Психологічна профілактика професійної деформації у працівників державної кримінально-виконавчої служби України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічна профілактика професійної деформації у працівників державної кримінально-виконавчої служби України

М.О. Амонс,

кандидат юридичних наук

У статті розкриваються поняття, види і причини виникнення професійної деформації. Висвітлено на основі аналізу опрацьованої літератури особливості психологічної профілактики професійної деформації у персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Ключові слова: персонал кримінально-виконавчої служби, професійна деформація, стрес, професійна девіація, професійна деградація.

В статье раскрываются понятие, виды и причины возникновения профессиональной деформации. Освещены на основе анализа обработанной литературы особенности психологической профилактики профессиональной деформации у персонала Государственной уголовно-исполнительной службы Украины. професійний деформація виконавчий робітник

Ключевые слова: персонал криминально-исполнительной службы, профессиональная деформация, стресс, профессиональная девиация, профессиональная деградация.

Paper describes the concept, types and causes of the professional deformation. Several features of the psychological prevention of professional deformation of the staff of the State Penal Service of Ukraine are highlighted on the basis of a special literature.

Keywords: personnel of criminal-executive service, professional deformation, stress, professional deviation, professional degradation.

Реалії сьогодення свідчать, що все більш гострим є питання професійної деформації. Відомо, що будь-яка професійна діяльність накладає свій значний відбиток на характер людини. Специфічні зміни в особистості визначаються змістом, організацією й умовами здійснення діяльності, розвиваються поступово, з часом фіксуються й нарешті перетворюються на відносно стійкі психологічні характеристики особистості. Специфіка правоохоронної діяльності, складність умов її виконання, психоемоційні й фізичні перевантаження детермінують порівняно швидкий розвиток професійної деформації особистості працівника кримінально-виконавчої служби (далі - КВС). Безумовно, ці зміни особистості відображаються на вчинках людини, її уподобаннях, стилі спілкування, поведінці в цілому й на робочому місці зокрема.

Психічна напруга, необхідність перебування у фазі постійної емоційної активності висувають особливі вимоги до нейрофізіологічної організації персоналу. Відсутність особистого часу, знань і бажання коригувати власне психічне здоров'я сприяє накопиченню у співробітників КВС невирішених особистих проблем, які призводять до формування специфічних професійних і сімейних стосунків, негативних життєвих сценаріїв. Усе це здійснює вплив на психічне здоров'я і майбутню долю співробітників пенітенціарної служби.

У психології термін “психічне здоров'я” з'явився порівняно недавно. Він має неоднозначне трактування, оскільки пов'язує дві науки і дві галузі практики - медичну і психологічну. Концепції і стандарти психічного здоров'я варіюються в часі, місцевості і державах. Під психічним здоров'ям розуміється уміння людини підтримувати рівновагу на усіх рівнях функціонування (біологічному, психологічному, соціальному) за умов змін зовнішнього середовища та на основі здатності до саморегуляції.

Виділяють такі критерії психічного здоров'я людини: уміння адаптуватися до змін у навколишньому середовищі, усвідомлювати і сприймати себе таким, який є насправді, як біопсихосоціальна істота, наявність психічної рівноваги, здатність до саморегуляції і уміння управляти своїми вчинками і поведінкою в межах соціальних норм. За станом психічної рівноваги можна судити про характер функціонування різних сторін психічної сфери людини (пізнавальної, емоційної, вольової). Так, втрата рівноваги з соціальним оточенням (порушення соціальної адаптації) завжди свідчить про існуючі внутрішньоособистісні проблеми, внутрішній конфлікт. При цьому урівноваженість людини і адекватність її реакцій на зовнішні дії мають велике значення в плані розмежування норми і патології. Тільки в психічно здорової, тобто урівноваженої людини ми спостерігаємо прояв відносної постійності поведінки і її адекватності зовнішнім умовам [7, с. 116].

Термін “стрес” (від англійського stress - тиск, напруга) уперше був запропонований канадським вченим Гансом Селье. Спочатку це поняття застосовувалося як фізіологічне, що означає сукупність змін фізіологічних показників під дією негативних подразників. У сучасній науковій літературі термін “стрес” вживається в трьох значеннях:

напруга або збудження під впливом будь-яких зовнішніх подразників або подій (нині ці подразники і події частіше стали називати стрес-факторами);

суб'єктивна реакція, що відтворює внутрішній психічний стан напруги і збудження; цей стан інтерпретується як емоції, захисні реакції і процеси подолання, які протікають у самій людині; такі процеси можуть сприяти розвитку і вдосконаленню функціональних систем, а також викликати психічну напругу;

фізична реакція організму на вимогу, що висувається, або шкідлива дія [2].

В основі концепції стресу лежить гомеостатична модель самозбереження організму і мобілізації ресурсів як реакції на стрес. Стрес може по різному впливати на поведінку людини: від активізації діяльності до дезорганізації, як підвищуючи адаптаційні можливості, так і знижуючи пристосованість людини до середовища. Тому Г. Селье “шкідливий” чи “неприємний” стрес назвав “дистресом”, а конструктивний, “хороший”, який здійснює позитивний вплив на діяльність, - “еустресом”.

На основі аналізу поведінки людей у стресових ситуаціях Г. Г. Вербиніна виокремлює стресовий і не стресовий стиль життя.

У цьому випадку нас цікавить перший із зазначених видів. Людина має стресовий стиль життя, якщо: випробовує хронічний неослаблений стрес; потрапляє в одну або декілька безперервних стресових ситуацій; важко долає стресові міжособистісні стосунки; випробовує постійну нестачу часу; хвилювання з приводу потенційно неприємних майбутніх проблем; поглинений одним спектром життєдіяльності; погоджується з виконанням пригноблюючих невдячних соціальних ролей; має згубні для здоров'я звички; сприймає життя як серйозну важку ситуацію; відсутнє почуття гумору; сприймає важкі або стресові ситуації пасивно, страждає мовчки. Слід зазначити, що через специфіку професійної діяльності стиль життя співробітників КВС - поза сумнівом стресовий.

Серед екстремальних ситуацій роботи в КВС виділяють - захоплення заручників, масові безлади, непокору тощо.

Насамперед, сама службова діяльність персоналу КВС є дуже напруженою. Одним із основних чинників є не сама вірогідність конкретних екстремальних ситуацій, а контингент, з яким доводиться працювати.

Серед засуджених до позбавлення волі чималу кількість складають особи з психічними аномаліями. їх кількість збільшується в прямому співвідношенні зі зростанням рівня безпеки установи, в якій вони відбувають покарання. Серед таких засуджених найчастіше зустрічаються психопати, олігофрени, епілептики.

По мірі посилення режиму установи виконання покарань і концентрації в ній рецидивістів і осіб, що скоїли тяжкі злочини, відбувається “накопичення” засуджених з високою криміногенною небезпекою. Виявляється також пряма залежність між високою мірою криміногенної небезпеки засуджених (з психопатичними особливостями), видом режиму установи виконання покарань і кількістю вчинених ними тяжких злочинів.

Особливе місце займає категорія засуджених, які відбувають довгострокове покарання в умовах строгого режиму, а також довічно ув'язнені. Умови утримання цієї категорії засуджених включають окрім строгого режиму утримання ще й специфічні статутні форми спілкування адміністрації і охорони з ув'язненими. Ці форми спілкування поступово формують у співробітників КВС особливий тип поведінки, що нерідко впливає і на психіку співробітника.

Особливо актуальним є питання вирішення проблем, пов'язаних з профілактикою професійно-моральної деформації співробітника. Часто це поняття зв'язують зі зниженням ефективності професійної діяльності, змінами людських якостей, і, передусім, моральних, коли співробітник втрачає вірне уявлення про сенс служби, не поважає себе за те, що працює в правоохоронних органах, сприймає службу як засіб досягнення прагматичних, егоїстичних цілей.

Іноді в це поняття включають втрату здатності самостійно мислити, приймати рішення, нешаблонно діяти. Зникає ініціатива, виникає дріб'язкова регламентація своїх дій. Однією з головних сторін профдеформації є втрата здатності до самооцінки. Відбувається зчерствіння почуттів, розвивається конфліктність, дратівливість, наростає неврівноваженість. Крім того, явно знижується орієнтовна активність пізнавальних функцій [3].

Аналізуючи психологічні негативні зміни, які накладають відбиток на особистість співробітника, можна їх розподілити на - професійну девіацію; професійну деформацію та професійну деградацію.

Професійна девіація

Термін “девіація” застосовується в ряді наук для позначення відхилення від норми або якоїсь заданої величини. Він може бути цілком застосовний і для позначення тих змін, які можуть статися з працівником КВС під впливом професійної діяльності.

Професійна девіація полягає в незначних, що не носять яскраво вираженого негативного характеру, змінах особистісних якостей працівника КВС Як правило, це явище не призводить до негативних змін в основних особистісних характеристиках, не значно впливає на ефективність професійної діяльності.

Професійна деформація

Професійна деформація - це зміна професійних можливостей і особистісних характеристик працівника КВС в негативну сторону під впливом умов і досвіду професійної діяльності.

Феномен професійної деформації персоналу заслуговує на особливу увагу. Коли говорять про професійну деформацію, то мають на увазі вплив умов і змісту професійної діяльності на негативну зміну особистісних якостей і поведінку співробітників. Рукоприкладство, грубість, застосування спецзасобів без належної необхідності - це крайні форми прояву професійної деформації.

На більш ранніх етапах службової діяльності особистісні зміни проявляються лише в засвоєнні професійного жаргону, наслідуванні деяких манер поведінки засуджених, а згодом - у втраті здатності до співпереживання чужому горю, у формуванні установки на посилення покарання.

Професійна деформація - це загальнолюдський соціально-психологічний феномен.

Цілком благопристойні люди, коли їм доручають суспільно значиму діяльність і наділяють владними повноваженнями, одночасно знімаючи індивідуальну відповідальність за наслідки своїх дій, схильні до прояву невиправданої жорстокості заради виконання поставленого перед ними завдання. Тому закономірно, що і в умовах пенітенціарної установи, де об'єктом карально-виховної дії є злочинці (тобто особи, які порушили закон), іноді виникають прояви жорстокого поводження до них з боку співробітників. Тут діє своєрідний психологічний механізм “дегуманізації супротивника” - до злочинця можна застосовувати будь-які засоби.

Стереотипна соціальна роль (“наглядач”) міняє психологію і поведінку людини, спонукаючи діяти на основі соціальних стереотипів.

Деградація: професійна і особистісна

Професійна деградація може бути визначена як крайня міра професійної деформації, коли постає питання про професійну придатність працівника КВС взагалі.

Причинами такої деформації є часта взаємодія з кримінальним середовищем, особами з аморальною поведінкою; випробування великих фізичних і емоційно- психологічних перевантажень. Професійно-моральна деформація небезпечна як для співробітників, що мають значний професійний досвід, так і для молодих фахівців.

Особова деградація виникає як результат довготривалої діяльності в екстремальних умовах. У деяких випадках можна вести мову вже про професійну деформацію і деградацію, що призводить до деградації особи, коли відбувається значне звуження кола інтересів, потреб і зниження їх рівня, “зчерствіння” особи в цілому. Часто це проявляється в звичайних міжособистісних стосунках. Стиль професійного спілкування із засудженими переноситься на контакти з іншими людьми, коли це не обумовлено ситуацією [5, с. 15].

При цьому типовим є збіднення лексикону, запозичення і вживання жаргону. Спілкування з носіями кримінальної лексики призводить до «зараження» тюремно-табірно-блатним жаргоном.

Що стосується самого поняття, то воно має своє нормативне визначення. Так, у п. 4 Інструкції про порядок організації та проведення професійно-психологічного відбору кандидатів для проходження військової служби за контрактом у Державній прикордонній службі України, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.05.2009 р. № 354 міститься таке визначення: “професійна деформація - це явище, що характеризується змінами

властивостей особистості (стереотипів сприймання, ціннісних орієнтацій, характеру, засобів спілкування та поведінки тощо), змінами рівня виразності професійно важливих якостей фахівця, що відбуваються під впливом змісту, умов, тривалості виконання діяльності та його індивідуальних психологічних особливостей” [1] . На підставі аналізу наведеного вище визначення поняття “професійна деформація” ми можемо виявити низку її характерних рис відповідно до змісту специфіки діяльності працівника ДПтС:

за характером - це процес впливу низки факторів оточуючого середовища (зміст, умови, тривалість виконання службово-трудової діяльності тощо) на працівника установи виконання покарання;

за походженням - це результат саме професійної діяльності особи по виконанню функціональних обов'язків на посаді працівника установи виконання покарання;

за наслідком - це вплив на якість службово-трудової діяльності, що виконується працівником установи виконання покарання;

за об'єктом впливу - це структура особистості (стереотипів сприймання, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування та поведінки тощо) працівника установи виконання покарання.

Таким чином, у структурі професійної деформації працівників пенітенціарної системи можна виділити такі елементи, що слід вважати об'єктами організаційно-правового впливу, спрямованого на подолання цього негативного явища. Зокрема, такими елементами є: особистість працівника установи виконання покарання; сукупність факторів негативного впливу; процес деформації; наслідок деформації (якість службово-трудової діяльності, порушення дисципліни та законності).

І, якщо узагальнити наведене, то стає очевидним, що професійна деформація є явищем, яке має комплексний характер та проходить певні етапи свого розвитку, відображується у відповідних формах і має різні аспекти свого прояву. Відповідно, і організаційно-правові заходи з подолання професійної деформації працівників пенітенціарної системи повинні мати комплексний, системний характер і бути спрямовані в сукупності на це негативне явище, яке, на жаль, властиве сучасній кримінально-виконавчій службі України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бараш Є.Ю. Протидія професійній деформації персоналу пенітенціарної системи як невід'ємна складова процесу реформування Державної кримінально-виконавчої служби України / Є.Ю. Бараш // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - Ч. 2. -№ 4 (51). - С. 152-161.

Безносов С.П. Профессиональная деформация и воспитание личности / С.П. Безносов // Психологическое обеспечение социального развития человека. - СПб. : Речь, 2004. - 271 с.

Безносов С.П. Профессиональные деформации личности (подходы, концепции, методы) : автореф. дис. докт. психол. наук / С.П. Безносов. - СПб., 1997.

Васильев В.Л. Юридическая психология / В.Л. Васильев. - СПб. : Питер, 2000. - 613 с.

Гранат НЛ. Деформация профессионального сознания личности работников правоохранительных органов и возможности ее профилактики / Н.Л. Гранат // Проблемы действия права в новых исторических условиях : Труды Академии МВД РФ. - М. : Академия МВД РФ, 1993. - С. 30-44.

Джужа О.М. Кримінологія / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьев, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін. ; за заг. ред. О.М. Джужи. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.

Зеер Э.Ф. Кризисы профессионального становления личности / Э.Ф. Зеер, Э.Э. Сыма- нюк // Психологический журнал. - Том 18. - 1997. - № 6. - С. 35-44.

Кудрявцев В.Н. Механизмы социальной деформации / В.Н. Кудрявцев // Вопросы философии. - 1989 г. - № 3.

Льовочкін В.А. Актуальні проблеми реформування кримінально-виконавчої системи України / В.А. Льовочкін // Соціальна політика і соціальна робота. - 2002. - № 1-2. - С. 6-18.

Медведев В.С. Професійна деформація співробітників пенітенціарних установ / С. Медведев. - К. : РВВ КІВС при УАВС, 1996. - 80 с.

Медведев В.С. Психологічна підготовка персоналу в умовах реформування пенітенціарної системи України / В.С. Медведев // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. - 1997. - № 2. - С. 92-95.

Некрасова М.Н. Влияние профессиональной деформации личности юриста на формирование конечных выводов по делу / М.Н. Некрасова // Вопросы осуществления правосудия в СССР : межвузовский сборник. - Калининград : Калинингр. гос. ун-т., 1979. - Вып. 7. - 40-54.

Новиков Б.Д. Психологические особенности возникновения профессиональных деформаций сотрудников исправительно-трудовых учреждений : дисс. канд. психол. наук / Б.Д. Новиков. - Тверь, 1993.

Психологические проблемы профессиональной деятельности / Отв. ред. Дикая Я.Г., Банковский А.Н. : АН СССР. Институт психологии. - М. : Наука, 1991.

Размещено на Allbest.ru