Останні два десятиріччя ознаменовані великими змінами в системі освіти в Україні. Головною метою освіти України у "Законі про освіту" визначено "всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями" [12]. Тому перед вищою школою постає питання створення умов для самореалізації особистості в соціумі. Не знижуючи вимог до традицій викладання у вітчизняній вищій школі, освіта повинна відповідати світовому рівню.

Нині серед ряду досить складних проблем філософії освіти набуває першочергового значення і вирішення проблема активізації механізму формування у студентів інтересу до навчання і потреби в самоосвіті.

Аналіз останніх наукових праць з проблеми дослідження показав, що деякі аспекти питання формування пізнавального інтересу як спонукальної сили діяльності підростаючого покоління знайшли відображення у працях В. Беспалька, Є. Бондаревської, О. Гребенюка, В. Загвязинського, В. Ільїна, О. Леонтьєва, О. Ланіної, Н. Морозова, В. Мясіщева, Ф. Савіної та ін.

Найбільш широко проблема розвитку в особистості пізнавального інтересу була розглянута в наукових доробках Ш. Амонашвілі, С. Занюка, І. Зязюна, О. Матюшкіна, Л. Нарікбаєвої, О. Савченко, Н. Тализіної, І. Харламова, Г. Щукіної та ін.

Особливої актуальності набуває і критичний аналіз найвпливовіших сучасних філософських учень про мотивацію особистості, розвиток її інтересів, про людину, про її природу, життєві проблеми, можливості і перспективи (Ф. Кліке, С. Некрасов, С. Пролеєв, В. Сладкевич, Л. Сморж, С. Щерба та ін.).

Мета статті полягає в розкритті синергетичного підходу до активізації механізму формування у студентів інтересу до навчання.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розвиток суспільства пов'язаний з передачею культурно-історичного досвіду від покоління до покоління, змінюючи свідомість і поведінку людини, вимагає пошуку нового інструментарію, за допомогою якого людина змінює навколишній світ і безпосередньо свою особистість. Якщо механізм перетворення навколишнього світу ґрунтується на соціально-економічних, науково-технічних та політичних засадах, то механізм індивідуальної зміни у розвитку особистості бере свій початок у суспільстві і культурі.

Перехід економіки України на ринкові відносини, інтеграція у світовий освітній простір докорінно змінюють підходи до вирішення проблем становлення прогресивної особистості, яка прагне до вдосконалення своїх здібностей, орієнтацій на цінності загальнолюдської культури, активної діяльності, включеності в суспільні відносини з навколишньою дійсністю. Провідну роль у розвитку суспільства відіграє молодь як основний носій інтелектуального і фізичного потенціалу суспільства, який володіє великими здатностями до праці, технічної та культурно-художньої творчості, продуктивної діяльності в усіх сферах людського буття.

Однією з фундаментальних проблем сучасності є питання активізації механізму формування у студентської молоді пізнавального інтересу як дієвої стимулюючої сили, стартової професійної освіти, психологічного становлення особистості, що цілком визначає соціальну адаптацію людини, є тією принциповою підставою для організації виховного процесу у вищих навчальних закладах. Сприяючи розумовому, моральному, емоційному та фізичному розвитку особистості, інтереси виступають пріоритетною категорією, рушійною силою процесу становлення повноцінної особистості у суспільстві.

Яскраво вираженою характерологічною ознакою індивідуальності кожного студента є інтереси як джерело творчої сили, що робить людину вільною, творчою, відповідальною особистістю, котра вміє будувати своє життя таким, яким хотілося б його бачити. Тому вміння формувати та розвивати багатогранні інтереси студентської молоді становить перспективну умову плідного конструювання цілісного освітнього процесу і розкриває секрети й витоки успіхів майстрів педагогічної праці. У навчально-виховному процесі фігурує особливий вид інтересу - пізнавальний, сферою якого є пізнавальна діяльність студентів, організована в цілісному педагогічному процесі - в ході навчання та виховної роботи.

Досвід показує, що успіхів у діяльності добиваються, перш за все, ті педагоги, які володіють педагогічним умінням розвивати і підтримувати пізнавальні інтереси в управлінні цілісним педагогічним процесом. Саме тому продуктивність навчально-виховного процесу у вищій школі багато в чому залежить від управлінської діяльності викладачів, спрямованої на активізацію механізму формування у студентів пізнавального інтересу на основі синергетичного підходу до означеного процесу.

Вплив синергетики на пізнання визначається тим, що вона значно трансформує загальні підходи до активізації механізму формування у студентів пізнавального інтересу та дозволяє створити універсальні пояснювальні моделі, які виявляють сутність найрізноманітнішої природи учіння як процесу особистісної самоорганізації, що впливає на якість формування у студентів пізнавального інтересу у ході їх професійної підготовки та розвиток їх професійно ціннісних орієнтацій. "Перебуваючи в цільовому стані, люди, як правило, намагаються уникати синергії, яка переживається як дисонанс, несумісність і протилежність. З іншого боку, в парацільових станах синергія виступає джерелом їх емоційного збудження. З цієї причини синергія стає частиною повсякденного життя, навіть будучи інституціолізованою в різних сприйнятливих способах" [7, с. 206].

Пізнавальний інтерес студентів як багатогранний об'єкт наукового пізнання є складним динамічним психічним явищем, яке на різних рівнях та етапах свого формування існує в різних проявах і характеризується різними ознаками. Для динаміки пізнавального інтересу характерна залежність її від вихідного рівня. Виявлення цієї закономірності має велике значення для цілеспрямованого управління формуванням пізнавального інтересу. При цьому доцільно враховувати, що "смислом стратегії освіти стає не побудова послідовності дій педагога, спрямованих на студента як на об'єкт педагогічних впливів, а створення умов для студента як майбутнього суб'єкта професійної діяльності, створення потужного, духовно збагаченого і різнопланового освітнього середовища, кожен учасник якого повинен усвідомлювати не стільки мету освіти, а цінність освіти, і формувати в нього слід не образ майбутньої професії, а образ майбутнього, пов'язаного з професією" [7, с. 206].

Звернення до теми пізнавального інтересу спочатку було пов'язане з проблемою мотивів, вивченням ставлення особистості до навчання. Аналізуючи праці Л. Божович, ми виділяємо дві категорії навчальних мотивів [1]: пізнавальні інтереси як потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями (пізнавальні мотиви); потребами особистості у спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням людини зайняти певне місце в системі доступних їй у суспільних відносинах (широкі соціальні мотиви).

Дослідженнями Л. Божович було доведено, що обидві ці категорії мотивів, які формують стійкі інтереси особистості до життєдіяльності, необхідні для успішного здійснення не лише навчальної діяльності, а й будь-якої іншого виду світоіснування. Необхідно враховувати той факт, що пізнавальний інтерес має надавати пристрасність, емоційність, і почуття обов'язку та відповідальності і бути стійким, твердим, сталим. Проте, значення пізнавального інтересу у цьому взаємозв'язку глибше, сильніше, визначальніше, ніж як у впливі на характер діяльності, так і на всю особистість людини, яка володіє відповідними принципами самоорганізації, зокрема мотивації. "Мотивація є: складною системою, тому що має багато елементів і підсистем; відкритою системою, тобто здатною взаємодіяти з оточуючим середовищем; дисипативною системою, тобто може існувати як фізично, так і духовно тільки за умови постійної взаємодії із середовищем; не рівноважною системою - внаслідок існування процесів обміну між самими компонентами у структурі мотивації…" [7, с. 206].

Враховуючи провідні ідеї, відображені в наукових доробках філософів, психологів та педагогів [2; 3; 4; 5; 6; 8; 9; 10; 11], ми визначаємо, що управління формуванням пізнавального інтересу студентів буде відбуватися найбільш успішно і ефективно при врахуванні закономірностей динаміки розвитку інтересу і в тому випадку, якщо у навчальному процесі ВНЗ за допомогою навчально-методичних комплексів дисциплін і спеціальностей буде реалізована система дидактичних умов, характерна комплексністю (що включає в себе технічні та дидактичні засоби навчання, змістовний і науково-методичний аспекти навчання та особистісний аспект учіння) і всебічністю (враховує потребнісно-мотиваційний, процесуальний та емоційний аспекти навчального пізнання) впливу на процес формування пізнавального інтересу студентів. Окрім того, пізнавальний інтерес студентів при вивченні ними спеціальних фахових дисциплін найбільш успішно і цілеспрямовано формується при реалізації у навчальному процесі ВНЗ цілісної системи дидактичних умов, які забезпечують комплексне і ефективне управління формуванням інтересу до навчання: а) у комплексі технічних і дидактичних засобів навчання мають бути сучасно обладнані аудіовізуальними засобами і зворотним зв'язком лабораторії, аудиторії, кабінети для самостійної роботи студентів; навчальна література, яка враховує вимоги виробництва до сучасного спеціаліста; б) високий науковий і методичний рівень підготовки викладачів, що забезпечує глибоке знання ними специфіки виробництва та основних проблем спеціальності; в) зміст навчання, який забезпечує його професійну спрямованість і соціальну значимість; г) оптимізація навчального процесу; д) активна розумова діяльність студентів, обумовлена залученням їх до творчої фахової та дослідницької роботи у процесі навчання; е) позитивне ставлення студентів до предмету і процесу навчально-пізнавальної діяльності, що виникає при розумінні ними значущості одержуваних знань для майбутньої спеціальності.

Наступність у формуванні у студентів пізнавального інтересу на основі синергетичного підходу до означеного процесу забезпечує його високий рівень, прогресуючий розвиток, стійкість і дієвість.

Динаміка пізнавального інтересу студентів залежить від: а) його вихідного рівня; б) насиченості змісту навчання професійно і соціально значущими компонентами; в) насиченості навчально-пізнавальної діяльності студентів самостійним пошуком, творчістю.

Оскільки врахування закономірностей динаміки пізнавального інтересу дозволяє успішно управляти його формуванням протягом усього періоду навчання студентів у вищому навчальному закладі, першочерговим завданням викладачів вищих навчальних закладів є закріплення та розвиток пізнавального інтересу студентів, починаючи з першого курсу. Формування у першокурсників пізнавального інтересу має стати однією з педагогічних цілей курсу "Вступ до спеціальності".

За відсутності необхідних умов можуть спостерігатися порушення і уповільнення у процесі формування пізнавального інтересу, як це спостерігається в сьогоденні у більшої частини студентів в період 2-5 семестрів.

Лекції зі спеціальних фахових дисциплін є важливим засобом формування у студентів пізнавального інтересу, якщо їх зміст тісно пов'язаний з практичною діяльністю майбутніх фахівців, має глибоке наукове обґрунтування, що розкриває фізичну сутність досліджуваних процесів і явищ, а форма носить характер проблемного викладу. Творчий дослідницький характер навчально-пізнавальної діяльності студентів на лабораторно-практичних заняттях, у процесі курсового та дипломного проектування, на виробничій та переддипломній практиці сприяє найбільш успішному формуванню у них пізнавального інтересу, який стає стійкою властивістю особистості.

студент пізнавальний інтерес синергетичний підхід

Висновки