Крос-культурні дослідження психічних пізнавальних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка інститут післядипломної освіти

Реферат

"Крос-культурні дослідження психічних пізнавальних процесів"

Київ - 2017

Етнокультурний чинник - одна з основних у взаємозв'язку групових відмінностей, бо у ньому нерозривно, злилися генетично-расові та соціокультурні компоненти. На нинішньому етапі розвитку людської історії безумовно визначальними є соціокультурні особливості впливу на індивідуальність.

Кожна людина має весь спектр психологічних рис, але різні культури сприяють розвитку одних рис, а розвиток інших обмежують. Саме на вивченні впливу культури на життєдіяльність, поведінку представників різних рас, націй етносів зосереджена крос-культурна психологія. Займається вона емпіричним дослідженням членів різних культурних груп для з'ясування відмінностей і подібності в їх поведінці.

Крос-культурна психологія - галузь психології, що вивчає закономірності розвитку і функціонування психіки в контексті обумовленості формування соціокультурними чинниками.

Р. Шведер кроскультурну психологію визначає як субдисципліну загальної психології. Вона поділяє уявлення загальної психології про принципову єдність законів і механізмів психіки. Користуючись методами загальної психології, кроскультурна психологія досліджує представників різних етнічних груп. Аналізуючи розбіжності в результатах, її прихильники йдуть двома теоретично можливими шляхами: одні стверджують, що вони зумовлені тим, що психічні процеси чи механізми, хоча вони й потенційно ідентичні, досягли у різних народів неоднакового ступеня розвитку. На їхній погляд, справа тільки в "дозріванні" цих внутрішніх процесів, для чого потрібні кращі умови, зокрема зовнішні стимули: іграшки, навчання, писемність тощо. Інші дослідники наполягають на тому, що вони ідентичні й зараз, а розбіжності зумовлені недосконалістю тестових процедур, які не дають всім етносам однаковою мірою проявити наявні можливості. Вихід вони вбачають у відмові від лабораторних досліджень та переході до природних спостережень, які не мають спотворюючого ефекту психологічного тестування і за яких усі внутрішні психічні процеси функціонують безперешкодно [6].

Крос-культурні дослідження (cross cultural studies) - вид порівняльного дослідження, об'єктом і предметом якого виступає культура. Першими їх стали проводити представники соціальної та культурної антропології. Метою служило з'ясування того, як один і той же культурний артефакт (шлюбні церемонії, системи споріднення) функціонує в різних культурах. Вони цікавилися також тим, чому в одній культурі щось вважається нормою, а в іншій - відхиленням [2]. психологія соціокультурний закономірність

Вплив культури на психіку й особливості світосприйняття різних народів досліджує етнопсихологія - міждисциплінарна галузь знання, предметом вивчення якої є особливості психіки людей різних народів і культур; проблеми національного характеру, національних особливостей світосприймання і взаємин; закономірності формування і функції національної самосвідомості, етнічних стереотипів; закономірності формування співтовариств тощо. Етнопсихологи особливу увагу приділяють вивченню психологічних причин етнічних конфліктів, пошуку ефективних шляхів подолання їх, виявленню витоків національної самосвідомості, ЇЇ розвитку.

Підходи до розуміння культури та задача крос-культурних досліджень

Культуру в психології інтерпретують як систему знань, звичаїв, традицій, що охоплюють ціннісні орієнтації, моральні й етичні норми, переконання і забобони, деякі параметри середовища (тип організації простору й інтер'єру приміщень тощо). Така система повинна бути прийнята відповідною ідентифікаційною групою, передаватися від одного покоління до іншого. При цьому не важливо, є група лише частиною популяції чи великим співтовариством,

У філософському розумінні культура (лат. сultus - виховання, освіта, розвиток) - це сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які виражають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини та втілюються в результатах продуктивної діяльності. У вужчому трактуванні культурою вважають сферу духовного життя суспільства, що охоплює систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їх функціонування. Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей, оволодіння галуззю знань або діяльності (культура виробництва, культура праці, культура мови, культура побуту; правова, моральна, естетична культура тощо). Джерелом культури є суспільна праця.

Згідно з декларацією ЮНЕСКО, культуру тлумачать як комплекс характерних матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних ознак суспільства, що охоплює не лише різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань.

Із поняттям "культура" тісно пов'язаний термін субкультура - сукупність надбань (спосіб життя, мислення, поведінка тощо) приналежних до певної культури груп людей. Люди, що належать до субкультури, живуть у тій самій країні або суспільстві, що й решта населення. Термін "субкультура" іноді вживають і на позначення девіантних груп.

Людина може належати до кількох субкультур і одночасно до культури більшості. Іноді належні до певної культури особи ігнорують важливі її цінності і моделі поведінки. Навіть якщо люди відкидають їх, вони ознайомлені з тим, від чого відмовляються. Дуже важливий також віковий чинник: люди можуть повставати проти усталених звичаїв у молодості, але з дорослішанням приймають культурні норми, цінності, умовності.

Людство культурно дискретне, як біологічно дискретний живий вид у світі живого. Кожен етнос завдяки цій дискретності творить свою культуру. Новації в ній відбуваються в межах певного етносу і взаємодіють з іншими галузями своєї і споріднених культур. Так здійснюється і загальнолюдський культурний прогрес, бо етноси не відокремлені один від одного, культурний обмін відбувається безперервно, якщо відносини між ними не є надто ворожими.

Погляди психологів на культуру і її вплив на особистість різняться. У західній психології донедавна найпоширенішим був психоаналітичний підхід. Культура, за Фройдом, - уся сума досягнень та інституцій, що відрізняють життя людей від життя тваринних предків і призначені для захисту від природи і врегулювання взаємин між людьми. Психологічний ареал культури формують засоби примушення і способи, покликані примирити людей із культурою і винагородити їх за це. Він розрізняв три ступені культури, обравши критерієм поділу сексуальну мораль: ступінь, на якому задоволення сексуального почуття не спрямоване на розмноження; ступінь, на якому сексуальні прояви, не пов'язані з розмноженням, пригнічені; ступінь, на якому тільки законне розмноження може бути сексуальною метою (відповідав сучасній Фройду культурі).

У сучасній західній крос-культурній психології поширюються когнітивний та соціально-біхевіористичний підходи до культури.

Багато крос-культурних досліджень призначено для з'ясування тлумачення понять такими, якими їх уявляють собі носії різних культур, тому вплив когнітивної психології у цій галузі завжди був значним. Більшість праць було присвячено знанням людей про навколишній світ, їх комунікацію, зумовлену цими загальними знаннями, і передачу знань наступним поколінням. Особливу увагу приділяли вивченню етноцентричного мислення, таких його суб'єктивних елементів, як ідеологія, релігія, мораль, закон. Етноцентризму властиве переконання, що власна культура завжди є найкращою, а всі інші поступаються їй. Але найбільше досліджень у когнітивному напрямі присвячено створенню крос-культурних тестів дослідження інтелекту, мови й пізнавальних процесів.

Соціально біхевіористичний напрям зосереджений на групових поведінкових нормах, ієрархічній організації малих і великих соціальних груп, цінностях, моральних нормах, ритуалах, табу тощо.

Загалом метою досліджень крос-культурної психології є: перевірка універсальності психологічних знань і теорій, аналіз психологічних гіпотез і знань про різні культурні середовища, щоб з'ясувати їх застосовність і межі використання для інших культурних груп; вивчення інших культур для відкриття психологічних феноменів, не представлених в обмеженому досвіді власної культури; інтеграція досягнень крос-культурної психології із загально психологічними теоріями і побудова більш універсальної психології, дані якої будуть застосовні для ширшого спектра культур.

Крос-культурні змінні, присутні разом в одній культурі, можна вивчити окремо в інших культурах або шляхом крос-культурного порівняння. В Архівах людських відносин (HRAF - Human Relations Area Files) накопичено дані, що проявів повсякденної поведінки людей у всьому світі: віку відлучення від грудей, дисциплінарних заходів, використовуваних батьками, кількості людей, що турбуються про дітей, тощо. Вони зібрані переважно антропологами. Тому відомості з питань, які цікавлять психологів, наприклад, уявлення людей про інтелект, бажані риси особистості дитини, які допомагали б дітям справитися з майбутніми змінами в житті) наявні там фрагментарно. Однак і ця інформація може бути корисною. Наприклад, вік відлучення дитини від грудей матері в європейських країнах та США коливається від 6 місяців до 1 року, в інших культурах він може досягати 5 років. Психологи, порівнюючи вибірки, мають змогу встановити зв'язок цього чинника з іншими змінними.

Гіпотези, підтверджені дослідженнями в різних країнах, мають більшу наукову цінність, ніж припущення, підтверджені лише дослідженнями гомогенного населення однієї країни. При крос-культурних дослідженнях варіація характеристик респондентів максимальна, тому якщо їх результати підтверджують певну гіпотезу, то вона науково обґрунтована.

Отже, крос-культурні дослідження є важливим джерелом інформації про відмінності між соціальними групами, етносами, народами.

Англійський психолог М. Коул прагнув досліджувати не тільки структуру пізнавальних процесів залежно від змісту, а й пізнавальні процеси досліджуваних народностей в їх практичній діяльності, тобто він прагнув довести, що традиції, контекст повсякденного життя диференціюють і структурують когнітивний досвід і розвиток [1]. Підхід Коула до вивчення психіки вимагає, щоб при вивченні людського розвитку, вивчення навколишнього соціальної практики було невід'ємною і обов'язковою частиною дослідження.

Підхід Коула отримав назву крос-культурного, він допомагає у вивченні психічних процесів людей в різних культурах.

Дослідження, що спираються на цей підхід, називаються крос-культурними. Мета крос-культурних досліджень - це вивчення впливу соціокультурного середовища на психіку людини, а точніше на пам'ять, на інтелект і на процеси сприйняття.

Специфіка крос-культурних досліджень

Основою наукової методології є використання науково коректних інструментів дослідження (тестів) і забезпечення комунікації з випробовуваними. Без розуміння інструкцій дослідника і правильного трактування реакцій випробовуваних дослідження може виявитися помилковим, непотрібним, навіть небезпечним.

Для поліпшення комунікації краще поділити випробовуваних на невеликі групи, щоб уникнути збентеження; давати чіткі усні інструкції з використанням наочних допоміжних засобів; для перекладу інструкцій залучати типових представників груп респондентів; практикуватися на простих прикладах під керівництвом дослідника; розпочинати серії тестів із завдань, з якими респонденти вже ознайомлені; створювати доброзичливу атмосферу під час тестування.

Комунікації між дослідником і учасниками може допомогти запровадження елементів творчості. Допомагає досягти порозуміння використання звичних для випробовуваних предметів. Наприклад, стандартний метод Піаже передбачає застосування намистин у коробочках. Представники племенів Центральної Африки добре виконали тест тоді, коли намистини були замінені на горіхи, які людям із племенів відомі набагато краще.

У крос-культурних дослідженнях мусить бути "явна увага до комунікації з випробовуваними". Стандарти їх стали настільки високими, що коли дослідники повідомляють про нижчі результати вимірювань у представників однієї культури порівняно з іншими, то досвідчені психологи добиваються гарантії того, що ці дані не є наслідком нездатності дослідника до належної комунікації.

Особливої делікатності у крос-культурних дослідженнях потребує психологічне оцінювання, яке спирається на систематичне зіставлення зі специфічними поведінковими або фізичними змінними. Поведінкові змінні можна поділити на уміння й очікування. Так, уміння підніматися на кокосові пальми за їжею або керувати автомобілем необхідні в одній культурі й нерелевантні в іншій. Фізичні дані мають більшу крос-культурну достовірність. Їх значущість (наприклад, вага, яку здатен підняти індивід) ґрунтується на результатах конкретного аналізу умінь і очікувань, властивих певній культурі.

При визначенні крос-культурної придатності інтелектуальних тестів необхідний аналіз релевантності їх пунктів або завдань. Наприклад, людині пропонують відповісти на питання: "Чому необхідна свобода преси у суспільстві?". В одній культурі воно могло б породити різноманітні думки стосовно цінності отримання нецензурованої інформації, а в іншій - позбавлене сенсу. Також вважають, що вербальні питання мають обмежену крос-культурну придатність. Однак оцінка словникового запасу і побіжності мови може надавати цінну інформацію про мовну продуктивність, а отже, про інтелект.

У тестуванні інтелекту завдання на час виконання (складання абстрактного малюнка з кубиків) вважають вільними від культурних обмежень. Проте при оцінюванні інтелекту дітей австралійських аборигенів установили, що вони нерідко виявляли більшу цікавість до того, щоб "спробувати на зуб" секундомір експериментатора, ніж до конструювання з кубиків абстрактних малюнків. Тому для внутрікультурного оцінювання інтелекту слід розробляти завдання, орієнтовані на вирішення проблем, що належать до досліджуваної культури.

У межах Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) було розроблено процедуру оцінювання емоційного стану і функціонування в крос-культурному контексті. Це забезпечило певну точність при визначенні та описуванні патологічних емоційних станів представників різних культур. Наприклад, розуміння наміру індійської вдови кинутися у поховальне багаття її померлого чоловіка вимагає розуміння не тільки релігійного, а й соціального та економічного контексту такої поведінки. Суїцидальний намір одне суспільство трактує як абсолютно ірраціональний, інше - як логічно виправданий вчинок.

Оскільки властивості національної культури й індивідів, що становлять етнос (етнічну спільність), не тотожні, між культурологічними і психологічними дослідженнями етнопсихології завжди є певні розбіжності. Абстрактні, необґрунтовані висновки про психологічні особливості народів можуть образити національні почуття, тому тести та експериментальні процедури, використовувані для дослідження етнічних спільнот, повинні бути особливо надійними.

Крос-культурну валідність об'єктивних особистісних тестів забезпечують семантичний, технічний, змістовий, критеріальний виміри, а також вимір концептуальної еквівалентності. Тести, правильність результатів яких підтверджується в будь-якій культурній групі, називають культурно вільними.

Розробити тест, цілком позбавлений впливу культурних чинників, технічно неможливо. Тест вважають культурно зміщеним, коли членів культурної групи дискримінують за їх здатністю відповідати на питання відповідно до культури, в якій вони виросли. Наприклад, якщо завдання тесту містить слова або фрази, які зазвичай використовують представники середнього класу білих американців, але рідко бідні темношкірі американці, то цей тест даватиме систематичну помилку стосовно темношкірих. Необ'єктивність тесту може набувати різних форм і проявлятися у якості (стиль формулювань); манері тестування; способі інтерпретування результатів. Тест є культурно зміщеним, тому що він вимірює різну якість (властивість, рису) у представників двох або більше субкультур, а не тому, що різні культурні підгрупи отримують неоднакові оцінки за цим тестом. Різниця в результатах, наприклад, може означати, що в процесі навчання дітям, що належать до певної меншини, не дали інформації, необхідної для відповідей на питання тесту.

Спроб створити культурно вільні тести, конструйовані так, щоб отримати однакові розподіли оцінок для різних підгруп, було зроблено чимало. Більшість таких тестів вимірює рівень загальних невербальних здібностей, зокрема тест загального інтелекту Девіса-Іллса для дітей віком від 5 до 12 років. Він покликаний вимірювати загальну здібність до міркування за допомогою малюнків у відомих ситуаціях. Випробовувані розглядали картинку і робили вибір з трьох можливих пояснень, зачитаних дослідником. Проте надійність і валідність цього тесту недостатні.

Л. Пенроуз і Дж.-К. Равен опублікували серію тестів "Прогресивні матриці Равена" (ПМР), розроблених для оцінювання єдиного загального фактора інтелекту (фактора #). Ці тести мають три форми, розраховані для осіб різного віку. Завдання випробовуваного полягає у виборі одного з шести можливих варіантів вставок для заповнення порожнього місця в матриці-шаблоні.

Тести проводять індивідуально або в групах і без обмеження в часі. Інструкції дуже прості. Кольорові прогресивні матриці легші для маленьких дітей, ніж стандартні, та особливо корисні для обстеження дітей із затримками психічного розвитку. Будь-яку з форм ПМР можна заповнити за годину або швидше.

Культурно вільні тести інтелекту Кеттела можна проводити індивідуально і в групі. Дослідження за його використанням довели, що різні культурні підгрупи не отримують однакових середніх оцінок. Відмінності в середніх оцінках підгруп не можна пояснити тільки наявністю словесних завдань у тестах.

Ще один підхід до вільного від впливу культури тестування реалізувала Джейн Мерсер у "Системі мультикультурного множинного оцінювання". Цей підхід полягає у використанні батареї вимірювальних інструментів і подальшому порівнянні отриманих оцінок не тільки з нормою в національній групі, а й з оцінками дітей, подібних за походженням.

Безпосереднє спостереження за поведінкою в природних і штучних ситуаціях порівняно з іншими методами має переваги з огляду на врахування крос-культурної специфічності й чутливості. Проте воно вимагає великих затрат часу, обтяжене проблемою правильного розуміння сенсу дій випробовуваного.

Приклади крос-культурних досліджень

М. Коул приводить три напрямки дослідницьких програм [1], що проводяться вченими в різний час. Кожна з них по-своєму прагне виявити роль соціокультурного середовища в психіці за допомогою крос-культурних досліджень. У першій програмі увагу сконцентровано на процесах сприйняття. У 1896 р експедиція Кембриджського університету вирушила до островів Торрес Стрейт. Спеціалістом з експериментально-психологічним методах в цій експедиції був У.X.Р. Ріверс. Головним в його роботі було перевірити, чи справедливо думка про те, що "дикі і напівцивілізовані раси демонструють вищу сенсорну чутливість, ніж та, яку можна виявити у європейців". Ріверс протестував 170 тубільців. Тест на перевірку гостроти зору показав, що "величина гостроти зору" у жителів Торресової протоки дорівнює 2,1: 1. Для порівняння були також протестовані жителі острова Гельголанд біля узбережжя Німеччини. Ці люди заробляли на життя рибним ловом, як і випробовувані з острова Торресової протоки, і були не надто освічені. Середня гострота зору для цієї групи склала 1,77: 1. Після порівняння цих даних і результатів альтернативних методик вимірювання гостроти зору Ріверс заявив: "Загальний висновок, який можна зробити, полягає в тому, що гострота зору дикунів і напівцивілізованих людей, хоча і перевершує дещо гостроту зору нормального європейця, але ступінь цієї переваги не так значна... " Результати дослідження інших аналітиків, хоча і не завжди, але в загальному підтверджували цей вердикт. Повідомлялося також, що при загальній бідності словника для позначення кольорів випробовувані виявляли трохи знижену чутливість до блакитному кольору і були менш чутливі, ніж європейські випробовувані, до певних зорових ілюзій. Уродженці островів Торресової протоки були менш схильні до ілюзії Мюллера - Лайера, ніж контрольна європейська група, але більш схильна до горизонтально - вертикальної ілюзії.

Ілюзія Мюллера - Лайера Ілюзія горизонтально - вертикальна

Було також виявлено, що уродженці цих островів допускають меншу помилку при визначенні відмінності у вазі тіл, але гострота слуху трохи вища у європейських вибірках; в чутливості до запахів помітних відмінностей не було.

У другій програмі, описаної Коулом [1] увагу сконцентровано на інтелекті. Тут основним критерієм для оцінки інтелекту використовувався IQ - тест, створений А. Біне і Т. Сімоном. На початкових етапах досліджень вчені нехтували попередженнями Біне і Сімона про проблеми, що виникають при тестуванні людей з різним культурним досвідом. На думку самого Коула: "Єдиний спосіб отримати культуронезалежний тест - це розробка завдань, які рівною мірою є частиною життєвого досвіду у всіх культурах. Слідуючи логіці роботи Біне, це вимагає відбору діяльностей, що цінуються дорослими, що належать до всіх культур (або хоча б до двох !) і виявлення серед них діяльності, еквівалентній за структурою, цінності і частоті здійснення. Але досі ніхто не виконав такої дослідницької програми "[1, с. 74].

У третій програмі, описаної Коулом вивчається пам'ять. Коул разом зі своїми колегами вивчав особливості пам'яті у фермерів-рисівників племені кпелле в центральній Ліберії. Завдання, які вони використовували, називалося завданням на "вільне пригадування"[1]. Піддослідним пред'являвся список слів для запам'ятовування, і вони згадували їх в будь-якому порядку. В результаті виявилося, що всупереч легендам про чудову пам'яті неписьменних народів, вони справлялися з цим завданням гірше, ніж це передбачалося стандартами, отриманих від американських дослідників. Тоді припустили, що можливо в повсякденній практиці кпелле або не вимагається запам'ятовування якогось набору слів або об'єктів. Можливо, слід використовувати завдання, з якими випробовувані зіштовхуються в буденному житті.

Ця ідея була перевірена, в якості стимульного матеріалу використовувався якийсь матеріал, і слова різними способами впліталися в розповідь. Такий спосіб пред'явлення завдання виявився набагато ефективнішим. Таким чином, в дослідженні пам'яті важливе значення, як і в дослідженні інтелекту, відводиться культурним розбіжностям в організації повсякденної життєдіяльності.

Висновки

Дослідження М. Коула і його колег є дуже актуальним у даний час, коли люди безперешкодно переміщаються з однієї країни у іншу, коли великі міста стають багатокультурними і населяються людьми різних національностей, що мають свої культурні особливості і традиції. Ці люди можуть бути різних категорій, як-то: мігранти (внутрішні та зовнішні), студенти, службовці спільних підприємств, учасники навчальних обмінів, туристи, біженці і т.д. Отже, міжкультурне спілкування може протікати у різних областях, у різних видах діяльності. Спільним між ними є те, що всі вони стикаються з проблемою адаптації до особливостей нової культури.

Стресові реакції, що виникають на різних рівнях до міграції і під час переселення, посилюються при адаптації людини до нових умов. У цих ситуаціях мігранти особливо гостро відчувають придушення своєї культури у процесі прийняття нових звичок, звичаїв, усвідомлюють, що багато з них вже знову не можуть повернутися на Батьківщину, відчувають ностальгію за рідними місцями, почувають ізоляцію. Крім того, мігранти стикаються з наступними труднощами: певні форми їх поведінки, їх мова часто не приймаються новим суспільством; люди не можуть самовиразитися через мовний бар'єр, це може викликати психічну травму, рівносильну глухоті і німоті [10].

Саме тому, крос-культурні дослідження психічних пізнавальних процесів є дуже важливими і дають нам інформацію про особливості кожної культури та можливості взаємодії людей різних культур між собою, про те як можна використовувати сильні сторони представників різних культур, як можна їх розвивати, що стримує цей розвиток і т.д.

Перелік використаної літератури

1. Коул М. Кросс-культурные исследования // Коул М. Культурно-историческая психология: наука будущего. - М.: "Когито-Центр", Изд-во "Институт психологии РАН", 1997. - С. 55-88.

2. Кравченко А.И. Культурология: Словарь. - М.: Академический проект, 2000. - с.265.

3. Лебедева Н.М. Введение в этническую и кросс-культурную психологию. - М.: "Ключ-С", 1999. - С. 42-64.

4. Лурия А.Р. Культурные различия и интеллектуальная деяльность // Лурия А.Р. Этапы пройденного пути. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С. 47-69.

5. Мацумото Д. Культура и основные психологические процессы // Мацумото Д. Психология и культура. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2002. - С. 121-147.

6. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія. - К.: Сфера, 1999. - С. 149-184.

7. Смит П.Б. Кросс-культурные исследования социального воздействия // Психология и культура. СПб., 2003. С. 575-597.

8. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. - М.: Институт психологии РАН, 2000. - С.86-99, 175-180.

9. Хок Р. Один; много // Хок Р. 40 исследований, которые потрясли психологию. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. - С. 351-364.

Размещено на Allbest.ru