Ціннісне ставлення до власного здоров'я як психолого-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ'Я ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Анотація

У статті розглядаються основні підходи до визначення поняття "ціннісне ставлення до власного здоров'я" у старших дошкільників як психолого-педагогічної проблеми; розкрито базові поняття окресленої проблеми: "цінність", "ціннісне ставлення", "ціннісне ставлення до власного здоров'я", "здоров'я", а також схарактеризовані їх взаємозв'язки.

Ключові слова: старші дошкільники, цінність, ціннісне ставлення, ціннісне ставлення до власного здоров'я, здоров'я.

Аннотация

В статье рассматриваются основные подходы к определению понятия "ценностное отношение к собственному здоровью" в старших дошкольников как психолого-педагогической проблемы; раскрыты базовые понятия обозначенной проблемы: "ценность", "ценностное отношение", "ценностное отношение к собственному здоровью", "здоровье", а также охарактеризованы их взаимосвязи.

Ключевые слова: старшие дошкольники, ценность, ценностное отношение, ценностное отношение к собственному здоровью, здоровье.

Annotation

The author considers main approaches to the definition of the concept of "value attitude to one's health" in senior preschoolers as a psycho-pedagogical problem, reveals basic concepts pertaining to this problem ("value", "value attitude", "value attitude to one's health", "health") and describes their interrelations.

Key words: senior preschoolers, value, value attitude, value attitude to one's health, health.

Постановка проблеми

Життя і здоров'я є найвагомішими цінностями для людини. Водночас існують чинники, які продукують найнижчу тривалість життя українців порівняно з європейськими країнами. До них відносяться нездорове харчування, неактивний спосіб життя, наявність шкідливих для здоров'я звичок, зростання нервово- психічного напруження. Поступове усвідомлення на державному рівні значущості збереження і зміцнення здоров'я нації активізувало пошуки шляхів формування у населення ціннісного ставлення до здоров'я, мотивації щодо збереження здоров'я і навичок здорового способу життя.

Вимоги сучасності потребують переорієнтації змісту виховання підростаючого покоління, зміщення акцентів на створення умов для поступального, повноцінного, різнобічного розвитку особистості. Для того, щоб навчити дітей здоровому способу життя, прагненню докладати зусиль для досягнення успіху, самовизначитися у ньому відповідно своєму природному потенціалу, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного віку, ціннісне ставлення до себе взагалі, до "Я-фізичного" зокрема. Означена проблема залишається однією із найбільш значущих у дошкільній педагогіці та потребує подальших наукових розробок, чим зумовлюється своєчасність поданих у статті матеріалів.

Аналіз останніх публікацій

Проблема ціннісного ставлення до власного здоров'я розглядається філософами, педагогами, соціологами, психологами, соціальними педагогами в різних аспектах. Зокрема, дослідження Б. Ананьєва, І. Беха, А. Здравомислова, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Н. Чавчавадзе та ін. присвячені визначенню та осмисленню сутності категорії "цінність", розкриттю істотного впливу ціннісних новоутворень на розвиток і життєдіяльність особистості.

Проблему ставлення особистості до життєвих цінностей досліджено С. Ани- симовим, В. Бойком, О. Лазурським, В. М'ясищевим, Б. Ломовим, С. Рубінштейном та ін. Ученими М. Амосовим, Г. Апанасенком, І. Брехманом, В. Дімовим, Ю. Лісіциним, В. Петленком, І. Муравовим та ін. схарактеризовано феномен здоров'я: розкрито гармонійну єдність фізичної, психічної, духовної та соціальної його сфер, визначено чинники, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я.

У педагогічних працях проблема ціннісного ставлення до власного здоров'я розглядалася в контексті підвищення ефективності системи фізичного виховання школярів та дошкільників (Е. Вільчковський, Н. Денисенко, Т. Дмитренко, О. Дубогай та ін.). Проблему формування психічного здоров'я в дітей старшого дошкільного віку досліджували І. Бех, Л. Божович, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, В. Котир- ло, В. Кузь, В. Кузьменко, С. Кулачківська, С. Максименко, В. Мухіна, Т. Пироженко та ін.

Формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров'я розглянуто сучасними науковцями: Н. Денисенко, Л. Лохвицькою,Т. Андрющенко, Г. Бєлєнькою, В. Маршицькою, М. Рогановою та ін., до соціальної дійсності - Т. Поніманською та ін. Пошуку шляхів зміцнення фізичного здоров'я дітей старшого дошкільного віку присвячено праці О. Богініч, Л. Волкова, Н. Денисенко, О. Дубогай та ін.

Завданнями статті є:

- аналіз та узагальнення даних досліджень з проблеми формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров'я;

- характеристика ціннісного ставлення до власного здоров'я як психолого- педагогічної проблеми.

Виклад основного матеріалу

Теорія цінностей почала застосовуватись лише з початку 80-х років, до сфери фізичної культури і фізичного виховання. На думку багатьох провідних фахівців (Е. Вільчковський, Н. Денисенко, Т. Дмитренко, О. Дубогай та ін.), саме за допомогою розробленої в аксіології методології можливе ефективне вирішення багатьох проблем і протиріч, що склалися в теорії та практиці фізичного виховання. Слід зазначити, що, незважаючи на багату історію розвитку аксіології, до цих пір серед учених немає єдиної думки щодо природи, сутності, значення, умов реалізації та класифікації цінностей. Фахівці трактують поняття "цінність", як правило, виходячи з методології, прийнятої в науці, представниками якої вони є, привносячи у визначення такі моменти, які в подальшому сприяють вирішенню окремих проблем і завдань як теоретичного, так і практичного плану.

Філософський підхід передбачає визначення шляхів, за якими досягається гармонія в житті людини, різнобічний розвиток особистості. Так, французький філософ XVI ст. М. Монтень, характеризуючи здоров'я як найвищу цінність, зазначав, що воно залежить більшою мірою від самої людини, її психологічної готовності бути здоровою. На його думку, людина зможе докласти достатньо зусиль для збереження і зміцнення здоров'я лише у випадку, коли усвідомлює, що життя без нього стає надзвичайно складним, навіть нестерпним.

Для визначення сутності та змісту ціннісного ставлення до здоров'я необхідно уточнити значення наступних понять: "цінність", "ціннісне ставлення", "ціннісне самоставлення", "ціннісне ставлення до власного здоров'я", "здоров'я", а також схарактеризувати їх взаємозв'язки.

За визначенням провідних фахівців "цінність" кваліфікується як важливість, значущість, користь, користь чого-небудь. Зовнішньо цінність виступає особливістю предмета або явища. Однак значущість і користь належить їм не від природи, не просто завдяки внутрішній структурі об'єкта самого по собі. Цінність виступає суб'єктивною оцінкою конкретних особливостей, включених у сферу суспільного буття людини. Остання зацікавлена або відчуває в них потребу. Система цінностей відіграє роль щоденних орієнтирів у предметній та соціальній діяльності людини, значень її різних практичних відношень до оточуючих предметів та явищ. Згідно аналізу даних [11], вживається в декількох смислах:

- як характеристика предмета, що означає визнання його значущості (виділяють "матеріальні цінності" та "духовні цінності"; використовується поняття "вічні цінності");

- вказівник на особистісну, соціально-культурну значущість окремих об'єктів та явищ (у філософії);

- "система цінностей" вказує на цінності, яким надається особистісного смислу, які є суспільно схвалюваними, визначають мотивацію поведінки (в психології).

Психолог І. Бех трактує цінності як елементи структури свідомості особистості (потреби, мотиви, інтереси, переконання). Існує думка, що своїм виникненням будь- яка цінність зобов'язана потребам людини. Справедливе, на наш погляд, також твердження, що всі цінності реалізуються в процесі задоволення наших потреб (біологічних, психологічних, соціальних тощо), при цьому "зародковим" центром цінностей людини є біологічні потреби [2].

Згідно підходу А. Чаговець, у процесі реалізації цінностей в особистості формуються нові потреби. У цьому полягає діалектична взаємодія цінностей і потреб. Говорячи про взаємозв'язок цінностей і мотивів, необхідно зазначити, що цінності мотивують діяльність і поведінку людини. Цей факт дуже важливий для розуміння значення цінностей при формуванні мотиваційної сфери особистості [10].

На думку М. Боришевського, будь-яка усвідомлена цінність спрямовує життєву енергію людини на себе і вимагає здійснення. Здійснення ж цінностей полягає в тому, щоб слідувати вимозі, що визначається цінністю й підпорядковувати цій вимозі повсякденне життя. У цьому полягає значення цінностей у формуванні норм, звичок, способу життя, стилю поведінки, необхідних для успішного функціонування певного суспільства, держави, соціуму [3].

У філософській, соціологічній і психологічній літературі (І. Бех, В. Шапар та ін.) термін "цінність" використовується для визначення культурного і соціального значення для людини певних предметів і явищ дійсності. Предмети діяльності людини, суспільні відносини, а також природні явища, які мають вплив на життєдіяльність індивіда, виступають у якості "предметних цінностей" як об'єктів ціннісного ставлення. Способи і критерії, на основі яких відбувається оцінювання відповідних явищ, закріплюються в суспільній свідомості і культурі як "суб'єктні цінності". Вони є орієнтирами діяльності людини [2, с. 11].

А. Здравомислов у своїх дослідженнях розкриває процес формування цінностей у взаємозв'язку з поняттями "потреби" та "інтереси". У результаті експериментальної діяльності вчений виявив, що в духовній сфері "стимули та причини діяльності людини отримують подальший розвиток: потреби, перетворені в інтереси, у свою чергу, "перетворюються" в цінності" [6].

Вивчаючи вплив об'єктів ціннісного ставлення на життєдіяльність особистості, С. Рубінштейн дійшов висновку, що у процесі відображення явищ зовнішнього світу відбувається і визначення їх значення для індивіда й тим самим його ставлення до них (що психологічно виражається у формі прагнень і почуттів). Предмети і явища зовнішнього світу виступають не лише як об'єкти пізнання, але і як рушії поведінки, та спонукання до неї.

Згідно підходу М. Боришевського, в різних сферах життєдіяльності та у задоволенні індивідуальних потреб особистості велику роль відіграють ціннісні стимули. Загальноприйнятим у суспільній практиці є поділ цінностей на дві групи: матеріальні, що пов'язані з практичними потребами, і духовні - вищі потреби особистості, а саме: наукові, соціально-політичні, естетичні, моральні тощо [3].

Вказаний вище автор до духовних цінностей відносить і валеологічні. Детермінація валеологічних цінностей виявляється у відповідальному ставленні особистості до власного здоров'я. На його думку, лише та людина повністю реалізує фізичні та психічні можливості організму, яка з дитинства набуває навичок здорового способу життя. Турбота про власне здоров'я стає не тільки особистою справою індивіда, а й проявом відповідальності перед суспільством, державою [3].

У дослідженні О. Смакули зроблено спробу уточнити і поглибити загальне визначення поняття "ціннісне ставлення". Автором воно трактується таким чином: "Ціннісне ставлення - це таке усвідомлення суб'єктом цінності певного об'єкта, за яким його відносини з цим об'єктом стають неперервними, самодетермінованими, стійкими і успішними" [9].

У працях учених (А. Чаговець, Ю. Лісіцин, І. Брехман) доведено, що становлення і розвиток ідеї ціннісного ставлення особистості до власного здоров'я зумовлювалася наступними чинниками:

1. самою природою людини (потребою бути сильною, здоровою, загартованою);

2. особливостями національного світогляду, ментальності, усім розвитком цивілізації та визначалася з таких позицій:

- суспільної (готовність до активної суспільної діяльності);

- медичної (умова забезпечення позитивних змін організму);

- трудової (здатність до ефективної трудової діяльності) [10].

Для подальшого розгляду динаміки розвитку ціннісного ставлення до власного здоров'я в дошкільному дитинстві важливо розглянути поняття "здоров'я" та його види. Дане поняття в науково-педагогічному просторі розглядається як цілісний, системний феномен, що характеризує внутрішню сутність життя, її якісний стан у конкретної особистості й виражає рівень духовного, психічного, фізичного та соціального благополуччя індивідуума.

За І. Брехманом, поняття "здоров'я" - це найвище благо, це не відсутність хвороб, а фізична, соціальна, психологічна гармонія людини, доброзичливі, спокійні стосунки з людьми, з природою і з самим собою [4, с. 60].

І. Брехман виділяє такі види здоров'я: фізичне, психічне, соціальне.

Фізичне здоров'я - це стан організму, коли інтегровані показники основних фізіологічних систем перебувають у межах фізіологічної норми та адекватно змінюються при взаємодії людини з навколишнім середовищем.

Як зазначає І. Брехман, фізичне здоров'я - один з важливих компонентів у структурі здоров'я людини. Він обумовлений властивостями організму як біологічної системи. Організм складається з окремих елементів, без взаємозв'язку вони не можуть існувати, хоча мають свої властивості, але сам організм у цілому характеризується інтегральними якостями. Організм має здатність зберігати індивідуальне існування за допомогою самоорганізації. До проявів самоорганізації належать:

- здатність до самовідновлення;

- здатність до саморегуляції.

До базових факторів фізичного здоров'я В. Г рушко відносить:

1. Рівень фізичного розвитку.

2. Рівень фізичної підготовки.

3. Рівень функціональної підготовки організму до виконання фізичних навантажень.

4. Рівень та здатність до мобілізації адаптаційних резервів організму [5, с. 15].

У зв'язку з наявністю різних поглядів на здоров'я як цінність доречно навести класифікацію цінностей, запропоновану З. Плохій:

- особистісні цінності (цінності, що стосуються особистісного буття);

- цінності сімейного життя (цінності, що регулюють родинне життя);

- громадянські цінності (цінності, на основі яких вибудовується сфера суспільно-громадських стосунків);

- національні цінності (цінності, що характеризують особливості життя певної національності та державного устрою);

- абсолютно вічні цінності (цінності, що акумулюють досвід усього людства і є еталоном його буття) [8, с. 4].

Виходячи з даної класифікації, можна визначити поняття "здоров'я" як цінність, яка правомірно належить до всіх ціннісних категорій і є актуальною для різноманітних сфер людського життя.

О. Смакула зазначає, що ціннісне ставлення до свого здоров'я та фізичного "Я" характеризує вміння особистості позитивно оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, швидке відновлення сил після фізичного навантаження, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров'я, турботу про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, активний відпочинок, вольові риси особистості.

Згідно підходу І. Беха, коли певна суспільна цінність, об'єкт чи явище набувають для індивіда особистісного смислу, стають особистісно значущими, то вони переходять у категорію "особистісної цінності", яка проектує в подальшому поведінку індивіда [2].

Питання формування особистісних цінностей вказаним вище психологом досліджувалося ґрунтовно. За визначенням ученого, особистісна цінність - це "психологічне новоутворення, що виражає найбільш безпосередньо значущу для суб'єкта узагальнену форму довкілля, через ставлення до якої він виділяє, усвідомлює й утверджує себе, своє "Я", і в результаті цього дана сфера стає простором його діяльності [1].

Учений доводить, що процес усвідомлення особистістю своїх якостей зводиться до того, що кожна особистісна якість виражає певне ставлення, тобто конкретну дію, яка знаходить відбиток у вчинках. Спонукальна сила особистісної цінності буде постійною, якщо матиме ознаки домінантності, тобто коли особистісна цінність як смислове переживання відволікатиме внутрішньо спрямовану увагу від інших суб'єктивних явищ, адже "особистісна цінність як одиничний образ "Я" завжди опосередковується реальною поведінкою та її конкретними результатами [1; 2].

І. Бех розкриває ставлення людини до самої себе як "осмислене ставлення до власних суб'єктивних утворень (ставлень), тобто до особистісних властивостей". Під час цілеспрямованого виховного впливу відбувається процес створення "Я", що визначає соціальну та індивідуальну цінність життя кожної людини.

В.Бойко розглядав особистість як суб'єкт ціннісного ставлення, розкрив взаємозв'язок між якостями особистості та якостями цінності, що засвоюється. З точки зору автора, ціннісне ставлення виникає в тому випадку, коли у процесі пізнавальної і практичної діяльності якості цінності, яка засвоюється, починають збігатися з потребами та інтересами людини, впливають на її розвиток, стають обов'язковою умовою її життєдіяльності. Це визначення, на нашу думку, може стати підґрунтям для побудови методики формування ціннісного ставлення до власного здоров'я в дітей старшого дошкільного віку.

Пріоритетним напрямом наукових пошуків О. Богініч є формування в дітей ціннісного ставлення до здоров'я. Дослідженням автора визначено послідовність процесу формування системи цінностей індивіда, а саме: отримання інформації про цінності, її усвідомлення, сприйняття (особистісне прийняття) та переконання.

Висновки

На підставі аналізу підходів вітчизняних та зарубіжних фахівців, науковців сучасного та минулих часів нами визначено зміст понять "цінність", "ціннісне ставлення", "здоров'я", "ціннісне ставлення до власного здоров'я", а також їх взаємозв'язок. Проаналізовано психолого-педагогічні аспекти проблеми ціннісного ставлення дошкільників до власного здоров'я, розроблено концептуальні підходи власного дослідження.

Література

1. Бех І. Д. Образ "Я" як мета формування і розвитку особистості / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. 1998. № 2. С. 30-40.

2. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. ред. / І. Д. Бех; О. І. Цибульська. К.: Либідь, 2003. С. 280. Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. 2003. С. 280.

3. Боришевський М. Й. Духовні цінності як детермінанта громадського виховання особистості / М. Й. Боришевський // Цінності освіти і виховання: наук.-метод. зб. / за ред. О. В. Сухомлинської. К.: АПН України, 1997. С. 21-25.

4. Брехман И. И. Валеология - наука о здоровье / И. И. Брехман. 2-е изд., доп., перераб. М.: Физкультура и спорт, 1990. 208 с. С. 60.

5. Грушко В. С. Основи здорового способу життя: навч. посіб. із курсу "Валеологія" / В. С. Грушко. Тернопіль: Ватра, 1999 - 365 с. С. 15.

6. Здравомыслов А. О. Потребности, интересы, ценности / А. О. Здравомыслов. М.: Политиздат, 1980. 166 с. С. 16.

7. Плохій З. Валеологія та екологія у змісті дошкільної освіти / З. Плохій // Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку: зб. наук. пр. Чернівці: ЦНТІ, 2002. Ч. 2. С. 506-512.

8. Смакула О. І. Формування ціннісного ставлення майбутніх вихователів до фізичної культури: дис.... канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / Смакула О. І. ; Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти АПН України. К., 2004. 264 с. С. 21.

9. Чаговець А. І. Проблема формування здорового способу життя дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці: автореф. дис... канд. пед. наук: спец. 13.00.01 / Чаговець А. І. ; Інститут проблем виховання АПН України. К., 2007. 16 с.

10. Шапар В. Б. Психологічний тлумачний словник / В. Б. Шапар. Х.: Прапор, 2004. 640 с.

Размещено на Allbest.ru