Размещено на http://www.allbest.ru/

• ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

1.1 Загальна характеристика психічного розвитку дитини. Поняття вікової кризи у психології, її особливості

1.2 Особливості психічного розвитку дитини в період раннього дитинства (1-3 роки)

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КРИЗИ ТРИРІЧНОГО ВІКУ

2.1 Поняття кризи трьох років. Визначення симптомів кризи трьох років

2.2 Причини негативних проявів кризи трьох років та їх наслідки

РОЗДІЛ 3. КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ПАМ'ЯТКИ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТИ ЯКИХ ПЕРЕЖИВАЮТЬ КРИЗУ ТРЬОХ РОКІВ

3.1 Поради та пам'ятки батькам

3.2 Корекційні ігри в допомогу батькам

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Вивчення загальної характеристики кризи трирічного віку полягає в тому, що кордон між раннім та дошкільним дитинством - один з найбільш важких моментів у житті дитини. Важливим завданням сучасності є формування гармонійно розвиненої, фізично та психічно здорової особистості. Проте на успішність розв'язання цього завдання сьогодні негативно впливає низка чинників: проблеми нестабільного соціально-економічного становлення держави, складність соціальної системи розвитку дитини, внутрішньо сімейна атмосфера та особливості взаємин батьків, рівень професійної і психологічної освіченості педагогів, сенситивність дошкільників до несприятливих соціальних впливів, їх емоційна нестабільність, вразливість, вікові й індивідуально-типологічні властивості. Окремі з них детермінують виникнення у дітей негативних психічних станів, які при відсутності належної психологічної корекції, профілактики, адекватних змін соціально-педагогічних умов, можуть деформувати їх подальший розвиток, стати причиною погіршення вихованості дитини, зумовити порушення її стосунків з дорослими та однолітками.

До найбільш поширених негативних проявів у поведінці дошкільників науковці і практики відносять істерики, агресивність, сором'язливість, замкнутість, нечесність, страхи, гіперактивність та інші. Вони можуть зумовлюватись такими чинниками: неправильними типами виховання в сім'ї, незабезпеченням потреби дитини в увазі і любові, кризами психовікового розвитку дитини, її несприятливою адаптацією до дошкільного закладу.

Розуміння особливостей кризи трьох років, різновидностей негативних проявів у поведінці, що зумовлює криза, об'єктивно сприяє педагогічно доцільній позиції дорослих у відповідь на таку поведінку. Це дозволить ефективно розв'язувати завдання первинної і вторинної педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей.

Об'єкт дослідження - криза трьох років як особлививий період дошкільного дитинства.

Предмет поведінкові прояви особистості у період кризи трьох років.

Мета дослідження - описати центральні новоутворення кризи трьох років та його зовнішніх поведінкових проявів, підготувати поради та консультаційні картки для батьків діти яких переживають кризу трьох років.

Мета роботи передбачає виконання наступних завдань:

1. Вивчити і зробити аналіз психологічної літератури з проблеми, яка визначена темою роботи;

2. Уточнити поняття вікової кризи.

3. З'ясувати особливості перебігу кризи трьох років та її поведінкові прояви.

4. Розробити консультації для батьків

Практична значимість. Отримані дані можуть бути враховані під час організації навчально-виховного процесу. Результати дослідження допоможуть батькам, вихователям.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальній обсяг роботи 33 сторінки друкованого тексту. Список використаних джерел включає 29 одиниць.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

1.1 Загальна характеристика психічного розвитку дитини. Поняття вікової кризи у психології, її особливості

Розвиток людини у процесі індивідуального життя називають онтогенезом. Він полягає у змінах, що носять закономірний, послідовний, прогресивний характер, як рух від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, її структурне та функціональне вдосконалення. Онтогенез відбувається у різних напрямах: морфофізіологічний (як становлення організму), психічний (розвиток людини як свідомої суспільної істоти).

Психічний розвиток виступає як процес кількісних та якісних змін, що відбуваються у ході діяльності та спілкування дитини. Психічний розвиток відзначається такими закономірностями:

· гетерохронність: нерівномірний, хвилеподібний характер розвитку окремих психічних процесів особистості. Для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Це періоди - сенситивні. Наприклад, для розвитку мовлення сензетивним є період до 3-х років, потім можливості й темпи розвитку мовлення знижуються;

· асинхронність: різні психічні функції мають різні сенситивні періоди і за тривалістю, і за віком їх настання. Наприклад, у дошкільників провідним процесом у психічному розвитку є пам'ять, уява, а у молодшого школяра - мислення;

· диференціація та інтеграція психічних процесів. Диференціація означає послідовне ускладнення психіки шляхом накопичення новоутворень. Так, після народження найбільш розвиненим психічним процесом є відчуття, на його основі виникає сприймання, потім пам'ять, згодом - наочно-дійове мислення і уява. Інтеграція - зміцнення та розширення зв'язків між окремими психічними утвореннями. Так, завдяки розвитку волі з'являються довільна увага, пам'ять, управління емоціями.

· зміна співвідношення детермінант психічного розвитку. Виокремлюють основні фактори (провідні детермінанти) розвитку людини:

1)спадковість - індивідуальні властивості організму (задатки, особливості функціонування організму, обмін речовин).

2)середовище - суспільні, матеріальні, духовні умови існування людини. Впливає на розвиток соціальних властивостей особистості.

3) активність - діяльний стан організму, фактор взаємодії спадковості і середовища. Впливає на розвиток індивідуальних і соціальних властивостей особистості на основі засвоєних нею цінностей, моральних норм поведінки.

· пластичність: здатність психіки до змін, яка з віком знижується. Так, дитина до 2-3х років може оволодіти будь-якою мовою незалежно від соціального оточення, від раси, національності. Але у шкільному віці засвоєння нової мови значно ускладнюється.

Пластичність виявляється також у компенсації певних недоліків одних властивостей посиленим розвитком інших. Наприклад, послаблені зір чи слух спричиняють посилення дотику, нюху;

· тадіальність: вікові етапи розвитку мають певну послідовність і взаємопов'язані. Новий етап виникає на основі попереднього і вносить свої неповторні риси у психіку дитини. Тому кожна стадія має свою цінність й жодну з них не можна вилучити із загального ходу розвитку дитини. За

Д.Б. Ельконіним дитинство ділиться на 7 періодів:

1) вік немовляти - до 1 року;

2) раннє дитинство - 1-3 роки;

3) молодший і середній дошкільний вік - 3-5 років;

4) старший дошкільний вік - 5-6 (7) років;

5) молодший шкільний вік - 6 (7)-10 (11)років;

6) підлітковий вік - 10 (11)-13 (14) років;

7) ранній юнацький вік 13 (14)-16 (17) років.

Д.Б.Ельконін запропонував розглядати кожен психологічний вік на підставі основних критеріїв (характеристик): соціальна ситуація розвитку, провідний тип діяльності, основні новоутворення розвитку та кризи [3].

Кожен вік характеризується своєрідною, специфічною для нього соціальною ситуацією розвитку. Під соціальною ситуацією розвитку розуміється співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки особистості; система стосунків дитини з оточуючим світом (Л.С.Виготський). Вона визначає той шлях, йдучи по якому, дитина набуває нових якостей особистості, беручи їх з середовища, де соціальне стає індивідуальним.

З життям дитини в даній соціальній ситуації виникає провідний тип діяльності. Ряд досліджень, проведених психологами Харківської школи (О.М.Леонтьєв, А.В. Запорожець, П.Я.Гальперін, Л.І.Божович) показали значення діяльності у розвитку людини. О.М.Леонтьєв розвинув ідею про провідний тип діяльності. Провідна діяльність - це діяльність, у ході якої виникають основні новоутворення віку. Провідна діяльність є показником психологічного віку дитини і характеризується тим, що в ній виникають та диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості на даній стадії розвитку. Значення провідної діяльності для психічного розвитку залежить від її змісту, від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання. Виділяють види провідної діяльності:

· емоційно-безпосереднє спілкування немовляти з дорослим (0-1 року);

· предметно-маніпулятивна діяльність дітей раннього віку (1-3 років);

· сюжетно-рольова гра у дошкільнят (3-6 (7) років)

· навчальна діяльність у молодших школярів (6 (7)-10 (11)р.);

· інтимно-особистісне спілкування у підлітків (10 (11)-13 (14)р.);

· професійно-навчальна діяльність у старшому шкільному віці (13 (14)-16 (17)р.).

Провідна діяльність не виникає одразу, а проходить певний шлях свого становлення. Виникнення в кожному періоді психічного розвитку нової провідної діяльності не означає зникнення тієї, яка була провідною на попередньому етапі. Певний період психічного розвитку характеризується системою різних видів діяльності, в якій провідна діяльність займає особливе місце.

В ході провідної діяльності розвиваються основні новоутворення - це нові якісні утворення, позитивні надбання у психіці дитини, які дозволяють перейти до нової стадії розвитку.

Новоутворення приходять у суперечність зі старою соціальною ситуацією розвитку, руйнують її та будують нову, яка, в свою чергу, відкриває нові можливості для психічного розвитку дитини в наступному віковому періоді. Така перебудова соціальної ситуації розвитку складає основний зміст критичних періодів. Отже, розвиток дитини має нерівномірний характер. На одних етапах зміни у дитячій психіці накопичуються повільно й поступово (стабільні періоди), на інших - вони відбуваються бурхливо й швидко (критичні періоди). Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Л.С.Виготський ввів поняття вікової кризи як цілісних змін особистості дитини, які виникають при зміні стабільних періодів, які відокремлюють один віковій період від іншого. Вікові кризи визначаються межами стабільних періодів: криза новонародженого, криза одного року, криза трьох років, криза семи років, підліткова криза.

Під час кризи дитина за дуже короткий термін змінюється у основних рисах цілком. Для критичних періодів характерні процеси переходу до якісно іншого типу взаємостосунків дітей з дорослими, враховуючи їх нові, доросліші можливості. Зміни в період криз охоплюють три основні компонента: «соціальну ситуацію розвитку», провідний тип діяльності, структуру свідомості дитини. Виокремлюють наступні особливості вікових криз:

1) межі криз невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку та завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише у середині цього етапу;

2) апогей кризи виявляється у зміні поведінки дитини, її «важковиховуваності», дитина ніби виходить з-під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко падає успішність у школі і знижується працездатність, зростає число конфліктів з оточуючими. Внутрішнє життя пов'язане з болісними переживаннями. Негативні поведінкові прояви дитини загострюються у випадку ігнорування дорослими її нових потреб в сфері спілкування та діяльності та, навпаки, пом'якшуються при гнучкому спілкуванні. Тому конфліктність та важковиховуваність під час криз сприймалися як сигнал необхідності змін у спілкуванні з дитиною;

3) водночас у критичні періоди спостерігаються і конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень [9].

У сучасній психології ще не вироблено єдиного погляду на вікові кризи. Одні дослідники вважають їх ненормальним, болісним явищем, результатом неправильного виховання, інші -- вбачають у кризах конструктивну функцію, вважаючи їх закономірним, неминучим явищем. Очевидно, більшу рацію мають ті, хто називає вікову кризу природним явищем, оскільки протягом життя її переживають усі люди. За своєю суттю вона є внутрішнім конфліктом з приводу життя, його сенсу, головних цілей і шляхів їх досягнення. Переживання людиною кризи тісно пов'язане з глибиною і гостротою усвідомлення кризового стану, з рівнем особистісної зрілості, із здатністю її до рефлексії. Вікова криза визріває всередині особистості, настання її спричинюється тим, наскільки людина засвоїла все, що необхідно було опанувати на певному віковому етапі [11].

1.2 Особливості психічного розвитку дитини в період раннього дитинства (1-3 роки)

Ранній вік (від одного до трьох років) посідає особливе місце в загальній історії психічного розвитку людини. За перші три роки дитина проходить величезний шлях у своєму розвитку; оволодіває прямоходінням, діями з предметами, мовленням, набуває певної фізичної самостійності й намагається її відстоювати. Соціальна ситуація розвитку дитини характеризується спільною діяльністю малюка з дорослою людиною. Увагу дитини раннього віку привертає предмет, з яким діє дорослий. Вона прагне оволодіти ним, але спосіб і зразок дії з предметом належить дорослому. Така ситуація містить суперечність, що полягає у відсутності засобів самостійно задовольняти власні бажання. Цю суперечність можна розв'язати лише в спільній діяльності з дорослим, спрямованій на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами (їсти ложкою, малювати олівцем тощо). Провідною діяльністю дітей раннього віку є предметна діяльність. У процесі навчання дітей предметних дій надзвичайно важливо побачити можливість переходу від спільних дій до частково-розподілених, а від них -- до самостійних дій дитини. Важливо помітити, що дитина вже може самостійно тримати в руці ложку. Тепер дорослий має лише скеровувати її дії, допомагати їй правильно тримати ложку. Коли ж дитина оволодіє і цим, дорослий повинен обмежитися словесними вказівками: «Набирай не повну ложку, щоб не розлити»; «Стукати ложкою по тарілці не можна» тощо. Необхідно частіше схвалювати, заохочувати і підтримувати малюка. А коли він щось зробив неправильно, то треба говорити йому про це, не підкреслюючи негативних моментів. Наприклад, замість «Ти одяг сорочку неправильно -- навиворіт», увагу дитини слід зафіксувати на правильних діях: «Ти швидко одягся. Але треба зробити ось так» (і показати як). Схвалення створює емоційно сприятливий фон. І цим можна добитися більшого успіху, ніж докорами. Слід пам'ятати, що осуд значною мірою менш інформативний, ніж схвалення. Активність дитини, коли вона наслідує дії дорослого, намагаючись зробити щось самостійно, необхідно всіляко підтримувати, бо саме власна активність є однією з основних умов її повноцінного психічного розвитку [28].

Основні особливості психічних процесів у ранньому віці -- їх залежність від наочної ситуації; функціонування в нерозривній єдності з практичними діями; афективний характер спрямованості на пізнання навколишнього світу. Мовленнєве спілкування є важливим новоутворенням раннього віку. Розвивальна робота з дітьми переддошкільного віку має бути організована не за принципом спеціального розвитку окремих психічних процесів, а спрямована на загальний пізнавальний розвиток дитини, максимально різнобічне ознайомлення дитини зі світом предметів, людей, стосунків, в ході якого і відбувається поступовий розвиток особистості дитини в цілому.

В період раннього дитинства зароджується самосвідомість дитини. Після двох років діти починають впізнавати себе у дзеркалі, на фотографіях. Впізнавання себе -- це елементарна, первинна форма самосвідомості. Новий етап у розвитку починається тоді, коли дитина від називання себе в третій особі, по імені («Саша іде», «Катя дає пити») переходить до вживання займенника «Я» стосовно себе («Я їм», «Я граюся»). Найважливішим етапом у розвитку самосвідомості протягом раннього віку є третій рік життя, коли формується особистісне новоутворення -- «гордість за досягнення». Це новоутворення яскраво виражається в прагненні фіксувати результати своєї діяльності, продемонструвати свої успіхи дорослому. Без належного схвалення ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність, а радісні переживання з цього приводу затьмарюються. Негативне чи байдуже ставлення спонукає дитину з подвоєною енергією добиватися уваги й позитивної оцінки. У дітей зявляється почуття самолюбства, що виявляється в підвищеній образливості й чутливості до невизнання їхніх досягнень дорослими, в емоційних через це вибухах. Поява даного новоутворення повязана з тим, що на третьому році життя під впливом дорослого дитина дедалі частіше звертає увагу на результат своїх дій. Вона починає прагнути досягнути бажаного результату [17].

Під впливом стосунків з близькими розвиваються соціальні емоції дитини, джерелом яких стають взаємини між членами родини, атмосфера сімейного життя тощо. Важливу роль в емоційному розвитку дитини відіграють слова-оцінки дорослих.

Психічний розвиток виступає як процес кількісних та якісних змін, що відбуваються у ході діяльності та спілкування дитини. Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Саме критичні періоди в психології були визначені, як вікові кризи. Л.С.Виготський ввів поняття вікової кризи як цілісних змін особистості дитини, які виникають при зміні стабільних періодів, які відокремлюють один віковій період від іншого. Криза починається і завершується непомітно, її межі не чіткі, але загострення припадає на середину вікового періоду. У цей час відбуваються різкі, фундаментальні зміни в психіці дитини. Розвиток у кризові періоди носить бурхливий, стрімкий, “революційний” характер. На думку батьків і вихователів, дитина стає зовсім іншою. У кризові періоди дитина стає “відносно важковиховуваною” у порівнянні із самою собою в стабільні періоди. Відомо, що кризи по-різному протікають у різних дітей: в одних - майже непомітно, в інших - гостро і болісно. Проте певні труднощі виховання в критичні періоди виникають щодо кожної дитини.

Д.Б. Ельконін поділив умовно дитинство на 7 вікових періодів. Другим віковим періодом є раннє дитинство. Раннє дитинство це період від 1 до 3 років. Найпершим, чим характеризується даний вік - зміною соціальної ситуації розвитку, оскільки емоційне спілкування з дорослими стає все рідшим, поступаючись місцем ситуативно-дійовому спілкуванню, практичному співробітництву, спільним діям з предметами.

Наприкінці третього року життя (іноді дещо раніше) діти починають відстоювати своє право на незалежну поведінку ініціативними заявами "Я сам". Це є причиною повного розпаду попередньої соціальної ситуації і появи кризи трьох років.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КРИЗИ ТРИРІЧНОГО ВІКУ

2.1 Поняття кризи трьох років. Визначення симптомів кризи трьох років

Кожному періоду розвитку дитини властиві свої потреби, способи взаємодії, моделі поведінки та усвідомлення себе. Досягнувши трирічного віку, малюк починає усвідомлювати, що він особистість. Це проявляється виникненням в мові слова «Я». Якщо дитина раніше без проблем говорила про себе в третій особі, називаючи себе по імені, наприклад, «Катя хоче їсти», то тепер це відбувається все рідше і рідше. Тепер при погляді на своє відображення в дзеркалі або на фото, дитина з впевненістю вимовляє: «Це Я».

Дитина починає сприймати себе як самостійну людину, що має свої особливості і бажання. Разом з цим усвідомленням і приходить криза трьох років. Ласкава та мила крихітка в цей час може сильно змінитися і перетворитися на вперту і примхливу.

Криза трьох років -- це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого "Я". Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини, виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками. Криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер «Про особистість трирічної дитини». Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років: негативізм, вередливість, гонорливість, своєвілля, знецінювання, протест-бунт, деспотизм. [12].

Негативізм -- прагнення постійно перечити дорослим. Дитина говорить «ні» навіть у тому випадку, коли насправді воліла б сказа-ти «так», бо вказівки йдуть від дорослих: малюку ж украй важливоутвердитися у власній думці, довести ін-шим, що він може мати самостійну пози-цію, відмінну від позиції дорослого.

Вередливість -- прагнення завжди від-стоювати свою вимогу. Досить часто дитина при цьому заганяє себе в паст-ку: вона рада була б відмовитися від по-чаткової позиції, але не може -- просто тому, що має наполягти на своєму за вся-ку ціну.

Гонорливість-- заперечення тих норм і правил, які були встановлені ра-ніше й до яких дитина начебто вже зви-кла за перші роки свого життя. Вона руйнує бар'єри -- пручається, перевіряє на міцність будь-яке з існуючих правил. Цим і пояснюються такі поширені про-блеми цього віку, як раптові порушення режиму -- відмова спати у звичний час, відмова від їжі, яку раніше їла із задово-ленням тощо.

Своєвілля -- прагнення дитини все робити самостійно, саме те наріж-не «Я сам!». Прояв ініціативи власної дії, що не відповідає її можливостям і спри-чиняє додаткові конфлікти з дорослими.

Протест-бунт -- дитина знаходиться у стані безперервної ві-йни з оточенням, насамперед із батьками.

Знецінювання -- дитина, ще вчора така ласкава й ніжна, рап-том починає лаятися, обзиватися, піддавати сумніву слова доросло-го і його авторитет.

Деспотизм -- дитина не лише наполягає на тому, що все роби-тиме сама, а й намагається і дорослих змусити «танцювати під свою дудку». Для багатьох батьків це виявляється справжнім шоком: рід-не маля командує, вимагає, наполягає!

Л. Вигоцький виділяє виділяє дещо більше характеристик кризи трьох років

1) негативізм - прояви у поведінці дитини, під час яких вона не хоче чогось зробити тільки тому, що це запропонував хтось із дорослих (реакція не на зміст дії, а на пропозицію дорослих);

2) впертість - наполягання на своїй вимозі не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона цього вимагає;

3) норовистість - реакція дитини, спрямована проти встановлених для неї норм виховання, способу життя;

4) свавілля, примхливість - намагання діяти самостійно, на свій розсуд;

5) протест-бунт - поведінка дитини характеризується виявами протестів;

6) симптоми знецінювання, дискредитації дорослого - ігнорування пропозиції, прохання, оцінки дорослого;

7) прагнення до деспотизму - намагання виявляти необмежену владу щодо навколишніх;

8) ревнощі щодо молодших і старших, якщо у сім'ї ще є діти;

9) невротичні, психопатичні реакції - страхи, неспокійний сон, нічний енурез, різкі утруднення у мовленні тощо.

Про початок кризи трьох років свідчить наступна поведінка:

· дитина стає істеричною, навіть без особливої причини;

· спільні відвідування магазинів стають нестерпними, він постійно вимагає купити що-небудь для себе. В іншому випадку, батьків чекає «показовий виступ» з риданнями і катаннями по підлозі;

· постійно намагається перейти межу дозволеного, перевірити реакцію дорослих, не реагує на заборони або прохання, поняття «не можна» для нього не існує;

· на прогулянці може втекти в протилежний напрямок руху і сховатися;

· відповідає на всі пропозиції негативно, йому все не подобається, він не бажає підкорятися;

· намагається самостійно одягнутися, поїсти, але зіткнувшись з труднощами або перешкодами, закочує істерику;

· спроби поговорити з дитиною не закінчуються позитивним результатом.

За правильного виховання, коли дорослі своєчасно помічають можливості дитини, задовольняють її потребу в нових формах діяльності і взаємин з дорослими, період важковиховуваності скорочується.

Криза 3-х років - явище перехідне, а пов'язані з нею новоутворення: відокремлення себе від навколишніх, порівняння себе з іншими людьми - важливий етап у психічному розвитку дитини, який готує її до нового вікового періоду розвитку.

Внаслідок подолання кризи трьох років дитина раптом починає розуміти, що у неї є дві ноги, на які вона сама може надягнути чоботи своїми руками, що вона може стукати кришкою каструлі об стіл і видобувати при цьому гучні звуки. Дитина ніби наново -- вже не очима батьків, а своїми власними -- починає дивитися на навколишній світ і вибудовувати його для себе, вже усвідомлюючи і виокремлюючи себе в цьому світі [16].

2.2 Причини негативних проявів кризи трьох років та їх наслідки

Причинами виникнення негативізму, впертості, свавілля та інших симптомів кризи у поведінці дитини -- власне негативних проявів -- здебільшого є:

· обмеження самостійності й особистої ініціативи дитини;

· часте й неадекватне застосування заборон і покарань;

· гіперопіка у вихованні;

· неузгодженість та непослідовність у вимогах близьких дорослих.

Разом із неадекватною поведінкою дорослих причиною, що значно загострює стосунки між дитиною і батьками, постає дитяча до-питливість. На третьому році життя дитина починає активно задо-вольняти пізнавальну потребу. Її прагнення все робити самостійно виявляється у тій-таки ключовій фразі «Я сам!». Але прояв ініціативи може викликати конфлікти з дорослими, оскільки активність найчас-тіше не збігається з фізичними можливостями дитини. Тож дорослімають враховувати те, що дитина саме випробо-вує свої сили, перевіряє можливості. Вона ствер-джує себе, і це сприяє появі самолюбства -- найважливішого стимулу до саморозвитку дитини.

Якщо батьки приймають зміни, які відбува-ються з дитиною, забезпечують можливості для проявів її самостійної діяльності -- вони задо-вольняють потреби розвитку дитини. І саме тому негативні симптоми є більш м'якими. Іноді криза трьох років може протікати без жодних явних не-гативних проявів. Думка про те, що це може якось негативно позначитися на психічному розвитку або становленні особистості, є помилковою. У кризі розвитку головне те, до чого вона призводить. Поя-ва таких якостей, як воля, самостійність, гордість за досягнення є ознакою адекватного розвитку особистості дитини на цьому віковому етапі.

Якщо ж батьки всіляко наполягають на без-умовному дотриманні існуючих правил і виконанні своїх вимог, то наражаються на затяте відстоюван-ня дитиною себе і своєї незалежності. Тож у такому випадку інтенсивність негативних проявів кризи є високою. Головне завдання батьків -- не допус-тити закріплення в поведінці дитини крайніх форм негативних проявів кризи. Так, упертість -- це крайній ступінь вияву волі дитиною, а воля -- якість, необхідна для її розвитку; веред-ливість -- демонстрація власної значущості для інших, відчуття свого Я; агресивність є крайньою формою почуття самозахисту, а замкнутість -- неадекватна форма вияву здорової обережності [13].

Будь-які зміни не виникають раптово. Їм передують поступові пе-ретворення, певні особливості у поведінці дитини. Наближення пері-оду змін в особистісному розвитку дитини можна визначити за та-кими ознаками:

· проявляє інтерес до свого зображення у дзеркалі, на фото-графіях -- розглядає себе, називає частини обличчя, тіла, знає їх функції, виділяє особливості своєї зовнішності;

· говорить про себе і свої дії від першої особи, вживає сло-ва -- «я», «не я», «я буду», «я не буду», «я сам», «моє» тощо;

· прагне виділити «окрему територію», що належала б тіль-ки їй (залізає в шафу чи великий ящик, будує свій «буди-нок» -- огороджує частину кімнати всіма підручними пред-метами й там грається);

· проявляє інтерес до свого зовнішнього вигляду (любить надягати нові речі, стає перебірливою щодо одягу, намага-ється бути охайною];

· звертає увагу на оцінку своєї діяльності з боку дорослих, прагне отримати від них визнання своїх досягнень.

Наявність хоча б двох із перелічених ознак свідчить про поча-ток самоусвідомлення дитини, а отже, батьки мають час для того, щоб переосмислити та перебудувати свої стосунки з нею.

За всяким негативним симп-томом кризи «ховається позитивний зміст, що полягає зазвичай у переході до нової і вищої форми свідомості». Позитивними особистісними надбаннями дітей на цьому етапі розвитку є:

· становлення нового рівня самосвідомості;

· прагнення до самостійності;

· розвиток активності та вольових якостей;

· встановлення з дорослими нових і більш глибоких стосун-ків у спілкуванні, грі, пізнавальній і предметній діяльності, в яких великого значення набуває позитивна оцінка бать-ками особистих досягнень, успіхів дітей.

Досягнувши трирічного віку, малюк починає усвідомлювати, що він особистість. Разом з цим усвідомленням і приходить криза трьох років. Дана криза зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі.

Кризі трьох років властиве руйнування попередніх стосунків дитини з дорослими, яких вона починає сприймати як носіїв зразків дій і стосунків у навколишньому світі. Для успішного вирішення кризи батькам дитини потрібно змінити до неї ставлення. Якщо батьки заохочують самостійність дитини у правильних межах, то труднощі у взаєминах з нею швидко минають.

У результаті подолання кризи трьох років виникають такі важливі психічні новоутворення, як порівняння себе з іншими людьми, прагнення до самостійної діяльності, подібної до діяльності дорослих. Тенденція жити спільним життям із дорослими, діяти, як вони, властива всьому періоду дитинства: малюк, відокремлюючись від дорослого, одночасно встановлює з ним значно глибші взаємини. психічний дитинство криза гра

РОЗДІЛ 3. КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ПАМ'ЯТКИ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТИ ЯКИХ ПЕРЕЖИВАЮТЬ КРИЗУ ТРЬОХ РОКІВ

3.1 Поради та пам'ятки батькам

В житті кожної дитини буває момент, коли він раптом з чарівного малюка перетворюється на самостійного і незалежної людини. Як правило, ці зміни відбуваються приблизно в три роки. Психологи називають цей складний період кризою трьох років.

У три роки діти порівнюють себе з дорослими і прагнуть у всьому бути схожими на них. Вони хочуть від батьків визнання своєї незалежності і самостійності. Дитина хоче, щоб з ним радилися і враховували нього думка. Він вже сьогодні, зараз хоче бути дорослим: «Я САМ!»

Послухайте, який вірш написала психолог Л.А.Булдакова, описавши дитину, а свме її переживання в період кризи трьох років:

Я негативний і впертий

Норовливий і неслухняний,

Оточенням соціаотним я

Жахливо незадоволений.

Ви не даєте мені зробити крок,

Завжди готові допомогти.

О боже! Які ж важкі

Серцеві кайдани.

Система « Я» кипить в мені,

Хочу кричати всюди:

Я - особистість, братці,

Я ЖИВУ,

ХОЧУ, МОЖУ І БУДУ!

Дорослі потреби дитини не можуть бути задоволені колишнім стилем спілкування і колишнім способом життя. Виникають протиріччя між можливостями та бажаннями дитини.

Криза супроводжується масою позитивних і негативних змін у дитячому організмі. Однак слід пам'ятати, що всі труднощі носять тимчасовий і минущий характер.

У цей період відбувається фізіологічна і біологічна перебудова організму, в результаті чого у дітей спостерігається:

· Підвищена чутливість мозку до впливу навколишнього середовища.

· Вразливість центральної нервової системи в зв'язку з відхиленнями в перебудові ендокринної системи.

· Зниження адаптаційно-компенсаторних можливостей дитячого організму ( схильність до захворювань, особливо нервово-психічним).

Дорослим важливо вчасно помітити це і зрозуміти, що необхідно змінювати свої відносини з дитиною, тоді цей перехідний період може пройти гладко і безболісно.

Але якщо батьки не усвідомлюють, що дитина знаходиться на новому віковому етапі і колишні методи спілкування з ним вже не актуальні, то дитина може перетворитися на абсолютно некерованого малюка, головним завданням якого буде протиріччя оточуючим і примх.

Діти в три роки чекають від оточуючих, а особливо від батьків визнання їх самостійності і незалежності, навіть не дивлячись на те, що самі до цього ще не готові. Тому для дитини в цьому віці дуже важливо щоб з нею радилися і цікавилися її думкою. Не ставте малюкові ультиматумів, будьте винахідливими.

Наприклад, якщо дитина виявляє бажання одягатися самостійно, нехай, в цьому немає нічого поганого, просто передбачте це і почніть збиратися на 15-20 хвилин раніше.

Непогано працює прийом переключення уваги. Наприклад, ви збираєтеся до родичів, але підозрюєте, що на вашу пропозицію малюк може відповісти відмовою, тоді просто запропонуйте дитині вибрати одяг, в якому він поїде в гості. У підсумку ви перемикаєте увагу малюка на вибір одягу, і він не буде обдумувати їхати йому з вами чи ні.

Завжди криза трьох років у дитини проявляється збільшеною самостійністю. Малюк намагається все робити сам, навіть не дивлячись на те, що його можливості далеко не завжди відповідають його бажанням. Батькам необхідно поставитися з розумінням до подібних прагнень [25].

Постарайтеся проявляти більше гнучкості у вихованні, не бійтеся розширити обов'язки і права дитини, дайте відчути самостійність, звичайно, тільки в розумних межах, певні межі, все ж, повинні існувати. Просіть іноді про допомогу або давайте якісь прості доручення. Якщо ви бачите, що малюк намагається щось зробити сам, але не може з цим впоратися, ненав'язливо допоможіть йому.

Щоб ваш чудовий малюк не виріс занадто впертим і неконтрольованим або, навпаки, малоініціативним і безвольним, ніколи не показуйте йому, що його думка нічого не значить і абсолютно вас не хвилює. Не придушуйте прагнення до самостійності, обов'язково довіряйте дитині посильні справи. Також не варто постійно кричати на дитину і стояти на своєму, намагаючись зламати її впертість. Це може привести або до того, що дитина просто перестане вас чути, або до виникнення заниженої самооцінки.

Не карайте малюка. Зрозумійте, що сьогоднішнє поведінку сина чи доньки - це не спрямована на вас агресія і не шкідливість характеру. Дитя просто не заслуговує покарання.

Суворо вичитуючи його після кожної його витівки, батьки ризикують виростити слабохарактерного і нерішучої людини.

Вседозволеність також ні для кого корисною не буває. Маленького тирана, не знав відмов у всіх примхи, буде надзвичайно складно адаптуватися в суспільстві.

В крайньому випадку, коли вихователі та батьки не в силах впоратися з наслідками кризи 3 років у дітей, як поводитися - підкажуть психологи. Звернувшись по допомогу до фахівців, можна знайти вірне рішення в тій чи іншій ситуації. Багато практикуючих психологів мають великий досвід в цій сфері, вони завжди нададуть допомогу, дадуть правильні поради, як подолати труднощі, супутні цього періоду.

Підсумовуючи все вище сказане нами була складена пвм'ятка для батьків, що варто та не варто робити при спілкуванні з дитиною яка переживає кризу трьох років.

Варто:

· підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;

· давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватись;

· підтримувати і хвалити за досягнення;

· учити дитину основних правил безпеки;

· встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;

· радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;

· приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку її мислення;

· пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;

· дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;

· показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;

· залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини -- не поступатися, але й не зловживати владою;

· називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання;

· виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;

· утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні;

· ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної трирічки».

Не варто:

· конкурувати за владу з трирічною дитиною;

· вважати, що хороші батьки -- це ті, в яких дитина слухняна;

· пригнічувати дитячу активність і самостійність, карати за імпульсивність;

· ставитися до дитини, як до «жахливої трирічки»;

· відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;

· очікувати забагато від дитини, наче вона вже і справді доросла;

· гадати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;

· соромити та ігнорувати дитину.

3.2 Корекційні ігри в допомогу батькам

Трирічна дитина переживає становлення маленької особистості. Цей етап болісно переживає не тільки вона сама, але і батьки, які губляться в здогадах, чим допомогти своєму чаду в цій ситуації. І хоча капризи трирічних діток часто виводять батьків з себе, цей період обов'язково повинен бути в житті вашої дитини, адже саме в цей період в дитині виникає прагнення до самостійності і прояву сили волі. Відсутність будь-яких проявів кризи трьох років може бути сигналом затримки розвитку дитини, тому зустрічайте цей вік з радістю: малюк стає самостійним.

На етапі кризи трьох років важливо зловити золоту серединку між вседозволеністю і тотальною забороною всього.

Допомогти впоратися з кризою трьох років і направити виховання малюка в потрібне русло допоможуть сюжетні гри.

Гра в магазин. Дитині відведіть роль продавця, а батьки або старші діти - покупці. Коли малюк продає що-небудь, йому важко розлучатися з річчю, віддавати комусь своє. Згодом він зрозуміє, що річ йому повернуть назад, і буде просити пограти з ним в цю гру ще раз. Якщо ваша дитина часто влаштовує істерики в супермаркетах, відправте до нього в магазин ляльку-маму і ляльку-дочку. Нехай донька влаштує скандал, заспокоюйте вередуючу ляльку разом з малюком.

Придумайте малюкові «дуже важливу справу» - готування їжі для ляльок, будівництво будинку, створення нової картини. Нехай малюк проявляє свою самостійність в грі, не варто переривати його своїми порадами.

Посадіть за стіл улюбленого іграшкового друга малюка. Нехай він постійно веде себе неправильно. Разом виховуйте його. Покладіть його спати. Візьміть з собою на прогулянку. Разом розбирайте поведінку пустуна - що він робить неправильно і чому так робити не треба. Нехай малюк вчиться відрізняти хорошу поведінку від поганої. Беручи на себе роль «вихователя» в грі, малюк і в житті буде вести себе відповідно. Разом з дитиною робіть різні іграшки і вироби своїми руками. Цей творчий процес дозволить стати малюкові більш посидючим.

Складайте з дитиною казки. У віці трьох років малюки люблять фантазувати. Нехай в казках будуть виховні моменти. Дізнавайтеся разом один одного.

Ігри-драматизації дозволять зняти прояв агресії. На роль негативного героя вибираємо дитину, котра виявляє ознаки агресії. “Вовк дуже злий, він голосно гарчить, хоче налякати козенят (пропонуємо дитині поричати). Сильно стукає в двері, тупотить від невдоволення ногами “. За допомогою цих занять виганяємо агресію. Чим сильніше дитина гарчить, стукає ногами, тим ефективніша ця вправа. Так само ці прийоми сприяють розвитку акторської майстерності. Якщо в групі декілька чоловік проявляють агресію, то залучаємо їх в гру. “Діти, до нас в групу прийшов Бармалей. Він хоче забрати у нас всі іграшки, щоб ми сиділи на стільчиках і плакали. Давайте виженемо його “. Пропонуємо “закидати” Бармалея мішечками з піском, грудочками з вати. Це може бути іграшка або картинка.

Коригувати негативні прояви можна через ліплення, тому що це пластичний матеріал, потім можна зліпити іншого героя. «Давайте зліпимо лисицю, яка вигнала зайчика з хатинки. Вона у нас вийшла зла, у неї хитрі очі, на лапках гострі кігті. Давайте змінимо сюжет казки, зліпимо добру лисицю. Нехай вони живуть з зайчиком дружно, разом. А цю лисицю ми виженемо. Зімніть пластилін, міцно будемо на нього натискати, щоб зла лисиця скоріше пішла і з'явилася добра».

Постарайтеся приділити максимум уваги трирічному малюкові, але не будьте нав'язливі. Надлишок уваги перетворить малюка в деспота, навіть може викликати різні фобії і неврози. Недолік може породити різні хворобливі фантазії.

Всякому процесу розвитку властиві кризи. На зміну поступового накопичення змін до особистості дитини приходить бурхливий перелом. У три роки дитина хоче, щоб його думку запитали, щоб порадилися з ним. І він не може чекати, що це буде колись в подальшому. Йому треба все відразу, негайно, зараз. І він намагається за всяку ціну завоювати самостійність і затвердити себе в перемозі, нехай навіть ціною конфлікту з близькими людьми. Дорослі потреби трирічної дитини вже не можуть бути задоволені колишнім стилем спілкування з нею. Дитина починає грати у дорослих і їх наслідувати, вередувати, та бути впертою. Не всі батьки знають як поводитись в даній ситуації з трирічною дитиною, тому ми склали певні правила, за якими батьки зможуть без конфліктів спілкуватись із дитиною, цим самим допомагаючи ії безболісно подолати кризу трьох років.

Для непомітного перебігу вікової кризи трох років достатньо підтримувати атмосферу любові, ласки, давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина зможе керуватися, підтримувати й хвалити за досягнення, дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції, показати дитині різні способи вираження своїх почуттів, залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини - не поступатися, але й не зловживати владою. Досить прості правила, які допоможуть кожному з батьків у вихованні тому, що найважливіший період у житті дитини - це етап пізнання і входження у суспільство, який вона починає переживати з 3 років і тому їй необхідна підтримка і допомога батьків. Ваша дитинка - це дар, який треба розвивати і формувати, і саме від вас, батьків, буде залежати те, яким стане цей подарунок долі.

ВИСНОВКИ

Поняття про вікові кризи визначалися як цілісні зміни особистості дитини, які виникають при зміні стабільних періодів, як переломних точок на кривій дитячого розвитку, які відокремлюють один віковий період від іншого. Криза, на відміну від стабільних періодів, триває недовго ( кілька місяців, рік). Вікові зміни психіки можуть проходити різко, критично, або поступово. Розвиток у кризові періоди носить бурхливий, стрімкий, «революційний» характер. У психології під кризами розуміють перехідні періоди від одного етапу дитячого розвитку до іншого. Вікові кризи виникають на стику двох віків і є завершенням попереднього етапу розвитку і початком наступного.

Суттю кризи є перебудова внутрішнього переживання, що визначає ставлення дитини до середовища, зміна потреб і спонук, керуючих її поведінкою.

Період раннього дитинства завершується кризою трьох років, яка спричинена появою самосвідомості, феномену «я сам». На третьому-четвертому році життя дитина часто виявляє впертість - відмовляється виконувати вимоги дорослих; на заборону реагує афектом; прагне діяти самостійно. Криза виявляється також у вередливості, деспотизмі, протестах-бунтах.

Будь-яка криза має дві сторони - руйнування старих психічних якостей, що втратили своє розвивальне значення, і формуваання нових особистісних функцій. Саме перша сторона кризи супроводжується негативними поведінковими реакціями індивіда - тривожністю, конфліктністю, пригніченістю тощо. В цілому ж кризи мають позитивне призначення - розв'язуючи суперечності психіки, людина розвивається. Конструктивно розв'язана криза забезпечує якісні прогресивні зміни психічного розвитку, тоді як занедбана - пригнічує особистість. Дорослим важливо вчасно помітити це і зрозуміти, що необхідно змінювати свої відносини з дитиною, тоді криза пройде гладко і безболісно.

Якщо батьки не усвідомлюють, що дитина знаходиться на новому віковому етапі і колишні методи спілкування з ним вже не актуальні, то дитина може перетворитися на абсолютно некерованого малюка, головним завданням якого буде протиріччя оточуючим і примх.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амбрумова А. Г. Анализ состояний психологического кризиса и их дина-мика / А. Г. Амбрумова // Психологический журнал. - 1985. - Т. 6, № 6. - С. 107-115.

2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко. - 3-тє вид., випр.. - К.: Світич, 2009. - 430 с.

3. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды / Л.И. Божович / Под ред Д.И. Фельдштейна. - М., Воронеж, 1995. - С. 193-213.

4. Брюдаль Л. Ф. Психические кризисы в новой перспективе / Лисбет Ф. Брюдаль ; пер. с норвеж. М. Л. Алешкиной. - СПб.: Европейский Дом, 1998. - 164 с.

5. Выготский Л. С. Вопросы детской психологии / Л. С. Выготский. - СПб, 2004. - 224 с.

6. Гришина Н.В. Кризисы и конфликты в жизни человека // Психология. Учебник / Под ред. А.А. Крылова. - М.: Проспект, 2000. - С. 356-365.

7. Гроф С. Духовный кризис : когда преобразование личности становится кризисом / С. Гроф, К. Гроф. - М.: Трансперсональное, 2003. - 380 с.

8. Гуськова Т.В. Личностные новообразования у детей в период кризиса 3 лет / Гуськова Т.В., Елагина М.Г. // Вопросы психологи. - 1987. - № 5. - С. 78-85.

9. Доній В.М. Життєві кризи особистості: у 2 ч. / Доній В.М., Несен Г.М., Сохань Л.В., Єрмаков І.Г. та ін.. - К.: ІЗМН, 1998. - Ч. 1: Психологія життєвих криз особистості. - 354 с.

10. Кризова психологія : навч. посібник / за заг. ред. проф. О. В. Тімченка. - Харків: Нуцзу, 2010. - 401 с.

11. Лембрик І. Дитячі вікові кризи / І. Лембрик // Дошкільне виховання. - 2003. - № 4. -С. 22-23.

12. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ.вузов. - 3-е изд., стереотипное / В.С. Мухина. - М.: Издательский центр "Академия", 1998. - 456 с.

13. Нурєєва О. С. Таємниці адаптації. Психологічні особливості дітей дошкільного віку. Третій рік життя / О. С. Нурєєва, 3. І. Шейнфельд. - X.: Основа, 2007. - 160 с

14. Олексенко С. Третій рік життя: проблеми взаємодії / С. Олексенко // Дошкільне виховання. - 2005. - № 3. - С. 20-21.

15. Павелків Р. В. Дитяча психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. - К.: Академвидав, 2008.-432 с.

16. Поливанова К. Н. Психологический анализ кризисов возрастного развития / К. Н. Поливанова // Вопросы психологии. - 1994. - № 1. - с. 61-69.

17. Психология человека от рождения до смерти. Полный курс психологии развития / Под ред А.А. Реана. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - 416 с.

18. Психологія життєвої кризи / відп. ред. Т. М. Титаренко. - К.: Агропромвидав України, 1998. - 348 с.

19. Развитие личности ребёнка от года до трёх / сост. В.Н. Ильина. Екатеринбург: У-Фактория, 2004. - 432 с.

20. Титаренко Т. Життєві кризи: технології консультування. Перша частина / Т. Титаренко. - К.: Главник, 2007. - 144 с.

21. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста / Г. Шихи.; пер. с англ. Р. Никитенко. - СПб.: Ювента, 1999. - 436 с.

22. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте // «Вопросы психологии», 1971, № 4. - с. 6-20.

Размещено на Allbest.ru

...