Гідність як особистісна і соціальна цінність

Анотація

У статті досліджено почуття гідності, розглянуто природу, закономірності та соціально-психологічні чинники формування цього психологічного феномену.

Ключові слова: почуття гідності, самоставлення, самоповага, Я-концепція, самоприйняття.

Annotation

In the article an attempt to examine dignity, the nature, patterns and sociopsychological factors in the formation of this psychological phenomenon are represented.

Key words: dignity, self, self-esteem, self-concept, self-acceptance.

Постановка проблеми. Події Революції Гідності, мужнього протистояння вояків із зони АТО та консолідації кримських татар на території нашої держави вказують на відродження та ствердження значущих цінностей українського народу: честі, гідності, справедливості, свободи, відваги. Саме нині актуальними є дослідження, що розкривають природу, закономірності, соціально-психологічні чинники становлення почуття гідності українського громадянина.

Психологічний феномен “почуття власної гідності” властивий кожній людині як феномен самосвідомості і визначається як особистісна диспозиція, що передбачає певний рівень особистісного розвитку. Почуття власної гідності в такому трактуванні відображає стійку схильність людини в своїй повєдінці реалізовувати ставлення до себе і до іншої людини як до безумовної цінності [7].

Почуття власної гідності як феномен самосвідомості здійснює саморегуляцію поведінки людини відповідно до рівня усвідомлення і переживання безумовності цінності людини. Усвідомлення безумовності цінності людини змінюється в міру розвитку моральної свідомості особистості, тому люди на різних стадіях моральної свідомості розуміють «почуття власної гідності» і поведінку, йому відповідну, по-різному [6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичними підставами дослідження почуття гідності стали: структурно-динамічна модель самосвідомості І. І. Чеснокова, когнітивно-еволюційна теорія моральної свідомості Л. Колберга, структурна модель самоставлення В. В. Століна, теоретичні уявлення про вольову сферу особистості Є. П. Ільїна, теорія відносин особистості В. М. Мясищева, імпліцитна теорія особистості Ф. Хайдера.

Виділення невирішених раніше частин проблеми. Незважаючи на те, що певні аспекти даного феномена знаходили своє відображення в вищезазначених концепціях, неоднозначність розуміння даного феномена у психології, відсутність спеціальних загальнопсихологічних досліджень, предметом яких була б його психологічна специфіка і структура в осіб юнацького віку, засвідчують недостатню розробленість даної теми.

Метою статті є теоретико-емпіричне обґрунтування ціннісної природи гідності в осіб юнацького віку.

Виклад основного матеріалу. Емпіричне дослідження почуття гідності як самоповаги та ціннісної орієнтації було проведено на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У дослідженні взяли участь студенти різних спеціальностей (психології, історії, журналістики) віком 18-21 років. Загальна кількість досліджуваних склала 60 осіб, серед яких ЗО осіб 2 курсу та ЗО осіб 4 курсу. Методи та методики, що використовувались у дослідженні:

1. теоретичний аналіз, синтез, узагальнення наукових праць з проблем почуття гідності особистості;

2. емпіричні методи (авторська анкета, Тест-опитувальник самоставлення (ОСО) В.В. Століна на вивчення самоставлення);

3. математико-статистичні методи: описова статистика, кореляційний аналіз за допомогою програми SPSS 15.0 for Windows.

За результатами анкетного опитування ми визначили, що почуття гідності визначається студентами за допомогою таких характеристик як самовпевненість, самоповага, адекватне ставлення до себе, контроль своєї повєдінки в соціумі, дотримування прийнятних для себе моральних чеснот, самореалізація, самозначущість та відповідальність за свої дії.

Виходячи з того, що гідність це абсолютно необхідний для людини модус її існування [1; с. 140], який, по-перше, утверджує в людині набір значущих базових установок, імперативи поведінки, сукупність якостей; по-друге, позначає межі допустимих емоційних проявів і вказує на необхідність врахування енергетичної сторони даного феномена (ображене почуття власної гідності народжує потужний протест), було встановлено зв'язки між самооцінкою «почуття власної гідності» як особистісної властивості і динамікою розвитку людини. Таким чином, можна говорити про те, що почуття власної гідності у структурі особистості виражається:

— у сформованості реалістичного образу «Я», який включає в себе розуміння й орієнтацію у своїх чеснотах і вадах, усвідомлення своєї цінності та цінності інших [2];

— у мотивації досягнення, що включає в себе впевненість у своїх можливостях, уміння реалізувати задумане, пов'язування успіху з якісно-кількісними характеристиками результату тощо [5];

— в особливостях вольової сфери, що проявляється в «силі Я», тобто у здатності до успішної саморегуляції поведінки [1; с. 162].

Однією з високих морально-духовних цінностей і необхідною умовою розвитку особистості є честь. Честь моральне ставлення особистості до світу людей і світу речей, яке пов'язане з відповідністю складових Я-образу особистості та її професійних здібностей вимогам певної суспільної діяльності, яка набуває ознак сенсо-життєвого стремління [4].

Вольовий компонент почуття власної гідності являє собою особистісне утворення, що дозволяє людині регулювати свою поведінку, передбачати і виконувати ланцюг різних дій відповідно до потреби активного прояву та реалізації почуття власної гідності [1; с. 164].

Також почуття гідності виявляється у самоставленні. Саме ця духовна надцінність може оптимально виконувати функцію системотвірного психологічного чинника розвитку особистості. Адже вона володіє глибинним особистісним смислом, який визначає духовну природу особистості, а не лише її ситуативне функціонування. Це засіб саморозвитку, щоб краще слугувати людям, приносячи їм всіляку користь [3].

Так, за результатами анкетування третина студентів 2 курсу пояснили почуття гідності як дотримування моральних принципів, а з 4 курсу такої думки дотримується меншість тільки 3%. Почуття гідності як самовпевненість визначили 16,66% осіб юнацького віку 18-19 років (2 курс) і 3% осіб 20-21 року (4 курс), пов'язали з самоповагою 16,66% студентів 2 курсу і 10% з 4 курсу.

Почуття гідності як самоставлення, що характеризується адекватною самооцінкою визнають 13,33% студентів 2 курсу і 3% студентів 4 курсу. Феномен почуття гідності як самоконтролю та контролю поведінки пояснюють 6,66 % студентів 18-19 років та 26,66% студентів 20-21 року. Чинник самореалізації як визначальний у почутті гідності обрали 3% осіб юнацького віку з 2 курсу та 16,66% юнацького віку 4 курсу.

Про почуття гідності як прояв самозначущості вказали 13,33% 2 курсу та п'ята частина опитаних 4-курсників. Відповідальність у поясненні почуття гідності зустрічається у 16,66% студентів 4 курсу, а у студентів 2 курсу не зустрічається зовсім.

Найбільш типовим у студентів 2 курсу є пояснення почуття гідності як почуття, що відповідає дотриманню особистістю моральних принципів, норм та чеснот. На нашу думку, почуття гідності у студентів молодших курсів асоціюється з конвенційною мораллю, що характеризується законністю вчинків та способу життя, яких дотримується особистість та таких, що прийняті у цивілізованому суспільстві.

Студентами 4 курсу найчастіше виділяється самокерованість як ключова властивість, що викликає почуття власної гідності. Самостійність студентів старших курсів визначається пошуком роботи, подальшого життєвого шляху, бажанням незалежності від батьків тощо. Також сюди ж можна доєднати феномен відповідальності. Будь-яка самостійність несе за собою відповідальність за власні вчинки, що є усвідомлюваним процесом та регулюється саморозумінням та самоприйняттям (допусканням своїх помилок).

За результатами анкетного опитування ми визначили, що студенти відчувають свою гідність переважно в ситуаціях допомоги іншим, дотримання моральних принципів, відстоювання своїх ідей, досягнення поставлених цілей. Результати приблизно однакові в обох опитуваних групах. 70,2% опитуваних 2 курсу відчувають власну гідність, коли допомагають близьким. Подібну поведінку можна пояснити почуттям власної корисності, значущості, водночас, розумінням проблем інших людей. Водночас, 61 % студентів 4 курсу відчувають гідність у наданні допомоги людям. Також серед студентів 4 курсу поширена думка про почуття гідності у самореалізації і досягненні цілей (10,3%), що виражається в бажанні самостійності та пошуку себе.

За результатами анкетного опитування ми визначили, що гідність опитуваних залежить переважно від таких людей як, батьки, друзі, діячі культури (переважно письменники), всі оточуючі і вони самі.

Батьки, як основний чинник формування гідності опитуваних займають провідне місце у більшості відповідей як у юнаків 2 курсу, так у 4 курсу. Так, гідність 59,3% студентів 2 курсу залежить від батьків. Думка останніх є ключовою для 70,6% студентів 4 курсу. Розбіжність можна пояснити незавершеністю у частини опитуваних осіб юнацького віку 18-19 років стадії формування особистості і продовженням процесу емансипації від батьків. Більшість студентів 4 курсу вже відійшли від «підліткового бунту», тому батьки у їхній системі цінностей і впливу на них займають вище місце.

Друзі, як найближче після батьків оточення, у студентів 2 курсу набрали 15%, у 4 курсу 10%. Також важливим моментом є залежність від усіх оточуючих. Така позиція пояснюється, перш за все, низькою самооцінкою. Вона виражена у 9% студентів 4 курсу і у 12% студентів 2 курсу. гідність психологічний духовний вольовий

За результатами анкетного опитування студенти відчувають власну гідність у зв'язку з безліччю чинників. Перш за все, опитувані відчувають гідність у тому, що є людьми (особистостями). Також гідність відчувають через вміння думати, усвідомлення свого значення для суспільства, дотримання моральних принципів, розуміння свого місця в родині.

Студенти 2 курсу відчувають свою гідність у зв'язку з тим, що називають себе особистістю у 58% відповідях. Студентів 4 курсу, котрі вбачають гідність у тому, що є особистостями, виявилось 45%. Така відчутна кількість людей з однаковим відповідями в обох групах пояснюється тим, що Україна увійшла у світовий глобалізаційний процес, який відбувається під егідою розвинених держав, для яких особистість і людські цінності займають провідні ролі і передаються у нашу систему цінностей.

Вміння приймати оперативні ефективні рішення є основою для почуття власної гідності для 14,6% студентів 2 курсу і 19% 4 курсу. Таку позицію можна пояснити самовпевненістю і бажанням бути кращим за інших.

Гідність у суспільному значенні і патріотизмі вбачають 9% 2-курсників і 15,3% студентів 20-21 року. Розрив у 6% можна пояснити тим, що не всі студенти теперішнього 1 і 2 курсу розділяють події 20142015 року.

Юнацький вік характеризується збалансованим розвитком когнітивного й емоційного компонентів самоставлення. Складаються відносно стійкі уявлення про себе, як цілісну особистість, відмінну від інших людей за рахунок пріоритетних цінностей. Ми вибрали самоповагу як основний елемент, за яким і будемо оцінювати як структурний компонент почуття гідності.

За результатами оцінювання рівня самоповаги особистості ми отримали, що 76,66% студентів 2 курсу та 83,33% 4 курсу мають високі показники самоповаги (50 та вище) та 23,33% 2 курсу та 16,66% 4 курсу низькі показники самоповаги.

Таким чином, в осіб юнацького віку переважає високий рівень поваги до себе. Слід також зазначити, що в осіб юнацького віку 18-19 років (2 курс) переважають надвисокі показники близько 90 балів і вище, а усереднені показники (50-75 б.) майже відсутні. У студентів 4 курсу кількість усереднених та надвисоких показників зрівняна.

Зростання усвідомленого ставлення до себе веде до того, що знання про себе починають регулювати і впливати на власні емоції, що адресуються власному «Я». З високою самоповагою особистість вважає себе не гірше інших, вірить у себе й у те, що може виправити свої недоліки. Позитивне стійке самоставлення юнацького віку, лежить в основі віри людини у свої можливості, самостійності, енергійності, пов'язане з готовністю до ризику, оптимізмом відносно очікувань успішності своїх дій у ситуації невизначеності. Молодь з чітко вираженою самоповагою менш поглинена своїми внутрішніми проблемами.

Низька самоповага виявлена у 16-23% досліджуваних, що характеризується стійким почуттям меншовартості, соціально пасивною поведінкою особистості. Для студентів з негативним самоставленням типова загальна нестійкість образів «Я» і негативних думок про себе. Вони більше за інших схильні «закриватися» від суспільства, болісно реагують, якщо в них щось не виходить у роботі або, якщо вони виявляють у собі якийсь недолік. Таке самоставлення спонукає їх ухилятися від будь-якої діяльності, в якій є елемент змагання. Така молодь юнацького віку часто відмовляється від досягнення поставленої мети, оскільки не вірить у власні сили.

Водночас, низька самоповага є джерелом різних труднощів у спілкуванні, оскільки молодь з таким ставленням до себе заздалегідь упевнена в тому, що оточуючі погано до неї ставиться. Проблема гідності, цінності свого «Я» майже повністю поглинає увагу суб'єкта, у зв'язку з чим, рівень активності людини надмірно підвищується, ускладнюючи тим самим вибір адекватного способу взаємодії, його поведінка стає ригідною.

Узагальнені результати шкал самоставлення: високі показники виявлено у досліджуваних студентів юнацького віку з високою самоповагою за шкалою самовпевненості 77%. На нашу думку, це свідчить про ставлення до себе, як до впевненої, самостійної, вольової та надійної людини, яку варто поважати.

У 81,5% юнаків та дівчат з високими та низькими показниками самоповаги наявні високі показники за шкалою саморозуміння. На нашу думку, це схильність до самоаналізу молодих людєй юнацького віку, і як наслідок розуміння себе, своїх вчинків і внутрішнього стану.

Аутосимпатія притаманна 85% досліджуваних із високим рівнем самоповаги, що підкреслює прийняття своєї самобутності. При негативному ставленні до себе студенти в оцінках соціуму вбачають переважно недоліки, виявляють готовність до самозвинувачення. Вони виявляються як роздратування, презирство, глузування, винесення самоприсудів («так тобі й треба») до себе. При цьому низькі показники за шкалою самоприйняття дають привід визначити, що студенти схильні проявляти симпатію до себе тільки в разі успіху, а в погіршенні ситуації та різного роду конфліктах не ототожнюють себе зі спроможністю їх вирішувати.