodnikov A. Ju. Interiorizacija cennostej v uslovijah transformacii sovremennogo rossijskogo obshhestva: social'no-filosofskij analiz : diss. ... kand. filos. nauk : 09.00.11 / Ogorodnikov Aleksandr Jur'evich. - M., 2008. - 163 s.

8. Urbanovich A. A. Psihologija upravlenija : ucheb. posobie / A. A. Urbanovich. - M. : Harvest, 2001. - 640 s.

Размещено на Allbest.ru