Психотерапевтична робота з батьками дітей з особливими потребами та робота з проблемною поведінкою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психотерапевтична робота з батьками дітей з особливими потребами та робота з проблемною поведінкою

В даній статті описано основні проблеми та переживання батьків, які виховують дитину з особливими потребами. Описано моделі психологічної допомоги родинам осіб з психофізичними порушеннями та зміст заходів допомоги родині комплексного характеру - медичного, правового, психолого-педагогічного, економічного, а також, їх основна мета. Детально розглянуто філософію та принципи короткотермінової терапії скерованої на вирішення, яка застосовується в роботі з батьками. Розглянуто основні переваги короткотермінової терапії скерованої на вирішення. Описано методику К. Саттон «Як давати раду зі складною поведінкою у дітей».

Постановка проблеми. Діюча в Україні система медичного обслуговування не розрахована на надання батькам первинної психологічної допомоги, консультації стосовно ставлення до хвороби чи порушення розвитку дитини, повної інформації про її наслідки для дитини і сім'ї. Основне завдання роботи з батьками дитини з неповносправністю полягає у тому, щоб допомогти батькам змінити бачення на порушення розвитку власної дитини, шляхом подолання їх емоційної напруги, подолання хронічної втоми, прийняття дитини, проходження усіх стадій адаптації. Звичайно, батьки не є причиною неповносправності дитини, але компетентне батьківство і їх внутрішній стан є надзвичайно важливими факторами, що сприятимуть повноцінному розвитку дитини, попередять вторинні проблеми та покращать рівень функціонування дитини.

Першими науковими і практичними завданнями у сфері спеціальної психології, корекційної педагогіки та інклюзії є психологічний супровід родини, що виховує дитину з особливими потребами і має бути спрямований на створення соціально-психологічних умов для емоційного благополуччя. Основним завданням психокорекційної роботи з такими родинами є: допомога батькам пережити травму, ознайомлення їх з особливостями виховання й розвитку дитини, надання послуг у вигляді консультацій по плануванню родини, відновлення сімейного статусу дитини як особистості, що є кінцевою метою реабілітації [5]. Власне, для надання психологічної допомоги необхідно більше вивчати саме емоційні стани батьків, що виховують дітей з розладами, і на основі них створювати сімейні консультації по взаєморозумінню і покращенні стосунків у сім'ї.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За Маромян Р. С. та Семаго М. М. існує, так звана четверта фаза адаптації - фаза адекватних емоційних контактів та станів, яка є початком соціально-психологічної адаптації батьків до народження дитини з особливими потребами. За дослідженнями Іванової І. Б. фазою адаптації є емоційна стабілізація. На думку Е. Шухард, саме три останніх витки-стадії (шлях адаптації у кризових переживаннях): прийняття, активність, солідарність є формами адаптивного переживання. Клопота Є. А. наголошував про важливість емоційного благополуччя у період виховання дитини з особливими потребами. Про руйнівну сили фізичного і психічного виснаження і як наслідок хронічної втоми різних соматичних захворювань говорили Т'ю та Лоуренс, І. Б. Іванова, В. А. Вишневський, Р. Ф. Майромян, Н. Уолтон, Г. Саліван, К. О. Островська.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. На виховну ефективність дитини з особливими потребами впливають наступні і малодосліджені чинники: знання батьками психології дитини, вірна оцінка її індивідуальних якостей, адекватний емоційний відгук на поведінкові реакції дитини, вибір підходящого способу взаємодії з дитиною, який найкраще відповідає її індивідуальним особливостям, рання психологічна співпраця з батьками, емоційна стабільність батьків.

Формулювання мети. Виховна ефективність, на нашу думку, з прочитаної літератури, може відбуватися лише за умов емоційної стабільності батьків, після їхнього примирення з хворобою дитини і відкритті в собі особистих ресурсів, на що і повинна бути спрямована професійна психологічна допомога батькам через групову та індивідуальну психотерапевтичну роботу.

Цілі нашої статті можуть бути відкриті через реалізацію завдання і заходів у роботі з батьками. Успішність вирішення проблем батьків прямо пов'язана з цілеспрямованою соціальною та соціально-педагогічною роботою, котра включає широкий спектр довгострокових заходів допомоги родині комплексного характеру - медичного, правового, психолого-педагогічного, економічного. Зміст цих заходів спрямований на:

- розширення контактів родини, подолання ізоляції, включення її в громадське життя;

- надання адекватної інформації про специфічні потреби і перспективи розвитку дитини, сприяння в організації комплексної діагностики і раннього початку освітнього процесу;

- надання повноцінної інформації про соціальні інститути допомоги, сприяння фахівцям у складанні освітнього й реабілітаційного маршруту на основі індивідуальної програми розвитку дитини;

- налагодження сімейного мікроклімату;

- організація психологічної підтримки батьків;

- організація правової підтримки сім'ї: інформування та захист законних прав і інтересів тощо [3, с. 103].

Виклад основного матеріалу дослідження. Потреба у наданні спеціальної психологічної допомоги сім'ям, які виховують дітей з психофізичними порушеннями є створення сприятливих умов виховання в сім'ї батькам. Перш за все, необхідно знати особливості захворювання і розвитку їхньої дитини, а також її можливості у виконанні тих чи інших завдань та вправ. Велике значення має правильний розпорядок дня, суворе дотримання режиму харчування і сну, чергування занять з відпочинком та прогулянками. Важливу роль у вихованні дітей з психофізичними порушеннями відіграє організація систематичних, цілеспрямованих занять з розвитку мовлення, рухових навичок і вмінь [2, с. 48].

На основі зазначених принципів формувалися різноманітні моделі психологічної допомоги родинам осіб з психофізичними порушеннями.

Модель Б. Ф. Скінера спирається на принципи збільшення кількості та якості взаємодій-інтеракцій дитини і батьків [6, с. 67]. Модель В. Є. Кагана, спирається на принцип стимулювання батьків до виникнення у них забутих інтересів і захоплень. На думку автора, для роботи з дитиною необхідне повернення до улюбленої роботи і до себе. Сутність моделі полягає в дотриманні терапевтичної дистанції без відмови від звичного людського контакту з батьками [4, с. 64]. Згідно моделі X. Джайнотта у спілкуванні з дітьми батьки підтримують позитивний образ «Я» у дитини; уникають особистісних негативних оціночних суджень [1, с. 144.]. Модель В. В Тарасун базується на принципі вирішення проблеми раннього прогнозування і своєчасного запобігання труднощів у навчанні дітей з особливими потребами [7, с. 169].

Концепція сімейного виховання дитини з відхиленнями в розвитку має основну мету -- досягнення гармонійного психологічного простору родини з нестандартною дитиною, максимального розвитку її потенційних можливостей і забезпечення успішної інтеграції в суспільство.

Однак у своєму прагненні допомогти дитині сім'ї наштовхуються на складні психологічні проблеми: неприйняття дитини з особливими потребами, неадекватне батьківське ставлення до неї, порушення структури родини та ускладнення взаємин між її членами, виникнення цілого ряду емоційних проблем батьків, відсутність порозуміння та підтримки подружжя.

Враховуючи різні моделі допомоги родинам осіб з психофізичними порушеннями, в науковій літературі виділяють наступні шляхи роботи з родичами: проведення психологічного діагностування сім'ї, розробка основних напрямків роботи, використання психокорекційних та психотерапевтичних прийомів, спрямованих на надання допомоги. Якщо виникає необхідність, то в рамках діагностичного етапу, аналізуються особистісні особливості батьків, у тому числі емоційні і комунікативні властивості, визначається рівень тривожності.

Найважливішим кроком допомоги дитині є батьківська акцептація, яка включає в себе почуття і поведінку зі сторони батьків, яка характеризується безумовною любов'ю до дитини, визнанням дитини як особи, що потребує почуттів зі сторони батьків, повагою потреб та визнанням автономії дитини. Це є примирення з тими обмеженнями, які неможливо викорінити, а також задоволення з тих можливостей, які є і з яких можна користати.

В нашій роботі з батьками, які виховують дітей з особливими потребами, ми використовуємо основні принципи та техніки короткотермінової терапії, що скерована на розв'язок.

Короткотермінова терапія зосереджена на вирішенні проблеми може проводитися як в групі так і індивідуально.

Термін «Короткотерміновість» означає робити тільки те, що потрібно, сконцентрованість на будуванні розв'язку. Розв'язок - спосіб, який звільнить клієнта від проблеми і допоможе йому сконструювати життя, в якому нема проблем.

Робота в цьому напрямку є досить проста та ефективна. Короткотермінова терапія скерована на розв'язок відрізняється від інших підходів тим, що вона не концентрується на проблемі (діагнозі клієнта), оскільки це не лише не допомагає, але, часом і створює перешкоди клієнтові у поступі до вирішення цієї ж ISSN 2414-004X проблеми.

Перспектива корекційної роботи скерована є на теперішнє та майбутнє. Якщо випливає досвід минулого, то його використовується на користь досягнення певних цілей у вище згаданих перспективах.

Центральна філософія короткотермінової терапії скерованої на вирішення дивує своєю простотою. Проте, застосування таких простих правил вимагає від спеціалістів, які цей метод застосовують, самодисципліни та докладання чималих зусиль.

Основна філософія Якщо не зіпсувалося - не ремонтуй.

Не потрібно змінювати того, що приносить очікувані результати та допомагає. Якщо ми бачимо, що щось відбувається в житті людини, певна поведінка приносить полегшення, допомагає в конструюванні клієнтом позитивних рішень, то ми цього не змінюємо.

Якщо дізнаєшся, що допомагає - роби це частіше, повторюй це.

Це твердження вказує на те, що потрібно повторювати ті дії, які ми спостерігаємо як помічні і такі, які провадять до конструктивних рішень. Якщо помічними є розмови, концентрація на роботі, слухання музики і це допомогло в певній ситуації, то варто використати це.

Якщо щось не допомагає - не роби цього більше. Роби щось інше.

Це твердження базується на свідомості та вмінні окреслити те, що не допомагає. Це дозволяє виключити дії, які не допомагають і йти в пошуку нових рішень, які допоможуть досягти змін. На думку Я. Щепковського [12], багато людей мають помилкове переконання, що якщо проблема є серйозною та важкою, то її вирішення теж має бути таким ускладненим і важко втілюваним в життя. Це виглядає логічно, але так не є. Тому варто шукати прості рішення, які допомагатимуть в конкретній ситуації чи в її контексті.

Основні принципи роботи

Немає простих рішень і перевірених схем, які підходили б усім клієнтам. Цей принци вказує на те, що навіть, якщо людина, яка має такі самі проблеми і потреби як і інший клієнт, не буде трактуватись так само (шаблонно), а до неї буде застосовано індивідуальний терапевтичний підхід, який передбачено лише для неї. Він повинен підходити до її унікальних потреб.

Існує багато способів бачення однієї ситуації і багато її вирішень. Чим більший список рішень, тим більші шанси на пошук і застосування клієнтом такого рішення, яке приведе до змін.

Концепція опору не сприяє терапії.

Опір трактується як брак готовності до співпраці до змін. Натомість, в даному підході, опір - це певний сигнал для того, щоб перестати робити те, що не допомагає і шукати нові шляхи вирішення, які будуть відповідати клієнтові.

Зміна в процесі терапії є неминучою

Віра терапевта в можливості клієнта є вирішальним чинником позитивних змін.

Вистачить малої зміни, щоб ініціювати розв'язок. Часто, перешкодою на дорозі змін є високі очікування, які ставлять як клієнти так і терапевти. Тому важливо є пам'ятати про «маленькі кроки», які згодом приведуть до великих змін. Завданням спеціаліста є ініціювати малі зміни.

Клієнти мають ресурси необхідні для змін. Концентрація на ресурсах, а не на проблемах і слабкостях, допомагає клієнту почуватися в безпеці і більш компетентним у вирішенні своєї ситуації.

Знання деталей проблеми не є необхідним, для того, щоб проблему вирішити. Переконання, що очікуване вирішення не є тісно пов'язане зі самою проблемою, є найбільш несподіваним принципом даного методу.

Краще дивитися вперед, ніж оглядатися назад. Якщо людина не знає куди вона має йти, то вона ніколи туди не дійде. Щоб окреслити цілі клієнта, не обов'язково заглиблюватися в його минуле і вияснювати звідки він прибув, оскільки це дуже виснажує. Звертання до минулого є лише у випадку пошуку «винятків» або способів вирішення проблеми, які були успішними.

Клієнти здатні окреслити цілі терапії і знайти вирішення, хоча про це не знають. Кожен клієнт може окреслити і вибрати те, що є для нього добре. Завданням терапевта є до- № 2 (4) 2016 помогти окреслити, сформулювати та вербалі- зувати потреби клієнта.

Зміна має перманентний характер - все змінюється. В житті клієнта є такі моменти, дні, тижні, коли труднощі, з якими він бореться, проявляються в меншій мірі, або не проявляються взагалі, коли найгірша реальність виглядає трохи краще. Терапевт мусить зосередитися на таких «винятках», які можуть стати джерелом вирішення проблеми.

Після короткотермінової терапії батьки дітей з особливими потребами розуміють, про необхідність організації процесу виховання і лікування дитини, саме поетапно і маленькими кроками. Завдяки технікам та етапам роботи короткотермінової терапії, батьки вже знають, що можна зробити ще, чого вже не потрібно робити, з ким необхідно порадитись. За допомогою такої техніки як шкалування (пропозиція розмістити себе на шкалі від 1 до 10) проблеми, вони бачать де є зараз, що саме зробили, а що ще можна зробити. Батьки переносять свої слова, мрії та уявне почуття щастя на поведінку, що є ключовим аспектом нашої роботи. Вони відчувають цілковиту мить спокою, щастя, емоційної рівноваги, сімейного взаєморозуміння. Важливий аспект такої психотерапії це - розуміння самостійності у вирішенні своїх проблем а головне мотивації до вирішення, до успіху і щасливого життя у вигляді проходження усіх стадій адаптації народження дитини з неповносправністю.

В роботі з батьками дітей з особливими потребами ми часто зіштовхуємося з наріканнями, що такі діти спричиняють виховні труднощі, які часто пов'язані з психофізичним розвитком такої дитини. Загалом, складна поведінка дітей - це така поведінка, яка не відповідає загальним соціально-прийнятим нормам. Проблемна поведінка формується переважно впродовж певного часу і часто утримується хоча батьки всілякими засобами намагаються розв'язати цю проблему.

Погіршуються відносини між батьками та дітьми, з' являється гнів і почуття фрустрації. Батьків ніхто не вчив, як порадити собі з дитиною, а діти не можуть виховувати самих себе. В результаті батьки, які знаходяться в складній ситуації стараються порадити собі якнайкраще або теж шукають когось, в кого можуть знайти допомогу і пораду.

Працюючи зі складною поведінкою дітей ми застосовуємо методику К. Саттон «Як давати раду зі складною поведінкою дітей» [11]. Авторкою пропонованої методики є великобританська психолог Керол Саттон. У 80-х рр. ХХ ст. вона опрацювала біхевіоральну програму навчання батьків дітей шкільного та дошкільного віку, які мають труднощі у вихованні.

Методика вимагає зміни поведінки не тільки дитини але й батьків. В ній не пропонується жодних чудодійних, блискавичних розв'язань і можливо це не є методика для кожного. Проте, розв'язання, яке пропонується, може бути не тільки тут і зараз, але і проектуватися на більш тривалий час. Батьків вчиться покроково застосовувати дану методику, щоб допомогти змінити погану важку поведінку дитини і щоби на місце невпевненості і відчуття розгубленості появилося краще розуміння того, що робиться і з' явилась більша впевненість в собі. Труднощі трапляються завжди і єдиним вірним розв'язанням є практичні кроки для зміни ситуації.

Програма складається з 8-ми етапів, кожен з яких триває тиждень часу. Кожен з етапів опирається на одну з восьми книжечок написаних спеціально для батьків, а також на аналіз «карти вибраної поведінки». Вибір та визначення поведінки не є формальністю. Вміння виокремити конкретний прояв поведінки у філософії біхевіоризму має велике значення, а роль терапевта - навчити батьків конкретизувати вибрану поведінку.

Діти досить по-різному реагують на різні покарання. Важливим є, щоб дитина зрозуміла, що покарання є реакцією на конкретну поведінку. Критика має стосуватися конкретної поведінки, а не особи дитини.

Багато батьків, є здивовані, що коли вони спостерігають за обраною складною поведінкою, вони зауважують, що дана поведінка проявляється не так часто, як вони думали. Інші стверджують, що проявляється ця поведінка значно частіше, ніж вони сподівалися.

На перший погляд, батькам видається, що деякі ідеї методики нагадують їх попередні спроби змінити ситуацію. З іншого боку, деякі замисли можуть здатися батькам дивними. Проте, з кожним тижнем і кожним наступним кроком батьки довідуються як і коли вчити дитину бажаної поведінки і як відучити від небажаної поведінки.

психологічний короткотерміновий терапія

Висновки

Батьки, часто не усвідомлюють, що кожна дитина маючи певні вроджені риси, всеодно наслідує зразки поведінки найближчого оточення, в якому виховується, а першими вчителями і вихователями, звичайно є батьки. Психологічний супровід такої родини має бути спрямований на створення соціально-психологічних умов для емоційного благополуччя. Основним завданням психоко-рекційної роботи з такими родинами є: допомога батькам пережити травму; ознайомлення їх з особливостями виховання й розвитку дитини, надання послуг у вигляді консультацій по плануванню родини. Власне для надання психологічної допомоги необхідно більше вивчати саме емоційні стани батьків, що виховують дітей з розладами, і на основі них створювати сімейні консультації по взаєморозумінню і покращенні стосунків у сім'ї. На основі зазначених принципів формувалися різноманітні моделі психологічної допомоги родинам осіб з психофізичними порушеннями. Одною з таких моделей є психотерапевтична робота з батьками. Робота в цьому напрямку є досить проста та ефективна. Короткотермінова терапія скерована на розв'язок відрізняється від інших підходів тим, що вона не концентрується на проблемі (діагнозі клієнта), оскільки це не лише не допомагає, але, часом і створює перешкоди клієнтові у поступі до вирішення цієї ж проблеми.

Перспектива корекційної роботи скерована є на теперішнє та майбутнє. Якщо випливає досвід минулого, то його використовується на користь досягнення певних цілей у вище згаданих перспективах. Центральна філософія короткотермінової терапії скерованої на вирішення дивує своєю простотою. Проте, застосування таких простих правил вимагає від спеціалістів, які цей метод застосовують, самодисципліни та докладання чималих зусиль. Працюючи зі складною поведінкою дітей ми застосовуємо методику К. Саттон «Як давати раду зі складною поведінкою дітей», вона опрацювала біхевіоральну програму навчання батьків дітей шкільного та дошкільного віку, які мають труднощі у вихованні. Дана методика, показує позитивні результати у групі батьків дітей з особливими потребами, адже дає змогу краще зрозуміти потреби дитини з порушенням розвитку і таким чином зняти у майбутньому кризові психоемоційні стани у батьків.

Література

1.Джайнотт X. Батьки та діти / Х. Джайнотт. - М.: Знання, 1986. - 244 с.

2.Душка А.Л. Роль сім'ї у соціалізації неповноправної дитини. / А.Л. Душка // Наука і освіта. - Одеса, 2009. - № 1-2. - С. 48-52.

3.Железняк Л. С. Опыт включения детей с проблемами развития в состав психотерапевтических групп / Л. С. Железняк, И. Б. Карвасарская // Обозрение психиатрии и мед. психологии.- 1993.- № 1.- С. 102-104.

4.Каган В. Е. Сімейна психотерапія в лікуванні дитячого аутизму. Сімейна психотерапія при нервових і психічних захворюваннях / В. Є. Каган. - Ленінград: Медицина, 1978. - 97 с.

5.Скиннер Б. Оперант ное поведение. // Б. Скиннер // История зарубежной психологии. 30-60-е годы XX века. - М., 1986. - 355 с.

6.Тарасун В. Раннє прогнозування і запобігання труднощам у навчанні як умова інтеграції дитини з особливими потребами // В. Тарасун. - К.: Контекст, 2000. - 336 с.

7.Холостова Е. И., Дементьева Н. Ф. Социальная реабилитация: Учебное пособие. - М.: Издательско- торговая корпорация «Дашков и К», 2002. - 340 с.

8.Boczar K. Mlodziez umyslowo uposledzona w rodzinie i srodowisku pracy / K. Boczar. - Warszawa : Instytut Wydawniczy Zwi^zkow Zawodowych, 1982.

9.Berg I. K., Reuss N. H., Solutions Step by Step: A Substance Abuse Treatment Manual, Norton, 1997. - 192

p.

10.Sutton C. Jak radzic sobie z trudnymi zachowaniami u dzieci (Cykl 8 ksi^zeczek) / Carole Sutton ; red. Ryszard Praszkier ; tl. Danuta Golec. - Warszawa : Fundacja "Synapsis", 1992.

Размещено на Allbest.ru