Характеристики емпатії студентів-психологів

Постановка проблеми

Однією з найбільш важливих моральних вимог для психолога, що визначає гуманізм його професії, є постійна готовність надавати емоційну підтримку, уважно ставитися до будь-якої людини як до індивідуальності, сповідуючи при цьому етичний принцип "Non nocere" ("Не нашкодь").

Здійснення професійної діяльності вимагає від психолога, крім спеціальних професійних знань і навичок, сформованості таких моральних якостей, як душевність і чуйність, толерантність і тактовність, щирість і взаємоповага, а також співчуття і співпереживання, тобто емпатія.

Проблема емпатії, її місце в системі цінностей, структурі особистості загалом здавна досліджується в зарубіжній та вітчизняній психології (Р. Бернс, В. Бойко, Л. Виговська, Т. Гаврилова, Ю. Гіппенрейтер, Л. Журавльова, І. Коган, І. Кузнєцова, В. Мак-Даугол, К. Роджерс, Н. Роджерс, О. Саннікова, І. Юсупов та ін. [1; 2; 5; 6; 9; 10]).

Існує низка численних досліджень, у яких емпатія розглядається як умова розвитку моральної свідомості (І. Бех, Л. Божович, М. Боришевський), механізм просоціальної поведінки (Т. Гаврилова, А. Соломатіна), як певна форма емоційної поведінки (О. Чебикін).

Є окремі дослідження, в яких у різних аспектах розглядаються питання, пов'язані з визначенням особливостей емпатії вчителів (Т. Василишина, Л. Веденеєва, Л. Виговська, А. Гостєв, Я. Коломинський, О. Кравцова, Н. Лісіна, А. Лутошкін та ін.). Проте проблема емпатії студентів-психологів, її динамічних характеристик, вимагає спеціального вивчення. Дослідження цієї проблематики зумовлено наявністю існуючих суперечностей: між новими ціннісними орієнтаціями студентів, які намагаються пристосуватися до мінливих умов сучасного життя та усталеними нормами вузівського середовища; між необхідністю упровадження активних засобів формування емпатійних здібностей студентів-психологів та установкою вищої школи на самовиховання цих здібностей самою особистістю.

Отже, значущість і недостатня розробленість зазначених аспектів, об'єктивні вимоги до професійних якостей психолога-фахівця взагалі та емпатійних здібностей зокрема зумовили вибір теми даної статті.

Відповідно, мета статті: виявити рівень емпатії, а також охарактеризувати структуру емпатійних здібностей студентів-психологів; з'ясувати наявність зв'язку між рівнем емпатії студентів-психологів та курсом їх навчання.

Результати теоретичного аналізу

Первинний смисл терміна "емпатія" - емоційна чуйність до переживань іншого (Т.С. Кириленко [7]). У більш сучасних визначеннях підкреслюється емоційна або раціональна сторони емпатії: 1) емпатія як "вчуттєвість"; емпатія - це афективний зв'язок з іншими людьми (В. Петровський, Л. Стрелкова, П. Фресс та ін.); 2) емпатія як "осягнення"; емпатія - це здатність "відчувати" емоційні стани інших людей (Т. Гаврилова, В. Лабунська, К. Роджерс, О. Саннікова та ін.).

В окремих випадках емпатія ототожнюється з психологічною проникливістю, яка розуміється як глибоке проникнення до внутрішнього світу іншої людини; адекватне розуміння та інтерпретація емоційних станів особистості (О.А. Кисельова [8]). Проте основна відмінність між цими двома поняттями полягає в різних виявах адекватності - психологічна проникливість має на меті адекватне розуміння та інтерпретацію переживань іншого, тоді як емпатія пов'язана з адекватним реагуванням на переживання іншої людини.

М. Пономарьова зазначає, що на теперішній час в психології відсутні загальноприйняті уявлення про емпатію, тому серед дослідників спостерігаються значні розходження щодо інтерпретації цього поняття [11].

Порівняння визначень емпатії, які наводяться в різних психологічних словниках та наукових працях, дає підстави зазначити, що цей феномен розглядається як здібність, здатність, властивість, уміння, процес та стан.

Зокрема, одні автори розглядають емпатію як здатність індивіда емоційно відгукуватися на переживання інших людей. Інші трактують її як розуміння та чуттєвість щодо переживань. Деякі дослідники вважають, що емпатія - це перцептивний акт, що надає можливість усвідомити індивідуальні особливості іншої людини в процесі спілкування.

Теоретико-методологічні проблеми дослідження емпатії обумовлені також тим, що в психологічній літературі поняття "емпатія" ототожнюється з іншими феноменами, дуже близькими за значенням (емпатійна взаємодія, емпатійне реагування, емпатійні реакції, емпатійні здібності, емпатійні стосунки). Окрім того, в якості поняття "емпатія" використовуються інші терміни: співпереживання, співчуття, співстраждання, альтруїзм, просоціальна поведінка, соціальна сенситивність).

Сам термін "емпатія" виник на початку ХХ століття у німецькій естетиці та в ті часи уособлював схильність спостерігача до ототожнення себе з фізичним об'єктом, який підлягає спостереженню у зв'язку зі прагненням до переживання прекрасного. В галузі психології це поняття вперше застосував Т. Ліппс, який розглядав процес вчуттєвості як специфічний вид пізнання сутності предмета або об'єкта. Вчуттєвість - це емоційне проникнення в стан іншого, засноване на бажанні винайти в ньому власні переживання.

Англійський термін "empathy" було запроваджено Е. Титченером (у 1909 р.) як переклад використаного Т. Ліппсом поняття "einfuhlung" ("вчуттєвість", "проникнення" - як процес розуміння витворів мистецтва, об'єктів природи, а пізніше - і людини).

Також, з іншого боку, термін "емпатія" тісно пов'язаний з етичним поняттям "симпатія", яка у філософських творах трактувалася як емоційна співучасть, чуйність.

Механізмами емпатії вважаються такі феномени як емоційне зараження, наслідування, ідентифікація, рефлексія, децентрація. Зокрема, П. Фресс виникнення емпатії пов'язує з емоційним зараженням. З.Фрейд основним механізмом емпатії вважає наслідування. За думкою М. Обозова емпатія здійснюється засобом ідентифікації - ототжнення індивідом своєї особистості з особистістю іншого індивіда. М.Пономарьова вважає, що зазначені вище механізми емпатії функціонують практично одночасно.

Щодо структури емпатії, то за В.Бойко виокремлюються раціональний, емоційний та інтуїтивний компоненти: раціональне виявляється в спостережливості за іншим; всі психічні процеси спрямовані на іншого; має місце інтенсивна аналітична переробка інформації про іншого, яка поступає одночасно по різним сенсорним каналам. Емоційне виражається у співпереживанні; основний засіб - емоційне асоціювання ("Я би переживав на його місці..."); основа - власний емоційний досвід. Інтуїтивне - зводиться до підсвідомої обробки інформації про людину; основа - несвідоме співставлення отриманої інформації з минулим досвідом [1].

Ґрунтуючись на вищезазначених теоретичних даних, у нашому дослідженні вихідними було прийнято наступні психологічні положення:

1. Емпатія - це форма раціонально-емоційно-інтуїтивного відображення іншої людини, що дозволяє подолати її психологічний захист та осягнути причини й наслідки прояву її психічних особливостей (властивостей, станів, реакцій) [1, с. 121].

2. До структури емпатії входять емпатійні здібності: раціональна емпатія (як спонтанний інтерес до іншої людини); емоційна емпатія (співпереживання, співучасть); інтуїтивна емпатія (емоційний досвід); емпатійні настанови (готовність до емоційного відгукування); проникаюча здібність в емпатії (здатність створювати атмосферу довіри); ідентифікація в емпатії (здатність уявити себе на місці іншого) [1, с. 126].

Методика та процедура дослідження

емпатія студент психолог емпатійний

Дослідження проводилося протягом лютого-березня 2015 року на виборці студентів спеціальності "Психологія" Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка у кількості 130 осіб (112 дівчат та 18 хлопців). У дослідженні приймали участь студенти різних курсів - І курс (24 особи), ІІ курс (29 осіб), ІІІ курс (30 осіб), IV курс (20 осіб), V курс (27 осіб).

У дослідженні було використано методику діагностики рівня емпатії та емпатійних здібностей В. Бойко [1].

Отримані в дослідженні дані було оброблено засобом використання комп'ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 11.0). Було застосовано наступні методи математичної статистики: частотний розподіл даних, порівняння середніх значень (t-критерій Стьюдента; критерій Манна-Уїтні).

Аналіз результатів дослідження

З метою вивчення рівня емпатії студентів-психологів було проаналізовано дані частотного розподілу результатів дослідження (див. табл. 1).

Результати дослідження показали наступне: 1. Майже у половини студентів психологічної спеціальності переважає середній рівень емпатії (у 49,2 % осіб). Це ті студенти, які вибірково, залежно від ситуації, здатні до емпатійних виявів у міжособистісних стосунках, та при цьому намагаються тримати їх під жорстким самоконтролем.

3. Досить велика частка студентів-психологів (40,8 % осіб) характеризується зниженим рівнем емпатії. Ці студенти можуть мати труднощі щодо глибокого розуміння емоційних станів інших людей та адекватного реагування на них. Цілком вірогідно, що справжні емоційні переживання інших людей можуть виявитися несподіваними для цієї частини респондентів.

Таблиця 1

Рівні емпатії студентів-психологів (n=130)