Особливості та стан розвитку вольової саморегуляції майбутніх фахівців соціальної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості та стан розвитку вольової саморегуляції майбутніх фахівців соціальної сфери

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку українського суспільства, в умовах загострення соціальних протиріч проблема підвищення ефективності професійної підготовки фахівців у галузі соціальної роботи набуває особливої актуальності. Одним зі шляхів розв'язання цієї проблеми є формування та розвиток у студентів умінь та навичок емоційної і вольової саморегуляції, тобто оптимізація функціонування регуляторних процесів у професійному становленні особистості, адже здатність до вольової саморегуляції дає змогу фахівцеві в галузі соціальної роботи на основі адекватного усвідомлення актуальної особи- стісної потреби, узгодження її із власною системою цінностей успішно реалізовувати себе як суб'єкта діяльності.

Під «саморегуляцією поведінки» розуміються зусилля особистості, спрямовані на зміну її ставлень, почуттів, бажань і дій для досягнення більш високих цілей [7, с. 130]. Характерною особливістю суб'єкта діяльності з високим рівнем саморегуляції поведінки є те, що на будь-якому етапі життєдіяльності він здатний визначати значущість поточних життєвих цілей та виділяти серед них найбільш пріоритетні для певного етапу [8, с. 128]. У загальному вигляді під рівнем саморегуляції мають на увазі міру опановування суб'єктом власної поведінки в різних ситуаціях і здатність керувати своїми діями, станами та спонуканнями [2, с. 21].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти розвитку емоційно-вольової саморегуляції особистості розкриваються у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, за висновками Л. Виготського, Г. Костюка, О. Леонтьева, С. Максименко, С. Рубінштейна, регуляція поведінки розглядається як структурний компонент особистості та її діяльності.

Залежність рівня розвитку емоційно-вольової саморегуляції не тільки від умов, у яких перебуває суб'єкт діяльності, а й від його особистісних якостей та властивостей обґрунтована в наукових працях В. Євдокімова, А. Леонової, О. Кузнєцової. Роль самостимуляції як головного компонента у психологічній структурі вольової активності особистості, у розвитку емоційно-вольової регуляції розкрита в роботах Є. Ільїна. Ю. Міславський у своїх дослідженнях виділяє структурні компоненти системи саморегуляції особистості, зокрема цінності, образ «я», ідеали, рівень домагань, самооцінку і самоконтроль. С. Савченко визначає саморегуляцію поведінки центральною характеристикою соціалізованості студента й одним з основних критеріїв досягнення успіхів.

Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає в розкритті особливостей та актуального стану сформованості в майбутніх фахівців у галузі соціальної роботи здатності керувати своїми діями, станами та спонуканнями, поведінкою в різних ситуаціях.

Виклад основного матеріалу дослідження

За висновками сучасних науковців, здатність особистості до регулювання власних емоцій та поведінки визначається багатьма чинниками, зокрема її розвиток залежить від психіки людини, умов, у яких вона перебуває, її особистісних якостей і властивостей та ін.

У процесі навчання у вищому закладі освіти розвиток емоційно-вольової саморегуляції особистості має свої особливості. У цей період відбувається становлення та фіксація стійких психологічних властивостей особистості, які знаходять вияв у посиленні мотивації самовдосконалення, внутрішніх і конструктивних способів емоційно-вольової саморегуляції, домінуванні далеких цілей, встановленні сутнісного зв'язку емоційно-вольової сфери особистості із самосвідомістю. Зважаючи на те, що успішність майбутнього фахівця прямо залежить від ефективності формування та розвитку в нього у процесі професійної підготовки цих особливостей, цим питанням має приділятися особлива увага. Цілеспрямована робота з розвитку у студентів здатності керувати своїми діями, станами та спонуканнями, поведінкою в різних ситуаціях можлива лише за умови володіння відомостями про стан та особливості розвитку в них цих якостей [1; 5; 6; 9].

Виходячи із цього, ми провели дослідження, у якому взяли участь 69 студентів І-ІІІ курсів спеціальностей «Соціальна педагогіка» та «Соціальна робота» Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. За результатами реалізованих діагностичних процедур, передбачених методикою дослідження вольової саморегуляції А. Зверькова та Є. Ейдмана [3], були визначені величини індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали та індексів за субшкалами наполегливості і самовладання.

Узагальнення даних, отриманих у процесі дослідження, дало змогу сформувати розподіли студентів за рівнями загальної саморегуляції (див. Рис. 1) та за субшкалами наполегливості (див. Рис. 2) і самовладання (див. Рис. 3).

Аналіз даних, представлених на Рисунку 1, показує, що серед обстежених студентів найбільш емоційно зрілими, активними, незалежними, самостійними виявилися другокурсники (64% респондентів із високим рівнем загальної саморегуляції). Дещо менше (56%) таких студентів виявилося на І курсі і найменше (55%) - на третьому. Загалом простежується тенденція до зростання на ІІ і ІІІ курсах кількості студентів, яких відрізняє спокій, упевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття особистого обов'язку, які добре рефлектують особисті мотиви, планомірно втілюють власні наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки, характеризуються вираженою соціально-позитивною спрямованістю.

Також на всіх курсах простежується переважання частки студентів із високим рівнем загальної саморегуляції над студентами, у яких був діагностований низький рівень сформованості здатності керувати своїми діями, станами та спонуканнями, поведінкою в різних ситуаціях (+12%, +28%, +10% відповідно на І, ІІ та ІІІ курсах).

Потрібно зазначити, що в абсолютному виразі все-таки доволі чисельними на кожному з курсів є групи студентів із низьким рівнем загальної саморегуляції, для яких характерними є висока чутливість, емоційна нестійкість, вразливість, невпевненість у собі, низька рефлективність, імпульсивність, нестійкість намірів, занижений загальний фон активності.

Великою мірою такий стан сформованості у майбутніх фахівців соціальної сфери здатності керувати своїми діями, станами та спонуканнями, поведінкою в різних ситуаціях зумовлений недостатнім рівнем розвитку у них таких якостей, як наполегливість та самовладання. Як видно з Рисунка 2, для більшості студентів на кожному з курсів (56%, 68%, та 64% відповідно для I, II та III курсів) характерним є знижений фон активності та працездатності, непослідовність у поведінці, вільне трактування соціальних норм через те, що вони проявляють у своїй поведінці схильність до гніву, агресії з незначних приводів, невпевненість, імпульсивність, швидку і часту зміну полярності емоцій, яка виникає без достатньої підстави студентів, їхньої здатності володіти собою в різноманітних ситуаціях та зниження показників рівня розвитку наполегливості.

2. Такий стан формування та розвитку у студентів здатності керувати своїми діями, станами та спонуканнями, поведінкою в різних ситуаціях не дозволить багатьом із них у майбутньому успішно здійснювати професійну діяльність і вимагає внесення коректив у навчально-виховний процес. Основну увагу потрібно сконцентрувати на здійсненні цілеспрямованого впливу на розвиток ціннісно-смислових установок і особистої зацікавленості студентів у саморозвитку своїх емоційно-вольових якостей, стимулюванні їхньої цілеспрямованості і відповідальності у виборі планів власної діяльності, формуванні розуміння важливості самовиховання якостей, необхідних для обраної професії, та спонуканні їх до вибору адекватних практичних засобів їхнього розвитку. Продуктивними шляхами розвитку емоційно-вольової саморегуляції майбутніх фахівців також є формування індивідуальних прийомів вольової концентрації внутрішніх сил для подолання труднощів поведінки, тобто саморозвиток якостей саморегуляції станів і переживань у ставленні до справи і до людей.

Література

1. Боришевський М. Психологічні механізми розвитку особистості / М. Боришевський // Педагогіка і психологія. - 1996. -№3,- С. 26-30.

2. Ильин Е. Психология воли / Е. Ильин. - 2-е изд. - СПб. : Питер, 2009. - 368 с.

3. Лемак М. Психологу для роботи: діагностичні методики : збірник психодіагностичних методик / М. Лемак, В. Петрище. - Ужгород : Видавництво О. Гаркуші, 2011. - 616 с.

4. Ломов Б. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Ломов. - М.: Наука, 1984. - 444 с.

5. Миславский Ю. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте / Ю. Миславский. - М. : Знание, 1991. - 78 с.

6. Тихомиров О. Психологические механизмы преобразования / О. Тихомиров. - М.: Наука, 1997. - 258 с.

7. Чайка В. Підготовка майбутнього вчителя до саморегуляції педагогічної діяльності : [монографія] / В. Чайка ; за ред. Г. Терешука. - Тернопіль : ТИПУ 2006. - 275 с.

8. Чумаков М. Эмоционально-волевая регуляция деятельности (структура, типы, особенности функционирования в социальном взаимодействии): [монография] / М. Чумаков. - М. ; Курган : Изд-во Курганского гос. ун-та, 2007. -214 с.

9. Шевякова Н. Позитив - Перспектива: Психоло- го-педагогічний супровід емоційно-вольової саморегуляції студентів / Н. Шевякова. - Нікополь : Нікопольська друкарня, 2009. - 47 с.

Размещено на Allbest.ru