Мотиви волонтерської діяльності консультантів телефону довіри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотиви волонтерської діяльності консультантів телефону довіри

Загальна постановка проблеми

волонтерський телефон довіри психологічний

Науковий та суспільний інтерес до психологічних аспектів волонтерської діяльності періодично викликається різними подіями в житті країни. Упродовж останніх років волонтерський рух в Україні у черговий раз став популярним об'єктом уваги дослідників та громад. Збройний конфлікт на Сході країни викликав стрімке зростання кількості людей, які прагнуть долучитися до волонтерської діяльності різного типу. Проте, і до початку сумнозвісних подій 2013-2014 років громадяни були соціально активними і брали участь на добровільних, безоплатних засадах у діяльності різноманітних волонтерських організацій. Управлінці в державному і в недержавному секторах бачать значний ресурс у залученні волонтерів до діяльності своїх організацій. Розвинутий волонтерський рух є одним з індикаторів громадянського суспільства та соціальної зрілості громадян. Водночас волонтерська діяльність може мати негативні наслідки і на суспільному, і на індивідуальному рівнях. Йдеться про ризики неякісного надання волонтерами послуг (наприклад, здійснення психологічного супроводу), які вимагають ґрунтовної фахової підготовки; недотримання правил психологічної гігієни, яке здатне призвести до емоційного вигорання, соціальної фрустрованості волонтерів тощо. Конструктивний розвиток волонтерського руху вимагає знання психологічних (зокрема мотиваційних) основ волонтерської діяльності та перманентного вдосконалення управлінських процедур в роботі волонтерських організацій.

Аналіз джерел. Волонтерська діяльність є однією з форм соціальної активності особи, яка здійснюється з власної волі у вільний час (час, коли людина звільнена від основної праці чи навчання, побутових справ тощо) [2, 8]. Один із напрямків дослідження психологічних аспектів волонтерства - вивчення його мотиваційних основ. Серед учених, які присвятили свої дослідження цій тематиці, - це С. Чолій, О. Трубнікова, М.Ф. Сілі, Н. Радіна, Н. Вайнілович, Т. Лях, І. Юрченко та інші [1, 3, 4, 6-11].

Для успішного здійснення волонтерською організацією своєї місії, важливо, щоб її членам були властиві так звані просоціаль- ні чи альтруїстичні мотиви [3, 8]. Поряд з прагненням допомогти іншому, дослідники до цієї групи мотивів відносять: страх перед докорами сумління, задоволення від наданої допомоги, бажання почуватись потрібним тощо. Єжи Кариловскі виділив два типи мотивів, які спонукають особу допомагати іншим: ендоцентричні (заради власного стану - позбутись чи попередити почуття провини, підтвердити позитивний Я-образ, пережити радість та задоволення від зробленого) та екзоцентричні (допомога іншому заради покращення його самопочуття) [за: 12]. Недоцільно в мотивації постійних волонтерів протиставляти екзоцентричні та ендоцентричні мотиви. Тривала волонтерська робота, на відміну від одноразового, часто імпульсивного акту допомоги іншому, вимагає від особи значних зусиль. Якщо така робота не буде ресурсною, волонтер не зможе сумлінно її виконувати впродовж тривалого часу. Іншими словами, людина здатна допомагати іншим, підтримувати їх, відмовляючись від альтернатив проведення вільного часу, якщо отримує щось натомість. Ендоцентричні мотиви далеко не завжди усвідомлюються волонтерами, що, очевидно, підтверджує визначення альтруїзму як надання допомоги, не пов'язане свідомо з власними егоїстичними інтересами [5, с. 587]. За результатами дослідження С. Чолій (серед опитуваних були волонтери телефону довіри), соціально активні молоді люди вирізняються з-поміж ровесників прагненням саморозвитку, реалізації себе у суспільно корисній діяльності, досягненням успіху, соціального престижу [10]. На зміщенні акцентів з альтруїстичних мотивів на егоїстичні як сучасній тенденції у волонтерстві наголошено І. Юрченко [11]. Отже, існуючі дослідження демонструють, що важливим стимулом волонтерської діяльності на постійній основі є особиста вигода, яка може набувати і форм ендоцентричних мотивів (підкріплення позитивного Я-образу, позитивні емоції тощо), і цілком прагматичної мотивації (формування навичок, запис у резюме тощо).

Метою дослідження є визначення психологічних, зокрема, мотиваційних особливостей телефонних консультантів як особливого типу волонтерів, робота яких вимагає тривалої підготовки та полягає у наданні ситуативної психологічної підтримки іншому (абоненту).

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз психологічних особливостей волонтерів здійснюється на основі існуючих досліджень волонтерства, емпіричного матеріалу, отриманого шляхом опитування волонтерів телефонів довіри та контрольної групи осіб, які не займаються волонтерською діяльністю, і власного досвіду роботи в цих організаціях (консультування абонентів, навчання та відбір волонтерів, підвищення кваліфікації та попередження емоційного вигорання діючих волонтерів).

В емпіричному дослідженні психологічних особливостей волонтерів взяли участь працівники трьох соціально-психологічних служб м. Львова, які мають свої телефонні «гарячі лінії»та користуються волонтерською консультативною допомогою на постійній основі¹. Загалом опитано 30 волонтерів віком від 13 до 52 років (27 жінок та 3 чоловіків). Група досліджуваних складалась з трьох підгруп: школярів, які працювали на «гарячій» телефонній лінії за принципом «рівний-рівному», студентів та дорослих, які поєднували навчальну та трудову зайнятість з волонтерською діяльністю. Відповідно до вікового та статевого розподілу була підібрана контрольна група, яка також налічувала 30 досліджуваних. В емпіричному дослідженні застосовано методику «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, Фрайбурзький особистісний опитувальник (модифікована форма В), опитувальник В. Смекала та М. Кучера та авторську анкету для визначення мотивації волонтерської діяльності. Основну частину анкети складав перелік з 15 мотивів волонтерської діяльності (сформований на основі аналізу літературних джерел), які потрібно було проранжувати за суб'єктивною значущістю. Телефонні консультанти ранжували власні мотиви волонтерської діяльності, а представники контрольної групи здійснювали ієрархізацію відповідно до свого бачення особистості типового волонтера.

Для виявлення відмінностей між виборами мотивів волонтерської діяльності волонтерами та опитуваними контрольної групи розподіли мотивів було зіставлено за %²-критерієм Пірсона. Порівнювалась частота появи мотивів на трьох перших і на трьох останніх позиціях в ієрархії. В результаті не було виявлено статистично достовірних відмінностей між задекларованими волонтерами мотивами та уявленням про мотиви волонтерської діяльності осіб, які нею не займаються (%2емп. = 20,7; %2кр. = 23,69 при р < 0,05). Розподіли мотивів у групі волонтерів та в контрольній групі відрізняються від рівномірного (відповідно %2емп.1 = 73,932; %2емп.2 = 76,292; %2кр. = 29,141 при р < 0,05). Найбільш розповсюдженими мотивами волонтерської діяльності, з точки зору обох груп, є інтерес (12 виборів в групі телефонних консультантів і 13 виборів у контрольній підгрупі), бажання проявити доброчинність (11 і 13 виборів), бажання почуватися потрібним (7 і 12 виборів), реалізувати себе (15 і 13 виборів), а також набути нових навичок з метою отримання цікавої роботи (18 і 13 виборів). Якісний аналіз відмінностей в ієрархії мотивів показує, що особи, які не є волонтерами, схильні приписувати волонтерам егоїстичне бажання зустріти нових друзів (16 виборів) і цілком альтруїстичний - мотив покращити суспільство (10 виборів). Натомість самі телефонні консультанти не відзначили ці мотиви як домінуючі спонуки до волонтерства (лише по троє осіб включили мотиви зустріти нових друзів та покращити суспільство в трійку найвагоміших мотивів).

Порівняння мотивів волонтерської діяльності між підгрупами телефонних консультантів дозволило виявити статистично значущі відмінності між школярами, студентами та дорослими працюючими консультантами (%²емп. = 45,226; %²кр. = 41,337 при р < 0,05) (рис. 1).

1 - з цікавості, 2 - працювати поза межами дому, 3 - зустріти нових друзів, 4 - проявити доброчинність, 5 - загладити свою провину, 6 - почуватися потрібним, 7 - завести бізнесові контакти, 8 - бути частиною престижної групи, 9 - бажання реалізувати себе, 10 - виконувати моральний обов'язок, 11 - добре проводити час, 12 - покращити суспільство, 13 - бути відповідальним за щось, 14 - бути частиною групи або команди, 15 - набути нових навичок з метою отримання цікавої роботи.

Рис. 1. Розподіли домінуючих мотивів волонтерської діяльності в підгрупах волонтерів

Відповідно, у волонтерів-школярів найяскравіше виражений мотив інтересу (волонтерство з цікавості), у студентів - бажання набути нових навичок з метою отримання цікавої роботи (також яскраво виражений мотив самореалізації), а у дорослих респондентів домінуючими мотивами волонтерської діяльності виявились прагнення самореалізації та бажання набути нових навичок з метою отримання цікавої роботи.

Шляхом порівняльного аналізу (за критерієм Манна-Уітні) виявлено відмінності за особистісними характеристиками між телефонними консультантами та особами, які не займаються волонтерською діяльністю. Встановлено, що студентам і дорослим волонтерам менш властива реактивна агресивність, ніж відповідним групам осіб, які не займаються волонтерською діяльністю ^студенти = -2,22; Zдорослі = -2,19 при р < 0,05). Також дорослі волонтери вирізняються на фоні ровесників, які не мають волонтерських здібностей, нижчим рівнем депресивності (Z=-2,22, р < 0,05) та більшою відкритістю (Z=2,45, р < 0,05). Як бачимо, дорослі волонтери більш психічно стійкі та доброзичливі, ніж їхні ровесники, незадіяні у волонтерстві.

За допомогою кластерного аналізу виділено дві групи волонтерів з різною особистісною спрямованістю (їх порівняно за критерієм Манна-Уітні) (рис. 2).

Рис. 2. Відмінності між волонтерами за типом домінуючої спрямованості

Кластери статистично відрізняються за показниками спрямованості: на себе (Z = 2,16 при р < 0,05), на відносини (Z = 3,54 при р < 0,05) і на завдання (Z = -4,55 при р < 0,05). Перший кластер - волонтери орієнтовані на себе та на взаємодію. Цей кластер сформований переважно школярами (8 осіб), також в нього потрапили 3 студенти та 1 дорослий консультант. У другому кластері простежується домінуюча орієнтація на завдання. Представниками цього кластеру є практично всі дорослі волонтери (9 з 10), 7 студентів та 2 школярів. Отже, студенти та дорослі консультанти продемонстрували більшу спрямованість на завдання, а школярі-консультанти більшою мірою спрямовані на себе та на взаємодію. Консультанти телефону довіри, спрямовані на завдання, відрізняються від інших консультантів нижчим рівнем дратівливості (Z = 2,84 при р < 0,05) та реактивної агресивності (Z = 2,96 при р < 0,05).

Отримані результати підтверджуються досвідом роботи по залученню, навчанню та управлінню діяльністю волонтерів. Робота «гарячої» лінії, до якої залучались школярі і яка організувалась за принципом «рівний-рівному», передбачала поетапне залучення волонтерів. На першому етапі в загальноосвітніх школах проводився кількаденний семінар з «Безпечної поведінки», який включав в себе інформацію та розвиток навичок поведінки в типових для підліткового та раннього юнацького віку ситуаціях (проблеми спілкування, вирішення конфліктів, лідерства, профілактики шкідливих звичок та безпечної статевої поведінки). Особи, які проявляли особливу зацікавленість і активність, запрошувались на підготовку до роботи телефонними консультантами для підлітків. Опитування підлітків на початку цієї підготовки показало наявність мотивів надання допомоги тільки в декількох випадках. Частіше йшлося про інтерес та реалізацію вузькопрагматичних бажань: знайти друзів, розвіятись від навчання, дізнатися про типи мислення та основи психології, знайти підтримку, стати більш розважливим (тобто навчитись шукати позитив у всьому), цікаво спілкуватися з професійними психологами, навчитись слухати, говорити, заводити нові знайомства з людьми. Тобто школярі задовольняли власну цікавість, базові потреби в безпеці через отримання необхідної для них інформації та потребу в спілкуванні. Остання виступала спочатку як асиметричне спілкування на користь самого підлітка. Згодом з'явилась ще одна потреба - потреба допомогти іншим або просто поділитись своїми знаннями. Зрештою, через певний час волонтерської роботи консультанти-школярі в рамках супер- візійної роботи почали ділитись своїми особистими проблемами, і супервізійна група почала функціонувати ще й як група взаємо- підтримки. Підлітки знайшли безпечне середовище, яке охоче може їм допомогти, підтримати і безосудно приймає їх. Фактично, група пройшла три фази розвитку за 2 роки свого існування: навчальну, навчально-практичну і терапевтичну. Кожного разу роль керівника, його функції в групі змінювалися, щоразу група розробляла нові правила свого функціонування.

До діяльності двох інших кризових ліній волонтери залучалися безпосередньо шляхом запрошення на курси підготовки телефонних консультантів. Оскільки робота телефону довіри полягає в першу чергу у наданні психологічної підтримки, природно, вона часто приваблює людей, які прагнуть самі отримати психологічну допомогу, вирішити власні внутрішньоособистісні конфлікти. Значний крок у цьому процесі робить частина учасників начальних груп у ході підготовки до роботи в службі. Знайомство з правилами ведення телефонного діалогу, особливостями діалогів з абонентами в рамках різної тематики, засвоєння навичок активного слухання дають можливість майбутнім волонтерам змінити погляд на свою власну життєву ситуацію, застосовувати прийоми конструктивної комунікації і відслідковувати свій емоційний стан у приватному спілкуванні. Особистісна динаміка під час навчання - важливий критерій відбору бажаючих стати волонтерами. Якщо його недостатньо враховано, зростає ризик використання волонтером розмов з абонентами для реалізації власних витіснених потреб, деформування діалогу для вирішення власних проблем. Яскраво виражена потреба домінування та контролю може призвести до порушення консультантом нейтральності в телефонному діалозі, нав'язуванні абоненту власних поглядів, спонуканні абонента до наступних діалогів, щоб відслідковувати зміни його життєвої ситуації. Останнє буває наслідком прагнення консультанта знайти близькі емоційні стосунки. Мотив спілкування є важливим чинником волонтерської діяльності. Доброзичливе ставлення в середовищі волонтерів, приятельські чи дружні стосунки, які формуються в колективі, сприяють волонтерській активності. Проте, як показує досвід, самотні люди з гострою нестачею спілкування, які йдуть в службу для розширення кола спілкування, схильні порушувати рамки консультування та прагнуть встановлювати близькі емоційні стосунки з абонентами. Якщо такі люди хочуть працювати в службі, рекомендується залучати їх в активності поза безпосередньою взаємодією з абонентом. Мотив удосконалення професійних навичок часто властивий волонтерам, які працюють в службі телефону довіри. Телефонне консультування не передбачає (не вимагає) фахової психологічної чи психотерапевтичної освіти, але бажаючі стати волонтерами повинні пройти спеціальне навчання, яке включає лекційні та тренінгові заняття. Серед критеріїв відбору: засвоєння учасниками навчальної групи принципів роботи служби, основних прийомів ведення телефонного діалогу та рівень емоційної компетентності (вміння виявляти емпатію, водночас зберігаючи нейтральність під час діалогу з абонентом). Навчання та робота в службі телефону довіри дають можливість здобути багато знань з психології та конкретні навички надання психологічної допомоги. Тому особливий інтерес викликає телефон довіри у студентів, які навчаються на відділеннях психології, соціальної роботи, в учасників навчальних психотерапевтичних проектів, які хочуть набути професійного досвіду. Така мотивація не перешкоджає волонтерській роботі в рамках телефонного консультування. Але, як показує досвід, волонтер, в якого мотив здобуття фахових навичок і досвіду домінує поряд з мотивом допомогти іншим, не готовий тривалий час працювати в службі. Наснаги до роботи таким волонтерам рідко вистачає більше, ніж на рік. Протягом останніх чотирьох-п'яти років спостерігається явна тенденція до збільшення серед бажаючих стати волонтерами телефону довіри частки осіб, які мотивовані здобути навички консультування та знання з психології. Все рідше на співбесідах (перед початком навчання) та під час навчання майбутні волонтери озвучують бажання бути корисним для інших та допомагати людям, які опинились в скрутному становищі. А саме ці мотиви є базовими для волонтера телефону довіри, зрештою, як і для фахового психолога. Як показує досвід, волонтери, які поділяють цінності служби, для яких прагматична мотивація не є домінуючою, залишаються ресурсними для організації навіть після припинення волонтерської роботи, долучаючись до активностей служби.

Висновки

Волонтерська діяльність - полімотиваційна. Необхідний компонент мотиваційної основи волонтерської діяльності в рамках телефону довіри - бажання проявляти доброчинність, який властивий постійним волонтерам рівною мірою незалежно від віку. Проте, в мотивуванні волонтерів служби телефону довіри необхідно враховувати їхню вікову специфіку, створюючи умови для задоволення інтересу школярів, здобуття нових навичок і реалізації себе студентами і дорослими волонтерами. Спрямовані на справу волонтери вирізняються психічною стійкістю та доброзичливістю, особливо це стосується дорослих волонтерів. Тому створення умов (робота супервізійних груп, тренінги, семінари) для формування і вдосконалення навичок конструктивної взаємодії та надання психологічної допомоги - спосіб мотивування до роботи в телефоні довіри осіб юнацького віку та дорослих.

Список використаних джерел

1. Вайнілович Н. А. Чинники формування мотивації людини до здійснення волонтерської діяльності / Н. А. Вайнілович // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. - 2012. - № 2. - С. 53-59.

2. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / [Р.Х.Вайнола, А.Й. Капська, Н.Н. Комарова та ін.]. - К. : Академпрес, 2002. - 467 с.

3. Жук С. Мотиви громадської діяльності молоді С. Жук // Соціальна психологія. - 2008. - №1. - С. 76-84.

4. Лях Т. Л. Мотивація до волонтерської діяльності / Т. Л. Лях // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. - 2012. - № 22(8). - С. 84-91.

5. Майерс Д. Социальная психология / Перев. с англ. / Д. Майерс. - СПб. : Питер Ко, 1998. - 688 с.

6. Радина Н. К. Телефон доверия: организация, работа с волонтерами, PR-сопровождение / Н.К. Радина, С. В. Радин. - СПб. : Речь, 2006. - 189 с.

7. Сили М. Ф. Горячи линии: американская перспектива // Практика телефонного консультирования: хрестоматия / Ред.-сост. А. Н. Моховиков. - 2-е изд., доп. - М. : Смысл, 2005. - С. 9-123.

8. Трубнікова О. Волонтерська діяльність як форма соціальної активності / О.Трубнікова // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України - 2009. - Т. 2. - Вип. 20. - Ч. 2. - С. 205-209.

9. Трубнікова О. Структура соціально-психологічної готовності особистості до волонтерства / О. Трубнікова // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - 2009. - Т. 7. - Вип. 19. - Ч. 2. - С. 241-248.

10. Чолій С. Мотиваційно-ціннісний аспект студентської молоді / С. Чалій // Проблеми сучасної психології. - 2010. - Вип. 10. - С. 809-822.

11. Юрченко І. Мотиваційні аспекти волонтерської діяльності /

І.Юрченко // Соціальні виміри суспільства: Зб. наук. пр. - К. : ІС НАН України, 2009. - Вип. 1 (12). - С. 361-368.

12. Potencjal wolontarystyczny mieszkancow w Trojmiescie [Електронний ресурс] / А. Buczynska, P. Buczynski, M. D^bski,

B. Kisiel // Режим доступу: www.kiwi.org.pl/files/8c204713 2124eb28428960afe51b304a613ec7d3.pdf. - Назва з екрану.

Spysok vykorystanyh dzherel

1. Vajnilovych N. A. Chynnyky formuvannja motyvacii' ljudyny do zdijsnennja volonters'koi' dijal'nosti / N. A. Vajnilovych // Visnyk Nacional'nogo tehnichnogo universytetu Ukrai'ny «Kyi'vs'kyj politehnichnyj instytut». Politologija. Sociologija. Pravo. - 2012. - № 2. - S. 53-59.

2. Volonters'kyj ruh v Ukrai'ni: tendencii' rozvytku / [R. H. Va- jnola, A. J. Kaps'ka, N. N. Komarova ta in.]. - K. : Akadem- pres, 2002. - 467 s.

3. Zhuk S. Motyvy gromads'koi' dijal'nosti molodi S. Zhuk // Social'na psyhologija. - 2008. - № 1. - S. 76-84.

4. Ljah T. L. Motyvacija do volonters'koi' dijal'nosti / T. L. Ljah // Visnyk Lugans'kogo nacional'nogo universytetu imeni Ta- rasa Shevchenka. Pedagogichni nauky. - 2012. - № 22(8). -

S.84-91.

5. Majers D. Social'naja psihologija / Perev. s angl. / D. Majers. - SPb. : Piter Ko, 1998. - 688 s.

6. Radina N. K. Telefon doverija: organizacija, rabota s volonte- rami, PR-soprovozhdenie / N.K. Radina, S.V. Radin. - SPb. : Rech', 2006. - 189 s.

7. Sili M. F. Gorjachi linii: amerikanskaja perspektiva // Prak- tika telefonnogo konsul'tirovanija: hrestomatija / Red.-sost. A.N. Mohovikov. - 2-e izd., dop. - M. : Smysl, 2005. - S. 9-123.

8. Trubnikova O. Volonters'ka dijal'nist' jak forma social'noi' aktyvnosti / O.Trubnikova // Aktual'ni problemy psyhologii'. Zbirnyk naukovyh prac' Instytutu psyhologii' im. G.S. Kos- tjuka APN Ukrai'ny - 2009. - T. 2. - Vyp. 20. - Ch. 2. - S. 205-209.

9. Trubnikova O. Struktura social'no-psyhologichnoi' gotovnosti osobystosti do volonterstva / O. Trubnikova // Aktual'ni problemy psyhologii'. Zbirnyk naukovyh prac' Instytutu psyhologii' im. G.S. Kostjuka APN Ukrai'ny - 2009. - T.7. - Vyp. 19. - Ch. 2. - S. 241-248.

10. Cholij S. Motyvacijno-cinnisnyj aspekt students'koi' molodi / S. Chalij // Problemy suchasnoi' psyhologii'. - 2010. - Vyp. 10. - S. 809-822.

11. Jurchenko I. Motyvacijni aspekty volonters'koi' dijal'nosti / I. Jurchenko // Social'ni vymiry suspil'stva: Zb. nauk. pr. - K. : IS NAN Ukrai'ny, 2009. - Vyp. 1 (12). - S. 361-368.

12. Potenejal wolontarystyczny mieszkancow w Trojmiescie [Elek- tronnyj resurs] / A. Buczynska, P. Buczynski, M. D^bski, B. Kisiel // Rezhym dostupu: www.kiwi.org.pl/files/ 8c2047132124eb284289 60afe51b304a613ec7d3.pdf. - Nazva z ekranu.