Роль особистісної саморегуляції у превенції фрустрації в професійному середовищі
Дослідження проблеми превенції фрустрації засобами особистісної саморегуляції. Фрустрація як полімодальне та багатовимірне поняття, умови його функціонування. Вплив фрустрації на оцінку особистістю власного благополуччя та збереження психічного здоров’я.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.04.2018 |
| Размер файла | 824,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
20
Размещено на http://www.allbest.ru/
20
Роль особистісної саморегуляції у превенції фрустрації в професійному середовищі
Анна Стусь
магістр 6 курсу спеціальності "Психологія",
Київський університет імені Бориса Грінченка
Анотації
У статті представлено результати дослідження проблеми превенції фрустрації засобами особистісної саморегуляції. Описано зміст особистісної саморегуляції та окреслено специфіку взаємообумовленості цих феноменів в структурі мисленнєвої діяльнісної активності суб'єкта. Встановлено, що фрустрація є полімодальне та багатовимірне поняття, що функціонує в розрізі співвідношення внутрішньої та зовнішньої реальності і впливає на загальну оцінку особистістю власного благополуччя та збереження психічного здоров'я.
Ключові слова: особистісна саморегуляція; превенція; професійна діяльність; професійне середовище; психічні стани; фрустрація.
В статье представлено результаты исследования проблемы превенции фрустрации средствами личностной саморегуляции. Описано содержание личностной саморегуляции и очерчено специфику взаимообусловленности этих феноменов в структуре деятельности мыследеятельной активности субъекта. Установлено, что фрустрация является полимодальным и многомерным понятием, которое функционирует в разрезе соотношения внутренней и внешней реальности и влияет на общую оценку личностью собственного благополучия и сохранение психического здоровья.
Ключевые слова: личностная саморегуляция; превенция; профессиональная деятельность; профессиональная среда; психические состояния; фрустрация.
The problem of the personal self-regulation and state of mind functioning are extremely relevant in the modern context. Ukraine's reform contributions, which sometimes have a total and demonstrative nature, do not have enough constructive influence on the functioning of the individual, both in its internal dimensions of reality, and the implementation of its own professional work and stay in the professional environment. The article presents the results of research on the problem of frustration, describes the specifics of personal self-regulation and its types, based on the existing ability to understand the frustration, on the indicators of social and personal frustration.
The frustration study was done in the context of its theoretical foundation and an empirical study of its state on a sample of adults. This gave grounds to establish multifunctional nature of frustration. It is about its specificity as a component of professional activity (activity context) and professional environment (interpersonal context). The necessity to prevent frustration in a professional team has been convincingly proved.
It was determined that the object of the prevention should be reflection as a psychological mechanism of the awareness formation of the frustration by personality and the ability to establish its influence on professional activity and professional implementation in a professional environment. Along with this, the uncertainty, as a result of social frustration, and personal frustration, as the interdependence between the motivation of the individual, its relation to one's own needs and desires and, as a consequence, the ability to search for one's own social purpose.
Keywords: frustration; personal self-regulation; prevention; professional activities; professional environment; state of mind.
фрустрація психічне здоров'я професійне середовище
Вступ
Суперечливий характер сучасних перетворень в Україні детермінує появу негативних тенденцій у функціонуванні психічного здоров'я особистості та її суб'єктивного відчуття власного психологічного благополуччя. Вочевидь, зростання соціальної напруженості, деструктивної конфліктності та негативізму на ґрунті тотального реформування практично усіх сфер життя призводить до підвищення інтенсивності динаміки проявів психічних станів, серед яких фрустрація є чи не найскладнішим в переживаннях та проживаннях особистістю. Особливого значення фрустрація набуває при зростаючій динаміці соціального та комунікативного відчуження, апатичності, недостатньо конструктивній конкуренції та інше. Усі ці фактори не можуть не позначитися на продуктивності професійної діяльності особистості та ефективності її функціонування у професійному середовищі.
З цього приводу метою статті є встановлення та опис ролі особистісної саморегуляції у превенції фрустрації в професійному середовищі.
Традиційні погляди науковців на фрустрацію здебільшого зосереджені на її трактуванні в якості психічного стану. Цей стан виражається в характерних особливостях переживань і поведінки, зумовлених об'єктивно непереборними (чи такими, що так розцінюються) труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети чи вирішення завдання. Серед загальновизнаних та зовнішньоопосередкованих чинників, що стимулюють виникнення фрустрації, варто відзначити: підвищення темпу життя, збільшення соціальної мобільності, зростання значущості оперування значною за обсягом, кількістю та об'ємом інформацією, що опосередкована процесами глобалізації, індустріалізації та інформаційного буму. У свою чергу, інформаційне засилля детермінує відчуження своєрідне "знецінення" та як результат "зникнення" людини, здатної мислити, перетворювати дійсність. Відповідно, своєчасним є розроблення та запровадження в практику психологічної допомоги технології превенції фрустрації, що ґрунтується на концептуальних засадах особистісної саморегуляції.
Концепція особистісної саморегуляції ґрунтується на положеннях щодо філогенетичного, онтогенетичного та антропогенетичного вимірів особистісної саморегуляції; варіативності становлення особистості; операціональності саморегуляції; комплементарності діяльності, психіки та свідомості; ролі факторів організації функціонування соціальних систем як визначального підґрунтя особистісної саморегуляції (Макарчук Н.О., 2014). Особистісна саморегуляція розглядається як динамічна система психічної діяльності особистості, що забезпечує її ставлення до самої себе та навколишньої дійсності, регуляцію й управління власною активністю, спрямованістю та діяльністю засобами операції переносу алгоритму діяльності та особистісної властивості здатності до саморегуляції, що ґрунтуються на довільності психічних процесів, усвідомленості психічних засобів регуляції та їх представленості в поведінці, психологічній зрілості. Особистісна саморегуляція обумовлюється впливом зовнішньої реальності на особистість та конкретизується здатностями до опосередкування та перетворення цієї реальності у внутрішній реальності засобами діяльності психіки. У цьому контексті, співвідношення ситуативно-особистісних реакцій особистості та форм особистісної організації й було покладено в основу вивчення траєкторії особистісної саморегуляції та її функціонування за тим чи іншим типом.
Типи особистісної організації диференціюються на невротичний, пограничний і психотичний, які визначаються ступенем інтеграції ідентичності особистості або її "Я-концепції", типовими звичними захисними операціями, які проявляють себе в поведінці, та сформованістю здатності до оцінки навколишньої дійсності (О. Кернберг). Поряд з цим у дослідженні обґрунтовується й психічно зрілий тип, який визначається здатністю до критичної оцінки реальності, що задана об'єктивно та незалежно від психічного відображення суб'єкта. Відповідно особистісна саморегуляція диференціюється на психічно зрілу, невротичну, межову та психотичну. У цьому контексті фрустрація виступає в якості стану, що причино обумовлює функціонування того чи іншого типу особистісної саморегуляції та виступає детермінантою до подолання чи упередження вторинних порушень психічного здоров'я та відчуття психічного благополуччя. Превенція у цьому контексті - це система індивідуально психологічних та організаційно методичних технологій з упередження фрустрації шляхом констатації її тривалості, локалізації та фіксації (Макарчук Н.О., Пов'якель Н.І., 2009). Таким чином, превенція - це своєрідна "траєкторія" руху особистості від незнайомого у відоме, від неприємного в сприйнятливе, від неочікуваного в очікуване та ін.
Алгоритм особистісної саморегуляції у превенції фрустрації полягає у: використанні рефлексії при визначенні власного стилю життя, основними показниками якого є професія, пошук партнера, створення сім'ї; критичності суб'єкта до власної свідомої та неусвідомленої мисленнєвої діяльності та критичності до усталених мисленнєвих форм та дій; специфіці функціонування багатомірності системно функціональної властивості Я (просторові та часові характеристики й репрезентації). Особистісна саморегуляція забезпечує мотивацію суб'єкта до перегляду власних, засвоєних і усталених уявлень та понять, адекватний рівень сприйняття ситуацій життєдіяльності, сенситивність, вразливість і здатність протистояти стереотипності, навіюваності, ригідності та фрустрованості. Здатність особистості до саморегуляції вказує на різні рівні інтеграції особистісної структури суб'єкта.
Фрустрація є психічним станом, який виступає змістом особистісної саморегуляції (Макарчук Н.О., 2014). Надмірна виразність цього стану створює підстави для констатації функціонування особистісної саморегуляції за невротичним типом. Здебільшого при межовому та психотичному типах фрустрація є негативним станом, що загострює переживання особистістю деструктивних проявів власної психічної активності.
Доведено, що фрустрація супроводжує підсилення переживання невдачі, яка виникає у відповідь на перешкоди до досягнення цілей та є складною для подолання. Ігнорування особистістю потреби виходу із фрустрації може призводити до неконструктивної, компенсаторної та / або заміщуючої поведінки, невротичних розладів, проявів неспецифічної клінічної симптоматики, формування адикцій тощо.
Невирішеність проблеми фрустрації в контексті управління колективом та відсутність системи превентивних технологій спричиняє негативні наслідки для психологічної атмосфери колективу та психічного благополуччя його членів.
Теоретичний аналіз проблеми фрустрації у розрізі наукових досліджень та висновків дає підстави констатувати існування наступних теорій фрустрації, як-от: теорія фрустраційної фіксації (Н. Майер), теорія фрустраційної регресії (Т Дембо, K. Левін), теорія фрустраційної агресії (Дж. Даллард), евристична теорія фрустрації (С. Розенцвейг) та інші. Також фрустрація є похідним феноменом у ракурсі досліджень представників різноманітних підходів.
З позиції психодинамічного підходу (А. Абрахам, О. Кернберг, М. Кляйн, Ж. Лакан, З. Фрейд) фрустрація визначається в якості симптому невротичних розладів (Макарчук Н.О., 2014). Вбачаючи у фрустрації невдоволеність собою внаслідок відмови від задоволення бажань, її розглядають як джерело інстинктивної напруги, що викликає ворожість і призводить до невротичної тривоги.
Особливу увагу проблемі фрустрації приділяли Б. Карвасарський, В.М. Мясищев, І.П. Павлов у межах клінічного і медичного підходів. З позиції клінічного підходу фрустрація - це психічний стан, що виникає при зіткненні з реально чи суб'єктивно непереборними перепонами на шляху до цілі (Макарчук Н.О., 2014). При цьому спостерігається різке підвищення активації підкіркових утворень, виникає значний емоційний дискомфорт.
У медичній психології встановлено ознаки, що властиві стану фрустрації: наявність потреби, мотиву, цілі, попереднього плану дій; наявність супротиву, що може бути зовнішнім чи внутрішнім, пасивним чи активним (Б. Карвасарський).
Рис. 1. Полімодальність фрустрації особистості в професійному середовищі
Поряд з цим у контексті медичного підходу стан фрустрації розглядається в якості критерію ставлення особистості до реальності та показником її психологічної зрілості. Б. Зейгарник, С.Я. Рубінштейн переконані що зріла особистість в ситуації фрустрації підвищує рівень власної активності, спрямовану на досягнення цілі, постійно перевіряючи ситуацію на реальність і досяжність визначеної цілі (Макарчук Н.О., Пов'якель Н.І., 2009). На противагу, інфантильна особистість демонструє неконструктивну поведінку - агресію або відмову від цілі, ігноруючи аналіз реальності.
У гуманістичній психології фрустрація описується через фрустраційні ситуації, фруструючі мотиви та характер перешкод (Ш. Бюлер, К. Роджерс, Г. Олпорт), порушення задоволення базових потреб (фізіологічні, потреба в безпеці, повазі), що має патогенний вплив (А. Маслоу).
Відповідно до здобутків представників екзистенційного підходу, визначається екзистенційна фрустрація, що постає як вакуум, в якому людина прагне знайти сенс, проте ці спроби виявляються непродуктивними, що може призвести до виникнення неспецифічної клінічної симптоматики (В. Франкл). Зокрема, ноогенний невроз, що виражається в алкоголізмі, депресії, нав'язливості, девіантній поведінці, гіпертрофованій сексуальності, нерозсудливості поряд з пригніченим прагненням до сенсу (І. Ялом).
Поряд з цим теоретичний аналіз переконливо довів відсутність узгодженого визначення поняття "фрустрація". Констатуючи існування цього явища в психічній діяльності людини, дослідники не дійшли згоди щодо єдності поглядів на його етіологію та зміст. Таким чином, ми встановили існування широкого спектру трактувань змісту фрустрації та опису її проявів. Фрустрація визначається як: психічний стан, чинник, подія та форма поведінки.
Як психічний стан, фрустрація - це негативне переживання, в якому знаходиться людина, обумовлене неможливістю задоволення тих чи інших потреб (Г.С. Абрамова, Ф.Е. Василюк, Л.П. Гри - мак, О.М. Леонтьев, Н.А. Логінова, І.П. Маноха, В.А. Роменець).
Як психологічний чинник, фрустрація - це крах сподівань, які покладалися особистістю на певні обставини, втрата мотиву досягнення цілі (М. Дойч, Г. Зіммель, Д. Майерс, Н. Тимашев, К. Райт).
Як подія, фрустрація - це акт, що виражається в характерних переживаннях і поведінці й зумовлюється об'єктивно непереборними труднощами на шляху до досягнення мети (Л. Донська, М. Дьяченко, Л. Кандибович, Е. Лінчевський, Н. Наєнко, Р Стагнер, К. Фрамбалл, М. Епплі).
Як поведінка, фрустрація виражається фрустраційною фіксацією (Н. Майер), фрустраційною регресією (К. Баркер, Т. Дембо, К. Левін), фрустраційною агресією (Д. Доллард, Л. Дуб, О. Мауер, Б. Сиерс).
Особливої уваги вимагає вирішення проблеми фрустрованості особистості, яка функціонує в професійному середовищі. Адже переживання фрустрації особистості в професійній діяльності детермінує появу агресивності, конфліктності, сприяє зниженню адаптивних здатностей, загострює труднощі у реалізації цілей та обумовлює зниження ефективності життєдіяльності фахівця. Поряд з цим високий рівень фрустрації сприяє появі таких тяжких психічних станів як дистимія, апатія, розгубленість, відчуження, незадоволення, образа, гнів тощо.
З урахуванням отриманих результатів теоретичного аналізу та з огляду на специфіку трактувань фрустрації в сучасній психології, ми вважаємо, що найоптимальнішим є розгляд фрустрації в якості психічного стану, що виражається в характерних особливостях переживань і поведінки, зумовлених об'єктивно непереборними (чи такими, що суб'єктивно так визначаються) труднощами, котрі виникають на шляху досягнення цілі або вирішення задачі. Таким чином, невирішеність проблеми фрустрації у контексті проблем управління колективом, відсутність технологій своєчасної психологічної допомоги при фрустрації детермінують появу деструктивних проявів у психологічному кліматі колективу та впливають на психологічне благополуччя кожного з його членів. У такий спосіб було визначено полімодальне значення фрустрації у контексті проблеми особистісної саморегуляції та превенції фрустрації в професійному середовищі (див. Рис.1).
Діагностика фрустрації людей дорослого віку (n=24 особи віком від 24 до 30 років; n=32 особи віком від 30 до 45 років; n=12 осіб віком від 45 до 55 років. Експериментальна вибірка (складалася з представників психологічних та педагогічних професій) дала підстави стверджувати про функціонування цього стану здебільшого на середньому рівні. Поряд з цим отримані результати було якісно проінтерпретовано в контексті впливу цього психічного стану на ефективність міжособистісних взаємодій в професійному середовищі.
Діагностика здатності до самооцінки фрустрації дала підстави встановити домінантність показників низького рівня у 57,2 % досліджуваних і лише 9,5% респондентів мають високий рівень цієї здатності (див. Рис.2). Така тенденція вказує на недостатню усвідомленість цього стану, що здебільшого призводить до появи апатичності, невдоволеності, підвищеної реактивності та підсилення циркуляції негативних стереотипів в професійному середовищі. Фрустрована особистість, яка не усвідомлює причину власного пригнічення, виступає в якості конфліктогенної особистості в професійному середовищі, яка здебільшого ескалує конфлікту взаємодію у вигляді чвар, інтриг та пліток. Особи - стісна саморегуляція при низькому усвідомленні власної фрустрації функціонує здебільшого за межовим та психотичним типом, в поодиноких випадках за невротичним (коли невротичні переживання перебувають в стадії загострення).
Рис.2. Стан сформованості здатності до самооцінки фрустрації особистості дорослого віку (методика "Діагностика самооцінки психічних станів" за Г Айзенком)
Існування невизначеної соціальної фрустрації у 14,3% респондентів є недостатньо конструктивним показником функціональності особистості (див. Рис.3). Здебільшого їм притаманні зміщення чинників фрустрації на інші ситуації життєдіяльності. Це призводить до надмірного фантазування та переживань. Переважно соціальна фрустрованість розглядається як наслідок неможливості реалізації особистістю (здоровою і тим більше хворою) своїх актуальних соціальних потреб. Значимість цих потреб для кожної особистості індивідуальна, залежить від самосвідомості (самооцінки), системи життєвих цілей і цінностей, індивідуальних здібностей і досвіду вирішення проблемних і кризових ситуацій. Тому соціальна фрустрованість, будучи наслідком реальної соціальної ситуації, носить особистісний характер, визначаючи стресогенність соціальних фрустраторів. Таких, наприклад, як незадоволеність відносинами в сім'ї і на роботі, освітою, соціально - економічним статусом, становищем у суспільстві, фізичним і психічним здоров'ям, працездатністю і ін. Оцінка конкретних параметрів дозволяє наповнити конкретним внутрішнім змістом і поняття якості життя з позицій соціального функціонування особистості та її адаптивних можливостей. Іншими словами, соціальну фрустрованість можна розглядати як специфічний комплекс переживань і відносин особистості, що виникає у відповідь на дію фрустру - ючих факторів.
Досить імовірно, що тривалий дестабілізуючий вплив соціально-фруструючих факторів формує напруженість адаптивних механізмів і парціальну дезадаптацію (передхворобу), а при малоефективному психологічному захисті й відсутності соціальної підтримки - тотальну психічну дезадаптацію (хворобу), і, як наслідок, зниження якості життя. Така схема розвитку психічної дезадаптації може застосовуватись до будь-якої форми патології, оскільки мова йде про роль психосоціальних факторів у формуванні внутрішньої картини хвороби і оцінці її прогнозу. Звідси виникає актуальне завдання діагностики саме соціального компонента в багатовимірній системі патогенезу порушень психічної адаптації, особливо при скринінгових дослідженнях з метою первинної психопрофілактики.
Рис.3. Стан сформованості соціальної фрустрації особистості дорослого віку (методика Л.І. Вассермана "Діагностика рівня соціальної фрустрованості" (модифікація В.В. Бойко)
Високі показники стійкої тенденції до фрустрації у 46,7% респондентів дають підстави констатувати, що особистість втрачає здатності усвідомлювати та працювати над власними потребами та бажаннями, які є мотиваторами до здобуття значимих професійних результатів (див. Рис.4). У стані фрустрації людина практично постійно перебуває в негативному емоційному стані, що викликаний невідступною думкою: "Я хочу, але не можу". У неї є потреби і бажання, але вони не можуть бути реалізовані; вона поставила перед собою цілі, але вони не можуть бути досягнуті. Точніше, наміри блоковані перешкодами на шляху до втілення: зовнішні обставини, заборони, бракує коштів, немає відповідних внутрішніх ресурсів тощо.
Рис. 4. Стан сформованості особистісної фрустрації особистості дорослого віку (методика В.В. Бойко "Особистісна фрустрація")
Чим сильніше виражені потреби і бажання, чим більш значимі цілі і чим істотніші перешкоди на шляху до їх реалізації, тим більшу емоційно - енергетичну напругу переживає психіка.
Іноді стан фрустрації супроводжується різними негативними переживаннями: розчаруванням, роздратуванням, тривогою, відчаєм, озлобленістю. Їх енергетика спонукає до активності інтелект, але він не знаходить виходу із ситуації, оскільки перешкоди і труднощі вважаються об'єктивно нездоланними, в результаті чого емоційна напруга ще більше посилюється. Людина повинна була б поводитися раціонально - або знизити свої домагання, або примиритися з труднощами, або перестати думати про те і про інше, але вона не в змозі перервати енергетичний зв'язок між інтелектом і емоціями. Так вона потрапляє у психологічний стрес.
Стан фрустрації негативно впливає на життєдіяльність організму, поступово підточує його сили, послаблює нервову систему. Усунення фруструючих обставин зазвичай знімає нервову напругу. Фрустрована ж особистість буває неприємна в спілкуванні, вона реагує на те, що відбувається в рамках свого функціонального стереотипу емоційної поведінки - некомунікабельності, енергетично-інформаційного перевантаження. Фрустрованість зазвичай виражається жорсткою експресією, схильністю зривати зло на партнерах, грубістю, недоброзичливістю.
Превенція представлена низкою взаємообумовлених складників, що дає підстави констатувати, що превенція фрустрації - це система, основне призначення якої - формування ефективних контурів особистісної саморегуляції, оскільки порушення цієї психічної діяльності сприятиме ескалації конфліктогенів та конфліктів у професійному середовищі та призведе до руйнування системи взаємодій (див. Рис.5).
Рис. 5. Превенція фрустрації у професійному середовищі засобами особистісної саморегуляції
Висновки
Таким чином, обґрунтування фрустрації в контексті її теоретичного та емпіричного вивчення на вибірці людей дорослого віку дало підстави до встановлення її поліфункціонального характеру. Йдеться про її специфіку в якості детермінанти особистісної саморегуляції, складника професійної діяльності (діяльнісний контекст) та професійному середовищі (міжособистісний контекст).
Переконливо доведено необхідність здійснювати превенцію фрустрації у професійному колективі.
Визначено, що об'єктом превенції має виступати рефлексія як психологічний механізм формування усвідомлення фрустрації самою особистістю та здатності до встановлення її впливу на професійну діяльність та професійну реалізацію у професійному середовищі. Поряд з цим, невизначеність як результат соціальної фрустрації та особистісна фрустрація як взаємообумовленість між мотивацією особистості та її відношенням до власних потреб і бажань формує здатність до пошуку власного соціального призначення.
Перспективами подальших досліджень є вивчення фрустрації в контексті детермінанти, що створює конфігурацію особистісної саморегуляції та визначає тенденцію до зростання невротизації особистості у професійній діяльності.
Література
1. Макарчук Н.О. Особистісні детермінанти подолання конфліктності в юнацькому віці: навч. метод. посіб. / Н.О. Макарчук, Н.І. Пов'якель; НПУ імені М.П. Драгоманова. - К.: "Автореферат", 2006. - 105 с.
2. Макарчук Н.О. Особистісна детермінація та психотехнології позитивної трансформації конфліктності студентів майбутніх психологів / Н.О. Макарчук, Н.І. Пов'якель // Практична психологія в системі вищої освіти: теорія, результати досліджень, технології: монографія / за ред. проф. Н.І. Пов'якель; Кафедра практичної психології та психотерапії. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - С.300-313.
3. Макарчук Н.О. Особистісна саморегуляція підлітків з порушенням розумового розвитку: монографія / Н.О. Макарчук. - К.: Фенікс, 2014. - 448 с.
4. Makarchuk N. A. The specificity of personal self-regulation functioning in adolescents with intellectual disabilities in various types of personality organisation / N. A. Makarchuk // Innovations in education: Monograph / ed. by M. Kolodziejczyk. - Viena: "East West" Association for Advances Studies and Higher Education GmbH, 2014 - P.105-122.
5. Makarchuk N. A. The specificity of attention functioning as psychic means of personal self-regulation in adolescents with intellectual disabilities / N. A. Makarchuk // International scientific-practical conference "Innovations in science, technology and the integration of knowledge". - London: Berforts Information Press Ltd, 2014. - P 177-190.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Психотерапевтичні взаємовідносини лікаря і пацієнта та встановлення між ними емоційного зв'язку. Дослідження впливу переживань на вегетативну систему людини, вивчення явища гіпнозу і сутність психотерапії Фрейда. Поняття самозбереження і фрустрації.
реферат [29,7 K], добавлен 08.10.2010Психологічні теорії агресії. Її біологічні, генетичні, біохімічні та психологічні фактори. Агресія як поводження, націлене на те, щоб принести шкоду іншому. Вплив на неї нервової системи. Класична теорія фрустрації-агресії. Вплив зовнішнього середовища.
реферат [31,3 K], добавлен 09.03.2010Дослідження агресивної поведінки в соціальній психології. Природа агресії, форма її прояву. Напрямки в розумінні етіології агресивності. Конфлікт та конфліктна поведінка. Стан фрустрації як чинник детермінуючий поведінку в ситуації соціальної колізії.
дипломная работа [217,6 K], добавлен 12.05.2010Поняття екстремальних психічних станів; їх класифікація за родом занять особистості, за глибиною переживань, тривалістю та ступенем усвідомленості. Характеристика стресу, фрустрації, кризи та конфлікту як основних феноменів критичних життєвих ситуацій.
лекция [26,8 K], добавлен 11.02.2011Прогноз як доповнення діагнозу, його вплив на терапевтичний процес. Зв'язок характера праці, технізації середовища з почуттями людини, поняття "фрустрації". Урахування біологічних, психологічних, соціальних факторів при постановці психіатричного діагнозу.
реферат [19,9 K], добавлен 25.09.2010Теоретичні основи та історія розвитку зарубіжної конфліктології. Загальна характеристика засобів позитивного впливу на підлеглого, що перебуває у стані фрустрації. Структурний аналіз та рекомендації щодо практичного розв'язання конфліктних ситуацій.
контрольная работа [34,2 K], добавлен 03.08.2010Місце конструкта професійної мобільності в стильовій організації саморегуляції поведінки. Діагностування та обґрунтування в медичних сестер переважання середнього рівня професійної мобільності. Розвиток стилів саморегуляції поведінки з його наростанням.
статья [118,7 K], добавлен 11.10.2017Визначення волі в психології. Вольове регулювання поведінки. Аналіз впливу біологічних факторів на розвиток особистісних якостей людини. Дослідження психологічного впливу вольової організації і саморегуляції на досягнення студентами успіхів у навчанні.
курсовая работа [99,8 K], добавлен 22.11.2014Проаналізовано концепції стосовно довільної активності студентів у контексті саморегуляції. Виокремлено функціональні ланки, які реалізують структурно-повноцінний процес саморегуляції. Рекомендації для вдосконалення саморегуляції майбутніх фахівців.
статья [22,6 K], добавлен 27.08.2017Психічне здоров'я, як компонент здоров'я людини. Вплив негативного психоемоційного стану на різні сфери життя людини. Внутрішня гармонія – шлях до психічного здоров’я. Формування нових життєвих стратегій як умова психосоціального благополуччя.
реферат [21,4 K], добавлен 22.05.2008Психологічні функції, вроджені передумови і зовнішні чинники формування особистісної безпорадності. Основні підходи до профілактики та корекції безпорадності. Дослідження відмінностей в успішності навчальної діяльності безпорадних і самостійних учнів.
курсовая работа [139,6 K], добавлен 03.05.2015Характеристика спеціальних умінь практичного психолога у збереженні власного психічного гомеостазу, що включають самопізнання як невід'ємний компонент життя особистості і копітка робота, що вимагає від суб'єкта значних зусиль, невпинної праці над собою.
реферат [21,1 K], добавлен 03.01.2011Обґрунтування наукових підходів до вивчення ціннісно-смислової сфери особистості. Становлення особистісної зрілості в юнацькому віці в залежності від системи ціннісних орієнтацій. Розробка методики оцінки рівня самоактуалізації студентів-першокурсників.
дипломная работа [157,5 K], добавлен 19.09.2012Особливості психологічного благополуччя особистості. Поняття її смисложиттєвих орієнтацій. Дослідження взаємозв`язку емоційного інтелекту та психологічного благополуччя. Його складові: здатність до управління оточенням, постановка цілей, самоприйняття.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 26.05.2019Аналіз проблеми особистісної самореалізації у філософській та психологічній літературі. Прикладна модель та програма стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва. Залежність динаміки самореалізації від діапазону вікового складу групи.
автореферат [259,7 K], добавлен 10.04.2009Суть поняття тривожності молодших школярів та теоретико-методологічний аналіз проблеми. Причини тривожності. Експериментальне визначення особистісної шкільної тривожності у дітей молодших класів. Психолого-педагогічні умови, шляхи і засоби її подолання.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 15.06.2010Теоретичні аспекти проявів та поняття шкільної тривожності, причини, які її породжують. Зміна форм організації навчальної діяльності. Експериментальне дослідження рівня ситуативної, особистісної, шкільної, самооціночної, міжособистісної тривожності.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 29.10.2010Дослідження шляхів та умов формування саморегуляції у професійній діяльності вчителя. Вивчення особливостей управління пізнавальними процесами, поведінкою, емоціями і діями. Аналіз методу словесно-образного емоційно-вольового управління станом людини.
курсовая работа [60,3 K], добавлен 03.12.2012Становлення людини завдяки пристосуванню успадкованої видової поведінки до зміни середовища та в результаті передачі людям досвіду попередніх поколінь на основі спілкування, яке забезпечує розвиток людини, її життєдіяльність. Поняття психічного здоров'я.
реферат [23,0 K], добавлен 19.09.2013Сутність та роль суб'єктивного благополучча у психологічному житті особистості. Практики безоціночного усвідомлення як спосіб контролю емоційної сфери людини. Окреслення поняття медитації. Емоційний інтелект як чинник суб’єктивного благополуччя.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 23.06.2019
