Кризи професійного становлення поліцейських

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159:351.745.5

Кризи професійного становлення поліцейських

Лінник А. О. - аспірант кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ, старший інспектор з особливих доручень відділу психологічного забезпечення Управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції, м. Київ

Анотація

криза професійний психотехнологія поліцейський

Проаналізовано ключові підходи до визначення поняття «криза». Висвітлено суттєві ознаки професійної кризи. Розглянуто психотехнології їхнього продуктивного подолання як запоруку ефективності професійного становлення особистості патрульного поліцейського.

Ключові слова: криза, професійне становлення, професійна криза, психотехнологія, співробітник патрульної поліції.

Annotation

Linnyk A. - Postgraduate Student of the Department of Legal Psychology of the National Academy of Internal Affairs, Senior Inspector for Special Assignments of the Department of psychological support of Human Resources Management of Patrol Police Department, Kyiv, Ukraine

Crisis Professional Development of Police

The article reveals the essence of professional crisis. Analyzed approaches to disclosure the term «crisis». Identified essential features professional crisis isolating types professional management, and provided Psycho determines their productive experience. This allows you to find ways to effectively targeted professional development of the individual police patrol. It is noted that in psychological research secrete regulatory, non-normative and excessive crisis. The result of the experience of the crisis has a certain personality metamorphosis, its rebirth, accepting new meaning of life, new values, new life strategy, a new image of «I». Therefore, a positive solution vocational crisis is ongoing professional development specialist, characterized by tumors, and therefore important for understanding personality is the essence of professional management and the ability to constructively direct its energy.

In domestic and foreign psychology conventionally are three approaches to the study of crises: crisis as a result of changes leading activity and changing social situation in relation to mental development; the crisis as an internal (innate) the desire of the individual to the development that occurs throughout life; crisis as determinants of change in the way of life of the individual. There are three phases of crisis: initial critical, actually critical and after the critical. A constructive way out of the crisis is to increase professional skills of the police patrol, changing professional status, change jobs or retraining. However, the most difficult is to experience disappointment in their own professional «I» when patrol police officer begins to doubt his professional competence. It needs to work on himself by his own psychological state of reflection and awareness of specific factors patrol police professional activities that give rise to difficulties of professional development and personal development.

Thus, the main features of professional management officer patrol police are: loss of sense of new backlog of life, reducing the level of professionalism, internal confusion, awareness of the need revaluation itself, reduce its own estimates, fatigue, feeling of exhaustion origin of its capabilities and more.

Keywords: the crisis, professional development, professional crisis, psyhotechnology and officer of patrol police.

Професійна діяльність поліцейського є емоційно напруженим видом соціальної активності, оскільки їй притаманні надмірні психічні та фізичні навантаження. Правоохоронна діяльність належить до переліку професій з підвищеним ризиком і характеризується одним із найвищих рівнів екстремальності та професійного стресу.

Психологічні особливості діяльності поліцейських повсякчас були об'єктом дослідження психологів. Саме функціонування такого соціального інституту, як поліція, визначає особливі вимоги до кожного співробітника. Завдання з протидії правопорушенням, підтримання соціального порядку й законності, гарантування безпеки громадян вимагають від правоохоронця високого фахового рівня незалежно від займаних посад і звань.

Сучасні дослідження особистості працівника поліції в межах юридичної психології зазвичай стосуються вивчення особливостей їхньої інтелектуальної сфери, надійності, стресостійкості, агресивності, здатності контролювати застосування зброї. Останніми роками особистість співробітника правоохоронної системи вивчали в контексті особистісних утворень і результативності професійної діяльності фахівців (Д. О. Александров, С. П. Безносов, О. І. Кудерміна, В. О. Лефтеров, В. С. Медведєв, О. М. Цільмак, Л. С. Шелег та ін.). Водночас криза професійного становлення особистості, а працівника патрульної поліції - поготів, нині залишається недостатньо дослідженою в психологічній науці.

У працях із психології професійної діяльності, юридичної психології обґрунтовано, що особливості професійної поведінки залежать від пріоритетів суб'єкта діяльності в обраній ним професії, особистісного сенсу, тобто від того, що є ядром його світоглядних установок. З огляду на виконання службових завдань в умовах, пов'язаних із ризиком для життя та здоров'я, працівники Національної поліції України належать до групи ризику виникнення стресових станів, а отже, розвитку психічної дезадаптації, що призводить до соціально-психологічних порушень життєдіяльності, несприятливої динаміки змін особистості, сенсожиттєвих криз.

Актуальною проблемою сьогодення є потреба особистості у психологічному супроводі під час переживання кризи професійного становлення. Вивчення психологічних особливостей криз, а також визначення оптимальних психотехнологій їхнього продуктивного долання є запорукою ефективності цілеспрямованого професійного становлення особистості патрульного поліцейського.

Професійне становлення правоохоронця є складним і тривалим процесом, який передбачає не лише поступовий перехід від одного етапу до іншого, а й виникнення професійних криз як наслідку накопичення зовнішніх і внутрішніх суперечностей.

Кризи вважають певними ланками розвитку особистості, процесом переходу від одного етапу до іншого. Саме тому вони виникають у межах певних періодів і пов'язані з професійним становленням.

У загальнонауковому контексті поняття «криза» тлумачать як різкий, радикальний перелом у чомусь, складний перехідний стан. Згідно із психологічним підходом, кризами називають особливі, порівняно нетривалі періоди індивідуального розвитку особистості, що означені стрімкими психологічними змінами [1]. Це поняття також застосовують для позначення кризи життя, переломного періоду життєвого шляху [2].

Попри те, що у вітчизняній традиції психологічної науки проблему професійного розвитку здебільшого розглядають у руслі неминучих криз, пов'язаних із професійним становленням, кризу професійного розвитку патрульного поліцейського досі вивчено недостатньо [3].

У психологічних дослідженнях виокремлюють нормативні, ненормативні та наднормативні кризи. Вікові кризи вважають нормативними явищами, які є необхідними для нормального психологічного розвитку людини [1]. Кризи професійного розвитку особистості теж є закономірними, оскільки вони передбачають можливі шляхи подолання: з одного боку, криза може призвести до особистісної та професійної дезадаптації, коли фахівець не здатний упоратися зі своїми внутрішніми суперечностями, а з іншого - криза може спричинити подальший особистісний і професійний розвиток, це своєрідний шанс для людини перейти на вищий рівень професіоналізму. Результатом переживання кризи є певна метаморфоза особистості, її переродження, наповнення життя новим змістом, іншими цінностями, життєвою стратегією, формування нового образу «Я» [2]. Тому позитивним способом подолання професійної кризи є подальший професійний розвиток фахівця, якому притаманні новоутворення, а отже, важливим для особистості є усвідомлення сутності професійних криз і вміння конструктивно спрямовувати їх енергію.

У вітчизняній і зарубіжній психології умовно можна виокремити три підходи до вивчення криз [2]:

1) криза як результат зміни провідної діяльності та соціальної ситуації у співвідношенні із психічним розвитком (Л. Божович, Л. Виготський, В. Давидов, Д. Ельконін та ін.);

2) криза як внутрішнє (вроджене) прагнення особистості до розвитку, яке триває протягом усього життя (Б. Лівехуд, Е. Еріксон та ін.);

3) криза як зміна детермінанти розвитку в процесі життєвого шляху особистості (Дж. Ловінгер, Р. Хавігхерст та ін.).

На думку Л. Виготського [1], особливістю кризи є брак окреслених меж, які визначають початок і кінець кризи. Важливим для усвідомлення сутності професійної кризи є те, що в кожного співробітника патрульної поліції вона триває протягом різного часового проміжку (від декількох місяців до одного-двох років), то загострюючись, то стихаючись.

Однак у певний період криза сягає кульмінації. Вважаючи цей кульмінаційний момент точкою відліку, Л. Виготський виокремлює три фази розвитку кризи: передкритичну, власне критичну та післякритичну.

Перша фаза кризи означена загостренням суперечностей між суб'єктивною та об'єктивною складовими соціальної ситуації розвитку. Вона полягає в незадоволенні наявним професійним статусом, змістом діяльності, засобами її реалізації, міжособистісними стосунками. Ця незадоволеність є не завжди усвідомленою та виражається в психологічному дискомфорті, роздратованості, незадоволеності тощо. У критичній фазі суперечності позначаються на поведінці та діяльності. Так, патрульний поліцейський усвідомлює невдоволення реальною професійною діяльністю. Суперечність загострюється, виникає конфліктна ситуація, що ґрунтується на дисонансі між потребою в зміні певних компонентів своєї професійної діяльності, професійного буття загалом і можливістю реалізувати ці зміни. Подолання конфліктної ситуації (конструктивним чи деструктивним шляхом) підводить професійну кризу до післякритичної фази [1].

Конструктивним виходом із кризи є підвищення професійної кваліфікації, зміна професійного статусу, місця роботи чи перекваліфікація. Професійно нейтральне ставлення співробітника до кризи призводить до професійної стагнації, пасивності та байдужості. Така особа зазвичай прагне реалізувати себе поза професійною діяльністю, наприклад, у побуті, різноманітних хобі. Деструктивні наслідки професійної кризи виявляються у професійній апатії, стійких професійних деформаціях, розвитку різних форм залежностей, зокрема формуванні містичної, окультної спрямованості свідомості.

Проте найскладнішим для переживання є розчарування у власному професійному «Я», коли співробітник патрульної поліції починає вагатися щодо власної професійної компетентності. Це потребує неабияких зусиль для рефлексії власного психологічного стану й усвідомлення специфічних чинників професійної діяльності патрульного поліцейського, які спричиняють виникнення окреслених ускладнень.

Аналіз наукової літератури дає змогу визначити поняття кризи в межах дослідження професійного розвитку співробітника патрульної поліції як нетривалий у часі період кардинальної перебудови професійної свідомості, який супроводжується зміною вектора професійного розвитку.

На професійному розвитку правоохоронця позначається співвідношення типів професійних криз - нормативних і ненормативних. Нормативні кризи професійного розвитку супроводжують перехід від одного етапу до іншого й логічно зумовлені процесом професіоналізації особистості. Це кризи навчально-професійної орієнтації (етап оптації); вибору професії (етап професійної підготовки); професійних експектацій (етап професійної адаптації); професійного зростання (етап первинної професіоналізації); професійної кар'єри (етап вторинної професіоналізації); соціально-професійної самоактуалізації (етап майстерності); утрати професії (етап втрати професійної діяльності) [4]. Ненормативні кризи спричинені різноманітними обставинами, які руйнують лінію професійного розвитку.

Зокрема, криза навчально-професійної орієнтації полягає в зіткненні бажаного майбутнього з реальністю. Протікання кризи вибору професії пов'язане з розчаруванням в обраній професії (невдоволення навчальними дисциплінами, вагання щодо обраної спеціальності, послаблення інтересу до навчання). Унаслідок конструктивного виходу з кризи особистість самовизначається (професійно, за спеціалізацією); самореалізується на рівні професійного навчання; набуває професійної ідентичності. Деструктивний вихід із кризи передбачає неузгодженість між «Я-реальним» та «Я-ідеальним»; суперечливе ставлення до себе як до особистості та фахівця; нездатність подолати внутрішні суперечності «Я-образу» [5; 6].

За умов кризи професійних експектацій наявна невідповідність реальної професійної діяльності та сформованих уявлень й очікувань; невдоволення організацією праці, її змістом, посадовими обов'язками, виробничими відносинами, умовами праці, заробітною платою. Криза професійного зростання означена динамікою минулого досвіду, інерцією професійного розвитку, потребою в самоствердженні, невдоволеністю професійним життям. Виникає потреба в подальшому професійному розвитку та кар'єрному русі [7].

Кризу професійної кар'єри констатують тоді, коли особа незадоволена власним професійним становищем. Виникає потреба в самовизначенні та самоорганізації, суперечність між бажаним і реальними перспективами. Натомість криза соціально-професійної самоактуалізації пов'язана з нереалізованістю можливостей.

Таким чином, основними ознаками професійних криз співробітника патрульної поліції є: втрата прагнення до нового, зниження рівня професіоналізму, внутрішня розгубленість, усвідомлення необхідності переоцінити себе як фахівця й особистість, зниження самооцінки, утома, відчуття виснаження тощо.

Кризи професійного становлення мають негативні наслідки, серед яких синдром професійного вигорання фахівця, тобто «фізичного й емоційного виснаження, що охоплює розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи й утрату розуміння та співчуття щодо іншої людини»; «реакції виснаження, що виникає внаслідок стресу, спричиненого міжособистісним спілкуванням» [4].

Таким чином, професійне вигорання є стресовою реакцією на тривале протікання професійних стресів середньої інтенсивності.

Факторами, які детермінують професійні кризи співробітника патрульної поліції, є такі: вікові психофізіологічні зміни; зміни соціально-професійної ситуації; якісна перебудова засобів виконання професійної діяльності; цілковите «занурення» в соціально-професійне середовище; соціально-економічні умови життєдіяльності; життєві та службові важливі події, зміна «Я-концепції», зміна (чи перебудова) ієрархії життєвих і професійних цінностей тощо [8].

Отже, здійснений аналіз наукових підходів до розуміння психологічних детермінант криз професійного становлення працівників патрульної поліції дає змогу сформулювати низку узагальнень.

По-перше, кризи професійного розвитку співробітника патрульної поліції є закономірними явищами, оскільки вони мають два можливі шляхи подолання: з одного боку, криза може призвести до особистісної та професійної дезадаптації, коли фахівець не може вирішити свої внутрішні суперечності, втрачає відчуття нового, знижується рівень професіоналізму, простежується внутрішня розгубленість, усвідомлення необхідності переосмислення себе, зниження самооцінки, втомленість, відчуття виснаженості власних можливостей, а з іншого - вона може зумовити подальший особистісний і професійний розвиток, стати підґрунтям для переходу на вищий рівень професіоналізму [9].

По-друге, кризові явища є невід'ємним атрибутом динамічного процесу професійного розвитку патрульного поліцейського. Криза призводить до перебудови психологічної структури особистості, зміни соціально-професійної спрямованості. Спричиняючи психічне напруження, кризи, водночас, стимулюють професійний розвиток.

По-третє, знання психологічних механізмів та особливостей кризових явищ дає змогу враховувати їх, конструктивно долати й супроводжувати.

По-четверте, факторами, які детермінують виникнення криз, є якісні зміни в діяльності, соціально-професійній активності, соціально-економічних умов, вікові психофізіологічні зміни, а також занурення у професійну діяльність.

По-п'яте, співробітник, який перебуває в кризовій ситуації, потребує психологічного супроводу [6; 8; 10].

Проблема психологічних криз у формуванні та функціонуванні особистості є досить актуальною для сучасної науки. Рівень її розроблення безпосередньо визначає можливість виконання розвивальних, профілактичних, корекційних, терапевтичних і реабілітаційних завдань. Цю проблему вивчають здебільшого у віковому аспекті, причому об'єктом прискіпливої уваги дослідників є критичні періоди дитинства та юності. Натомість кризи розвитку зрілої особистості, зокрема її професійного становлення, залишаються недостатньо вивченими.

Список використаних джерел

1. Балабанова Л. М. Особистість суб'єкта правоохоронної діяльності в аспекті динамічних перетворень у системі Міністерства внутрішніх справ [Електронний ресурс] / Л. М. Балабанова. - Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/ period/chapter/8/59/2136. - Назва з екрана.

2. Акмеологический словарь / [под общ. ред. А. А. Деркача]. - М. : Изд-во РАГС, 2004. - 161 с.

3. Васильев В. Л. Юридическая психология : учеб. для вузов / В. Л. Васильев. - М. : Юристъ, 1991. - 342 с.

4. Бурлачук Л. Ф. Психология жизненных ситуаций / Л. Ф. Бурлачук, Е. Ю. Коржова. - М. : РПА, 1998. - 263 с.

5. Василюк Ф. Е. Психология переживания / Ф. Е. Василюк. - М. : МГУ, 1984. - 200 с.

6. Волков А. А. Личностные трансформации сотрудников

милиции общественной безопасности на разных уровнях профессиональной самореализации [Электронный ресурс] : автореф. дис. ... д-ра психол. наук:19.00.06/Волков Александр Александрович. - Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/lichnostnye-transformatsii-sotrudnikov- militsii-obshchestvennoi-bezopasnosti-na-raznykh-urov. - Загл. с экрана.

7. Выготский Л. С. Собрание починений : в 6 т. / Л. С. Выготский. - М. : Педагогика, 1984. - Т 4. - 432 с.

8. Жданова І. В. Мотиваційна складова професіоналізму працівників органів внутрішніх справ / І. В. Жданова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. - № 28. - С. 456-462.

9. Зеер Э. Ф. Психология профессий : учеб. пособие / Э. Ф. Зеер. - М. : Мир, 2006. - 336 с.

10. Ильин Е. П. Дифференциальная психология профессиональной деятельности / Е. П. Ильин. - СПб. : Питер, 2008. - 432 с.

Стаття надійшла до редколегії 12.04.2017Размещено на Allbest.ru