Сьогодні професійна діяльність розглядається як один з важливих етапів соціалізації особистості, оскільки вона зумовлює внутрішній розвиток (збільшення знань, набуття авторитету, престижу, влади) та зовнішні досягнення (посади, кваліфікаційні розряди, рівні матеріальних винагород) людини в дорослому віці. Проте забезпечення ефективності та якості діяльності, бездоганної репутації та довіри неможливе без іміджу, який виступає обов'язковим атрибутом сучасних соціально-професійних відносин, відкриває шлях до вивчення механізмів самоефективності та реалізації життєвих планів кожного.

У сучасному суспільстві поняття "імідж" уособлює успіх людини в суспільстві, професії й особистому житті. Як зазначає В. Горчакова, імідж виступає механізмом, що оптимізує соціалізацію особистості, забезпечує необхідну автентичність, адаптацію, ефективну соціалізацію й оптимальний розвиток суб'єкта діяльності в їхній сукупності, дає змогу найкращим чином самоідентифікуватися, ефективно й цілеспрямовано організувати соціальний простір, забезпечити динаміку розвитку самої особистості [2, с.293]. Тому проблема формування професійного іміджу особистості сьогодні є актуальною, як ніколи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На початку ХХ століття процес формування іміджу розглядався виключно у категоріальному руслі психології та соціології (З. Фрейд, К. Юнг, Г. Лебон, Дж.Б. Уотсон, Б. Торндайк, Е. Толмен, Т. Халл, Б. Скіннер, Дж. Роттер, А. Бандура, Г. Тард, Дж.Г. Мід, Т. Парсонс, Е. Фром, М. Вебер, А. Маслоу, К. Роджерс, та ін.).

Аналіз новітніх психологічних досліджень (О. Володарська, Л. Донська, А. Калюжний, О. Ковальова, Т. Марєєва, О. Панасюк О. Перелигіна, О. Петрова, Г. Почепцов, О. Скуднова, І. Шишова та ін.) засвідчив, що сьогодні проблема іміджу достатньо активно розробляється щодо різних видів людської діяльності. Не зважаючи на те, що пріоритетними напрямки все ще залишаються політика, бізнес, мистецтво, вченими розроблено широкий арсенал технологій, спрямованих на підтримку та створення іміджу представників інших професій. опубліковано результати наукових розвідок щодо питань психології іміджу (О. Володарська, О. Панасюк, О. Перелигіна, В. Шепель та ін.), психологічних аспектів формування іміджу (П. Гуревич, В. Маценко, Г. Почепцов, Е. Семпсон та ін.), змісту професійного іміджу не лише політиків, бізнесменів (І. Альохіна, С. Денисюк, Г. Дідух, Н. Лікарчук, Г. Почепцов, В. Ромашкіна та ін.), але й педагогів, психологів (Т. Бусигін, Д. Журавльов, Ю. Зубов, Т. Іванько, В. Ісаченко, А. Кривцова, О. Ковальова, Ю. Конаржевський, О. Купріна, Л. Зотова, Т. Марєєва, С. Салманова, О. Чебикін та ін.) тощо.

Імідж - це багатогранне поняття, яке означає спосіб соціального програмування поведінки людини, соціальний рефлекс, соціальну роль, систему соціальної адаптації, узагальнену сутність "Я", спосіб досягнення прагматичних цілей, спосіб самовдосконалення та особистісного розвитку, форму публічного самовираження, універсальний механізм соціальної самоідентифікації.Н. Іванова вважає, що процес іміджетворення пов'язаний з процесом прийняття індивідом рішення щодо виявлення і утвердження власної позиції в проблемних ситуаціях. Дослідниця виділяє два види самовизначення: соціальне, джерелом якого виступає соціальне середовище, і професійне, яке формується в контексті професійного середовища. Саме професійне середовище є умовою формування та засобом існування професійного іміджу особистості [3, с.98]. Виходячи з вище сказаного, ми будемо розглядати професійний імідж як образ, уявлення про переваги та недоліки певного фаху, вміння та навички, необхідні для його опанування, його важливість та необхідність у суспільстві.

Мета статті - на основі аналізу наукової літератури виділити основні вікові етапи становлення професійного іміджу особистості.

професійний імідж онтогенетичний розвиток віковий

Виклад основного матеріалу дослідження. Узагальнення результатів наукових розвідок дозволило нам виділити чотири основні компоненти у психологічній структурі професійного іміджу, а саме:

1) природні якості, які характеризують переважно динамічні особливості особистості і є соціально бажаними: 2) особистісні якості, які активно розвиваються і формуються під впливом життя і навчально-професійної діяльності;

3) якості, які пов'язані з життєвим і професійним досвідом особистості;

4) індивідуальні особливості особистості фахівця, що сприймаються завдяки зовнішнім ознакам, атрибутам, звичкам, захопленням [4, с.175]. Усі ці структурні компоненти поступово формуються у процесі онтогенетичного розвитку індивіда, який у відносно стабільному соціумі, як вважає А. Петровський, можна розподілити на три етапи: дитинство, отроцтво, юність [7, с.15]. Спираючись на соціально-психологічну концепцію А. Петровського, спробуємо визначити основні етапи формування професійного іміджу у ході вікового розвитку особистості.

Перша фаза - дитинство - об'єднує дошкільний та молодший шкільний вік. Цей етап онтогенезу визначає місце дитини на певному щаблі її розвитку в єдності механізмів перетворення культури у внутрішній світ особистості і породження культури в процесі розвитку особистості. Саме оволодіння дитиною людською культурою, на думку Д. Ельконіна, визначає суть та потенційну силу дитинства. Д. Фельдштейн визначає дитинство як період становлення соціальних відносин і досвіду взаємодії з навколишнім світом [2, с.38-54]. Тобто, вже в період дитинства починає формуватися образ "Я", самоідентичність, шкала цінностей. Це дає нам право стверджувати, що становлення іміджу особистості розпочинається вже в дошкільному віці. В цей період починають формуватися та розвиватися базові компоненти іміджу, зовнішні та внутрішні. Основа Я-концепції закладається в перші 5-6 років життя дитини, в процесі розвитку образного мислення, мовленнєвої діяльності, засвоєння важливих елементів соціальної взаємодії, порівняння себе зі своїм найближчим оточенням, дорослими та однолітками. "Я-концепція" є найважливішим регулятором поведінки і стаючи певною опорою, займає в структурі іміджу важливе місце. Зокрема В. Шепель виділяє "Я - концепцію" (незважаючи на те, що вона є динамічним утворенням, тобто змінюється з часом) серед якостей і характеристик, що входять до складу ядра іміджу, та забезпечують стійкість всієї структури іміджу, що дозволяє йому активно функціонувати [9, с.142 - 143]. Доктор психологічних наук О. Перелигіна, вважає, що джерелом активності, яка виражається в діяльності створення іміджу, є розбіжності між трьома символічними структурами: ідеальним "Я", "Я - концепцією" і образом "Я" у інших, або будь-якими двома з них. Створення іміджу супроводжується певним зближенням зазначених структур. У процесі формування "Я-концепції" закладаються психологічні основи внутрішнього іміджу як аналога самовідчуття і "Я-концепції" суб'єкта та зовнішнього іміджу, створеного з урахуванням орієнтації на сприйняття оточенням [6, с.105]. Важливим чинником формування іміджу на цьому етапі онтогенетичного розвитку виступає сім'я, яка відіграє головну роль у формуванні "Я-концепції", загальної культури, а також моделей поведінки і навичок, безпосередньо пов'язаних з формуванням іміджу. Всі аспекти впливу сім'ї на імідж (соціальні, матеріальні, духовно-культурні, естетичні і т.д.) знаходяться у складному взаємозв'язку і, в кожному конкретному випадку, проявляються в іміджі по-різному. Унікальність впливу сім'ї полягає в тому, що вона, за певних умов, може посилювати, послаблювати або взагалі виключати вплив багатьох інших чинників. У дитинстві у формі ігрової імітації дорослої поведінки завдяки механізму наслідування і в результаті інтенсивного впливу сім'ї формується перший рівень іміджу, становлення якого пов'язане з розумінням себе через образи ідеальних інших. У психології імідж, який полягає в тому, що одна людина копіює (наслідує) у своїй поведінці, зовнішньому вигляді іншу людину, називається наведеним [6, с.106-110]. Формування такого іміджу починається в ранньому дитинстві, коли діти наслідують своїх батьків або інших близьких людей, але він дуже часто зустрічається і в підлітковому віці, коли діти копіюють поведінку, зовнішній вигляд осіб, визнаних референтною групою (артистів, популярних виконавців, спортсменів і т.д.).

Молодший шкільний вік має ряд важливих особливостей з точки зору формування іміджу. По-перше, потрапляння під вплив і значна сугестивність молодших школярів, їх довірливість, схильність до наслідування, величезний авторитет, яким користується вчитель у цей період, дозволяють розглядати школу, як потенційно значний чинник, здатний помітно впливати на формування іміджу. По-друге, властивості психіки людини, основи інтелекту і всієї духовної сфери виникають і формуються головним чином у дошкільному і молодшому шкільному віці [1, с.96-98]. У цей період починають активно розвиватися основи здатності до рефлексії, яка значно розширює можливості для самопізнання, саморозуміння, передбачає розуміння та оцінку іншої людини, здатність співвідносити власні цінності думки, бажання з цінностями, думками, стосунками інших людей. У майбутньому розвинена здатність до рефлексії дозволить людині дивитися на себе з боку, аналізувати себе, формувати образи і смисли життя, керувати власною активністю і діями відповідно до них. Молодший шкільний вік відкриває великі можливості для творчого виховання і розвитку, і вважається найсприятливішим періодом для розвитку творчих здібностей. Здатність творчо діяти, створювати залежно від середовища, його динаміки та власних потреб свідомі образи, моделі себе та майбутніх результатів діяльності, здатність переводити свої прагнення у систему цілей та відповідний образ слугують підґрунтям іміджевої компетентності особистості.

Друга фаза - отроцтво - це етап індивідуалізації, пов'язаний з "пошуком засобів і способів для позначення своєї індивідуальності" [1, с.22], максимального її прояву і ефективної трансляції. Зовнішні та внутрішні компоненти іміджу на цьому етапі розширюються і починається формування процесуальних його компонентів (форми спілкування, виразність, темп, традиції тощо). Підлітковий період - це час значних особистісних змін, які впливають на формування реального іміджу підлітка, а також на формування базових компонентів майбутнього іміджу. Центральним новоутворенням підліткового віку є виникнення уявлення про себе як "не дитини", або почуття дорослості. Д. Ельконін розрізняє в розвитку підлітків об'єктивну і суб'єктивну дорослість, елементи якої проявляються у зовнішньому вигляді, прагненні слідувати моді в одязі, поведінці, мові, у формах проведення дозвілля (об'єктивна дорослість) і виявляються в потребах поваги, довіри, визнання, у наявності власної лінії поведінки (суб'єктивна дорослість) [1, с.23.]. У підлітковому віці сфера пізнавальних інтересів виходить за межі навчальної та іншої регламентованої діяльності і характеризується пошуком, набуттям знань і формуванням корисних, з точки зору підлітка, умінь і навичок. Самостійність мислення проявляється у незалежності вибору способів розумної, доцільної, на думку підлітка, поведінки. Для цього віку характерне особливе пізнавальне ставлення до самого себе, бажання і швидке формування вміння аналізувати й оцінювати власні вчинки. У результаті інтелектуального і соціального дорослішання, розвитку морально-вольової, ціннісно-смислової сфери, Я-концепції, здатності реалістично оцінювати власні недоліки та проблеми, бачити шляхи розвитку власної особистості у період отроцтва поступово слабшає характерний для дитинства зв'язок "Я-ідеального" і "Я-реального" формування іміджу пов'язано не з розумінням себе через образи ідеальних інших, як у дитинстві, а визначається внутрішньою регуляцією і суперечностями між Я - концепцією і Я-ідеальним. У цей період під впливом статевого дозрівання відбувається переорієнтація з дитячих норм на дорослі, підвищується інтерес до себе, зовнішнього вигляду, внутрішніх якостей, відносин з оточуючими. У міру дорослішання у підлітка змінюється ієрархія інтересів і потреб, загострюється потреба у підвищенні самооцінки, у самоствердженні, зміцненні міжособистісних зв'язків у малій соціальній групі [8, с.124-129].

У підлітковому віці помітно посилюється потреба в діяльності, спрямованій на соціальну адаптацію та реалізацію Я-стратегій, пов'язаних з самоствердженням у соціальному просторі, самовираженням і самопрезентацією, як вербальною і невербальною демонстрацією власної особистості у системі зовнішніх комунікацій [1, с 22-29.]. До особливостей самопрезентації в підлітковому віці можна віднести прагнення до наслідування, бажання заявити про себе як про індивідуальність. Підлітки прагнуть наблизити до себе, привернути увагу переважно за рахунок актуалізації інтересу до характеристик власної зовнішності, предметів і т.д. Методом спроб і помилок підлітки створюють стихійний імідж, знаходячи такі його форми, які отримують позитивну оцінку референтної групи, частіше групи однолітків. Для цього вікового періоду характерні пошуки нових форм самовираження і різноманітні іміджеві експерименти: нестійкість пристрастей і спонтанність виборів засобів зовнішньої виразності, відсутність почуття міри і часто - порушення кордонів соціально прийнятної поведінки і зовнішнього вигляду. В окремих, важливих ситуаціях, виходячи з умінь та індивідуальних особливостей, сформованих у сім'ї, підліток може регулювати самопрезентацію і демонструвати прийняті у суспільстві культурні зразки поведінки і зовнішнього вигляду. Цей період можна вважати унікальним ще й тому, що ні до, ні тим більше після, тобто в юності і в зрілому віці, в іміджі не буде так наочно і максимально відверто виражатися сутність людини, її внутрішній стан, настрій, цілі і устремління [6, с.46-59].

Третя фаза - юність - перший сприятливий період для цілеспрямованої роботи над іміджем, так як саме в цей час формуються необхідні умови для подібної діяльності. Юність - це важливий етап соціалізації, коли відбувається перехід до самостійної і відповідальної діяльності людини при домінуючій детермінації з боку суспільства [7, с.24]. У цей період набуваються риси і властивості особистості, що відповідають необхідності і потребі інтеграції людини в соціум (групу) і формуються відповідні новоутворення особистості, які відповідають новим вимогам. Це такі новоутворення, які обумовлюють здатність універсально використовувати їх у груповій взаємодії і спілкуванні, а саме, представляти себе, маркувати свій статус, демонструвати групову ідентичність і власну унікальну самобутність, отримувати схвалення і визнання [8, с.224]. Одним з найважливіших новоутворень особистості в цей період стає самовизначення, як проблема власної активності, усвідомлене прагнення зайняти певну позицію, а також взаємодії індивіда та суспільства у всіх складових його аспектах, в т. ч. на рівні взаємодії людини і групи. Іншим найважливішим новоутворенням особистості в цьому віці стають самосвідомість, усвідомлення себе, з суб'єктивної точки зору як члена суспільства і в новій суспільно значущої позиції. Самосвідомість, як цілісне уявлення про самого себе, емоційне ставлення до самого себе, можна визначити як образ себе, який пов'язаний з прагненням до саморозвитку, самозміни. Ще одним новоутворенням юності є потреба в сенсі життя, в тому, щоб усвідомити і планувати своє життя, як цілісний процес, що має певний напрям, спадкоємність і сенс. Реалізація цих потреб також пов'язана з прагненням до саморозвитку, як прояву особистої активності, особистої ініціативи у визначенні сенсу і цілей життя, планів, самостійного вибору свого майбутнього. У цей період людина стає суб'єктом саморозвитку, коли вона уже здатна більш усвідомлено ставити цілі самоствердження, самовдосконалення, самореалізації [8, с.226-227].

Третій етап формування іміджу можна позначити як етап інтеграції, який пов'язаний з пошуком засобів, способів ефективної інтеграції в соціум (групу). У цей період здійснюється пошук нових зразків поведінки, зовнішнього вигляду та індивідуального стилю. Разом з тим, на цьому етапі, за умови досягнення певного рівня розвитку особистості, здатності до цілеспрямованого саморозвитку та самовдосконалення, за умови освоєння певного обсягу знань, навичок, умінь, методів і технологій людина може створювати імідж цілеспрямовано. Такий імідж створюється шляхом виділення інформаційно насичених комбінацій, найбільш виразних індивідуально-особистісних, соціальних і, при необхідності, професійно важливих якостей і характеристик, на які в процесі комунікації усвідомлено зміщується акцент сприймання. Цілеспрямоване створення іміджу відображає здатність людини створювати символічне середовище, використовуючи в процесі комунікації невербальні репліки, значення яких закладено в ситуативний контекст діяльності. Такий усвідомлено і цілеспрямовано створений імідж, за визначенням В. Горчакової, стає первинним, самоцінним продуктом діяльності [2, с.100]. Саме цей етап, на нашу думку, є сенситивним віковим періодом у формуванні професійного іміджу, оскільки рівень самосвідомості забезпечується культурним досвідом і особистісним розвитком людини, що дозволяє їй не просто освоювати символіку зовнішніх засобів (як на попередніх вікових етапах), але і створювати цілісний імідж. Професійна складова (професійні особистісні якості, уміння та навички) іміджу майбутнього фахівця починає формуватися з моменту професійного самовизначення особистості через її наповнення у процесі вузівського навчання, а працювати вона розпочне значно пізніше завдяки постійному самовдосконаленню, професійному зростанню та творчому пошуку.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок