Психолого-педагогічний зміст процесу формування авторитету офіцерів Збройних сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЗМІСТ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ АВТОРИТЕТУ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Віктор Іванович АЛЕЩЕНКО,

доктор психологічних наук,

професор кафедри морально- психологічного

забезпечення діяльності військ, м. Київ

Постановка проблеми у загальному вигляді

Соціально-економічні реформи, які проводяться в України, війна, яка йде на Сході нашої держави, торкаються всіх структур, що забезпечують її безпеку, і в першу чергу Збройних Сил України (ЗС України).

Президент України - Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко у своєму виступі 27 лютого 2015 року з нагоди дострокового випуску офіцерів-слухачів Національного університету оборони України імені Івана Черняховського зазначив: “Ваші знання та патріотизм як ніколи потрібні країні” [3].

За цих умов офіцери ЗС України повинні бути професіоналами, патріотами, носіями високої моральності, авторитетними для своїх підлеглих в усьому і завжди при захисті своєї Батьківщини. Отже, проблема формування авторитету офіцерів ЗС України набуває особливого значення. У сучасних умовах реформування ЗС України загострилося й підсилюється протиріччя між зростаючими вимогами до авторитету офіцерів ЗС України й недостатніми можливостями сучасної військової психолого-педагогічної практики для формування його належного рівня. Формування авторитету офіцерів ЗС України недооцінюється, що призводить до зниження якості організаційного й методичного забезпечення та супроводу цього напряму діяльності органів військового управління, вищих військово-навчальних закладів, відповідних посадових осіб. Вирішити виявлене протиріччя можливо на основі підвищення ролі виховної роботи, психологічного забезпечення у ЗС України і здійснення психолого-педагогічного керівництва процесом самовдосконалення офіцерів ЗС України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор

Аналіз наукової літератури свідчить, що дослідження формування авторитету розглядалося з різних точок зору - філософської (В. Ф. Баранівський, В. С. Богданов, Б. Ю. Берзін, Н. М. Гелашвілі й ін.), вивчення стилю керівництва (В. Г. Афанасьєв, В. І. Барко й ін.), формування професійних якостей у військовослужбовців (М. С. Корольчук, О. А. Ма- теюк, В. І. Осьодло, Є. М. Потапчук, О. Д. Сафін, О. В. Тімченко й ін.). Розглядаючи ті або інші аспекти структури особистісних якостей і професійної діяльності офіцерів, М. І. Нещадим, Б. М. Олексієнко, В. С. Сідак, В. В. Ягупов зробили цікаві і суттєві висновки про специфіку авторитету військового керівника, особливості його змісту й вияву. У той же час досліджень, що розкривають психолого-педагогіч- ний процес формування авторитету офіцерів ЗС України в сучасних умовах, не проводилося.

Мета статті - на основі теоретичного аналізу розкрити сутність, зміст і структуру роботи з формування авторитету офіцерів ЗС України й обґрунтувати психолого-педагогічні шляхи підвищення її ефективності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасна обстановка на Сході України, ставлячи підвищені вимоги до психологічних якостей військовослужбовців, спонукає вище керівництво держави, ЗС України, органи військового управління, командирів і начальників усіх ступенів вживати спеціальних заходів щодо формування й підтримки психологічної стійкості й бойової активності особового складу. Провідну роль у цьому відіграє офіцерський склад. Офіцер має авторитет у підлеглих лише в разі ідеального знання зброї і бойової техніки, уміння показати приклад її застосування, рівних з ним умов життєдіяльності. Крім того, офіцер має “передбачати дії противника”, негайно реагувати на обстановку, видавати чіткі накази і досягати перемоги. У процесі бойової діяльності від впливу офіцера на підлеглих, його авторитету залежать успіхи і невдачі підрозділу, частини, органу управління, у цілому перемога.

Слід зазначити, що формування авторитету офіцера - процес складний, творчий і різноманітний. Він припускає з'ясування низки суттєвих моментів, а саме: змісту як деякої системи функціональних залежностей елементів авторитетних відносин, детермінації їх різними чинниками.

Уточнимо саме поняття “авторитет”, яке надається в науково-довідковій літературі.

Авторитет - це загальновизнаний вплив, справляє на переконання і поведінку людей певна особа, соціальна група чи інститут завдяки 'їхнім особливостям і заслугам; особа, що користується повагою, визнанням і великим впливом.

Авторитет у перекладі з лат. auctoritas - влада, вплив. Залежно від соціального рівня розрізняють істинний і неправдивий авторитет [9].

Як зазначається у словнику з психології, авторитет - це вплив індивіда, заснований на положенні, посаді, статусі, які він посідає у суспільстві; визнання за індивідом права на ухвалення рішення в умовах сучасної дійсності [7].

Феномен авторитету офіцера варто розуміти як деякий набутий статус, що є комплексною якістю його носія й інтегрується з величезної сукупності властивостей особистості, що одержали широке визнання у товаришів по службі і підлеглих. Феномен авторитету містить у собі дві сторони: соціальну й специфічну. У зв'язку з цим пропонується розглядати дві сторони авторитету - авторитет посади (тобто відповідний рівень обов'язків, відповідальності, прав, які надає і вимагає дана посада) й авторитет особистості, який характеризується відповідним рівнем ділових і організаційних умінь та здібностей, морально-психологічних рис і принципів. Він складається з усвідомлення своїх можливостей і компетенції, розуміння того, чого чекають від нього інші, - високий рівень управлінських рішень, уміння вирішувати проблеми та конфлікти, визнання своїх прав і привілеїв.

Аналіз військової практики показує, що в процесі формування авторитету офіцерів ЗС України в сучасних умовах відсутній єдиний концептуальний підхід до розуміння його сутності і змісту, існує дисбаланс соціальних ідеалів і цінностей.

Авторитет поділяється на істинний і неправдивий. Істинний авторитет - це такий вплив на людей, така влада над ними, що відповідають справжнім інтересам цих людей і які саме тому добровільно приймаються цими людьми. Істинний авторитет - це з'єднання впливу керівника з власними інтересами людей. Істинний авторитет складається з двох складових. По-перше, це формальний (офіційний) вплив, зв'язаний з авторитетом організації і посади, що обіймає керівник. По-друге, це неформальний (неофіційний), чисто людський вплив, зв'язаний з особистими якостями керівника. Тільки оптимальне поєднання цих взаємозалежних складових є основою істинного авторитету.

Основними видами неправдивого авторитету вважаються: 1) авторитет придушення підлеглих; 2) авторитет спеціально створюваної “відстані”, дистанції лідера; 3) авторитет зрозумілості лідера; 4) авторитет постійних повчань і резонерства; 5) авторитет підкупу; 6) авторитет “свого хлопця” і панібратства; 7) авторитет псевдодоброти і лібералізму у відносинах з підлеглими. Неправдивий авторитет завжди заснований на розбіжності інтересів того, хто керує людьми, і самих цих людей. Переслідуючи свої особисті цілі, такий лідер часто йде на відвертий обман, використовуючи перераховані вище психологічні прийоми для насильницького (у буквальному або переносному, психологічному змісті) нав'язування своєї волі людям і перебільшення свого значення, а саме волі, що суперечить їхнім справжнім інтересам.

Авторитет властивий тільки людині. Не можна поєднувати такі поняття як лідер, авторитетна людина, керівник. Усі вони мають близький, але в той же час різний зміст. Лідер - член групи, чий авторитет, влада або повноваження беззастережно визнаються іншими членами малої групи, готовими йти за ним. Лідерство - поведінка лідера в малій групі. Набуття або втрата ним лідерських повноважень, здійснення ним своїх лідерських функцій. Таким чином, якщо лідер - це конкретний індивід, то лідерство - це його поведінка в групі.

Авторитет як психологічне явище виникає та виявляється тільки в процесі взаємодії і взаємин людей. Він визначається об'єктивними (соціальними) і суб'єктивними (психологічними) факторами.

Розглянемо види авторитету та дамо їм коротку характеристику. Посадовий авторитет визначається службовим становищем військовослужбовця, його посадою. Він закріплений статутами ЗС України. Моральний авторитет - це ознака поваги й довіри підлеглих, він залежить, насамперед, від особистісних якостей людини. Професійний авторитет характеризує професійну підготовленість військовослужбовця, його компетентність як фахівця, як знавця своєї справи. Суспільний авторитет - це авторитет держави, народу, громадської організації. Колективний авторитет - авторитет колективу від найбільшого (армія, служба безпеки, міліція, національна гвардія, прикордонна служба) до невеликого підрозділу (рота, прикордонна застава). Індивідуальний авторитет - його носієм є окрема особистість. Дійсний авторитет - авторитет, який завойовується діями, методами і прийомами, що відповідають вимогам військових статутів, нормам моралі й в основі яких лежать високі особисті якості військовослужбовця (керів- ника). Неправдивий (несправжній) авторитет досягається способами, що суперечать статутам і нормам моралі, пояснюється малими знаннями, досвідом, наявністю багатьох негативних особистісних якостей у військовослужбовця [8].

Види неправдивого авторитету серед командирів (начальників):

псевдоавторитет придушення виявляється в прагненні начальника шляхом демонстрації переваги у правах тримати підлеглого в постійній напрузі перед можливістю покарання;

псевдоавторитет відстані виражається в прагненні керівника завжди тримати підлеглих на певній дистанції, як можна рідше й тільки офіційно спілкуватися з ними, бути для них малодоступним і загадковим;

псевдоавторитет чванства - цей керівник формально або поблажливо ставиться до підлеглих, не вникає в 'їхні потреби й запити. Усім своїм видом, позою, напускною важливістю він принижує підлеглих, підкреслюючи винятковість своєї персони, нетерпимо ставиться до критики;

псевдоавторитет педантизму виражається у створенні керівником цілої системи непотрібних для виконання підлеглими умовностей, штучно насаджуваних дріб'язкових традицій, що породжує в колективі атмосферу дріб'язкового педантизму, постійних дрібних причіпок, непевність людей у своїх діях, скутість, напруженість;

псевдоавторитет резонерства полягає у прагненні окремих офіце- рів-керівників показати себе всезнаючими. Вони досаждають своїм підлеглим нескінченними повчаннями, ведуть довгі, нудотні просторікування, щиро вважаючи, що ці нотації і є головним засобом виховання.

Псевдодемократичний авторитет має свої різновиди: авторитет доброти (“сорочки-хлопця”); авторитет підкупу, обіцянки. Вони засновані на зниженні до підлеглих вимогливості, вияві потурання до них. Зазначені види неправдивого авторитету не завжди виступають у “чистому” вигляді. Часто вони перебувають у тісній взаємодії і взаємній обумовленості.

На сучасному етапі формування авторитету офіцерів ЗС України здійснюється на основі положень і вимог, викладених у Конституції й законах України, військових статутів, указах Президента України й постановах Кабінету Міністрів України, наказах і директивах Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України. Аналіз наукових джерел практичної психо- лого-педагогічної діяльності, результатів опитування й анкетування керівного складу, офіцерів дозволив визначити сутність процесу формування авторитету офіцерів ЗС України як психолого-педагогічного процесу, який являє собою цілеспрямований, організаційно оформлений процес взаємодії всіх суб'єктів військової частини, що припускає створення умов для розвитку ціннісних професійних орієнтацій і професійної компетенції, що забезпечує ефективне виконання службово-бойових завдань. Таке розуміння сутності процесу формування авторитету офіцерів обумовлює його психолого-педагогічний зміст і структуру. Зміст процесу формування авторитету офіцерів ЗС України включає сукупність знань про сутність і зміст виховної роботи з різними категоріями військовослужбовців у частині й підрозділі, наявність в офіцерів навичок роботи з підлеглими, поєднання особи- стісних і професійних якостей у офіцера-керівника, прагнення офіцерів до постійного самовдосконалення.

Процес формування авторитету офіцерів ЗС України також характеризується суб'єктними відносинами. Цими суб'єктами є суспільство, державні інститути й установи, командири й начальники всіх ступенів, офіцери органів по роботі з особовим складом, штаби, служби й інші органи військового управління, військові установи культури й засоби масової інформації, офіцерські колективи, громадські організації в частинах, а також сам офіцер ЗС України.

На процес формування авторитету офіцерів ЗС України безперервний вплив здійснюють загальнопедагогічні закономірності, основними з яких є: обумовленість цілей і завдань формування авторитету офіцерів; специфічність діяльності видів і родів військ; правові норми, морально-етичні орієнтири і світоглядні позиції; формування авторитету офіцерів у процесі включення їх у професійну діяльність; формування та вияв сутності офіцера через результати його самовираження в процесі навчально-бойової діяльності й повсякденного життя; відповідність засобів, методів і результату процесу формування офіцерів його цілям і завданням. Сам процес формування авторитету офіцерів можна визначити ефективністю заходів, що вживаються командирами (начальниками) щодо його підвищення. Отже, структура психолого-педагогічного процесу вимагає визначення критеріїв оцінки та показників ефективності процесу формування авторитету офіцерів ЗС України. Вони можуть лягти в основу якісної і кількісної оцінки дослідно-експериментальної роботи у військових частинах (див. таблицю).

Критерії оцінки і показники оцінки ефективності формування авторитету офіцерів Збройних Сил України

1. Алехин И. А. Педагогические условия формирования и развития авторитета офицера в воинском коллективе / И. А. Алехин, М. Ю. Титова // Мир образования - образование в мире. № 4 (36). 2009. С. 118-122.

2. Богданов В. С. Авторитет як предмет соціально-філософського аналізу: дис. доктора філософських наук / В. С. Богданов. К., 1997.

3. Виступ Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Петра Порошенка з нагоди випуску слухачів у національному університеті оборони України // Народна Армія. 2 березня. 2015. № 19(5252). Режим доступу: http://www.narodka.com.ua

4. Ефремов И. И. Авторитет военачальника как социальное явление / И. И. Ефремов // Военная мисль. 2004. № 10. С. 48-55.

5. Нещадим М. І. Військова освіта України: Історія, теорія, методологія, практика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” / М. І. Нещадим. К., 2004. 56 с.

6. Психология: Словарь. М.: Политиздат, 1990. С. 8.

7. Сафін О. Д. Психолого-акмеологічні основи професійного самовдосконалення офіцера: монографія / О. Д. Сафін, В. С. Сідак. К.: НА СБУ, 2001. 144 с.

8. Тлумачний словник психологічних термінів. Режим доступу: http:// smerfero.com/dictionary/

9. Універсальний словник енциклопедія / гол. ред. ради чл.кор. НАНУ М. Попович. 4-те вид., перероб., доп.: Видавництво “Тека”, 2006.

Анотація

У статті розглянуто на основі аналізу наукових, мемуарних і спеціальних джерел поняття “авторитет”, визначено сутність процесу формування авторитету офіцерів, його закономірності, надано психологічну характеристику видів авторитету. Автором запропоновані критерії оцінки і показники ефективності формування авторитету офіцерів, підходи щодо розробки Педагогічної цільової програми формування авторитету офіцерів ЗС України. Сформульовані основні шляхи, рекомендації органам військового управління щодо підвищення ефективності формування авторитету офіцерів.

Ключові слова: психолого-педагогічний процес, авторитет, авторитет офіцерів, ЗС України

Аннотация

Алещенко В. И. Психолого-педагогическое содержание процесса формирования авторитета офицеров Вооруженных Сил Украины

В статье уточнено само понятие “авторитет”, феномен авторитета офицера, освещено содержание процесса формирования авторитета офицеров Вооруженных Сил Украины, подчеркивается необходимость учета его влияния на служебно-боевую деятельность военнослужащих. На основе анализа научных, мемуарных и специальных источников определены сущность процесса формирования авторитета офицеров, его закономерности, предоставлена психологическая характеристика видов авторитета. Автором предложены критерии оценки и показатели эффективности формирования авторитета офицеров, подходы относительно разработки Целевой программы формирования авторитета офицеров Вооруженных Сил Украины. Сформулированы основные пути, рекомендации органам управления повышения эффективности формирования авторитета офицеров.

Ключевые слова: психолого-педагогический процесс, авторитет, авторитет офицеров, ЗС Украины.

Annotation

Aleshchenko V. I. Psychological and pedagogical content of the process of formation of the authority of the officers of the Armed Forces of Ukraine

Socio-economic reforms in Ukraine, the war, which goes to the East of our state apply to all structures to ensure its safety, and first of all the Armed Forces of Ukraine. Under these conditions, the officers of the Armed Forces of Ukraine should be professionals, patriots, media, high morals, and respect of their subordinates in all and always in the defense of their homeland. Therefore, the problem of the formation of the authority of the officers of the Armed Forces of Ukraine is of particular importance. In modern conditions of reforming of the Armed Forces of Ukraine escalated and intensified the contradiction between the increasing requirements authority officers and insufficient capabilities of modern military psychological and pedagogical practices for the formation of its proper level. The formation of the authority officers underestimated, which leads to reduction in the quality of organizational and methodological support and maintenance of the activities of the military authorities, higher military educational institutions, relevant job violence. To resolve the detected conflict is possible on the basis of enhancing the role of educational work, psychological support in the Armed Forces of Ukraine, and implementation of psycho-pedagogical management process improvement officers.

In the article on the basis of scientific analysis, memoir and special sources, defined the essence of the process of formation of the authority officers, its laws, provided psychological characteristic types of authority.

The author suggested evaluation criteria and indicators of efficiency of formation of the authority officers, approaches to the development of Pedagogical target program generation authority of officers of the Armed Forces of Ukraine. The basic path, recommendations to the military authorities are to improve the efficiency of formation of the authority officers.

The analysis of scientific sources, practical psycho-pedagogical activities, surveys and questionnaires, managers, officers were able to determine the essence of the process of formation of the authority of the officers of the Armed Forces of Ukraine as a psycho-pedagogical process that is deliberate, institutionalized process of interaction between all actors of the military unit, which involves creating conditions for professional development of value orientations, and professional competence that ensures the effective implementation of service-combat tasks.

The rationale for the improvement of the process of formation of the authority of the officers of the Armed Forces of Ukraine on the basis of the development in them of the value of professional orientations, moral, personality traits, psychological-pedagogical support of process improvement officers in military units, as well as the dominant direction for future activity and should contribute to the successful implementation of the tasks set by the President of Ukraine - Supreme commander of the Armed Forces of Ukraine regarding the improvement of the role of the officer in staff education, strengthening the defense and protection of the homeland. That is why scientific development problems of psycho-pedagogical content generation process of the authority of the officers of the Armed Forces of Ukraine is very important in theoretical and practical terms.

Keywords: psycho-pedagogical process, the authority, the authority of the officers, the Armed Forces of Ukraine.