Вплив вдячності на переживання творчою особистістю стресових подій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ВДЯЧНОСТІ НА ПЕРЕЖИВАННЯ ТВОРЧОЮ ОСОБИСТІСТЮ СТРЕСОВИХ ПОДІЙ

Бірон Б.В., кандидат психологічних наук, доцент кафедри диференціальної та спеціальної психології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова;

Портянкіна К.О., бакалавр

Бирон Б.В., Портянкина К.А.

В статье были проанализированы эффекты медиации, которые производит благодарность на связь между общими положительными чертами личности и стрессовыми реакциями. Было показано, что благодарность как положительная черта является потенциально защитным фактором, хотя этот вопрос еще не достаточно изучен эмпирически. Исследована выборка, состоящая из 61 участника барабанно-танцевального ансамбля. Использовались украинские

переводы опросника положительных личностных черт (PPTQ), опросника благодарности (GQ-6) и опросника стрессовых состояний учащихся (SSI). Результаты свидетельствовали, что общие положительные черты личности оказывают существенное влияние на благодарность (R2 = 0,36; 95%С1 = (0,272; 0,484), p = 0,010), в особенности внешняя ориентация (в = 0,329; 95%CI = (0,087; 0,505), p = 0,011). Медиационный анализ показал, что прямой эффект этой шкалы на физиологические реакции является отрицательным (в = -0,275, 95%CI = (-0,489; -0,076), p = 0,007), однако непрямой эффект через благодарность был положительным (в = 0,224, 95%CI = (0,133; 0,361), p = 0,003), и соответственно, рассматривался как несущий угрозу. Обсуждена амбивалентная сущность благодарности.

Ключевые слова: благодарность, реакции на стресс, эффект медиации, путевые диаграммы, творческая личность.

ANNOTATION

The influence of gratitude on stressful events experience in creative individuals

Biron B.V., Portiankina K.V.

In the article the mediation effects of gratitude on relation between general positive personality traits and stress reactions were analyzed. It was shown that the gratitude as a positive trait is a potentially stress-protective factor, but this issue has not empirically studied yet. The sample comprised of 61 members of drum and dance ensemble. The Ukrainian translations of Positive Personality Traits Questionnaire (PPTQ), Gratitude Questionnaire (GQ-6) and Student-Life Stress Inventory (SSI) were used. Results indicated that the general positive personality traits make substantial influence on gratitude (R = 0,361; 95%CI = (0,272; 0,484); p = 0,010), especially the Outward/People orientation (в = 0,329; 95%CI = (0,087; 0,505); p = 0,011). The mediation analysis shown that the direct effect of this scale on physiological reactions is negative (в = -0,275; 95%CI = (-0,489; -0,076); p = 0,007), but the indirect effect through gratitude is positive (в = 0,224; 95%CI = (0,133; 0,361); p = 0,003) and respectively considered as threatening. The ambivalent essence of gratitude was discussed.

Key words: gratitude, stress reactions, mediation effect, path diagrams, creative individual.

Постановка проблеми. В умовах динамічних соціально-політичних трансформацій, активізації воєнних та інших загроз безпеці держави, інтенсивного інформаційно-психологічного протиборства у особистості виникає значне стресове навантаження, яке характеризується сукупністю різноманітних зовнішніх і внутрішніх стресових чинників, які призводять до виникнення у людини негативних психічних станів та дезорганізації поведінки [1]. В таких обставинах людині досить важко зберігати рівновагу, не реагуючи гостро на те, що відбувається довкола неї. Виникають ситуації, які потребують від особистості значних ресурсів для того, щоб залишатися гармонійною як з собою, так і з навколишніми [3]. Як зазначає Т.М. Титаренко, ніхто поки що не може оцінити реальні масштаби психотравматизації жителів України, спрогнозувати запити на психологічну допомогу різним верствам населення [6].

Саме тому вивчення стресу та його наслідків, способів його подолання, становить суттєвий інтерес для психологів, соціологів, педагогів, медиків тощо. Внаслідок цього стає актуальним питання про протективні чинники, які здатні сприяти подоланню стресу та відновленню особистості. Пошук таких чинників може відбуватись серед різних індивідуально-психологічних конструктів, зокрема серед позитивних рис особистості. Однією з таких позитивних рис є вдячність, яка розуміється в першу чергу як афективна ознака (диспозиційна вдячність), а також як настрій або емоція, що спонукає індивіда розпізнавати доброзичливі прояви інших людей і реагувати позитивно на них [13]. Взаємовідношення між стресом і вдячністю майже недосліджені і саме тому дана стаття спрямована на пошук існування або спростування ймовірного впливу вдячності на переживання стресу особистістю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формування концепцій психологічного стресу знайшло своє відображення в цілому ряді теоретичних підходів, які істотно відрізняються одне від одного і водночас одне одного доповнюють і розвивають. Ще у 1936 р. Г. Сельє вперше почав розробляти психологічний зміст поняття стресу, створивши концепцію загального адаптаційного синдрому [5]. У зарубіжній психології суттєвий внесок у вивчення проблеми стресу зробили Р.С. Лазарус, С. Фолкман, Н. Болджер, С. Гобфол, Р. Шварцер, Е. Грінглас, В.О. Бодров Л.О. Китаєв-Смик, та ін. Серед українських вчених зазначимо прізвища таких дослідників подолання стресу, як: Н.В. Родіна, В.А. Розанов, Е.Л. Носенко, О.І. Склень, С.І. Хаїрова, А.Ю. Мухіна, Я.І. Загороднюк, Ц.Б. Абряхімова, В.В. Грандт. Аналіз наявних досліджень, дозволяє зробити висновок, що в даний час проблема стресу має не тільки винятково наукове значення, але й стала поняттям, об'єднуючим широке коло явищ життя і діяльності людей. Не випадково різні проблеми, аспекти стресу досліджуються різними науками (психологією, фізіологією, медициною, соціологією тощо.).

Якщо проблему стресу в психології досліджено достатньо глибоко ще з часів виникнення робіт Г. Сельє, проте тільки в останні десятиліття увагу психологічної науки привертає вдячність. Феномен вдячності рідко розглядається в науковій літературі, причиною чого є відсутність загальноприйнятого опису та операціоналізації цього наукового конструкта, внаслідок чого це поняття ще не стало об'єктом постійної уваги. До вчених, які так чи інше розглядали цей термін, можна віднести М. Кляйн, Н. Ламберта, Р. Еммонса, М. Маккаллоу, Дж. Цанг, К. Отаке, Б. Фредріксон, С. Любомирськи та ін. На думку Б. Фредріксон, авторки теорії позитивних емоцій, почуття вдячності пробуджує інтерес до іншої людини, поглиблює стосунки між людьми, зміцнює соціальні зв'язки. І навіть більше того, почуття вдячності створює соціальну гармонію в суспільстві, стимулює волонтерську діяльність, а також опосередковано сприяє зниженню прояву насильства, більш ощадливого використання довкілля, збільшення тривалості життя [9]. Групі вчених під керівництвом професора Н. Ламберта в результаті серії досліджень вдалося з'ясувати, що ступінь задоволення у взаєминах людей залежить від вербального вміння висловлювати вдячність. Тобто чим частіше в процесі комунікації звучать слова подяки, тим міцніше стають відносини між людьми [11]. Таким чином, вдячність примирює людину зі світом, налаштовуючи його на позитивний лад, що стає особливо актуальним в теперішньому світі.

Отже, на нашу думку в умовах постійних стресових навантажень, вдячність, будучи протективною рисою особистості, може виступити протективним чинником, який здатен сприяти подоланню стресу та відновленню особистості. Ми вважаємо, що зазначені тенденції можуть виразно виявитись у творчих особистостей. Адже у сучасних дослідженнях переконливо показано позитивне значення творчості як чинника «антивигоряння», що стабілізує особистість і допомагає знизити негативний вплив стресів в різних умовах. О.С. Старченкова та Н.Є. Водоп'янова. в своїх дослідженнях зазначають, що вплив творчості на адаптивне поведінку людини, яка долає стрес, особливо яскраво виявляється при вивченні тривалих робочих стресів: «особи з високим творчим потенціалом частіше використовують різноманітні й ефективні копінг-стратегії, що допомагають протистояти психологічному стресу і психічному вигорянню» [3, с. 105].

З огляду на те, що останнім часом в наукових дослідженнях все більшого значення набувають моделі медіації [12], вдячність також почала включатись як елемент цих моделей. Медіатор - це змінна, яка знаходиться в причинно-наслідковій послідовності між двома змінними. Ефект медіації передбачає, що незалежна змінна впливає на медіаторну змінну, яка, в свою чергу, впливає на залежну змінну. Таким чином, включення до моделі медіаторної змінної служить для уточнення характеру взаємозв'язку між незалежними і залежними змінними. Як медіатор вдячність розглянуто в дослідженнях [14] і [16], де досліджувались взаємовідношення між здатністю до прощення та прагненням до помсти, а також між орієнтацією на матеріальні цінності та задоволеністю життям. Центральним ж для цієї статті є питання про те, як вдячність дозволяє посилити вплив базових позитивних рис особистості стосовно протистоянню негативним реакціям на стрес. Вирішення цього завдання можливе з використанням регресійних моделей, в яких вдячність виступає в ролі медіатора зазначеного впливу. Таким чином, слід було вивчити ефект медіації, що створює вдячність на взаємовідношення між базовими позитивними рисами особистості та реакціями на стрес. У відповідній літературі ця проблема достатнім чином не розкрита.

Спираючись на вищезазначену актуальність проблеми та проведений аналіз останніх досліджень і публікацій було визначено мету статті: емпіричне дослідження взаємовідношень між вдячністю та стресом за допомогою моделей медіації.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Емпіричну базу проведеного дослідження становили творчі люди загальною чисельністю 61 чоловік, а саме артисти творчого колективу, в якому поєднують заняття танцями і гру на барабанах. Професійна діяльність респондентів характеризується високим ступенем емоційного та фізичного навантаження, пов'язаним із щільним графіком виступів. Всі вони є громадянами України, що безпосередньо мешкають у місті Одеса. Переважна більшість вибірки була представлена особами жіночої статі: 86,9% проти 13,1%досліджуваних чоловічої статі. Середній вік обстежуваних склав 20 років зі стандартним відхиленням 3,23. Наймолодшому респонденту виповнилось 13 років, найстаршому - 28 років. Серед досліджуваних були представники різних професійних груп, а саме учні школи (19,7%), студенти вищих навчальних закладів (63,9%) та працівники різноманітних сфер (16,4%).

Методичний апарат дослідження було сформовано наступними методиками: опитувальник позитивних особистісних рис PPTQ; опитувальник вдячності GQ-6; Опитувальник стресових подій студентського життя SSI. Переклад з англійської мови на українську перших двох методик був здійснений авторами статті. Україномовну версію SSI взято з роботи [2].

Опитувальник позитивних особистісних рис (англ. Positive Personality Traits Questionnaire) був розроблений у 2010 році К. Сінгхом та Ш.Д. Джа [15] для оцінки базових позитивних рис особистості, які актуальні для соціально-культурних особливостей Індії. У фінальній версії залишено 43 пунктів, що розподілено за чотирма шкалами: «Позитивний образ Я», «Залученість», «Зовнішня орієнтація» «Культурна ідентифікація». Відповіді оцінюються з використанням 5-бальної шкали відповідей Лайкерта, які варіюються наступним чином: 5 = Цілком мене стосується, 4 = У деякій мірі стосується мене, 3 = Нейтрально, 2 = У деякій мірі не стосується мене, 1 = Цілком мене не стосується. Ці варіанти відповідей вказують на рівень згоди чи незгоди з кожним із цих пунктів.

Опитувальник вдячності (Gratitude Questionnaire - GQ-6) складається з шести пунктів самозвіту і призначений для оцінки індивідуальних відмінностей в схильності відчувати вдячність в повсякденному житті. Чотири пункти методики є прямими, два - зворотними. Опитувальник розроблено М.Е. Маккаллоу, Р.А. Еммонсом і Дж. Цанг [13]. Респонденти схвалюють кожен пункт за 7-бальною шкалою Лайкерта (де 1 = Категорично не згоден і 7 = Повністю згоден).

Опитувальник стресових подій студентського життя. Цей опитувальник (англ. Student-Life Stress Inventory) був розроблений у 1991 р. Б.М. Гадзеллою, Д.В. Ґінтером та Г.Л. Фулвудом [10]. Він складається з 51 пункту. Пункти відносяться до дев'яти категорій (п'ять категорій стресорів і чотири категорії реакцій на стресори). П'ять категорій стресорів це: фрустрації (A), конфлікти (B), тиск з боку обставин (C), зміни (D) і власні особистісні якості, що можуть призводити до стресу (E). Чотири категорії стресових реакцій - це фізіологічні реакції (F), емоційні реакції (G), поведінкові реакції (H), а також когнітивне оцінювання стресу (I). Респонденти мають відповідати на твердження за допомогою 5-бальної шкали Лайкерта. Пункти когнітивно-оцінної категорії мають зворотній ключ. В нашому досліджені використовувались чотири категорії стресових реакцій (F, G, H, I). В опитувальнику використовується шкала Лайкерта, оцінка за якою характеризує як часто відбувається з досліджуваним та чи інша подія (1 = Ніколи, 2 = Рідко, 3 = Час від часу, 4 = Часто і 5 = Більшість часу).

На першому етапі нашого дослідження ми розраховували описові статистики (М - середнє арифметичне значення; SD - стандартне відхилення) для зазначеної вибірки творчих людей, а саме для наступних параметрів: позитивний образ Я (M = 3,48; SD = 0,45), залученість (M = 4,16; SD = 0,41), зовнішня орієнтація (M = 4,00; SD = 0,37), культурна ідентифікація (M = 3,88; SD = 0,55), а також описові статистики для чотирьох категорій стресових реакцій - фізіологічні реакції (M = 2,28; SD = 0,55), емоційні реакції, (M = 2,64; SD = 0,93) поведінкові реакції (M = 2,06; SD = 0,57), а також когнітивне оцінювання стресу (M = 3,58; SD = 0,93). Значення інтегрального показника вдячності у досліджуваних, які були підраховані за методикою «Опитувальник вдячності» М.Е. Маккаллоу, Р.А. Еммонс і Дж. Цанг, засвідчили, що ніхто з досліджуваних не набрав достатньої кількості балів для найвищого рівня вдячності (0,0%), частка опитуваних із середнім рівнем склала 39,3%, відповідно більшість представників досліджуваної вибірки (60,7%) відповідає низькому рівню вдячності. Для оцінки виразності показника вдячності ми використовували норми авторів методики, запропоновані для американської популяції. Очевидно, що для української популяції мають бути власні норми, які б враховували вітчизняний соціально-культурний контекст.

Середнє арифметичне значення за українською версією опитувальника вдячності GQ-6 склало M = 32,77 бала, стандартне відхилення SD = 4,39 бала. Коефіцієнти асиметрії та ексцесу вказували на близькість емпіричного розподілу значень до нормального: S = -0,085, К = -0,799. Графічно розподіл значень шкали вдячності у вигляді гістограми наведено на рисунку 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Шляхова діаграма, що репрезентує вплив базових позитивних рис особистості на вдячність

На другому етапі дослідження нами застосувався регресійний аналіз та здійснювалась побудова моделей медіації. Оскільки вдячність є позитивною рисою особистості [8], то ми припустили, що базові позитивні характеристики особистості творчих людей будуть суттєво впливати на показник вдячності, виступаючи його підґрунтям. Зазначене припущення було перевірено розрахунком моделі регресійного аналізу, яка подана у вигляді шляхової діаграми. В ній предикторами виступають базові позитивні риси особистості, а критеріальною змінною - показник вдячності (Рис. 1).

Як видно зі шляхової діаграми коефіцієнт детермінації становить R² = 0,361; 95%СІ = (0,272; 0,484); p = 0,010, що характеризує достатньо суттєвий вплив цих позитивних рис на вдячність. Серед усіх базових позитивних рис особистості зовнішня орієнтація впливає найбільш сильно на вдячність (Р = 0,329; 95%CI = (0,087; 0,505); p = 0,011). Слабкий вплив чинить показник позитивного образу Я (Р = 0,151; 95%CI = (-0,139; 0,423); p = 0,202) та залученості (Р = 0,182; 95%CI = (-0,017; 0,407); p = 0,202), а впливом культурної ідентифікації, в свою чергу, можна знехтувати (Р = 0,040; 95%CI = (-0,261; 0,306); p = 0,658). Отже, виходячи з високого значення коефіцієнту детермінації, можна стверджувати, що вдячність є одним з маніфестних проявів базових позитивних рис особистості. І за нашим припущенням, якщо ці риси будуть стримуючим чинником переживання стресу, вдячність має виявляти себе аналогічно цим позитивним рисам. Відповідно далі аналізувалися прояви базових позитивних рис особистості по відношенню до переживання особистістю стресу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Шляхова діаграма, що репрезентує роль вдячності як медіатора впливу зовнішньої орієнтації на фізіологічні реакції на стрес

Перший тип стресових реакцій, що ми обрали для аналізу, були фізіологічні реакції на стрес. Множинна регресійна модель дала можливість виявити, що зовнішня орієнтація здатна пригальмовувати стресові реакції такого типу (Р = -0,214; 95%CI = (-0,468; 0,004); p = 0,053), а позитивний образ Я (Р = 0,167; 95%CI = (-0,117; 0,422); p = 0,213) та залученість (Р = 0,190; 95%CI = (-0,030; 0,356); p = 0,070) навпаки у деякій мірі посилюють фізіологічні реакції на стрес. Оскільки вдячність в найбільшому ступені є залежною саме від зовнішньої орієнтації, ми припустили, що вона має також чинити від'ємний вплив на виразність фізіологічних реакцій.

В моделі на рис. 2 вдячність виступає медіатором взаємовідношень між зовнішньою орієнтацією та фізіологічні реакції на стрес (Рис. 2). Прямий вплив зовнішньої орієнтації на фізіологічні реакції є від'ємним (Р = -0,275; 95%CI = (-0,489; -0,076); p = 0,007). Тоді як опосередкований вплив зовнішньої орієнтації на фізіологічні реакції є додатнім (Р = 0,224; 95%CI = (0,133; 0,361); p = 0,003). Тобто за абсолютним значенням майже такий як і прямий ефект, але зі зворотнім знаком.

Слід підкреслити, що навіть на такій достатньо малій вибірці виявлений ефект медіації є статистично значущим (р < 0,05), що означає можливість його екстраполяції на всю генеральну сукупність. Шляхова діаграма показує, що вдячність, являючись проявом такої базової позитивної риси, як зовнішня орієнтація (Р = 0,544; 95%CI = (0,408; 0,636); p = 0,011), на відміну від неї чинить додатній вплив на фізіологічні реакції, і цей ефект є сильним (Р = 0,401; 95%CI = (0,224; 0,577); p = 0,007). Отже, згідно результатів медіаційного аналізу не підтвердилось висунуте припущення про те, що вдячність по аналогії із зовнішньою орієнтацією здатна стримувати фізіологічні реакції на стрес. Відповідно, якщо у творчої особистості серед позитивних рис присутня вдячність, це може спрямовувати її зовнішню орієнтацію не на подолання наслідків стресу, а навпаки на їх посилення, зокрема у вигляді фізіологічних реакцій на стрес. Отже, це вказує на амбівалентний характер вдячності у дослідженій вибірці. Можна стверджувати наявність невротичної сутності вдячності в дослідженій вибірці. За К. Хорні [7] домінуюча риса невротичного характеру - надмірна залежність від схвалення або прихильності з боку інших людей, що і спостерігається у нашому дослідженні. У невротиків є помітне протиріччя між їх бажанням отримувати любов і їх здатністю живити це почуття.

Інші моделі не характеризувалися статистичною значущістю ефекту медіації на рівні p < 0,05, але цікавили як перспективні для подальших досліджень на більших вибірках. Вони розкривали концептуальні взаємовідношення між елементами медіаційної моделі при різних типах реакцій на стрес: емоційних реакціях, поведінкових реакціях, а також когнітивного оцінювання стресу.

Таблиця Роль вдячності як медіатора впливу позитивних рис особистості на стресові реакції