Відповідно до даних ВОЗ [8], 60-85% людей у світі, як у розвинутих країнах, так і у тих, що розвиваються, ведуть сидячий спосіб життя, що створює одну з найбільш серйозних проблем зі здоров'ям в наш час. ВОЗ повідомляє, що сидячий стиль життя підвищує всі причини смертності, подвоює ризик кардіоваскулярних хвороб, діабетів та ожиріння, підвищує ризик раку товстого кишечнику, високого артеріального тиску, остеопорозу, розладів ліпідного обміну, депресії та тривоги. Приблизно 2 мільйони смертей на рік пов'язані з фізичною неактивністю, що підштовхує ВОЗ попереджати, що сидячий спосіб життя є однією з 10-ти головних причин смерті та інвалідності у світі.

Зростаюча кількість досліджень підтверджують ідею, що фізичні вправи як частина стилю життя може вести до підвищення фізичного і психічного здоров'я протягом життя [6]. Проте багато людей за будь-якої можливості запобігають фізичній активності та використовують засоби підвищення комфорту і технічні досягнення для зменшення фізичних навантажень. Одну з причин цього психологи пояснюють теорією неспівпадіння [10], яка звертається до того факту, що протягом тривалої еволюції людства, що відбувалася від 1,6 мільйонів до 10000 років до н. е., люди не мали засобів комфорту та звикли економити енергію, оскільки надмірні фізичні навантаження потребували відновлення енергії. Їжа не була постійно доступною, її було треба спочатку здобути, для чого знову потребувалася енергія. Швидкий розвиток цивілізації, який призвів до появи транспорту, автоматизації праці та розвитку харчової промисловості, надав людині можливості не витрачати сили на інтенсивну рухову активність, проте психічний модуль економії енергії залишився на підсвідомому рівні психіки і продовжує діяти. Водночас еволюція людства триває і багато людей почали усвідомлювати необхідність підтримувати гарну фізичну форму незважаючи на бажання запобігати фізичної активності. Вивчення даної проблеми потребує відповідного інструменту для її дослідження, чому була присвячена дана робота.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

За даними ВОЗ [5] фізична активність визначається як рухи тіла, які продукуються скелетною мускулатурою та потребують витрат енергії. Регулярний та адекватний рівень фізичної активності знижує ризик гіпертензії, коронарної хвороби серця, інсульту, діабету, депресії, падінь. Фізична активність покращує стан кісток та функціональне здоров'я, є ключовим чинником балансу енергії та контролю ваги. Термін "фізична активність" не треба плутати з "фізичними вправами", оскільки останні є лише частиною фізичної активності, яка стосується спланованих, структурованих, повторюваних рухів, спрямованих на покращення фізичної пристосованості. Фізична активність, крім вправ, включає й іншу активність, пов'язану з рухами тіла, наприклад, протягом ігор, праці, активних переміщень, виконання домашніх обов'язків та рекреаційної активності. Як свідчать дослідження [6], одна з причин необхідності фізичної активності полягає в тому, що вона може позбавляти людей від стресу. Чисельні епідеміологічні дослідження доводять зв'язок між більшим рівнем фізичної активності та меншим рівнем симптомів депресії, особливо в молодому віці. Фізична активність також знижує тривогу та підвищує самооцінку. Показано, що фізична активність значуще по'язана з особистісним ростом, соціальною інтеграцією та позитивними соціальними змінами. Однак, такі зв'язки можуть не зберігатися у літньому віці. Хоча і в меншому ступені (на нетривалий час) фізичні вправи знижують депресію у літніх людей.

Є припущення, що фізична активність може сприяти покращенню психічного здоров'я завдяки більшому вивільненню у мозку таких нейромедіаторів, як норадреналін, адреналін, дофамін, серотонін та ендорфінів. Відомо, що фізична активність перешкоджає набуттю зайвої ваги і пов' язаних з цим ризиків, а також до кращого фізичного самопочуття [6]. Багато досліджень доводять [6], що фізична активність може знижувати ризик раку грудей та ендометрію у жінок, та раку товстої кишки як у жінок, так і у чоловіків. Для чоловіків фізична активність знижує імовірність раку простати. Низька фізична активність зазвичай призводить до гіподинамії (брадикінезії, гіпокінезії, антіортостазу), яка визначається як уповільнена або зменшена рухливість, сила, енергія мускулатури тіла [7].

У 2011 році нами було проведено дослідження психологічних особливостей людей, схильних до гіподинамії у молодому віці [1]. Ми виявили, що схильні до гіподинамії особи за темпераментом характеризуються ригідністю у перебігу психічних процесів - їм властива сталість у поведінці, тенденція до продовження, повертання і повторення своїх дій після завершення ситуації, яка їх викликала. Гіподинамічні досліджувані більш емоційно-реактивні, емоційно чутливі, тобто менш емоційно витривалі. Вищій рівень фізичної активності пов'язаний з активністю як рисою темпераменту, яка відбивається у ініціативності людини щодо оточення і зовнішнього світу. Також, рівень культурно-вільного інтелекту вищий у тих, хто дотримується більш фізично активного способу життя. Відомими психологічними теоріями, які пояснюють здатність людини бути фізично активною, є теорія запланованої поведінки (І. Ajzen, 1991) та теорія самоефективності (А. Bandura, 1977), які сфокусовані на свідомих регулятивних процесах людини, тобто планах/намірах, вірі у власні сили та очікуваних результатах/перевагах від фізично активної поведінки [9]. Проте деякі теорії у соціальній психології, когнітивній психології та нейронауці підтримують ідею, що поведінка є результатом як свідомих, так і несвідомих процесів. Несвідомі регуляції є впливами на поведінку попередніх психічних асоціацій. Ці асоціації відносяться до автоматизованих зв'язків - спонтанно активованих поведінкових імпульсів, оцінок або когніцій, що випливають з особливостей сприйняття або певних енграмм пам'яті. Наприклад, звички є автоматично активованими поведінковими відповідями на відповідні ключі (наприклад, певний час дня, певні події або предмети середовища). Так само автоматичні оцінки (вони вимірюються через імпліцитні атитюди) відбивають ступень автоматичних асоціацій між певними поняттями (наприклад, "фізична активність") та відчуттями приємного або неприємного, які налаштовують індивіда активно відповідати на певні характеристики ситуації через реалізацію або запобігання деяких видів поведінки [9]. Несвідомі регулятивні процеси можуть пояснювати здатність людини підтримувати фізичну активність, коли свідомі процеси виснажені.

Для вивчення психологічних особливостей, пов' язаних зі здатністю / нездатністю людини підтримувати фізичну форму, та розроблення відповідних психокорекційних рекомендацій, потрібний діагностичний інструмент для вимірювання даного феномену. Аналіз літературних джерел на предмет виявлення відповідної психодіагностичної методики дозволив знайти лише один тест, в якому є шкала фізичної активності - це тест "Здорова поведінка", який є розробкою Відділу профілактики і пропаганди здорового способу життя Міністерства охорони здоров'я і гуманітарних служб США [2]. Відсутність вітчизняних інструментів для діагностики схильності до низької фізичної активності підштовхнуло нас до створення відповідної методики.

Формулювання цілей статті

Мета статті - висвітлення процедури і результатів розробки методики схильності до низької фізичної активності як психодіагностичного тесту для використання у психології здоров'я.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розробку тесту було почато з обґрунтування його конструкту. Ми дотримувалися визначення ВОЗ [5], за яким "фізична активність" визначається як рухи тіла, які продукуються скелетною мускулатурою та потребують витрат енергії. Вона реалізується у всіх сферах життя людини. Відповідно, низька фізична активність (low physical activity), проявляється у зменшенні рухової активності у даних сферах життя. Її синонімами є фізична неактивність (inactivity) або сидячий спосіб життя (sedentary). Згідно з визначенням конструкту тесту для нього було розроблено 10 завдань з відповідями у вигляді вимушеного множинного вибору. Завдання стосувалися різних аспектів існування людини - стилю пересувань, проведення робочих днів та вихідних, проведення відпусток, відновлення після хвороби. Відповіді відрізнялися ступенем фізичної активності, яку людина реалізує під час всіх цих дій. Кожному варіанту відповіді був присвоєний числовий еквівалент в балах, який відбиває ступінь фізичної неактивності людини - чим більше балів - тим менша активність і навпаки.

Вибірку дослідження склали 286 осіб, які були студентами денного та заочного відділень різних факультетів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна віком від 17 до 43 років, з яких 163 жінки та 123 чоловіків. Дослідження проводилось на протязі 2016-2017рр. Обробка даних проводилася за допомогою програм MS Excel 2010 та STATISTICA 7.0.

Конструювання тесту робилося згідно стандартів з розробки психометричних тестів [3]. Процедура аналізу та відсіювання завдань методом кореляції показників окремих завдань з підсумковим результатом тесту показала недостовірну, низьку кореляцію завдання №3: р=0,027; р=0,778 (метод кореляції Спірмена). Це завдання формулювалося так: "Якщо в будинку / установі Вам треба піднятися на 4-й поверх та вище: а) Ви намагаєтеся користуватися ліфтом, якщо він є; б) Іноді Ви користуєтеся ліфтом, іноді - підіймаєтеся пішки; в) Ви намагаєтеся переважно підійматися пішки". Факторний аналіз 10-ти завдань тесту методом головних компонент теж показав, що питання №3 низько та зі зворотним знаком корелює із загальним єдиним фактором (якщо ми замовляємо екстракцію одного фактора), або відходить у другий фактор (якщо ми замовляємо екстракцію 2-х факторів). З цих причин завдання №3 було вилучено з тесту. Подальша психометрична перевірка тесту робилася вже на формі з 9-ти завдань. Дискримінативність тесту за формулою Фергюсона виявилася максимальною для даного тесту: S =1,00, тобто він має високу інформативність та здатність розрізняти досліджуваних осіб за змінною, що вимірюється тестом. Перевірка надійності методики за допомогою коефіцієнта альфа Кронбаха показала надійність: r_t=0,65, тобто тест виявився надійним за внутрішньою погодженістю (однорідністю). Перевірка ретестової надійності з інтервалом в 1,5 місяця показала високу ретестову надійність: r_t=0,79 (р<0,0001).

Перевірка конвергентної конструктної валідності виконувалася за допомогою кореляції нашої нової методики і вищезгаданого тесту "Здорова поведінка" [2]. Останній тест вимірює шкали "куріння", "алкоголь та наркотики", "їжа", "фізичні вправи/фізична форма", "стрес-контроль" та "безпека". Отримані достовірні кореляції між виконанням фізичних вправ/підтримкою фізичної форми та схильністю до фізичної активності (р=-0,30; р=0,002), між здоровим харчуванням та схильністю до фізичної активності (р=-0, 20; р=0,032), та між стрес-контролем і схильністю до фізичної активності (р=-0,25; р=0,008). Це логічно доводить валідність нової методики схильності до низької фізичної активності, оскільки її показники зворотним чином пов'язані з фізичними вправами/фізичною формою, здоровим харчуванням та здатністю конструктивно долати стрес. Для валідизації також використовувалась фізіологічна проба Руфьє, за допомогою якої перевіряється працездатність серця і здатність до відновлювання його нормальної роботи після фізичного навантаження (30 присідань за 45 секунд) [2]. Чим вище індекс Руфьє, тим гірша адаптація організму до фізичних навантажень. Ми отримали значущий прямий зв' язок між результатом методики схильності до низьких фізичних навантажень та індексом Руфьє: р=0, 20; р=0,033, що свідчить про більш низькі фізіологічні адаптаційні резерви людей, схильних до запобігання фізичної активності, та валідність нової методики. Далі була проведена кроссвалідизація нашої методики з додаванням нової групи досліджуваних та використанням інших тестів - Шкали астенічного стану Т.Г. Чертової та Шкали зниженого настрою - субдепресії В. Зунга в адаптації Т.Н. Балашової [4]. Були отримані прямі зв'язки між схильністю до низької фізичної активності та виразністю астенічного стану: р=0,31; р=0,011, та між схильністю до низької фізичної активності та зниженим настроєм-субдепресією: р=0,37; р=0,002. Це також підтверджує валідність методики схильності до низької фізичної активності, оскільки фізична активність, згідно дослідженням, сприяє зменшенню депресії та покращує енергетичний баланс організму [5]. Перевірка розбіжностей між показниками методики схильності до низької фізичної активності для чоловіків та жінок не виявила значущих розбіжностей, тобто чоловіки і жінки мають однакові середні значення та варіативність даної характеристики. Факторизація методики в її кінцевому варіанті (з 9-ти завдань) дозволила виявити 1 фактор, до якого увійшли всі завдання методики, що пояснює 28% дисперсії змінної. Здебільшого фактор навантажують завдання № 4 (0,68) та №1 (0,64), в середньому ступені - завдання №8 (0,57), №9 (0,54), №6 (0,53), №3 (0,51), та в найменшому ступені - завдання №7 (0,44), №5 (0,42), №2 (0,31). Розподіл показників тесту наближується до нормального за критерієм Колмогорова-Смірнова: d=0,07255, p<0,10. Для тесту були розраховані норми. Теоретично, мінімальний бал тесту може бути 9, максимальний - 32, але в вибірці стандартизації мінімальний бал був 11, максимальний - 30.

Дуже високому рівню фізичної активності відповідають результати 9-12 балів. Такі люди підтримують стиль життя, який включає постійні фізичні навантаження. Вони і в будні, і в святкові дні та під час відпусток займаються спортивною, танцювальною, активною побутовою та рекреаційною діяльністю. Вони намагаються багато ходити пішки, прагнуть максимально компенсувати втрати фізичної форми, які виникають через хвороби. Їм достатньо власної мотивації для занять спортом або туризмом. Таким особистостям не загрожують хвороби, пов' язані з малорухомим способом життя. Високому рівню фізичної активності відповідають результати 13-16 балів. Такі люди переважно підтримують фізично активний стиль життя, який описаний у попередньому абзаці. Але вони можуть мати зниження активності після хвороби, можуть не мати достатньої мотивації, щоб займатися спортом/туризмом самостійно, вони можуть не використовувати можливості для танців або піших переходів. Таким особистостям майже не загрожують хвороби, пов' язані з малорухомим способом життя. Середньому рівню фізичної активності відповідають результати 17-24 балів. Такі особистості приблизно наполовину використовують можливості для фізичної активності, які вони мають у різних сферах життя. Тобто, вони можуть багато часу проводити сидячі або "на дивані", переважно використовують транспорт замість піших переходів, хоча можуть відвідувати тренування або активно проводити вихідні та відпустки. Їм може бути потрібне зовнішнє стимулювання з боку родичів, друзів, тренерів або викладачів для занять спортом/туризмом/танцями або побутовою діяльністю. Низькому рівню фізичної активності відповідають результати 25-28 балів. Такі індивіди схильні до малорухливого способу життя та запобігають фізичній активності. Вони дуже нерегулярно займаються спортом або рекреаційною та активною побутовою діяльністю. Вони мають низьку мотивацію для підтримки гарної фізичної форми. Тому їм загрожують хвороби та негативні психічні стани, пов'язані з малорухомим способом життя та зниження функціональних резервів організму. Дуже низькому рівню фізичної активності відповідають результати 29 і більше балів. Такі особистості запобігають всім можливостям прояву фізичної активності та імовірно мають гіподинамію, тобто зниження сили, швидкості мускулатури та функціональних резервів організму. Вони вразливі до падінь, надмірної ваги, стресу, депресії, і можливо вже мають хвороби, пов'язані з фізичною неактивністю. Бланк та ключ до методики наведені в Додатку до статті.

низька фізична активність особистісний опитувальник

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок