Проблема ризикованих поведінкових практик у молодіжному середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМА РИЗИКОВАНИХ ПОВЕДІНКОВИХ ПРАКТИК У МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

К.В. Петровська,

кандидат педагогічних наук (Бердянський державний педагогічний університет)

Постановка проблеми. Однією з найбільш гострих проблем нині є поширення, особливо серед молоді, соціально значущих захворювань, викликаних уживанням наркотиків та алкоголю, частою зміною партнерів і випадковими сексуальними зв'язками, нестерильними умовами проведення модифікацій тіла (пірсинг, татуювання, шрамування та ін.), а також бажанням екстриму. Така поведінка відноситься до ризикованої, оскільки вона може не тільки створити загрозу для життя, а й перешкодити здійсненню життєвих планів і реалізації природного для кожного прагнення до осмислення життя і відкриттю свого “Я”. Проблема ризикованої поведінки є значущою як для суспільства в цілому, так і для кожної людини окремо, адже її причинами можуть слугувати особисті трагедії, а, як наслідок, на рівні держави створюється соціальна і моральна загроза.

Створення законодавчої бази для забезпечення захисту прав молоді на охорону життя та здоров'я засвідчує підвищену увагу держави до проблем безпеки молодого покоління в соціальному середовищі. Так, Декларацією “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (1992 р.) та Указом Президента України “Про Національну раду з питань становлення та розвитку молоді” (2009 р.) визначено, що забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та молоді є обов'язком для держави й суспільства. Однак, незважаючи на це, сьогодні в Україні молоде покоління відчуває брак достатньої уваги та підтримки з боку державних та соціальних установ. Це призводить до того, що молодь шукає та знаходить таку підтримку в неформальних молодіжних об'єднаннях, поведінкові практики яких можна охарактеризувати як ті, що загрожують стану здоров'я та нормальній життєдіяльності молодої людини.

Аналіз досліджень і публікацій. Незважаючи на широке поширення ризикованої поведінки, її дослідження у вітчизняній науковій літературі носять нечисленний і розрізнений характер. Однак у зарубіжних дослідженнях проблемі ризикованої поведінки присвячено більшу кількість наукових праць. Так, проведена систематизація поведінкових проявів схильності до ризику в різних галузях життєдіяльності (П. Уллеберг, Г. Монсерратт), ряд досліджень спрямований на оцінку ризику та класифікацію стратегій поведінки в екстремальних ситуаціях (Д. Холтгрейв, E. Вебер), вивчаються статеві відмінності в схильності до ризику (Б. Павловски, С. Гордон). Особливе місце в цьому напрямі досліджень займає цикл робіт, виконаний М. Закерманом, який розвиває психофізіологічний підхід до вивчення ризикованих вчинків [4]. Автор обґрунтовує необхідність виділення специфічної особистісної характеристики “схильність до пошуку відчуттів”, яка має тісний зв'язок з ризикованою поведінкою.

Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив також недостатність досліджень, присвячених проблемі профілактики ризикованої поведінки в молодіжному середовищі. Наявні лише опосередковані дані різних авторів, пов'язані з вивченням окремих аспектів означеної проблеми. Зокрема, О. Булгакова, Н. Герман, Л. Гураш, О.Караман, В. Нестеренко, В. Приходько, Є. Чернишова, Н. Щербак та ін. провели дослідження в контексті наукового обґрунтування проблеми збереження життя і здоров'я підростаючого покоління в соціальному середовищі. Питання формування в дітей та молоді навичок здорового способу життя є предметом досліджень Н. Авдєєвої, О. Аксьонової, П. Бей, Н. Бібік, Н. Будної, Н. Денисенко, В. Діхтяренко, Г. Жирської, О. Кікінеджі, Л. Лохвицької, А. Михайличенко та ін. Виховання окремих аспектів поведінки дітей та молоді стало предметом досліджень таких науковців, як О. Крюкова, Р. Мойсеєнко, В. Смірнова, І. Сіданіч, Т. Фасолько, В. Федорова, Т. Хромцова та ін. Водночас у вказаних дослідженнях не приділяється належна увага поведінковому аспекту безпеки життєдіяльності молодої людини, який характеризує рівень її активності, спрямований на збереження власного життя й здоров'я.

Мета статті. Відсутність єдиного уявлення про причини виникнення ризикованої поведінки і чинниках, які є бар'єром, що їй перешкоджає, визначає необхідність доповнити уявлення про ризиковану поведінку в цілому.

У сьогоднішніх умовах розвитку суспільства та мінливих суспільних процесах висуваються більш високі вимоги до адаптаційних можливостей молоді. Проблема адаптації є предметом досліджень комплексу наук, що вивчають людину: фізіології, медицини, філософії, соціології, психології. У результаті численних наукових розвідок був виділений цілий ряд форм поведінки, адаптаційна цінність яких не є очевидною. До неочевидно адаптивної активності Ю. Башкіна відносить поведінку, пов'язану з ризиком для власного життя чи здоров'я [1]. Це пояснюється тим, що в сучасному світі, переповненому різними інформаційними технологіями, активними міжкультурними зв'язками і невизначеністю результату, феномен ризику набуває підвищену цінність. Так, останнім часом такі форми активності, які передбачають високу ймовірність отримання травм або навіть летального результату, набувають все більшого поширення. Варіанти ризикованої активності досить різноманітні і для конкретної особистості прийнятними виявляються різні з них. Прикладами є альпінізм, швидкісні лижні спуски, парашутний спорт, діггерство, base-jumping, roofing, бодімодифікації і т.п.

Поняття ризик при всій своїй буденності є надзвичайно складним, про що свідчить відсутність єдиного визначення, яке застосовувалось б у всіх галузях науки. Потрібно відзначити, що в різних моделях розуміння самого ризику змінюється залежно від особливостей і застосування. Розглянемо основні підходи і концепції ризику та ризикованої поведінки, почавши з аналізу феномена “ризик”.

У дослідженнях, присвячених проблемі ризику, позначилися такі концептуальні погляди на природу ризику: суб'єктивний, об'єктивний і суб'єктивно-об'єктивний. Суб'єктивне ставлення до ризику пов'язане зі ставленням до нього конкретної особистості, з її розумінням ситуацій ризику, його наслідків. Цей напрямок досліджували Ф. Найт, Т. Корнілова, А. Вілдавскі та ін. Об'єктивність у розумінні феномена ризику передбачає його розгляд з позицій масштабності прояву і його наслідків. Цей напрям поширений у філософській та соціологічній науці, зокрема, можна виділити роботи Є. Плімак, Ю. Зубок та ін. Суб'єктивно-об'єктивне ставлення до ризику припускає, що ризик, з одного боку, носить об'єктивний характер, оскільки суспільство саме по собі є джерелом ризику, а з іншого, - ризикована поведінка завжди суб'єктивна, оскільки людина самостійно приймає рішення щодо своєї поведінки [3]. Серед авторів, які поділяють таке розуміння природи ризику, можна виділити В. Зубкова, В. Уст'янцева, О. Філімонову та ін.

У сучасній психологічній науці феномен ризику вивчається з різних позицій досить давно. Проте досі суть цього явища залишається не до кінця розкритою. Незважаючи на це, склалися певні підходи в дослідженні ризику, зокрема оцінки ймовірності успішного результату в психології прийняття рішень (Т. Корнілова), надситуативної активності при вирішенні завдань в психології мислення (В. Петровський) і готовності до ризику в психології праці (А. Деркач, Е. Кир'янова та ін.).

У психології також існують визначення ризику, які можна умовно поділити на такі типи: визначення ризику як умови (невизначеність результату ситуації (Б. Фішхофф ), дії (діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату, невдачі й відхилення від мети (А. Альгин), мети, мотиву і потреби. У психології прийняття рішень ризик розуміється як невизначеність результату в якійсь ситуації (Ю. Козелецький) [2]. З одного боку, ці підходи є загальнопсихологічними, що використовуються в різних психологічних дослідженнях. З іншого боку, вони досить специфічні і допомагають розкрити суть феномена - почуття ризику.

Дослідження особистісного сенсу почуття ризику Ю. Башкіною здійснене з позиції діяльнісного підходу, згідно з яким для вивчення особистісно значимого явища необхідно аналізувати діяльність самої особистості шляхом вивчення особливостей мотиваційної сфери, ціннісних орієнтації, стилю життя і всього життєвого шляху [1]. Зважаючи на це, причинами ризикованої поведінки можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори.

Зовнішні фактори неконтрольовані індивідом, коли ризик є або ситуаційно необхідним: особливості виховання, зокрема стиль батьківського виховання, стереотипи батьківської поведінки, алкогольна або наркотична залежність батьків, насильство в сім'ї, виховання поза межами родини тощо; особливості соціального оточення (місце та умови проживання, референтна група, особливості та умови навчання тощо)), або неминучим (наприклад, повінь, пожежа). Внутрішні фактори - це ті, за якими людина піддає себе ризику добровільно. До них відносять широкий спектр факторів, таких, як готовність до ризику і його сприйняття, помилки в оцінці наслідків, бажання орієнтуватися на думку оточуючих, гедоністичний тонус, брак інформації, специфіка віку (гормональний фон, акцентуації характеру, бажання екстриму, емансипація від впливу дорослих, групування з однолітками, максималізм та віра у свою невразливість) тощо. Ці фактори так чи інакше враховуються в концепціях ризику і ризикованої поведінки, які умовно можна поділити на моделі очікуваної корисності (модель переконань, теорія цілеспрямованої поведінки), психофізіологічні (гомеостатична теорія ризику Г. Уальда, теорія реверсивної активності М. Аптера і К. Сміта) і когнітивні моделі (схема стратегій ризикованої поведінки Ф. Буркардта).

Визначаючи причини та фактори, що впливають на продукування особистістю ризикованих практик, необхідно з'ясувати взаємозв'язок уявлень про ризик і готовності до ризикованої поведінки з соціально-психологічними характеристиками особистості. Досліджуючи цей взаємозв'язок, М. Кленова в структурі соціальних уявлень про ризик виділяє стійке ядро (“небезпека”, “дії навмання” і “непередбачуваність”), організоване навколо центрального значення - “небезпека” [2]. На думку вченого, у периферійній системі на рівні конкретних понять уявлення про ризик об'єднуються в кілька основних факторів: “рішучість”, “дії навмання”, “труднощі”, “небезпеки”, “авантюризм”.

М. Кленова вважає, що уявлення про ризик і ставлення до нього мають відмінності залежно від умов соціалізації особистості: покоління - “труднощі”, “втрати” (молодь), “службові обов'язки” (середнє покоління), “життя”, “відвага” (старше покоління); гендерної - “службові обов'язки” (чоловіки) “бажання досягти мети” (жінки); професійною - “труднощі” і “втрати” (студенти); “службові обов'язки” (пожежники, медики, міліціонери, журналісти та інженери); “швидке прийняття рішень” (працівники сфери обслуговування й бізнесмени); “подолання себе” (працівники освіти); “життя” (пенсіонери) [2]. Отже, зважаючи на позицію автора, підстави готовності до ризику розрізняються за параметрами значущості, стійкості, залежно від приналежності особистості до соціальної групи та певного покоління. законодавчий ризик психологічний молодь

Соціальні уявлення про ризик і рівень готовності до нього пов'язані також з цінностями і мотивами ризику. Мотивація ризику має чітку структуру, представлена мотивами ризику заради “кохання”, “вигоди”, “інтересу”, “престижу”, “уникнення неприємностей”, які не співвідносяться з уявленнями про мотиви ризику в соціумі. Цінність ризикованості в структурі ціннісних орієнтації займає середнє положення і не протиставляється високій оцінці розважливості (більшості властива позиція “розважливого ризику”).

Орієнтуючись у широкому спектрі факторів та мотивів ризикованої поведінки, фахівці (вчителі, соціальні педагоги, психологи, вихователі та ін.) можуть вчасно їх нейтралізувати. Також їх необхідно враховувати під час проведення профілактичної роботи, що допоможе молоді уникнути ризиків у майбутньому. Якщо ж такого втручання не буде, то сукупність цих факторів становить явну загрозу здоров'ю та благополуччю молодої людини.

Отже, розглядаючи проблему ризикованих поведінкових практик у молодіжному середовищі ми з'ясували, що ризик для багатьох молодих людей виступає як наркотик, емоційний стимул, особливою формою фізичного підйому, яку створює життя на межі небезпеки. Проблема поширення в молодіжному середовищі, ризикованих поведінкових практик призводить до зниження в молодої людини рівня активності, спрямованої на збереження власного життя й здоров'я.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Викладений матеріал не вичерпує всіх аспектів проблеми ризикованих поведінкових практик у молодіжному середовищі. Подальшого вивчення потребує дослідження можливих засобів профілактики ризикованої поведінки; розробка та наукове обґрунтування педагогічних діагностик для вивчення рівня готовності молоді до ризику.

Література

1. Башкина Ю. Д. Личностный смысл чувства риска (на примере подростков с разным рискованным поведением): дисс канд. псих. наук: 19.00.01 / Башкина Юлия Дмитриевна. - Санкт-Петербург, 2007. - 208 с.

2. Кленова М. А. Взаимосвязь представлений о риске и готовности к рискованному поведению с социально-психологическими характеристиками личности: дисс.... канд. псих. наук: 19.00.05 / Кленова Милена Александровна. - Саратов, 2011. - 220 с.

3. Яныхбаш А. В. Подходы к исследованию рискованного поведения: эволюционно-психологический анализ // Психологические исследования, вып. 4 / под ред. А. Л. Журавлева, Е. А. Сергиенко. - М.: Изд-во “Институт психологии РАН”, 2009. - С. 237-251.

4. Zuckerman M. Sensation Seeking (Psychology Revivals)

Размещено на Allbest.ru