Самооцінка як фактор становлення особистості студента

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самооцінка як фактор становлення особистості студента

Козерук Ю.В., Євсейчик Я.О.

У статті розглядається сутність поняття самооцінка, розрізняються її види, рівні та критерії. Аналізуються основні шляхи формування самооцінки, виявлення та вивчення особливостей прояву самооцінки у студентів. Проаналізовано поняття які найчастіше використовуються на практиці, але викликають труднощі у запам 'ятовуванні. Зазначаються різноманітні аспекти самооцінки на самому початку їх формування. Проаналізовано вплив самооцінки на будь-яку діяльність, а окремо на навчання. Представлено результати власних досліджень за результатами анкетувань, методика душевної рівноваги. самооцінка душевна рівновага студент

Ключові слова: самооцінка, адекватна та неадекватна самооцінка, душевна рівновага, студенти.

In the context of today's student-centered education paradigm increasing attention acquire subjective qualities of the person, in particular, its self-esteem. In psychological and pedagogical interpretation of self-esteem in the process of learning is seen as a method of improving cognitive activity and control assumes a critical attitude towards their abilities and objective assessment of progress.

It is known that low self-esteem deteriorating health, there are skin diseases, disintegrating or hinder the work of organs and organ systems. With low self-esteem or inadequate hard to learn to assert yourself, find your friends and associates.

The article deals with the essence of the concept of self-esteem, its different types, levels and criteria. The basic ways of creating a self-assessment, detection and study of the characteristics of display of self-esteem in students. The results of their research on the results of questionnaires, methods composure.

Key words: self-esteem, adequate and inadequate self-esteem, Mental Health, students.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Останнім часом спостерігається стійке погіршення стану здоров'я студентів у вищих навчальних закладах (ВНЗ), недостатній рівень розвитку їх душевної рівноваги та самооцінки. Людина з урівноваженим душевним станом живе більш радісним і цікавим життям. Він безпосередньо пов'язаний з фізичним, адже багато фізичних недуг починаються саме з порушень душевної рівноваги та самооцінки.

Відомо, що при низькій самооцінці погіршується стан здоров'я, виникають шкірні захворювання, розладжується або гальмується робота органів та систем органів. На разі при заниженій чи неадекватній самооцінці важко навчатися, самостверджуватись, знаходити друзів та однодумців [12].

Отже, питання становлення особистості студента в контексті аналізу основних шляхів формування самооцінки, яка в свою чергу впливає на стан душевної рівноваги є важливими для педагогіки вищої школи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В контексті сучасної особистісно-орієнтованої парадигми освіти все більшої уваги набувають суб'єктивні якості особистості, зокрема її самооцінки [9; 7]. Самооцінка має досить багато визначень і кожна наука трактує її по своєму. Самооцінка у процесі навчання розглядається як метод підвищення навчально-пізнавальної діяльності й контролю, що передбачає критичне ставлення до своїх можливостей та об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів.

Стосовно розвитку особистості треба зазначити, що процес самооцінки відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників у трьох напрямках: анатомо-фізіологічному, психічному і соціальному [7].

Знання про себе є необхідним матеріалом для самооцінки, котра, у свою чергу, здатна задати модуль самоставлення. Зі змістовою стороною самооцінки пов'язаний розвиток особливої групи психологічних якостей: самоповаги, совісті, гордості. У загальній формі цієї думки дотримується І. Кон: самоповага є похідною від процесу само оцінювання.

Маючи великий вплив на формування особистості, питання самооцінки приваблює багато дослідників. Численні підходи до вивчення самооцінки дають суперечливі результати. Аналіз сучасної літератури з педагогічної психології показує, що поряд з великою кількістю робіт, які присвячені вивченню особистісних особливостей студентів, лише небагато з них приділяють серйозну увагу особливостям такого істотного компонента особистості студента, як відношення до себе та його проявлення у вигляді самооцінки. При вивченні стану студентів часто стверджується зв'язок самооцінки з рисою - тривожність. Великий інтерес викликають дослідження, які вивчають залежність самооцінки від особливостей діяльності та поведінки студентів [11]. В їх числі роботи, які установлюють зв'язок самооцінки, її висоти або інші особливості як із результативністю діяльності студентів у вигляді успішності, так і з більш частковими сторонами поведінки та окремими його видами [10].

Метою роботи є аналіз поняття про самооцінку та проведення тестування студентів ВНЗ за методикою душевна рівновага.

Виклад основного матеріалу дослідження. Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до головних властивостей особистості. У самооцінці відбивається все те, що людина довідується про себе від інших, попередження деяких відхилень стосовно душевної рівноваги.

Самооцінка - це елемент самосвідомості, що характеризується емоційно насиченими оцінками самого себе як особи, власних здібностей, етичних якостей і вчинків [2]. Самооцінка визначає взаємини людини з її оточенням, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особистості.

Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, які цілі перед собою ставить - рівня домагань [7].

Самооцінка представляє себе однією з ланок процесу саморегуляції діяльності та виступає саме тим утворенням в структурі особистості, яке піддається впливу зовні. Таким чином, можна припустити, що регулююча функція самооцінки по відношенню діяльності проявляється по ряду направлень: вона впливає на вибір власних цілей людини, визначає характерні для неї емоційні та мотиваційні стани, в багато чому обумовлює характер оцінки та ставлення до досягнутих нею зовні цілей.

Виділяють актуальну (те, що вже досягнуто) і потенційну (те, на що здатна конкретна особа) самооцінку. Самооцінка може бути високою і низькою, розрізнятися за ступенем стійкості, самостійності, критичності [5].

Людина може оцінювати себе адекватно і неадекватно (завищувати або занижувати свої досягнення) [6].

Адекватна - це самооцінка яка дозволяє людині правильно співвідносити свої сили із завданнями різної складності та вимогами тих. При оптимальній адекватній самооцінці суб'єкт правильно співвідно-сить свої можливості і здібності, досить критично відноситься до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі та досягнення у певній діяльності, вміє ставити перед собою досяжні цілі. До того, що досягнуто він підходить не тільки зі своїми мірками, але і намагається передбачити, як до цього віднесуться люди, що його оточують. До оптимальної самооцінки відносять "високий рівень" самооцінки і "вище за середнього рівня" (це тоді, коли людина дійсно поважає себе, цінує і задоволена своїми успіхами [4].

Неадекватна (завищена або занижена) - самооцінка деформує внутрішній світ особи, створює її мотиваційна і емоційно-вольова сфери і тим самим перешкоджає гармонійному розвитку. Неадекватна самооцінка ускладнює життя не тільки тих, кому вона властива, але і навколишніх, тих людей, що у різних ситуаціях - виробничих, побутових і інших - спілкуються з ними. Якщо людина недооцінює себе в порівнянні з тим, чого вона у дійсності вартує, то у неї самооцінка занижена. У тих же випадках, коли вона переоцінює свої можливості, результати діяльності, особистісні якості, зовнішність, для неї характерною є завищена самооцінка [6].

Занижена самооцінка виявляється в підвищеній вимогливості до себе, постійному остраху негативної думки про себе, підвищеній ранимості. Це спонукує скорочувати контакти з оточуючими людьми. Низька самооцінка руйнує в людини надії на добре ставлення до неї, а реальні свої досягнення й позитивну оцінку вона сприймає як тимчасові й випадкові. Недооцінка своєї корисності знижує соціальну активність, ініціативність.

Висока самооцінка виявляється в тому, що людина керується своїми принципами, незалежно від думки навколишніх. Якщо самооцінка не занадто висока, вона може позитивно впливати на самопочуття, оскільки породжує стійкість до критики. Людина в цьому випадку сама знає собі ціну, думки навколишніх для неї не мають абсолютного, вирішального значення. Тому критика не викликає бурхливої захисної реакції і сприймається спокійніше. Але якщо рівень домагань вище можливостей, душевна рівновага неможлива.

При завищеній самооцінці людина самовпевнено береться за роботу, що перевищує її можливості. Нерідко люди стають нещасливими через сформоване в дитинстві перебільшене уявлення про власну значущість.

Формування самооцінки починається ще в утробі матері, між майбутньою матір'ю та малюком виникає емоційний зв'язок. В 2-3 роки діти починають порівнювати себе з іншими, внаслідок чого в них поступово складається самооцінка. При порівнянні дитина, як правило, орієнтується на соціальні норми, прийняті в її оточенні.

Провідну роль у формуванні самооцінки дошкільника відіграють оточуючі дитину дорослі (у першу чергу батьки), тому що дитина " всмоктує" оцінки своїх якостей дорослими.

Особливістю дітей молодшого шкільного віку є повне визначення ними авторитету дорослого (на відміну від дошкільного періоду на перший план виходить авторитет учителя), вони беззастережно приймають його оцінки. Таким чином, у цьому віці самооцінка дитини прямо залежить від характеру оцінок, що дорослий дає особистісним якостям дитини та її успіхів у різних видах діяльності [9].

Адекватна самооцінка стимулює навчальну активність молодших школярів, їхнє прагнення поліпшувати досягнуті результати, бути на рівні вимог учителя. Внаслідок цього закріплюються суспільно значущі властивості, зростає роль мотивації, спрямованої на підвищення рівня поваги до себе як суб'єкта навчання, встановлюється узгодженість між його домаганнями та можливостями.

Індивідуалізація як фаза в підлітковому віці характеризується уточненням і розвитком уявлень про самого себе - активним формуванням образу "Я" [8]. Провідним центральним новоутворенням в цьому віці стає почуття дорослості і самосвідомість, що формує потребу усвідомити себе як особистість. У підлітка на цьому етапі виникає інтерес до свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, зіставленні себе з іншими людьми [1].

Самооцінку студента в значній мірі визначають успішність процесу його адаптації як на етапі прийняття ним соціальної ролі студента в перші роки навчання, так і на етапі прийняття професійної ролі. Самооцінка є компонентом самосвідомості. За іншими джерелами самооцінка - це судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні з певним еталоном, зразком. Самооцінка, насамперед, є результатом розумових операцій - аналізу, синтезу, порівняння.

В контексті само оцінювання було проведено дослідження студентів першого курсу хіміко - біологічного та психолого-педагогічного факультетів (n=57). Анкетування проводилось за методикою розробленою С. Степановим, було запропоновано 7 запитань, за результатами було визначено рівень їх душевної рівноваги (табл. 1).

Таблиця 1

Рівні самооцінки студентів за методикою "душевна рівновага"

За даними дослідження виявлено, що високий рівень душевної рівноваги мають тільки 7 % респондентів, середній - 36 %, низький - 57 %.

Висновки

Самооцінка є важливим фактором становлення особистості студента. Зародження самооцінки в ранньому дитинстві відбувається завдяки виховному впливу батьків та визначає її подальшу адекватність або не адекватність та стійкість.

Самооцінка - результат тривалого процесу, який відбувається під впливом різноманітних детермінант і не припиняється впродовж усього життя людини. Самооцінка не лише залежить від оточення особистості, її стилю спілкування, успіхів у діяльності, а й впливає на всі сфери життя людини, корегує її поведінку.

Подані результати дослідження доводять, що у більшості студентів низькій та середній рівень душевної рівноваги в процесі проведення анкетування. Відомо, що при значних відхиленнях самооцінки від адекватної в людини порушується душевна рівновага й змінюється весь стиль поведінки. І завищена і занижена самооцінка призводять до порушення психічної рівноваги. Можна припустити, що не у всіх досліджуваних адекватна самооцінка.

Перспективи подальших досліджень у даному напряму вбачаємо у проведенні тестування самооцінки у студентів та розробці методик, що до її покращення.

Використані джерела

1. Басина Е.З. Становлення самооцінки й образа Я // ред. Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венглера. - К. : Педагогіка, 1988 -С. 56-65.

2. Боришевський М.Й. Особистість у вимірах самосвідомості / М.Й. Боришевський. - Суми: Еллада, 2012. - 608 с.

3. Болотова А.К. Развитие самосознания личности: временной аспект / А.К. Болотова // Вопросы психологии. - 2006. - № 2. - С. 116-125.

4. Ващенко І.М. Визначення і розуміння студентами понять "здоров'я" та "здоровий спосіб життя" / І.М.Ващенко, О.М. Буланов, Ю.В. Козерук та інші // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. - Чернігів : ЧНПУ, 2012. - Випуск 98. - Т. 3. - С. 80 - 84.

5. Захарова А.В. Психология формирования самооценки / А.В. Захарова / - Мінськ, 1993. - 185 с.

6. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание / И.С. Кон. - М.: Политиздат, 1984. - 335 с.

7. Пастухова М.В. Теоретические аспекты психологического изучения самооценки личности / М.В. Пастухова // Известия Самарского научного центра Российской академии наук. Т. 12. - 2010. - № 5. - С. 460-462.

8. Савчин М.В. Вікова психологія: Навч. посіб. / М.В. Савчин, Л.П. Власенко. - К.: Академвидав, 2006 - 360 с.

9. Сидоренко О.Б. Самооцінка як фактор психічного здоров'я та емоційного благополуччя молодшого школяра / О.Б. Сидоренко // Актуальні проблеми збереження психологічного здоров'я підростаючого покоління: матеріали Всеукраїнських психолого-педагогічних Демиденківських читань. - Бердянськ: БДПУ, 2013. - С. 43-45.

10. Сафин В.Ф. Динамика оценочных критериев в подростковом и юношеском возрасте / В.Ф. Сафин // Вопросы психологии. - 1982. - № 1. - С. 69-75.

11. Фіцула М.М. Педагогіка. Навч. посібник. / М.М. Фіцула. - К.: Академвидав, 2006 - 559 с.

12. Чеснокова И.И. Самосознание, саморегуляция, самодетерминация личности / И.И. Чеснокова // Проблемы психологи личности. - М., 1982. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru