Трудоголізм як приклад біхевіоральних узалежнень: дефініційно-типологічні та діагностичні аспекти (на матеріалах Польщі)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трудоголізм як приклад біхевіоральних узалежнень: дефініційно-типологічні та діагностичні аспекти (на матеріалах Польщі)

Компульсивне заангажування людини в трудову діяльність не є цілковито новим феноменом. Однак у сьогоденні, з огляду на інтенсивний розвиток новітніх технологій, явище глобалізації, тотальної інформатизації, більшої доступності до різних матеріальних благ і культурних надбань, прискорення темпу життя і змін в суспільних та професійних структурах, воно щоразу більше посилюється. Трудоголізму сприяє також страх перед звільненням з роботи, безробіття, гостра конкуренція на ринку праці, нові і щоразу важчі для опанування професійні завдання і ситуації, постійний стрес [1, с. 241]. Трудоголізм стає одним з розповсюджених біхевіоральних узалежнень, при якому має місце не нестримне вживання якоїсь субстанції, а безперервне виконання певного виду діяльності, у нашому випадку - праці. Посиленню цього явища сприяє факт, що це узалежнення (як єдине серед усіх різновидів адиктивної поведінки!) оцінюється оточенням як позитивне і викликає суспільне схвалення (особливо з боку більшості працедавців). З огляду на це у трудоголізмі можна публічно зізнатися без почуття незручності чи сорому, підкреслюючи як свої позитивні риси сумлінність, працьовитість, відповідальність, професіоналізм, захоплення роботою [10, с. 11]. Це пов'язане також і з тим, що трудоголізм (подібно як шопоголізм чи надмірне об'їдання) належить до узалежнень мотивованих опікунством та турботливістю, на відміну від таких, як алкоголізм, нікотинізм, наркоманія, сексоголізм чи азартні ігри, які є мотивовані гедонізмом [13, с. 30].

У зв'язку зі зростаючим розмахом цього явища, а також його негативними наслідками, яке воно несе як для самої особистості, так і для оточення, проблематика трудоголізму заслуговує на ґрунтовне вивчення у різних науках, зокрема й у педагогіці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Етіологія, феноменологія, діагностика і профілактика трудоголізму у Польщі є предметом дослідження різних наукових дисциплін, в тому числі психології та педагогіки. Особливу увагу на нього звернено в такій галузі педагогічної науки, як педагогікапраці. Це пов'язано з тим, що в Польщі у вищих закладах освіти здійснюється професійна підготовка майбутніх фахівців зі спеціальності «професійне дорадництво», яке реалізується, зокрема, по відношенню до старшокласників у загальноосвітніх школах. У сфері педагогіки праці виділяються своїми дослідженнями роботи таких вчених як Л. Голінська, Б. Хабрат, М. Калиновський, К. Войдило, Й. Мочидловська, І. Вахов'як, А. Ліпка, С. Ващак, А. Левандовська-Вальтер та ін.

Виділення раніше невирішених частин загальної проблеми. В українській педагогічній науці досі не виділено в окрему галузь педагогіку праці. Не здійснюється також і професійна підготовка фахівців з цієї спеціальності, оскільки в школах не передбачено таких спеціалістів. Найближчою до неї проблематикою можна вважати трудове виховання й трудове навчання дітей та молоді. Однак, проблематика трудоголіз - му, яка є досі мало дослідженою в українській педагогіці, спрямована, передовсім, на життєдіяльність дорослих людей, тобто лежить також і в площині андрагогіки. Однак і тут вона на разі не стала предметом спеціального зацікавлення українських педагогів, оскільки основна увага в українській андрагогіці приділяється питанням навчання, професійної перепідготовки та неформальної освіти дорослих людей.

Метою статті є аналіз провідних ідей, пов'язаних з концептуалізацією трудоголізму, типологією трудоголіків та діагностикою уза - лежнення від праці. Причини і наслідки трудо - голізму, його профілактика та терапія будуть розглянуті в продовженні статті у наступному номері журналу.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Дефініцгі та концептуалізація трудоголізму. Термін «workaholizm» був запроваджений перший раз в 1968 році американським пастором і психологом релігії Wayne Oates, який в результаті успішного лікування від узалежнення, що грунтувався на моделі Анонімових Алкоголіків, зауважив у себе заміщення зловживання алкоголем добровільною надмірною працею.

Унаслідок цього він прийшов до висновку, що надмірна праця може бути субститутом алкоголізму і може застосовуватися у подібних психологічних механізмах. У своїй автобіографічній книзі «Confessions of a Workaholic» він описав цей феномен і назвав його трудоголізмом.

W. Oates дефінював трудоголізм в категоріях, подібних до тих, яких уживано було в той час для окреслення зловживання різними шкідливими субстанціями: «Примус праці, компульсія або неконтрольована потреба праці без перерви» [8, с. 25].

На думку одних з перших американських емпіричних дослідниць трудоголізму - Jannet Spence i Ann Robbins «характеристичним елементом узалежнення від праці є відчуття стресу і почуття вини в хвилинах, вільних від неї» [13, с. 29].

Інша коротка дефініція говорить: «Трудоголізм - це деструктивна поведінка, гостре порушення рівноваги між працею і іншими важливими обшарами життя, головно пов'язане з надмірним посвяченням часу на працю» [13, с. 24].

Наступна дефініція в більш детальний спосіб підкреслює факт фіксації і втрати контролю над професійним життям: «Узалежнення від праці - це вперта і патологічна фіксація на роботі (професійному житті), на результатах, які узалежнений у ній досягає і завданнях, що їх виконує та яким повністю віддається, відмовляючись тим самим від відповідальності за себе і своє оточення, а також втрачаючи над ними контроль» [8, с. 26].

Д. Жолнєрчик з Центрального Інституту Охорони Праці в Польщі підходить до явища з більш далекої перспективи і трактує узалежнення від праці як «більш розвинуту форму узалежнення від успіхів і досягнень» [11, с. 83].

K. Войдило на базі проведених досліджень запропонувала наступну більш розширену дефініцію трудоголізму: «Трудоголізм - це явище, яке полягає на обсесійній зайнятості трудовою діяльністю і характеризується самостійним нав'язування собі особистістю дуже високих вимог, нездатністю до регулювання призвичаєнь у місці праці, а також надміром праці (посвяченням їй), пов'язаним з відмовою від більшості видів життєвої активності іншого роду, з наслідками у вигляді відхилень у сфері суб'єктивного функціонування та інтерперсональних стосунків» [8, с. 27].

Ще одну дефініцію, яка вказує на характерні прояви узалежнення від праці, Б. Дудек і В. Шимчак сформулювали так: «це спосіб трудового функціонування, що є наслідком узалеж - нення, тобто такої потреби в праці, яка становить істотну умову доброго самопочуття працівника. Підтвердженням існування примусу до праці є сигнали «відставлення» в ситуації абстиненції від праці (що нагадують психологічні наслідки переривання пияцтва у алкоголіків). Так окреслюваний трудоголізм маніфестується трьома типами поведінки: 1) проведенням вільного часу на праці, зв'язаній з професійною діяльністю;

2) думками про роботу під час перебуванння поза місцем професійної діяльності; 3) працею понад міру, яку організація, що прийняла на роботу працівника, від нього очікує» [2, с. 272].

Аналізуючи феномен трудоголізму, варто підкреслити, що це поняття не існує в офіційній психіатричній і психологічній термінології, отожвін не є нозологічною одиницею ані згідно з міжнародною класифікацією хвороб DSM ані згідно з ICD [13, с. 30].

Цікаву концепцію трудоголізму запропонувала К. Войдило (2013). Згідно з її розумінням, концепція нестримного віддавання себе роботі є «емоційно-мотиваційним станом прагнення до позитивного підкріплення для почуття власної гідності і емоційного полегшення внаслідок прямування до нереалістично високих стандартів перфекціонізму і обсесійно-компульсивного заангажування в працю» [14, с. 54]. При цьому порушення цих сильно завищених стандартів професійних досягнень інтерпретується особистістю як невдача і відсутність віри у власні сили та здібності [14, с. 54].

К. Войдило вирізняє 6 головних атрибутів трудоголізму:

1) внутрішній примус до праці, зв'язаний з рисами обсесійно-компульсивної (ананкастич - ної) особистості, який призводить до того, що навіть невелика кількість праці переживається людиною як переобтяження. Внутрішній примус означає, що особистість є нездатною контролювати власну поведінку, тобто з власної волі перервати виконувану діяльність [16, с. 40]. Той же примус вказує на подібність біхевіорально - го механізму узалежнення від праці до механізмів субстанціональних узалежнень, наприклад, від алкоголю, тютюну, наркотиків чи ліків. Підтвердженням цього можуть служити слова одного з відомих дослідників явища трудоголізму M. Rohricha, котрий у 1982 році написав: «Праця (з точки зору своїх можливостей змінювати настрій) для деяких людей може становити наркотик настільки ж сильний, як героїн» [16, с. 19];

2) безпосередній зв'язок з переобтяженням працею;

3) відношення до кожного роду активності, скерованої на мету, яка трактується особистістю як робота (тобто, не тільки професійної діяльності);

4) відношення до різних професійних позицій (не тільки до керівних посад);

5) існування фізіологічного компоненту: уза - лежнення від адреналіну, який виділяється в ситуації стресу;

6) наявність психосоматичних симптомів [16, с. 18].

Типи працівників і трудоголіків. Як уже згадувалося вище, примус до праці є головним проявом трудоголізму, але не єдиним. Згадувані вище дослідниці Jannet Spence i Ann Robbins встановили три характеристики, які описують різні моделі ставлення людини до праці. Ними є:

1) заангажованість у працю;

2) примус до праці;

3) задоволення з виконуваної роботи.

На підставі відмінностей в рівнях осягнення цих трьох характеристик, згадувані вчені виділили 6 різних типів працівників, відповідні риси яких ілюструє таблиця 1.

З комбінації наведених вище даних виникає, що трудоголіками є особи, які характеризуються високими рівнями заангажованості в працю та примусу до праці, а також високим (ентузіастичний трудоголік) або низьким (узалежнений трудоголік) рівнем задоволення з праці. У дослідженнях Л. Голінської також виявилося, що узалежнених трудоголіків характеризує найвищий рівень стресу, а також нижче, ніж у решти працівників, почуття власної гідності [3, с. 293]. Останннє свідчить про те, що синдром трудоголізму найбільшою мірою відноситься саме до цього типу працівників, через що узалежнений трудоголік знаходиться у найбільш загрозливій для здоров'я (а в деяких ситуаціях навіть для життя) ситуації серед усіх типів працівників.

Наближені до трудоголіків характеристики ставлення до трудової діяльності мають ентузіасти праці. Однак, на відміну від трудоголіків, ентузіасти праці відчувають низький примус до праці і одночасно високий ступінь заангажованості в працю та задоволення з неї. Те найважливіше, що відрізняє ентузіастів праці від обидвох типів трудоголіків є їх уміння «відключатися» від роботи, як тільки вони цього захочуть [8, с. 30].

Важливо усвідомлювати також і подібності, які існують між цими типами працівників. Трудоголіки та ентузіасти праці є подібні фенотипно, тобто вони проявляють аналогічні взірці поведінки по відношенню до праці. Натомість генотипно вони відрізняються між собою: трудоголі - ків характеризує високий рівень мобілізуючого збудження, натомість ентузіастів праці - висока насиченість позитивних емоцій. Звідси можна припустити, що фенотипна подібність трудоголіків до ентузіастів праці довела до широкого розповсюдження міфу про трудоголізм як здорову заангажованість у працю [15, с. 64].

Натомість у дійсності дуже важко назвати трудоголіків особами, які проявляють здорове захоплення працею. Вони часто працюють без перерви по кілька днів; при цьому можуть забувати про їжу, сон, не вмиватися, не змінювати вбрання. Вони також не виявляють турботи про власне здоров'я: рідко відпочивають, часто зловживають кофеїном, часто палять сигарети. Трудоголіків характеризує нервозність і нетерплячість, схильність до прийняття імпульсивних і непродуманих рішень, а відтак - до вчинення помилок [10, с. 12].

У 2000 році норвезький дослідник Ronald Burke спробував установити частоту прояву різних типів працівників (у тому числі й трудоголіків) у вибраній популяції. З цією метою він використав шкалу Wart-BAT (яку буде представлено нижче) авторства J. Spence i A. Robbins і здійснив класифікацію 530 осіб на 6 вищеописаних типів працівників.

Кожний третій в досліджуваній популяції працівників є трудоголіком (16,2% + 18,8% = 35%), що свідчить про актуальність досліджуваної проблематики. При цьому ентузіастичних трудоголіків є дещо більше, ніж трудоголіків узалежнених. З поданих даних у таблиці 2 виникає також інший, хоч і протилежний, але дуже цікавий, особливо для працедавців, факт: серед усіх досліджуваних типів осіб найбільшу частку становили незаангажовані працівники (22,6%).

Аналізуючи далі типологію трудоголізму, варто звернути увагу на інший чинник - причини, які обумовлюють його розвиток. У залежності від цього вирізняють два його види:

1) трудоголізм особистісний - це хронічне узалежнення, пов'язане з обсесійно-компульсив - ним типом особистості і характеристичними для неї психічними рисами (впертістю, амбіційністю, перфекціонізмом, самоконтролем, дріб'язковістю, негнучкістю);

2) трудоголізм ситуаційний (так званий псевдотрудоголізм), що має характер перехідний (триває до часу дії стресорів), реактивний і стратегічний (базується на механізмах зарадності (copingu) в складній життєвій ситуації [9, с. 29].

Трудоголіків характеризують різні стилі праці, тому психологічна література поділяє їх ще на інші типи з огляду власне на цей критерій.

1) Трудоголік непоступливий (relentless workaholic) - це особа, яка працює зранку до вечора, також і в суботи та неділі, свята та відпустки. Ніколи не сповілнює темпу праці, не вміє розслабитися. Якщо на виконання даного завдання має визначений час кілька місяців, працює так інтенсивно, якби термін виконання був набагато коротший. Намагається закінчити реалізацію завдання якнайшвидше і перейти до наступного. Часто також виконує кілька завдань одночасно. Має дуже високі (практично неможливі для реалізації) стандарти виконання завдання. На загал непоступливий трудоголік є дуже ефективний у діяльності і високо поціновуваний іншими.

2) Трудоголік булімічний (bulimic workaholic) на противагу до трудоголіка непоступливого довгий час не працює. Зволікає з виконанням завдання так довго, як це тільки є можливим, а потім працює дуже інтенсивно під тиском часу.

Така модель праці може бути пояснена страхом, що він не зможе виконати завдання перфекційно. Булімічні трудоголіки є так міцно зосереджені на тому, щоб виконати завдання у досконалий спосіб, що їм дуже важко розпочати справу.

3) Трудоголік з дефіцитом уваги (attention - deficyt workaholic) - це особа, яка постійно шукає нових вражень і є нездатна до розслаблення. Має проблеми з концентрацією на завданні, яке в даний час виконує, швидко знуджується працею. Це особа дуже креативна і має багато чудових ідей. Однак ці ідеї вона майже ніколи не доводить до реалізації. Приймає рішення, не присвячуючи належної уваги деталям і інформації, отриманій від колег по роботі. Шукає способів втечі від нудьги, провокуючи ситуації, котрі дають додаткову порцію адреналіну, наприклад, визначаючи собі дуже короткі терміни на виконання завдання, працює над багатьма проектами одночасно і т. п.

4) Трудоголік, який розкошується працею (savoring workaholic) є особою повільною і уважною. Захоплений своєю роботою. Коли проект є вже майже закінчений, відтягує момент його закінчення, вигадуючи постійно додаткові завдання. Багато часу посвячує на творення списку справ, які належить виконати, що часом забирає у нього більше часу, ніж сама діяльність. Можливість викреслення наступних пунктів з цього списку є для нього джерелом задоволення і видимим знаком того, що він осягнув. Надмірна концентрація на деталях призводить до того, що з трудоголіка - ми цього типу є дуже важко співпрацювати. Вони мають труднощі як із закінченням своїх старих завдань, так і з розпочинанням нових.

5) Опікунський трудоголік (саге^Ис workaholic) пов'язаний з опікунською або суспільною діяльністю: лікує, опікується молоддю або старшими, рятує «загублені душі». Найбільше можна їх знайти серед духовних осіб, лікарів, вчителів, психологів. Опікунський трудоголік має почуття соціальної місії і почувається щасливим, коли може допомагати іншим. Нагородою для нього є почуття, що він є потрібним. Трудоголіки цього типу мислять, почуваються і діють так, неначе від них залежать долі, проблеми і почуття усіх людей [10, с. 12-13].

M. Rohrich (1981) трактував трудоголізм з психоаналітичної перспективи: вважав, що надмірна праця заспокоює певні істотні, спричинені індивідуальною історією життя потреби особистості. Він пов'язував трудоголізм з дефіцитами в розвитку або відхиленнями особистості. З огляду на це виокремив 13 типів трудоголіків:

1) Компульсивний трудоголік - праця для нього є заступницькою формою вивільнення злості і страху перед ізоляцією. Компульсивна атака на виконання професійних завдань є заміщенням зовнішнього вираження надмірної фрустрації і злості.

2) Присоромлений трудоголік - це особа, яка має низьке почуття власної гідності і пробує його підвищити за рахунок отримання схвалення від оточення за свою роботу.

3) Оборонний трудоголік - його узалежнення активізується ситуаційно як форма оборони перед складними життєвими ситуаціями.

4) Трудоголік, котрий змагається - використовує працю, щоб здобути вищу позицію в соціумі, прагне до прояву своєї переваги, сили і до осягнення перемоги.

5) Самотній трудоголік - використовує працю для досягнення підтримки інших співпрацівників.

6) Винний трудоголік - характеризується глибокою потребою бути покараним, що реалізується шляхом довгих годин праці і важких зусиль.

7) Прихований гомосексуальний трудоголік - має потребу бути здомінованим іншими чоловіками і осягає задоволення в праці, яка ставить його в субмісійній позиції по відношенню до повного сил шефа і клієнтів.

8) Сексуальний імпотент або сфрустрований трудоголік - тішить себе фантазіями, бо праця дає йому ілюзію можливості вирішувати і впливати на середовище.

9) Нарцистичний трудоголік - його ком - пульсивна праця має обґрунтувати і підтвердити правдивість його винятковості і надзвичайних можливостей.

10) Обсесійний трудоголік - відчуває примус до впорядковування, структурування роботи, яка характеризується ясним початком і кінцем; праця відповідно до чітких, повторюваних правил заспокоює його потреби.

11) Трудоголік пасивно-залежний є узалежнений від ситуації, коли він є керований і знаходиться під наглядом компетентного і домінуючого шефа;

12) пре- і постпсихотичний трудоголік - його праця є замісною структурою, оскільки йому бракує вражень від зовнішньої реальності;

13) трудоголік-втікач - для нього праця є способом втечі від ситуації, яку особистість не сприймає [4, с. 28-29].

Трудоголізм в деяких країнах світу. На явище трудоголізму впливають різні відмінності - географічні, суспільні й культурні. Ця проблема найбільшою мірою спостерігається в азіатській культурі, що виникає з факту, що у східних культурах праця є вартістю, яка ціниться особливо високо [6, с. 99-100]. На приклад, у Японії мешканці вживають термін karoshi для окреслення смерті з перепрацювання. Згідно наукових даних, кожного року близько 10 000 працівників вмирає на своїх робочих місцях з перепрацюван - ня, спричиненого роботою, яка часто виконується ними упродовж 60-70 годин тижнево [6, с. 99-100]. У дослідженнях, проведених на великій групі японських менеджерів, виявилося, що 21% респондентів виявляє ознаки трудоголізму [12, с. 37].

У США проблема трудоголізму була виявлена у 70-тих роках ХХ ст. В одному з перших американських досліджень (Масhiovity, 1980) частота прояву трудоголізму оцінювалася на 5%. Пізніші дослідження показали значно вищий його процент. Так в емпіричних дослідженнях J. Spence i A. Robbins (1992), які акцентували відмінності між трудоголіками і ентузіастами праці, виявилося, що аж 37% то трудоголіки. Це є пов'язане з тим, що аж 45% американців працює понад 60 годин тижнево і виявляє прояви надмірного заангажування у працю [12, с. 36-37].

У Канаді оцінюється, що навіть 1/3 осіб у про - дукційному віці (18-64 роки), котрі працюють, в анкетах самооцінки вказують відповіді, які дозволяють їх визнати трудоголіками. У перера-

хунку це становить 18% генеральної популяції [5, с. 368].

У Норвегії проведено дослідження на репрезентативній групі 1124 працівники. При цьому вжито шкалу Bergen Work Addiction Scale. За результатами оцінювання виявилося, що трудо - голізм виступає у 8,3% досліджуваних працівників [12, с. 36].

У Західній Європі проблема трудоголізму виглядає трохи інакше, як у США і Японії. Щоправда, і тут праця тішиться належним їй визнанням з огляду на фінансові доходи. Однак, тут смерть з перепрацювання і самогубства внаслідок втрати роботи трапляються дуже рідко. Разом з тим, поступ глобалізації і повсюдне впровадження американських стандартів праці істотно підвищують ймовірність узалежнення від праці [6, с. 99-100].

Неоднозначними щодо окреслення ступеня розповсюдження трудоголізму є результати польських досліджень. Дані Головного Статистичного Управління Польщі (GUS) вказують, що 69% поляків працюють 40-49 годин тижнево, а кожний п'ятий - понад 60 годин [17]. Це не означає, що всі є трудоголіками. З досліджень Л. Голінської (2008) виникає, що відсоток осіб, які проявляють ознаки трудоголізму, коливається від 14 до 50% (12, с. 36)]. З даних за останні кілька років виникає, що поляки знаходяться на чолі найбільш запрацьованих осіб серед трудящих кільканадцяти країн світу. Вони займають п'яте місце в Європі (за Австрією, Грецією, Великобританією і Литвою) з огляду на тривалість тижневого часу праці [16, с. 12].

Діагностика трудоголізму. Не зважаючи на те, що як вже вказувалося вище, трудоголізм на разі не є окремою нозологічною одиницею, для його діагностики все-таки можна використати окремі критерії, які стосуються компульсивної поведінки, зазначені в міжнародних класифікаціях хвороб ICD i DSM. Цими критеріями можна вважати:

• сильну потребу або відчуття примусу до виконання дій, пов'язаних з професійною діяльністю;

• суб'єктивне переконання про менші можливості контролювання своєї поведінки, пов'язаної з працею;

• прояви, при спробах переривання або обмеження праці, станів неспокою, роздратування чи гіршого самопочуття, а також зникнення цих станів в момент повернення до виконання професійних завдань;

• проведення щоразу більшої кількості часу в праці з метою зниження рівня неспокою, осягнення задоволення чи доброго самопочуття, які попередньо були можливими під час нормальної тривалості праці;

• зростаюче занедбання альтернативних джерел задоволення або зацікавлення на користь виконання професійних обов'язків;

Однак, для процесу практичної діагностики трудоголізму вказані критерії є досить загальними, а тому потребували більшої конкретизації. Саме тому дослідники цього явища почали працювати над створенням спеціального діагностичного інструментарію, який допоміг би більш точно і адекватно встановити ризик узалежнен - ня конкретної людини від праці. Серед інших відомих діагностичних шкал дуже популярним інструментом для діагностики трудоголізму стала шкала WART (Work Addiction Risk Test) автором якої є A.S. Robinson (1999). Польську адаптацію цієї шкали здійснила у 2005 році К. Войдило. За допомогою шкали WART можна визначати пізнавальні, емоційні та поведінкові реакції, що трактуються як складові синдрому трудоголізму [12, с. 41]. Розглянемо більш детально цю шкалу.

Шкала WART, яка діагнозує трудоголізм

Опис шкали: нижче наведені твердження стосуються думок, почуттів і дій, які мають місце в процесі діяльності досліджуваної особистості. Тут немає поганих чи добрих відповідей. Необхідно зазначити, якою мірою окремі твердження стосуються респондента, закреслюючи при цьому відповідну літеру навпроти твердження. Літери означають:

A - майже ніколи;

B - часом;

C - часто;

D - майже завжди.

Спосіб обчислення результатів - це приписування окремим літерам відповідних числових значень (пунктів):

A - 1 пункт;

B - 2 пункти;

C - 3 пункти;

D - 4 пункти.

З'ясування значення отриманих результатів:

Від 70 до 100 пунктів - поважне узалежнення від праці;

від 55 до 69 пунктів - ризик поважного уза - лежнення від праці;

від 25 до 54 пунктів - утримання відповідної рівноваги між працею та іншими сферами життя;

від 0 до 24 пунктів - відсутність узалежнення від праці [7, с. 117-118].

Висновки. Підсумовуючи, варто підкреслити, що серед відомих біхевіоральних узалежнень щоразу більшого значення, особливо у високо розвинутих країнах, займає трудоголізм. Він визначається як форма деструктивної поведінки, що характеризується гострим порушенням рівноваги між працею та іншими важливими сферами життя людини, неконтрольованим, внутрішнім примусом до праці без перерви та негативними наслідками у різних сферах. Особливо небезпечним є особистісний трудоголізм - це хронічнеузалежнення, пов'язане з обсесійно-компульсив - ним типом особистості і характеристичними для неї психічними рисами (впертістю, амбіційністю, перфекціонізмом, самоконтролем, дріб'язковістю, негнучкістю). У дослідженнях R. Burke вийшло, що навіть кожен третій в досліджуваній популяції є трудоголіком. Хоча повсюдно трудоголізм дуже часто ототожнюється з ентузіазмом праці і викликає позитивне ставлення з боку оточення і працедавців, то концептуальні засади і типологія трудоголіків, а також результати емпіричних досліджень американських вчених показали існування істотних відмінностей між ентузіастами праці та особами від неї узалежненими. Головною відмінністю трудоголіків від ентузіастів праці є високий рівень внутрішнього примусу до виконання праці і неможливість її перере - вання тоді, коли вони цього хотіли б. Серед тру - доголіків можна виділити чимало різних типів з огляду на різні критерії поділу узалежнених від праці осіб. Найбільш загальним і часто досліджуваним є поділ на трудоголіків узалежне - них та ентузіастичних, серед яких других є дещо більше. Різниця між узалежненими трудоголіка - ми та ентузіастичними полягає в тому, що при однакових високих показниках заангажування у роботу та відчуття внутрішнього примусу до праці, ентузіастичні трудоголіки мають високий рівень задоволення з роботи, а узалежнені тру - доголіки - низький. Останні на додачу до всього переживають найвищий рівень стресу в праці та низьке почуття власної гідності, що ще більше погіршує їх психологічний стан.

4. Дослідники встановили, що праця має великі можливості для зміни психологічного стану особистості, особливо її настрою, а тому за своїм впливом на деяких осіб може бути подібною до впливу наркотичного. Крім цього, на людину також дуже сильно впливають позитивні результати її професійної діяльності та думка оточення, які сприяють підвищенню її самооцінки. Неабияке значення має також і матеріальна винагорода за добру працю. Піддаючись цим впливам, важко працюючі люди потрапляють в узалежнення, яке негативно відбивається на їх психічному і фізичному здоров'ї (про яке трудоголіки зовсім не дбають), а в крайніх випадках може призвести навіть до смерті. З огляду на це, важливе значення має діагностика цього явища, якому служить спеціально розроблений інструментарій, зокрема шкала WART, що дає можливість легко, швидко і достовірно встановити рівень проблемного захоплення роботою конкретної особистості, тобто ризик чи факт її узалежнення.

Список літератури

трудоголізм робота ентузіаст

1. Dudek B., Stres zwiqzany z pracq // Perspektywy psychologii pracy / red. M. Gornik-Durose, B. Kozusznik, Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Slqskiego. - 2007. - S. 234-244.

2. Dudek B., Szymczak W., Pracoholizm // Rodzina i praca w warunkach kryzysu / red. L. Golinska, E. Bielawska - Batorowicz. - Lodz: Wydawnictwo Uniwersytetu Lцdzkiego, 2011. - S. 271-280.

3. Golinska L. Pracoholik uzalezniony i pracoholik entuzjastyczny - podobienstwa i rцznice // Rodzina i praca w warunkach kryzysu / red. L. Golinska, E. Bielawska-Batorowicz. - Lodz: Wydawnictwo Uniwersytetu Lцdzkiego, 2011. - S. 283-295.

4. Golinska L. Pracoholizm inaczej. - Warszawa: Difin, 2014. - 205 s.

5. Habrat B. Pracoholizm // Zaburzenia uprawiania hazardu i inne tak zwane nalogi behawioralne / red. B. Habrat. - Warszawa: Instytut Psychiatrii i Neurologii, 2010. - S. 351-375.

6. Kalinowski M., Czuma I., Kuc M., Kulik A. Praca. - Lublin: KUL, 2005. - S. 75-123.

7. Kozak S. Patologie w srodowisku pracy. Zapobieganie i leczenie. - Warszawa: Difin, 2010. - S. 106-130.

8. Lipka A., Waszczak S., Winnicka-Wejs A., Aktywnosc tworcza a pracoholizm. Jak utrzymac kapital kreatywnosci pracownikow? - Warszawa: Difin, 2014. - S. 25-74.

9. Lubranska A. Psychologia pracy. Podstawowe poj^cia i zagadnienia. - Warszawa: Difin, 2010. - S. 28-31.

10. Mandal A. Nowe nalogi wspцlczesnego czlowieka // Problemy Opiekunczo-Wychowawcze. - 2006. - Nr 2. -

S. 36-44.

11. Moczydlowska J. Rodzinne aspekty uzaleznienia od pracy // Malzenstwo i Rodzina. - 2005. - Nr 1-2. - S. 82-85.

12. Oginska-Bulik N., Uzaleznienie od czynnosci. Mit czy rzeczywistosc? - Warszawa: Difin, 2010. - 216 s.

13. Paluchowski W., Hornowska E., Haladzinski P., Kaczmarek L. Czy praca szkodzi?: wyniki badan nad kwestionariuszem nadmiernego obciqzania si^ pracq. - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe «Sholar», 2014. - S. 24-41.

14. Rowicka M. Uzaleznienia behawioralne. Terapia i profilaktyka. - Warszawa: Krajowe Biuro do spraw Przeciwdzialania Narkomanii - Fundacja «Praesterno, 2015. - S. 51-55.

15. Wojdylo K. Koncepcja osobowosciowych wyznacznikow pracoholizmu. Weryfikacja zalozen w korelacyjnym modelu // Studia Psychologiczne. - 2007. - T. 45. - Zeszyt 3. - S. 53-65.

16. Wojdylo K. Pracoholizm. Perspektywa poznawcza. - Warszawa: Difin, 2014. - 144 s.

17. Glцwny Urzqd Statystyczny // www.gus.pl.

Размещено на Allbest.ru