Дослідження професійної позиції майбутнього вчителя через категорію особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження професійної позиції майбутнього вчителя через категорію особистості

Літовка Олена Петрівна

м.Лисичанськ

Анотація

педагогічний професійний вчитель фаховий

У статті виділено актуальні положення якісної фахової підготовки педагогічних працівників; обґрунтовано необхідність конкретизації дефініції "професійна позиція майбутнього вчителя" і розгляду цього феномену через призму особистісного підходу; охарактеризовано сучасний стан наукового обґрунтування поняття "професійна позиція майбутнього вчителя"; виокремлені аспекти подальших досліджень у напрямі вивчення і узагальнення змісту та структури професійної позиції майбутнього вчителя, а також - розробки педагогічних умов її формування.

Аннотация

Annotation

Постановка проблеми. Ґрунтовний аналіз теорії і практики вітчизняної системи педагогічної освіти, ціннісні пріоритети сучасного суспільства, динамічні зміни в економічній ситуації та на ринку праці свідчать про зростаючі вимоги до майбутніх учителів, здатних до безперервного розвитку і особистісного зростання. При цьому актуальним лишається питання якісної фахової підготовки педагогічних працівників. Так, у нормативних документах, зокрема, в Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття") серед основних шляхів реформування освіти позначена необхідність підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня. У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті підкреслюється необхідність забезпечення високої якості професійної підготовки майбутніх педагогів, оскільки саме на вчителя покладена відповідальність за формування особистості нової генерації, здатної результативно працювати й навчатися протягом життя. Ці тенденції зумовлюють необхідність вивчення особистісного аспекту досліджуваної проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У працях зарубіжних і вітчизняних науковців професійна позиція розглядається як інтегративний феномен, що є характеристикою особистості в цілому (К.Альбуханова-Славська, Л.Анциферова, О.Асмолов, Б.Братусь і ін.); як спосіб реалізації базових цінностей особистості у її взаємостосунках із іншими людьми (В.Слободчиков, А.Григор'єва і ін.); як центральний компонент освіченості особистості (О.Коршунов, О.Лебедєв, В.Монтатов і ін.); як джерело активності особистості вчителя (І.Ісаєв, О.Міщенко, В.Сластьонін, Є.Шиянов і ін.); як результат взаємопроникнень соціальних, професійних та індивідуальних типових рис особистості (Д.Майєрс, І.Кон, О.Газман, А.Петровський та інші), як система ставлень особистості до професії (М.Боритко, С.Вершловський, О.Руденко, М.Сергєєв і ін.). Але при цьому в науковій літературі недостатня увага приділяється дослідженню професійної позиції в якості особистісного утворення майбутніх учителів як особливої суспільної категорії. Звідси виокремлюється мета статті - конкретизація дефініції "професійна позиція майбутнього вчителя" і розгляд цього феномену через призму особистісного підходу.

Виклад основного матеріалу. У сучасній науковій літературі термін "позиція" трактується, з одного боку, як складна, відносно усталена система ставлень, установок, мотивів, цінностей людини, якими вона керується в процесі своєї життєдіяльності, а з іншого - як положення індивідуума в статусно-рольовій внутрішньо-груповій структурі.

Дефініція "професійна позиція особистості" розуміється як стійка система ставлень людини до праці, суспільства, до себе і до іншої людини. Професійна позиція виражає також професійну самооцінку, рівень домагань, ставлення до свого положення в системі соціальних відносин у трудовому процесі. Професійна позиція визначається як узагальнена і часткова. Перша розглядається як відношення працівником себе до великого професійного співтовариства, до професії, прагнення підвищити її престиж у суспільстві. Друга пов'язана з розвитком у працівника окремих професійних здібностей (наприклад, позиція управлінця - аналітика, педагога - методиста і ін.).

Так, педагогічна позиція, як часткова професійна позиція, - це досягнення особистістю педагога певної гармонії, що дає йому соціальну стійкість і продуктивну включеність у суспільне життя і педагогічний труд, а також - особистісний психологічний комфорт. Педагогічна позиція знаходить певне вираження в особистісно - професійних якостях педагога [1, с.612].

Досліджуючи проблему професійної позиції майбутніх учителів, варто зазначити, що дефініція "професійна позиція педагога" або "професійно - педагогічна позиція" в активний науковий обіг увійшла у 90 - ті рр. ХХ століття завдяки роботам Б.Ананьєва, Л.Божович, В.Мясищева, С.Рубінштейна і ін. Досліджуваної проблеми торкались у своїх роботах О.Асмолов, Н.Анікеєва, І.Колеснікова, І.Бех, Л.Кондрашова, А.Маркова, Л.Мітіна, В.Сластьонін, В.Слободчиков, І.Якиманська і ін.

Теорія формування особистісної і професійної позиції педагога активно розробляється в дослідженнях з педагогіки вищої школи С.Архангельського, Є.Білозерцева, В.Загвязинського, С.Єлканова, В.Кан-Калика, Н.Кузьміної, В.Сластьоніна та ін. Дослідники цього напряму вивчають сутнісні характеристики та засоби формування професіоналізму у педагогічній діяльності, акцентуючи на значенні професійної позиції педагога. Так, у дослідженнях Є.Білозерцева, Л.Гребьонкіна, А.Маркової підкреслюється, що професійна позиція кожного конкретного педагога виявляється у його педагогічній діяльності як специфічній особистісній освіті [8, с.77].

Професійну позицію учителя ґрунтовно розглядають і через парадигму теорії виховання, зокрема такі педагоги, як М.Боритко, Е.Бондаревська, В.Ільін, І.Колесникова, В.Краєвський, А.Мудрик, Л.Новікова, Н.Радіонова і ін. Зокрема, М.Боритко визначає позицію педагога як вихователя, підкреслює її діяльнісну і суб'єктну природу, наголошуючи на тому, що за кожною особистістю повинно бути закріплене право на самоствердження [2, с.186].

Аналізуючи дефініцію "педагогічна позиція" в різних аспектах, ми з'ясували, що її робоче визначення розглядається у працях небагатьох вчених (Є.Катрич, О.Томашевська, А.Маркова і ін.). Так, А. Маркова під професійними позиціями педагога розуміє стійкі системи ставлень вчителя (до учня, до себе, до колег), що визначають його поведінку [8, с. 72]. У свою чергу, ряд науковців (Г.Коджаспірова, О.Коджаспіров, М.Прохорова, О.Томашевська і ін.), визначають педагогічну позицію як систему інтелектуальних і емоційно - оцінних ставлень до дитини, педагогічної діяльності й педагогічної реальності в цілому, що знаходить відбиття в наявності в учителя відповідних педагогічних установок, мотивів та прагнень до інновацій [6, с.253; 13, с.13-16].

Цікавим є той факт, що змістовно - компонентна характеристика професійної позиції педагога ґрунтується на теорії структури особистості. Розглянемо цей аспект детальніше. У теорії особистості концептуальними вважаються погляди Л.Виготського, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна на поняття особистості. Зокрема, Л.Виготський підкреслював соціальну природу особистості, інтегруючу все, що є у людини надприродне, історичне. Особистість, за Л.Виготським, виникає в результаті культурного та соціального розвитку” [4, с.328]. С.Рубінштейн наголошував, що "особистістю є людина зі своєю позицією в житті, до якої вона дійшла в результаті великої свідомої роботи... Особистістю є лише та людина, яка ставиться певним чином до навколишнього світу, свідомо виражає це своє ставлення так, що воно проявляється в усій її сутності" [14, с.92]. Науковець акцентує увагу на тому, що особистість не є просто соціальна істота, вона - творець свого життя з активною життєвою позицією. На думку О.Леонтьєва, основою особистості людини є сукупність її ставлень до світу, що відповідає змістовому наповненню життєвої позиції людини. Особистість характеризують ті психічні явища людини, які визначають її діяльність. Ієрархії діяльності, підкреслює дослідник, утворюють ядро особистості [7, с.119]. Тобто, перш за все, О.Леонтьєв пропонує розглядати особистість через категорію діяльності. Це має сенс, оскільки діяльність характеризує рівень свідомості людини в системі соціокультурних відносин, а її результати - рівень творчості і схильність до саморозвитку. В свою чергу, ряд сучасних дослідників, зокрема, В.Бочелюк, В.Зарицька, І.Харламов, і ін., визначають особистість як синтез соціального і психологічного начал. [17, с.234; 3, с.127].

Усі автори наголошують на тому, що особистістю не народжуються, а становляться під соціально - культурним і історичним впливом, тобто процес становлення особистості є соціальним, а особистість є носієм свідомості та діяльності.

Особливий інтерес для нашої роботи становлять наукові положення В.М'ясищева, О. Моткова, К.Платонова та М.Кагана щодо структури особистості. В.М'ясищев наголошує на таких складових, як спрямованість (домінуючі відношення: до людей, до себе, до предметів зовнішнього світу), загальний рівень розвитку (у процесі онтогенезу в нормі підвищується загальний рівень розвитку особистості), динаміка нервово - психічної реактивності (як динаміка вищої нервової діяльності, так і об'єктивна динаміка життєвих умов). Виходячи з цього, особистість є цілісним утворенням і їй притаманні мотивація, відношення і тенденції до розвитку [10, с.376]. О.Мотков розглядає особистість як інтегральну модель, структуровану в два блоки - суб'єктний та мотиваційно-емоційний [9, с.295]. В свою чергу, К.Платонов виокремив чотири компоненти особистості: спрямованість (переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання). Ця складова, за А.Платоновим, соціально зумовлена й формується в процесі виховання; досвід особистості (знання, уміння, навики, звички). Досвід особистості має психолого-педагогічний контекст і підпорядковується впливу навчальної діяльності, який показує її підготовленість і формується в різних видах діяльності; стійкі особливості окремих психічних процесів (воля, емоції, почуття, сприйняття, мислення, відчуття, пам'ять). Сукупність цих індивідуально - психологічних процесів розвивається завдяки вправам; біологічно зумовлені особливості (темперамент, статеві відмінності, вікові властивості). Перераховані підструктури аналізуються на нейроп- сихологічному рівні і формуються комплексом правильно підібраних тренувань [12, с.87]. Доцільними для нашого дослідження є висновки М.Кагана, який підкреслює в структурі особистості окрім гносеологічного і аксіологічного, ще й творчий, комунікативний та культурологічний потенціали [5, с.152]. Саме ці потенціали, на нашу думку, реалізовують особистість в соціокультурному просторі і впливають на її соціально -професійний статус.

Відтак, узагальнюючи різні підходи до структури особистості, ми можемо констатувати, що дослідники цього напряму мають, у більшості, спільні погляди і розглядають особистість через поєднання когнітивної, емоційно

- вольової, ціннісно-смислової, мотиваційної і діяльнісної сфер. Отже, розвиток професійної педагогічної позиції особистості майбутнього вчителя визначається, з одного боку, такими компонентами її структури, як спрямованість, установки, потреби, індивідуальні та професійно - педагогічні (гуманістичні) цінності і ін., а з іншого - знаннями, вміннями й навичками, необхідними для творчого рішення певних педагогічних завдань.

У ряді наукових досліджень (Б.Ананьєв, О.Конєєва і ін.) формування позиції розглядається на основі вироблення певного ставлення особистості до соціальних явищ. Особистість виступає як конкретний представник і носій суспільних відносин і процесів. Відповідно, бачення позиції через відносини особистості посилює її суб'єктивний характер, оскільки відносини передбачають не стільки суб'єктивний зв'язок особистості з її оточенням, а, перш за все, - її суб'єктну позицію в цьому оточенні. Це дає підстави для аналізу професійної позицію майбутнього вчителя через категорію суб'єктності.

Суб'єкт у наукових джерелах визначається як носій предметно-практичної діяльності та пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт. Суб'єкт - індивід виступає як суб'єкт з притаманною самосвідомістю [16].

С.Рубінштейн як фундаментатор цього поняття, вважав, що "суб'єкт виступає носієм свідомої, "довільної” діяльності. І особистість в якості суб'єкта організує та структурує своє життя, регулює його хід [15]. Поняття "суб'єкт” С.Рубінштейн розглядає невід'ємно від поняття "особистість” та "діяльність”, тобто розуміє особистість, перш за все, як суб'єкта діяльності. Таких же висновків дотримується й В.Петровський. Він підкреслює, що бути особистістю

- означає бути суб'єктом діяльності, спілкування, самосвідомості [11].

На цій підставі ми робимо висновок про те, що професійна позиція майбутнього вчителя - це інтегративна система ціннісно-смислових ставлень особистості педагога як суб'єкта діяльності до майбутньої професії, що виражається в наявності педагогічних установок, відповідних соціальних і професійних мотивів, і прагнень до творчості та інновацій, і визначає поведінку особистості в рамках конкретної професійної ролі.

Висновки

Отже, професійна позиція майбутнього учителя в аспекті особистісного підходу це - інтегративна характеристика педагога, від якої залежить цілісний процес професійного зростання його особистості й особистісного розвитку його вихованців. У цій характеристиці концентруються головні показники професійної культури педагога, основні спонукальні сили його праці. Низький рівень її сформованості - джерело слабких результатів у діяльності педагога, байдужості, формального підходу до педагогічного обов'язку. Навпаки, для педагога зі сформованою професійною позицією його праця стає особистісною потребою, задоволенням, яке приносить радість.

Перспективи подальших досліджень. Таким чином, науковий пошук навколо питань розвитку і становлення професійної позиції майбутніх учителів розкриває широкі перспективи роботи в напрямі вивчення і узагальнення її змісту та структури, а також - розробки педагогічних умов її формування в процесі фахової підготовки.

Література та джерела

1. Акмеологический словарь / Под общ. ред. А.А.Деркача / Анатолий Алексеевич Деркач. - М.: Рагс, 2004. - 448 с.

2. Борытко Н.М. Педагог в пространствах современного воспитания : Монография / Николай Михайлович Борытко. - Волгоград: Перемена, 2001. - 214 с.

3. Бочелюк В.І. Педагогічна психологія: навч. посіб. /В.І.Бочелюк. - К.: Центр навч. л-ри, 2006. - 248 с.

4. Выготский Л.С. История развития высших психических функций / Лев Семенович Выготский // Собрание сочинений: в 6 т.- М.,

1982. - Т.3. - 328с.

5. Каган М.С. Человеческая деятельность: (опыт системного анализа) / Моисей Самойлович Каган. - М.: Политиздат, 1974. - 328 с.

6. Коджаспирова Г.М. Словарь по педагогике /Г.М.Коджаспирова, А.Ю.Коджаспиров. - М.: Март, 2005. - 326 с.

7. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. - М.: Политиздат, 1975. - 304 с.

8. Маркова А.К. Психология труда учителя: Кн. для учителя / Аэлита Капитоновна Маркова. - М.: Просвещение, 1993. -192 с.

9. Мотков О.И. Интегральная модель личности: ежегодник Рос. психол. об-ва: материалы конф. 120 лет рПо / Олег Иванович Мотков. - М.: Эслан, 2005. - Т.3. - 400 с.

10. Мясищев В.Н. Личность и неврозы / Владимир Николаевич Мясищев. - М.: ЛГУ, 1960. - 426 с.

11. Петровский В.А. Феномен субъектности в психологии личности: дис... доктора психол. наук (в форме науч. докл.): спец. 19.00.00 «Психологические науки» / Вадим Артурович Петровский. - М.: Ин-т пед. Инноваций Рос. Академии образования,1994. - 498 с.

12. Платонов К.К. О системе психологии / Константин Константинович Платонов. - М.: Мысль, 1973. - 216 с.

13. Прохорова М.В. Формирование педагогической позиции у будущих специалистов по физической культуре (на примере обучения плаванию) /М.В.Прохорова // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - М., 2004. - № 3. - 58 с.

14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / Сергей Леонидович Рубинштейн. - Питер, 2005. - 713 с.

15. Рубинштейн С.Л. Человек и мир / Сергей Леонидович Рубинштейн // Проблемы общей психологии. - М., 1973. - С.255-382

16. Философский энциклопедический словарь / под ред. С.С.Аверинцева / Сергей Сергеевич Аверинцев. - М.: Сов. энцикл., 1989. - 815 с.

17. Харламов И.Ф. Педагогика / Иван Фёдорович Харламов. - М.: Юрист, 1997. - 512 с.

Размещено на Allbest.ru