Система знань про рефлексію як елемент рефлексивної компетентності особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.923.2

Система знань про рефлексію як елемент рефлексивної компетентності особистості

Савченко О.В.

В статті розглядається внутрішня структура системи знань суб'єкта про рефлексію як елемент рефлексивної компетентності, що входить до складу інформаційного її компонента. Визначені три домени інформації та операціоналізовані наступні рівневі властивості системи: суб'єктна активність, об'єм знань, широта знань певного домену, усвідомленість знань, ступінь узагальнення знань, відкритість системи знань. Джерел - 5.

Ключові слова: рефлексивна компетентність, інформаційний компонент, система знань, експліцитні знання, імпліцитні знання.

Савченко Е.В.

Система знаний про рефлексию как элемент рефлексивной компетентности личности

В статье рассматривается внутренняя структура системы знаний субъекта о рефлексии как важный элемент рефлексивной компетентности, который входит в состав ее информационного компонента. Определены три домена информации и операционализированы следующие уровневые характеристики системы: субъектная активность, объем знаний, широта знаний определенного домена, осознанность знаний, степень обобщения знаний, открытость системы знаний. Источников - 5.

Ключевые слова: рефлексивная компетентность, информационный компонент, система знаний, эксплицитные знания, имплицитные знания.

Savchenko E.V.

The system of knowledge about the reflection as an element of the personality's reflective competence

The article deals with the internal structure of the subject's system of knowledge about the reflection as an element of the reflective competence which is a part of the information component. We identified three information's domains and operationalized such properties: a level of the subjective activity, a scope of knowledge, a level of the knowledge's breadth, a level of the knowledge's awareness, the degree of the knowledge's generalization, a level of the openness of the knowledge's system. Sources - 5.

Key words: reflective competence, information component, a system of knowledge, explicit knowledge, implicit knowledge.

Постановка проблеми. О.А. Поліщук, надаючи одне з перших визначень поняттю «рефлексивна компетентність», пов'язала дану якість особистості з можливостями суб'єкта ефективно і адекватно здійснювати рефлексивні процеси та реалізовувати рефлексивні здібності. Високий розвиток рефлексивної компетентності забезпечує досягнення максимальної ефективності та результативності основної діяльності. Саме рефлексивна компетентність в ході розумового процесу забезпечує організацію різних форм рефлексивної активності для розв'язання тих протиріч, що виникають в процесі вирішення різних проблемних питань. В структурі рефлексивної компетентності ми визначаємо чотири відносно незалежні компоненти, кожен з яких вносить свій вклад в реалізацію її головної функції, здійснення організації та контролю різних форм рефлексивної активності суб'єкта. Нами виокремленні такі складові: інформаційний, інструментальний, оцінно-мотиваційний та поведінковий компоненти.

Інформаційний компонент рефлексивної компетентності забезпечує адекватне розуміння проблеми за рахунок актуалізації впорядкованої системи знань суб'єкта про саму рефлексію як загальну здібність психіки, про власні рефлексивні здатності, про себе як суб'єкта рефлексивної активності. Отже, система знань суб'єкта про рефлексію та рефлексивні властивості особистості розглядається нами як важливий елемент рефлексивної компетентності, що входить до складу інформаційного компонента. Система знань суб'єкта поєднує декілька змістовних доменів, які містять інформацію про загальні властивості рефлексії як базової властивості свідомості людини (декларативні знання), про особливості функціонування різних форм рефлексивної активності та розвитку рефлексивних здібностей (процедурні знання), про підстави рефлексії, умови застосування рефлексивної активності, переваги, що надають особистості розвинуті рефлексивні здібності (умовні знання).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідники, що аналізують структуру рефлексивної компетентності або всієї рефлексивної діяльності, визнають центральну роль знань суб'єкта в її організації та розвитку. З поширенням досвіду зростає об'єм знань, а також відбувається реорганізація їх в інтегративну систему, що впливає на характер та рівень розвиненості інших компонентів компетентності. Т.В. Дмитрієва, Н.П. Максимченко, А.В. Хуторський, Г.П. Щедровицький визначали знання про рефлексію як важливу умову реалізації рефлексивної активності. Систему знань як важливий компонент рефлексивноїкомпетентності виокремлювали О.В. Гулєєва, Л.Є. Калиніна, Ю.В. Кушеверська, І.В. Остапенко, Г.О. Полякова, Т.М. Яркіна та ін. інформація знання рефлексія особистість

Знання, які зберігаються в довгостроковій пам'яті, приймають активну участь в конструюванні ментальних репрезентацій задач. Як підкреслював Т. Ікегамі, сприймаючий суб'єкт активізує «особистісно пов'язані структури знань..., в термінах яких інформація сприймається, кодується та зберігається» [3, с. 116].

Під системою знань розуміється активно функціонуюча структура, що структурована за певними областями використання (доменами). В даній структурі можна виокремити декларативні знання, представлені в пропозиційній формі, як судження, функцією яких є відображення якісних та кількісних характеристик об'єктів та явищ, процедурні знання, що відображають інформацію стосовно операцій та засобів перетворення декларативних знань, та умовні знання, які розкривають особливості застосування придбаної інформації. Якщо декларативні знання асоціюються з питанням «що?», тобто з фактами та даними, то процедурні знання - з питанням «як?», тобто з засобом дії. Процедурні знання завжди «полуабстрактні», прив'язані до певного домену, або групи доменів [3]. Умовні знання пов'язані з питанням «навіщо?», оскільки активізують ті відомості, які допомагають людині зрозуміти смисл отриманої інформації, пов'язати дані з певними ситуаціями та сферами їх можливого застосування.

Мета статті - визначити особливості структурної організації системи знань суб'єкта про рефлексію та різні її форми як важливого елемента рефлексивної компетентності особистості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. На когнітивному рівні функціонування рефлексивної компетентності інформаційний компонент представлений системою знань суб'єкта про рефлексію та рефлексивні властивості особистості. Систему знань ми розглядаємо як когнітивну структуру певного рівня організації, що поєднує декілька змістовних доменів інформації, представленої в різних формах (експліцитна та імпліцитна).

Ми розглядаємо три достатньо незалежні змістовні домени системи знань суб'єкта про рефлексію та рефлексивну активність:

- загальні знання про рефлексію як властивість психіки, про специфіку рефлексивної активності;

- знання про засоби регуляції та розвитку різних форм рефлексії;

- знання про підстави рефлексивної активності, про переваги її застосування.

Також нами були виокремлені дев'ять структурних властивостей, що відображають особливості організації системи знань: зв'язність, асоціативність, об'єм, структурованість, активність, готовність, усвідомленість, узагальненість, широта та відкритість системи знань новій інформації.

Розроблена нами анкета «Рефлексія, рефлексивні здібності особистості», що містила 17 питань та 4 шкали абсолютної оцінки, дозволила зібрати дані щодо наповненості інформацією трьох змістовних доменів системи, а також визначити структурні особливості її організації. Нами були операціоналізовані наступні властивості системи знань суб'єкта про рефлексію та рефлексивну активність:

- рівень суб'єктної активності в відтворенні інформації (відображає рівень активності знань та їх готовність до відтворення відомостей);

- об'єм знань в певному змістовному домені (ємнісна характеристика);рівень широти знань певного змістовного компоненту системи (міра наповненості домену різносторонньою інформацією);

- рівень усвідомлення знань (міра зрозумілості, відповідності інформації, що відтворює суб'єкт, реальним фактам, науковим даним);

- рівень узагальнення знань про специфіку рефлексії як властивості особистості (відображає рівень організації поняттєвої структури поняття «рефлексія» за критерієм абстрактність - конкретність);

- рівень відкритості системи знань суб'єкта про особливості рефлексії, рефлексивної активності (ступінь готовності системи поповнювати ся новою інформацією, що суперечить існуючим даним).

Характер структурованості системи знань представлений трьома показниками, які відображають рівень сформованості кожного змістовного компоненту системи.

1. Рівень сформованості знань про специфіку рефлексивної активності - показник, який відображає характер організації змістовного компоненти системи знань, якій містить декларативні знання про рефлексію як важливу властивість свідомості суб'єкта, про основні її структурні та функціональні властивості. Даний показник враховує три структурні властивості системи знань: рівень суб'єктивної активності, об'єм знань та рівень усвідомлення знань даного домену.

2. Рівень сформованості знань про засоби регуляції та розвитку різних форм рефлексії - показник, який відображає характер організації змістовного компоненти системи знань, якій містить процедурні знання про засоби контролю різних форм рефлексивної активності та розвитку рефлексивних здібностей. Даний показник враховує три структурні властивості системи знань, а саме: загальний об'єм знань та об'єм знань окремих змістовних доменів, що містять інформацію про засоби стимулювання та розвитку рефлексії, а також про умови, що вимагають регуляції активності.

3. Рівень сформованості знань про підстави рефлексивної активності, про переваги її застосування - показник, який відображає характер організації змістовного компоненти системи знань, якій містить знання про умови позитивного та негативного впливу рефлексивної активності на діяльність суб'єкта, на його властивості. Даний показник враховує три структурні властивості системи знань: рівень суб'єктивної активності, об'єм знань та рівень відкритості системи знань.

Нами був введений єдиний показник загального рівня сформованості системи знань, який відображає характер організації усієї системи знань, що поєднує декларативні, процедурні та умовні знання суб'єкта про рефлексію та рефлексивну активність, враховує важливі структурні властивості сформованості кожного змістовного компоненту (активність суб'єкта в відтворенні знань та об'єм знань) та усієї системи (рівень усвідомленості знань та відкритість системи новій інформації).

У дослідженні взяли участь 450 досліджуваних юнацького віку (від 15 до 25 років), вибірка формувалася методом репрезентативного моделювання. До складу вибірки увійшли школярі старших класів - 77 осіб (17,1%); учні професійного ліцею - 35 осіб (7,8%); студенти Херсонського державного університету - 228 осіб (50,7%); особи з вищою освітою - 76 осіб (16,9%); особи, які мають середню освіту - 34 людини (7,6%).

Отримані статистичні дані за трьома змістовними компонентами системи знань не дозволяють їх порівнювати, оскільки зміст кожного домену відображений в різній кількостіпитань анкети. Однак ми змогли порівняти кількість наданих відповідей на окремі питання. В табл. 1 наведені дані, що відображають характер відповідей осіб юнацького віку на питання першого змістовного блоку анкети, що збирають інформацію стосовно сформованості знань про загальні властивості рефлексії.

Таблиця 1. Статистичні дані за кількісними показниками першого блоку анкети, що відображають наявність знань про специфіку рефлексивної активності

Найбільшу кількість відповідей суб'єкти надавали на питання, що стосувалось цілей рефлексивної активності (М=2,2). Лише 3% осіб не змогли сформулювати відповідь, визначивши з якою метою люди використовують рефлексію, для розв'язування яких завдань вона придатна. Значно мешу кількість відповідей, згідно з критерієм Стьюдента для залежних вимірів (t=2,86; а>0,95), надали досліджувані на питання про ситуації, які потребують рефлексивної активності суб'єктів (М=2,0). Відчувався брак досвіду молодих осіб в описуванні ситуацій, в визначенні їх типу, що заважало їм виокремлювати незалежні види обставин, які стимулюють суб'єктів до застосування рефлексії. Найбільш складно досліджуваним було визначати форми прояву рефлексивної активності, в середньому було зафіксовано 1,7 прикладів в кожному протоколі, та виокремлювати операційні складові, поступовий перебіг яких і формує рефлексивний процес (М=1,6). Дані свідчать, що особи юнацького віку мало замислюються над тим, як відбувається рефлексія, які форми щоденної активності можна віднести до категорії «рефлексивна активність». 24% досліджуваних не змогли назвати жодної форми прояву, попри те, що в тексті анкети були наведені приклади, а 18,9% молодих людей не змогли визначити операційні складові процесу рефлексії.

Підсумовуючи, ми можемо стверджувати, що рівень знань про специфіку рефлексії у осіб юнацького віку - низький, особливо бракує інформації відносно форм прояву рефлексивної активності та її складових. Відсутність інформації з цих питань може суттєво ускладнити здійснення моніторингу рефлексивної активності та контролю її перебігу.

В табл. 2 наведені середні значення за кількісними показниками відповідей на другий блок анкети, що досліджує змістовний компонент системи знань суб'єкта, пов'язаний з інформацією про засоби регуляції активності та розвитку рефлексивних здібностей. Отримані середні значення свідчать про низький рівень обізнаності осіб юнацького віку стосовно засобів пливу на рефлексивну активність. Найбільшу кількість відповідей досліджувані надали на питання «Якими способами вчителі та батьки можуть допомогти дитині (10-14 років) розвивати в себе рефлексивні здібності?» (М=2,06) та «Якими способами молоді люди (16-20років) можуть самостійно розвивати у себе рефлексивні здібності?» (М=2,02). Значно в меншому об'ємі представлені знання стосовно засобів стимулювання рефлексивної активності (М=1,7), емпіричні значення за критерієм Стьюдента становлять 5,26 (а>0,999) та 4,65 (а>0,999) у порівнянні з кількістю наданих відповідей питання анкети про засоби розвитку.

Відчувається нестача умовних знань в системі, оскільки суб'єкти демонструють низьку обізнаність стосовно ситуацій, які потребують регуляції (посилення або послаблення) рефлексивної активності. Низький рівень розуміння свого минулого рефлексивного досвіду є однією з причин того, що суб'єкти слабко орієнтуються в різних ситуаціях, не усвідомлюють власну унікальну таксономію окремих ситуацій, що заснована на індивідуальному досвіді їх участі в різних формах взаємодії. Відсутність таксономії не дозволяє швидко робити перенесення засобу, що показав свою ефективність в одній ситуації, на інші умови, що, в свою чергу, гальмує процеси навчання та самонавчання.

Отримані дані доказують існування залежності між рівнем сформованості процедурних знань та умовних. Низький рівень одних обумовлює низький рівень інших. Ми припускаємо, що в юнацькому віці головну роль починають відігравати умовні знання, які залежать від об'єму усвідомленого досвіду, оскільки саме вони формують установки на певний засіб реагування в типових ситуаціях, визначають готовність суб'єкта неусвідомлено застосовувати відпрацьовані стратегії та алгоритми поводження.

Відповіді на парні питання, які потребували визначення переваг та недоліків застосування рефлексивної активності, а також сильних та слабких сторін особистості з розвинутими та несформованими рефлексивними здібностями, показали, що суб'єкти більше визначають позитивних аспектів рефлексії, мало замислюючись над ускладненнями, які можуть виникнути при надмірному зануренні у внутрішній світ. Лише 5% досліджуваних не змогли визначитися з перевагами, що надає рефлексія людині, в той час як 24,2% осіб не змогли виокремити жодної проблеми, що виникають у людей з приводу їх рефлексивної активності. Перевага кількості інформації про позитивні аспекти рефлексії над кількістю даних про її негативні наслідки є значущою (t= 11,1; а>0,999), як і перевага інформації про плюси розвитку рефлексивних здібностей над кількістю даних про виникнення імовірних проблем (t=2,62; а>0,95). Отже, особи юнацького віку мало звертають увагу на ускладнення, їм не вистачає знань для прогнозування можливих проблем.

Таблиця 2. Статистичні дані за кількісними показниками другого блоку анкети, що відображають наявність знань про засоби регуляції та розвитку різних форм рефлексії

Дані табл. 3 відображають кількість наданих відповідей на третій блок анкети, що досліджує змістовний компонент системи знань суб'єкта, пов'язаний з інформацією про підстави рефлексивної активності, про переваги її застосування.

Таблиця 3. Статистичні дані за кількісними показниками третього блоку анкети, що відображають наявність знань про підстави рефлексивної активності

1. Величковський Б. М. Когнитивная наука : Основы психологии познания : в 2 т. - Т. 2 / Борис М. Величковский. - М. : Смысл : Издательский центр «Академия», 2006. - 432 с.

2. Выготский Л. С. Мышление и речь / Л. С. Выготский // Собрание сочинений: В 6-ти т. Т II. Проблемы общей психологии / Под ред. А.Р. Лурия, М.Г. Ярошевского. - М. : Педагогика, 1982. - С. 6-361.

3. Когнитивная психология : Учебник для вузов / Под ред. В. Н. Дружинина, Д. В. Ушакова. - М. : ПЕР СЭ, 2002. - 480 с.

4. Мохова С. Б. Психологические исследования имплицитных знаний / С. Б. Мохова // Психологическая наука и образование. - 2004. - №4. - С. 28-34.

5. Савченко О. В. Структурні компоненти процесу поняттєвого мислення : Монографія / О. В. Савченко. - Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2012. - 264 с.

Размещено на Allbest.ru