Рівень розвитку емоційного інтелекту як фактор попередження схильності до віктимної поведінки підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівень розвитку емоційного інтелекту як фактор попередження схильності до віктимної поведінки підлітків

Аннотация

УРОВЕНЬ РАЗВИТИЯ ЭМОЦИОНАЛЬНОГО ИНТЕЛЛЕКТА КАК ФАКТОР ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ СКЛОННОСТИ К ВИКТИМНОМУ ПОВЕДЕНИЮ ПОДРОСТКОВ

Салюк М.А., Бучко А.А.

В статье рассмотрено понятие эмоционального интеллекта как потенциального фактора предупреждения склонности к виктимному поведению в подростковом возрасте. Приведены результаты эмпирического исследования роли уровня развития эмоционального интеллекта в предупреждении склонности к виктимному поведению подростков, проанализированы полученные данные.

Ключевые слова: виктимность, виктимное поведение, эмоциональный интеллект, когнитивная регуляция эмоций, подростковый возраст.

Annotation

THE LEVEL OF EMOTIONAL INTELLIGENCE AS A FACTOR PREVENTING SUSCEPTIBILITY TO PROVOCATIVE BEHAVIOR OF ADOLESCENTS

Salyuk M.A., Buchko A.O.

The article discusses the concept of emotional intelligence as a potential factor preventing susceptibility to provocative behavior in adolescence. The results of empirical studies of the role of emotional intelligence in preventing susceptibility to provocative behavior of adolescents, analyzed the data.

Key words: victimization, victim behavior, emotional intelligence, cognitive emotion regulation, adolescence.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасне життя супроводжується кардинальними і стрімкими змінами в різних сферах, соціальною та економічною нестабільністю, відсутністю або слабкою соціальною підтримкою держави. Все це призводить до загального незадоволення населення, підвищення агресивності, конфліктності, відсутності впевненості у собі та завтрашньому дні, що відбивається на всіх рівнях соціального життя. Як результат даних негативних соціальних явищ спостерігається підвищення рівня віктимізації населення, зокрема дітей та підлітків. Безумовно, дана категорія знаходиться у групі ризику і є тією частиною населення, яка потребує особливої уваги та захисту.

До можливих детермінант схильності ставати жертвою є невміння вчасно розпізнати свої емоції, або ж емоції інших людей, що призводить до підвищення агресивності. Актуальним уявляється емпіричне підтвердження взаємозв'язку між емоційним інтелектом та схильністю до віктимної поведінки осіб підліткового віку, і, як наслідок, створення спеціальної програми з метою попередження віктимізації з урахуванням зазначених аспектів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останні роки зростає інтерес до дослідження емоційного інтелекту, емоційної компетентності і чимало дослідників намагається розглядати цей феномен не лише як самостійне явище, а й у зв'язку з іншими соціально-психологічними факторами формування особистості.

Результати здійсненого О.М. Приймаченко дослідження внутрішніх ознак рівнів сформованості емоційного інтелекту підлітків показали, що чим вищий рівень розвитку емоційного інтелекту особистості, тим нижчі прояви її агресії та ворожості та, ймовірно, краще виявлене позитивне ставлення до оточуючих; чим вищий рівень розвитку емоційного інтелекту, тим нижча сенситивність до емоціогенних подразників, яка виражена в ситуативній та особистісній тривожності; кількість осіб з інтернальним локусом контролю також збільшується у групах з середнім та високим рівнями розвитку емоційного інтелекту [10].

Laura-Elena Nstas and Kincso Sala [11] зацікавилися пошуком взаємозв'язків між стилем виховання батьків та емоційним інтелектом підлітків. В результаті свого дослідження вони прийшли до наступних висновків:

- батьки, у яких переважає демократичний стиль виховання, дозволяли своїм дітям визначати і висловлювати власні емоції, вчили управляти ними, бути більш гнучкими, прагнути до досягнення поставлених цілей та не боятися брати на себе ініціативу і підтримували позитивний погляд на проблеми та життя в цілому. Підлітки при такому стилі виховання здебільшого спроможні розрізняти та приймати почуття інших людей, що сприяє налагодженню конструктивних взаємовідносин з іншими;

- батьки, які вважають за краще авторитарний і диктаторський стиль, ймовірно, виховують негнучких підлітків, які потребують чітких правил, щоб відчувати себе в безпеці, які не здатні диференціювати не тільки емоції інших, а й власні.

К.Р. Маннапова займалась дослідженням підлітків із неповних сімей з порушенням типу виховання і виявила, що у них часто спостерігається більш низький рівень емоційного інтелекту, ніж у підлітків з повних і благополучних сімей. Вони гірше розуміють свої емоції і почуття інших людей, часто не можуть керувати своєю емоційною сферою, і тому в суспільстві їх поведінка менш адаптивна, їм складніше домагатися своїх цілей у взаємодії з оточуючими [6].

О.Є. Доценко встановила, що розвиток емоційного інтелекту є одним із напрямів профілактики суїцидального ризику [5].

Мета статті - представити результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження ролі рівня розвитку емоційного інтелекту у попередженні схильності до віктимної поведінки підлітків

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

У сучасному світі поняття емоційного інтелекту привертає все більшу увагу дослідників. І на даний момент існують різні підходи до розуміння його суті та структури, однак єдина узгоджена теорія емоційного інтелекту ще не розроблена. Проте, необхідність вивчення емоційного інтелекту диктується запитами практики, полягає у визначенні факторів, що впливають на ефективність професійної діяльності і соціально- психологічної адаптації особистості.

Існуючі моделі емоційного інтелекту розглядають його як з погляду емоційних здібностей, так і з погляду на емоційний інтелект як комплекс проявів диспозиційних компонентів, емоційних компетентностей та емоційних досягнень [1; 4; 7].

В цілому емоційний інтелект (його показник ЕQ) означає спроможність особистості керувати своїм емоційним станом. Саме цей показник пояснює детермінанти різноманітної поведінки людей у однаковій ситуації, а саме: чому одні здатні контролювати сплески емоцій, уміють залишатися в спокої й адекватно оцінювати умови, що склалися, а інші постійно перебувають в стані нервової напруги [1].

Спираючись на погляди Д. Гоулмана, емоційний інтелект можна трактувати як властивість, доступну цілеспрямованому формуванню впродовж життя. Зокрема, вчений аргументує це тим, що нервові шляхи мозку продовжують розвиватися аж до середини людського життя, саме тому можливий і емоційний розвиток, який виявляється в усвідомленому регулюванні емоцій [4].

Віктимність - це схильність особистості, яка зумовлена специфічним поєднанням комплексу диспозиційних і ситуаційних складових, ставати жертвою обставин чи осіб, коли ситуація сприяє цьому, хоча є можливість цього уникнути. О.О. Андроннікова уточнює, що дана сукупність особистісних властивостей обумовлена комплексом соціальних, психологічних і біофізичних умов, які сприяють дезадаптивному стилю реагування суб'єкта, що приводить до збитку для фізичного і емоційно-психічного здоров'я особистості [2].

Віктимність у підлітковому віці формується під впливом середовища, у якому перебуває дитина [3]. І таким середовищем є, перш за все, родина. Віктимна активність є формою дезадаптативної поведінки підлітка, за допомогою якої дитина намагається опанувати тривогу, яка формується, виникає, розвивається і закріплюється саме в родинній системі, де підліток виконує певну специфічну роль.

Важливою частиною нашого дослідження емоційного інтелекту осіб підліткового віку та їх схильності до віктимної поведінки є зв'язок з вибором стратегії когнітивної регуляції емоцій у стресових ситуаціях. Вибір даного методичного інструментарію зумовлений тим, що при опосередкованому впливі, а також після загрози або стресових ситуації особистість здатна утримувати контроль над своїми емоціями за допомогою певних когніцій. У різних ситуаціях можуть використовувати різні способи когнітивної регуляції емоцій, проте деякі з них особистість використовує частіше за інші, тим самим формуючи індивідуальний стиль когнітивної регуляції емоцій [9].

Аналіз відповідної літератури дозволив сформулювати наступну концептуальну гіпотезу дослідження: рівень розвитку емоційного інтелекту виступає важливим фактором попередження схильності до віктимної поведінки в підлітковому віці.

З урахуванням методів операціоналізації феноменів вивчення ми сформулювали також емпіричні гіпотези:

1) чим вищий рівень емоційного інтелекту підлітків, тим менш виражені показники схильності до віктимної поведінки та реалізованої віктимності вони демонструють.

2) підлітки з високими показниками за шкалами емоційного інтелекту та низькими показниками схильності до віктимної поведінки більш схильні використовувати "позитивне перефокусування" та "позитивний перегляд" як способи когнітивної регуляції власних емоцій.

3) підлітки з високими показниками схильності до віктимної поведінки більш схильні використовувати такі стратегії регуляції власних емоцій як: "самозвинувачення", "звинувачення", "румінація" (зосередження), "катастрофізація".

4) досліджувані з більш високими показниками за шкалами сімейної адаптації та згуртованості менш схильні до віктимної поведінки та демонструють більш високі показники розвитку емоційного інтелекту.

Вибірку емпіричного дослідження склали 88 підлітків 14-16 років, серед яких 52 особи жіночої статі та 36 осіб чоловічої статі. Емпіричне дослідження проводилося в декілька етапів. На першому етапі дослідження респонденти пройшли психологічне тестування за методиками, що дають уявлення про наявний рівень розвитку емоційного інтелекту, домінуючі стратегії когнітивної регуляції емоцій та схильність до віктимної поведінки. Одночасно з цим діагностувалися відношення у сім'ї. Для цього були застосовані наступні методики: 1) методика "Опитувальник емоційного інтелекту Д. Люсіна"; 2) методика "Діагностика "емоційного інтелекту" (Н. Холла); 3) опитувальник "Когнітивна регуляція емоцій" (Н. Гарнефски, В. Крайг, адаптація О.Л. Пісарева, А. Гриценко); 4) методика "Схильність до віктимної поведінки" О. Андронникової; 5) опитувальник "Шкала сімейної адаптації та згуртованості" Д. Олсон, Дж. Портнер та І. Лаві (адаптована М. Перре). На другому, завершальному етапі дослідження здійснено математико-статистичний аналіз отриманих емпіричних даних, їхню структуризацію узагальнення та систематизацію; реалізована психологічна інтерпретація отриманих результатів; зроблено висновки та намічено перспективи подальших досліджень подібного спрямування. Обробка отриманих результатів дослідження проведена за допомогою математико-статистичних методів, а саме кореляційного (лінійний коефіцієнт кореляції r-Пірсона) та кластерного (алгоритм К-середніх) аналізу, оцінка міжкластерних розбіжностей - за критерієм t-Стьюдента для незалежних вибірок. В табл. 1,2, 3 наведені результати кореляційного аналізу.

Таблиця 1. Емпіричні значення коефіцієнтів кореляції Пірсона між показниками за шкалами методик "ЕмІн" та "Когнітивна регуляція емоцій"

Примітка: МР - розуміння чужих емоцій; МУ - управління чужими емоціями; ВР - розуміння власних емоцій; ВУ- управління власними емоціями; ВЕ - контроль експресії; МЕІ - міжособистісний емоційний інтелект; ВЕІ - внутрішньоособистіний емоційний інтелект; РЕ - розуміння емоцій; УЕ - управління емоціями; ЗЕІ - загальний рівень емоційного інтелекту;

** - усі коефіцієнти кореляції статистично значущі при р<0,01 * - усі коефіцієнти кореляції статистично значущі при р<0,05.

Таблиця 2. Емпіричні значення коефіцієнтів кореляції Пірсона між показниками за шкалами методик "ЕмІн" та "Схильність до віктимної поведінки"

Примітка: МР - розуміння чужих емоцій; МУ- управління чужими емоціями; ВР - розуміння власних емоцій; ВУ- управління власними емоціями; ВЕ - контроль експресії; МЕІ - міжособистісний емоційний інтелект; ВЕІ - внутрішньоособистіний емоційний інтелект; РЕ - розуміння емоцій; УЕ - управління емоціями; ЗЕІ - загальний рівень емоційного інтелекту;

** - усі коефіцієнти кореляції статистично значущі при р<0,01;

* - усі коефіцієнти кореляції статистично значущі при р<0,05.

Таблиця 3. Емпіричні значення коефіцієнтів кореляції Пірсона між показниками за шкалами "Схильність до віктимної поведінки" та "Шкала сімейної адаптації та згуртованості"

Примітка: ** - усі коефіцієнти кореляції статистично значущі при р<0,01 * - усі коефіцієнти кореляції статистично значущі при р<0,05.

Висновки

Ми проаналізували кореляційні зв'язки між показниками емоційного інтелекту, схильності до віктимної поведінки, стратегіями регуляції емоції та сімейної адаптації і згуртованості і прийшли до наступних висновків.

1. Встановлено обернений кореляційний зв'язок між показниками схильності до залежної і безпорадної поведінки, некритичної поведінки, а також реалізованої віктимності з розумінням і управлінням чужими емоціями. Отже, чим вищий рівень внутрішньособиснісного емоційного інтелекту, тим менше підліток схильний до реалізованої віктимної поведінки, а також залежної чи некритичної. Таким чином, наша емпірична гіпотеза підтвердилась.

2. Такі стратегії регуляції емоцій, як позитивне перефокусування та позитивний перегляд мають тісні кореляційні зв'язки з міжособистісним та внутрішньоособистісним емоційним інтелектом, а також інтегральним рівнем емоційного інтелекту. Обернена кореляція спостерігається зі шкалами "румінація" та "катастрофізація". Це може означати, що підліток з більш високим емоційним інтелектом, ймовірно, відрізняється позитивним мисленням, не перебільшує негативність ситуацій.

Стратегія катастрофізація притаманна підліткам, які схильні до агресивної віктимної поведінки, залежної, саморуйнівної, некритичної, а також реалізованої віктимності. Також були виявлені значущі кореляційні зв'язки між показниками звинувачення інших та схильністю до агресивної та залежної віктимної поведінки, між самозвинуваченням та реалізованою віктимністю, між румінацією та схильністю до гіперсоціальної поведінки. Обернена кореляція спостерігається між шкалами "позитивний перегляд" та "схильність до залежної поведінки", "схильність до некритичної поведінки", а також "реалізована віктимність". Отримані дані свідчать, що наша друга та третя гіпотези частково підтверджуються.

3. Між шкалами "схильність до залежної і безпорадної поведінки", "схильність до некритичної поведінки" та "сімейна згуртованість" існує обернена кореляція. Це може свідчити, що підлітки, які вважають свою родину згуртованою, менш схильні до вищевказаних стратегій.

Рівень задоволеності існуючою згуртованістю у сім'ї позитивно корелює з внутрішньоособистісним емоційним інтелектом (г=0,325 при р<0,01). Також підлітки з більш високими показниками загального рівня емоційного інтелекту більш задоволені ситуацією у своїй родині. Отже, четверта гіпотеза знайшла своє підтвердження.

Для розширення та уточнення отриманих результатів нами була використана процедура кластерного аналізу для формування нееквівалентних груп досліджуваних (метод К-середніх), метою якої було з'ясування можливості розділити досліджуваних на групи в залежності від рівнів розвитку емоційного інтелекту та його окремих показників. В таблиці 4 представлені розбіжності в показниках емоційного інтелекту між виділеними кластерами.

Таблиця 4. Розбіжності між кластерами досліджуваних за проявами емоційного інтелекту

Примітка: МР - розуміння чужих емоцій; МУ- управління чужими емоціями; ВР - розуміння власних емоцій; ВУ- управління власними емоціями; ВЕ - контроль експресії; МЕІ - міжособистісний емоційний інтелект; ВЕІ - внутрішньоособистіний емоційний інтелект; РЕ - розуміння емоцій; УЕ - управління емоціями; ЗЕІ - загальний рівень емоційного інтелекту.

Для досліджуваних першого кластеру характерні високі показники за всіма шкалами, а особливо за шкалою "загальний рівень емоційного інтелекту". Представники другого кластеру мають найнижчі показники за тими ж шкалами.

Для порівняння виділених кластерів за параметрами схильності до віктимної поведінки, стратегіями регуляції емоції та сімейної адаптації і згуртованості ми застосували статистичний критерій t-Стьюдента для незалежних вибірок.

Високої статистичної значущості (при р<0,01) досягають розбіжності між кластерами за шкалою "позитивний перегляд" (t=4,037). Тобто представники першого кластеру більш схильні використовувати дану стратегію. Також статистично значущі результати (при р<0,05) свідчать про більш використання стратегії катастрофізації (t=-2,150) представниками 2 кластеру.

Наступні отримані результати свідчать про наявність статистично значущих розбіжностей (при р<0,05) в показниках наступних шкал: "схильність до залежної поведінки" (t=-2,231), "схильність до некритичної поведінки" (t=-2,176) та "реалізована віктимність" (t=-2,310). Таким чином, представники другого кластеру з низьким рівнем емоційного інтелекту не лише схильні до віктимної поведінки, а й виказують схильність до некритичної та залежної поведінки.

Також статистичної значущості (при р<0,01) досягають розбіжності між кластерами за показником задоволеності сімейною згуртованістю (різниця між показниками згуртованості) (t=2,436) та сімейної адаптації (ідеальне уявлення) (t=- 2,391) При цьому більш задоволеними існуючою ситуацією у сім'ї виявляються представники першого кластеру, а підлітки другого кластеру мріють про більш адаптовану сім'ю. Статистично не значущими є розбіжності за всіма іншими шкалами.

Узагальнюючі результати досліджень ми приходимо до висновку, що отримані результати частково підтверджують сформульовані емпіричні гіпотези дослідження. На основі вищезазначеного можна стверджувати, що розвиток емоційного інтелекту може виступати важливим фактором попередження схильності до віктимної поведінки в підлітковому віці.

Перспективи подальшого дослідження ми бачимо у поглибленому вивченні особливостей впливу компонентів емоційного інтелекту на різні типи віктимних особистостей, а також створенні програми для підвищення рівня емоційного інтелекту. емоційний інтелект протиправна поведінка

Список використаної літератури

1. Андреева И.Н. Эмоциональный интеллект как феномен современной психологии / И.Н. Андреева. - Новополоцк: ПГУ, 2011. - 388 с.

2. Андронникова О.О. Виктимное поведение подростков: факторы возникновения и профилактика: монография / О.О. Андронникова. - Новосибирск: НГИ, 20 05. - 300 с.

3. Бовть О.Б. Віктимна поведінка як психологічна проблема / О.Б. Бовть // Соціальна психологія. - 2004. - № 4 (6). - С. 14-22.

4. Гоулман Д. Эмоциональное лидерство: искусство управления людьми на основе эмоционального интеллекта / Д. Гоулман, Р. Бояцис, Э. Макки; пер. с англ. - 3-е изд. - М.: Альбина Бизнес Букс, 2008. - 302 с.

5. Доценко А.Е. Особенности эмоционального интеллекта у подростков, склонных к суицидальному риску / А.Е. Доценко // Современные научные исследования и разработки. - 2017. - №8. - С. 77-81.

6. Маннапова К.Р. Специфіка емоційного інтелекту підлітків з неповних сімей / К.Р. Маннапова // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Психологія. - 2012. - Вип. 42(1). - С. 169-179.

7. Носенко Е.Л. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функцій монографія / Е.Л. Носенко, Н.В. Коврига. - К.: Вища школа, 2003. - 126 с.

8. Одинцова М.А. Психологические особенности виктимной личности / М.А. Одинцова // Вопросы психологии. - 2012. - № 3. - С. 59-67.

9. Писарева О.Л., Гриценко А. Когнитивная регуляция эмоций [Електронний ресурс]/ О.Л. Писарева, А. Гриценко // Режим доступу: URL: http://elib.bsu.by/handle/123456789/8816.

10. Приймаченко О.М. Особливості прояву внутрішніх ознак різних рівнів сформованості емоційного інтелекту [Електронний ресурс]/О.М. Приймаченко // Режим доступу: URL: http://dspace.onua.edu.ua/ bitstream/handle/11300/6225/U %20Choice.pdf?sequence=1#page=113.

11. Nastas Laura-Elena, Sala Kincsa Adolescents' emotional intelligence and parental styles [Електронний ресурс]/ L. -E. Nastas, K. Sala // Режим доступу: URL: http://www. sciencedirect.com/science/article/pii/S187704 2812001759.

Транслітерація:

1. Andreeva I.N. Emocional'nyj intellekt kak fenomen sovremennoj psihologii I.N. Andreeva. - Novopolock: PGU, 2011. - 388 s.

2. Andronnikova O.O. Viktimnoe povedenie podrostkov: faktory vozniknovenija i profilaktika: monografija / O.O. Andronnikova. - Novosibirsk: NGI, 2005. - 300 s.

3. Bovt' O.B. V^timm povedmka jak psihologkhna problema / O.B. Bovt' // Sodal'na psihologya. - 2004. - № 4 (6). - S.14-22.

4. Goulman D. Emocional'noe liderstvo: iskusstvo upravlenija ljud'mi na osnove jemocional'nogo intellekta / D. Goulman, R. Bojacis, Je. Makki; per. s angl. - 3-e izd. - M.: Al'bina Biznes Buks, 2008. - 302 s.

5. Docenko A.E. Osobennosti еmocional'nogo intellekta u podrostkov, sklonnyh k suicidal'nomu risku / A.E. Docenko // Sovremennye nauchnye issledovanija i razrabotki. - 2017. - №8. - S. 77-81.

6. Mannapova K.R. Specifika emocynogo mtelektu pіdlіtkіv z nepovnih smej / K.R. Mannapova // VUnik Harkrvs'kogo nadonal'nogo pedagogmhnogo urnversitetu mem G.S. Skovorodi. Psihologija. - 2012. - Vip. 42(1). - S. 169-179.

7. Nosenko E.L. Emocijnij intelekt: konceptualizacija fenomenu, osnovni funkcii: monografija / E.L. Nosenko, N.V. Kovriga. - K.: Vishha shkola, 2003. - 126 s.

8. Odincova M.A. Psihologicheskie osobennosti viktimnoj lichnosti / M.A. Odincova // Voprosy psihologii. - 2012. - № 3. - S.59-67.

9. Pisareva O.L., Gricenko A. Kognitivnaja reguljacija jemocij [Elektronnij resurs]/ O.L. Pisareva, A. Gricenko // Rezhim dostupu: URL: http://elib.bsu.by/handle/123456789/8816.

10. Prijmachenko O.M. Osoblivosti projavu vnutrishrnh oznak riznih rivrnv sformovanosti emocynogo mtelektu [Elektronnij resurs]/ O.M. Prijmachenko // Rezhim dostupu: URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/6225/U %20Choice.pdf?sequence=1#pag e=113.

11. Nastas Laura-Elena, Sala Kincsa Adolescents' emotional intelligence and parental styles [Elektronnij resurs]/ L -E. Nastas, K. Sala // Rezhim dostupu: URL: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1877042812001759.

Размещено на Allbest.ru