Формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів в процесі післядипломної педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів в процесі післядипломної педагогічної освіти

У статті обґрунтовано актуальність формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів в процесі післядипломної педагогічної освіти (підвищення кваліфікації). Представлений спецкурс спрямований на формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів та охарактеризовані його складові. У спецкурс включено тематичну дискусію, основне місце у спецкурсі займають навчальні заняття тренінгової форми. Детально охарактеризовані інноваційні форми і методи навчання. Досліджено ефективність впровадження спецкурсу в систему післядипломної освіти (підвищення кваліфікації) керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Розроблений авторський спецкурс з формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів за результатами проведеного дослідження довів свою ефективність і забезпечив перехід від педагогіки знаннєвої до розвивальної, до опанування слухачами вміннями і навичками толерантної взаємодії, а також сформував у них установки до застосування толерантності у професійній діяльності.

Керівники пов'язують професійну толерантність і з особистісними якостями (терпимість, стриманість, спокій), і з взаємовідносинами з іншими людьми (представниками інших національностей, інших груп), і безпосередньо зі своєю професійною діяльністю і функціональними обов'язками. У функціонуванні післядипломної педагогічної освіти сьогодні існує багато проблем, зокрема, відсутність нормативно-правової бази регулювання післядипломної педагогічної освіти; невпорядкована мережа закладів післядипломної педагогічної освіти; відсутність єдності і дієвості управління та регулювання діяльності всіх елементів системи післядипломної педагогічної освіти; суб'єктивний принцип вибору напрямків і змісту роботи закладів післядипломної педагогічної освіти; відсутність чіткості у визначенні функцій та завдань, які повинна виконувати система післядипломної педагогічної освіти; відсутність стандартизації та індивідуалізації змісту і форм професійного удосконалення фахівців, підвищення кваліфікації організаційно та змістовно не узгоджене з їх базовою підготовкою; потреба в оновленні змісту та організації освітнього процесу в системі післядипломної педагогічної освіти відповідно до сучасного розвитку держави на основі впровадження результатів наукових досліджень, широкого використання вітчизняного та зарубіжного досвіду; потреба і удосконалення форм навчання дорослих у системі післядипломної педагогічної освіти, у тому числі дистанційного; недостатня робота по трансферу знань системі післядипломної педагогічної освіти; недостатнє забезпеченні закладів післядипломної педагогічної освіти відповідним кадровим потенціалом, відсутність системи забезпечення навчання викладачів для закладів післядипломної педагогічної освіти; відсутність системи науково-дослідницької діяльності як важливої складової освітнього процесу в закладах післядипломної педагогічної освіти; недостатнє використання можливостей міжнародного співробітництва у галузі підвищення кваліфікації освітян, проведенні науково-дослідної та експериментальної роботи, обміну інформацією, налагодженні особистих контактів; недостатнє забезпечення закладів післядипломної педагогічної освіти необхідною навчально-методичною літературою, особливо україномовною; недостатнє забезпечення закладів післядипломної педагогічної освіти фінансами та матеріально-технічними засобами; підвищення кваліфікації часто носить предметно-орієнтований характер, що не сприяє розвитку керівника як особистості.

Узагальнюючи весь спектр визначених проблем слід визнати необхідність модернізації системи післядипломної педагогічної освіти, центральною ланкою якої є підвищення кваліфікації, зокрема, підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Одним з напрямів модернізації системи післядипломної педагогічної освіти (підвищення кваліфікації) керівників загальноосвітніх навчальних закладів, повинен стати орієнтир на формування професійної толерантності, яка забезпечить найбільшу ефективність їх діяльності в умовах трансформації сучасного українського суспільства. Однак на сучасному етапі розвитку в організаційній психології відсутня обґрунтована наукова позиція щодо даної актуальної проблематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема післядипломної освіти, зміст форм і методів підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти вже не раз поставала предметом дослідження науковців (О. Бондарчук [1], Л. Даниленко [3], Ю. Ємельянова [4], В. Казміренко [5], Л. Карамушки [6], Н. Коломінського [7], Р. Кричевського [8], Г. Ложкіна [9], С. Максименка [10], В. Маслов [11], В. Олійника [12], Л. Орбан-Лембрик [13], В. Семиченко [14], Т. Сорочан [15], В. Третьяченко [16] та інших). Такий інтерес до вказаної проблематики не є випадковим на сучасному етапі розвитку українського суспільства, а є логічним задоволенням наявних потреб у підготовці фахівців нового типу. Отже, вочевидь достатньо актуальним постає питання щодо створення спецкурсу «Формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів в процесі післядипломної педагогічної освіти (підвищенні кваліфікації)».

Мета статті - проаналізувати зміст і структуру спецкурсу спрямованого на формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів в процесі післядипломної педагогічної освіти (підвищенні кваліфікації) і визначити ефективність її впровадження.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Одним із кроків на шляху до розв'язання проблеми реформування післядипломної педагогічної освіти є спецкурс. Сучасні науковці [17, с. 385] спецкурс визначають як структурний компонент професійного циклу, що забезпечує спеціальну підготовку і є особливою формою організації лекційних занять, змісту яких притаманні високий рівень новизни і деталізоване вивчення наукової проблеми. Упровадження у процес підвищення кваліфікації спецкурсів сприяє активності слухачів у навчальному процесі, стимулює їх до наукового дослідження, до тривалої самостійної роботи над вивченням певної проблеми.

Мета спецкурсу полягає у розкритті психологічних особливостей професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів і висвітлення її організаційно-психологічних умов.

Завдання спецкурсу: 1) глибоке засвоєння керівниками загальноосвітніх навчальних закладів знань, що розкривають сутність, зміст і структуру професійної толерантності та організаційно-психологічні чинники, які впливають на рівень її сформованості; 2) опанування керівниками загальноосвітніх навчальних закладів діагностичного інструментарію вимірювання наявності та рівнів сформованості професійної толерантності; 3) оволодіння керівниками загальноосвітніх навчальних закладів вміннями та навичками формування професійної толерантності в процесі підвищення кваліфікації; 4) удосконалення керівниками загальноосвітніх навчальних закладів вмінь самоосвітньої діяльності, що забезпечить розвиток психологічної компетентності професійній діяльності.

Спецкурс розроблено для очнодистанційної форми підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти. Очно-дистанційна форма передбачає проведення двох очних сесій (настановної та контрольно-залікової) і міжсесійний період (дистанційний етап для самостійної роботи під час якого слухачі будуть виконувати індивідуальні творчі завдання).

Спецкурс розрахований на 12 годин, 8 з яких реалізуються у формі тематичної дискусії і елементів тренінгу на очному етапі навчання, а 4 - через самостійну роботу на дистанційному етапі. За потреби кількість годин може бути змінена.

Структура спецкурсу містить два змістовних модулі і визначається за загальним на вчально-тематичним планом, який подано в таблиці (Див. Табл. 1).

У спецкурс включено тематичну дискусію з метою актуалізації установки керівників загальноосвітніх навчальних закладів на формування професійної толерантності. Основне місце у спецкурсі займають навчальні заняття тренінгової форми, що забезпечують формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів в умовах очно-дистанційної форми навчання. Основу спецкурсу складають авторські розробки (результати теоретичних і емпіричних досліджень та викладацько-тренерської роботи). Спираючись на власний досвід і доробок у дослідженні проблеми викладач характеризує процес наукового дослідження, вводить слухачів у свою творчу лабораторію, розкриває методику наукової роботи, проблеми інформаційного пошуку, техніку наукового дослідження.

авторський загальноосвітній керівник

Таблиця 1

Тема 1. Сутність, зміст і структура професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів (тематична дискусія у супроводі міні-лекції діалогічної природи).

Мета: актуалізація установки на формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів як неодмінного атрибуту фахової діяльності управлінців, невід'ємної ланки в професійній взаємодії з підлеглими та соціальним середовищем.

Міні-лекція «Зміст і структура професійної толерантності керівників».

2. Тематична дискусія. Питання для обговорення:

1. Професійно важливі якості керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

2. Толерантність як професійно важлива якість керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Специфіка, зміст, структура і функції професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

4. Межі і міра професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів

Тема 2. Формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів (елементи тренінгу)

Мета тренінгу: розвиток умінь і навичок керівників освітніх організацій щодо діагностики, попередження та подолання проявів професійного стресу та синдрому «емоційного вигорання».

Завдання тренінгу: 1. Оволодіння керівниками загальноосвітніх навчальних закладів знанням про зміст, структуру та організаційно-психологічні чинники професійної толерантності. 2. Оволодіння методами діагностики рівнів сформованості професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. 3. Оволодіння керівниками загальноосвітніх навчальних закладів вміннями та навичками формування професійної толерантності (формування навичок толерантного спілкування, адекватного психологічного контакту, безконфліктної поведінки і навичок рефлексії і саморегуляції). 4. Розвиток у керівників загальноосвітніх навчальних закладів якостей, необхідних для толерантної взаємодії з учасниками освітнього процесу в професійній діяльності, підвищення саморегуляційного потенціалу особистості розвиток особистісної рефлективності, підвищення власної самооцінки як чинника професійної толерантності.

Тренінг є однією з найбільш ефективних технологій формування професійної толерантності. Перевага тренінгу як технології формування професійної толерантності полягає в тому, що він дозволяє за доволі короткий час вирішити завдання розвитку необхідних особистісних новоутворень, що лежать в основі професійної толерантності. В ході тренінгу відбувається формування цілісних уявлень про толерантність, формуються навички конструктивної взаємодії в професійному середовищі, розвиваються сенситивні здібності, уміння гнучко реагувати на складну професійну ситуацію і швидко адаптуватися в різних умовах.

Далі розглянемо структуру і зміст тренінгу (Див. Табл. 2). Охарактеризуємо етапи, форми і методи тренінгу. На початку тренінгу передбачено вступну частину, адже, за словами І. Вачкова [2, с. 134], кожне тренінгове заняття слід розпочинати з певних процедур, які занурюють учасників в особливу ігрову атмосферу тренінгу, що дає змогу швидко та без зусиль налаштуватися на специфічну групову роботу.

Мета вступної частини полягає у знайомстві учасників тренінгу, уточненні очікувань по формуванню професійної толерантності, формуванні групового об'єднання, почуття довіри, покращення мікроклімату у групі, зняття комунікативних бар'єрів, напруги. Тут здійснюється вплив на емоційну сферу учасників та налаштування на майбутню активність, продуктивну групову діяльність.

1 етап (підготовчий). Мета підготовчого етапу полягає в усвідомленні керівниками проблеми толерантності, забезпеченні теоретичними знаннями, що сприяють розумінню сутності професійної толерантності, актуалізації і закріпленню установки на формування толерантності як професійно важливої якості особистості керівника загальноосвітнього навчального закладу.

ІІ етап 2 (діагностичний). Мета: визначення рівня сформованості професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

3 етап (праксеологічний). Мета праксеологічного етапу полягає у формуванні взаєморозуміння і ефективної взаємодії, розвитку умінь та навичок формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, утворенні таких професійних й особистісних якостей, як: професійно-світоглядні (зацікавленість і активність у формуванні професійної толерантності тощо), професійно-поведінкові (вимогливість щодо дотримання норм і правил толерантної поведінки) та особистісно-значущих (гуманістична спрямованість особистості, рефлексивність, адекватна самооцінка тощо).

4 етап (акмеологічний) має на меті закріплення і розвиток конструктивних особистісних новоутворень.

Заключна частина тренінгу. Мета полягає в оцінці досягнутих в ході тренінгу результатів і оцінці ефективності тренінгу.

При розробці спецкурсу потрібно було врахувати соціальний і професійний статус керівників загальноосвітніх навчальних закладів та специфіку психології навчання дорослих.

Таблиця 2

Особливий інтерес в контексті формування професійної толерантності керівників загальноосвітнього навчального закладу до управлінського спілкування викликають інноваційні форми і методи навчання: міні-лекції (повідомлення теоретичних відомостей про сутності цього явища), дискусійні форми роботи, аналіз проблемних управлінських ситуацій (з подальшою презент акцією і обговоренням в групі), робота в групах, ролеві ігри, розробка проектів. Якщо перший з перерахованих методів більшою мірою спрямований на повідомлення слухачам знань про предмет, то останні сприяють розвитку практичних умінь і навичок толерантного відношення і взаємодії.

Специфічними рисами такого навчання є: наявність постійної групи; дотримання низки принципів групової роботи; визначена просторова організація; об'єктивізація суб'єктивних почуттів та емоцій учасників групи, вербалізована рефлексія; розкутість та свобода спілкування учасників; наявність клімату психологічної безпеки; застосування інтерактивних форм і методів групової роботи.

Коротко зупинимося на деяких формах і методах навчання.

Однією з ведучих складових у роботі зі слухачами курсів підвищення кваліфікації є широке використання діалогових форм навчання. викладачі під час занять створення різноманітних проблемних ситуацій, в яких за допомогою діалогу спільно зі слухачами шукають ефективні шляхи їх розв'язання.

Групові дискусії як метод формування професійної толерантності дають можливість продукувати і обговорювати ідеї, аналізувати поняття, спільно обговорювати спірні питання, що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. Групова дискусія може бути використана як з метою надання можливості учасникам побачити проблему з різних сторін (це уточнює взаємні позиції, що зменшує опір сприйняття нової інформації), так і в якості способу групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань (це посилює згуртованість групи й одночасно полегшує саморозкриття учасників). Цінність групової дискусії полягає в тому, що вона розвиває навички дослідження, міркування і утворення понять. Незалежно від проблемного змісту обговорення подібні навички сприяють розвитку умінь вести спрямовану і результативну дискусію, критичний діалог, який є невід'ємним атрибутом толерантності, виступаючи одним з її проявів у дії.

Одним з різновидів дискусійних методів є аналіз проблемних управлінських ситуацій - обговорення конкретних ситуацій, де предметом аналізу виступають різноманітні ситуації міжособистісної, професійної взаємодії, випадки з практики переважно проблемно-конфліктного типу. В процесі обговорення також відбувається формування толерантного ставлення до думок і поглядів інших учасників, поглиблюється розуміння мотивів, цілей і стратегій їхньої поведінки, розвиваются уміння рефлексивного аналізу ситуації, удосконалює вміння відстоювати власні позиції, діяти за межами передбачуваного, переборювати прихильність старим зразкам, страх перед невідомим, невпеність у собі.

Ігрові методи навчання побудовані на імітації професійної діяльності. Слід зазначити, що ігри допомагають слухачам виражати власні почуття, розв'язувати внутрішні конфлікти, розширити спектр власних думок і почуттів, уявити себе на місці інших, сприяє кращому розумінню себе та оточуючих, дозволяє опанувати маловідомі способи дій, набути досвіду конструктивної взаємодії, спілкування, що є важливим у формуванні умінь і навичок толерантної поведінки. Ігри умовно розділяються на три основні категорії: операціональні, ділові, ролеві.

Операціональні (ділові, управлінські) ігри за своїми психологічними параметрами (мотивація, участь інтелектуальних ресурсів, емоційне забарвлення) аналогічні методам аналізу проблемних управлінських ситуацій. Однак, на противагу спонтанному обговоренню прийнятому у дискусіях, ці ігри мають сценарій з більш-менш чітким алгоритмом «правильності» і «неправильності» прийнятого рішення, тому слухачі мають можливість бачить наслідки своїх дій.

Ділова гра - це форма відтворення предуетного соціального змісту професійної діяльності, моделювання систем стосунків, характерних для цього виду практики. В ході ділової гри використовуються дискусійні методи і завдяки механізму дискусії учасник відходить від рис егоцентричного мислення і вчиться вставати на точку зору іншого, що є джерелом формування професійної толерантності.

Важливе значення в процесі навчання набувають рольові ігри, в яких учасники розігрують, моделюють різні ситуації міжособистісної і професійної взаємодії. Завдяки ігровій ситуації змінюється ставлення слухачів до себе і формується толерантне ставлення до оточуючих. Крім поведінкової об'єктивації недоліків, проблем міжособистісної та управлінської взаємодії даний метод дозволяє учасникам практично випробувати, відпрацювати і закріпити нові, більш ефективні способи взаємодії, отримати новий досвід емоційних переживань. Рольова гра також спричинює зміни особистісного плану, зокрема, приймаючи на себе різні за змістом і статусом ролі, учасник опиняється перед необхідністю змінити свої установки, ставлення, адже гра вимагає від нього перевтілення, розуміння, прийняття та вияву почуттів іншої людини. Так створюються умови для формування професійної толерантності, розвитку самосприйняття, самооцінки, самоповаги слухачів.

Роботу у групах ми використовували, коли було необхідно вирішити проблему, з якою важко справитися індивідуально, коли є інформація, досвід, ресурси для взаємного обміну, коли одним з очікуваних навчальних результатів є надбання навичок командної взаємодії. Робота в малих групах посилювала ефект співпраці і взаємодопомоги, слухачі у рамках малої групи отримували можливість експериментувати, засвоювати і проробляти абсолютно нові для них вміння і навички толерантної взаємодії, відчуваючи при цьому психологічний комфорт та захищеність. Крім того, в малих групах часто зароджуються тісні особисті зв'язки між слухачами, які згодом можуть привести до плідної спільної роботи по пошуку шляхів формування професійної толерантності в процесі практичної діяльності.

Широкі можливості надає метод проектів (конкретне творче завдання, поетапний рух до прийнятої та усвідомленої мети). Робота над груповим проектом розвиває інтелектуальні здібності учасників, виховує вміння співпрацювати, приймати думки інших як значимі і цінні, дає змогу відчувати себе членом команди, критично відноситися до своїх власних поглядів, нести відповідальність за прийняте рішення, аналізувати результати діяльності.

Тренінг як форма навчання має істотні переваги перед іншими формами та видами навчання, особливо при підготовці керівників закладів освіти, діяльність яких вимагає від фахівців не просто знань, а й уміння застосовувати свої знання в практичній діяльності, яка постійно змінюється. складають сутність психологічного тренінгу. Роль тренінгу особливо підвищується, коли йдеться про освіту дорослих. Саме тут спостерігається необхідність у проблемній побудові змісту освіти, яка базується на відтворенні, моделюванні у навчанні типових практичних ситуацій, які характерні для реальній діяльності. Окрім того у тренінгу врахована ще одна характерна тенденція освіти дорослих - зацікавленість у розвитку навичок групової роботи, відмінної від традиційних форм лекційно-семінарських занять.

Як показав досвід впровадження розробленого нами спецкурсу з формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів добір змісту, форм і методів його реалізації реально забезпечує перехід від педагогіки знаннєвої до розвивальної, до опанування слухачами вміннями і навичками толерантної взаємодії, формує у них установки до застосування толерантності у професійній діяльності.

Розглянувши змістовні аспекти авторського спецкурсу «Формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів в процесі післядипломної освіти (підвищенні кваліфікації)» доцільно висвітлити ефективність його впровадження в освітній процес.

В експериментальній групі (загальною кількістю 60 осіб) психологічна підготовка носила цілісний характер відповідно до розробленого нами спецкурсу. У контрольній групі (загальною кількістю 60 осіб) психологічна підготовка керівників носила традиційних характер і не містила інноваційних форм і методів навчання, а також спеціальних вправ, спрямованих на формування професійної толерантності. Статистична обробка результатів проводилася за допомогою комп'ютерної програми SPSS (версія 17.0).

Як свідчить порівняльний аналіз впливу експериментальної роботи на рівень сформованості загальної професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, між результатами першого (до початку формувального експерименту) та другого (після завершення формувального експерименту) зрізів, які були проведені в експериментальній та контрольній групах, спостерігаються істотні відмінності. Так, в експериментальній групі в результаті формувального експерименту виявлено динаміку певних змін рівня сформованості загальної професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, а в контрольній групі такої динаміки практично не зафіксовано.

Як видно з табл. 3, отримані дані першого та другого зрізів показують, що в експериментальній групі в результаті формувального експерименту зафіксовано статистично значущі зміни (р<0,05), які відображають зменшення кількості респондентів з низьким (з 24,0% до 4,0% відповідно) та збільшення кількості досліджуваних з високим (з 12,0% до 36,0% відповідно) рівнями сформованості загальної професійної толерантності. Досліджувані стали сприймати невизначені ситуації як бажані і стимулюючі, почали використовувати власні оригінальні управлінські прийоми, в них підвищилася здатність до позитивного і безумовного прийняття іншого як автономної самостійної особистості, що має власну позицію, задоволеність собою, своїми починаннями і досягненнями, відчуття власної компетентності і здатності вирішувати професійні питання.

Таблиця 3

Висновки. Розроблений і апробований нами спецкурс з формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів довів свою ефективність і реально забезпечив перехід від педагогіки знаннєвої до розвивальної, до опанування слухачами вміннями і навичками толерантної взаємодії, сформував у них установки до застосування толерантності у професійній діяльності.

Перспективи подальших досліджень

полягають в апробації та впровадженні спецкурсу в практику підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів в умовах післядипломної педагогічної освіти. Доцільним уявляється дослідження організаційно-психологічних чинників підвищення якості такої підготовки.

Список використаних джерел

1.Выготский K. C. Исторический смысл психологического кризиса / Собр. соч. -М.: Педагогика, 1982. - Т. 1. - С. 150-152.

2.Бондарчук О. І. Проблеми вдосконалення психологічної компетентності керівників освітніх організацій у процесі підвищення кваліфікації / О. І. Бондарчук // Вісник післядипломної освіти: зб. наук, праць / Ун-т менедж. освіти НАПН України, редкол. : O. JI Ануфрі- єва [та ін.]. - К., 2005. - Вип. 1 (14), ч. 2: Психологія / голов, ред. B. B. Олійник. - К., 2010. - С. 47-52.

3.Вачков И. В. Психология тренинговой работы : Содержательные, организационные и методические аспекты ведения тренинговой группы / И. В. Вачков. - М. : Эксмо, 2007. - 416 с.

4.Емельянов Ю. Н. Активное социальнопсихологическое обучение / Ю. Н. Емельянов. - Л., 1985. - 342 с.

5.Казміренко В. П. Социально-психологическая регуляция деятельности организаций : дис...д-ра психол. Наук : 19.00.05 / Вячеслав Петрович Казмиренко ; Киевский ун-т им. Тараса Шевченко. - Киев, 1994. - 357 с.

6.Карамушка Л. М. Психологія управління закладами середньої освіти : монографія / Л. М. Карамушка. - К. : Ніка-центр, 2000. - 332 с.

7.Коломінський Н. Л. Психологія менеджменту в освіті: соціально-психологічний аспект : монографія / Н. Л. Коломінський. - К. : МАУП, 2000. - 286 с.

Размещено на Allbest.ru