Соціально-психологічні чинники розвитку волонтерства як нової наукової моделі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.923.2:316

Соціально-психологічні чинники розвитку волонтерства як нової наукової моделі

Богучарова О.І.

Дослідження присвячене вивченню соціально-психологічних чинників розвитку волонтерства в рамках проектів та програм, спрямованих на підтримання миру й національної безпеки в країні. У роботі визначено соціально-психологічні характеристики волонтерської діяльності як унікальної моделі, саморозвивальної системи, що виникають у сензитивний період розвитку інформаціонного суспільства, розкрито її сутність (суспільна установка на широку комунікативність, ініціативні групи, зміна «гештальту» практичної роботи та наукової теорії соціальної психології, соціальної роботи, кризової психологічної допомоги особистості). За допомогою емпіричного дослідження визначено мотиваційні чинники волонтерської діяльності як широкої підтримки і захисту національної безпеки; соціально-психологічний зміст менеджменту волонтерства у військових умовах.

Ключові слова: волонтерство, модель, соціальна активність, соціальне проектування, соціально-психологічні чинники волонтерства, збройний конфлікт.

Актуальність теми дослідження. На сьогодні Україна знаходиться на етапі становлення та розбудови громадянського суспільства, що створюється та оновлюється за кращими європейськими стандартами. Незважаючи на те, що цей процес супроводжується суперечливою політичною та соціально-економічною ситуацією, веденням відкритих бойових дій в містах найбільшого скупчення людей на Сході, складними подіями в Криму, вектор розвитку держави залишається чітко визначеним - спрямування на формування суб'єктності певних соціальних рухів й спільнот, особливо тих, хто сміливо відстоює національну ідею та національну державу. У цьому контексті особливо актуально постає завдання впровадження соціальних проектів і програм волонтерства та кризової психологічної допомоги, спрямованих на підтримання миру й безпеки в країні, покращення якості життя мирних українських спільнот на локальних територіях тимчасового проведення бойових дій, а також розвитку засобів інформаційної боротьби і мирних стратегій щодо розв'язання воєнного конфлікту на Сході.

Постановка проблеми. Волонтерство та заходи кризової психологічної допомоги в Україні, зокрема на Сході чи не вперше у світі демонструють новітній зразок всебічної підтримки значних контингентів людей в умовах відкритих військових дій. Вони постають важливим ресурсом реалізації професійних і громадських ініціатив, спрямованих на покращення якості життя тих, хто опинився у вирі гострого соціального конфлікту в умовах збройного протистояння.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі проблемі волонтерства, як й кризовій психологічній допомозі присвячено ряд досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Так, у працях О. В. Косточкіної, О. В. Мітрохіної та ін. висвітлено особливості підготовки для соціальної роботи волонтерів з різними категоріями клієнтів. У працях З. П. Бондаренко, Т. Л. Лях, В. В. Митрофаненка розкрито технології організації волонтерства на базі вищих навчальних закладів. Досвід волонтерської роботи у вітчизняних центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді описано Н. Ф. Романовою, С. В. Толстоуховою.

Результати західних крос-культурних досліджень волонтерства наведено у працях Х. Енхаєра, Р. Ліста, Л. Саламона, в яких відбито уявлення про толерантність представників соціальних професій як чинник реалізації ідеї міжетнічної взаємодії та побудови мультикультурного світу, що сьогодні підпорядковується експансії провладних ідеологем. Якраз тут заслуга європейської гілки соціальної психології полягає в тому, що вона звернулася до проблеми соціального пізнання «індивіда натовпу», якому притаманна розмита ідентичність, підвищена навіюваність, втрата раціональності, навмисна демонстрація зразків поведінки, що далекі від гуманістичних ідеалів. Тобто західними науковцями (теорії С. Московічі, А. Теджфела, Р. Харре) [1] та російськими вченими (Л.Г. Почебут, А.Ш. Тхостов, П.Д. Тищенко та ін.) ретельно проаналізовано новий «об'єкт» уваги політтехнологів і суспільних діячів, соціального працівника і практичного психолога - психологію «масової людини» - індивіда, який «швидко регресує до маси», - оскільки у найбільшій мірі відчуває тиск влади й ідеології. Соціально-психологічний аналіз волонтерської діяльності, як й кризової психологічної допомоги, окрім того, здійснюється й в рамках категорії соціальної активності, суттєві характеристики якої розкрито у працях К. О. Абульханової-Славської, О. Г. Асмолова, О.О. Байєр, М. І. Бобнєвої, Л. І. Божович, O. Ф.Бондаренко, М. Й. Боришевського, О. І. Власової, Д. Й. Фельдштейна, Ю.М.Швалба [за 1; 6]. Лише порівняно недавно вчені-психологи почали досліджувати проблеми прогнозування психологічних наслідків локальних військових конфліктів за участю бійців як добровільних, так і регулярних збройних формувань (О.О. Байєр, Ю.Б.Ірхін, А.Н. Коструб А.Г. Маклаков, О.В.Одерий, В.В. Петухов, В.В. Седнев, В.В. Стасюк, С.В. Харченко, С.В.Чермянін, Є.Б.Шустов та ін.), явища соціально-психологічної адаптації й реадаптації та психологічного й інших видів відновлення постраджалих від бойовий дій - поранених бійців та «переміщених осіб» й «біженців», жителів територій, де відбуваються боєзіткнення та катастрофи (Р.Джармен, П. П. Іванов, В. І. Кайко, О. Г. Караяні, В. А. Моляко, А. І. Оржеховська, Н.В. Тарабрина, В. Ценєв та ін.) [за 4; 5; 7; 8]. Організаційно- управлінські аспекти волонтерської діяльності як модельний підхід досить грунтовно розкриті перш за все зарубіжними авторами: К. Бідерман, С. Елліс, Л. Конвей, Р. Кроу, P. Лінч, С. Маккарлі та ін. Проблему менеджменту волонтерської діяльності у вітчизняній науці розглядали Н. В. Заверико, А. Й. Капська, В. С. Петрович та ін. Безцінний досвід організаційно-управлінської роботи, зокрема й з підтримки військових мають також вітчизняні волонтери. Так, доклали до цього зусилля волонтери Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара на чолі із З.П. Бондаренко, які організували безпреценденту підтримку поранених бійців в лікарнях, на передовій, в зоні АТО. Засади й базові принципи цієї важкої праці узагальнено в роботах З.П.Бондаренко, І.В.Гаркуші, В.І.Лазаренко та ін. З огляду на індивіда як діючого, соціального суб'єкта, який творить самого себе, випливає й практико-технологічна «формула» моделі цього типу волонтерської діяльності та комунікативна установка (Ю.Хабермас) кризової психологічної допомоги: соціальне благополуччя як місія суспільства є духовною, особистісною та техніко- інструментальною основою професійного становлення соціального працівника, практичного психолога та й взагалі людини з гуманітарною освітою.

Тому мета статті - визначити соціально-психологічні характеристики нової моделі волонтерства та особливих видів волонтерської діяльності, які здійснюються в умовах гострого соціального конфлікту, що розгортається у фазі відкритого військового протистояння.

В основу програми емпіричного дослідження чинників розвитку волонтерства як нової моделі було покладено наступні блоки: 1) соціально-психологічні особливості реалізації вітчизняних соціальних проектів та програм розвитку спільнот та формувань, що є в зоні локальних військових протистоянь; 2) організаційно-управлінські аспекти волонтерської діяльності щодо захисту добровільних і регулярних військових формувань та людей, які живуть в умовах гострого соціального конфлікту («залишенці», «біженці» тощо).

На першому етапі емпіричного дослідження було проведено інтерв'ювання керівників проектів (21 особа) з метою визначення соціально-психологічних чинників розвитку волонтерства. Другий етап емпіричного дослідження проводився з метою визначення управлінських чинників розвитку волонтерства, зокрема їх мотивації.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Незрівнянною цінністю для душевного спокою людини є мир. Тому однією із стрижневих ознак громадянського суспільства є активна участь громадян у суспільному житті, в тому числі у процесах прийняття рішень, що стосуються національної безпеки, відстоювання права інших людей на мирне життя на консенсусних засадах. Безумовно, в будь-якому суспільстві конфлікти неминучі, однак важливо, якими методами і за допомогою яких технологій їх розв'язують. Громадські й соціально-психологічні проекти, як й психологічна допомога спрямовані на врегулювання їх еволюційним, мирним, ненасильницьким шляхом. Основою такого підходу є посередництво і примирення, послідовність, повага, розуміння, знання, мудрість і боротьба за соціальне благополуччя кожної людини. Саме тому є важливим залучення волонтерів не лише до розвитку, підтримки і забезпечення життя спільнот на деяких локальних територіях, які живуть в умовах гострого соціального конфлікту, а й захист добровільних і регулярних військових формувань, навіть здійснення для них логістики, доставки життєво важливих вантажів, оскільки все частіше конфлікти у світі розгортаються як відкрите військове протистояння.

За результатами теоретичного дослідження та проведеного опитування керівників благодійних проектів було визначено, що найбільш значущими соціально-психологічними чинниками розвитку волонтерства щодо спільнот та добровільних і регулярних військових формувань, які перебувають на локальних територіях військового конфлікту в Україні, є такі: 1) усвідомлення спільнотою, а ширше всіма громадянами суспільства потреби у здійсненні кардинальних змін, що стосуються захисту тих, хто опинився в умовах гострого соціального конфлікту й військового протистояння (добровільні масові пожертвування (більше 100 млн. тільки лише на рахунках МО України), участь у соціальних безпекових проектах, безоплатна робота щодо «біженців» тощо); 2) формування групового уявлення про необхідні зміни, що фіксується на рівні мережевих спільнот, в Інтернеті, медіа- порталах, у колективних проектах між державними і недержавними структурами (медіа- супровід, рахунки в Інтернеті, прийняття спільних рішень щодо гострого соціального конфлікту та ін.); 3) утворення ініціативної групи, яка бере на себе відповідальність за реалізацію проекту добровільної допомоги в зонах, що визнані з особливими умовами (блогери АТО, волонтери і психологи інших районів, створення при адміністрації президента добровільної суспільної організації волонтерів України, переговорні групи щодо військополонених та ін.); 4) підтримка громадянами усієї спільноти діяльності ініціативної групи й інших благодійних формувань.

Разом з тим проведене опитування керівників проектів дозволило виявити такі проблеми, що виникають у ході їх реалізації: 1) пасивність чиновників щодо волонтерській діяльності, спрямованій на розвиток національної безпеки; 2) неготовність як місцевої, так й урядової влади сприймати організацію волонтерів в якості повноправного партнера у справах розвитку й захисту добровільних і регулярних військових формувань та з налагодження соціальної справедливості у районах, що потерпають від військових боєзіткнень, особливо протистояння тих, хто ранше співпрацював з представниками терористичних формувань і досі залишаються на своїх посадах; сприйняття місцевою владою ініціативних груп волонтерів як власних конкурентів у вирішенні цих проблем; 3) протистояння, агресія, непорозуміння заходів волонтерів з боку місцевих спільнот, що знаходяться в районі локальних військових конфліктів; 4) відмова припинити діяльність, що започаткована проектом, після призупинення або завершення його фінансування комерційними і бізнес-структурами.

На підставі цього було визначено соціально-психологічні характеристики волонтерської діяльності як унікальної моделі саморозвивальної системи, що виникають у сензитивний період розвитку інформаціонного суспільства: висока громадянська активність, благодійна діяльність фахових і комерційних спільнот - принцип додатковості, медіа-супровід, функціонування й утворення ініціативної групи, яка бере на себе відповідальність за реалізацію проекту нацбезпеки. Отже, суспільна установка на широку комунікативність привела до зміни «гештальту» практичної роботи у сфері волонтерства, а також до зрушень наукової теорії соціальної психології та допомоги людини (О.Ф.Бондаренко, В.Й.Бочелюк, Л.Ф.Бурлачук) [2; 3] .

Результати другого етапу дослідження показали, що значним управлінським чинником розвитку волонтерства є система підтримки мотивації волонтерів. Узагальнення емпіричних даних (за допомогою t-критерію Стьюдента) дозволило визначити значущість окремих мотивів для волонтерів (табл. 1) (за 5-тибальною шкалою).

Таблиця 1

Оцінка мотиваційних чинників волонтерства (у балах)

Дані, наведені в таблиці, показують, що провідними мотивами волонтерської діяльності є субмісивні мотиви (альтруїстичні прагнення, допомогти людям, прагнення розширити коло свого соціального спілкування, взяти участь у реалізації національного проекту разом людьми з інших країн, зарубіжними організаціями) та буттєва, трансцедентна, духовна, на противагу дефіцитарній, мотивація (бажання змінити світ на краще, прагнення віруючої людини утвердження миру і справедливості), мотиви власного саморозвитку (здобуття нового досвіду, професійне самовизначення, прояв своїх умінь, знань, здібностей). Малозначущими є мотиви організації власного дозвілля, що свідчить про адекватну оцінку ризику волонтерства для життя самих волонтерів. Виявлено відмінності у мотивах волонтерства серед різних вікових груп. Характерне, що мотив професійного самовизначення в умовах важливості справи спасіння життя людини та соціального визнання цієї справи є характерним не стільки для вікових категорій до 25 років, скільки після цієї вікової межі (р<0,005). Виконання громадянського обов'язку в якості мотиву волонтерства вбачають як досліджувані від 18 до 25, так й старші за 45 років (р<0,01), що пояснюється психологічною та соціальною зрілістю даної вікової категорії. Тобто зрілість у моделі волонтерства, що зараз складається в Україні, це не стільки констатація деякого актуального досягнутого рівня суспільної моралі, скільки міра компетентності особистості у подоланні внутрішніх і зовнішніх перешкод для того щоб стати справжнім суб'єктом власного життя на мінливому світі з його глобальними протистояннями.

Цілком закономірними є домінуючі мотиви набуття соціального статусу (і=0,287), що дорівнює визнанню важливості тієї соціалох справи, якою займаєшся в умовах тотальної корупції, бездіяльності чиновництва, нехтування долями «маленького» українця. Можливість знайти нових друзів, знайомих (і=0,332); задоволення потреби у спілкуванні (р<0,05) переважає серед вікової категорії від 18 до 25 років, а також мотивує волонтерів старших від 45 років. Для волонтерів віком від 18 до 45 років більш суттєвою, порівняно з волонтерами молодшого та старшого за вищезазначений віку, є можливість взяти участь у реалізації інноваційного проекту (р<0,01). Статистично значущих відмінностей серед мотивів волонтерів відповідно до статі виявлено не було.

Найбільш бажаними і водночас рівнозначними для всіх вікових груп волонтерів є види визнання, які виражають відзначення та повагу до їхнього професійного рівня, а саме: довіра керівника волонтерської групи та надання більшої відповідальності (р=0,008). Щодо розподілу за гендерною належністю, то для волонтерів чоловічої статі більш значущими, порівняно з волонтерами жіночої статі, є ті види визнання, що передбачають підвищення статусу та можливість проявити себе у конструктивній конкуренції (p=0,05).

Отже, теоретичне й емпіричне дослідження показало, що впровадження проектів з активізації волонтерства, тобто мова йде про національний рух волонтерства, який є ініціатором власного формування як соціальний рух, що здатний до самостійного вирішення посталих перед українською державою проблем зміцнення воєнної безпеки України, потребує врахування ряду чинників. Зокрема, суспільна установка на широку комунікативність привела до зміни «гештальту» практичної роботи у сфері волонтерства, а також до зрушень наукової теорії соціальної психології та допомоги людині. Таким чином, українське волонтерство має особливо важливе значення для визначення соціально-психологічної сторони національної безпеки країни. Саме остання у зв'язку з подіями на Сході та політико-економічними негараздами зазнала кардинальних руйнувань, відбившись на психіці людей і устрою суспільства.

Перспективи подальших наукових досліджень полягають у вивченні психологічних і соціально-психологічних механізмів формування громадянської активності та всебічної підтримки значних контингентів військових, інших людей, що втягнуті у збройні конфлікти. Крім того, існує потреба вивчення соціально-психологічних чинників розвитку соціальної відповідальності бізнесу як складової підтримки ініціатив, що реалізуються на волонтерських засадах.

волонтерство соціальний психологічний збройний

Література

1. Байєр О.О. Життєві кризи особистості : навч.посібн./ О.О. Байєр - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2010. - 244 с.

2. Бондаренко О. Ф. Метапсихологічний контекст психологічної допомоги / О. Ф. Бондаренко // Педагогіка і психологія. - 2002. - № 4. - С. 4-12.

3. Бочелюк В. Й. Моделювання соціально-психологічних систем: теоретико-прикладний аспект : монографія/ В. Й. Бочелюк / За ред. В. Й. Бочелюка. - Запоріжжя : Класичний приват. ун-т, 2008. - 310 с.

4. Караяни А.Г. Прикладная военная психология /А.Г. Караяни / СПб.: Питер, 2006. - 480 с.

5. Тимченко А.В. Психологические аспекты состояния, поведения и деятельности людей в экстремальных условиях и методы их коррекции -- Харьков, 1997. - 234 с.

6. Швалб Ю. М. Целеполагающее сознание. Психологические модели и исследования / Ю. М. Швалб. - К : Милленум, 2003. - 152 с.

7. Holf F.X. Assessing risk-taking behavior in fire fighters / F.X. Holf //Fire Eng.-- 1988.--№ 141, Р. 11. - Р.30 - 33.

8. Miller L. Psychological factors in occupational safety and health: beyond simple models of stress / Miller L.-- Wellington, 1993.

References

1. Bayer O.O. Zhittevi krizi osobistosti : navch. posbn./ O.O. Bayer - D.: Vid-vo Dnipropetr. nac. un-t, 2010. - 244 p.

2. Bondarenko O. F. Metapsihologichniy kontekst psihologichnoyi dopomogi / O. F. Bondarenko // Pedagogika i psihologiya. - 2002. - № 4. - S. 4-12.

3. Bochelyuk V. Y. Modelyuvannya sotsialno-psihologichnih sistem: teoretiko-prikladniy aspekt : monografiya / Za red. V. Y. Bochelyuka. - Zaporizhzhya : Klasichniy privat. un-t, 2008. - 310 s.

4. Karayani a.G. Pricladnaya voyenaya psychologiya /A.G. Karayani / SPb.: Peter, 2006. - 480 p.

5. Timchenko A.V. Psychologichni aspectu sostoyania, povedeniya i activnosti lydeyu v ecstremalnuh usloviyah s i methodu ih correcziyi /A.V. Timchenko. - Kharkov, 1997. - 234 p.

6. Shvalb Yu. M. Tselepolagayuschee soznanie. Psihologicheskie modeli i issledovaniya / Yu. M. Shvalb. - K : Millenum, 2003. - 152 s.

7. Holf F.X. Assessing risk-taking behavior in fire fighters.//Fire Eng.-- 1988.-- 141, 11 .p.30,32-33.

8. Miller L. Psychological factors in occupational safety and health: beyond simple models of stress.-- Wellington, 1993.

Богучарова Е.И.

Социально-психологические факторы развития волонтерства как новой научной модели

Исследование посвящено изучению социально-психологических факторов развития волонтерского движения в рамках проектов и программ, направленных на поддержание мира и национальной безопасности в стране. В работе определены социально- психологические характеристики волонтерства как уникальной модели саморазвивающейся системы, которая возникает в сензитивний период развития информационного общества, раскрыта ее сущность (общественная установка на широкую коммуникативность, инициативные группы, изменение «гештальта» практической работы и научной теории социальной психологии, социальной работы, кризисной психологической помощи личности). С помощью эмпирического исследования определены мотивационные факторы волонтерской деятельности; социально-психологическое содержание менеджмента волонтерства в военных условиях.

Ключевые слова: волонтерство, модель, социальная активность, социальное проектирование, социально-психологические факторы волонтерства, военный конфликт.

Bogucharova Ye. I.

Socio-psychological factors of volunteering development as new scientific model

The article is devoted to studies of socio-psychological factors of volunteering within the framework projects and programs, directed on maintenance of the world and national safety in a country. Psychological factors of volunteering are analyzed as new model of the selfformated systems which develoed in a sensitive period of informative society, its essence is exposed (public attitude on a wide communicativeness, initiative groups, change of «geshtalt» of practical work and scientific theory of social psychology, social work, crises' psychological personal help). The empiric motivational factors of volunteering's activity are researched; socially-psychological aspects of management of volunteering in war conflict management were identified.

Key words: model, social activity, social projecting, socio-psychological aspects, volunteering, war conflict.

Размещено на Allbest.ru