Контент-аналіз поняття "асертивність"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контент-аналіз поняття «асертивність»

Дріга Т.Г.

Анотація

асертивність поведінковий психологічний особистість

У статті розглянуто дефініції поняття «Асертивність». Результати контент-аналізу поняття «Асертивність» конвертовані в «формулу» асертивної поведінки. Наведено категорії, що розкривають психологічний зміст асертивності. Запропоновано формат технології формування асертивності. Джерел - 8.

Ключові слова:контент-аналіз, асертивність, спрямованість, права, відповідальність, співробітництво, взаємодія, довіра.

Аннотация

Дрига Т.Г. Контент-анализ понятия «Ассертивность»

В статье рассмотрены дефиниции понятия «Ассертивность». Результаты контент- анализа понятия «Ассертивность» конвертированы в «формулу» ассертивного поведения. Приведены категории, раскрывающие психологическое содержание ассертивности. Предложен формат технологии формирования ассертивности. Источников - 8.

Ключевые слова: контент-анализ, ассертивность, направленность, права, ответственность, сотрудничество, взаимодействие, доверие.

Annotation

Driga T.G. Content analysis of the concept of «Assertiveness»

The article deals with the definition of the concept of «assertiveness». The results of a content analysis of the concept of "Assertiveness converted into the formulation of assertiveness. Category analyzed, revealing the psychological content of the concept of assertiveness. Proposed format formation technology assertiveness. Sources - 8.

Key words: content analysis, assertiveness, orientation, rights, responsibility, cooperation, collaboration, trust.

Постановка проблеми. В даний час поняття «асертивність» трактується неоднозначно і представляється дискусійним незважаючи на активне використання даного терміну в соціологічних, психологічних, педагогічних та інших дослідженнях. Інтерес наукового співтовариства до проблеми асертивності і відсутність єдиного понятійного апарату дозволяють говорити про актуальність подальших досліджень у цьому напрямку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В рамках дослідження проблеми асертивності існує два основних напрямки. Прихильники першого напрямку акцентують увагу на зовнішній поведінковій моделі успішної людини (М. Джеймс, В. Каппоні, Г. Фенстрейхейм та ін.), а другого - гуманістичні психологи - висвітлюють внутрішній світ людини, її екзистенційний стан. (Е. Берн, А. Солтер, Е. Шостром та ін.). Вироблені в рамках цього напрямку уявлення про конструктивну і зрілу особистість вносять істотний внесок у розуміння феномену асертивності. Вітчизняні учені розглядають особистість як самостійний суб'єкт життєдіяльності з точки зору взаємовідносин суб'єкта і світу. (К. Абульханова-Славська, Б. Братусь, А. Брушлинський, С. Рубінштейн та ін.). З цієї точки зору, поведінка особистості дозволяє визначати її як суб'єкт соціальних відносин. Проте, слід визнати, що ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі немає загальноприйнятого визначення поняття «асертивність». Тому проблема дослідження природи асертивності є актуальною як з соціальної, так і з наукової точки зору.

Мета статті - визначити «формулу» асертивної поведінки як системи певних поведінкових реакцій; позначити механізми формування асертивності у структурі особистості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Поставлені цілі досягаються шляхом вирішення двох завдань:1) контент-аналізу поняття «Асертивність»; 2) визначення психологічного змісту асертивності.

І. Контент-аналіз поняття «Асертивність»

Визначення поняття «Асертивність» в роботах вітчизняних і зарубіжних авторів:

1) ... оптимальний, конструктивний спосіб міжособистісної взаємодії (А. Solter);

2) ... автономія, незалежність від зовнішніх впливів і оцінок, здатність самостійно регулювати власну поведінку (В. Каппоні);

3) ... мета досягається активно, проте не порушуються права інших людей; поведінка, при якій досягається взаємний баланс інтересів, використовувані засоби допомагають прийняттю вигідного рішення (А. Федоров); ... відмова від опори на чужі думки і оцінки, вільна поведінка в будь-яких обставинах життя у відповідності зі своїми власними настроями, мотивами і інтересами (Е. Хохлова);

4) ... відстоювання і захист своїх прав (Г. Крайг);

5) ... вираження індивідом почуттів, пропозицій про легітимних змінах та встановленні зворотного зв'язку (Д. Ньюстром);

6) ... саморух або просування своєї волі; вміти наполягати на своєму, переконувати, конструктивно вирішувати міжособистісні протиріччя (А. Анцупов);

7) ... переконання у власній ефективності, заснованому на самоповазі і власній значущості; самоактівація і саморегуляція (А. Бандура);

8) ... здорова і зріла особистість з виробленою позицією ненасильства; здатність бути самим собою, виражена в потребах росту і розвитку; дотримання особистістю морально- етичних норм поведінки, що забезпечують здатність адекватно сприймати індивідом певну соціальну роль (Є. Хохлова);

9) ... говорити «ні»; відкрито говорити про почуття і потреби; вміти встановлювати контакти, починати і закінчувати бесіду; відкрито висловлювати позитивні і негативні почуття (Р. Лазарус);

10) ... сила, з якою людина наполягає на своєму, відстоює свої права (Р. Мей);

11) ... наявність самоповаги і поваги до інших, а також здатність прийняти на себе відповідальність за свою поведінку (С. Стаут);

12) ... поважає і цінує себе; діє рішуче, чесно і дружелюбно (М. Дойч);

13) ... адекватно висловлює почуття, відкрито висловлює переконання і думки, захищає свої особисті права (С. Стайн);

14) ... адекватний рівень мотивації досягнень, почуття впевненості в собі, емоційно- ціннісні установки, які, інтегруючись, трансформуються в почуття власної гідності і самоповагу (С. Герасіна);

15) ... знає свої власні права, користується ними, і, при необхідності, захищає свої права; визнає, що оточуючі мають такі ж права і прагне будувати взаємини з ними без порушення їх прав (М. Сміт);

16) ... вміння особистості впевнено і гідно поводитися, наполегливо відстоювати свої права або точку зору, не нехтуючи правами інших (С. Степанов);

17) ... відповідає за власну поведінку, демонструє самоповагу і повагу до інших, позитивний, слухає, розуміє і намагається досягти компромісу (В. Каппоні);

18) ... самоствердження без вихваляння або удаваної скромності; впевнений захист своїх інтересів або своєї точки зору з урахуванням думок інших людей (http: //eslovar. com.ua/bolshaya_psihologicheskaya_entsiklopediya);

19) ... здатність не залежати від зовнішніх впливів і оцінок, самостійно регулювати власну поведінку і відповідати за неї (А. Леонтьєв);

20) ... здатність людини впевнено і з гідністю відстоювати свої права, не зневажаючи при цьому прав інших; пряма, відкрита поведінка, що не має на меті завдати шкоди іншим людям (С. Мещерякова);

21) ... свобода від чужої волі, самовизначеність; робиш те, що ти хочеш, ні в чому не утискаючи оточуючих людей (А. Азовська);

22) ... філософія особистої відповідальності; тобто ми відповідальні за власну поведінку і не маємо права звинувачувати інших людей за нашу реакцію на їхню поведінку (С. Стаут); ... конструктивний спосіб міжособистісної взаємодії, що спирається на принципи гуманізму, при цьому заперечується маніпуляція, жорстокість і агресія по відношенню до іншої людини (С. Бішоп).

1.2 Результати контент-аналізу поняття «Асертівність» (див. табл. 1).

Результати контент-аналізу показали, що у вищенаведених визначеннях асертивності лідирує слово «свої» (21), на другому місці - «права» (13), на третьому місці - «інші» (10) і «поведінка» (10), далі в порядку убування ідуть слова «відстоювати» (8), здатності (6), мета (4), досягати (4) і т. д.

Таблиця 1. Результати контент-аналізу поняття «Асертивність»

ІІ Визначення психологічного змісту і механізмів формування асертивності

2.1. Частота зустрічаємості слів, що характеризують спрямованість особистості в індивідуальній та груповій роботі у визначеннях асертивності (див. табл. 2; рис. 2).

Таблиця 2. Частота зустрічаємості слів, що характеризують спрямованість особистості в індивідуальній та груповій роботі у визначеннях асертивності

Як бачимо, слова, що відзначають спрямованість особистості «на себе», «на інших», «на завдання» приблизно співвідносяться як 4 : 2 : 1.

Спрямованість «на себе», означає внутрішнє, а не зовнішнє джерело мотивації, свободу вибору цілей, різноманітність засобів їх досягнення, менший контроль сім'ї, клану та інших авторитетів. Спрямованість «на інших» означає ступінь прагнення або схильності індивіда задовольняти потреби та очікування інших. Спрямованість «на завдання» проявляється у прагненні людини, незважаючи на труднощі, досягти цілей діяльності.

Переважаюча орієнтація «на себе» загрожує тим, що людина може стати нечутливою до прав і почуттів інших людей. В результаті у неї може виникнути тенденція до авторитарного маніпулювання оточуючими, заснована на внутрішньому відчутті власної «правоти». Переважаюча орієнтація «на інших» загрожує тим, що основним методом спілкування людини стане маніпулятивна догода оточуючим з метою забезпечення їхньої незмінної прихильності та прийняття.

Дослідження науковців показали, що найбільш ефективно діють люди, мотивовані «на завдання», менш ефективно - «на інших» і ще менш ефективно - «на себе» [2; 3]. Очевидно, що особистість виявиться найбільш ефективною, якщо її власні інтереси збігаються або підтримуються поставленим в ході спільної діяльності завданням.

Рис. 2. Діаграма частоти зустрічаємості слів, що характеризують спрямованість особистості в індивідуальній та груповій роботі у визначеннях асертивності

2.2. Частота зустрічаємості слів, що визначають характер міжособистісної взаємодії у визначеннях асертивності (див. табл. 3). Ці дані також наочно представлені на рис. 3-4.

Поняття «Права» і «Відповідальність», що характеризують характер міжособистісної взаємодії, по частоті у визначеннях асертивності приблизно співвідносяться як 6 : 1. Цей результат цілком співвідноситься зі змістом декларації права і відповідальності ассертивної особистості [6]: - Ви маєте право судити про власну поведінку, думки, емоції і брати відповідальність за їх наслідки на себе.

Рис. 3. Діаграма частоти зустрічаємості слів «Права» і «Відповідальність» у визначеннях асертивності

Рис. 4. Діаграма частоти зустрічаємості слів, що характеризують зміст поняття «Поведінка» у визначеннях асертивності

Ви маєте право не виправдовуватися, не вибачатися за свою поведінку.

Ви маєте право вирішувати, чи повинні ви брати на себе відповідальність за чужі проблеми (чи є вам діло до чужих проблем).

Ви маєте право передумати, змінити свою думку.

Ви маєте право робити помилки і відповідати за них.

Ви маєте право не залежати від того, як до вас ставляться інші.

Ви маєте право сказати: «Я не знаю».

Ви маєте право бути нелогічним у прийнятті рішень.

Ви маєте право сказати: «Мені наплювати», «Мене не цікавить», «Мене не хвилює».

Таблиця 3. Частота зустрічаємості слів, що визначають характер міжособистісної взаємодії у визначеннях асертивності

Контент-аналіз поняття «Поведінка» у визначеннях асертивності показав, що провідним шляхом міжособистісної взаємодії є установка на співпрацю, що передбачає способи продуктивного сполучення намірів обох партнерів. Співпраця означає, що особистість бере участь у пошуках рішення, прийнятного для всіх учасників взаємодії, але активно відстоює при цьому свої інтереси. Передбачається відкритий обмін думками, зацікавленість всіх учасників конфлікту у виробленні загального рішення.

Отже, результати контент-аналізу поняття «Асертивність» можна впевнено конвертувати в трикомпонентну «формулу» асертивної поведінки:

1) спрямованість («на себе»: «на інших»: «на завдання») - 4: 2: 1;

2) знання («Права»: «Відповідальність») - 6 : 1;

3) стиль поведінки - співпраця.

Зміст знань людини про себе з початкових етапів формування мають свій «вихід» через характер її (людини) активності, спрямованої на співвідношення поведінки вимогам ситуації, очікуванням інших людей, на актуалізацію особистішого психологічного ресурсу відповідно до особливостей міжособистісної взаємодії. У той же час, в будь активності має місце прояв певного рівня довіри до себе [1]. Довіра до себе загалом виступає фундаментальною умовою повноцінного оволодіння собою, входить в структуру здатності прогнозувати результати своєї життєдіяльності, визначає рівень адекватності критичних позицій по відношенню до самого себе, впливає на вибір стратегій досягнення цілей у відповідності з внутрішніми особистісними смислами.

На думку Лумана, довіряючи собі, можна фіксувати майбутнє в сьогоденні, завдяки побудові уявлень про те, яким має бути майбутнє, наступне за вжитими в сьогоденні діями [4]. Людина, здатна довіряти собі, - незалежна, упевнена у собі, орієнтована на досягнення в різних сферах життя, здатна враховувати свій минулий досвід і співвідносити його з планами на майбутнє. Така людина вміє керувати собою, схвалює власні плани і бажання, вірить у їх безумовне здійснення.

Отже, сформований рівень довіри до себе є умовою розвитку асертивності особистості. Якщо охарактеризувати особистісно-психологічні властивості людини, у якої недостатньо розвинено довіру до себе, то це насамперед особистість, нездатна нести відповідальність за себе і своє життя, яка шукає постійної підтримки зовні - в обставинах і в інших людях. Така людина виявляється нездатною до самостійного прийняття рішень. У результаті людина перетворюється в зручний об'єкт маніпуляції з боку інших, від яких вона відчуває залежність, бо її самооцінка залежить від оцінки оточуючих людей [5].

Отже, психологічний зміст асертивності змістовно розкривається за допомогою таких категорій: 1) спрямованість; 2) взаємодія; 3) довіра.

Висновки

Формування асертивності - творчий, багатоаспектний процес. По-перше, особистості необхідно розібратися в собі (усвідомити, наскільки її поведінка визначається її власними уподобаннями і стимулами, а наскільки - низьким рівнем довіри до себе - наслідком минулого досвіду (активно негативним раннім досвідом, відсутністю/недостатністю позитивного досвіду, навіюваними установками). Цей етап включає діагностичний і, за потребою, корекційно-відновлювальний блоки. По-друге - оволодіти необхідним і достатнім обсягом психологічних знань і комунікативних умінь. По-третє - формувати навички асертивної поведінки. Основні цілі розвитку асертивної поведінки реалізуються через певні соціальні ситуації, які формуються у рольовій грі або реальних умовах.

Література

1. Варій М.Й. Загальна психологія. Навчальний посібник / М. Й. Варій. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 968 с.

2. Дуда С.Т. Мотивація та результативність праці персоналу підприємства: їх сутність та взаємозв'язок / С.Т. Дуда, Х.Р. Кіцак // Науковий вісник НЛТУ України : Збірник науково- технічних праць. - 2010. - Вип. 20.14. - С. 188-193.

3. Клименко М.П. Мотивація управлінського персоналу в реалізації загальної стратегії підприємства / М.П. Клименко, О.О. Філатова // Сталий розвиток економіки. - 2011. - № 5.

- C. 81-85.

4. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей теории / Н. Думан. - СПб. : Наука, 2007. - С. 648.

5. Скрипкина Т.П. Доверие к себе как условие развития личности / Т.П. Скрипкина // Вопр. психологии. - 2002. - № 1.

6. Смит Мануэль Дж. Тренинг уверенности в себе / Мануэль Дж. Смит; пер. с англ. - СПб. : ИК «Комплект», 1997. - 244 с.

7. Философская энциклопедия [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://dic.academic.ru/dic.nsiyenc philosophy

8. Solter A. Conditioned reflex therapy/ A. Solter. - New-York : Capricorn, 1949. - 543 p.

Транслітерація

1. Variy M.Y. Zagalna psihologiya. Navchalniy posibnik / M.Y. Variy. - K. : Tsentr uchbovoi literature, 2007. - 968 s.

2. Duda S.T. Motivatsiya ta rezuhatiivnist pratsi pidpriemstva: ih sutnist ta vzaemozv'yazok / S.T. Duda, H.R. Kitsak // Naukoviy visnik NLTU Ukraini : Zbirnik naukovo-tehnichnih prats. - 2010. - Vip/ 20.14. - S. 188-193.

3. Klimenko M.P. Motivatsiya upravlinskogo personal v realizatsii zagalnoi strategii pidpriemstva / M.P. Klimenko, O.O. Filatova // Sttaliy rozvitok ekonomiki. - 2011. № 5. - С. 81-85.

4. Luman N. Sotsialnie sistemi. Ocherk obschey teorii / N. Luman. - SPb. : Nauka, 2007. - S. 648.

5. Skripkina T.P. Doverie k sebe kak uslovie razvitiya lichnosti / T.P. Skripkina // Vopr. Psihologii.

- 2002. - № 1.

6. Smit Manuel Dzh. Trening uverenosti v sebe / Manuel Dzh. Smit; per. S angl. - SPb. : IK «Komplekt», 1997. - 244 s.

7. Filosofskaya entsiklopediya [Elektronniy resurs]. - Rezhimdo stupa:

http ://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philo sophy

8. Solter A. Conditioned reflex therapy/ A. Solter. - New-York : Capricorn, 1949. - 543 p.

Дріга Тетяна Григорівна - кандидат психологічних наук, доцент кафедри гуманітарної і фундаментальної підготовки Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Сєвєродонецьк.

Размещено на Allbest.ru