Соціально-психологічні умови оптимізації ставлення батьків до дитини в умовах сімейної взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні умови оптимізації ставлення батьків до дитини в умовах сімейної взаємодії

Кравченко К.В.

В статті представлено основний зміст соціально-психологічної програми оптимізації ставлення батьків до дитини як чинника успішності їх взаємодії у дошкільному віці, що базується на принципах системності, динамічності, ампліфікації, комплексності, партнерської (суб'єкт-суб'єктної взаємодії), перспективності та зворотного зв'язку. Показано, що впровадження програми сприяло вибору конструктивної форми дитячо-батьківської взаємодії, формуванню прийомів ефективної комунікації, розвитку самопізнання, взаєморозуміння, навичок співробітництва та авторитетно-довірливих стосунків, що відбувалося шляхом цілеспрямованого та комплексного впливу на всі структурні складові батьківського ставлення до дитини-дошкільника та дозволило оптимізувати його.

Кравченко К.В.

Социально-психологические условия оптимизации отношения родителей к ребенку в условиях семейного взаимодействия

В статье представлено основное содержание социально-психологической программы оптимизации отношение родителей к ребенку как фактора успешности их взаимодействия в дошкольном возрасте, основанной на принципах системности, динамичности, амплификации, комплексности, партнерского (субъект-субъектного взаимодействия), перспективности и обратной связи. Показано, что внедрение программы способствовало выбору конструктивной формы детско-родительского взаимодействия, формированию приемов эффективной коммуникации, развития самопознания, взаимопонимания, навыков сотрудничества и авторитетно-доверительных отношений, что происходило путем целенаправленного и комплексного воздействия на все структурные составляющие родительского отношения к ребенку-дошкольнику и позволило оптимизировать его. комунікація батьківський довірливий

Ключевые слова: социально-психологические особенности отношения родителей к ребенку, типы родительского отношения, формы детско-родительского отношения, социально-психологические критерии успешности детско-родительского взаимодействия, дошкольный возраст.

Kravchenko K.V.

Socially-psychological conditions of optimization of parents to the child in terms of family interaction

A psychosocial program designed for optimizing parents' attitudes towards preschool aged children as a factor of successful interaction is grounded on principles of systemacy, dynamism, amplification, complexity, associate (subject-subject) interaction, availability, and feedback. The program proved to be effective as to selecting constructive forms of child-parent interaction, developing associate attitudes towards children, improving self-discovery, mutual understanding, cooperation skills as a result of hormic and complex influence on cognitive-appraisal, value- motivational, and emotive-behavioral components ofparents' attitudes.

Key words: psychosocial peculiarities of parents' attitudes towards children, types of parents' attitudes, forms of child-parent interaction, psychosocial criteria of successful child-parent interaction, preschool age.

Ключові слова: соціально-психологічні особливості ставлення батьків до дитини, типи батьківського ставлення, форми дитячо-батьківської взаємодії, соціально-психологічні критерії успішності дитячо-батьківської взаємодії, дошкільний вік.

Актуальність проблеми. Динамічність сучасних подій (економічна криза, переоцінка суспільних та індивідуальних цінностей, негативні зміни в сім'ях, зокрема зниження їх інтегративності, конфліктні стосунки подружжя, порушення емоційних зв'язків між батьками і дитиною, деструктивні форми батьківства), відображається на стані сім'ї, ставленні батьків до своєї дитини, призводить до проблем у їх взаємодії. Негативні соціально-психологічні наслідки цього процесу спотворюють розвиток дитини на всіх вікових етапах. Проте найбільш чуттєвим до ситуації змін у сім'ї, дисгармонії в батьківському ставленні є дошкільний вік, коли дитина набуває перший досвід соціальної та емоційної взаємодії, порушення якої особливо негативно впливає на становлення її особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробка означеної проблематики здійснювалося за такими напрямками: дослідження ролі відносин із близькими у розвитку дитини (Б. Ананьєв, О. Арнаутова, Л. Божович, Г. Варга, Л. Виготський, Д. Ельконін, І. Кон, О. Леонтьєв, М. Лісіна та ін.) [2; 5-7; 8-10; 12]; визначення типів і стилів сімейного виховання й особливостей їх впливу на психічний розвиток дітей (Б. Андреєва, Т. Гаврілова, Е. Еріксон, А. Захаров, Г. Крайг, В. Мухіна, Н. Синягіна, С. Щербакова та ін.) [1; 11; 13; 17]; вивчення ролі батьківської відповідальності за розвиток дитини дошкільного віку (О. Хартман) [16]; виокремлення соціально-педагогічних засад формування усвідомленого ставлення батьків до прав дитини (Ю. Акименко, Н. Шевченко); розкриття залежності інтелектуального розвитку дитини від складу сім'ї, особливостей спілкування з нею і змістом батьківського ставлення (Т. Архіреєва, О. Лаврик, С. Небикова, О. Скоблик, Т. Тихомірова та ін.) [3; 4]; визначення зв'язку соціально-психологічного типу позиції батька з самооцінкою дошкільників (М. Удальцова) [15]; з'ясування психологічних особливостей ставлення батьків до дітей з особливими потребами (О. Горецька, С. Томчук, О. Чарова), зокрема психолого-педагогічних основ формування емоційно-особистісного ставлення батьків до дитини з аутизмом (О. Борисенко, Н. Жигайло).

Водночас у більшості робіт простежується загальна тенденція розглядати ставлення батьків до дитини як відносно стабільне явище впродовж тривалого часу, без урахування об'єктивних і суб'єктивних змін, які відбуваються у їхній взаємодії. Крім того, дослідження з вказаної проблематики носять фрагментарний характер і здебільшого виконані в межах робіт психолого-педагогічного та соціально-педагогічного профілю.

Мета статті - розкрити соціально-психологічні умови оптимізації ставлення батьків до дитини як чинника успішності їх взаємодії у дошкільному віці.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс методів: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових й емпіричних досліджень з проблеми ставлення батьків до дитини дошкільного віку та особливостей такої взаємодії, а також їх узагальнення, класифікація й систематизація; спостереження (карта спостереження "Дитина очима дорослого" О. Романова); структуроване інтерв'ю; анкетування (анкета дослідження особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії О. Захарової); праксиметричні методи на вивчення творчих робіт (методика "Батьківський твір" (Г. Бурменська,

О. Захарова, О. Карабанова, Г. Шведовська); психодіагностичні методики дослідження: опитувальник "Взаємодія батьки-діти" (І. Марковська), "Шкала сімейного оточення" (Famil Environmental Skale (FES)) (Р. Мус, в адаптації С. Купріянова), тест-опитувальник батьківського ставлення (Г. Варга, В. Століи), опитувальник "Батьківські позиції" (Є. Пороцька, В. Спиридонов), методика вивчення батьківських установок (Parental Attitude Research Instrument (РАМ)) (Е. Шефер, Р. Белл в адаптації Т. Нещерет), "Кінетичний малюнок сім'ї" (Р. Бернс, С. Кауфман) та "Будинок- Дерево-Людина" (Дж. Бук); методи математичної обробки даних із їх подальшою якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням. Статистична обробка даних і графічна презентація результатів дослідження здійснювалася за допомогою пакета статистичних програм SPSS (версія 13.0).

Дослідницько-експериментальна робота проводилася на базі дошкільних навчальних закладів і складалася з трьох етапів. На першому (пошуковому) етапі здійснено теоретичний аналіз існуючих підходів щодо обраної проблеми, окреслено етапи та методи подальшого дослідження. На другому (емпіричному) етапі - проведено дослідження, спрямоване на визначення форм дитячо-батьківської взаємодії у дошкільному віці та критеріїв її успішності; з'ясування соціально-психологічних особливостей ставлення батьків до дитини-дошкільника за визначеними формами їх взаємодії та його впливу на сприйняття дитиною сімейної ситуації та ставлення до її членів. На третьому (заключному) етапі - розроблено та здійснено аналіз ефективності розробленої соціально-психологічної програми оптимізації ставлення батьків до дитини як чинника успішності їх взаємодії у дошкільному віці; запропоновано систему соціально-психологічного супроводу батьків у забезпеченні їх успішної взаємодії з дитиною в умовах роботи дошкільних навчальних закладів.

У дослідженні взяли участь 116 повних сімей, які мали 127 дітей (68 хлопчиків та 59 дівчат) дошкільного віку (5,7-6,3 років).

На формувальному етапі дослідження із 37 сімей, які виявили деструктивні форми взаємодії з дитиною та неефективні типи батьківського ставлення, було сформовано дві експериментальні підгрупи: ЕГ 1 склали 26 сімей (14 подружніх пар із ІІ групи, 12 - із ІІІ групи) та їх діти (16 хлопчиків та 13 дівчат віком 5,7-6,3 років), які пройшли курс психокорекції; в ЕГ 2 увійшло 12 дітей (7 хлопчиків та 5 дівчат віком 5,9-6,1 років), батьки яких відмовилися від участі у корекційній програмі.

Тривалість психокорекційної роботи становила один рік з періодичністю занять один-два рази на тиждень. Програма включала в себе чотири блоки (три реконструктивно-формувальної спрямованості та контрольний блок), передбачала як симптоматичну, так і каузальну психокорекцію. Основними механізмами корекційної роботи були рефлексія, ідентифікація, проекція.

Перший блок програми передбачав аналіз даних щодо типу батьківського ставлення за формою сімейної взаємодії, а також створення позитивної установки на формувальний вплив, підвищення впевненості у собі та в успіху психокорекції.

Другий блок був орієнтований на розвиток батьківської компетентності та сензитивності, формування мотивів самопізнання і самовдосконалення, корекцію деструктивних внутрішньосімейних стереотипів.

У третьому блоці програми вирішувалися завдання емоційного зближення батьків і дитини в спільній діяльності, закріплення нових способів спілкування в сім'ї, формування позитивної установки на майбутнє, гуманізації дитячо-батьківської взаємодії.

У зазначених реконструктивно-формувальних блоках програми проводилися сімейні консультації, індивідуальна та групова психокорекція. Ефективними формами роботи виявилися соціальне проектування - мій дім, я й оточення, наша сім'я; арттерапія; казкотерапія, пісочна терапія, музикотерапія. Виражена позитивна динаміка в оптимізації ставлення батьків до дитини простежувалася при застосуванні спільної ігротерапії. Дієвими виявилися також роздуми (бесіди) над етичними проблемами; рольове програвання ситуацій; вправи на самопізнання та пізнання своєї дитини; психогімнастика (етюди, пантоміма, міміка) для відтворення окремих (проблемних) форм дитячо-батьківської взаємодії; графічні тести.

По завершенні формувального впливу були створені групи підтримки сімей, з якими обговорювалися стратегії допомоги та підтримки батьків, а також тактика й стратегія їхнього психологічного супроводу в напрямку оптимізації ставлення до дитини. Система соціально- психологічного супроводу батьків у забезпеченні їх успішної взаємодії з дитиною в умовах роботи дошкільного навчального закладу розглядалася на інформаційному, діагностичному, практичному рівнях та передбачала моніторингові заходи.

Контрольний блок програми передбачав оцінку ефективності впроваджених заходів.

З'ясовано, що в ЕГ 1 відбулися істотні зрушення в сприйнятті батьками своєї дитини. У 73% повторних батьківських творів акцент робився на позитивній характеристиці дитини. При описі негативних якостей, батьки намагалися пояснювати їх причину, вказувати перспективи подальшого розвитку дитини і способи побудови конструктивної взаємодії з нею; робився акцент на соціальних навантаженнях, які закладені в соціальних ролях "батька" і "матері".

Визначено, що батьки ЕГ 2 здебільшого не відзначали динаміку змін у поведінці дитини або ж акцентували увагу на окремих позитивних моментах, але вважали, що вони тимчасові та пояснювали ці зрушення віковими особливостями дошкільника. Констатовано, що в більшості їх творів не простежується динамічність і прогностичність батьківської позиції.

В ЕГ 1 зафіксовано статистично значущі відмінності за критерієм х 2 (р<0,01; р<0,05) між результатами першого та другого зрізів щодо проявів типу батьківського ставлення. Так, зменшилася кількість батьків із авторитарною гіперсоціалізацією (з 34,6% до 19,2%), відторгненням (з 30,9% до 15,4%), за типами "симбіоз" (з 19,2% до 11,5%) та "маленький невдаха" (з 11,5% до 7,7%). Значно зросла кількість батьків із таким соціально бажаним типом батьківського ставлення як "кооперація" (з 3,8% до 46,2%). Встановлено, що у батьків ЕГ 1 відзначається співвіднесення образу дитячо-батьківської взаємодії та особливостей образу дитини з реалізацією реальних взаємин із нею (р<0,01). Порівняльний аналіз представленості неефективних типів ставлення до дитини у батьків ЕГ 2 статистично значуших відмінностей за критерієм х 2 до і після формувальних заходів не виявив.

Констатовано позитивний вплив формувальних заходів на сприйняття дитиною сімейної ситуації, свого місця в сім'ї та її образ, а також ставлення до її членів у дітей ЕГ 1. Ймовірнісно зменшилась напруженість та конфліктність між членами сім'ї, що сприяло зниженню тривожності, почуття неповноцінності та ворожості в сімейній ситуації ^крит=14; р<0,05). У ЕГ 1 відбулося налагодження взаємодії у системі "мати-дитина", що сприяло розвитку довільної саморегуляції, емоційної зрілості дитини, а саме зменшенню імпульсивних реакцій, адекватному прояву емоцій у відповідності до соціальних норм та вимог ^крит=11; р<0,05). У ЕГ 2 статистично значущих відмінностей не відбулося. Отже, оптимізація дитячо-батьківської взаємодії потребує заходів системного корекційного впливу.

Висновки

Розроблена соціально-психологічна програма оптимізації батьківського ставлення була спрямована на запобігання використання неефективних його типів, створення нового емоційно насиченого досвіду ставлення батьків до дитини дошкільного віку з розширенням усвідомлення ними функціонального взаємозв'язку власної поведінки з поведінкою дитини. Завданнями реконструктивно-формувальних блоків програми було виявлення порушень у структурі сімейних відносин та побудова мотивації учасників для зміни форми взаємодії; внесення змін, спрямованих на оптимізацію всіх структурних складових ставлення батьків до дитини дошкільного віку.

Впровадження програми сприяло вибору конструктивної форми дитячо-батьківської взаємодії у дошкільному віці, формуванню прийомів ефективної комунікації (прийняття дитини, діалог, зворотний зв'язок), розвитку взаєморозуміння, емоційної єдності, навичок співробітництва та авторитетно-довірливих стосунків, що відбувалося шляхом цілеспрямованого та комплексного впливу на когнітивно-оцінну, ціннісно-мотиваційну, емоційно-поведінкову складові батьківського ставлення та дозволило оптимізувати його.

Система соціально-психологічного супроводу батьків у забезпеченні їх успішної взаємодії з дитиною в умовах роботи дошкільного навчального закладу розглядалася на інформаційному, діагностичному, практичному рівнях та рівні моніторингу. Основними складовими її ефективної реалізації в практику роботи дитячих навчальних закладів визначено організацію соціального середовища як цілісної системи, що забезпечує запуск соціально-психологічних механізмів як засобів інтеріоризації зовнішніх соціальних впливів шляхом використання активних соціально- психологічних форм і методів допомоги, спрямованих на активізацію виховного потенціалу батьків, побудову конструктивної дитячо-батьківської взаємодії за умови задоволення базових соціальних потреб дитини із використанням розвивальних можливостей різних видів діяльності (спілкування, предметно-практичної, ігрової, навчальної, трудової).

Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні психологічних чинників і механізмів ставлення батьків до дітей різних вікових груп та на підставі їхнього гендерного розподілу. Важливим напрямом подальших досліджень є вивчення особливостей динаміки та шляхів соціально-психологічної корекції ставлення батьків до дітей з особливими потребами, а також до дітей в багатодітних, опікунських, проблемних (малозабезпечених, неблагополучних) сім'ях.

Література