Використання знань психології в досудовому розслідуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Ключові слова: психологія, досудове розслідування, формування показань, слідча дія, судово-психологічна експертиза

В діяльності правоохоронних органів і взагалі в юриспруденції величезне значення має використання знань психології, що закономірно детерміновано природою соціального середовища. Ця закономірність обумовила формування окремої галузі знань - юридичної психології. Як зазначають В.О. Коновалова і В.Ю. Шепітько, це особлива наука, що вивчає психологічні закономірності у системі «людина - право» і спрямована на оптимальне виконання юридичної діяльності [1, с.3].

В системі юридичної психології поряд з висвітленням загально психологічних положень в юридичній діяльності окреме місце займають положення, які стосуються досудового розслідування злочинів і отримали статус окремої частини (підгалузі) цієї науки з назвою «психологія слідчої діяльності» [1, с.81] або «психологічні основи попереднього розслідування» [2, с.126]. Ці положення, як правило, стосуються психології учасників розслідування і проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Але в тлумаченні їх сутності та систематизації є певні нюанси, які заслуговують висвітлення, що і складає мету даної статті.

Перш за все, потрібно зазначити, що знання психології для слідчого є спеціальними знаннями, які повинні використовуватися ним в досудовому розслідуванні, яке є різновидом пізнавальної діяльності. Розслідування злочинів за своєю сутністю є пошуком, фіксацією, вилученням та оцінкою відображень-слідів минулої події, якою є злочин. Оскільки подія злочину відображається не тільки на матеріальних об'єктах, але й у пам'яті людей, які сприймали цю подію, виникає необхідність у дослідженні психічної сфери цих людей з метою отримання доказів у вигляді показань (свідчень). Таким чином для слідчого важливого значення набувають знання щодо психологічних процесів, які супроводжують сприйняття і запам'ятовування певних подій та їх подальше відтворення. Ці процеси позначаються такими поняттями як «відчуття і сприйняття», «пам'ять», «мислення і уява», «увага» та ін. Важливим є і розуміння залежності цих процесів від таких індивідуальних особливостей людини як темперамент, характер та ін. Не менш значущим для слідчого є розуміння цих психологічних процесів і стосовно себе, як суб'єкта пізнавального процесу. Таким чином можливості отримання і правильної оцінки вербальних доказів значною мірою залежать від володіння певним комплексом психологічних знань, необхідних для вирішення розумових завдань, пов'язаних із взаємодією з людьми.

Видається, що за формою використання цих знань вони можуть бути поділені на дві групи: 1) непроцесуальна форма - знання психології, які використовуються слідчим безпосередньо для вирішення окремих завдань розслідування, що не знаходить відображення в процесуальних документах; 2) процесуальна форма - знання психології, які використовуються слідчим опосередковано, шляхом призначення судово-психологічної експертизи, що знаходить відображення в процесуальних документах (дорученні слідчого, висновку експерта). Розглянемо зміст цих форм.

Безпосереднє використання слідчим знань психології для вирішення окремих завдань розслідування (непроцесуальна форма). Видається, що цей комплекс знань включає в себе наступні компоненти.

1. Загальні психологічні положення про сприйняття людиною певних подій та їх учасників, їх запам'ятовування, зберігання і відтворення. Ці знання знаходять втілення, як зазначалося, в психологічних категоріях (відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення тощо).

Ці категорії відображають одну із змістовних сторін особистості, виступають підструктурою психічних форм відображення, яка включає психічні, пізнавальні процеси, які мають яскраво виражений індивідуальний характер і в силу цього багато в чому визначають особистісні риси людини в цьому плані. До них насамперед належать перцептивні (перцепція - від лат. perceptio - чуттєве пізнання предметів навколишнього світу)процеси:відчуття, сприйняття,за допомогою яких людина приймає сигнали навколишнього світу, відображає властивості, розрізняє ознаки речей і таким чином орієнтується в навколишньому світі [3, с.99-101]. В ході сприйняття у свідомості людини виникає цілісний образ різних предметів і явищ. Знання закономірностей процесів сприйняття допомагає краще розуміти механізм формування цих образів та їх відтворення у вигляді показань,виявляти психологічні витоки можливих помилок і на цій основі формувати рекомендації щодо отримання вербальних доказів від людей.

Вказані положення психології використовуються слідчим при вирішенні певних розумових завдань під час досудового розслідування злочинів. Наприклад, у кримінальних провадженнях типовим є завдання встановлення осіб, які могли сприймати подію злочину або його окремі епізоди (бачити або чути). Їх сприйняття може бути як цілеспрямованим та усвідомленим, так і не усвідомленим, коли людина сприймає певну подію, але не розуміє її злочинності, і відтак не звертається у правоохоронні органи. Хоча, звичайно, така поведінка може бути викликана й іншими чинниками (байдужість, боязливість тощо). Тому слідчий повинен проявляти активність у пошуку таких осіб, показання яких можуть зіграти ключову роль у розслідуванні (ними можуть стати люди, які проживають або працюють поблизу місця події, або випадково проходили повз нього у своїх справах).

Положення психології з успіхом можуть бути використані на початковому етапі розслідування при встановленні особи невідомого злочинця шляхом складання його так званого «психологічного профілю» («соціально- психологічного портрета»). Звичайно, такий портрет не є доказом у кримінальному провадженні, але може бути успішно застосований для відшукання осіб, причетних до вчинення злочину (звузити коло запідозрених). При складанні такого портрету окрім психологічних даних використовуються також соціальні та фізико-біологічні властивості особи, що знайшли відображення в слідах злочину, які були виявлені. Ці дані, акумулюються у вигляді опису особистості ймовірного злочинця і використовуються для визначення його ймовірного місця проживання чи роботи, соціального кола його спілкування, відвідування певних місць, визначення його ймовірної поведінки і вчинків. Тобто йдеться про моделювання властивостей невстановленого злочинця і криміналістичне прогнозування його дій та поведінки, які ґрунтуються на передбачуваних психологічних (соціальних, фізичних) властивостях, що надає можливість його встановлення, ідентифікації і затримання. Суб'єктивні портрети невідомих злочинців при зупиненні кримінальних проваджень зосереджуються у криміналістичних обліках у відповідних підрозділах поліції для подальшого використання у схожих випадках.

2. Психологічні положення, які утворюють наукові основи проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Ці положення, з одного боку, відображають психологічні особливості слідчої діяльності, які обумовлені низкою чинників (жорсткою правовою регламентацією діяльності, владним характером професійних повноважень, напруженим (екстремальним) і нестандартним творчим характером праці) [4, с.307-310]. А з іншого боку, вони містять положення щодо характеру вирішуваних завдань, на яких ґрунтуються рекомендації щодо організації дій слідчого та здійснення ним правомірного психологічного впливу на учасників кримінального провадження з метою їх спонукання до сприяння у розслідуванні злочинів.

Так, в психологічних основах проведення огляду місця події вказується, що сутність огляду місця події полягає в безпосередньому вивченні (сприйнятті) слідчим за допомого своїх органів чуття приміщення чи місцевості, де вчинено злочин або виявлені його сліди. Але слідчий ніколи не може бути впевнений, що ті чи інші елементи обстановки, предмети чи сліди-відбитки пов'язані з розслідуваної події (вони могли опинитися там до вчинення злочину або після нього). Це вимагає від слідчого уважності і послідовності в своїх діях при проведенні огляду, ретельного аналізу виявлених слідів і речових доказів на предмет наявності їх причинного відношення до події злочину, побудови і використання уявної моделі події, що сталася. Тобто сприйняття обстановки місця події слідчим та аналіз її об'єктів є лише одним зі ступенів пізнання, що здійснюється в процесі розслідування. Дані, одержані в результаті аналізу, в ізольованому та абстрактному вигляді, як правило, не дають змоги одержати достатньо повну картину події, що створює певну психологічну напруженість. Для побудови більш-менш повної моделі розслідуваної події рекомендується послідовне вирішення низки розумових завдань: «де мала місце подія»; «шляхи проникнення на місце події»; «кількість осіб, які брали участь у вчиненні злочину»; «час перебування їх на місці злочину»; «яких предметів торкалися злочинці»; «які могли залишитися сліди на злочинцях»; «логіка їх поведінки на місці»; «мета і мотиви вчинення злочину» тощо [1, с.87-92].

Психологічний аспект мають всі слідчі (розшукові) дії, але найбільш яскраво психологічні знання проявляють себе при проведенні слідчих дій, які спрямовані на отримання вербальних доказів - допиту, пред'явлення для впізнання.

Допит з соціально-психологічного боку є досить динамічним різновидом професійного спілкування, що протікає в особливому режимі і характеризується цілою низкою психологічних особливостей, обумовлених процесуальним порядком його проведення, а також тими правовими наслідками, які пов'язані з його результатами. З психологічної точки зору у допиті виділяють три психологічні процеси: а) діагностику особистості допитуваного; б) систему психологічних прийомів, що сприяють отриманню інформації; в) оцінку інформації, отриманої у ході допиту [5, с.83].

Перший з цих процесів, пов'язаний з діагностикою психологічного статусу допитуваної особи, полягає у визначенні психічних особливостей цієї особи, які використовуються для встановлення з нею психологічного контакту, тобто створення такої атмосфери, яка сприяє вступу особи у спілкування та отримання від неї певних показань. Прийоми діагностування за своєю сутністю є прийомами загальної психології (бесіда, спостереження та ін.).

Другий психологічний процес пов'язаний з вибором слідчим психологічних прийомів здійснення впливу на допитувану особу. Умовно всіх допитуваних поділяють на три основні категорії осіб:

- зацікавлених в позитивних результатах розслідування і внаслідок цього сприяючих своїми показаннями правоохоронним органам у встановленні істини у справі;

- тих, хто байдуже ставиться до діяльності правоохоронних органів;

у - незацікавлених в тому, щоби злочин було розкрито [4, с.407].

З урахуванням зазначених категорій допитуваних осіб з психологічної точки зору виділяються допити в безконфліктній і конфліктній ситуаціях. Таким чином основу тактичних прийомів допиту складають саме психологічні знання. Це дає підстави для визначення сутності тактичних прийомів допиту як прийомів психологічного впливу на допитувану особу, які мають метою одержання правдивих і повних показань [6, с.6]. Як засоби психологічного впливу тактичні прийоми допиту в залежності від ситуації ( безконфліктної чи конфліктної) можуть бути спрямовані на актуалізацію пам'яті допитуваної особи, встановлення мотивації показань, виявлення ознак неправди і її викриття та ін.

Третій психологічний процес, який полягає в оцінці інформації, отриманої у ході допиту, включає в себе не тільки її співставлення з раніше зібраними доказами, але й її аналіз з урахування особливостей допитаної особи (віку, рівня освіти і розвитку, стану органів чуття, загального психічного стану, спрямованості уваги, схильності до фантазування та ін.). Це є обов'язковим компонентом допиту, оскільки процес формування показань (сприйняття, запам'ятовування, відтворення), який в психології позначається поняттям «мнемічні процеси», є надзвичайно складним і суперечливим, на який можуть здійснювати вплив різноманітні фактори [1, с. 104--111].

Пред'явлення для впізнання також як і допит має в своїй основі використання психологічних знань, пов'язаних із сприйняттям, запам'ятовуванням, і відтворенням певних осіб чи предметів. Але відтворення тут відбувається у формі розпізнавання. Розпізнавальний процес являє собою психічну діяльність людини, в основі якої лежать пов'язані між собою перцептивні і мнемічні процеси, які визначають головний зміст даної слідчої дії.

З психологічної точки зору під впізнанням розуміється процес віднесення пред'явленого об'єкта, який грає роль своєрідного стимулу, до раніше відомого об'єкта, зафіксованому в пам'яті у вигляді образу, або навіть до цілого класу тих чи інших однорідних об'єктів. Останнє називається родовим впізнаванням, оскільки з його допомогою встановлюється подібність (або відмінність) пред'явленого об'єкта з певним класом подібних йому об'єктів. Для слідчо-судової практики найбільший інтерес представляє перший варіант розпізнавального процесу, який отримав назву ідентифікації (встановлення тотожності) об'єкта-стимулу за допомогою образу, зафіксованому в пам'яті людини, яка впізнає пізнає пропонований їй об'єкт в групі інших однорідних об'єктів [4, с.362-363].

Використання слідчим знань психології опосередковано, шляхом призначення судово-психологічної експертизи (процесуальна форма). Особливістю цієї форми використання знань психології в досудовому розслідуванні є те що вона застосовується у тих випадках, коли для вирішення певних завдань потрібне проведення спеціального психологічного дослідження (експертизи), висновки якого виступають окремим самостійним джерелом доказів. Призначення і проведення судово-психологічної експертизи спирається на положення ст.ст.69-70, 84, 101-102, 242-245 КПК України.

Об'єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психічні прояви людини, які не виходять за межі норми, тобто не викликають сумнівів у її психічній повноцінності. За допомогою цієї експертизи можна одержати дані, які дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічних проявів людей, які мають значення для висновків правового характеру. Зокрема, потреба у судово-психологічних дослідженнях найчастіше виникає для встановлення здатності підозрюваних (обвинувачених), свідків, потерпілих правильно оцінювати обставини, що мають значення для кримінального провадження, і давати правдиві свідчення (із врахуванням індивідуально-психологічних і вікових особливостей, рівня розумового розвитку) [7, 8]. Особливо це стосується неповнолітніх, коли внаслідок соматичних відхилень, негативних умов розвитку особистості або його незакінченості з'являються різного роду особливі психологічні прояви - схильність до навіювання, фантазування тощо. В окремих випадках виникає необхідність встановлення наявності або відсутності у суб'єкта в момент вчинення протиправних дій фізіологічного афекту або інших емоційних станів, здатних суттєво вплинути на його поведінку, а також впливу перенесених або наявних психічних і соматичних захворювань і хворобливого стану на індивідуально-психологічні особливості людини, їхні прояви у вчиненому злочині або свідченнях, даних із цього приводу. В таких випадках може бути призначена комплексна психолого-психіатрична експертиза [9]. злочин вербальний психологічний

При проведенні судово-психологічної експертизи під час досудового розслідування суб'єктом використання спеціальних психологічних знань виступає не слідчий, а експерт-психолог, який може бути залучений як слідчим (сторона обвинувачення), так і адвокатом підозрюваного (стороною захисту). Тобто судово-психологічна експертиза може бути використана як засіб захисту у кримінальному провадженні, коли її висновки, на приклад, щодо психологічного портрету особи, наявності чи відсутності у неї стану фізіологічного афекту в момент скоєння протиправних дій використовуються адвокатом для побудови «системи захисту» [10].

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що використання знань психології в досудовому розслідуванні поєднується в непроцесуальній і процесуальній формах і спрямоване на забезпечення ретельного і всебічного дослідження психологічних процесів, на яких ґрунтується формування вербальних доказів. І в цьому процесі на основі принципу змагальності беруть участь як сторона обвинувачення, так і сторона захисту.

Література

1. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія : підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Х. : Право, 2008. 240 с.

2. Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология : учебное пособие. М. : Право и Закон, 1997. 320 с.

3. Лурия А. Р. Лекции по общей психологии. СПб. : Питер, 2006. 320 с.

4. Романов В. В. Юридическая психология: учебник / В. В. Романов. - М.: Юристъ, 1998. - 488 с.

5. Коновалова В. Е. Познавательная функция психологии при допросе // Вопросы совершенствования криминалистической методики : сб. науч. тр. Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1981. С. 102-108.

6. Волобуєв А. Ф. Тактика допиту : лекція. Х. : Ун-т внутр. справ МВС України, 1997. 28 с.

7. Костенко М. В. Формирование показаний свидетелей и потерпевших: влияние темперамента на достоверность восприятия // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2011. Вип. 11. С. 126-133.

8. Костенко М. В. Психологические аспекты формирования показаний свидетелей и потерпевших // Сучасні проблеми криміналістики: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 27-28 вересня 2013 р.). Одеса : Юридична література, 2013. С. 191-194.

9. Петрюк П. Т., Перевозная Т. А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза: общие вопросы экспертологии и экспертизы несовершеннолетних // Архів психіатрії. 2005. Т. 11. № 3. С. 125-129. у 10. Курдюков В. В. Призначення судово-психологічної експертизи як важлива складова системи захисту у кримінальному процесі України. URL: http://www.allbest.ru.

Анотації

Костенко М. В. Використання знань психології в досудовому розслідуванні // Форум права: електрон. наук. фахове вид. 2017. № 4. С. 111--115. URL: http://nbuv.gov.ua/j- p df/FP_index.htm_2017_4_19.pdf

Розглядаються особливості відображення злочинів в пам'яті людей, що обумовлює необхідність дослідження психічної сфери цих людей з метою отримання вербальних доказів. Визначені форми і зміст психологічних знань, що можуть використовуватися як слідчим (стороною обвинувачення), так і стороною захисту в досудовому розслідуванні.

Костенко М.В. Использование знаний психологии в досудебном расследовании

Рассматриваются особенности отражения преступлений в памяти людей, что обусловливает необходимость исследования психической сферы этих людей с целью получения вербальных доказательств. Определены формы и содержание психологических знаний, которые могут использоваться как следователем (стороной обвинения), так и стороной защиты в досудебном расследовании.

Kostenko M. V. Use of Knowledge of Psychology In Pretrial Investigation

The peculiarities of the reflection of crimes in the memory of people are considered, which makes it necessary to study the psychic sphere of these people in order to obtain verbal evidence. Defined forms and content of psychological knowledge, which can be used as an investigator (the prosecution side), as well as a party of protection in pretrial scrutiny.

Размещено на Allbest.ru