Психологічна характеристика причин і типів поведінкових порушень у дітей молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЧИН І ТИПІВ ПОВЕДІНКОВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Юлія ШЕВЧУК,

старішій викладач

кафедри педагогіки і психології

та корекційної освіти

Рівненського ОІППО

У статті розглядаються психологічні особливості молодшого шкільного віку, а також причини і типи порушень поведінки в цей період.

Ключові слова: поведінка,порушення поведінки, гіперактивність, демонстративність, упертість, негативізм, агресивність, інфантильність, фрустрація.

молодший шкільний вік психологічний поведінка

В статье рассматриваются психологические особенности младшего школьного возраста, а также причины и типы нарушений поведения в этот период.

Ключевые слова: поведение, нарушения поведения, гиперактивность, демонстративность, упрямство, негативизм, агрессивность, инфантильность, фрустрация.

The article deals with the psychological characteristics of primary school age, as well as the causes and types of behavioral disorders in this period.

Key words: behavior, behavior problems, hyperactivity, show off, stubbornness, negativism, aggressiveness, infantilism, frustration.

Молодший шкільний вік є надзвичайно важливим у становленні особистості дитини, адже у цьому віці формуються основи особистісного розвитку [5]. Варто пам'ятати, що це також і складний період у розвитку кожної дитини. У цей час кардинально змінюються звичні життєві стереотипи, режим дня, провідна діяльність (з ігрової на навчальну), починають з'являтися постійні обов'язки, пов'язані з навчанням, а також у геометричній прогресії зростають навантаження. Зазвичай до таких змін дитина виявляється неготовою. У даний віковий період зростає швидкість нервових процесів, переважають процеси збудження, що визначає такі характерні особливості молодших школярів, як підвищена емоційна збудливість, рухливість і непосидючість. Також дитина опиняється у новій для себе соціальній ситуації, яка вводить її у новий світ взаємовідносин. Унаслідок неадекватного (захисного) реагування дитини на труднощі шкільного життя і взаємовідносини з учителями та однокласниками можуть з'явитися порушення у поведінці. Такими захисними механізмами найчастіше є агресія, впертість, нерішучість, пасивність тощо. Іноді складається враження, що дитина навмисно порушує дисципліну і вперто не хоче чути й слухати вчителя, проте це не так. Наявність психологічного дискомфорту, якого набула дитина, впливає на появу у неї негативних переживань, з якими самостійно вона не в змозі впоратися. Усе це неминуче призводить до виникнення конфліктів і неадекватних поведінкових реакцій.

Таким чином, нова соціальна ситуація, в якій опинилася дитина, ускладнює умови її життя і виявляється для неї стресогеном. Отже, постійні перевантаження, перезбудження, стресові фактори досить часто починають призводити до різноманітних порушень і відхилень у поведінці в цей віковий період.

Не слід забувати і про психологічну готовність дитини до шкільного навчання. Дослідження, які були проведені психологами за останні роки, довели, що діти шести років мають більші фізичні та пізнавальні можливості і вищу чутливість до навчання. Однак, у порівнянні з дітьми семирічного віку, вони вирізняються підвищеною збудливістю, емоційністю, нестійкістю уваги, швидкою втомлюваністю і ситуативністю поведінки [6].

Усі ми добре знаємо, що в цьому віці у дітей формуються основні стереотипи поведінки. Знання і розуміння особливостей та механізмів поведінки, певних дій чи вчинків дітей може допомогти виявити причини виникнення відхилень у поведінці, а також знайти засоби психологічного та педагогічного впливу на дітей, з'ясувати основні напрямки профілактики та психолого-педагогічної корекції негативних проявів (агресії, афективних станів) у поведінці [10].

Ще одним із факторів порушення поведінки, про який слід зазначити,є неправильні методи виховання в сім'ї або порушення системи стосунків у школі, через які всі суб'єкти педагогічної діяльності можуть мати труднощі у навчанні й вихованні.

У зв'язку з цим досить актуальним та важливим на сьогоднішній день є питання виявлення головних причин поведінкових порушень у дітей молодшого шкільного віку,оскільки ці негативні тенденції ускладнюватимуть весь навчальний процес і заважатимуть дитині в успішній адаптації та засвоєнні нових знань, умінь та навичок.

Дослідженням проблем поведінки займалися такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як І. Д. Бех, Д. М. Богоявленський, Л. І. Божович, І. С. Булах, Л. С. Виготський, О. В. Запорожець, В. П. Зін- ченко, Є. П. Ільїн, В. В. Ковальов, О.М. Леонтьев, О. Р. Лурія, С. Д. Максименко, І. П. Павлов, В. А. Роменець, Дж. Роттер, С. Л. Рубінштейн, Б. Скіннер, В. В. Столін, Е. Толмен, Дж. Уотсон, 3. Фрейд та ін.

Так, В. В. Ковальов [9] вважає, що основними факторами виникнення порушень у поведінці є несприятливі умови мікросоціального середовища, неправильне виховання або різного роду психотравмуючі чинники чи ситуації, в яких опинилася дитина.

На думку Є. Сарапулова, важливими чинниками негативних проявів у поведінці дитини, що були зумовлені неправильним вихованням, можуть бути: копіювання поведінки іншої людини, неправильна спрямованість родинного виховання, тривале перебування дитини наодинці зі складними для неї проблемами чи стресами, невміння розподілити час та організувати своє дозвілля, відсутність інших шляхів для самоствердження і самореалізації, прагнення привернути до себе увагу, спроби розважитися [8].

А. Кочетов та Н. Бердянська вважають, що саме внаслідок неправильного виховання в сім'ї можуть виникати відхилення у поведінці дитини [3].

К. Юнг у своїй роботі вказував на вирішальну роль батьків і родини в цілому у формуванні особистості дитини. Отож, сім'я є першоосновою розвитку дитини як особистості. Вона є тим осередком соціального існування, де дитина має задовольняти свої основні потреби (матеріально-побутові, потреби в любові, симпатії, емоційній підтримці). Фрустрація означених потреб для дитини може призводити до підвищення тривожності, нервово-психічного дискомфорту, а також порушень у поведінці.

Коли ми стверджуємо про порушення чи відхилення у поведінці (мимовільна поведінка), слід зазначити, що під такою поведінкою ми розуміємо психологічну та фізичну манеру поводитися з урахуванням стандартів, встановлених у соціальній групі, до якої належить дитина. Мимовільна поведінка базується на звичках і регулюється ситуацією, а довільна здійснюється всупереч звичкам і пов'язана з вольовим зусиллям.

Виходячи з цього, під порушенням поведінки слід розглядати відхилення від прийнятих у даному суспільстві чи соціальній групі моральних норм чи правил. Коли мова йде про порушення поведінки саме у дітей, маються на увазі ті її зміни або прояви, за рахунок яких погіршуються відносини з друзями (конфлікти, агресія), завдається шкода душевному чи фізичному здоров'ю дитини, знижується навчальна успішність і погіршується якість життя в цілому.

Дослідники Г. Ф. Кумаріна, М. Е. Вайнер, Ю. Н. В'юнкова [4] виокремлюють наступні типові порушення поведінки: гіперактивну, демонстративну, протестну, інфантильну, агресивну, конформну поведінку.

Учнів із гіперактивною поведінкою можна зустріти майже в кожному класі. З такою категорією дітей важко впоратися і батькам, і вчителям, і вихователям. Вони вирізняються підвищеною потребою в русі, а також збудливістю нервової системи, що, в свою чергу, зумовлює імпульсивність і спонтанність поведінки [7]. Надмірна активність - це емоційна розрядка для такого учня, що слугує захисною фізіологічною реакцією для організму на надмірне перевантаження і виражається у розгальмованості, неконтрольованих рухах, а іноді класифікується як дисциплінарне порушення. Поведінка таких дітей вирізняється недостатністю самоконтролю, зважаючи на те, що їм важко дотримуватися правил і виконувати вимоги дорослих. Прагнення до самостійних дій типу «я так хочу» виявляються більш важливим мотивом, аніж будь-які правила [1].

Особливості поведінки гіперактивних дітей свідчать про недостатню сформованість регуляторних механізмів психіки, зокрема у становленні довільної поведінки.

Діти з демонстративною поведінкою завжди внутрішньо і зовнішньо адресують її дорослим. У зв'язку з цим відбувається навмисне й усвідомлене порушення поведінки. Одним із видів демонстративної поведінки у ранньому шкільному віці може бути «дитяче кривляння». Як правило, діти поводяться так лише в присутності дорослих і тільки тоді, коли ті звертають на них увагу. При несхваленні такої поведінки дорослими та з метою продемонструвати свою негативну поведінку дитяче кривляння не припиняється, а навпаки - посилюється.

Щоб зрозуміти, чому діти так себе ведуть, достатньо розібратися в тлумаченні поняття «демонстративність».

Демонстративність - це особливість особистості, пов'язана з підвищеною потребою в успіху й увазі до себе. Найчастіше - це єдиний спосіб дитини привернути до себе увагу дорослих. Така поведінка, яку ще називають протестною, притаманна дітям, батьки яких недостатньо приділяють їм часу та уваги.

До протестної відносять такі форми поведінки, як негативізм, норовливість й упертість. Учні з протестною поведінкою частіше за інших дітей вступають у конфліктні ситуації, намагаючись вирішити проблеми криками, образами і бійками.

Негативізм - форма поведінки, спрямована проти авторитарних і керівних осіб (від пасивного опору до активних дій). Типовими проявами негативізму можуть бути: грубість, зухвалість, безпричинні сльози, образливість, замкнутість, відчуженість. Частими причинами такої поведінки є накопичення негативного емоційного ставлення до постійних вимог дорослих, які перешкоджають задоволенню важливих дитячих потреб. Таким чином, негативізм - це результат неправильного виховання, протест дитини проти так званого «насильства», яке чинять над нею дорослі своїм наполегливим вихованням.

Норовливість, яка часто проявляється у поведінці молодших школярів, досить часто спрямована не проти конкретного дорослого, а проти норм виховання і способу життя, який їм нав'язується.

Упертість - це прагнення дитини будь-що зробити по-своєму, всупереч умовлянням, проханням, порадам, вказівкам дорослих. Така поведінка може бути певною формою протесту, що виявляється у придушенні самостійності чи ініціативи дитини. Досить часто, аби з'ясувати її причини, достатньо бути уважнішим до проблем маленької людини. Та, на жаль, у дорослих на це не завжди вистачає терпіння й часу, адже набагато простіше придушити волю дитини, змусивши її зробити щось.

Інфантильна поведінка зазвичай спостерігається в тих школярів, які відзначаються емоційною незрілістю та незрілістю інтегрованих осо- бистісних підходів. Таким дітям важко даються прийняття власних рішень, виконання певних дій чи діяльності без контролю дорослих, вони не здатні на тривалий час включитися в навчальну діяльність, адже у них превалює ігрова діяльність, а як наслідок - посеред уроку вони починають гратися шкільним приладдям або іграшками, принесеними з дому. Зазвичай у школі подібні інфантильні прояви можуть розцінюватися як дисциплінарні порушення.

Важливим чинником розвитку інфантилізму часто є батьки дитини, які у ранньому дитинстві обмежували її у прийнятті самостійних рішень. Крім того, таку поведінку може спровокувати сильний стрес. По суті, інфантилізм можна віднести до регресивної поведінки, неприйняття дитиною нових обставин, в яких вона опинилася, бажання повернутися у той час, коли їй було легко і просто, тобто у раннє дитинство. У таких випадках дорослим слід бути чутливішими і терплячішими до дітей, допомогти їм пристосуватися до нових умов існування.

Проблема агресивної поведінки впродовж останніх років значно помолодшала. Сьогодні вона притаманна дітям як дошкільного, так і молодшого шкільного віку.

Агресія - це така форма поведінки, при якій дитина може образити або заподіяти шкоду іншій живій істоті, яка не бажає подібного ставлення [2]. Основними причинами такої поведінки може бути блокування бажань дитини чи наміченої програми дій у результаті виховних впливів. Це, у свою чергу, викликає у неї стан дискомфорту чи фрустрації. Однак це може бути і захисною реакцією дитячої психіки на отриманий дискомфорт, адже навмисно заподіяти шкоду іншому дитина не бажає, а по-іншому виразити свої емоції не вміє або не може.

Іншими причинами виникнення агресивної поведінки також можуть бути проблеми у навчанні, авторитарний стиль виховання, нездорові стосунки з батьками в сім'ї чи в школі з однолітками. Слід також зазначити, що агресивність залишається стійкою рисою і може зберігатися протягом усього життя людини. Тому робота з такими дітьми повинна, перш за все, бути спрямована на виявлення та усунення причин агресивної поведінки, а не покарання чи заспокоєння.

Конформна поведінка найчастіше може бути обумовлена авторитарним або гіперопікаючим стилем виховання. Дітям із такою поведінкою притаманні безініціативність і нездатність самостійно приймати рішення, її причинами зазвичай є: опанування нових обов'язкових знань, умінь та навичок, необхідних для навчальної діяльності; неможливість дитини самостійно обирати стиль поведінки в конкретних ситуаціях, що викликає потребу орієнтуватися на поведінку інших учнів.

Щоб допомогти таким дітям, перш за все необхідно створити такі умови, завдяки яким вони зможуть повірити у власні сили. Наприклад, дитині можна запропонувати таку діяльність, яка принесе позитивний результат.

Висновок

Молодший шкільний вік - це період, коли дитина входить у нове активне життя, з його нормами, принципами, обов'язками і правилами поведінки. До усього цього вона повинна пристосуватися, призвичаїтися, адаптуватися. З труднощами, які виникають у цей період, кожна дитина повинна впоратися по-своєму. Якщо в школяра сформувалися важливі якості особистості (витриманість, внутрішня організованість, відповідальність і соціальні установки), то така дитина реалізує довільну поведінку, а отже, адаптація до нових умов проходить швидко й безболісно. В іншому випадку можна спостерігати негативні тенденції у поведінці учнів, а саме: постійні порушення дисципліни, агресію, впертість, інфантилізм, здатність до конфліктів. В одних випадках така поведінка може бути спровокована індивідуальними особливостями дитини, нестабільністю психічних процесів, а в інших - наслідками неадекватного реагування на труднощі шкільного життя чи виховання дорослих.

Необхідною умовою для формування довільної поведінки є цілеспрямована діяльність дорослих і дітей, у ході якої відбуватиметься розвиток особистості дитини, її освіта і виховання. В майбутньому це сприятиме всебічному розвитку, а також розумовій та фізичній працездатності дитини.

Крім того, важливою передумовою для виникнення довільності є мотивація. Зважаючи на це, в якості мотиву слід розглядати не лише предмет задоволення потреби, а й інтереси, переживання, бажання самої дитини. Необхідно, щоб у гарній поведінці були зацікавленні не тільки дорослі, а й сама дитина отримувала від цього позитивний досвід і результат.

Список використаної літератури

1. Брязгунов И. П. Непоседливый ребенок, или все о гиперактивных детях / И. П. Брязгунов, Е. В. Касатикова. - М. : Институт психотерапии, 2001. - 96с.

2. Войцях Т. Запобігання дитячій жорстокості / Т. Войцях. - К. : Ред. загальнопед. газет, 2013. -- 120 с. -- (Бібліотека «Шкільного світу»).

3. Кочетов А. И. Работа с трудными детьми / А. И. Кочетов, Н. Н. Верцинская. -- М., 1986. -- 160 с.

4. Коррекционная педагогика в начальном образовании / Г. Ф. Кумарина, М. Э. Вайнер, Ю. Н. Вьюнкова, И. Ф. Дементьева. - М. : Академия, 2003. - 320 с.

5. Марінушкіна О. Є. Чи потрібен учням початкової школи психологічний розвиток ? / О. Є. Марінушкіна // Шкільному психологу. Усе для роботи. - 2014. - № 1. - С. 37-39.

6. Панок В. Основи практичної психології : підручник / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва. - К. : Либідь, 2006. - 536 с.

7. Савчин М. В. Педагогічна психологія : навч. посіб. / М. В. Савчин. - К. : Академвидав, 2007. - 424 с. - (Серія «Альма-матер»).

8. Сарапулова Є. Дитина вередує. Чому? / Є. Сарапулова // Дошкільне виховання. - 2001. - № 2. - С. 17-19.

9. Причины и типы нарушения поведения у детей дошкольного и младшего школьного возраста. Пути коррекции поведения [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.puzkarapuz. ru/content/1864.

10. Сидоренко О. Б. Із історії вивчення поведінки молодших школярів [Електронний ресурс] / О. Б. Сидоренко - Режим доступу : http://www.info- library.com.ua/books-text-10217.html.

Размещено на Allbest.ru