Вплив сім'ї на професійне визначення осіб з розумовою відсталістю в процесі соціалізації

У дітей з порушенням інтелекту виявлені неповні уявлення про соціальне оточення, розмитість життєвих перспектив, пасивне ставлення до суспільного життя (А. Зарин, 1990; Е. Т. Логінова, 1990;).

Розробці теоретичних проблем навчання розумово-відсталих школярів основ господарського життя присвячені праці Д. Виткаускайте (1993 рік), Н. Павлової (1989, 1991, 1994), Т. Стариченко (1987, 1988, 1996).

Мета статті полягає в теоретичному аналізі проблем вивчення особливостей особистості розумово відсталих дітей та їх соціалізації.

Виклад основних результатів

У даний час перехід від школи до трудового життя для молодих людей з відхиленнями в інтелектуальному розвитку відбувається з великими труднощами: вони неадекватно себе оцінюють, погано адаптовані до спілкування в колективі, до фізичних та емоційних навантажень, не активні; вони не мають достатньої інформації про реальне виробництво, про професії і вимоги до працівника, про можливості професійної підготовки та працевлаштування в регіоні проживання і т. д.

Соціалізація -- процес засвоєння людським індивідом зразків поведінки, психологічних установок, соціальних норм і цінностей, знань, навичок, що дозволяють йому успішно функціонувати в суспільстві. Тобто соціалізація - це багатогранний процес встановлення зв'язків людини зі світом.

Соціалізація людини починається з народження і триває протягом усього життя. У процесі її він засвоює накопичений людством соціальний досвід у різних сферах життєдіяльності, який дозволяє виконувати певні життєво важливі соціальні ролі. Успішність і швидкість соціалізації не однакові у різних людей - дитина у своєму розвитку може відставати або випереджати своїх однолітків. На це впливає безліч факторів.

Серед різних соціальних факторів, що впливають на становлення особистості, одним з найважливіших є сім'я. Неможливо говорити про повноцінну роботу з дітьми, які мають відхилення у розвитку, без опори на сім'ю. Традиційно сім'я - головний інститут виховання. Те, що людина набуває в сім'ї, зберігає протягом усього подальшого життя.

За Ж. Піаже, соціалізація -- процес, в ході якого безпорадне немовля поступово перетворюється в володіє розумну істоту, розуміє суть культури, в якій народилося.

З дитинства більшу частину життя дитини займає гра. Перший час вона грає в основному сама, але потім все сильніше вимагає, щоб з нею пограв хто-небудь ще. У груповій грі дитина вчиться дисципліни та саморегуляції, а також співпрацювати з іншими. В грі діти розширюють пізнання про дорослий світ, набувають нових навичок та імітують поведінку дорослих.

До п'яти років дитина перетворюється з безпомічного немовляти у відносно самостійну істоту. Формується індивід вже готовий вийти в зовнішній світ вперше без сторонньої допомоги.

Таким чином, соціалізація - це необхідний аспект в житті кожної людини, який включає в себе присвоєні людиною, культурні, історичні та побутові знання , необхідні для соціалізації людини і зв'язку з попередніми та наступними поколіннями.

Ніхто не народжується на світ з готовими інтересами, схильностями, волею, певними здібностями. Усі ці властивості формуються поступово, у ході всього життя, з моменту народження і до зрілості.

Особливу роль в житті людини, її захисті, формуванні і задоволенні духовних потреб, а також у її первинної соціалізації відіграє сім'я. Особистість дитини формується під впливом усіх суспільних відносин, в яких протікає його життя і діяльність. Однак рівень моральної культури батьків, їх життєві плани та устремління, соціальні зв'язки, сімейні традиції мають вирішальне значення в розвитку особистості молодої людини.

На жаль, розумово відсталі діти виховуються в основному в неблагополучних сім'ях. Неблагополучні сім'ї - це сім'ї, в яких порушена структура, знецінюються або ігноруються основні сімейні функції і загальноприйняті цінності, наявні дефекти виховання. У більшості дітей батьки помічені в надмірному вживанні алкоголю, наркотиків та скоєння правопорушень.

У деяких сім'ях дітей з легкими формами розумової відсталості батьки самі є випускниками спеціальних шкіл, тобто самі страждають на інтелектуальну недостатність. Наслідком цього є проблема подальшого працевлаштування та матеріального благополуччя. Дітей у таких сім'ях зазвичай більше, ніж у батьків дітей, що розвиваються нормально. Такі сім'ї розпадаються частіше. а діти нерідко виховуються в установах інтернатного типу, що руйнує не тільки дитячо-батьківську підсистему. Дитина відчуває свою самотність. Таким чином, необхідний диференційований підхід до надання допомоги цим сім'ям.

Від тієї чи іншої позиції батьків залежить, як буде проходити соціалізація дитини і яких він досягне результатів.

Визначальна роль сім'ї обумовлена її глибоким впливом на весь комплекс фізичного і духовного життя зростаючої в неї людини. Сім'я для дитини є одночасно і середовищем існування, та й виховним середовищем. Вплив сім'ї на життя дитини набагато перевищує інші виховні процеси. Сім'я відображає і школу, і засоби масової інформації, трудові колективи, друзів, вплив літератури і мистецтва. Все це дозволяє вивести певну залежність: формування особистості і успішна соціалізація зумовлена передусім сім'єю. Чим краще сім'я і чим краще вона впливає на виховання, тим вище результат фізичного, морального, трудового виховання особистості. Батьки мають найсильніший вплив на дітей.

Дитина через призму сім'ї бачить навколишній світ. В залежності від відносин у родині до членів сім'ї і взагалі до оточуючих людей людина дивиться на світ позитивно чи негативно, формує свої погляди, будує свої відносини з оточуючими. Відносини в родині впливають також на те, як людина надалі будуватиме свою кар'єру, родину і яким шляхом він взагалі піде.

Головна функція батьків для подальшої успішної соціалізації полягає в навчання дитини того соціального досвіду, який накопичило людство, культуру тієї країни, в якій він росте, її моральним нормам, традиціям народу. Батьки передають дітям досвід накопичення власності, організації виробництва, ведення господарства, відпочинку і дозвілля, заходів, пов'язаних із турботою про здоров'я і благополуччя членів сім'ї, створення мікроклімату, де кожен член сім'ї відчуває себе захищеним.

Виховання дітей в сім'ї -- складний соціально-педагогічний процес. Діти схильні до наслідування, тому особистий приклад батьків -- найважливіший засіб впливу на виховання дітей. Не маючи достатніх знань і досвіду, дитина копіює дорослих, наслідує їх дій. Характер відносин батьків, чуйність, повага, способи вирішення різних проблем, тон і характер розмов - все це сприймається дитиною і стає зразком для його власної поведінки.

Батьки, що виховують розумово відсталої дитини, значно менше значення надають навчанню і вихованню його, ніж педагоги та спеціальні психологи. У таких випадках фахівці повинні надавати допомогу сім'ї у вихованні розумово відсталої дитини з урахуванням подальшої її соціалізації.

Спеціальні дослідження показали низьку готовність до взаємодії батьків з педагогами та психологами.

Успішність виховного процесу залежить від того, як складаються стосунки між педагогами, спеціальними психологами, учнями та батьками. Для формування співпраці між дорослими і дітьми важливо представляти дорослих і дитину як колектив, який сприяє єднанню, згуртуванню сім'ї, встановленню взаєморозуміння між батьками і дітьми, створенню комфортних умов у сім'ї.

Найчастіше батьки намагаються звинуватити у неправильному вихованні своєї дитини педагогів, а педагоги - батьків. Часто така ситуація обумовлюється бажанням перекласти відповідальність за свої помилки на іншого. Спеціальний психолог повинен створити таку сприятливу ситуацію, в якій зможе переорієнтувати педагогів і батьків з пошуків винного на пошуки конструктивного виходу із становища. Головним орієнтиром у діяльності психолога має бути захист дитини, яка має проблеми у розвитку.

Особливе місце у вихованні дитини в сім'ї слід відвести трудовому вихованню. Важко переоцінити значення праці в житті людини. Трудове виховання є невід'ємною частиною всебічного розвитку особистості. По тому, як дитина буде ставитися до праці, якими трудовими вміннями він буде володіти, оточуючі будуть судити про його цінності.

Накопичення соціального досвіду в осіб з розумовою відсталістю відбувається у трудовій діяльності, тому для них особливо важлива соціально-трудова адаптація, в якій розкривається зміст завдань суспільства по відношенню до цієї категорії людей: пристосування їх до самостійної суспільно-корисної праці.

Розглядаючи соціалізацію як процес активного пошуку людиною свого місця в житті відповідно до своїх можливостей та психологічних особливостей, здатність орієнтуватися в ній і успішно працювати, необхідно відзначити, що несформованість комунікативних навичок негативно впливає на процес соціально-трудової адаптації розумово відсталих випускників. Усвідомлення професійної придатності неможливо без формування адекватних уявлень про власні здібності в спілкуванні на основі аналізу ситуацій міжособистісної взаємодії.

Результати дослідження показують, що особистісна і комунікативна незрілість проявляється у розумово відсталих підлітків у нестійких ситуативних взаємодіях, які ускладнюються наявністю тривожності та агресивності. Активізація процесу соціалізації підлітків призводить до переживань з приводу власної неспроможності як суб'єкта діяльності та міжособистісних відносин. Розумово відсталий підліток не надає великого значення міжособистісним стосункам, відчуваючи при цьому постійний дискомфорт.

Своєрідність розвитку комунікативних здібностей розумово відсталих підлітків певним чином впливає на процес професійного навчання і результати профорієнтаційної роботи. Перевага віддавалася професіями, де комунікативні здібності не відіграють провідної ролі для процесу адаптації та соціалізації. Відсутність комунікативної компетенції помітніше виражено у розумово відсталих підлітків з вадами уявлень про моральні і етичні норми взаємин з людьми. Проблеми комунікації поєднуються з емоційною нестійкістю, що призводить до неорганізованого поведінки.

У таких випадках можливий внесок батьків у збагачення особистості дитини визначає необхідність психологічної корекційної роботи у таких сім'ях.