Сім’я як чинник впливу на картину світу дитини дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.018.1

СІМ'Я ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА КАРТИНУ СВІТУ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Становлення особистості визначається не стільки біологічними передумовами, скільки умовами життя й виховання, в яких дитина засвоює суспільний досвід (Л. С. Виготський). Соціальна ситуація розвитку, згідно з Л. С. Виготським, є своєрідним, специфічним для даного віку, вийнятковим, єдиним і неповторним відношенням між дитиною й навколишньою дійсністю, яка визначає весь спосіб життя дитини, її соціальне буття, особливості її свідомості [5].

Соціальний досвід дитини є вагомим чинником формування її картини світу, оскільки він несе відбиток тієї культури, до якої він належить, і пронизаний суспільно-об'єктивними значеннями і емоціями [9]. Саме культура формує свідомість особистості, утворенням якої є картина світу, надаючи особливого значення нормам, правилам, традиціям, цінностям та переконанням, які властиві для даного суспільства [2, с. 11].

Засвоєння суспільних цінностей відбувається у ході соціалізації дитини через її ідентифікацію з певними референтними групами у міру все більш активного включення в багатопланові і різнобічні суспільні відносини, у міру розширення її різноманітних зв'язків із навколишнім світом, набуваючи в межах його індивідуальності суб'єктивного значення та сенсу, формуючи й збагачуючи картину світу [8].

На думку психологів, одні й ті ж чинники в одному випадку сприяють, а в іншому - перешкоджають оптимальному розвитку особистості дитини, в тому числі формуванню її картини світу. Так, взаємини в батьківській сім'ї, ставлення до дитини з боку батьків можуть формувати позитивний погляд на світ і на саму себе; і ті ж самі фактори, але з іншим психологічним змістом можуть сформувати негативне світобачення, призвести до неадекватного розвитку потреб і мотивів, низької самоповаги, недовіри до оточення [13].

Однак варто наголосити, що людина не просто засвоює і відтворює наявні в суспільстві зразки і програми, а перетворює їх на наповнені особистісними смислами цінності, установки, орієнтації, творчо трансформує їх самим плином власного життєвого шляху [12].

Попри велику кількість соціальних інститутів, які впливають на становлення дитини дошкільного віку, центральне місце у цьому процесі, безумовно, посідає сім'я. Саме в ній дитина набуває навичок взаємодії і спілкування з людьми, у неї формуються уявлення про світ та про себе в ньому, різноманітні особистісні якості, тобто закладається фундамент повноцінного розвитку особистості.

Роль сім'ї неоднакова на різних етапах онтогенезу. Найбільш важливу роль вона відіграє в житті дитини в період її первинної або ранньої соціалізації, коли створюється "базис", першооснова особистості. У ранньому та дошкільному віці, коли спілкування зі світом ускладнено через психо-фізіологічні особливості й можливості дитини, спілкування з батьками та іншими членами сім'ї є головним каналом, по якому середовище впливає на розвиток дітей. Будучи малою групою, сім'я найбільш відповідає вимогам поступового залучення дитини до соціального життя і поетапного розширення її кругозору, збагачення картини світу, життєвого досвіду [14].

Важливим фактором у розумінні сімейної соціалізації, зазначає О. Є. Са- погова, є феномен сімейної (мікрогрупової) самосвідомості, який зафіксований у "сімейній культурній концепції" як системі значень, що символізують якості, атрибути, відносини, поведінкові зразки, що утворюють сімейний наратив - історично і культурно обґрунтовану інтерпретацію різних аспектів світу з певної позиції. Зміст сімейного наративу є синтетичним, оскільки в ньому присутні і "таємні" тексти, і ритуальні послання, і сімейні історії, і заповітні слова, і повчальні розповіді, і прямі вказівки на належне і засуджуване в поведінці, а також традиційний зміст великої наративної культури (казки, примовки тощо), який роками добирався всередині поколінь сім'ї [12].

Сімейний наратив виконує найважливішу функцію первинних налаштувань свідомості дитини на сприйняття соціально-культурної інформації певного типу (зокрема морально-етичного, естетичного, релігійного, етичного, містичного, пізнавального характеру). Саме на цьому рівні створюється тло розуміння того, що значить "добре" і "погано", будується орієнтація на схвалювані форми поведінки, системи відносин, майбутній спектр професійних виборів, програми "бажаного образу Я" і підходящого "образу Іншого" тощо [12].

Сімейна історія, як й інші соціалізуючі системи, транслює дитині основні символи соціально-культурного світоустрою, на базі яких вибудовується індивідуальна картина світу. Окрім того, крізь призму сімейних апокрифів дитина засвоює і більш широкий соціокультурний досвід у міру дорослішання; вони створюють відчуття "знайомості світу" при зіткненні з новими для індивідуального досвіду ситуаціями, а також "глибокі персональні смисли" [12].

В науці доведено неоднорідну роль різних чинників сімейного життя у вихованні дитини, таких як матеріальні та побутові умови в сім'ї; чисельність і структура сім'ї, соціально-економічний статус членів сім'ї, життєвий досвід і культурно-освітній рівень дорослих, емоційно-психологічний клімат, психологічна зрілість і рівень педагогічної культури батьків [15].

Провідними серед усіх цих чинників визнаються відносини між членами сім'ї, у разі відхилення яких від норми знижуються (або й взагалі нівелюються) її виховні можливості. На думку дослідників, розвиток особистості, її уявлення про світ соціальні прагнення зростаючої особистості, установки, емоційна культура, моральне й психічне здоров'я знаходяться в прямій залежності від характеру внутрісімейного спілкування, психологічної атмосфери в сім'ї, ставлення батьків до дітей [16]. Це обумовлюється первинністю та особливістю цього типу суспільних відносин: безпосередність контактів членів сім'ї, де переважно задовольняється першочергова потреба дитини в спілкуванні; побудова спілкування на основі шлюбних і родинних відносин (глибоко особистісних і задушевних зв'язків, любові і прихильності); постійність контактів, де спілкування відбувається протягом усього його життя, тоді як вплив інших інститутів має лише тимчасовий характер.

Аналіз досліджень з питань сімейного виховання свідчить, що найбільшу увагу науковці приділяють питанням впливу внутрішньосімейних особливостей на формування морально-поведінкової сфери дитини-дошкільника: на рівень морального розвитку (В. В. Кондратова, В. К. Котирло, С. О. Ладивір, Т. А. Рєпіна, В. Я. Титаренко та ін.); на розвиток емпатії (Р. А. Антонович, З. Р. Кадырова); на поведінку дитини (М. І. Борлишевський, В. І. Левкович); на успішність побудови взаємин дитини з іншими людьми (О. О. Бодальов, Д. Р. Муталієва, В. В. Столін); на соціальну активність дитини (А. В. Усова).

Науковцями здійснено низку досліджень, які опосередковано пов'язані із з'ясуванням ролі сім'ї у формуванні картини світу дитини дошкільного віку, а саме сім'я як чинник впливу на: розвиток пізнавальних процесів дитини (М. І. Лісіна, Р. В. Овчарова, А. І. Сілвестру та ін.); розвиток пізнавальних мотивів та пізнавальної активності дитини (Е. А. Баранова); сприймання національної культури (Т. А. Акопян); формування суб'єктної позиції дитини (І. В. Голишева) тощо.

Лише незначна кількість праць спеціально присвячена з'ясуванню впливу сімейного виховання на формування картини світу дошкільника.

Так, наприклад, К. С. Метельська досліджувала особливості впливу сім'ї на уявлення дитини про себе, про інших та світ загалом. Вона стверджує, що сім'я виступає основою формування Я-образу, побаченого очима інших; є своєрідним мікросоціумом, зразком взаємин у макросоціумі [10].

Особливості світосприйняття досліджували Е. Г. Ейдеміллер, І. В. Добряков, І. М. Нікольська Вони зазначають, що формуванню позитивного світосприйняття дитини сприяють висока згуртованість і низька конфліктність сім'ї, інтелектуально- культурна орієнтація і висока значущість етичних і моральних цінностей [17].

Важливим чинником формування картини світу дитини у сім'ї, на думку Г. В. Бурменської, є відносини прихильності до матері як до близької дорослої людини. Вони, зокрема, зберігають глибокий внутрішній зв'язок з такими базовими компонентами структури особистості, як самосвідомість, самоставлення, а також зі ставленням до майбутнього і власної життєвої перспективи [3]. Дослідниця доводить існування залежності світосприйняття дитини від типу її прихильності до матері (ПМ), який відіграє роль опосередковуючого фактора не тільки в спілкуванні дитини поза сім'єю, але й у процесі формування узагальнених образів людей, соціальних інститутів і світу в цілому. Інакше кажучи, тип прихильності до матері впливає на особливості світосприйняття, в силу чого діти з ненадійною ПМ схильні сприймати світ більш негативно, а з надійною ПМ - більш позитивно.

Досвід взаємодії з близьким дорослим, наголошує дослідниця, закладає основи базової моделі (матриці) для побудови всіх наступних відносин і взаємодій:

- в межах відносин прихильності до близького дорослого у дитини формується образ значущого іншого, пов'язаний з певною системою уявлень, почуттів і очікувань, який виконує орієнтувальну роль у сфері спілкування та соціальних контактів;

- на основі ставлення близького дорослого, до якого прив'язана дитина, у неї починає формуватися емоційно забарвлений образ Я і виникає первинне самовідчуття і самоставлення [3].

Контакт з близьким дорослим забезпечує дитині почуття захищеності, знімає відчуття тривоги і безпорадності і тим самим створює первинні механізми емоційної регуляції, слугує необхідною передумовою для розгортання дитиною орієнтовної діяльності по відношенню до навколишнього світу і розвитку пізнавальних процесів [3].

Отримані Г. В. Бурменською емпіричні дані свідчать про можливість гене- ралізованого впливу благополуччя / неблагополуччя в системі значущих взаємин на формування у дітей картини світу. Так, незадоволеність собою у дитини з низьким рівнем надійності ПМ ніби проектується ззовні і в майбутнє, забарвлюючи навколишній світ у негативне забарвлення і породжуючи песимістичні очікування. Надійний тип ПМ виявляється найбільш важливою частиною фундаменту, на якому базується позитивний особистісний розвиток і загальне психологічне благополуччя дитини. Але це не означає, що людина на все життя стає заручником того типу ПМ, який формується в ранньому дитинстві. Тип ПМ не можна розглядати як щось застигле і дане раз і назавжди, оскільки вона має відкритий характер і може зазнавати змін за умови різкої зміни стилю реальної взаємодії в діаді "дитина - близький дорослий" [3].

Взаємозв'язки між стилем батьківського виховання і формуванням передумов світогляду - світодії - у дітей дошкільного віку досліджувала М. В. Зінов'єва [6]. Погоджуючись із Л. С. Виготським, вона вважає, що образи світодії є однією із форм образно-смислового освоєння дійсності дитиною дошкільного віку. Вони виникають у результаті виявлення нею свого ставлення до світу в усіх доступних її віку видах діяльності, переживання й уявлення себе самої й світу в образному плані. Образи світодії можуть опредмечуватися в будь-якому змісті (казкових сюжетах, образах тварин, героях, персоніфікованих предметах, уявленнях про реальних людей, які мають характерний стиль поведінки чи ставлення до світу) [4]. У ході подальшого оногенезу бажаний образ світодії стає все більш усвідомленим і узагальненим, тобто стає світоглядом.

М. В. Зінов'єва виділяє чотири основні типи бажаного образу світодії:

• активний, орієнтований на сприятливі аспекти світу і на самого себе (позиція - творче облаштування світу);

• реактивний, орієнтований на сприятливі аспекти світу і на самого себе (позиція - пасивне очікування в сприятливому світі);

• реактивний, орієнтований на несприятливі аспекти світу і на самого себе (позиція - жертви, захищається від агресивного світу);

• активний, орієнтований на несприятливі аспекти світу і на самого себе (позиція - агресивно-наступальна зміна світу).

Найбільш значущими для формування типу образу світодії, зазначає М. В. Зінов'єва, є рівень батьківського піклування; рівень заборон і санкцій з боку батьків; характер задоволення бажань дитини в сім'ї; рівень батьківської тривоги і ставлення матері до статі дитини. Вона виділяє чотири основні стилі батьківського виховання та їхній вплив на картину світу дитини:

• Стиль батьківського виховання дітей, які надають перевагу творчому облаштуванню світу: характеризується збалансованістю рівня опіки, адекватним ставленням до бажань дитини, наявністю певних вимог до виконання дитиною своїх домашніх обов'язків, адекватним сприйняттям особливостей дитини (статі, віку та характеру).

• Стиль батьківського виховання дітей, які надають перевагу пасивному очікуванню в сприятливому світі: характеризується підвищеним рівнем опіки, адекватним ставленням до бажань дитини, адекватним сприйняттям особливостей дитини (статі, віку та характеру).

• Стиль батьківського виховання дітей, які надають перевагу агресивно- наступальній зміні світу: характеризується підвищеним рівнем опіки, високим рівнем страху батьків за життя і здоров'я дитини, сумнівом батьків у його силах і здатності виживати; надмірним прагненням батьків негайно задовольняти всі без винятку бажання дитини, і водночас, надмірно високим рівнем заборон. сімейний виховання культурний світ

• Стиль батьківського виховання дітей, які надають перевагу захисту від агресивного світу: характеризується підвищеним рівнем опіки, надзвичайно низьким рівнем вимог-обов'язків і високим рівнем заборон і санкцій.

Психологічні механізми впливу сім'ї та сімейних відносин на уявлення дошкільників про власну сім'ю досліджувала О. Г. Куліш. Вона вважає, що на кожному етапі розвитку дитини існує свій особливий образ сім'ї, тобто ті ознаки, за якими дитина виділяє сім'ю як деяку спільність. При цьому на різних щаблях онтогенезу у дитини може бути один узагальнений образ сім'ї або два образи сім'ї - "своя" й "ідеальна", що безпосередньо пов'язані зі специфікою розвитку самосвідомості дитини [7].

У кожному психологічному віці є характеристики сім'ї, які є для дитини найбільш важливими і значущими. Образ сім'ї у дітей дошкільного віку являє собою симбіоз уявлень про нормативну (ідеальну) родину і почерпнутих із власного досвіду знань і відчуттів про свою конкретну сім'ю. Особливості такого нерозчленованого образу полягають у тому, що дитина вважає родиною тих людей, які виконують якусь діяльність, при цьому в ній вони не пов'язані ніякими відносинами, а об'єднані лише загальним простором (зазвичай, кімнатою або будинком) і зовнішніми проявами. У дошкільнят, з одного боку, немає образу поганої сім'ї, а з іншого боку, причину сімейних неприємностей дитина-дошкільник бачить у зовнішніх перешкодах, які заважають звичайному, традиційному виконанню членами сім'ї певної діяльності [7].

Окрім позитивного впливу, сім'я може справляти й негативний вплив на формування картини світу особистості. С. А. Белічева [1] виділяє такі фактори негативного впливу сім'ї: виховання в неповній сім'ї; аморальний спосіб життя батьків; їх низький загальноосвітній рівень; педагогічна неспроможність сім'ї та емоційно- конфліктні стосунки в сім'ї. Таким чином, з різних причин сім'я, не встановивши емоційно-значущі взаємини з дитиною, стає для неї менш значущою, а роль референтної групи бере на себе інша мікросоціальна група, яка у різний спосіб компенсує цей недолік для дитини.

Як вважає соціолог К. С. Метельська [10], криза сучасної сім'ї, про яку свідчать результати соціологічних досліджень, пов'язана з переважанням одних функцій над іншими: домінуюча позиція належить економічній функції, що зводить потреби членів сім'ї до сфери споживання, простоти зовнішнього й внутрішнього світів. Тобто яке суспільство ми будуємо, такою є і сім'я; і навпаки, оскільки сім'я, будучи сферою приватного життя, відображає в собі загальні принципи людського буття в певний період історичного розвитку.

Очевидними стають зміни в системі цінностей, які є світоглядною основою всіх сфер і аспектів життєдіяльності людини, найважливішою складовою духовності. Зміна її тягне за собою зміну інших компонентів.

Таким чином, проаналізувавши літературу, присвячену проблемі дитячо- батьківських відносин, можна сказати, що сім'я є основоположним чинником розвитку особистості дитини. Сім'я формує і визначає поведінку індивіда, закладає її емоційний план і структуру. У процесі спілкування з членами сім'ї дитина несвідомо засвоює батьківські установки, стереотипи поведінки, емоційні зразки, культурні норми і цінності, ніби губка всотуючи внутрішньосімейну атмосферу; у неї формуються основні смисли, внаслідок чого створюється унікальна картина світу, яка визначає основні життєві стратегії людини. Сім'я не є ізольованим соціальним інститутом, вона поділяє сферу впливу з іншими соціальними інститутами, однак залишається головним, оскільки вплив інших заломлюється крізь призму сімейного виховання.

Література

1. Беличева С. А. Основы превентивной психологии / С. А. Беличева. - М. : Соц. здоровье России, 1993. - 198 с.

2. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс. - М. : Прогресс, 1968. - 422 с.

3. Бурменская Г. В. Мировосприятие детей с разными типами привязанности к матери / Г. В. Бурменская // Вестн. моск. ун-та. Сер. 14. "Психология". - 2011. - № 2. - С. 21-36.

4. Выготский Л. С. Собрание починений : в 6 т. / Л. С. Выготский ; под ред. А. Р. Лурия, М. Г. Ярошевского. Вопросы теории и истории психологи. - М. : Педагогика, 1982. - (Акад. пед. наук СССР). Т. 1. - 1982. - 488 с., ил. - С. 314-328.

5. Выготский Л. С. Психология / Л. С. Выготский. - М. : Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 1008 с. - (Серия "Мир психологии").

6. Зиновьева М. В. Влияние стиля родительского воспитания на развитие предпосылок мировоззрения у детей дошкольного возраст. : автореф. ... канд. психол. наук / Зиновьева М. В. - М., 2001. - 199 с.

7. Кулиш О. Г. Взаимосвязь образа семьи и развития самосознания у детей дошкольного, младшего школьного и подросткового возрастов : дисс. ... канд. психол. наук / Кулиш Оксана Г еннадьевна. - М., 2005. - 213 с.

8. Леонтьев Д. А. Субъективная семантика и смыслообразование / Д. А. Леонтьев // Вестн. МГУ. Сер. 14. "Психология". - 1979. - № 2. - С. 33-41.

9. Лурия А. Р. Об историческом развитии познавательных процес сов / А. Р. Лурия. - М. : Наука, 1974. - 172 с.

10. Метельская К. С. Семья как форма реализации жизненного мира человека / К. С. Метельская // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Серия "Социальные науки". - 2007. - № 2 (7). - С. 153-157.

11. Пиаже Ж. Речь и мышление ребенка / Ж. Пиаже. - М. : Педагогика, 1999. - 528 с.

12. Сапогова Е. Е. Микросоциум семьи и семейный нарратив как психологическая основа культурного социогенеза / Е. Е. Сапогова // Индивидуальные и стилевые особенности личности / отв. ред. Т. Ю. Синченко, В. Г. Ромек. - Ростов-на-Дону : ЮРГИ, 2002. - С. 177-190.

13. Семья в психологической консультации: опыт и проблемы психологического консультирования / под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина ; Науч.-исслед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. пед. наук СССР. - М. ; Педагогика, 1989. - 208 с.

14. Семья и формирование личности / под ред. А. А. Бодалев. - М. : Просвещение, 1989. - 206 с.

15. Усова А. В. Влияние отношения родителей на становление социальной активности ребенка 6-7 лет / А. В. Усова. - М., 1996. - 181 с.

16. Шабельников В. К. Социально-психологические основания анализа жизнедеятельности семьи как детерминирующей системы развития личности / В. К. Шабельников // Семейная психология и семейная терапия. - 2007. - № 4. - С. 93-104.

17. Эйдемиллер Э. Г. Семейный диагноз и семейная психотерапія : учебн. пособие для врачей и психологов / Э. Г. Эйдемиллер, И. В. Добряков, И. М. Никольская. Изд. 2-е, испр. и доп. - СПб. : Речь, 2006. - 352 с.

Анотація

У статті обґрунтовано важливість сім"і у формуванні картини світу дошкільника. Автором проаналізовано низку досліджень з проблем сімейного виховання та визначено чинники впливу на особистість: побутові умови, чисельність і структура сім'ї, соціально-економічний статус, життєвий досвід і культурно-освітній рівень членів сім'ї, емоційно-психологічний клімат тощо. Особливо важливим чинником є характер взаємин і сім'ї та тип прихильності дитини до матері.

Ключові слова: сімейне виховання, дошкільники, чинники впливу на особистість.

В статье обоснована важность семьи в формировании картины мира дошкольника. Автор проанализировал ряд исследований по проблемам семейного воспитания и определил факторы влияния на личность: бытовые условия, численность и структура семьи, социально-экономический статус, жизненный опыт и культурно-образовательный уровень членов семьи, эмоционально-психологический климат и т. д. Особенно важным фактором является характер взаимоотношений в семье и тип привязанности ребенка к матери.

Ключевые слова: семейное воспитание, дошкольники, факторы влияния на личность.

The article substantiates the importance of family in the formation of a preschooler's picture of the world. The author has analyzed a range of studies on the problems of family upbringing and has indentified factors that influence personality (living conditions, family size and structure, socio-economic status, life experience and cultural-educational level of family members, emotional-psychological climate, etc.). Especially important factors are family relationship characteristics and types of the child's attachment to the mother.

Key words: family upbringing, preschoolers, factors that influence personality.

Размещено на Allbest.ru