Роль рефлексії у процесі подолання стресу особистістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ РЕФЛЕКСІЇ У ПРОЦЕСІ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ ОСОБИСТІСТЮ

Аспірант кафедри прикладної психології, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків (Україна)

У даній статті автор розглядає питання ресурсного підходу до стрес-долаючої поведінки. Робиться акцент на особистісних факторах, що впливають на вибір тієї чи іншої копінг-стратегії. Розкривається значення та роль рефлексії особистості у процесі подолання стресу. У статті робиться акцент на такому виді рефлексії як саногенна. Приводиться короткий аналіз теорії саногенного мислення Ю.М. Орлова. Наведено результати дослідження стрес-долаючої поведінки з урахування навчання практиці саногенного мислення. Сформульовано висновки щодо характеру впливу саногенної рефлексії на подолання стресу особистістю.

Ключові слова: стрес, копінг, стрес-долаюча поведінка, рефлексія, саногенна рефлексія, ресурс.

***

Постановка проблеми. Актуальність питання, що висвітлюється у даній статті пов'язана з тим, що сучасна особистість знаходиться під впливом великої кількості стрес-факторів. Щоденні стреси викликають у людини необхідність долати різноманітні скрутні життєві обставини. У результаті цього особистість використовує особливий тип поведінки - долаючий, який направлений на подолання життєвих труднощів різного рівня. Особливої уваги потребує питання ресурсів, що дозволяють продуктивно долати стрес та зберігати психоемоційне здоров'я особистості.

Джерелом стресу можуть виступати різноманітні чинники, як зовнішні так і внутрішні. До внутрішніх факторів, в першу чергу, варто віднести стиль мислення. Мислення, згідно концепції Ю. М. Орлова, розглядається з позиції впливу на якість життя людини і, безпосередньо, на якість емоційної сфери. Якщо результатом мислення є переживання, що призводять до страждань та хвороби, то таке мислення вважається патогенним. Мислення, яке спрямоване на досягнення емоційного благополуччя є саногенним, тобто оздоровлюючим. Досягнути даного типу мислення можна завдяки саногенній рефлексії. [11]

Виходячи з вищезазначеного, проблема дослідження зосереджується на актуальній потребі визначення рефлексії як суб'єктивного ресурсу стрес-долаючої поведінки особистості.

Аналіз останніх публікацій. Нами проаналізовано доробки в межах ресурсного підходу, у рамках якого рефлексія особистості розглядається як один з ключових ресурсів, що дозволяє успішно долати складні життєві ситуації. У роботах Е. Фрайденберг, Ш. Левіс, С. Хоббфол, К. Муздибаєва, М. Селігман, стрес-долаюча поведінка та рефлективність розглядаються як взаємозалежні ресурси [11,19,20,21].

Б. Ф. Ломов, О. І. Крупнов вважають, що стрес-долаючу поведінку та рефлективність необхідно вивчати як системні явища, що потребують виділення системо утворюючого фактора [12].

Питання стресодолаючої поведінки особистості як динамічного процесу розглядається у роботах Т. Л. Крокової, Є. В. Куфтяк, С. А. Хазової, Р. Лазаруса, С. Фолкмана, К. Муздибаєва, С. К. Нартової-Бочавер та інших [12,13].

Проблема рефлективності як механізму саморозвитку та самовираження особистості розкрито у роботах О. М. Леонтьєва, Ю. М. Кулюткіна, О. В. Захарова, О. В. Карпова та інших[6,8,9].

Існує ряд експериментальних досліджень, що доводять позитивний вплив саногенної рефлексії на особистість, результативність її діяльності, а також зниження тривожності, оптимізації акцентуацій характеру, соціально-психологічні адаптації, підвищення академічної успішності, розвиток емоційної компетентності, підвищення стресостійкості (В.А. Іванов, М.С. Козловська, С.Ф. Марчукова, С.М. Морозюк, Н.В. Павлюченкова, А.В. Рассохін, Н. Ю. Стоюхіна, Ю.А. Тотанов, Л.І. Адамян, С.Л. Рудаков)[1, 2, 5, 7, 10, 16, 17, 18].

В основі теорії Ю.М. Орлова лежать психофізіологічні дослідження І. П. Павлова (умовно-рефлекторна діяльність, теорія класичного научіння), П. К. Анохіна (зворотня афферентація), Д. Н. Унадзе (теорія установок) [10,11].

Мета статті. Охарактеризувати роль рефлексії у процесі подолання стресу особистістю.

Виклад основного матеріалу. У рамках концепцій, що ми досліджуємо, та теорій стрес-долаючої поведінки, визначення ролі та значення рефлексії та рефлективності може бути розглянуто з точки зору структури долаючої поведінки та її факторів. Ресурсний підхід, що розглядається нами, визначає рефлексію як один з психологічних ресурсів стрес-долаючої поведінки.

У психологічній літературі рефлексія розглядається як принцип існування індивідуальної свідомості, це універсальний механізм саморегуляції та саморозвитку, що відображає особистісний аспект, а також виступає родовою здатністю особистості, що проявляється в зверненні пізнання на саму себе, на внутрішній світ людини та на її місце у взаємовідносинах з іншими [9].

Поняття «рефлексія» виникло у філософії й спочатку використовувалось для позначення міркування індивіда про те, що відбувається у власній свідомості. Термін «рефлексія» в науку ввів Р. Декарт, який розробив раціоналістичну теорію самосвідомості, що розглядає свідомість як мислення. Філософ ототожнював рефлексію зі здібністю індивіда зосереджуватися на змісті своїх думок, абстрагуючись від зовнішнього, тілесного [4].

Початок власно психологічного вивчення рефлексії було розпочато Дж. Локком, котрий визначав її як спостереження душі за своїм власним станом. Автор вказував на можливість «подвоєння» психіки, виділяючи в ній два рівня: перший - сприйняття, думки, бажання; другий - спостереження структур першого рівня. У зв'язку з цим під інтроспекцією часто розуміють метод вивчення властивостей та законів свідомості за допомогою рефлексивного спостереження. Інакше кажучи, будь-яка рефлексія, яка направлена на вивчення закономірностей, що притаманні психіці кожної особистості, є інтроспекцією, а в свою чергу, індивідуальне спостереження, що не має такої цілі, - тільки рефлексія [9].

Рефлексія являє собою важливий феномен психіки (Дж. Локк, Ж. Піаже, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн та ін.) та виступає складовою здібностей особистості (Я.А, Пономарьов, В.Д. Шадріков). Експериментально рефлексію почали вивчати на початку ХХ ст.. у німецькій психології у дослідженнях Вюрцбурзької школи (Е. Шпрангера, А. Бузема-на), а потім було продовжено емпірично у французькій (А.Марк, Ж.Піаже), англо-американській (Е. Титчинер, Д. Дьюі) та російській (С.В. Кравков, П.П. Блонський) класичній психології [19].

У зарубіжній психології склалася чітка традиція вивчення рефлексії у гносеологічному аспекті у рамках когнітивно-поведінкових напрямків досліджень (Ж. Піаже, В. Вундт, В. Джеймс). Рефлексія часто розуміється як мислення про мислення та являє собою процес спостереження за когнітивними процесами та роботою свідомості.

Сучасна психологічна практика звертається до рефлексії як до необхідної основи особистісного росту, відповідального вибору та психосоматичного здоров'я особистості. Рефлексія розуміється як сутність, ядро людської свідомості (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, І.Н. Семенов, С.Ю. Степанов та інші). У психологічних дослідженнях рефлексія розуміється як компонент теоретичного мислення (Н. Г. Алексєєв, О. С. Анісімов, О. М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та інші), як одиниця розумової дії (В. В. Давидов) та евристичного рішення (Ю. Н Кулютін), рівня розумового процесу (І. Н. Семенов), а також як усвідомлення способів або підстав та труднощів розумової діяльності (Я.А. Пономарьов) [8, 9, 19].

У вітчизняній психології рефлексія, у широкому сенсі, розуміється як пояснювальний принцип організації психіки особистості та її самосвідомості (А. З. Зак, Є. Н. Ємельянов, В. І. Слободчиков, А. С. Шаров, С. Ю. Степанов).

Зв'язок рефлективності та стрес-долаючої поведінки можна розглядати крізь феномен когнітивної оцінки особистості у скрутних життєвих обставинах, прийняття рішення. Рефлексивність як внутрішній ресурс стрес-долаючої поведінки є системною інтегративною властивістю особистості. У дослідженні А. О. Бехтєр розглядаються етапи стрес-долаючої поведінки з точки зору рефлективності. На першому етапі проявляється власне рефлексивний компонент, на другому (пошук ресурсів подолання) - рефлексивно-змістовий та мотиваційний компоненти, на третьому (прийняття рішення та його впровадження) - емоційно-вольовий та діяльно-поведінковий компоненти. Доведено, що усі етапи у цілому забезпечуються власне рефлексивним компонентом. Автор також виділяє критерії рефлективності (виходячи з системної організації рефлективності як суб'єктивного ресурсу подолання і на основі теоретико-методологічного аналізу), що дозволяє оцінити її прояви у стрес-долаючій поведінці: мотиваційний, емоційно-вольовий, діяльно-поведінковий, рефлексивно-змістовий та власне рефлексивний [3].

У нашому дослідженні розглядається саме емоційно-вольовий критерій, що характеризується можливістю відстежувати власний емоційний стан у процесі подолання стресу, усвідомлювати його та керувати ним.

А.О. Бехтєр вважає, що рівень рефлективності вважається важливим у ситуації вибору стратегії подолання стресу [3].

С.В. Волканевський, А.В. Карпов вказуються на значущість рефлексування свого власного емоційного стану у стресі [6]. Когнітивна оцінка визначається як сприйняття суб'єктом ситуації, її оцінка та формування ставлення до неї. Головна роль відводиться саме переживанню події, розуміння того, що відбувається, та формування відношення до неї. Когнітина оцінка - це розуміння усіх нюансів ситуації, виявлення негативних та позитивних сторін, усвідомлення значення події.

Доведено, що чим рефлексивніша особистість, тим менше вірогідність, що у стресових ситуаціях вона буде обирати неконструктивні копінг-стратегії [13].

У ході експериментального дослідження нами проведений аналіз впливу навчання рефлексії, а саме саногенної, на стрес-долаючу поведінку особистості. Згідно концепції саногенного мислення засвоєння рефлексивної культури передбачає засвоєння технології саногенного (оздоровлюючого) мислення за допомогою спеціального навчання. Зміст метода, за Ю. М. Орловим, полягає в доречному використанні розумових автоматизмів, зміненні стереотипів мислення, що стали патогенними, а також зміненні філософії буденного життя, що призводить до конструктивних змін поведінки та відношень. Завдяки рефлексії особистість здатна припинити дію неефективних, але звичних, стереотипних програм поведінки, усвідомити їх не конструктивність, що сприяє формуванню нової, адекватної ситуації, поведінки.

Експериментальне дослідження було побудоване у декілька етапів:

1. Діагностичний етап, що полягав у відборі особистостей, що переживають стрес за допомогою методик виявлення стресового стану (Шкала психологічного стресу PSM-25; Опитувальник А.Б. Леонова). ( взяло участь 345 осіб).

2. Формування контрольної (58 осіб) та експериментальної груп (58 осіб).

3. Вивчення стрес-долаючої поведінки в контрольній та експериментальній групі за допомогою методик вивчення копінг- механізмів Е. Хейма; копінг-поведінка у стресових ситуація С. Норман, Д. Ендлер (адаптований варіант Т. Крюковою).

4. Вивчення показників рефлексії в обох групах за допомогою Когнітивно-емотивного тесту (Ю.М. Орлов).

5. Проведення формуючого експерименту, що полягав у навчанні експериментальної групи практиці саногенного мислення згідно розробленого плану навчання.

6. Проведення повторної діагностики обох груп.

7. Статистичний аналіз результатів дослідження за допомогою t-критерію Стьюдента та коефіцієнту кореляцій Пірсона.

Згідно розробленого плану, заняття проводилися з досліджуваними 3 рази на тиждень по 2 години. У програму увійшло 20 занять (теоретичних та практичних) та 60 годин самостійної роботи зі щоденником та медитативною графікою. У результаті експериментальний план було реалізовано упродовж 4 місяців. Кожен досліджуваний в кінці курсу повинен був пред'явити мінімум 15 листів медитативної графіки із опрацюванням основних негативних емоцій та 20 записів у щоденнику аутопсихоаналізу.

Ю. М. Орловим розроблено завдання для самостійного аналізу власних емоцій, у результаті яких відбувається повторення тих розумових актів, котрі потім перетворюються на звичку саногенного мислення. Ці завдання виконуються у зручній та привабливій формі у вигляді ведення щоденника самоаналізу власних емоцій. При цьому аналізі відбуваються дві події, що заслуговують особливої уваги: позбавлення від неприємної емоції внаслідок інтроспекції та формування нових розумових звичок[15].

Після проведення повторної діагностики експериментальної групи суттєво змінилися майже всі показники методик у порівнянні з результатами дослідження даної групи до проведення навчання практиці саногенного мислення. Середній показник стресу по групі за методикою PSM-25 зменшився на 40%. Середні показники методики А. Б. Леонової також зменшилися: «втома» на 33%; «монотонія» на 28%; «пересичення» на 29,6%; «стрес» на 31,3%. Показники методики КЕТ також зменшилися, окрім показника саногенного мислення (збільшився на 144%) та апелююче мислення (збільшився на 115%). Також збільшився середній показник «вирішення задач» за методикою дослідження копінг-стратегій (Е. Нормана, Д. Ендлера) на 33%. Зменшилися середні показники по групі за шкалами «емоційне реагування» (на 13%), «уникнення ситуації» (на 26%), «відволікання» (на 17%) та соціального відволікання (на 12%).

Такий характер змін свідчить про те, що у результаті освоєння практики саногенної рефлексії у людини зменшуються показники стресу, а також змінюється характер копінг-стратегій на такий, що полягає у когнітивній оцінці стресової ситуації.

Нижче наведено аналіз кореляційних зв'язків у експериментальній групі після проведення формуючого експерименту (див. Таблиця 1).

Таблиця 1

Кореляційні зв'язки показників методик вивчення стресу з методиками вивчення стрес-долаючої поведінки особистості (двосторонній коефеціент кореляції Пірсона)

**р < 0,05, *р < 0,01

Аналіз Таблиці 1 показує, що збільшення показника саногенного мислення призводить до зменшення показників стресу. Не менш важливим результатом є те, що у експериментальній групі усі показники стресу мають зворотні кореляції зі шкалою «уникнення ситуації». Це свідчить про те, що дана група не використовує цю копінг-стратегію у стресі. Також зворотна кореляція спостерігаються між шкалою «соціальне відволікання» та шкалою «втома»; шкалами «монотонія» та «відволікання». Виходячи з результатів кореляційного аналізу варто зазначити, що у разі збільшення показника «монотонія» у даній групі є характерним зменшення такого психологічного захисту як «раціоналізація знеціненням об'єкту». У разі збільшення показника стресу дана вибірка починає частіше використовувати такий психологічний захист як «раціоналізація обставинами». Розуміння змісту, яким наділені шкали методик, не різняться від загальноприйнятих тлумачень у психологічній літературі.

Підвищення показників за шкалами «втома», «монотонія», «пересичення» призводить до збільшення об'єму захисної рефлексії при переживанні сорому.

Отже, у результаті розвитку саногенної рефлексії особистості відбувається зменшення проявів стресу, а характер копінг-стратегій починає змінюється на більш ефективний.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Подолання стресових ситуацій пов'язано з постійними змінами когнітивних та поведінкових зусиль особистості. Основні функції рефлексії у рамках стрес-долаючої поведінки особистості полягає у забезпеченні усвідомлення, цілісності та безперервності протікання процесу долання, а також регуляції етапів, здійснення процесу варіативності та мобільності стратегій подолання стресу.

Ефективність стрес-долаючої поведінки залежить від ступеня розвиненості саме саногенної рефлексії та апелюючого мислення особистості.

Перспективою подальшого дослідження є визначення основних чинників, що впливають на вибір саме адаптивного виду копінгу.

Перелік використаних джерел:

рефлексія стрес саногенний мислення

1. Адамян Л. И. Саногенная рефлексия как фактор психологической устойчивости личности: дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Адамян Л. И. - Москва, 2012. - 172 с.

2. Арцимович И. В. Саногенная рефлексия как фактор развития субъектности подростков, склонных к девиантному поведению / И. В. Арцимович. // Культурная жизнь Юга России. - 2009. - №1. - С. 30-34.

3. Бехтер А. А. Рефлексивность как субъектный ресурс совладающего поведения специалиста: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук: спец. 19.0013 "психология развития, акмеология" / Бехтер А. А. - Москва, 2014. - 26 с.

4. Кант И. Сочинения / И. Кант. - Москва: Политиздат, 1966. - 590 с.

5. Кананчук Л. А. Саногенная рефлексия как фактор адаптации студентов в полиэтнической среде вуза: дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Кананчук Л. А. - Москва,2010. - 174 с.

6. Карпов А. В. Рефлексивность как психическое свойство / А.В. Карпов // Психол. журн. - 2003. - Т. 24, №5, С. 43-56.

7. Крайнова Ю. Н. Саногенная рефлексия в структуре эмоциональной компетентности будущих педагогов: дис. канд. пед. наук: 19.00.07 / Крайнова Ю. Н. - Москва, 2010. - 166 с.

8. Кулюткин Ю. Н. Рефлексивная регуляция мыслительных действий / Ю.Н. Кулюткин // Психологические исследования интеллектуальной деятельности. - М., 1979. - С. 22-28.

9. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев // Избран. психол. произв.: В 2-х т. - М.: Педагогика, 1988. - Т. 2. - С. 94-231.

10. Марчукова С. Ф. Саногенная рефлексия как фактор оптимизации социально-психологической адаптации курсантов образовательных учреждений МВД России: дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Марчукова С. Ф. - Москва, 140. - 2005 с.

11. Морозюк С. Н. Саногенный стиль мышления. Управление эмоциями. «Обида». Модульно-кодовое учебное пособие в мобильной системе обучения КИПМ к циклу курсов по бесконфликтной адаптации и саморазвитию личности / С. Н. Морозюк, Е. В. Мирошник. - М., 2006. - 102 с.

12. Муздыбаев К. Стратегии совладания с жизненными трудностями: Теоретический анализ / Муздыбаев К. // Социология и социальная антропология. 1998. Т. 1, N 2, с.100- 111.

13. Нартова-Бочавер С. К. doping Behavior» в системе понятий психологии личности. Психологический журнал, т. 18, № 5, 1997. / С. К. Нартова-Бочавер. // Психологический журнал, т. 18. - 1997. - №5. - С. 20-30.

14. Орлов Ю. М. Целительное рисование. Психотерапия для себя / Ю. М. Орлов, А. Л. Гройсман. - Москва: Импринт-Гольфстрим, 1997. - 27 с.

15. Орлов Ю. М. Оздоравливающее (саногенное) мышления. Серия: Управление поведение / Ю. М. Орлов. - М.: Слайдинг, 2006.- кн. 1. - 2-е изд. исправленное. - 90 с.

16. Павлюченкова Н. В. Саногенная рефлексия как фактор развития эмоциональной компетентности: дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Павлюченкова Н. В. - Москва, 2008. - 170 с.

17. Рудаков А. Л. Саногенная рефлексия как фактор стрессоустойчивости личности: дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Рудаков А. Л. - Москва, 2009. - 219 с.

18. Россохин А. В. Личностная саногенная рефлексия в измененных состояниях сознания: дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Россохин А. В. - Москва, 1993. - 170 с.

19. Семенов И. Н. Тенденции развития психологии мышления, рефлексии и познавательной активности. / И. Н. Семенов. - Воронеж: МПСИ, 2000.

20. Frydenberg E, & Lewis R. Teaching Coping to adolescents: when and to whom? // American Educational Research Journal, Fall 2000. Vol. 37, No. 3, p. 176.

21. Hobfoll S.E. Social Support: Will you be there when I need you? In N. Vanzetti and S. Duck (eds.), A lifetime of relationships. California: Brooks/Cole Publishing Co, 1996. - р. 12.

22. Seligman M. E. Learned Optimism. NSW: Random House Australia, 1992, p.18-34.

Yarosh Nina

Master of Psychology, PhD Student of the Department of Applied Psychology V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv (Ukraine)

THE ROLE OF REFLECTION IN THE PROCESS OF OVERCOMING STRESS BY PERSONALITY ABSTRACT

This article raises the question of resource approach in overcoming stress by personality. The author focuses on internal resources that allow human to overcome stress effectively and preserve the psycho-emotional health of the individual. The source of stress can be various factors, both external and internal. To internal factors, first of all it is necessary to attribute a style of thinking. Thinking, according to the concept of Yu.M. Orlova, is considered from the position of influence on the quality of life, and directly, on the quality of the emotional sphere. Thinking, which is built to achieve emotional well-being is man-made. To achieve this kind of thinking can be by sanohenic reflection. There are many experimental studies that prove the positive impact of this type of reflection. The purpose of the sanohenic reflection in the emotional situations is to reduce the suffering of the experience of these emotions.

In the framework of the resource approach, reflection is regarded as one of the psychological resources of coping behavior. Reflection is a universal mechanism of self-regulation and selfdevelopment of the individual. It is believed that the level of reflexivity is important in the situation of choosing a coping strategy with stress. An important role is given to cognitive evaluation in the formation of attitudes toward negative events.

The article presents the results of an experimental study of the coping behavior of an individual, taking into account the studying of sano- henic thinking. The role of reflexion in coping with stress is characterized.It is presented the changes that have occurred in the experimental group after training in practice of sanohenic thinking. It is drawn a comparison between coping behavior of the experimental group before and after the experiment. It is spoken in detail about coping of experimental group before and after the experiment. It is analyzed the dynamics of changes in adaptive coping behavior in the experimental group. Further the author described the indicators of the protective and sanohenic reflection of the control group. It is drawn a comparison between coping behavior of the control group before and after the experiment.

The author concluded that the effectiveness of coping behavior depends on the degree of development of sanohenic reflexion and appellant thinking. Prospects for further research on this issue are outlined.

Keywords: stress, coping behavior, reflection, sanohenic reflection, resource.

Ярош Нина Сергеевна

Аспирант кафедры прикладной психологии Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина, г. Харьков (Украина)

РОЛЬ РЕФЛЕКСИИ В ПРОЦЕССЕ ПРЕОДОЛЕНИЯ СТРЕССА ЛИЧНОСТЬЮ

Аннотация. В данной статье поднимается вопрос ресурсного подхода в преодолении стресса личностью. Автором делается акцент на внутренних ресурсах, которые позволяют продуктивно преодолевать стресс и сохранять психоэмоциональное здоровье личности. Источником стресса могут выступать различные факторы, как внешние, так и внутренние. К внутренним факторам, в первую очередь стоит отнести стиль мышления. Мышление, согласно концепции Ю.М. Орлова, рассматривается с позиции влияния на качество жизни, и непосредственно, на качество эмоциональной сферы. Мышление, которое направлено на достижение эмоционального благополучия является саногенным. Достигнуть данного вида мышления можно путем саногенной рефлексии. Существует множество экспериментальных исследований, которые доказывают позитивное влияние данного вида рефлексии.

В рамках ресурсного подхода рефлексия рассматривается как один из психологических ресурсов совладающего поведения. Рефлексия - это универсальный механизм саморегуляции и саморазвития личности. Считается, что уровень рефлексивности является важным в ситуации выбора стратегии совладания со стрессом. Важную роль отдают когнитивной оценке в формировании отношения к негативным событиям.

В статье приведены результаты экспериментального исследования совладающего поведения личности с учетом обучения практике саногенного мышления. Охарактеризована роль рефлексии в процессе совладания со стрессом. Автор сделал вывод о том, что эффективность совладающего поведения зависит от степени развитости именно саногенной ре флексии и апеллирующего мышления. Выделены перспективы дальнейшего исследования данного вопроса.

Ключевые слова: стресс, совладающее поведение, рефлексия, саногенная рефлексия, ресурс.

Размещено на Allbest.ru