Застосування адаптивних стратегій поведінки у професійній діяльності фахівців соціономічного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування адаптивних стратегій поведінки у професійній діяльності фахівців соціономічного профілю

Каширіна Є.В.

Анотація

У статті розглядаються особливості застосування певного типу копінг-поведінки у фахівців соціономічного профілю в умовах їх професійної діяльності. Визначено, що важливими характеристиками соціономічного профілю професій є напруженість, підвищена відповідальність, наявність широкого кола обов'язків, що зумовлюють їх стресогенність. Показано, що негативні наслідки зіткнення з важкими професійними ситуаціями можуть бути оптимізовані адаптивними стратегіями їх подолання; саме тому копінг-стратегії є важливим предиктором психологічного благополуччя, здоров'я і успішності професійної діяльності. Розглядаються концептуальні засади щодо побудови соціально-психологічної програми оптимізації процесу оволодіння фахівцями соціономічного профілю ефективними копінг-стратегіями у професійній діяльності. Встановлено взаємозв'язок між ефективністю копінг-поведінки та низкою індивідуально-психологічних особливостей фахівців соціономічного профілю. Показано, що адаптивну форму копінгу здебільшого визначає стаж професійної діяльності, мотиваційні тенденції до діяльності, інтелектуальний рівень особистості, вольові якості, комунікативні складові особистості, здатність встановлювати та підтримувати контакти; вміння працювати в команді тощо.

Ключові слова: копінг-поведінка, професійна діяльність, фахівці соціономічного профілю.

Аннотация

В статье рассматриваются особенности определенного типа копинг- поведения у специалистов социономического профиля в условиях их профессиональной деятельности. Определено, что важными характеристиками социономического профиля профессий есть напряженность, повышенная ответственность, наличие широкого круга обязанностей, обусловливающие их стрессогенность. Показано, что негативные последствия столкновения со сложными профессиональными ситуациями могут быть оптимизированы адаптивными стратегиями их преодоления; именно поэтому копинг-стратегии являются важным предиктором психологического благополучия, здоровья и успешности профессиональной деятельности. Раскрыты концептуальные основы по построению социально-психологической программы оптимизации процесса овладения специалистами социономических профиля эффективными копинг-стратегиями в профессиональной деятельности. Установлена взаимосвязь между эффективностью копинг-поведения и рядом индивидуальнопсихологических особенностей специалистов социономического профиля. Показано, что адаптивную форму копинга в основном определяет стаж профессиональной деятельности, мотивационные тенденции к деятельности, интеллектуальный уровень личности, волевые качества, коммуникативные составляющие личности, способность устанавливать и поддерживать контакты; умение работать в команде и др.

Ключевые слова: копинг-поведение, профессиональная деятельность, специалисты социономического профиля.

Annotation

The article examines the peculiarities of a certain type of coping behavior among specialists in the socionic profile in the context of their professional activities. It is determined that the important characteristics of the socionic profile of professions are tension, increased responsibility, a wide range of responsibilities, which determine their stressogenicity. It is shown that the negative consequences of a collision with complex professional situations can be optimized by adaptive strategies for overcoming them; this is why coping strategies are an important predictor of psychological well-being, health and professional success. The conceptual bases on the construction of a socio-psychological program for optimizing the process of mastering the socionic profile by effective coping strategies in professional activity are revealed. The relationship between the effectiveness of coping behavior and a number of individual psychological characteristics of specialists in the socionic profile has been established. It is shown that the adaptive form of coping basically determines the length of professional activity, motivational tendencies to activity, intellectual level of personality, volitional qualities, communicative components of personality, ability to establish and maintain contacts; ability to work in a team, etc.

Key words: coping behavior, professional activity, specialists in socionic profile.

Постановка проблеми. Сучасне життя зумовлюють появу широкого спектру міжособистісних та особистісних проблем, що призводять до постійного відчуття психологічної напруги у подоланні різноманітних стресорів що призводить до виснаження адаптаційних ресурсів особистості. Одним з важливіших аспектів буття сучасної людини є трудова діяльність, що обумовлює інтерес до вивчення соціально-психологічних аспектів боротьби з гострим та хронічним стресом у контексті існування індивіда як члена професійної соціально-психологічної групи.

Професійне становлення - складний, багатофакторний процес, який передбачає, з одного боку, формування і розвиток професійно значущих та суб'єктних якостей, а з іншого - появу й закріплення специфічних стратегій поведінки, що формує профіль особистості. Оптимізація цих поведінкових стратегій дозволяє не лише підвищити ефективність та психологічну безпеку праці, але й удосконалити механізми вирішення життєвих проблемних ситуацій. Хоча кожна з професій має особливі стресори, притаманні умовам та сутності праці, найбільш гостро проблеми короткострокового та хронічного стресу стосуються представників психологічно та фізично складних професій. Важливими характеристиками таких професій є підвищена відповідальність, наявність широкого кола обов'язків тощо. Це вимагає від працівника ефективного використання механізмів адаптації та саморегуляції у складних життєвих та професійних ситуаціях. Перебування у стані хронічного стресу суттєво ускладнює виконання професійних обов'язків та відбивається на інших сферах життя.

У фокусі наших наукових інтересів - фахівці соціономічного профілю, як одна з найбільш поширених професійних та соціально-психологічних груп, що постійно знаходяться під впливом фізичної та психологічної напруги. Розгляд причин виникнення психологічної напруги та шляхів її оптимізацїї вимагає аналізу потреб та мотивів у професійній діяльності фахівців соціономічного профілю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ключову роль у формуванні стилів поведінки відіграє ієрархія потреб особистості та соціально - психологічних груп, що обумовлює мотивацію до професійної діяльності.

Проблема до розуміння копінг-стратегій в професійній діяльності стала предметом розгляду як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Поняття копінгу вперше було введено Р. Лазарусом і С.Фолкманом в рамках транзактной моделі стресу, також розроблялися підходи до розуміння копінгу С. Carver, L. M. Davidson, J. E. Singer, P. A. Thoits, Л. І. Анциферовою, B. A. Бодровим, P. M. Грановською, Л. І. Дементієм, A. H. Дьоміним, Т. Л. Крюковою, С. К. Нартовою-Бочавер, Н. М. Микільської, К. Муздибаєвим та ін. психологічний мотиваційний поведінка фахівець

Вивченням проблем професійної мотивації займалися такі автори, як А. Маслоу, Х. Хекхаузен, С. Грофф, П. М. Якобсон, Дж. Аткінсон, Дж. МакКлеланд, С. Холліфорд, С. Уіддет, Є. П. Ільїн, В. О. Ядов, Б. І. Дадонов, Б. Ф. Ломов, В. Г. Асєєв, С. П. Манукян, Ю. В. Шаров, Л. І. Божович, О. М. Леонтьєв та інші.

Мета статті - розкрити особливості застосування копінг-стратегій поведінки у професійній діяльності фахівців соціономічного профілю.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. В аспекті проблеми вивчення шляхів застосування копінг-стратегій поведінки у професійній діяльності фахівців соціономічного профілю варто розкрити особливості самоактуалізації особистості.

Широко визнаною є концепція «самоактуалізації особистості», що розроблялася А. Маслоу [10]. Він стверджує, що основою мотивів є потреби, які в процесі розвитку індивіда утворюють певну ієрархічну структуру: фізіологічні потреби (базисна необхідність, що відповідає інстинктивним та фізіологічним потребам організму, без яких існування людини як біологічної істоти не є можливим) - голод, спрага, секс та інші; потреба в безпеці (safety) - нужда в порядку, стабільності умов життя, комфорті; афіліативні потреби (affiliation) - потреба в приналежності до якої-небудь групи людей, у спілкуванні, прихильностісті, турботі про інших та уваги до себе, у спільній діяльністі; потреба у любові, повазі, престижі, визнанні, досягненні успіху і високої оцінки, службове зростання (esteem); пізнавальні потреби: знати, вміти, досліджувати; естетичні потреби - у гармонії, порядку, красі; духовні потреби (selfactualization) у самоактуалізації, самовираженні, самоідентифікації [10]. Духовні потреби вважаються необхідністю вищого рівня, яка не впливає на органічне існування, але обумовлює рівень цивілізаційного розвитку та гармонійної розвиненості індивіда у контексті соціального існування. Цей рівень потреб значно впливає на якість життя та ефективність діяльності, у тому числі - професійної. На думку А. Маслоу, потреби кожного наступного рівня не можуть бути задоволені, поки не задоволені потреби попереднього рівня. Потреба в самоактуалізації може бути реалізована тільки після того, як будуть задоволені всі інші потреби. Таким чином, перехід від одного рівня мотивації до іншого визначається законами спонтанного розвитку індивіда.

Ряд інших західних авторів також вважає потреби основою мотивів, але дає їм іншу класифікацію. Так, К. Альдерфер, виходить у своїй теорії з того, що потреби людини можуть бути об'єднані в окремі групи. Однак він вирізняє тільки три групи потреб: потреби існування (фізіологічні, потреби у безпеці); потреби зв'язку (спілкування, повага, групова належність); потреби зростання (потреби у самореалізації, самовираженні) [4; 8].

Групи потреб даної теорії досить наочно співвідносяться з групами потреб теорії А.Маслоу. Так, потреби існування як би включають в себе дві групи потреб «піраміди» А. Маслоу: потреби в безпеці, за винятком групової безпеки, і фізіологічні потреби. Група потреб зв'язку наочно кореспондує з групою потреб приналежності і причетності. Потреба зв'язку, за К. Альдерфером, відображає соціальну природу людини, прагнення людини бути членом групи, мати колег, друзів, ворогів, начальників і підлеглих.

Між теоріями А. Маслоу і К. Альдерфера є одна принципова відмінність, що полягає в тому, що, за А. Маслоу, відбувається рух від потреби до потреби тільки знизу вгору. Натомість К. Альдерфер вважає, що рух може йти в обидві сторони: вверх, якщо не задоволена потреба нижнього рівня, і вниз, якщо не задовольняється потреба більш високого рівня. К. Альдерфер вважає, що у разі незадоволеності потреби верхнього рівня посилюється ступінь дії потреби більш низького рівня, що перемикає увагу людини на цей рівень.

А. Маслоу висунув теорію, згідно з якою людина працює для того, щоб задовольнити свої внутрішні потреби [6]. Таким чином, сутність управління поведінкою, на думку А. Маслоу, полягає в тому, що в однакових ситуаціях різні люди поводяться по-різному, залежно від сформованих ціннісних орієнтирів.

Найбільш поширеною є думка, що до активності спонукає людину саме усвідомлена потреба (П. І. Ковальов, В. С. Магун, С. Л. Рубінштейн). Прийняття потреби за мотив відбувається, перш за все, тому, що вона пояснює в якійсь мірі, чому людина стала проявляти або хоче проявити активність. У психології ще з минулого століття мотив трактувався як спонукальна (рушійна) сила, причина. Цієї точки зору і сьогодні дотримуються багато авторів. Так, П. М. Якобсон розуміє під мотивом спонукання, яке призводить до втілення вчинку. Суть трактування мотиву С. Л. Рубінштейном зводиться до того, що мотив розуміється як спонукання чи прагнення досягти мети, як відображення заломлених у свідомості об'єктивних, рушійних сил людської поведінки. Це переживання чогось особистісно-значущого для індивіда [1; 2; 7].

О.М. Леонтьєв розглядав мотив як предмет задоволення потреби. Він вважав, що потреба, що розуміється як стан незадоволеності, призводить лише до недоцільною активності, виявляючи при цьому, однак, сильну тенденцію «прозріти», конкретизуватися в чомусь певному, істотному. У разі, коли це відбувається, формується нове, значно більш міцне психологічне утворення - спрямовану потребу, або мотив. У самому потребнісному стані суб'єкта предмет, який є здатним задовольнити потребу, жорстко не записаний. До свого першого задоволення потреба не «знає» свого предмета, він ще повинен бути виявлений. Тільки в результаті такого виявлення потреба здобуває свою предметність, а сприйманий (представлений, мислимий) предмет - свою спонукальну і спрямовуючу діяльність функції, тобто стає мотивом [8].

У відповідь на вплив професійної ситуації будь-якого типу поведінка фахівців соціономічного профілю може бути: адаптивною (адекватною ситуації й націленою на вирішення проблем, викликаних цією ситуацією); псевдоадаптивною (імітація діяльності без досягнення мети або з частковим її досягненням); дезадаптивною (ухиляється від вирішення проблеми).

Адаптивна форму копінгу включає: стаж роботи, інтелектуальний рівень особистості; вольові якості особистості; комунікативні складові особистості, здатність встановлювати та підтримувати контакти; вміння працювати в команді і ін.

При вивченні особливостей копінг-стратегії фахівців соціономічного профілю з різним професійним досвідом існує прямий помірний за силою кореляційний зв'язок між категорією стажу та ефективною формою копінг- поведінки. Встановлено, що найменш досвідчені фахівці соціономічного профілю (стаж роботи менше 4 років) для подолання стресу обирають здебільшого активні та асоціальні копінг-стратегії. Для фахівців соціономічного профілю стаж роботи яких становить від 7 до 10 років, характерним є обрання пасивних непрямих та просоціальних форм подолання стресу. Найбільш досвідченим фахівцям характерне використання в умовах надзвичайної ситуації просоціальної та активної копінг-стратегій.

В процесі аналізу результатів дослідження можна визначити особливості певного типу копінг-поведінки фахівців соціономічного профілю.

Встановлено взаємозв'язок між ефективністю копінг-поведінки та рядом індивідуально-психологічних особливостей фахівців соціономічного профілю.

Розглянемо особливості певного типу копінг-поведінки фахівців соціономічного профілю. Так, адаптивна модель поведінки у стресових ситуаціях характеризується: переважанням достатньо високого рівня професійної мотивації; властива готовність до активного протистояння середовищу й усвідомлена спрямованість копінг-стратегії на джерело стресу; збалансованість когнітивного, поведінкового та емоційного компонентів копінг-стратегії і розвиненість її когнітивно-оцінних механізмів; домінування у стресовій ситуації свідомих компонентів реагування над несвідомими, повна раціональна керованість поведінки в небезпечних і нестандартних ситуаціях, використанням відповідних копінг-стратегій з переважанням активних проблем - розв'язуючих і спрямовуючих на пошук соціальної підтримки стратегій; особистісно-середовищними копінг-ресурсами, що забезпечують психологічний фон подолання стресу і сприяють розвитку копінг-стратегій (позитивна Я- концепція, розвиненість сприйняття соціальної підтримки, інтернального локусу контролю над середовищем, емпатії, афіліації, наявність ефективної соціальної підтримки з боку середовища та ін.); у даній категорії респондентів у меншій мірі пристосування до ситуації має імпульсний, емоційний і несвідомий характер; професійне спілкування цих фахівців, є - стриманим, більш раціональним, ніж ірраціональним. Псевдоадаптивна модель поведінки фахівців соціономічного профілю у стресових ситуаціях характеризується зсувом акценту у професійній мотивації у бік «пошуку винуватого» у професійних невдачах; переважною спрямованістю копінг-поведінки не на стресор, а на реакцію виникаючого психоемоційного напруження, залежністю від середовища і псевдокомпенсаторним характером поведінкової активності; комплексним використанням як пасивних, так і активних базисних копінг-стратегій; використанням базисної копінг-стратегії пошуку соціальної підтримки, незбалансованістю функціонування когнітивної, поведінкової й емоційної складових копінг-поведінки; різким збільшенням домінування у психіці несвідомої складової із зростанням дії стресора; дефіцитом навиків активного використання копінг-стратегії вирішення проблем і заміною її на копінг- стратегію уникання; низькою ефективністю блоку особистісно-середовищних копінг-ресурсів як в цілому, так і окремих компонентів його структури (нестійка, негативна Я-концепція, низький рівень суб'єктивного сприйняття соціальної підтримки, нестійкий, низький рівень суб'єктивного інтернального локусу контролю над середовищем, відносно високий розвиток емпатії та афіліації, відсутність розбіжності між реальним та ідеальним компонентами самооцінки). Дезадаптивна модель поведінки фахівців соціономічного профілю у стресових ситуаціях характеризується переважанням пасивних копінг - стратегій над активними; незбалансованістю функціонування когнітивного, поведінкового й емоційного компонентів копінг-поведінки; нерозвиненістю її когнітивно-оцінних механізмів; дефіцитом соціальних навиків вирішення проблем; переважанням в стресовій ситуації несвідомих механізмів регулювання поведінки над свідомим контролем; використанням базисної копінг-стратегії уникання як провідної в копінг-поведінці, разом із уживанням ситуаційно-специфічних копінг-стратегій, спрямованих на відхід від проблеми; змінами у професійній мотивації; відсутністю готовності до активної протидії середовищу; негативним ставленням до проблеми й оцінкою її як загрожуючої; псевдокомпенсаторним, захисним характером поведінкової активності; низьким функціональним рівнем копінг-поведінки; низьким рівнем рефлексії свідомості у стресових ситуаціях, відсутністю спрямованості процесу усвідомлення стресових впливів на сам стресор, високим рівнем психоемоційного напруження, низьким рівнем моральної відповідальності за свою поведінку, несформованістю навиків професійного спілкування; низькою ефективністю функціонування блоку особистісно-середовищних копінг-ресурсів (погано сформованою Я-концепцією, нерозвиненістю сприйняття соціальної підтримки, емпатії, афіліації, інтернального локусу контролю над середовищем, відсутністю ефективної соціальної підтримки навколишнього середовища тощо).

Отже, результати аналізу сучасних наукових підходів свідчать, що психічне, соціальне та фізичне самопочуття залежить від вибору індивідом копінг-стратегії у момент зіткнення з психотравмуючою ситуацією. Більшість дослідників копінг-стратегій поділяють їх на активні та пасивні. До активних стратегій відносять стратегію «вирішення проблем», як базову копінг-стратегію. Вона містить усі варіанти поведінки людини, спрямовані на вирішення проблемної чи стресової ситуації, атакож стратегію «пошук соціальної підтримки», спрямовану на одержання соціальної підтримки від середовища. Пасивна копінг-поведінка забезпечує використання варіантів поведінки, що містять базову копінг-стратегію «уникання». Для боротьби зі стресом кожна людина використовує власні стратегії (копінг-стратегії) на основі наявного у неї особистісного досвіду (особистісні ресурси або копінг-ресурси).

Висновки

Важливими характеристиками професій соціономічного профілю є напруженість, підвищена відповідальність, наявність широкого кола обов'язків, що зумовлюють їх стресогенність. Негативні наслідки зіткнення з важкими професійними ситуаціями можуть бути оптимізовані адаптивними стратегіями їх подолання. Саме тому копінг-стратегії є важливим предиктором психологічного благополуччя, здоров'я і успішності професійної діяльності.

Встановлено взаємозв'язок між ефективністю копінг-поведінки та низкою індивідуально-психологічних особливостей фахівців соціономічного профілю. Адаптивну форму копінгу здебільшого визначає: стаж професійної діяльності, мотиваційні тенденції до діі, інтелектуальний рівень особистості, вольові якості, комунікативні складові особистості, здатність встановлювати та підтримувати контакти; вміння працювати в команді тощо.

Список використаної літератури

1. Дерягина Л.Е. Психофизиологические аспекты формирования дифференцированных стратегий адаптивного поведения / Л. Е. Дерягина. - Архангельск : СГМУ, 2001. - 38 с.

2. Здоров'я працюючих / Під редакцією В. В. Мухіна. - Д. : ФЛП Дмитренко, 2010. - 380 с.

3. Корнилова Т. В. Психология риска и принятия решений: Учебное пособие для вузов / Т.В. Корнилова. - М. : Аспект Пресс, 2003. - 286 с.

4. Нартова-Бочавер С. К. «Coping behavior» в системе понятий психологии личности / С. К. Нартова-Бочавер // Психологический журнал. - 1997. - Т. 18, № 5. - С. 20-30.

5. Пельцман Л. Стрессовые состояния у людей, потерявших работу / Л. Пельцман // Психологический журнал. - 1992. - Т. 21, № 1. - С. 126-130.

6. Самоукина Н. В. Психология профессиональной деятельности / Н. В. Самоукина. - М. : Знание, 2003. - 178 с.

7. Сопов В. Ф. Психические состояния в напряженной профессиональной деятельности: учебное пособие / В. Ф. Сопов. - М.: Академ. проект, Трикста, 2005. - 128 с.

8. Степанова С.И. Биоритмологические аспекты проблемы адаптации С.И. Степанова. - М.: Наука, 1986. - 224 с.

9. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: В 2 т. / Х. Хекхаузен // Пер. с нем.; Под ред. Б.М. Величковского. - М.: Педагогика, 1986. - 189 с.

10. Abraham H. Maslow. Motivation and Personality (2nd ed.) - N.Y.: Harper & Row, 1970; СПб.: Евразия, 1999. - P. 116 - 137.

11. Hobfoll S. Conservation of resources: A new attempt at conceptualizing stress //American Psychologist, 1988. Vol. 44. - P. 513 - 524.

12. Lazarus R. S., Folkman S. Stress appraisal and coping. N.Y.: Springer, 1984. - P. 22 - 46.

13. Hubbard E. The Cognition Stress System: Attitudes, Beliefs an Expectations / E. Hubbard. - California: Pice, 1992. - P. 61 - 84.

Размещено на Allbest.ru