Фотографії виступають важливою одиницею в системі формування позитивного психоемоційного стану індивіда. Психолог Марк Ейзенберг від Інституту Вайзманна в Реховоті, визначив сутність позитивних спогадів, які формують своєрідне "вікно" в пам'ять щоразу, коли про забуту подію індивід раптово згадує. Це дає можливість прогнозувати активацію ресурсів особистості за допомогою фотографічних зображень.М. Ейзенберг вважає, що спогади включені в інформаційні пакети пам'яті. Споглядання певного зображення наша "домінуюча" пам'ять конструює образ прийняття або неприйняття актуалізованого спогаду та продукує позитивну або негативну форму реагування [2]. Результати досліджень М. Ейзенберга вказують на можливість застосування спогадів, з позитивною формою реагування, як психофізіологічного механізму супроводу індивіда в складних життєвих ситуаціях за допомогою фотозображення. Так, отримані результати дали можливість сформувати мету вивчення психологічних детермінант застосування фотографій при підтримці позитивного психоемоційного стану індивіда.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Вивченням терапевтичного використання фотографії займаються О. Копитін, Дж. Вайзер, D. Emilie, А. Старовойтов. У доробку "Техніки фототерапії" О. Копитін розглядає фотографію, як експресивний інструмент та вид мистецтва, що можна застосовувати для вирішення різних психологічних проблем з дітьми та дорослими, Дж. Вайзер у статті "Техніки фототерапії: використання інтеракцій з фотографіями для поліпшення життя людей" акцентує увагу на можливості мультимодального використання фотографічних зображень фахівцями допоміжних професій [4; 5]. Історичний розвиток терапевтичного впливу фотографії в арт-терапії вивчав А. Старовойтов у міжнародних публікаціях дослідження фототерапії [7]. Експериментальне вивчення впливу фотозображень проводилось на базі Навчально-методичного центру психолого-природничого факультету Рівненського державного гуманітарного університету, протягом другої половини 2016 року в рамках роботи лабораторії інтерактивних навчальних технологій підготовки психологів.

Формулювання цілей статті: визначити змістові впливи фотографії як засобу ресурсування психоемоційного стану; сформулювати структурні одиниці та послідовність реалізації даної форми регуляції психоемоційного реагуванні індивіду; експериментально перевірити особливості впливу фотографій на регуляцію психоемоційного стану.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розкриваючи особливості застосування фотографій як форми підтримки позитивного психоемоційного стану, варто зазначити та окреслити зміст фототерапії, як методу арт-терапевтичного супроводу. Так, фототерапія - це метод використання фотографічних зображень з метою надання особистої інформації індивіда. Фототерапію в основному розглядають, як цілісну систему технік психологічного консультування, на основі фотографій, метафоричних асоціативних карт або проективних картинок. Для фототерапії властиво застосування фотографії або проективного зображення, як об'єкту переносу в психологічній взаємодії. Фахівець має змогу залучати особисті фотографії клієнта або наявні фотографічні зображення у якості додаткового інструменту психологічного супроводу. Фотографія допомагає психологу у підтримці позитивного психоемоційного стану індивіду, створює ситуації індивідуального самовираження, а також створює умови для безпечної взаємодії з самим собою та з навколишнім середовищем [4]. Так, фототерапія пов'язана зі встановленням і розвитком довірливих відносин. Фахівець може залучати, наприклад, особисті фотографії індивіда як допоміжний інструмент його "активізації" [Weiser J., 1999], пожвавлення його почуттів, позитивних спогадів і думок. Забезпечення безпечного середовища є важливим для формування позитивного психоемоційного стану, перебуваючи в якому індивід може дозволити собі бути спонтанним, експресивним, активно висловлювати свої почуття, думки і фантазії, "експериментувати" з реальністю і з новими формами та фактами досвіду [6]. У процесі психологічної взаємодії з клієнтом фахівець розкриває актуалізовані запити, не навчаючи технікам створення фотографії. Відновлення і зміцнення психічного здоров'я, покращення якості життя в процесі саморозкриття потенційних здатностей особистості виступають пріоритетними завданнями при цьому.

Отже, в контексті фототерапії, фотографічне зображення виступає складовим елементом психологічної взаємодії і як правило, включає:

- по-перше, прояви особистості;

- по-друге, прояви станів;

- по-третє, прояви комплексного корекційного впливу, що формується на основі інформації про особистість і етимології наявних у нього проблем психічної сфери.

Використання фотографій та процесу фотографування також характерно для арт-терапії (фото-арт-терапії). Фото-арт-терапія відрізняється від фототерапії більш широким спектром застосування творчих видів діяльності, пов'язаних зі створенням і трансформацією візуальних образів, а також з використанням, як різних фототехнік, так і образотворчих матеріалів. Фото-арт-терапія може, наприклад, допускати виготовлення фото колажів і фотоплакатів, домальовування фотографій, а також застосування фотографічних зображень у поєднанні з музикою, літературною творчістю, рухом, танцем. Фото-арт-терапія потребує від спеціаліста достатньої клінічної та психологічної підготовки та арт-терапевтичної освіти [6].

Розвиваючий і зцілюючий вплив, що здійснюється в процесі сприйняття або створення фотозображення, може проявлятися і в повсякденному житті індивіда, а також під час самостійного створення фотографій. Крім того, в деяких випадках спеціаліст може підтримувати творче захоплення особи фотосправою, вважаючи, що це сприяє його конструктивному розвитку, зціленню або адаптації. Однак в обох цих випадках є сенс говорити не стільки про власне фототерапію, скільки про терапевтичну фотографію. Адже для неї властиво те, що сам процес творчого самовираження сприяє досягненню тих чи інших позитивних психосоціальних ефектів. Ні спеціальна методологія, ні терапевтичні відносини, для цього не потрібні. "Спілкуючись" з фотографіями або створюючи їх, індивід здійснює самопідтримку без сторонньої допомоги [5]. Д. Вайзер [Weiser J., 1999] зазначає, що індивід може використовувати терапевтичну фотографію для творчого самовираження або особистого саморозкриття, тоді як спеціаліст, підтримуючої професії, використовує фототерапію, щоб допомагати особам, яким потрібна допомога у вирішенні власних проблем. І хоча результати, що базуються на використанні фотографії, як форми спонтанного самодослідження-самовираження часто є по суті лікувальними, терапевтична фотографія - це все ж не те ж, що фототерапія. "Терапевтичну фотографію і арт - терапію варто розглядати в якості двох полюсів діапазону, в межах якого можна розмістити всі фото - орієнтовані пошукові практики: на одному полюсі - "фотографія в терапії", а "фотографія як терапія" - на іншому. Хоча ці дві техніки не є конфліктуючими протилежностями. Вони перетинаються, адже фототерапія природним чином включає в себе багато аспектів терапевтичної фотографії, однак проникає набагато глибше. Фототерапія вимагає активної участі кваліфікованого спеціаліста, контролюючого і підтримуючого процес, тоді як для терапевтичної фотографії це не важливо. В одній практиці акцент робиться на терапії, в іншій - на фотографії" [6].

Фототерапія - це система технік (інструментів) психологічної допомоги на основі фотографій. Арт - терапія і фототерапія абсолютно взаємопов'язані, доповнюють один одного, однак відрізняються процесом і "продуктом", оскільки використовують різні медіа-типи. Обидва види терапії візуалізують почуття, роблять видимим невидиме, що позначається як "виклик несвідомого" та можуть успішно реалізовуватись для конструктивного аналізу в психологічній взаємодії [Spence, 1986]. Інструментальність фототерапії як відтворення, персональної історії індивіда, забезпечує основні елементи активації спогадів для позитивного психоемоційного стану. Адже коли особа дивиться на фотографію, тільки вона усвідомлює справжній зміст зображених подій та персонажів. Фотографія - це відображення індивіда, його усвідомлених та неусвідомлених потреб, думок і почуттів, психологічний аналіз фотографії - це процес реконструювання індивідуальних бажань від себе сьогоднішнього до себе вчорашнього. Кожне фотозображення - це власний макро- і мікрокосмос індивіда, розповідь про індивідуальну історію становлення. Так, фотографії виступають кодом для розуміння запиту особистості і її актуалізованої ситуації. Виступаючи дзеркалом індивідуального минулого, не заподіюючи глибинної травми, через попередньо даний дозвіл на створення і зберігання фотографії у власному домашньому архіві, дає можливість безпечної форми взаємодії у процесі арт-терапевтичного супроводу.

Задачі, що реалізовуються при застосуванні фотографій у роботі зі спогадами в рамках арт-фототерапії:

- формування уявлень про минуле, власна чуттєва частина: образи, відчуття і враження, як системи психологічного ресурсування

- аналіз закодованої реальності, що існує за межами раціональної частини минулого досвіду та трансформується в свідомість фотозображення.

- активація значущих, важливих подій за допомогою думок та оцінок того, що проявляється в роботі з фотографіями.

Під час повернення до бажаної ситуації за допомогою фотографічного зображення, все ж таки не відбувається фактичного відтворення подій. Спогад візуальної сцени вводить в дію реакцію мозку, тотожну реакції, що виникає, коли вперше відбувається ця подія [3]. Сприйняття залежить від наявної інформації та досвіду, індивід сприймає те, у що вірить та приймає тільки те, на що він є психологічно готовим побачити, а очікування впливають на повідомлення, що сприймає. Всі спогади є ресурсними для індивіда.

Спробуємо розкрити сутність ролі фотографії в спогадах, що забезпечують психотерапевтичний аспект реалізації ресурсування (таблиця 1).

Таблиця 1. Фактори психотерапевтичного впливу фотоспогадів

Індивід сприймає за допомогою органів відчуттів, однак свідомість не зберігає найдрібніших деталей подій і не проектує картинку на внутрішній екран сприйняття. Людина вибирає та інтерпретує переважно знайомі шаблони, засновуючись на особистої точці зору, зберігає їх як пережитий досвід та асоціації і миттєво реконструює за потребою у відповідній ситуації [1]. Усвідомлене споглядання фотозображення індивідом, за допомогою ресурсного відтворення минулого, дає можливість створити нову реальність менш травматичну та більш конструктивну для позитивної фіксації в системі життєтворчості людини. Так, для вивчення психоемоційного стану, оптантам, було запропоновано знайти ряд фотозображень в кількості 3 до 9 штук, та виокремити в них різні за наповненням складові, що позитивно впливають, притягують увагу та можуть забезпечити тривалий позитивний психоемоційний стан. Використана, методика роботи з фотоспогадами, дала можливість прослідкувати та визначити, наступні особливості емоційного сприйняття зображень.

Учасникам експерименту було запропоновано продивитись найбільш приємне зображення та уважно роздивитись його протягом 5-7 хвилин. Далі визначити чому саме ця фотографія є ресурсною та важливою. Були отримані натсупні експериментальні показники вибору. 25% респондентів пояснили вибір зображення як певну яскраву подію життя, 69% як прояв щастя, що зафіксований на фотографії, 6% визначили закарбування гарних спогадів.

Отримані показники дали можливість визначити, що регулювання емоційних станів через фотоспогади можливо в ситуації, коли зображення є проекцією емоційного відгуку, що синтонічно відображено в фотоспогаді. Таким чином, варто зробити такі припущення, що фотоспогад, як емоційно-інформаційний ресурс особистості, можливо використовувати в ситуації дефіцитарного емоційного задоволення, як засіб ресурсування позитивного психоемоційного стану та формування позитивних емоцій в системі саморегуляції. Наступною складовою спроб аналізу впливу фотоспогадів стало визначення характеристик проявів та актуалізації емоцій, що стимулюють фотоспогади, оптантам було запропоновано таблиці з визначенням позитивних станів та прозначити емоції з проявом яких пов'язаний актуалізований для ресурсування фотоспогад. Отримані результати представили достатньо стійкі ознаки позитивного емоційного заряду на визначений фотоспогад. Так, радість зазначили 100% учасників та визначили такі прояви в тілі, як відчуття тепла та комфорту. Як реакція, спокою від споглядання, було обрано 50% респондентів та описано, як відсутність навантаження та напруги. Задоволення від споглядання відзначили 45% означеної експериментальної групи та прослідкували вираження елементів задоволення у вигляді переживання піднесення, почуття приємної тілесної насолоди.

Наступним вагомим показником, на нашу думку, є прояв цікавості, що спостерігається у 37% респондентів в опитуванні, які характеризували їх у вигляді ресурсу по новому побути в ситуації спогадів. Наступну категорію аналізу впливу фотоспогадів на позитивний психоемоційний стан, можна визначити як милування і ніжність, синонімічність даних свідчень забезпечує можливість об'єднання їх в одну категорію для аналізу. Так, даний показник зазначили 76% учасників опитування, позначивши його як бажання пережити приємні спогади знову, як приємність від споглядання. В таблиці 2 визначені основні показники отриманих результатів.

Таблиця 2. Результати дослідження проявів емоційних реакцій

Отримані дані доводять, що використання фотоспогадів забезпечує арт-терапевта можливістю використання даної форми роботи як засобу ресурсування психоемоційного стану в процесі психологічного консультативного процесу.

Наступною категорією аналізу фотоспогадів в процесі дослідження була запропонована учасникам можливість додати щось в фотографію, для підсилення активації ресурсу. Так, 60% респондентів експерименту, відмовились щось змінювати на фотографії, 25% додавали б яскравості фотографічному зображенню в різних варіантах (так, наприклад спостерігались наступні відповіді: додати сонце, повітряні кульки, світла тощо) інша група проявила бажання додати до фотоспогаду інших людей, які є відсутніми на зображенні, що вказує на актуалізовану потребу у підкріплюючому соціальному компоненті в ресурсуванні особистості, підтверджуючи важливість включення об'єкту іншої не існуючої людини на фотографії, одиницею в систему забезпечення позитивного психоемоційного стану. Активація спогадів як засобу ресурсування з використанням картинок, зображень, МАК, малюнків - це форма безпечного переконструювання свого минулого, інколи не реального досвіду, уявного чи сфантазованого, що стає надійним механізмом функціонування позитивного психоемоційного стану особистості. Спогади клієнта на основі фотографічного зображення, ніби маркують індивідуальні факти життя, забезпечуючи процес усвідомлення і підкріплення реальним, візуальним об'єктом, та відповідно перетворюються в реальність і стають об'єктом для аналізу.

фотографія активування спогад особистість

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок