Розвиток лідерських якостей юнаків залежно від порядку народження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток лідерських якостей юнаків залежно від порядку народження

Вступ

лідерський особистість дитина сім'я

Оточення, в якому росте дитина, відіграє значну роль в розвитку її особистості. Характер дитини, яка народилася в сім'ї останньою, буде значно відрізнятися від характеру єдиної дитини. Тому одним із факторів, який впливає на індивідуальність і долю людини є її «позиція» в батьківській сім'ї, тобто наявність або відсутність братів, сестер та порядок їх появи на світ. Порядок народження не доводить, що всі первістки поводитимуться однаково, однак він може допомогти зрозуміти певні особливості людини.

Актуальність теми. Ми без зусиль розпізнаємо літературний талант, музичний талант, спортивний талант. Але в такому складному суспільстві як наше на передній план постає талант іншого роду - талант лідерства. З усіх форм таланту здатність вести за собою, примушувати інших людей об'єднуватися навколо себе є найбільш загадковим і найбільш глибоким. У людській історії талант лідерства найсильніше впливав на долі інших людей і на особистий успіх.

Якщо людина, народжена із задатками лідера, не може стати лідером, тобто не може досягти відповідних рівнів культури та освіти, навичок, життєвого досвіду, професіоналізму, не може принести жертв, притаманних лідеру, то у такої людини вірогідність захворювання шизофренією, неврозом є набагато вищою ніж у інших. Саме тому питання розпізнавання лідерських якостей стоїть сьогодні дуже гостро.

Ступінь вивченості даної теми. Проблемою лідерства займалися такі дослідники як А. Менегетті в його праці «Психологія лідерства», О.О. Папір в роботі «Особливості спілкування і взаємодії дітей-лідерів з однолітками в сюжетно-рольових іграх». Розробкою методик дослідження лідерства і організованості груп підлітків та старшокласників займалися Ю.Л. Лобков, С.В. Саричев, А.С. Чернишов та ін. Питання розвитку лідерських якостей розглядали О. Маковський, Н. Мараховська, І. Миськів та ін. На лідерську обдарованість звернула свою увагу дослідник А. Мітлош. Психологічні особливості мотивації лідерства у підлітків розглядала у своїй дисертації психолог С.В. Походенко. Американськими дослідниками було науково підтверджено вплив кількісного складу та черговості народження на формування індивідуальності дитини. Черговість народження та його вплив на особистість вивчали американський психолог, доктор психологічних наук Кевін Леман, а також учений-дослідник у галузі наукових технології і соціальних програм Массачусетського інституту технологій Френк Саллоуєй.

Але, на жаль, подібні дослідження практично не проводились в Україні.

Об'єктом нашого дослідження були лідерські якості юнаків.

Предметом дослідження був порядок народження в сім'ї як умова розвитку лідерських якостей юнаків.

Метою проведеного дослідження було дослідити залежність розвитку лідерських якостей юнаків від черговості народження в сім'ї.

Досягнення мети реалізувалось через вирішення наступних поставлених завдань:

1) здійснити теоретичний аналіз поняття лідерства і лідера в психологічній літературі;

2) охарактеризувати лідерські якості та умови їх розвитку;

3) теоретично обґрунтувати сім'ю як детермінанту розвитку лідерських якостей;

4) проаналізувати індивідуально-психологічні особливості дітей з різним порядком народження;

5) здійснити емпіричне дослідження розвитку лідерських якостей юнаків залежно від порядку народження в сім'ї.

Гіпотеза дослідження: Розвиток лідерських якостей юнаків залежить від черговості народження дитини в сім'ї. Перші та єдині діти мають більш розвинені лідерські якості, ніж інші діти.

Вибірку нашого дослідження склали учні 10-го та 11-ого класів Старосільського НВК «ЗНЗ І-ІІІст. - ДНЗ» та Березівського НВК «ЗНЗ І-ІІІст. - ДНЗ» загальною кількістю 60 осіб, віком 16 - 17 років.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння та узагальнення психологічної літератури), емпіричні (опитування та тестування) та методи математичної статистики (критерій U - Манна-Уітні та Т-критерій Стьюдента).

Методичний інструментарій:

1. Методика «Лідер» Е. Жарикова, Е. Крушельницького спрямована на діагностику лідерських якостей.

2. Тест-опросник КОС призначений для дослідження комунікативних та організаторських схильностей.

Практичне значення: результати проведених нами досліджень можуть бути корисними, як для створення оптимальних умов розвитку та формування особистості дитини і підлітка в сім'ї, так і для психологічної консультативної роботи психолога з сім'ями. Це також може знадобиться у педагогічній практиці для реалізації індивідуального підходу у вихованні дітей і підлітків та в роботі менеджера з персоналу з кадрами і відбору претендентів на керівні посади.

Особистий внесок автора. Теоретичне обґрунтування впливу черговості народження на особистісні характеристики людини та емпірична перевірка розвитку лідерських якостей залежно від порядку народження належать особисто автору.

1. Лідерство як психологічний феномен

1.1 Аналіз поняття лідерства і лідера в психологічній літературі

Поняття лідерства широко поширене в соціології, політології, психології та ряді інших наук про людину і суспільство. Його можна назвати одним з унікальних феноменів політичного і громадського життя, пов'язаних із здійсненням владних функцій. Воно є неминучим в будь-якому цивілізованому суспільстві і пронизує всі сфери життєдіяльності.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми лідерства засвідчив, що існують різні точки зору щодо сутності цього поняття і підходів до його дослідження. Б. Паригін трактує лідерство як один з процесів організації та управління малої соціальної групи, яка сприяє досягненню групових цілей в оптимальний термін і з оптимальним ефектом [23, 15]. І. Бех, Р. Кричевський визначають лідерство як вплив на групу, що спонукає її членів до досягнення спільної мети [18, 17]. І. Валер, Ф. Массарик трактують лідерство як міжособистісну взаємодію, яка виявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікативного процесу і спрямована на досягнення цілей [32, 9].

Лідерство розглядають як соціальний процес, що стимулює, змушує деяких людей іти до старої мети з новою енергією, а до нового результату - з надією [38, 132], як процес однакового або взаємного стимулювання, що контролює і спрямовує енергію людей для досягнення спільної мети [37, 86], як міжособистісні відносини, коли інші працюють не тому, що вони повинні, а тому, що хочуть це робити [36, 93]. Лідерство виростає з активного процесу взаємодії й існує там, де його усвідомлюють і підтримують усі члени групи. Психологічна сутність лідерства полягає у здатності впливати на індивідів і групу, спрямовувати їхні зусилля на досягнення цілей.

У сучасній соціальній психології існує три підходи до вивчення лідерства:

1) «теорії рис лідера». ЇЇ представники виходять з того, що лідерами народжуються. Ними були висунуті основні п'ять якостей, які характеризують лідера:

- розум та інтелектуальні здібності;

- панування та домінування над іншими;

- впевненість в собі;

- активність та енергійність;

- знання справи [26, 45].

Цей ряд характеристик індивіда дозволяє зайняти пануюче положення в будь-якій ситуації й взяти на себе роль лідера;

2) концепція «лідерства як функції групи» Р. Крачфилда, Д. Креча, Г. Хоманса. Виходить з того, що феномен лідерства є результатом внутрішньо групового розвитку, всі члени групи в тій чи іншій мірі учасники цього процесу, а лідер - це член групи з найбільшим статусом, який найбільш послідовно дотримується норм і цінностей групи;

3) «теорія лідерства як функції ситуації» Р. Бейлса, Т. Ньюкома, А. Пиці. Стверджує, що лідерство - це не стільки функція особистості або групи, скільки результат складного й багатопланового впливу різних факторів і ситуацій [25, 48]. Лідер - це той, хто в певній ситуації бере на себе більшу відповідальність за виконання групових завдань, ніж усі інші.

Лідер (від англ. Leader - ведучий) - член групи, за яким вона визнає право приймати відповідальні рішення в значущих для неї ситуаціях, тобто найбільш авторитетна особистість, що реально відіграє центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємовідносин у групі [16, 51].

A. Бодальов визначає лідера як члена групи, який здатний організувати її діяльність і регулювати відносини, фактично веде за собою. Лідер має такі самі риси, що й більшість інших членів групи, але його дії якісно відрізняються від дій інших, і рівень його діяльності вищий, ніж в інших. С. Гармаш розглядає лідера як особистість, яка має розвинуті комунікативні вміння, здатна словами ефективно впливати на інших людей і з якою бажає співпрацювати більша частина колективу [13, 37]. А.Єршов трактує лідера як члена групи, який має необхідні організаторські здібності, займає центральне становище в структурі міжособистісних відносин і спонукає своїм прикладом, організацією й управлінням групою до досягнення групових цілей найкращим засобом [5, 154]. У соціологічному енциклопедичному словнику лідер є авторитетним членом групи, який виконує роль організатора, ініціатора групової взаємодії, прийнятий групою завдяки його здатності вирішувати важливі для групи проблеми й завдання [5, 155].

У літературі термін «лідер» має два значення:

- індивід, що володіє найбільш яскраво вираженими, корисними (з точки зору внутрішньо групового інтересу) якостями, завдяки яким його діяльність виявляється найбільш продуктивною. Такий лідер є зразком для наслідування, своєрідним «еталоном», до якого повинні, з точки зору групових цінностей, примикати інші члени групи. Вплив такого лідера засновано на психологічному феномені відбитої суб'єктивності (тобто ідеальномуоуявленнюоіншихочленівмгрупи);

- особа, за якою дане співтовариство визнає право на прийняття рішень, найбільш значущих з точки зору групового інтересу. Авторитет цього лідера заснований на здатності згуртовувати, об'єднувати інших для досягнення групової мети. Така особа, незалежно від стилю лідерства (авторитарного чи демократичного), регулює взаємовідносини в групі, відстоює її цінності в груповому спілкуванні, впливає на формування внутрішньо групових цінностей, і в деяких випадках символізує їх [35, 106].

У психологічному плані лідер розглядається як:

- член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях;

- індивід, який здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності та регулюванні взаємостосунків у групі;

- людина, що здатна впливати на окремих членів або на групу в цілому, спрямовувати їхні зусилля на досягнення поставлених цілей [31, 12].

У суспільному житті, лідера, як центральну, найбільш авторитетну фігуру в конкретній групі осіб, можна виділити практично в кожному виді діяльності, і в будь-який історичний період.

Він може бути призначений офіційно, а може і не займати ніякого офіційного положення, але фактично керуватити колективом у силу своїх організаторських здібностей. Керівник призначається офіційно, ззовні, а лідер висувається «знизу» [11, 26]. Лідер не тільки направляє і веде своїх послідовників, але і хоче вести їх за собою, а послідовники не просто йдуть за лідером, але й хочуть йти за ним.

Р. Бейлс експериментально виявив, що в кожній малій групі висувається як мінімум два типи лідерів: емоційний і інструментальний [9, 14]. Функція емоційного лідера - психологічний клімат у групі, турбота про оптимальне врегулювання міжособистісних відносин. Звичайно він виступає в ролі арбітра, порадника. Інструментальний лідер - той член групи, що бере на себе ініціативу в специфічних видах діяльності (завдяки своїй особливій компетентності в тих або інших справах) і координує загальні зусилля на досягнення мети.

Узагальнивши різні визначення та підходи, під поняттям «лідерство» ми розуміємо відносини домінування і підпорядкування, впливу в системі міжособистісних стосунків у групі, які призводять до поставленої мети. Лідером є член групи, за яким вона визнає перевагу в статусі і надає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях; він здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулювати взаємостосунки в групі, а також, завдяки своїм особистісним якостям має переважний вплив на членів групи.

1.2 Лідерські якості та умови їх розвитку

Лідерські якості - це якості особистості, які забезпечують ефективне лідерство, індивідуально особистісні і соціально психологічні особливості особистості, що впливають на групу і призводять до досягнення мети [4, 121].

У літературі виділяють чотири групи лідерських якостей:

- фізіологічні;

- психологічні чи емоціональні;

- розумові чи інтелектуальні;

- особистісно-ділові [10, 23].

До фізіологічних відносять такі якості людини, як зріст, вага, статура, зовнішній вигляд, енергійність рухів та стан здоров'я. Майже всі вибори в Сполучених Штатах вигравав більш високий кандидат, виняток становлять лише два випадки: перемога Річарда Ніксона над Джорджем Макговерном в 1972 році і перемога Джиммі Картера над Джеральдом Фордом в 1976 році. У 1992 році Білл Клінтон був на 10 см вище Джорджа Буша. У 1996 році він був лише на півдюйма 1,5 см вище Роберта Доула. Опинившись в Білому Домі, високі президенти частіше стають помітними історичними постатями [19, 31]. Тому у найвищої людини більше шансів стати лідером.

Психологічні чи емоційні якості проявляються в житті головним чином через характер людини. Вони мають як спадкоємну, так і виховну основи. Вроджені задатки - це першооснова психічних якостей, які, в свою чергу, бувають двоїстого характеру:

- психічні якості, які не або слабко піддаються корекції - прагнення до лідерства, схильність до ризику, темперамент;

- психічні якості, які піддаються удосконаленню - рівень та структура інтелекту, довільна пам'ять [20, 15].

Удосконалюються психологічні якості під впливом досвіду, що його набуває людина в процесі свого життя і діяльності.

Вивчення розумових чи інтелектуальних якостей і їх зв'язки з лідерством проводилось багатьма вченими, і взагалом їх результати співпадають в тому, що рівень цих якостей у лідерів вище, ніж у нелідерів. Основними інтелектуальними здібностями для лідера повинні бути:

- прагнення до постійного самовдосконалення;

- схильність до сприйняття нових ідей і досягнень;

- системність, широта, комплексність мислення;

- професійна предметність знання деталей і тонкощів управління;

- здатність до самоаналізу [24, 47].

Особистісно-ділові якості носять в основному характер набутих та розвинутих у лідера навичок та вмінь у виконанні своїх функцій. Сюди відносять:

- діловитість;

- постійний вияв ініціативи;

- підприємливість;

- мистецтво приймати нестандартні рішення [28, 42].

Є. Жариковий, Є. Крушельницький виокремлюють наступні якості лідера:

- вольовий, здатний долати перешкоди на шляху до мети;

- наполегливий, вміє розумно ризикувати;

- терплячий, готовий довго і добре виконувати одноманітну, нецікаву роботу;

- ініціативний і вважає за краще працювати без дріб'язкової опіки;

- незалежний та психічно стійкий, не дає захопити себе нереальними пропозиціями;

- добре пристосовується до нових умов і вимог;

- самокритичний, тверезо оцінює не тільки свої успіхи, але й невдачі;

- вимогливий до себе та інших;

- критичний, здатний бачити в привабливих пропозиціях слабкі сторони;

- надійний, тримає слово, на нього можна покластися;

- витривалий, може працювати навіть в умовах перевантажень;

- сприйнятливий до нового, схильний вирішувати нетрадиційні задачі оригінальними методами;

- стресостійкий, не втрачає самовладання і працездатності в екстремальній ситуації;

- оптимістичний, відноситься до труднощів як до неминучих і переборних перешкод;

- рішучий, здатний самостійно і своєчасно приймати рішення, в критичних ситуаціях брати відповідальність на себе;

- здатний змінювати стиль поведінки в залежності від умов, може і вимагати, та підбадьорити [32, 15 [.

На лідерські якості в сучасній літературі конфронтують дві точки зору. Перша передбачає, що людина має народитися лідером, що навчання та виховання не відіграють ніякої ролі. Інша точка зору полягає в тому, що лідерські якості розвиваються, хоча й для цього потрібні деякі задатки від народження психофізіологічного характеру. Це, зокрема - гостра увага, гарна пам'ять, здатність до продуктивного мислення [29, 440].

Якщо ж вважати, що лідерами стають, то необхідно звернути увагу на розвиток лідерства. Розвиток лідерства - це цілеспрямоване формування й поглиблення відповідних якостей і навичок [40].

Зокрема, деякі науковці виділяють такі складові у формуванні лідера:

- генетично обумовлені задатки та досвід перших років життя;

- освіта з акцентом на гуманітарні науки, що створює широку основу для знань, досвід, який надає мудрість, що виникає з практичного застосування знань;

- професійна підготовка, яка наділяє лідера витонченою поведінкою в деяких ситуаціях - наприклад, при спілкуванні [13, 38].

Під формуванням розуміються якісні й кількісні зміни у психіці індивідуума, які забезпечують накопичення лідерського потенціалу особистості, що виражається в ускладненні когнітивних психологічних структур, розвитку здатності до самоврядування, зростанні активності й удосконаленні мотивацій до лідерства.

Ще однією з умов формування та розвитку лідерських якостей особистості є особистісна рефлексія. Високий рівень розвитку особистісної рефлексії передбачає постійний діалог з самим собою, спостереження та самоаналізу своїх почуттів, вчинків, дій [8, 146]. Внаслідок чого формується цілісна, не перекручена концепція «Я» яка відповідає внутрішній сутності особистості і є невід'ємною умовою ефективності та якості функціонування лідера.

На розвиток лідерства впливає і стать людини. Відомою є метафора про «скляну стелю»: невидиму, але реальну перепону, на яку наштовхується жінка-лідер, коли намагається досягнути вершин успіху; для чоловіків такої перепони не існує [9, 133].

Таким чином лідерські якості - це якості особистості, які забезпечують ефективне лідерство, індивідуально особистісні і соціально психологічні особливості особистості, що впливають на групу і призводять до досягнення мети. До умов їх розвитку ми відносимо освіту з акцентом на гуманітарні науки, досвід, що виникає з практичного застосування знань, професійну підготовку, яка наділяє лідера витонченою поведінкою в деяких ситуаціях, стать, генетично обумовлені задатки та досвід перших років життя в сім'ї.

2. Індивідуально-психологічні особливості дітей з різним порядком народження

2.1 Сім'я як детермінантна умова розвитку лідерських якостей

На розвиток лідерських якостей впливає чимало факторів, одним з них є виховання в сім'ї. Більша частина основних уявлень про себе, про сімейні відносини і відносини з протилежною статтю залежать від займаного місця серед братів-сестер, від ставлення членів сім'ї. Від займаних рольових порядкових позицій формуються наші особистісні особливості [30, 15].

Кевін Леман виокремлює три характеристики взаємозв'язку сім'ї і розвитку дитини:

1. На малу дитину ніщо не зможе вплинути сильніше, ніж її сім'я. Протягом перших десяти років батьки, брати і сестри накладають на дітей величезний психологічний відбиток, який значно впливає на їх розвиток. Подібний вплив сім'ї залишається навіть, коли діти виростають і покидають дім.

2. Найближчі взаємини, які можна побудувати в житті, - це взаємини з двома сім'ями. Перша та, в якій виховується дитина, а інша та, яку вона створює, одружившись або вийшовши заміж. З ними найсильніший зв'язок. Життя в сім'ї - це унікальний досвід. Близькі взаємовідносини, які розвиваються в сім'ї, вже неможливо віднайти ніде. І ці взаємини також залежать від черговості народження.

3. Взаємини між дітьми та батьками непостійні, динамічні і важливі. Коли народжується нова дитина, повністю змінюється внутрішній устрій сім'ї. Те, як батьки поводяться з кожною дитиною, зрештою, визначає їх долю [19, 41].

А. Адлер першим виокремив «порядкові позиції» - єдина дитина, старша в сім'ї, середня дитина, молодша з двох дітей, молодша з трьох і більшого числа дітей - і заявив, що відповідно до них люди різняться за своїм характером [2, 115]. І кожному з них властиві загальні для цих позицій риси характеру.

За А. Адлером порядок народження - основна детермінанта установок, супутніх стилю життя [3, 112]. Якщо у дітей одні і ті ж батьки і вони зростають приблизно в одних і тих же умовах, у них все ж немає ідентичного соціального оточення. Досвід старшої або молодшої дитини в сім'ї порівняно з іншими дітьми інший. З появою наступних дітей вплив батьківських установок і цінностей змінюється.

Він зробив наступні висновки:

1. Діти в одній і тій же сім'ї народжуються в різних життєвих умовах. Народжений другим потрапляє в іншу психологічну ситуацію порівняно з первістком.

2. Уявлення дитити про себе і свої атитюди залежать від порядку народження.

3. Діти можуть захоплювати чужі родинні позиції. Так, якщо перша дитина в сім'ї страждає недоумством, то наступна може узяти на себе роль первістка.

4. Порядок народження - не абсолютна детермінанта, а лише тенденція. Стиль батьківської поведінки, їх відношення до дітей не менш значимі для особового розвитку дітей [30, 7].

Ф. Салловей провів повторний аналіз робіт, даних С. Ернст і Ж. Агнст, із застосуванням мета-аналізу і виявив, що порядок народження краще передбачає соціальні атитюди, ніж стать, соціальний клас або раса. Крім того, порядок народження впливає на людину в 5-10 разів сильніше, ніж IQ або академічні досягнення. Порядок народження визначає інтелектуальну гнучкість, відношення до інновацій і нових ідей, а також те, як людина може змінювати свої погляди [15, 62].

Психоаналітик З. Фрейд вважає, що «порядок» народження дитини, а також її місце серед братів і сестер впливають на її доросле життя.

Як результат, порядок народження - має вирішальне значення, особливо важливе сприйняття ситуації, що супроводжується певною позицією. Тобто від того, яке значення надасть дитина ситуації, яка склалася, залежить, як вплине порядок її народження на стиль життя.

2.2 Особистісні характеристики старших дітей

За Ф. Гальтоном первістки відрізняються від інших дітей в сім'ї - вони частіше виявляються видатними особистостями. Серед членів Британського Королівського наукового товариства непропорційно велика кількість первістків (99 з 180). Серед 855 вчених єдиними дітьми були 63 людини, первістками - 277. Всього в цій вибірці кількість єдиних і перших дітей досягає 40,6% [9, 133].

За П. Кохом першонароджені діти допитливіші. Це пов'язано з тим, що первістки зазвичай більше орієнтовані на дорослих, більше з ними спілкуються [9, 133]. У дорослих - безліч різноманітних знань, інтересів, і вони із задоволенням заохочують дитину ставити питання і взнавати нове.

Тривалий час увага батьків, дідусів і бабусь належить лише старшій дитині, адже вони сильно хвилюються через появу першої дитини і тому цілком віддають себе їй, прагнучи, щоб все було «як годиться». Якщо первістку не виповнилось ще й п'яти років, коли народжується друга дитина, то спочатку він сприйматиме молодшого брата чи сестру як «завойовника його території». Тому, коли старша дитина спостерігає, як його молодший брат або сестра перемагає в змаганні за батьківську увагу і ніжність, він, природно, схильний відвойовувати своє верховенство в сім'ї [30, 224]. Цей бій за повернення колишньої центральної позиції в сімейній системі з самого початку приречений на невдачу - колишнього не повернути, як би первісток не старався. З часом дитина усвідомлює, що батьки надто зайняті, надто засмикані або занадто байдужі, щоб терпіти його інфантильні вимоги. Крім того, у батьків набагато більше влади, ніж у дитини, і вони відповідають на його вимогу звернути на себе увагу покаранням. У результаті подібної сімейної боротьби первісток «привчає себе до ізоляції» і освоює стратегію самостійного виживання, не потребуючи будь-чиєї прихильності або схвалення. Старші діти перфекціоністи, бо весь час намагаються відповідати очікуванням та з дитинства мають єдину рольову модель - роль старшого. У них висока самооцінка. Згодом старша дитина набуває багатьох батьківських рис, стає своєрідним «маленьким татом» («мамою») для найменшого і в дорослому віці стає організованою, відповідальною, консервативною, прагне до влади і схильна до лідерства, відповідно утримує риси лідера і покровителя [19, 311].

Хамітова І.Ю. до характеристик старшої дитини відносить:

- традиційність і честолюбність;

- потреба залишатися «першим» і бути першим у всьому;

- серйозність і відповідальність [30, 98].

С. Екстейн, аналізуючи дослідження 1949-1965 рр., виділяє наступні відмінності між дітьми з різним порядком народження по різних характеристиках.

Першонароджених вона характеризує як таких, які:

- мають вищі інтелектуальні показники;

- краще вчаться;

- володіють вищою мотивацією;

- більше схильні до стресу, приєднання;

- демонструють зрілішу поведінку;

- більш схильні піддаватися авторитетам;

- схильні до лідерства;

- нестійкі до стресу [19, 68].

2.3 Особистісні характеристики середніх дітей

Середній дитині найважче, адже вона ніколи не мала привілеїв старшої і зазвичай швидко втрачає позиції найменшої. Вона займає інше положення в сім'ї, ніж первісток. Батьки вже мають досвід виховання і відтепер їх увага розподіляється між дітьми.

Середній дитині складно чітко визначитися зі своєю роллю в родині, адже вона змушена одночасно набувати рис і старшої, і молодшої. Формується честолюбство і суперництво [2, 232]. Весь час прагне довести, що вона краща, використовуючи як прямі так і приховані методи. Часто ставить недосяжні цілі, що збільшує можливість її невдач. Дуже важливою якістю середніх дітей є їхнє вміння будувати відносини, працювати з різними людьми, дружелюбність, гнучкість, схильність до компромісів. Вони є хорошими фахівцями в сферах, що вимагають спілкування, тактовності. В майбутньому середні діти найкраще пристосовуються до життєвих обставин, оскільки в стосунках між власними братами і сестрами вони набули цінного психологічного досвіду «дипломата» [15, 117].

Аналізуючи дослідження 1949-1965 рр., С. Екстейн виділяє наступні властивості середніх дітей:

- менше проблем в діяльності;

- ростуть під тиском;

- ставлять реальні очікуваня;

- вміють іти на компроміс;

- дипломатичні, скритні;

- люблять ризикувати [30, 98].

2.4 Особистісні характеристики наймолодших дітей

Наймолодший - щасливець, який не має конкурента (новонародженого). На відміну від старших братиків і сестричок, у найменшої дитини найслабша самодисципліна [2, 264].

Молодших сприймають як вічних дітей у своїй родині, навіть, якщо їй сорок. У цьому свої плюси і мінуси. Їй більше дозволяється, з неї менше вимагають, практично нічого не очікують. Наслідок - їй набагато легше, ніж старшій. Але в той же час молодшим не вистачає мотивації до дії, вони менш відповідальні та розбещені [30, 115].

Молодші діти володіють рядом сильних якостей. Це хороші дипломати. Вони здатні знайти вихід з будь-якої ситуації. Як і створити проблему там, де її потрібно створити. Вони можуть бути відмінними юристами за рахунок своєї гнучкості і вміння будувати відносини. Зазвичай дуже ніжні і ласкаві. Адже ніжністю і ласкою їх нагодували досхочу. Загалом любові від батьків вони отримують найбільше. Адже вона вже більш розслаблена, безкорислива та відкрита. Молодші оптимісти, у них гарне почуття гумору. Адже без гумору у великій родині може вижити лише старша дитина (поки тягне на собі всіх інших їй не до того). У молодших дітей немає такої необхідності самоідентифікації і пошуків себе, як у середньої. Немає у них такої ж кількості очікувань батьків, як у старшої. Тому їм дуже складно зрозуміти, хто вони насправді і чого хочуть.

Подібно до середніх дітей молодші хочуть конкурувати зі старшими. Але їх вже як мінімум двоє. Тому у них розвивається хитрість, вміння маніпулювати, акторська майстерність та винахідливість.

Молодшим складно піклуватися про когось ще. Вони звикли, що турбуються лише про них. Вони вміють створювати настрій. І іноді створеним настроєм призводять свою команду до перемоги.

Їм дуже складно протистояти одному проти цілого світу. Тоді як єдині протистоять все життя і не розуміють, що можливий інший спосіб дій.

Аналізуючи дослідження 1949-1965 рр., С. Екстейн виділяє наступні властивості єдиних дітей:

- вища вірогідність схильності до алкоголізму;

- діє як єдина дитина при різниці у віці більше 7 років;

- її всі люблять, з нею легко і весело;

- добре розуміє інших [19, 68].

2.5 Особистісні характеристики єдиних дітей

За Д. Політ і Т. Фабло основним чинником особливостей дитини є батьківсько-дитячі стосунки. З цієї причини єдині діти частіше виявляються успішнішими, ніж інші діти, оскільки батьки присвячують їм більше свого часу і уваги. Як наслідок у єдиних дітей формуються такі риси, як висока мотивація досягнень, здатність до лідерства [19, 67].

Позиція єдиної дитини за А. Адлером може привести до сильного суперництва з батьком. У неї можуть виникнути труднощі у спілкуванні і опануванні соціальної позиції, коли вона опиниться без підтримки з боку родини [3, 78].

Єдині діти часто холодні і відсторонені у відносинах. Адже з батьками дружити складно. Єдина дитина вкрай незалежна. Для неї важлива її свобода та непохитність. Їй складно співпрацювати, домовлятися, бути дипломатичною. Вона звикла підлаштовувати світ під себе завжди і скрізь. Їй також тяжко делегувати свої повноваження. Інколи не вміє довіряти іншим людям певну частину роботи. Єдина дитина - це завжди величезні очікування батьків. Тому тиск на її психіку величезний [30, 120]. Від вчинків єдиної дитини весь час хтось емоційно чи фізично залежить. Вона бачить два варіанти життя - або вона зверху, або знизу. Або вона старша, або вона молодша. Або вона керує, або вона підпорядковується. І всі відносини вона будує в цих двох положеннях. І навіть з ровесниками завжди знаходився або в позиції зверху, або в позиції знизу. Єдині діти можуть бути найуспішнішими, доводячи щось своїм батькам. Крім того, можуть намагатися перевершити успіх своїх батьків. А можуть навпаки - стати батьківським пеклом, не витримавши подібного навантаження. Єдиним дітям властива внутрішня самотність. Неможливо так же щиро розмовляти з батьками, так як це можна робити з рівними - братами або сестрами. Друзі можуть приходити, зраджувати, ображати. Від них можна кудись втекти. А від братів і сестер не втечеш. І з ними можна побудувати справжню дружбу на століття. У них на все життя може залишитися відчуття, що поговорити ні з ким. Переживань багато, але ніхто в світі не зрозуміє.

Аналізуючи дослідження 1949-1965 рр., С. Екстейн виділяє наступні властивості єдиних дітей:

- переживання потреби в досягненнях;

- високий рівень досягнень

- більше проблем в поведінці

- відчуття потреби в приєднанні під впливом стресу [19, 68].

3. Емпіричне дослідження особливостей розвитку лідерських якостей залежно від порядку народження

3.1 Опис методичного інструментарію дослідження

Розглянувши всі теоретичні аспекти розвитку лідерських якостей залежно від порядку народження, ми здійснили емпіричне дослідження розвитку лідерських якостей юнаків залежно від порядку народження в сім'ї.

Для виявлення рівня розвитку лідерських якостей досліджуваних ми використали методику «Лідер» Е. Жарикова, Е. Крушельницького та тест «Оцінка комунікативних і організаторських здібностей» Б.А. Федоршина.

Методика «Лідер» призначена для того, щоб оцінити здатність людини бути лідером. Завдання досліджуваного полягає у тому, щоб дати відповідь на 50 запитань, причому обираючи лише один варіант відповіді із двох запропонованих (Додаток А). За допомогою ключа методики підраховується кількість набраних балів, і робиться висновок про інтенсивність вираження (слабо, середньо, сильно) тих особистісних психологічних якостей, якими має володіти лідер.

Тест «Оцінка комунікативних і організаторських здібностей» Б.А. Федоршина призначений для дослідження комунікативних та організаторських схильностей (Додаток Б). Ми обрали цю методику тому, що ці схильності є важливою ланкою лідерських здібностей. Більшість дослідників, даючи визначення поняттю лідер, згадують про важливість організаторських та комунікативних здібностей для лідера. За С.А. Гармашом лідер - це особистість, яка має розвинуті комунікативні вміння, здатна словами ефективно впливати на інших людей і з якою бажає співпрацювати більша частина колективу, за А.А. Єршовим лідер - член групи, який має необхідні організаторські здібності, займає центральне становище в структурі міжособистісних відносин і спонукає своїм прикладом, організацією й управлінням групою до досягнення групових цілей найкращим засобом, за Н.С. Жеребовою лідер веде, організовує, планує й управляє діяльністю групи, виявляючи при цьому вищий, ніж усі інші члени групи, рівень активності, за A.A. Бодальовим лідер авторитетний член групи, який виконує роль організатора, ініціатора групової взаємодії, прийнятий групою завдяки його здатності вирішувати важливі для групи проблеми й завдання [5, 154].

3.2 Опис та інтерпретація отриманих даних

Для проведення дослідження була сформована вибірка учнів 10-го та 11-ого класів Старосільського НВК «ЗНЗ І-ІІІст. - ДНЗ» та Березівського НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. - ДНЗ» загальною кількістю 60 осіб, віком 16-17 років методом опитування, тому що метою нашого дослідження було дослідити розвиток лідерських якостей залежно від порядку народження в сім'ї, то нам важливо було отримати інформацію про черговість народження. До вибірки були відібрані:

25% - старші діти серед двох і більше дітей в сім'ї;

25% - середні діти серед трьох і більше дітей в сім'ї;

25% - молодші діти серед двох і більше дітей в сім'ї;

25% - єдині діти в сім'ї.

Вік і стать досліджуваних у вибірці розподілились наступним чином:

50% - 16 років;

50% - 17 років.

58, 3% - жіноча стать;

41, 7% - чоловіча стать.

У результаті аналізу результатів дослідження отриманих за методикою «Лідер» ми виявили, що половина досліджених нами юнаків - 50% мають середні показники рівня розвитку лідерських якостей, 33,3% - низький, 15% мають високі показники і лише 6,7% досліджуваних схильні до диктату.

Найбільш виражені лідерські якості у первістків, середніх та єдиних дітей. У молодших дітей простежується тенденція до зниження рівня розвитку лідерських якостей (див. табл. 3.1). Для кращого візуального сприйняття ми зобразили отримані дані на графіку та діаграмі (див. табл. 3.1 та рис. 3.2).

Табл 3.1. Рівень розвитку лідерських якостей юнаків відповідно до черговості народження дитини в сім'ї

Рівень розвитку лідерських якостей	% До всіх досліджених юнаків даного порядку народження
	первістки	середні	молодші	єдині
Низький	20	26,7	53,3	33,3
Середній	46,7	53,3	46,7	53,3
Високий	26,6	20	-	13,3
Схильний до диктату	6, 7	-	-	-

Рис. 3.1. Графік рівня розвитку лідерських якостей юнаків відповідно до черговості народження дитини в сім'ї



Рис. 3.2. Діаграма рівня розвитку лідерських якостей юнаків юнаків відповідно до черговості народження дитини в сім'ї (за середніми значеннями)

Це пояснюється тим, що старші діти ще з дитинства мають лише батьків у якості прикладу, вони природнім чином переймають більшість характеристик дорослих. Так як особистість дитини найбільш інтенсивно формується у віці до 5 років, а первістки в основному вчаться тільки у дорослих, наслідують, прагнуть швидше стати такими як вони, їм може бути притамана схильність до диктату, яка була помічена у нашому дослідженні лише серед перших дітей.

Високий розвиток лідерських якостей у єдиних дітей зумовлений тим, що їм ніколи не доводилось боротися з братами та сестрами за увагу батьків, своє становище чи блага. Такий устрій допомагає єдиній дитині бути більш упевненою в собі, точніше виражати свої думки і бути вище всього, що відбувається. Така соціальна ситуація на початку розвитку може стати причиною більш виражених лідерських якостей у майбутньому.

Високий рівень розвитку лідерських якостей у других дітей пояснюватися тим, що перша дитина, зазвичай, задає темп розвитку другій, і, таким чином, друга дитина стимульована перемогти свого старшого суперника. Завдяки таким умовам молодша дитина часто починає розвиватися швидше, вона «мчить вперед» у своєму розвитку, як тільки може. Тому середні діти виростають конкурентними, честолюбними, зорієнтованими на здобуття переваги й у них також можуть розвинутися лідерські якості.

Діагностувавши прояв організаторських та комунікативних здібностей у юнаків за допомогою тесту «КОС» Б.А. Федоршина було виявлено:

· 8,3% осіб із низьким рівнем комунікативних та організаторських здібностей;

· 10% осіб з нижче середнього рівнем комунікативних та організаторських здібностей;

· по 25% осіб з середнім та дуже високим рівнем комунікативних та організаторських здібностей

· 31, 7% осіб із високим рівнем комунікативних та організаторських здібностей.

Найбільш виражені організаторські та комунікативні здібності у первістків та середніх дітей. У молодших дітей простежується тенденція до зниження рівня розвитку цих здібностей (див. табл. 3.2).

Табл. 3.2. Рівень організаторських та комунікативних схильностей юнаків відповідно до черговості народження дитини в сім'ї

Рівень розвитку лідерських якостей	% до всіх досліджених юнаків даного порядку народження
	первістки	середні	молодші	єдині
Низький	-	-	20	13,3
Нижче середнього	6,7	13,3	33,3	-
Середній	13,3	26,7	26, 7	33,3
Високий	46, 7	33,3	13, 3	33,3
Дуже високий	33, 3	46,7	6,7	20

Отримані дані ще раз якісно підтверджують, що перші та єдині діти більш схильні до розвитку лідерських якостей. Високий рівень комунікативних та організаторських здібностей в середніх дітей пояснюється тим, що середні діти найкраще пристосовуються до життєвих обставин, оскільки в стосунках між власними братами і сестрами вони набули цінного психологічного досвіду «дипломата».

Для статистичної обробки даних ми обрали статистичний критерій U - Манна-Уітні, який призначений для оцінки статистичної значимості відмінностей між двома вибірками за рівнем ознаки, який кількісно вимірюється і який нас цікавить (показники лідерських якостей перших і єдиних дітей перевищують показники інших дітей), а також Т-критерій Стьюдента для порівняння середніх значень лідерських якостей серед перших та єдиних дітей із іншими дітьми.

За критерієм U - Манна-Уітні ми виявили, що частка осіб, у яких проявляється досліджуваний ефект («лідер»), у групі 1 («перші та єдині діти в сім'ї») не більше, ніж у групі 2 («не перші та не єдині діти в сім'ї») (додаток В). Тобто, суттєвої різниці у рівні розвитку лідерських якостей у перших та єдиних дітей по відношенню до інших немає.

За Т-критерій Стьюдента, побудувавши вісь значимості, ми нанесли на неї критичні та емпіричну точки, і побачили, що емпіричне значення попало в зону незначимості. Отже, ми зробили висновок, що відмінності між середніми показниками також не є статистично значимими, а відповідно відсутня кореляція (додаток Д).

Це може пояснюватитсь існуванням варіацій, що дозволяють іншим порядкам народження набувати якостей перших чи єдиних дітей. Тобто стверджувати, що перші діти - лідери, а другі чи треті - ні, ми не можемо.

Згідно якісного аналізу була виявлена певна тенденція до більшого розвитку лідерських якостей у перших та єдиних дітей і в деяких випадках навіть других, однак вона не є закономірною та стабільною. Згідно статистичного аналізу високий рівень розвитку лідерських якостей може бути як у перших та єдиних, так і у інших порядків народження.

Отже, внаслідок проведеного дослідження наша гіпотеза була спростована отриманими результатами.

Висновки

Лідерство - це відносини домінування і підпорядкування, впливу в системі міжособистісних стосунків у групі, які призводять до поставленої мети. Таким чином, лідером є член групи, за яким вона визнає перевагу в статусі і надає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях; він здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулювати взаємостосунки в групі, а також, завдяки своїм особистісним якостям має переважний вплив на членів групи.

На основі теоретичного аналізу було встановлено, що лідер - це індивід, який увібрав найбільшу кількість бажаних лідерських якостей. Лідерські якості визначаються як якості особистості, які забезпечують ефективне лідерство, індивідуально особистісні і соціально психологічні особливості особистості, що впливають на групу і призводять до досягнення мети. До умов їх розвитку відноситься:

1) освіта з акцентом на гуманітарні науки, що створює широку основу для знань;

2) досвід, що виникає з практичного застосування знань;

3) професійна підготовка, яка наділяє лідера витонченою поведінкою в деяких ситуаціях;

4) стать;

5) стимулююче і розвивальне середовище на основі використання інтерактивних форм роботи;

6) генетично обумовлені задатки та досвід перших років життя.

Було обґрунтовано, що основним фактором формування особистості є позиція, яку дитина займає в сім'ї. Кожний раз, коли народжується дитина, повністю змінюється внутрішній уклад сім'ї. Єдині, старші, молодші та середні діти мають різні риси тому, що у них різні обставини життя, історії, обов'язки, проблеми та завдання. Аналіз психологічної літератури дозволяє констатувати, що середні діти - дружелюбні, гнучкі, винахідливі, вміють маніпулювати, схильні до компромісів, молодші - люблять людей, ласкаві, менш відповідальні, але можуть бути самодостатніми, єдині - впевнені в собі, наполегливі й організовані, старші - перфекціоністи, відповідальні, консервативні, прагнуть до влади і більш схильні до лідерства порівнянно з ішими дітьми, бо коли старша дитина спостерігає, як його молодший брат або сестра перемагає в змаганні за батьківську увагу і ніжність, вона, природно, схильна відвойовувати своє верховенство в сім'ї.

Результати емпіричного дослідження засвідчили певну тенденцію до більшого розвитку лідерських якостей у перших та єдиних дітей і в деяких випадках навіть других, однак вона не є закономірною та стабільною. Адже згідно статистичного аналізу високий рівень розвитку лідерських якостей може бути як у перших та єдиних, так і у інших порядків народження (t емп = 1,8; Uемп = 338,5).

Отже, внаслідок проведеного дослідження наша гіпотеза була спростована отриманими результатами.

Перспективою подальших наукових досліджень є вивчення юності як сприятливого періоду розвитку лідерських якостей.

Список викорстаної літератури

1. Авцинова Г.А. Политическое лидерство // Государство и право. - М., 1993. - №5. - С. 138-146.

2. Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействие полов / Пер. из англ. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 448 с.

3. Адлер А. Понять природу человека / Пер. из англ. - М: Академический проект, 1997. - 256 с.

4. Алексєєва М.І. Психологічний словник / М.І. Алексєєва, Г.О. Балл, Д.І. Бех. - К., 1982 с.

5. Алфімов Д.В. Зміст феномену «Лідерські якості» // Проблеми сучасної психології. - К., 2008. - №3. - С. 153-161.

6. Андреев С.С. Политический авторитет и политическое лидерство // Социально-политический журнал. - 1993. - №1-2. - С. 24-37.

7. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1998. - 356 с.

8. Бабинський Д.Я. Особистісна рефлексія як чинник розвитку лідерських якостей особистості й майбутніх психологів // Проблеми сучасної психології. - К., 2010. - №8. - С. 146 - 148.

9. Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства // Вопросы психологии. - М., 2000. - №1. С. 132-4.

10. Блейк Р.Р, Мутон Дж.С. Научные методы управления. - Киев, 1990. - 342.

11. Бороздина Г.В. Психология делового общения. - М., 2003. - 292 с.

12. Джеймс М. Рожденные выигрывать. Транзактный анализ с Гештальт-упражнениями / Джонгвард Д. - М.: Прогресс; Универс, 1993. - 657 с.

13. Гармаш С.А. Лідерські якості особистості керівника як запорука успіху / С.А. Гармаш, О.Е. Гашутіна // Управління інноваційними проектами та об'єктами інтелектуальної власності. - 2009. - С. 37-44.

14. Голдберг Э., Грам С. Управляючий мозг: Лобные доли, лидерство и цивилизация / Пер. с англ. Д. Бугакова. - М.: Смысл, 2003. -335 с.

15. Земская М. Семья и личность. - М.: Прогресс, 1986. - 200 с.

16. Кови С. Лидерство, основанное на принципах / Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. - 300 с.

17. Кудряшова Б.В. Лидер и лидерство. - Архангельск, 1996. - 328 с.

18. Кулініч І. Психологія управління / І. Кулініч. - К.: Знання, 2008. - 292 с.

19. Леман К. Порядок рождения/ пер. з анг. Е. Прищенко. - К.: Брайт Букс, 2007. - 448 с.

20. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ. 1997. - 248 с.

21. Лютенс Ф. Организационное поведение / Пер. с англ. 7-го изд. - М.: ИФРА-М, 1999. - 198 с.

22. Максвелл Д. Ввоспитай у себя лидера / Пер. с англ. Г.І. Левитан. - Мн.: Попурри, 2002. - 400 с.

23. Москаленко В. Соціальна психологія / В. Москаленко. - К.:Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

24. Обозов Н.Н. Щекин Г.В. Психология работы с людьми. 3-е изд., переработ. - К.: МАУП, 1996. - 136 с.

25. Ольшанский Д.В. Политическая психология. - М., 2002. - 244 с.

26. Организационное поведение: учебник \ Л.Г. Зайцев, М.И. Соколова. - М.: Экономист, 2005. - 298 с.

27. Основы управления персоналом. Под ред. проф. Б.М. Генкина. - М.: Высшая школа, 1996 г., - 382 с.

28. Платонов С.В., Третяк В.И. Искусство упраленческой деятельности. - К.: Либра, 1996. - 254 с.

29. Психолого-педагогічні умови формування лідерських якостей підлітків // Проблеми сучасної психології, 2010. - №9. С. 439 - 448.

30. Рожденный первым…: Теория очередности рождения - ключ к познанию психологии личности / Клифф Исааксон, Крис Редиш: пер. с англ. К. Савельева. - М.:Фаир-Пресс, 2004. - 272 с.

31. Татенко В.О. Лідер XXI. Соціально - психологічні студії. - К.: Корпорація, 2004. - 198 с.

32. Чалдини Р. Психология влияния. - СПб.: Питер, 2000. - 272 с.

33. Шалагинова Л. Психология лидерства / Л. Шалагинова. - СПб.: Речь, 2007. - 464 с.

34. Ягоднікова В.В. Формування лідерських якостей старшокласників в особистісно орієнтованому виховному процесі загальноосвітньої школи: дис. канд. пед. наук: 13.00.07 / В.В. Ягоднікова. - Одесса: Піденноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, 2005. - 190 с.

35. Яхонтова Е.С. Эффективность управленческого лидерства. - М.: ТЕИС, 2002. - 121 с.

36. Merton R. The Social Nature of Leadership // American Journal of Nurs. 1969. №69.

37. Pigors P. Leadership or Domination. Boston, 1935.

38. Bogardus E. Leadership and Attitudes // Sociology and Social Research. 1929. №13.

Размещено на Allbest.ru

...