Особливості копінгу у пацієнтів косметологічного профілю з дисгармонійним самовідношенням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медичний центр «СА-КЛІНІК», м. Київ, Україна

Особливості копінгу у пацієнтів косметологічного профілю з дисгармонійним самовідношенням

М.А. Юдін

Косметологічна медицина - це напрям на перетині медицини та косметології, у межах якого відбувається вплив на поверхню шкіри з метою її омолодження, сповільнення процесу старіння або корекції дефектів. Косметологічна медицина найтісніше пов'язана з дерматологією та пластичною хірургією.

Краса, молодість, здоров'я збільшують соціальну привабливість людини, а отже, й підвищують її соціальний статус. Вродливих людей частіше наділяють позитивними особистісними якостями, ніж тих, хто має привабливі, але звичайні риси обличчя [1]. Наявність спотворюючих дефектів або особливостей зовнішнього вигляду, навпаки, може викликати в оточуючих віддалення, страх, відразу. Це робить догляд за зовнішністю важливою частиною самопрезентації, особливо у людей відомих та публічних.

Косметологічні проблеми складають особливу групу соматичних розладів. Поряд з переважно незагрозливим для життя впливом патології шкіри існує й важливий суб'єктивний психотравмуючий компонент - дія на самосприйняття через зміну зовнішнього вигляду, порушення внутрішнього образу тіла. Переважна більшість лі- карів-дерматологів та спеціалістів з психічного здоров'я відзначають величезну роль психічних факторів у розвитку та перебігу шкірної патології [2; 3].

Психічні зміни внаслідок косметологічних вад та дерматологічних хвороб можуть виражатися у формі станів психологічної дезадаптації, а іноді досягати й клінічного рівня [4; 5]. У психологічному вимірі косметологічні проблеми проявляються підвищенням тривожності, депресивними станами, погіршенням загального самопочуття, зниженням активності, зміною самооцінки та самосприйняття, порушенням міжособистісних стосунків [1; 6; 7].

Однак є випадки, коли результати правильно підібраних та якісно проведених процедур (а іноді навіть операцій) не задовольняють клієнтів. Бо існують категорії пацієнтів, в яких незадоволення зовнішнім виглядом обумовлено психологічними чинниками [8; 9]. Одним зі специфічних психічних станів, пов'язаних з хронічною незадоволеністю власною зовнішністю та результатами процедур і маніпуляцій (попри повторні звернення до спеціалістів у сфері косметології та пластичної хірургії) є дисморфофобія [10; 11].

Надання психологічної допомоги хворим соматичного профілю сьогодні не обмежується лише виявленням та корекцією психологічних проблем, пов'язаних із основним захворюванням. Як правило, йдеться про визначення глибинних механізмів формування психологічної дезадаптації, зміцнення внутрішнього психологічного ресурсу (зокрема, формування адаптивних форм поведінки). Такий підхід передбачає, з одного боку, лікування фізичного нездоров'я, з іншого ж - зміцнення протидії психічному стресу в цілому.

Мета дослідження

Метою дослідження є виявлення особливостей стрес-долаючої поведінки у пацієнтів косметологічного профілю з дисгармонійним самовідношенням.

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проводилося на базі медичного центру «СА-КЛІНІК» (м. Київ) протягом 2014-2016 років. У тестуванні взяли участь 286 жінок, які звернулися по косметологічну допомогу. Опитувані були розділені на 3 групи залежно від критерія самовідношення:

група 1 - жінки з дисгармонійним типом і тенденцією до заниженої самооцінки (Г1, n=108);

група 2 - жінки з дисгармонійним типом зі схильністю до завищеної самооцінки (Г2, n=82);

група порівняння - жінки з гармонійним типом (ГП, n=96).

Психодіагностичний інструментарій - опитувальник «Способів долаючої поведінки» Р. Лазаруса та С. Фолкмана. Статистична обробка проводилася у MS ЕхсеІ v.8.0.3. Для виявлення різниці досліджуваних показників у групах застосовано параметричний t-критерій Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення

У табл. 1 наведено показники напруженості різних форм копінгу в опитуваних різних груп. Провідними формами стрес-долаючої поведінки жінок зі зниженою самооцінкою були звернення за сторонньою підтримкою, уникнення та дистанціювання, тоді як відповідальність, планування, самоконтроль, позитивна переоцінка та конфронтація були менш представленими.

Таблиця 1. Напруженість форм копінгу (%)

Примітки:

достовірність різниці на рівні р<0,05 між групами:

* - Г1 та ГП;

! - Г2 та ГП;

" - Г1 та Г2.

У жінок із завищеною самооцінкою домінували конфронтація та пошук соціальної підтримки; менш вираженими були дистанціювання, самоконтроль, відповідальність, планування, а позитивна переоцінка застосовувалася мало коли. Переважаючими у ГП були пошук соціальної підтримки, планування вирішення проблеми, прийняття відповідальності, самоконтроль, позитивна переоцінка, за ними слідували конфронтація, дистанціювання та уникнення.

При порівнянні Г1 та ГП виявлено, що у жінок із дисгармонійним самовідношенням і низькою самооцінкою були вищими рівні дистанціювання (46,8±9,5 % у Г1 проти 44,0±8,5 % у ГП), уникнення (46,8±6,9 % проти 43,9±4,8 %), пошуку соціальної підтримки (51,4±9,1 % проти 48,2±7,5 %). У опитуваних з гармонійним самовідношенням більшою вираженістю характеризувалися стратегії конфронтації (44,3±8,5 % у ГП проти 41,8±9,2 % у П), самоконтролю (45,8±8,9 % проти 42,9±9,2 %), планування (46,8±6,8 % проти 43,5±8,3 %) та позитивної переоцінки (45,4±7,7 % проти 42,1±7,4 %), р<0,05. Щодо відповідальності як форми копінгу, суттєвих відмінностей не зафіксовано (44,7±10,7 % у Г1 та 46,0±7,6 % у ГП).

Визначено вищу вираженість конфронтації (47,6±9,1 % у Г2 проти 44,3±8,5 % у ГП) та дистанціювання (46,9±8,4 % проти 44,0±8,5 %) у жінок з дисгармонійним типом самовідношення та завищеною самооцінкою, позитивної переоцінки (43,0±8,2 % проти 45,4±7,7 %) в опитуваних з гармонійним типом, р<0,05.

При порівнянні напруженості копінгу серед жінок з дисгармонійним самовідношенням у Г1 та Г2 в опитуваних зі зниженою самооцінкою виявлено вищий рівень потреби у соціальній підтримці, уникненні, а в осіб з завищеною - у конфронтації, самоконтролі, плануванні, р<0,05.

На рис. 1 графічно представлено профілі стрес-долаючої поведінки в опитуваних різних груп. Форми копінгу було розташовано з урахуванням ступеня їхньої адаптивності зліва направо: від неадаптивних (дистанцію- вання, уникнення) - до умовно-адаптивних (конфронтації, пошуку соціальної підтримки) та адаптивних (прийняття відповідальності, самоконтролю, планування рішення та позитивної переоцінки).

З графіку (рис. 1) видно, що у жінок з дисгармонійним самовідношенням порівняно з опитуваними ГП спостерігалася вища напруженість неадаптивних та нижча - адаптивних форм копінгу; причому, цей показник більш виражений у Гі.

Відносно умовно-адаптивних стратегій в опитуваних з Г1 визначено позитивний пік щодо пошуку соціальної підтримки (зовнішній ресурс, пасивність) та негативний - конфронтації (внутрішній ресурс, активність). Такі результати свідчать про низьку варіативність та ефективність копінгу у подоланні стресу серед осіб з низькою самооцінкою. У жінок з Г2 зареєстровано позитивний пік щодо дистанціювання, конфронтації, соціальної підтримки та негативний - відносно позитивного переосмислення.

Ці результати демонстрували наявність протилежних за змістом тенденцій - прагнення сторонньої підтримки та протидії оточенню. Жінки із завищеною самооцінкою протиставляли власні інтереси прагненням інших людей, були схильні долати негативні переживання, знецінюючи їх, мали труднощі у переформулюванні особистісних установок внаслідок переконаності у беззаперечності власної позиції. Всі ці особливості поведінки негативно впливали на ефективність протидії стресу.

У жінок з ГП копінг-профіль був більш збалансований, переважали адаптивні форми копінгу, що вказувало на високу гнучкість та ефективність стрес-долаючої поведінки.

¦ Копінг-профіль жінок зі зниженою самооцінкою характеризувався вирішенням проблем переважно за рахунок залучення зовнішнього ресурсу - пошуку емоційної, дієвої та інформаційної підтримки з боку оточення, очікуванням підтримки, порад, співчуття, уваги від інших людей. На дію стресу опитувані зі зниженою самооцінкою реагували зменшенням значимості ситуації, емоційної включеності, а також запереченням наявності труднощів, заглибленням у світ фантазій, переключенням, відстороненням, знеціненням, відволіканням.

Жінкам з Г1 були притаманні пасивніші способи копінгу - низька опірність до стресових ситуацій, невміння відстоювати власні інтереси, неспроможність діяти винахідливо та гнучко. В них відзначалися знижена здатність до планування й контролю за власним психічним станом, а також бракувало вміння позитивно переосмислювати події та бачити перспективу саморозвитку всупереч труднощам.

Обстежені зі зниженою самооцінкою або взагалі не брали на себе відповідальність, перекладаючи вирішення проблем на інших, або ж приймали її надмірно - це виявлялося у схильності до болісної самокритики, самозвинувачення та переживання відчуття провини й хронічної незадоволеності собою.

Копінг жінок з дисгармонійним типом самовідношення та завищеною самооцінкою визначався напористістю, активністю у вирішенні проблем (яка іноді могла втрачати характер цілеспрямованості), жорстким відстоюванням власної позиції та інтересів. Обстеженим були притаманні ригідність особистісних установок, упевненість у беззаперечності власної позиції, схильність до раціоналізації, знецінення та зниження емоційної включеності у стресовій ситуації. Жінки цієї групи вміли контролювати себе, стратегічно планувати, а також використовували соціальні ресурси переважно з метою отримання інформації, дієвої допомоги та задоволення потреби в увазі.

У копінг-профілі жінок із нормативними показниками самооцінки поряд із зарученням зовнішньою підтримкою було виражено поведінку, орієнтовану на цілеспрямовану активність у вирішенні проблем. В основі стрес-долаючої поведінки у цій групі - стратегічне планування, аналіз проблеми та реалій ситуації, опора на минулий досвід і наявні ресурси.

Пацієнток цієї групи відрізняли позитивне переосмилення, переформулювання негативних аспектів ситуації як потенційних зон особистісного росту, а також вміння брати на себе відповідальність, високий рівень самоконтролю, вміння стримувати емоції та мінімізувати їх вплив на сприйняття ситуації. Жінки з нормальною самооцінкою ефективно відстоювали особистісну позицію, регулювали свою поведінку, гнучко змінювали тактику дій.

Пошук соціальної підтримки був однією з провідних форм копінгу серед осіб в усіх групах, проте опитувані з ГП орієнтувалися на взаємодію, отримання емоційної підтримки, співчуття. Жінки з Г2 зосереджувалися на інструментальній складовій - отриманні корисної для себе інформації, визнанні, підтвердженні правильності власних рішень. Опитувані з Г1 очікували від оточення значного рівня дієвої допомоги, участі.

Особливості копінгу жінок з дисгармонійним самовідношенням вказують на зниження його ефективності та потребують психокорекції у рамках комплексної програми медико-психологічної допомоги.

Провідними формами стрес-долаючої поведінки жінок зі зниженою самооцінкою були звернення за сторонньою підтримкою, уникнення та дистанціювання, тоді як менш представленими були відповідальність, планування, самоконтроль, позитивна переоцінка та конфронтація. У жінок із завищеною самооцінкою домінували конфронтація та пошук соціальної підтримки; менш вираженими були дистанціювання, самоконтроль, відповідальність, планування та позитивна переоцінка, яка застосовувалась рідко.

При порівнянні з жінками з гармонійним самовідношенням, у обстежених із дисгармонійним самовідношенням і низькою самооцінкою були вищими рівні дистанціювання, уникнення, пошуку соціальної підтримки, а конфронтації, самоконтролю, планування та позитивної переоцінки - нижчими. Жінки з завищеною самооцінкою відносно ГП мали більшу вираженість конфронтації та дистанціювання, а позитивної переоцінки - меншу.

Копінг-профіль опитаних зі зниженою самооцінкою характеризувався пасивністю, нецілеспрямованістю, залученням зовнішнього ресурсу, очікуванням підтримки, зниженням емоційної включеності, запереченням наявності труднощів, відстороненням та знеціненням ситуації, невмінням відстоювати власні інтереси. Ці жінки відрізнялися зниженою здатністю до контролю власного психічного стану та поведінки, позитивного переосмислення, а також безвідповідальністю або, навпаки, надвисокою самокритикою та самозвинуваченнями.

У обстежених із завищеною самооцінкою копінг-профіль визначався напористістю, активною поведінкою у вирішенні проблем (яка іноді могла втрачати характер цілеспрямованості), жорстким відстоюванням інтересів, труднощами у переформулюванні особистісних установок, беззаперечністю власної позиції. Такі жінки відрізняються потребою у залученні соціальних ресурсів (для отримання уваги, інформації, дієвої допомоги), зниженням суб'єктивної значимості, емоційної включеності, а також умінням контролювати себе та стратегічно планувати.

Особливостями стрес-долаючої поведінки жінок з дисгармонійним самовідношенням було застосування менш адаптивних стратегій, що обумовлювало нижчу опірність стресу. Тому психокорекція стрес-долаючої поведінки жінок з дисгармонійним самовідношенням - важливе завдання медико-психологічної допомоги у роботі з пацієнтами косметологічного профілю.

Література

психічний самосприйняття патологія шкіра

1. Сац Е.А. Особенности самосознания у женщин-клиентов косметологических услуг [Электронный ресурс] / Е.А. Сац, И.М. Слободчиков // Современные проблемы науки и образования. - 2015. - № 1-1. - Режим доступа: http://www.science-education.ru/ru/ article/view?id=18589.15.

2. Psychodermatology services guidance: the report of the British Association of Dermatologists' Psychodermatology Working Party / A. Bewley, A. Affleck, C. Bundy [et al] // Br.J. Dermatol. - 2013. - Vol. 168 (6). - P. 1149-1150.

3. Бекетова Н. Косметологические процедуры в дерматологической практике: взгляд практикующего специалиста в области психодерматологии / Н. Бекетова // Косметика и медицина. - 2014. - № 4. - С. 74-81.

4. Psychiatric evaluation in dermatology: an overview / S. Ghosh, R.V. Behere, P. Sharma [et al] // Indian J. Dermatol. - 2013. - Vol. 58 (1). - P. 39-43.

5. Comorbidity of depressive and dermatologic disorders - therapeutic aspects / P. Filakovic, A. Petek, O. Koic [et al] // Psychiatr. Danub. - 2009. - Vol. 21 (3). - P. 401-410.

6. Александров А.А. Психологические характеристики женщин с косметическими дефектами кожи лица / А.А. Александров, Е.С. Багненко // Вестник психотерапии. - 2012. - № 41 (46). - С. 52-66.

7. Боднар Л.А. Клініко-психопатологічні та патопсихологічні характеристики пацієнтів, які зверталися до пластичних хірургів для проведення ринопластики / Л.А. Боднар // Психічне здоров'я. - 2011. - Вип. 1-2 (30-31). - С. 4-7.

8. Body dysmorphic disorder among dermatologic patients: Prevalence and clinical features / L.A. Conrado, A.G. Hounie, J.B. Diniz [et al.] // Journal of American Academic Dermatology. - 2010. - Vol. 63 (2). - P. 235-243.

9. Thompson A.R. Образ тела в дерматологии / A.R. Thompson // Психические расстройства в общей медицине. - 2013. - № 2. - С. 36-39.

10. Петрова Н.Н. Дисморфофобия в клинике эстетической хирургии / Н.Н. Петрова, О.М. Грибова // Психические расстройства в общей медицине. - 2014. - № 1. - С. 26-30.

11. Мороз С.М. Дисморфофобия и дисморфомания: зеркало обманывает / С.М. Мороз, И. Яворская // Косметолог. - 2015. - № 6 (74). - С. 108-110.

Размещено на Allbest.ru