Феноменологічні ознаки нарцисизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ НАРЦИСИЗМУ

О.І. Косарєва

РЕЗЮМЕ

феноменологічний нарцисизм сором

О.І. Косарєва

В статті описуються феноменологічні ознаки нарцисизму, а саме: почуття сорому, магічне мислення, зарозумілість, заздрість в поєднанні з презирством, претензії на володіння правом, експлуатація та слабкі границі.

Ключові слова: нарцисизм, нарцисична особистість, ознаки нарцисизму.

РЕЗЮМЕ

ФЕНОМЕНОЛИГИЧЕСКИЕ ПРИЗНАКИ НАРЦИССИЗМА

О.И. Косарева

В статье описаны феноменологические признаки нарциссической личности, а именно: чувство стыда, магическое мышление, высокомерие, зависть в сочетании с презрением, претензии на обладание правом, эксплуатация и слабые границы.

Ключевые слова: нарциссизм, нарциссическая личность, признаки нарциссизма.

THE SUMMARY

FENOMENOLOGICAL FEATURES OF NARCISSISM

O.I. Kosareva

The article deals with the fenomenological features of narcissistic personality, in particular: the feeling of shame, the magical thinking, arrogance, envy in combination with contempt, claims for possession of the right, exploitation and weaknesses of the borders.

Key words: narcissism, narcissistic personality, features of narcissism.

Постановка проблеми. Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві нерідко призводять до порушень ідентичності. Н. Мак-Вільямс вказує, що проблема нарцисизму набуває характеру епідемії у сучасному світі [3]. Дійсно, нарцисизм - одна з найбільш складних проблем психологічної науки та психотерапевтичної практики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нарцисична особистість - це людина, яка постійно дуже багато вимагає від себе і від інших та живе в полі надто високих очікувань. Один із механізмів формування нарцисизму можна позначити як "нарцисичну травму", що переживається дитиною як втрата значущого дорослого, або як тотальне розчарування в ньому, і призводить до розпачу, усвідомлення недоступності і неважливості для батьків свого емоційного стану [6]. У психологічній науці проблемі нарцисизму присвячені праці Х. Кохута, О. Кернберга, Н. Мак-Вільямс, З. Фройда, X. Хензелера та ін.

Метою статті є висвітлення феноменологічних ознак нарцисичної особистості.

Виклад основного матеріалу. Здоровий нарцисизм має корені в немовлячому та ранньому віці. Саме здоровий нарцисизм дозволяє нам сміятися над собою, своєю недосконалістю, занурюватися глибоко в себе. Він також свідчить про наявність у людини здатності відчувати різноманітні емоції, можливість відділяти реалії від фантазій. Здоровий нарцисизм залежить від адекватної самооцінки людини, яка майже відсутня у людей, яких називають нарцисичними особистостями.

В свою чергу, нарцисичну особистість вважають нездоровою [3]. Це людина будь-якого віку, що не досягла свого емоційного та морального розвитку. Їй не вистачає реалістичного відчуття Самості та інтеріоризованої системи цінностей, однак надзвичайно великий інтерес до себе визначає всю поведінку цієї людини. Замість прояву смиренності, щодо своїх недоліків, її переповнює нестерпне почуття сорому, яке дуже часто є замаскованим. Крім того, у нарцисичної особистості відсутня здатність цінувати, або нерідко навіть визнавати незалежне від неї існування інших людей чи їх почуттів. Нарцисична особистість може навіювати страх, однак за її "величністю" або зачарованістю приховується емоційна неповноцінність в поєднанні з моральним розвитком дитини другого року життя. С. Хотчкіс виділяє наступні риси нарцисичної особистості:

- слабкі міжособистісні границі;

- емоційна пустота, обумовлена пригніченим почуттям сорому;

- заздрість в поєднанні з презирством;

- прагнення використовувати інших, щоб заповнити вакуум, який утворився внаслідок відсутності емпатії

[5, 18].

Нарцисизм - це нормальна стадія розвитку в ранньому дитинстві, яку проходить кожна особистість, щоб стати більш цілісною. Однак, щоб цей перехід відбувся, потрібна допомога психічно здорових батьків, які можуть тримати свій нездоровий нарцисизм під розумним контролем, здатні розвивати індивідуальність своїх дітей і при цьому вчать їх цінувати та поважати інших людей. У випадку, якщо самі батьки є нарцисичними особистостями, то нерідко вони використовують своїх дітей для задоволення власних егоїстичних потреб і не можуть сприяти здоровому проходженню ними стадії нормального дитячого нарцисизму. В результаті з'являється друге покоління нарцисичних особистостей.

Чим більший вплив нарцисизму батьків відчули на собі діти, тим більш чутливими до впливів нарцисичних особистостей вони будуть в дорослому житті. Нерідко нарцисичні батьки виховують дітей, які стають їх дзеркальним відображенням - більш сором'язливими, ніж безсоромними, більше закритими з точки зору визнання, які швидше дозволяють використовувати себе, ніж самі використовують інших. Однак вони теж відчувають труднощі у визначенні границь своєї особистості. Ці труднощі, а також проблеми із самоствердженням, роблять їх "легкою здобиччю" нарцисичних особистостей, які продовжують їх використовувати, як в дитинстві це робили батьки. Крім цього, нарцисичні особистості схильні до залежної та нав'язливої поведінки в наслідок їх особливої чутливості до прояву почуття сорому.

Детальніше розглянемо специфічні риси нарцисизму, виділені С. Хотчкіс.

Почуття сорому відноситься до найбільш нестерпних почуттів людини, незалежно від віку та життєвої ситуації. На відміну від почуття провини, воно свідчить не про помилку, а про страждання, пов'язане з особистісними недоліками. Спочатку дитині соромно перед своєї матір'ю або іншою людиною, до якої в ранньому дитинстві відчувала сильну прив'язаність, коли, починаючи з річного віку, відкривала перед нею свою емоційність. Однак замість того, щоб розділити радість з дитиною, вона не схвалювала таку поведінку, що призводило до руйнування ілюзій сили та значущості. Для маленьких дітей таке переживання, яке в процесі соціалізації повторюється знову і знову, стає важким і нестерпним, що їм ніколи не вдасться через нього переступити. І, як наслідок, все своє життя вони живуть, уникаючи всього, що змушує їх відчувати сором.

Проведені дослідження в галузі нейробіології свідчать, що мозок, який тільки починає розвиватися, не в змозі переробити інтенсивне почуття сорому у віці, коли тільки починається процес соціалізації [7]. В свою чергу, відсутність емоційно прихильного дорослого в цей кризовий період може зупинити розвиток способів, які дозволяють подолати дуже неприємні почуття. Тому, щоб забезпечити нормальний розвиток мозку дитини, батьки повинні робити те, що дитячий мозок не в змозі, - заспокоювати дитину, позбавляючи її від сорому, який вони самі ж і викликали. Якщо батьки не заспокоюють дитину, щоб позбавити її почуття сорому, який вони викликали, у дітей розвивається засіб компенсації сорому - власне уявлення про себе, як про сильного та значущого.

Отже, сором - це почуття, яке в прихованому вигляді присутнє завжди у випадку нездорового нарцисизму, та нездатність подолати його здоровими способами - борючись з ним, нейтралізуючи його, а далі поводячись так, як властиво нормальним людям, - призводить до виникнення установок та поведінки, якими характеризується нарцисична особистість [2].

Наступною рисою нарцисизму є зарозумілість. Саме тому нарцисичні особистості часто демонструють домінуючу, перфекціоністську поведінку, що проявляється у неприхованому прагненні до влади. Вони намагаються домогтися безпечної для них позиції, що дозволяє їм якомога краще дистанціюватися від почуття власної неповноцінності та сорому. Чим більше влади зосереджено в їх руках, тим легше вони можуть принижувати інших, щоб підтримати своє почуття переваги. Відтак, установка зарозумілості та переваги є захисним бар'єром неповноцінної нарцисичної особистості, що ізолює її від нестерпного почуття сорому, пов'язаного з неповноцінністю. Така людина всередині себе знаходиться під критичним поглядом одного з батьків, від якого потрібно обов'язково сховатися. Тому, під зарозумілістю приховується не гордість, а глибокий ірраціональний страх своєї нікчемності. Єдиний спосіб подолати цей страх - відчути себе важливішим та значущим у порівнянні з іншими [3].

Заздрість в поєднанні з презирством - ще одна риса нарцисичної особистості. Заздрість - загальнолюдський недолік, який входить у біблійний список смертних гріхів. Це одна з причин того, чому ми радіємо, коли відомі, успішні люди "низько падають". Всередині нас існує зловтіха, нам подобаються недоліки та невдачі відомих людей. Це означає, що різниця між нами не така вже й велика. Нарцисична заздрість, в основі якої лежить надія на перевагу, є несвідомою або взагалі заперечуючою, що робить її ще небезпечнішою. Не усвідомлюючи своєї заздрості або потреби у перевазі, нарцисичні особистості можуть відчувати лише презирство, що, в свою чергу, призводить до ненависті.

Претензія на володіння правом - наступна особливість нарцисичної особистості. Взаємність та узгодженість - поняття, котрі зовсім не стосуються нарцисичної особистості тому, що інші люди існують лише для того, щоб погоджуватися, підкорятися, лестити і давати підтримку, тобто задовольняти будь-яку їх потребу. Зневажання їх бажання - це нарцисична травма, що викликає гнів та самовпевнену агресію. Нарцисичні особи вважають себе абсолютно унікальними людьми. Переконаність у володінні правом - це залишки егоцентризму раннього дитинства, коли діти відчували природне відчуття власної величі. Це перехідний період, коди дитині доводиться інтегрувати свою думку та почуття своєї непереможності, усвідомлюючи їх справжнє місце в загальній організації особистості, що включає в себе повагу до інших. Однак, в одних випадках власна велич ніколи не зникає, а в інших - зникає надто рано, коли хтось з батьків дуже соромить дитину, і тоді їм вже не вдасться дитину заспокоїти, коли в неї прокинеться почуття сорому. В подальшому саме ці діти у ставленні до інших ніколи не подолають своєї переконаності, що саме вони є "центром всесвіту". Надалі такі діти перетворюються на зарозумілих дорослих, які очікують, що інші люди постійно будуть віддзеркалювати їх дивовижну винятковість. Наділені владою, вони можуть стати егоїстичними деспотами, які ні на кого не зважають.

Гнів, як і сором, що викликається фрустрацією, претензія на володіння правом є примітивною емоцією, яку діти вчаться долати з допомогою турботливих батьків. Якщо в період інтенсивного збудження дітям доводиться терпіти роздратування, зневагу батьків, образ батьківської особи зберігається в їх психіці, і в майбутньому це викликає велику агресію. Більше того, відсутність батьківської уваги у цей кризовий період може вплинути на розвиток функцій мозку, які стримують агресивну поведінку, і тоді у дитини на все життя залишаться проблеми, пов'язані з контролем над імпульсами агресії. І, навпаки, за оптимальних умов розвитку в дитячій пам'яті закодовується "турботлива" мама, яка розуміє і стримує неслухняну поведінку, допомагає подолати гнів та сором, а також затримати реакцію. "Хороша" мама може витримати сильні негативні почуття дитини і володіє достатнім самоконтролем, щоб не виказати дитині своє незадоволення. Насправді, дитина інтеріоризує співчутливу поведінку мами, і стає частиною її власного почуття повноцінності.

Шостою ознакою нарцисизму є експлуатація, що включає в себе використання інших людей без урахування їх почуттів та інтересів. Нарцисична особистість, схильна до проявів гніву та агресії, не здатна ідентифікуватися з почуттями інших людей, або хоча б їх визнавати. Така особистість "застрягла" в своєму емоційному розвитку у віці одного-двох років. Вона сприймає іншу людину як продовження своєї особистості, яка має виконувати її нарцисичні бажання та вимоги. Ця якість і виступає причиною того, що в міжособистісних взаєминах нарцисичні особистості експлуатують та використовують інших людей.

Охарактеризуємо сьому ознаку нарцисизму - слабкі границі. Нарцисичні особистості нездатні визнавати особистісні границі, в також сприймати інших людей окремими особистостями, а не продовженням їх власної. В психіці такої особистості не існує границі між її власною Самістю та іншою людиною. Причина такої поведінки пов'язана з переживаннями раннього дитинства. Починається це приблизно у тому віці, коли діти починають самостійно ходити і триває до двох років. Дорослі по різному ставляться до егоцентричної поведінки дитини: одні із задоволенням спостерігають за дітьми, інші - дратуються. В цей період у дитини починає вперше формуватися відчуття свого "Я", яке дає можливість дитині пізнавати світ, не відчуваючи страхів та сумнівів. Якщо батьки дозволяють малюку відчувати себе надто значущим чи таким, що має велику владу, тоді у дитини зберігається інфантильна фантазія про те, що її влада походить від всемогутніх батьків, які контролюють поведінку дитини. Така обставина заважає розвитку оцінки дитиною своїх можливостей та впевненості у собі, коли вона залишається наодинці. Замість цього у неї закріплюються навички орієнтуватися в довкіллі, щоб знайти інших людей, які дадуть те, чого не вистачає, або те, що потрібно. Якщо дитина зможе переконати їх в тому, що є особливою, вони будуть захоплюватися нею і вона буде користуватися їх владою. В повсякденному житті нарцисичні особистості не усвідомлюють, що порушують границі інших людей, коли читають чужу пошту, смс-повідомлення, не звертають уваги на зачинені двері, підслуховують розмови, використовують різні форми тілесного контакту (обійми, поцілунки), навіть якщо людина чинить опір тощо.

ВИСНОВКИ

Отже, характерним в описі феноменології нарцисичних особистостей є патологічність їх Я- концепції, що проявляється в почутті сорому, магічному мисленні, зарозумілості, заздрості в поєднанні з презирством, претензії на володіння правом, експлуатації та слабких границях. В клінічній літературі в якості головних емоцій, що асоціюються з нарцисичною організацією особистості, виділяють сором, заздрість та розчарування [4]. Нарцисичний особистісний розлад діагностується при наявності п'яти і більше перерахованих вище ознак.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у виявленні причин дитячого нарцисизму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Джеймс Ф. Мастерсон. Терапевтический альянс с пациентами, страдающими пограничными и нарциссическими личностыми расстройствами. Метод развития Я и объектных отношений / Ф. Джеймс // Эволюция психотерапии. Том 2.: Психоаналитическаи ориентированная и когнитивно-бихевиоральная терапия. - М.: Независимая фирма "Клас", 1998. - С. 57-79.

2. Килборн Б. Исчезающие люди: стыд и внешний облик / Б. Килборн; пер. с англ. - М.: Когито-Центр", 2007. - 269 с.

3. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе / Н. Мак-Вильямс; пер. с англ. - М.: Независимая фирма "Класс", 1998. - 480 с.

4. Погодин, И.А. Нарциссизм: феноменология, диагностика, психологическая помощь / И.А. Погодин, Н.И. Олифирович // Возрастная и педагогическая психология: сб. научных трудов. - Выпуск 7. - Белорус. гос. пед. ун-т им. М. Танка; сост. и науч. ред. О.В. Белановская. - Минск, 2007 - С. 303-309.

5. Хотчкис С. Адская паутина: Как выжить в мире нарциссизма / С. Хотчкис; пер. с англ. В. Мершавки. - М.: Независимая фирма "Класс", 2011. - 248 с.

6. Kohut H. The Analysis of the Self / H. Kohut. - New York: International Universities Press, 1971.

7. Schore A.N. Affect Regulation and the Origin of the Self: The Neurobiology of Emotional Development Paperback - May 13, 1999.

Размещено на Allbest.ru