Проблема соціального здоров’я в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 371.7

Проблема соціального здоров'я в Україні

Євтух М.Б.

Анотація

У статті розглядаються різні аспекти складових поняття "здоров'я" та "соціальне здоров'я ". Визначено, що здоров'я людини - це насамперед соціальна категорія, зумовлена характером суспільних відносин. З'ясовано, що соціальна складова здоров'я людини є соціальною гармонією людини, доброзичливими стосунками з іншими людьми, природою і самим собою. Доведено, що "соціальне здоров'я" - найбільша соціальна цінність.

Ключові слова: здоров'я, соціальне здоров'я, суспільне здоров'я, особистість, соціальні дії.

Key words: health, social health, public healthy, personality healthy, social actions.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема соціального здоров'я є однією з найактуальніших проблем в Україні. Сучасні дослідники вважають, що здоров'я нині стає неминучою загальнолюдською цінністю і поступово перетворюється на значущий показник. Зазначимо, що здоров'я - це не наявність хвороб, а фізична, соціальна і психологічна гармонія людини, доброзичливі стосунки з іншими людьми, природою і самим собою.

Будучи досить розробленим у якості медичної наукової категорії, воно залишається малодослідженим як соціальний феномен, хоча ясно, що зрозуміти і визначити здоров'я неможливо у відриві різних сфер проявів життєдіяльності людини.

Важливою проблемою, яку мають вирішувати нині соціальні педагоги, є зростання асоціальної спрямованості поведінки молодого покоління, підвищення рівня девіантної поведінки. Найбільше занепокоєння викликає їх емоційна неврівноваженість, агресивність, байдужість, жорстоке ставлення один до одного та до оточуючого світу в цілому. Тому актуальність з'ясування та розуміння сутності поняття "соціальне здоров'я" стає нині таким важливим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам сутності поняття здоров'я, соціальне здоров'я та формування здорового способу життя приділяли увагу дослідники різних наук - педагогіки, соціальної педагогіки, медицини, психології: Г. Абрамова, О. Вакуленко, О. Дубогай, С. Лапаєнко, Оржеховська, С. Свириденко, Л. Сущенко, І. Васильєва, Т. Башкирева, Т. Большова, Л. Горяна, Кириленко, В. Колесов, Л. Колпін, А. Мишина, В. Мягких, Г. Нікіфоров, Е. Приступа, Т. Сергеев та інші. Проблематику соціального здоров'я розглянуто в роботах В. Ананьєва, Г. Абрамової, А. Бобро, С. Нікіфорова. Мета статті полягає в аналізі та уточненні основних складових поняття "соціальне здоров'я".

Результати теоретичного дослідження

Соціальне здоров'я знаходить віддзеркалення в наступних характеристиках: адекватне сприйняття соціальної дійсності; інтерес до навколишнього світу; адаптація (рівновага) до фізичного і суспільного середовища; спрямованість на суспільно корисну справу; культура споживання; альтруїзм; емпатія; відповідальність перед іншими; безкорисливість; демократизм в поведінці [18, с. 60].

Вже усередині відомих критеріїв психічного і соціального здоров'я помітна смислова близькість деяких з них, їх певна синонімія. З цього можна зробити принаймні один вивід: подальший напрям роботи по вивченню і систематизації критеріїв здоров'я повинен передбачати і певні зусилля по їх можливій внутрішній інтеграції - виділенню критеріїв все більш високому ступеню спільності. Звести всю справу в оцінці як психічного, так і соціального здоров'я до якогось одного, універсального критерію представляється маловірогідним [18, с. 60].

Нині більшість дослідників наголошує на важливості соціальної складової здоров'я.

Проаналізуємо загальне розуміння поняття "здоров'я" з метою визначення соціального аспекту. Англійське слово "здоров'я" (health) походить від англосаксонського слова "hal" - цілий. Грецький термін hugies - означає здоров'я, розумність і цільність. Тому здоров'я не зводиться лише до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров'я [7, с. 19]. Цицерон охарактеризував здоров'я як правильне співвідношення різних духовних станів. Він підкреслював соціальну цінність здоров'я: " їжа і догляд за тілом повинні бути спрямовані на збереження здоров'я і сил, а не насолоди. І якщо ми, крім того, захочемо з'ясувати, в чому полягає перевага і гідність людської природи, то зрозуміємо, як ганебно впасти в розпусту й жити розкішно і як прекрасно в моральному відношенні жити дбайливо, стримано і тверезо" [20, с. 48].

Формування концепції суспільного здоров'я розпочалося в епоху Великої Французької революції, коли основою поглядів прогресивних діячів XVIII ст. на суспільний устрій стало розуміння фізичного, духовного і соціального суспільного здоров'я як основи, фундаменту, без якого вони не уявляють створення нового соціального організму [7, с. 20; 9].Розуміння здоров'я як стану рівноваги, балансу між адаптаційними можливостями (потенціал здоров'я) людини й умовами середовища запропоноване академіком В. Петленком. Він визначає, що в соціальному розумінні здоров'я - це процес збереження і розвитку психічних, біологічних, фізіологічних функцій людини, її оптимальної працездатності й соціальної активності за максимального збереження тривалості активної життєдіяльності [7, с. 19; 17]. Зазначимо, що, цьому визначенні підкреслюється, що здоров'я людини - це соціальна цінність, проте соціальне здоров'я відбивається тільки в словах "соціальна активність" і "активна життєдіяльність".

Більшість дослідників підкреслюють, що абсолютне здоров'я є абстракцією. Здоров'я людини - не тільки медико-біологічна, а насамперед соціальна категорія, зумовлена природою і характером суспільних відносин, соціальними умовами і факторами, що залежать від способу суспільного виробництва. Вчені Д. Венедиктов, Є. Кудрявцева, Ю. Лісицин підкреслюють соціальну значимість поняття "здоров'я". З точки зору Д.Венедиктова, здоров'я - це динамічна рівновага організму з навколишнім середовищем, коли всі закладені в біологічній та соціальній сутності людини фізичні, духовні та інші здібності виявляються найповніше і найгармонійніше, всі життєво важливі підсистеми людського організму функціонують з максимально можливою інтенсивністю, а загальне поєднання підтримується на рівні, оптимальному для збереження цілісності організму, його працездатності, а також швидкої адаптації до природного й соціального середовища, що безперервно змінюється [7, с. 20; 9]. Є. Кудрявцева говорить, що здоров'я індивіда може бути визначене як стан організму людини, який забезпечує повноцінне й ефективне виконання нею соціальних функцій [14]. Ю. Лісицин, А. Сахно розглядають його як гармонійне поєднання біологічних та соціальних якостей, що зумовлені уродженими та набутими біологічними та соціальними діями, а хвороба - порушення цієї гармонії [15].

Ми поділяємо статутне визначення "здоров'я" Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), що здоров'я - це не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів, але стан повного фізичного, психічного, соціального і духовного благополуччя [9]. П. Ахмед трактує "ідеальне", поняття здоров'я: а) біологічне - як стан, при якому кожна клітинка і кожний орган функціонують на повну потужність і перебувають в ідеальній гармонії з усім тілом; б) психологічне - як стан, при якому індивідуум відчуває повне благополуччя й почуває себе господарем в навколишньому середовищі; в) соціальне - як стан, при якому можливості індивідуума для участі в соціальній системі є оптимальними [7, с. 21; 9].

Знані науковці з валеології Г. Апанасенко і Л. Попова пропонують свою версію визначення: здоров'я - найбільша соціальна цінність і дуже складна категорія - результат взаємодії індивіда і навколишнього середовища. Це гармонія, внутрішньо системний порядок, що забезпечує такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре почувати себе й оптимально виконувати біологічні та соціальні функції [5].

Визначимо сутність поняття "соціальне здоров'я" та розглянемо уважніше дефініцію "соціальне". У сучасних наукових джерелах доведено, що "соціальне" не є синонімом "суспільного" [6]. Поняття "соціальне" нерозривно пов'язане з категорією "дія". В. Бех визначає, що в бутті сутність соціального розкривається вже як обмін діяльністю між окремою людиною і соціальними групами, класами [6].

Для нас принципово важливо тлумачення дефініції "дія". В. Зінченко говорить про дію, як живу форму, подібну до органічної системи, в якій розвиваються не тільки притаманні їй властивості, але і складаються, формуються органи, яких не вистачає такій системі [7, с. 21; 12].

М. Вебер розглядає "соціальною таку дію, що за передбачуваним діючою особою або діючими особами смислом, співвідноситься з дією інших людей і орієнтується на них" [8, с. 163].

На думку Т. Парсонса, "дія - це деякий процес у системі "суб'єкт чинності - ситуація", що має мотиваційне значення для діючого індивіда або - якщо це колектив - для індивідів, що його складають" [13, с. 228]. Соціально здорова особистість - це діючий суб'єкт середовища, якість дії якого, позитивно спрямований її зміст залежать від внутрішнього його наповнення, від якостей особистості, умінь та бажань налагоджувати гармонійні стосунки з навколишнім середовищем дію поклав в основу своєї соціальної системи, а людину перетворив на діяча [7, с. 21].

У особистісному плані соціальне здоров'я визначається в основному ступенем комфортності людини в тому чи іншому соціальному оточенні, тобто соціальне благополуччя кожної особистості залежить від рівня засвоєної соціальної культури, а також від стану індивідуального й суспільного фізичного, психічного, духовного здоров'я.

Науковець Р. Овчарова поняття соціального здоров'я ототожнює з особистісним. Вчена зазначає, що " Соціальне (особистісне) здоров'я - це певний рівень розвитку, сформованості й досконалості форм і способів взаємодії індивіда із зовнішнім середовищем (пристосування, врівноважування, регуляція); рівень психічного й особистісного розвитку, що дозволяє успішно реалізовувати цю взаємодію [16, с. 78]. Однак існує поняття "особистісне здоров'я", що є безпосереднім відображенням сутності здоров'я особистості.

Результати багатьох проведених досліджень показали, що властивості особи - найважливіший чинник, що впливає на здоров'я. Узагальнюючи дані різних авторів, В. І. Гарбузов [10] групує риси особи, що зумовлюють різні психосоматичні захворювання. Отже, хвороба загрожує:

- рішучим, активним, але при цьому надзвичайно честолюбним, схильним брати на себе дуже багато, надмірно і тому, що напружено працює;

- добросовісним до педантичності, прямолінійним, безкомпромісним, таким, що хворобливо реагує на оцінку себе з боку оточуючих;

- схильним до зосередження на негативних емоціях, до прагнення у всьому звинувачувати себе; стриманим до скритності, жорстко контролюючим свої емоції аж до їх придушення;

- особам, які насилу пристосовуються до умов життя, що швидко змінюються; нестійким відносно неприємностей, невдач, агресії з боку інших, украй ранимим, тривожним і недовірливим, схильним у всьому поступатися іншим;

- особам, нездібним виразити в словах свої емоції, бажання, претензії; що не володіють здатністю глибоко осмислити своє положення [18, с. 52-53].

Гарбузов В.І. виділив також "психосоматичний профіль", тобто ті особові характеристики, які властиві людям, що наближаються до психосоматичної патології. Це: ущемлене відчуття гідності; егоцентричність (егоїзм); звуження інтересів (однобокість устремлінь, переживань); тенденція до фанатизму; надмірно високий рівень домагань; невідповідність домагань можливостям; агресивність; постійна демонстрація надмужності, "суперменства", особливо якщо насправді людина цим не володіє; істеричність, коли все - на надриві, з озлобленням [10].

Наведемо декілька визначень соціального здоров'я. Є. Торохова визначає здоров'я соціальне як ступінь соціальної активності, діяльнісного ставлення людського індивідуума до світу, безконфліктна взаємодія з навколишнім середовищем, доброзичливі стосунки в колективі однолітків, сім'ї, суспільстві, задоволення вибраною професією тощо [11]. Активна діяльність особистості в своєму окремому прояві не є запорукою гармонійних стосунків із дійсністю.

Найповнішим, на нашу думку, є визначення сутності поняття соціальне здоров'я Г. Апанасенко, яка зазначає, що соціальне здоров'я - це функціонування особистості як повноправного члена суспільства, її безконфліктна взаємодія з навколишнім світом, доброзичливі взаємини в колективі, у сім'ї, в суспільстві" [5]. Особливо наголошуємо на "доброзичливій" взаємодії людей у суспільстві, в основі якої, на наш погляд, є взаєморозуміння, взаємосприйняття, взаємоповага, взаємодопомога.

Зазначимо, що соціальне здоров'я особистості забезпечується не тільки фізичним і психічним благополуччям людини, але і станом духовного здоров'я соціального середовища. Проте, гармонійно розвинена особистість (з високим рівнем культури здоров'я) здатна не тільки протистояти впливам хворого суспільства, але й активно сприяти його оздоровленню. Однією з ознак соціального здоров'я є прагнення до загального блага, активна участь у громадській роботі, здатність зацікавлено ставитися до вирішення соціальних проблем [7, с. 22].

Узагальнення позицій науковців щодо сутності соціального здоров'я дозволяє нам подати наступне визначення: "Соціальне здоров'я - стан гармонійного функціонування людини в основних видах взаємодій: соціальній, економічній, політичній, ідеологічній, стан, який створює комфортні умови життя".

Висновки

Таким чином, соціальне здоров'я виявляється в соціальній активності людини, рівні засвоєння професійної і загальної культури, вмінні гармонізувати відносини із самим собою, з оточуючими людьми і природою. Соціальне здоров'я є одним з основних показників благополуччя життя і гармонічного розвитку суспільства, його культурного рівня.

Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у розкритті сутності поняття "соціальні стресори, що впливають на соціальне здоров'я", визначенні та обгрунтуванні його показників.

соціальний здоров'я гармонійний благополуччя

Використані джерела

1. Абрамова Г. С. Психология в медицине : [учебное пособие] / Г. С. Абрамова, Ю. А. Юдчиц. - М. : ЛПА "Кафедра - М", 1998. - 272 с.

2. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г Ананьев. - М. : Наука, 2000. - 351 с.

3. Ананьев В. А. Психология здоровья: пути становления новой отрасли человекознания / В. А. Ананьев ; под ред. С. Г. Никифорова. - Спб. : Изд-во СПбГУ, 2000. - 384 с.

4. Анцыферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал. - 1994. - № 1.

5. Апанасенко Г. Л. Медицинская валеология / Г. Л. Апанасенко, Л. А. Попова. - К. : Здоров'я, 1998. - 248 с.

6. Бех В. П. Генезис соціального організму країни : [монографія]. - [2-е вид. доп.] / В. П. Бех. - Запоріжжя : Просвіта, 2000. - 288 с.

7. Бобро А. А. Сутність поняття "соціальне здоров'я" у науковій літературі / А. А. Бобро // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - Вип. 122. - Чернігів : ЧНПУ, 2014. - С. 19-23. (Серія: Педагогічні науки).

8. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. - М. : Прогресс, 1990. - 808 с.

9. Венедиктов Д. Д. Социально-философские проблемы здравоохранения / Д. Д. Венедиктов // Вопросы философии. - 1980. - № 4. - С. 137-139.

10. Гарбузов В. И. Человек, жизнь, здоровье. (Древние и новые каноны медицины) / В. И. Гарбузов. - СПб. : АО "Комплект", 1995. - 431 с.

11. Дубровина И. В. Особенности психического развития детей в семье и в домах ребенка: Возрастные особенности психического развития детей / И. В. Дубровина, М. И. Лисина. - М., 1982. - 192 с.Зинченко В. П. Человек развивающийся. Очерки российской психологии / В. П. Зинченко, Е. Б. Моргунов. - М. : Тривола, 1994. - 304 с.

12. Искаков Б. И. Лептонная концепция мироздания - синтез науки и религии? / Б. И. Искаков // Наука и религия. - 1992. - № 4-5. - С. 15-17.

13. Кудрявцева Е. Н. Здоровье человека: проблемы, суждения / Е. Н. Кудрявцева // Вопросы философии. 1987. - № 12. - С. 10-12.

14. Лисицын Ю. П. Здоровье человека - социальная ценность / Ю. П. Лисицын, А. В. Сахно. - М. : Мысль, 1989. - 272 с.

15. Овчарова Р. В. Практическая психология образования : [учеб. пособие для студ. психол. фак. университетов] / Р. В. Овчарова. - М. : Издательский центр. Академия, 2003. - 448 с.

16. Петленко В. П. Основные методологические проблемы теории медицины / В. П. Петленко. - Л. : Медицина, 1982. - С. 44.

17. Психология здоровья : [учебник для вузов] / под ред. С. Г. Никифорова. - СПб. : Питер, 2006. - 607 с. : ил. (Серия "Учебник для вузов").

18. Холмс Т. Стресс, депрессия: 250 способов самозащиты без таблеток дома, в пути, на работе / Т. Холмс, Р. Рей. - М., 1998.

19. Цицерон Марк Тулий. О старости. О дружбе. Об обязанностях / Марк Тулий Цицерон. - М. : Наука, 1974. - 245 с.

Размещено на Allbest.ru