Модель оптимізації психологічної адаптації студентів із дистантних сімей до навчання у ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.922.8:378

Модель оптимізації психологічної адаптації студентів із дистантних сімей до навчання у ВНЗ

Кулеша Н.П.

У статті представлено модель оптимізації психологічної адаптації студентів із дистантних сімей до навчання у ВНЗ. Показано, що за реформування системи вищої освіти та входження України у Європейський освітній простір зумовлює формування нових пріоритетів у навчально-виховному процесі. Визначено поняття психологічна адаптацію до умов навчання студента у вищому навчальному закладі, як процес пристосування студента до умов конкретного ВНЗ і актуалізуючи на цій основі особистісного адаптаційного комплексу (емоційний, когнітивно- рефлексивний, мотиваційно-вольовий, поведінковий компоненти).

Ключові слова: адаптація, психологічна адаптація, студенти із дистантних сімей, модель, оптимізація.

Кулеша Н.П.

Модель оптимизации психологической адаптации студентов из дистантных семей к обучению в ВУЗе

В статье представлена модель оптимизации психологической адаптации студентов с дистантных семей к обучению в ВУЗе. Показано, что реформирование системы высшего образования и вхождение Украины в Европейское образовательное пространство обусловливает формирование новых приоритетов в учебно-воспитательном процессе. Определено понятие психологическая адаптации к условиям обучения студента в ВУЗе, как процесс приспособления студента к условиям конкретного ВУЗа и актулизирован на этой основе личностный адаптационный комплекс (эмоциональный, когнитивно-рефлексивный, мотивационно-волевой, поведенческий компоненты).

Ключевые слова: адаптация, психологическая адаптация, студенты с дистантных семей, модель, оптимизация.

Kulesha N.P.

Model optimization psychological adaptation of students from families distant to study in universities

The article presents the optimization model of psychological adaptation of students from families distant to study in high school. Shown that reform of higher education and entry Ukraine into the European educational space leads to the formation of new priorities in the educational process. The concept of psychological adaptation to the conditions of student learning in higher education as a process of adaptation to the conditions specific student university and on this basis aktulizuyuchy personal adaptive complex (emotional, reflexive cognitive, motivational and volitional, behavioral components).

Keywords: adaptation, psychological adaptation, students from distant family model optimization.

Постановка проблеми. Реформування системи вищої освіти та входження України у Європейський освітній простір зумовлює формування нових пріоритетів у навчально-виховному процесі. Одним із ключових компонентів ефективного навчально-виховного процесу навчання у ВНЗ є адаптація студента до нових умов навчання. Значні зміни у в культурному, освітньому, науково-технічному, соціально- економічному просторі сучасного суспільства призводять до посилення актуальності проблеми адаптаційних ресурсів особистості й молоді зокрема.

В сучасних умовах вищої освіти актуальною є проблема адаптації студента до навчальної діяльності, що має включати застосування впродовж навчання найбільш адекватних засобів і методів її покращення.

Попри те, що міграція є досить давнє явище, яке споконвіку супроводжує життєдіяльність людини та суспільні процеси, вона залишається однією з актуальних проблем для нашого суспільства та всьому світі. В умовах сьогодення продовжують зростати темпи трудової міграції, а відтак актуалізується соціально значуща проблема дистантних сімей. Порушення функціонування сімейної системи призводить до створення несприятливого підґрунтя для розвитку та становлення особистості дитини. Відсутність належної батьківської любові, турботи, емоційного контакту та гармонійності взаємин можуть стати причиною прояву негативних станів та переживань студентів. навчання психологічний адаптація

Проблема адаптації студентів до навчання у ВНЗ наразі широко обговорюється в системі вищої освіти. Це питання не є випадковим: навчання у вищому навчальному закладі освіти для молодої людини є її зростанням та становленням як фахівця. Пошук шляхів успішної психологічної адаптації до змінених умов та нової діяльності є великою проблемою для студента, який вступив до ВНЗ. Ще складнішим цей процес є для студентів із дистантних сімей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у вивчення цієї теми зробили вітчизняні та зарубіжні вчені (В. Петровський, О. Симоненко, А. Налчаджян, Г.Шевандрін, Ю. Александровський, С. Максименко, Г. Балл, Ф. Березін, Т. Титаренко, М. Корольчук, О. Борисенко, А. Захарова, В. Мєдвєдєва, Б. Ананьєв, Г. Айзенк, Е. Еріксон, Д. Клаузен, Г. Гартман, З. Фрейд та ін.).

Сутність адаптації, її критерії, види, умови та чинники висвітлено у роботах Т. Алексєєвої, Н. Жигайло, І.Бондаренко, В. Семиченко, А. Федоренко, М. Томчук та ін. Проблеми соціально-психологічної адаптації інвалідів з вадами зору до навчання у ВНЗ вивчалися Т. Гребенюк, особливості психомоторної активності студентів у процесі адаптації до навчання - С. Кондратюк.

Дослідження дистантних сімей є не менш актуальним. Окремим аспектам даної проблеми присвячені роботи О.І. Пенішкевич (запропоновано типологію дистантних сімей); Н.В. Гордієнко, Н.І. Куб'як (розглянуто дистантну сім'ю як об'єкт соціально-педагогічної роботи); Т.О. Дорошок, Л.Г. Ковальчук (проаналізовано зміни у поведінці дітей із сімей трудових мігрантів); О.В. Двіжони (досліджено вплив дистантних сімей на емоційно-почуттєву сферу молодших школярів.

У сучасній науковій літературі поняття дистантної сім'ї як сім'ї, члени якої тривалий час із різних причин проживають на відстані один від одного, визначали Я.О. Гошовський, Ф.А. Мустаєва, В.С. Торохтій, І.М. Трубавіна та інші. У нашому дослідженні беруться до уваги сім'ї трудових мігрантів - заробітчан, що сезонно чи по кілька років поспіль працюють закордоном, а отже тривалий час перебувають на відстані і відносяться до категорії дистантних сімей. Разом з тим, не вивченими лишаються питання впливу особливостей функціонування дистантних сімей на процес адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ.

Мета статті - представити модель оптимізації психологічної адаптації студентів із дистантних сімей до навчання у ВНЗ.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Вивчення проблема адаптації сьогодні в психології посідає одне з провідних місць, оскільки від її рівня та особливостей великою мірою залежить ефективність як навчальної і професійної, так і будь-якої нової для людини діяльності.

Існує безліч визначень адаптації - від таких, що мають загальний, дуже широкий зміст, до тих, що обмежують сутність адаптаційного процесу явищами одного з рівнів (наприклад, специфічний процес пристосування аналізаторів до дії подразника).

У більш загальних визначеннях під адаптацією розуміється наступне:

- процес пристосування організму до навколишнього середовища;

- гармонія, рівновага між організмом і середовищем;

- результат пристосувального процесу;

- певна "ціль", до якої "прагне" організм.

Поняття адаптації може мати різні значення, залежно від того біологічні чи соціальні аспекти розглядаються науковцями.

Уперше робиться спроба розгляду процесу адаптації в тимчасовій перспективі. М.Ф. Головатий [5] пропонує виділити три періоди в процесі адаптації:

1) попередній - період абітурієнтства і зарахування до ВНЗ;

2) загальнонаукова адаптація - адаптація до навчального процесу в цілому;

3) безпосередня адаптація до майбутньої професії - старші курси, вивчення конкретної спеціальності, виробнича практика.

Поряд з дослідженням адаптації студентів робилися кількаразові спроби визначення поняття адаптації до ВНЗ.

Так, Т.О. Проворова визначає адаптацію до ВНЗ як об'єктивний процес, який обумовлений взаємодією двох компонентів, що утворюють систему. З одного боку - людина зі своїми потребами і здібностями, з іншого боку - організація (ВНЗ, факультет, група), що має певні можливості для задоволення потреб особистості за умови виконання нею (особистістю) певних вимог, що випливають з цілей і завдань, поставлених перед колективом [7].

Л.К. Гришанов, В.Д. Цуркан розглядають адаптацію до ВНЗ у двох напрямках: адаптація особистості до нового зовнішнього середовища й адаптація як становлення на цій основі її нових якостей. Таким чином, адаптація студентів до ВНЗ трактується як процес приведення основних параметрів соціальних і особистісних характеристик студента в стан динамічної рівноваги з новими умовами вузівського середовища [4]. Проте, визначення зображає адаптацію як статичний процес.

У традиційному плані адаптація студентів-першокурсників розглядається [9] як сукупність трьох аспектів, що відображають основні напрями діяльності студентів:

* адаптація до групи (включення в колектив однокурсників, засвоєння його правил, традицій);

* адаптація до майбутньої професії ( засвоєння професійних знань, умінь , навичок);

* адаптація до умов навчальної діяльності (пристосування до нових форм викладання, контролю і засвоєння знань, до іншого режиму праці і відпочинку, самостійного способу життя та самостійного навчання тощо).

Усі вчені сходяться в думці, що, по-перше, процес адаптації до ВНЗ впливає на розвиток особистості професіонала, по-друге, перебіг процесу адаптації здебільшого залежить від особистісних якостей людини, які, у свою чергу, змінюються в процесі адаптації і, по-третє, процес адаптації студентів до умов ВНЗ має свої особливості, відмінні від професійної адаптації фахівця (тобто адаптації до місця професійної діяльності).

Отже, ми ж розуміємо психологічну адаптацію до умов навчання студента у вищому навчальному закладі, як процес пристосування студента до умов конкретного ВНЗ і актуалізуючи на цій основі особистісного адаптаційного комплексу (емоційний, когнітивно-рефлексивний, мотиваційно-вольовий, поведінковий компоненти).

У наукових джерелах модель (фр. modele) визначається як «об'єкт дослідження, що представлений в найбільш узагальненому вигляді» [3]. Поняття «модель» ввів у обіг німецький філософ Г. Лейбніц в XVII ст., розглядаючи її як зручну форму знань про навколишній світ, свого роду інформаційний еквівалент об'єкту, що конструюється в певних практичних цілях. Ще однією точкою зору на модель є розуміння її як мислено представленої чи матеріально реалізованої системи, «яка, відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження здатна заміщати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про сам об'єкт» [6].

В психолого-педагогічній науці поняття «модель» визначається як «штучно створений об'єкт у вигляді схеми, таблиці, креслення, який будучи аналогічним об'єкту дослідження, відображає та відтворює в простішому, зменшеному вигляді структуру, властивості, взаємозв'язки та відношення між елементами об'єкту дослідження, безпосереднє вивчення якого пов'язане з певними труднощами, великими затратами засобів, енергії або просто недоступно і таким чином полегшує процес отримання інформації про предмет дослідження» [5].

Щодо поняття «оптимізація», то Велика енциклопедія із психології дає нам таке його визначення: «оптимізація (від лат. optimus - найкращий) - 1. Процес вибору найкращого варіанту з можливих. 2. Процес приведення системи в найкращий (оптимальний) стан. Під оптимальним станом розуміється стан, найбільш відповідає певним умовам і завданням. У вольовому процесі передує фазі прийняття рішення діяти ( «вольового зусилля»). Термін нерідко використовується як маніпулятивний прийом, тобто для маскування своєї неспроможності, виправдання антисоціальних, непорядних намірів, для того, щоб у вигідному вигляді уявити необдумані, імпульсивні або руйнівні дії та інше» [8]. Тут мається на увазі збільшення ефективності функціонування, покращення, збагачення та ускладнення.

Загалом дослідники інтерпретують оптимізацію як: «зміни, що являють собою перехід від простого до складнішого, від нижчого до вищого; процес, в якому поступове накопичення кількісних змін веде до настання якісних змін» [1].

Беручи до уваги змістовну інтерпретацію зазначених вище понять під моделлю оптимізації психологічної адаптації студентів із дистантних сімей до умов навчання у ВНЗ ми розуміємо графічне представлення, що відображає позитивний вплив суб'єктів на основні компоненти адаптаційного комплексу студента

За результатами аналізу наукових джерел [9; 2; 1 та ін.] нами було розроблено модель психологічної адаптації студентів із дистантних сімей до умов навчання у ВНЗ,яка подана на рис. 1.

Рис.1. Модель оптимізації психологічної адаптації студента із дистантної сім'ї

Модель передбачає динаміку взаємопов'язаних структурних компонентів: емоційного, когнітивно-рефлексійного, мотиваційно-вольового, та поведінкового під впливом суб'єктів навчально-професійної діяльності (викладачів, куратора, психолога, студентської групи та ін.) та відповідних умов та чинників психологічної адаптації студентів до ВНЗ.

В нашій моделі оптимізації психологічної адаптації студента із дистантної сім'ї було визначено суб'єкти оптимізації психологічної адаптації та виокремлено ті чинники, умови та засоби, що дозволять швидше та ефективніше оптимізувати психологічну адаптацію студента із дискантної сім'ї до умов ВНЗ. Зважаючи на те, що оптимізацією психологічної діяльності студента діяльності є детермінантним процесом, то для його здійснення необхідні певні чинники.

У своєму дослідженні ми виділяємо такі чинники психологічної адаптації студента до умов навчання у ВНЗ, тому ми розглянемо їх коротко це є соціальні та індивідуально-особистісні чинники, які рівною мірою впливають на адаптацію студентів до умов ВНЗ:

- соціальні чинники - матеріальне становище, соціально-екологічне походження студента, взаємини в родині, спілкування в студентській групі, нова дидактична ситуація;

- індивідуально-особистісні - особливості темпераменту, нервова психічна напруга, психічне здоров'я, інтелектуальний розвиток, навчальна мотивація, професійний інтерес.

Серед суб'єктів оптимізації нами визначено викладачів, куратора, та студентську групу.

Якщо звернути увагу на викладацький склад вищого навчального закладу, то звичайно велику роль у оптимізації психологічної адаптації до умов навчання у ВНЗ буде покладена на викладачів. Викладач повинен бути здатним організувати як роботу на самому зайняті, групову роботу студентів, так і, що не менш важливо, організувати ефективну самостійну роботу студента. Самостійна робота студентів сприяє успішному досягненню провідної мети навчального процесу: здобути найкращі результати за мінімальний термін. В ефективній організації самостійної роботи студентів «навчальна діяльність викладача не може бути самоціллю, а є тільки засобом підвищення ефективності самостійної навчальної діяльності студентів і носить локальний характер. А саме, слугує активізації пізнавальної діяльності студентів» [6].

Г. Щукіна вважає, що «саме через викладача формуються інтереси осіб, які навчаються, та їхнє ставлення до предмета, що вивчають» [7]. На її думку, педагог є «головною фігурою в забезпеченні позитивного ставлення суб'єктів навчання до навчального предмета, забезпеченні їхньої спрямованості на провідні види навчальної діяльності» [6].

Викладач має бути не стільки носієм інформації, скільки організатором пізнавальної діяльності та науково-технічної творчості студентів. Саме він «визначає обсяг та зміст навчальної роботи студентів, регламентує час її проведення, контролює результати» [9].

Психологію викладача і студента дуже вдало розкрила в одній із своїх праць А. Бойко. Вона пише, що студенти «цінують творчість вчителя, наявність в нього почуття нового, його вміння відступити від визнаних педагогічних шаблонів і канонів, вони не люблять сірості і однотипності, засуджують необ'єктивність, відсутність єдності в словах і діях, і особливо підвищені вимоги при поверховому знанні предмета самим викладачем» [8].

Ще одним суб'єктом оптимізації в даній моделі є куратор, на якого покладаються обов'язки згуртування колективу групи та підтримки здорової атмосфери в колективі. Куратори здійснюють безпосереднє і постійне керівництво навчально-виховною роботою у студентських академічних групах (відновлення інституту кураторства у національній системі освіти затверджено наказом Міністра освіти України № 395 від 4 листопада 1993 р.). Куратор призначається для надання допомоги студентам у формуванні студентського колективу, групи, проведення індивідуальної виховної роботи, здійснення зв'язків з батьками студента, з'ясування проблем студентів, надання їм можливої допомоги, контролю за навчальним процесом тощо.

Залучення куратора сприятиме швидшому подоланню студентами перепон психологічної адаптації. Він може стати в нагоді в певний момент життя групи, коли виникає конфлікт, чи то між її членами, чи в особистому житті студента. Куратор може здійснювати не лише індивідуальні чи групові бесіди, а проводити профілактичну та корекційну роботу серед студентів своєї групи.

З метою ефективного виконання поставлених навчально-виховних завдань куратор використовує різноманітні форми і методи виховного впливу, а саме: диспути, інформаційно-виховні бесіди, зустрічі з діячами культури, науки, мистецтва, письменниками, акторами, екскурсії, тематичні вечори тощо. При цьому куратор намагається максимально забезпечити розвиток ініціативи самих студентів, самостійне та творче виконання ними різноманітних заходів.

Куратор може досягти бажаного результату впроваджуючи нові підходи, виховні системи, форми і методи виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли згуртуванню групи, полегшували входження студента в його нову роль.

Ще одним суб'єктом оптимізації психологічної адаптації студента із дистантної сім'ї є навчальна група студентів, яка здійснює взаємовплив та взаємоконтроль. Могутній вплив на особистість студента має саме студентське середовище, особливості студентської групи. Як відомо, поведінка людей в групі має свою специфіку в порівнянні з індивідуальною поведінкою, відбувається як уніфікація, зростання схожості поведінки членів групи за рахунок формування і підпорядкування груповим нормам і цінностям на основі механізму навіюваності, конформізму, підпорядкування влади, так і зростання можливостей робити свій у відповідь вплив на групу. У студентській групі відбуваються динамічні процеси структуризації, формування і зміни міжособових (емоційних і ділових) взаємин, розподілу групових ролей і висунення лідерів. Всі ці групові процеси сильно впливають на особу студента, на адаптацію студента, на успішність його навчальної діяльності, його професійне становлення та на його поведінку.

Важливим є забезпечення оптимальних взаємин в академічній групі. Як засвідчують дослідження С. Тетіора, існує «пряма залежність між характером внутрішньогрупових взаємин і ефективністю навчання. У групах із високим рівнем взаємин ефективність навчання вища, ніж у групах із низьким рівнем взаємин. Спостереження засвідчили, що заняття в групах із високим рівнем взаємин відбуваються у спокійній, невимушеній обстановці, при доброзичливому ставленні їх членів один до одного» [9].

Ще одним суб'єктом оптимізації психологічної адаптації студента із дистантної сім'ї є студенти ВНЗ, які мають взаємовплив на психологічну адаптацію студента, це є взаємовідносини студентів на перерві, у гуртожитку. Черговим випробуванням студентського життя стає проживання у гуртожитку. Багато студентів, що приїздять до великого міста та оселяються у гуртожитку сподіваються знайти нових друзів серед сусідів по кімнаті [8].

Важливе місце в нашій моделі серед суб'єктів оптимізації психологічної адаптації до умов навчання у ВНЗ займає сам студент із дистантної сім 'ї.

Теоретичний аналіз можливих проблем студентів із дистантних сімей та результати емпіричного дослідження дозволили визначити психологічні особливості студента із дискантної сім'ї: схильність до конфліктної ситуації, низький рівень емоційного стану студента (втома, пригніченість, безпорадність, низька самооцінка), нерозвинута мотивація до пізнавальної діяльності, відсутність мотивації успіху та боязні невдач, високий рівень реактивної та особистісної тривожності, низький рівень рефлексії.

На основі вихідних теоретичних положень викладених у працях К.А. Абульханової-Славської, Л.І. Анциферової, Т.В. Алєксєєвої, Г.О. Балла, Ф.Б. Березіна, Л.Ф. Бурлачука, Т.Б. Карцевої, Г.С. Костюка, О.О. Налчаджяна, А.О. Реан та інших, а також експериментального дослідження, була побудована модель оптимізації психологічної адаптації студентів із дистантних сімей. В моделі враховано адаптаційний комплекс взаємопов'язаних структурних компонентів психологічної адаптації студента: емоційний, когнітивно-рефлексивний, мотиваційно-вольовий та поведінковий.

Мотиваційно-вольовий компонент включає в себе пізнавальні мотиви та пізнавальні потреби.

Когнітивно-рефлексивний компонент передбачає уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати та систематизувати інформацію, здійснювати рефлексію власної діяльності.

Емоційний компонент психологічної адаптації включає в себе тривожність, спокій, енергійність, втому, пригніченість, впевненість в собі, піднесеність, безпорадність, самооцінку.

Поведінковий компонент передбачає схильності до конфліктної поведінки (суперництво, співпраця, компроміс, уникнення, пристосування).

Висновки. Отже, за результатами дослідження наша модель оптимізації психологічної адаптації студента із дистантної сім'ї до навчання у ВНЗ позитивно впливає як на кожен компонент адаптивного комплексу студента, зокрема, так і на оптимізацію психологічної адаптації загалом.

Перспективи подальшого дослідження спрямовані на практичне застосування побудованої моделі, що дозволить оптимізувати психологічну адаптацію студентів із дистантних сімей до умов навчання у ВНЗ.

Список використаної літератури

1. Агаджанян Н. А. Проблемы адаптации и учение о здоровье : учеб. пособие / Н. А. Агаджанян, Р. М. Баевский, А. П. Берсенева. - М. : Изд-во РУДН, 2006. - 288 с.

2. Алексеева Л.Ф. Активность. Адаптация. Развитие / Л. Ф. Алексеева. - Томск : STT, 2007. - 302 с.

3. Алексєєва Т.В. Психологічні фактори та прояви процесу адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі : дис... к. психол. наук : 19.00.07 / Алексєєва Тетяна Валентинівна. - Київ, 2004. - 165 с.

4. Барлас Т. В. Особенности социально-психологической адаптации при психосоматических и невротических нарушениях / Т. В. Барлас // Психологический журнал / А. В. Брушлинский (гл. ред.), В. В. Давыдов (зам. гл. ред.), - 1994. - №6. - С.116-120

5. Березин Ф. Б. Социально-психологическая адаптация при невротических и психосоматических расстройствах / Ф. Б. Березин, Т. В. Барлас // Журнал невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова - 1994. - Т. 94, № 6. - С. 38-43 Жигайло Н. І. Психологічні особливості соціальної адаптації студентів- першокурсників / Н. І. Жигайло // Молодь і ринок // Науково-педагогічний журнал. - 2012. - № 3 (86). - С. 26-32.

6. Іванчук М. Причини неуспішної адаптації студентів-першокурсників / М. Іванчук, Н. Грабко // Наук. вісник Чернівец. ун-ту. Педагогіка та психологія : зб. наук. пр. / наук. ред. Руснак І. С. - Чернівці : Чернівец. нац. ун-т, 2011. - Вип. 549. - С. 73-79.

7. Казьмірчук С. О. Оптимізація соціально-психологічної адаптації випускників академії прикордонних військ України (комунікативний аспект) : дис. к. психол. наук: 20.02.02 / Казьмірчук Сергій Олександрович. - Хмельницький, 1999. - 167 с.

8. Корольчук М. С. Адаптація та її значення в системі психофізіологічного забезпечення діяльності / М. С. Корольчук // Вісник : Київського міжнародного університету: Сер. Педагогічні науки. Психологічні науки: зб. наук. ст. - К. : Правові джерела, 2002. - Вип. 2. - С. 191-211.

9. Налчаджян А. А. Психологическая адаптация. Механизмы и стратегии / А. А. Налчаджян. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Эксмо, 2010. - 368 с. - (Серия «Психологическое образование»).

Транслітерація

1. Ahadzhanian N. A. Problembi adaptatsyy y uchenye o zdorove : ucheb. posobye / N. A. Ahadzhanian, R. M. Baevskyi, A. P. Berseneva. - M. : Yzd-vo RUDN, 2006. - 288s.

2. Alekseeva L.F. Aktyvnost. Adaptatsyia. Razvytye / L. F. Alekseeva. - Tomsk : STT, 2007. - 302 s.

3. Aleksieieva T.V. Psykholohichni faktory ta proiavy protsesu adaptatsii studentiv do navchannia u vyshchomu navchalnomu zakladi : dys... k. psykhol. nauk : 19.00.07 / Aleksieieva Tetiana Valentynivna. - Kyiv, 2004. - 165 s.

4. Barlas T. V. Osobennosty sotsyalno-psykholohycheskoi adaptatsyy pry psykhosomatycheskykh y nevrotycheskykh narushenyiakh / T. V. Barlas // Psykholohycheskyi zhurnal / A. V. Brushlynskyi (hl. red.), V. V. Davbdov (zam. hl. red.), - 1994. - №6. - S. 116-120

5. Berezyn F. B. Sotsyalno-psykholohycheskaia adaptatsyia pry nevrotycheskykh y psykhosomatycheskykh rasstroistvakh / F. B. Berezyn, T. V. Barlas // Zhurnal nevropatolohyy y psykhyatryy ym. S. S. Korsakova - 1994. - T. 94, № 6. - S. 38-43 Zhyhailo N. I. Psykholohichni osoblyvosti sotsialnoi adaptatsii studentiv-pershokursnykiv / N. I. Zhyhailo // Molod i rynok // Naukovo-pedahohichnyi zhurnal. - 2012. - № 3 (86). - S. 26-32.

6. Ivanchuk M. Prychyny neuspishnoi adaptatsii studentiv-pershokursnykiv / M. Ivanchuk, N. Hrabko // Nauk. visnyk Chernivets. un-tu. Pedahohika ta psykholohiia : zb. nauk. pr. / nauk. red. Rusnak I. S. - Chernivtsi : Chernivets. nats. un-t, 2011. - Vyp. 549. - S. 73-79.

7. Kazmirchuk S. O. Optymizatsiia sotsialno-psykholohichnoi adaptatsii vypusknykiv akademii prykordonnykh viisk Ukrainy (komunikatyvnyi aspekt) : dys. k. psykhol. nauk: 20.02.02 / Kazmirchuk Serhii Oleksandrovych. - Khmelnytskyi, 1999. - 167 s.

8. Korolchuk M. S. Adaptatsiia ta yii znachennia v systemi psykhofiziolohichnoho zabezpechennia diialnosti / M. S. Korolchuk // Visnyk : Kyivskoho mizhnarodnoho universytetu: Ser. Pedahohichni nauky. Psykholohichni nauky: zb. nauk. st. - K. : Pravovi dzherela, 2002. - Vyp. 2. - S. 191-211.

9. Nalchadzhian A. A. Psykholohycheskaia adaptatsyia. Mekhanyzmbi y stratehyy / A. A. Nalchadzhian. - 2-e yzd., pererab. y dop. - M. : Эksmo, 2010. - 368 s. - (Seryia «Psykholohycheskoe obrazovanye»).

Размещено на Allbest.ru