Особливості психологічного благополуччя у індивідів з порушенням сердцево-судинної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості психологічного благополуччя у індивідів з порушенням сердцево-судинної системи

Кіреєва З.О.,

Швайкін С.А.

У статті розглянуто поняття психологічного благополуччя, як одне з стержневих понять позитивного напряму в психології. Простежено ретроспективний аналіз становлення поняття психологічного благополуччя. Наголошується, що функціональні обмеження, які викликає хвороба, зазвичай обмежують можливості людини в повноцінному задоволенні життям. Визначаються підходи до вивчення психологічного благополуччя в психології. Встановлено емпіричним шляхом, що здорові індивіди та індивіди з порушенням серцево-судинної системи в віці середньої дорослості приймають себе, як гідних поваги; виявляють позитивне ставлення до людей, здатні співпереживати, допускають прихильності і близькі відносини; розуміють, що людські відносини будуються на взаємні; є досить самостійними і незалежними, здатні протистояти спробам суспільства змусити думати і діяти певним чином; самостійно регулюють власну поведінку; оцінюють себе відповідно до особистих критеріїв; в середньому ступені мають компетенцією в управлінні оточенням, контролюють всю зовнішню діяльність, ефективно використовують можливості, що надаються; мають мету в житті і почуття спрямованості; вважають, що минуле і справжнє життя має сенс; відкриті новому досвіду, відчувають почуття реалізації свого потенціалу, спостерігають поліпшення в собі і своїх діях з плином часу; змінюється відповідно до своїх знань і досягнень. Встановлені розбіжності за шкалою "Особистісне зростання": в групі "Здорові" ця складова психологічного благополуччя виражена більше, на статистично значимому рівні.

Ключові слова: психологічне благополуччя, особистість, середня дорослість, серцево-судинні порушення

Киреева З.А. Швайкин С.А

ОСОБЕННОСТИ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО БЛАГОПОЛУЧИЯ У ИНДИВИДОВ С НАРУШЕНИЯМИ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ

В статье прослежен ретроспективный анализ становления понятия психологического благополучия. Отмечается, что болезнь, обычно ограничивает возможности человека в полноценном удовольствии жизнью. Определяются подходы к изучению психологического благополучия в психологии. Установлено эмпирическим путем, что здоровые индивиды и индивиды с нарушением сердечно-сосудистой системы в возрасте средней взрослости принимают себя, как достойных уважения; обнаруживают позитивное отношение к людям, способны сопереживать, допускают близкие отношения; самостоятельно регулируют собственное поведение; открыты новому опыту, чувствуют реализацию своего потенциала, изменяется в соответствии со своими знаниями и достижениями. Установленные расхождения только по шкале "Личностныйрост": в группе "здоровье".

Ключевые слова: психологическое благополучие, личность, средняя взрослость, сердечно-сосудистые нарушения

Kireieva Z.A., Shvaikin S.A.

Features of psychological well-being of individuals with the impaired cardiovascular system

The article retraced a retrospective analysis of the formation of the concept of psychological well-being. It is noted that the disease usually limits human capabilities in the full enjoyment of life. Approaches to the study of psychological well-being in Psychology are defined. It was empirically found that at the age of middle adulthood healthy individuals and individuals with impaired cardiovascular system accept themselves as worthy of respect; exhibit a positive attitude to people, are able to empathize, accept close relationships; self-regulate their own behavior; are open to new experience, feel the realization of their potential, transform according to their knowledge and achievements. The discrepancy was only established on"Personal Growth" scale in the "healthy" group.

Key words: psychological well-being, a person, the average maturity, cardiovascular disorders

Постановка проблеми. Психологія особистості, як зазначає Т.М. Титаренко, сьогодні існує у межах класичного, некласичного та посткласичного підходів [7,39]. Атрибутивними характеристиками постнекласичної особистості вчена вважає ідентифікування, автоматизацію, діалогування, практикування [7, 4042]. У рамках постнекласичного періоду науки відбулося розширення позитивного напряму в психології. Питання, що ставлять вчені в рамках позитивної психології пов'язані з проблемами оптимального функціонування (optimalfunctioning), його зв'язку з позитивними емоціями і сильними якостями особи і доброчесностями (characterstrengthsandvirtues), феноменом потоку (flow), проблемою щастя, благополучного (успішного) старіння (successfulaging) та інш. Часто позитивне функціонування людини ототожнюють з феноменом психологічного благополуччя особистості.

Поняття благополуччя ВОЗ обрала для визначення здоров'я. М.А. Кузнєцов, Л.М. Зотова відмічають, що здоров'я виражає стан повного душевного, фізичного і соціального благополуччя. Цей стан оптимальної життєдіяльності суб'єкта, повнота прояву його життєвих сил, відчуття життя, всебічність і довготривалість соціальної активности і гармонійність розвитку особистості. Функціональні обмеження, які викликає хвороба, зазвичай обмежують можливості людини в повноцінному задоволенні життям, тому тема нашого дослідження є актуальною і виконана в рамках науковій темі: "Розвиток особистості у рамках просторово-часової організації життєвого шляху".

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на коротку історію становлення уявлень про психологічне благополуччя накопичений теоретико-еміричний матеріал свідчить про глибоке занурення фахівців-психологів у досліджувану проблему. Так, дослідників N. Bradbum, Е. Diener, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, К. Ріфф, М. Селігман, Р. Еммонс, М. Ягода, Н.К. Бахарєва, Ю.В. Бєссонова, М.В. Бучацька, А.В. Вороніна, Л.В. Куліков, А.Е. Созонтов, П.П. Фєсєнко та інш. займалися проблемами психологічного благополуччя особистості.

Початок розвитку уявлень про психологічне благополуччя пов'язано з появленням монографії Norman M. Bradbum "Структура психологічного благополуччя" [11], де його структура розглядається з точки зору двох вимірів - позитивних та негативних переживань, кожне з яких формує благополуччя як незалежну змінну. Е. Динер у своїх роботах ввів поняття "Суб'єктивне благополуччя", яке складалося з трьох основних компонентів: задоволення життям, позитивний та негативний аффект. Цей погляд вчених, за О. Гринів [3] та Л.М. Яворовською [10], можна віднести до першої групи підхідів дослідження психологічного благополуччя. За Гринів, у першій групі підходів розглядується дві основні течії: гедоністичне та евдемонічне [3]. І.М. Ющенко, пише, що в рамках гедоністичної течії психологічне благополуччя розглядається як досягнення задоволення та уникнення незадоволення [9]. При цьому задоволення розуміється не лише як тілесне, але й як таке, що обумовлюється досягненням значущих цілей. Загальним індикатором психологічного благополуччя в рамках даного підходу є "переживання щастя". Згідно евдемонічної течії психологічне благополуччя розглядається як "повнота самореалізації людини в конкретних життєвих умовах та обставинах", знаходження "творчого синтезу" між відповідністю запитам соціального оточення та розвитком власної індивідуальності.

У другій групі підходів розглядується проблема позитивного психологічного функціонування особистості. Основоположником цього підходу стала К. Ріф. Вчена здійснила операціоналізацію поняття "психологічне благополуччя" у термінах шести провідних конструктів цього феномену [цит. за 4].

Перший, найважливіший в ієрархії конструкт, трактується як "прийняття себе". Прийняття суб'єктом себе, як гідного поваги розглядається як центральна ознака психологічного (ментального) здоров'я людини і як характеристика особистості, що самоактуалізується, оптимально функціонує. Позитивний образ себе є й основою позитивної Я-концепції, тому зв'язок між цими двома феноменами не викликає сумнівів.

Другий конструкт феномену психологічного благополуччя стосується вміння і готовності суб'єкта підтримувати доброзичливі стосунки з оточуючими. Спроможність особи виявляти позитивне ставлення до людей, що її оточують, розглядається і як одна з основних функцій психологічного здоров'я. благополуччя психологічний доброзичливий

Третій конструкт - автономність (або індивідуалізація). К. Ріф зазначає, що самоактуалізація людини ґрунтується на її незалежності і спроможності саморегулювати поведінку зсередини, активізувати себе на автономну діяльність.

Четвертий конструкт, екологічна майстерність характеризується як спроможність людини налаштовувати себе на активну діяльність, активно обирати та створювати власне середовище, яке відповідає психологічним умовам її життя.

П'ятим конструктом психологічного благополуччя вважають наявність мети у житті. Як цілком зрозуміло, цей конструкт має найтісніший зв'язок з Я-концепцією особистості. Наявність цілей у житті вважають запорукою психологічного здоров'я.

Шостий конструкт психологічного благополуччя описують як індивідуальне самовдосконалення, що забезпечує психологічного зростання, самоактуалізацію та розвиток усіх особистісних здібностей. Важливим аспектом ставлення людини до себе як особистості, спроможної до самовдосконалення, є її відкритість новому досвіду. Це розглядається як провідна характеристика "повноцінно функціонуючої особистості'', що досягає само актуалізації [цит. за 4].

На думку М.О. Батуріна [1] склад якостей, що було запропоновано К. Ріф [15] обмежений. Вчений вважає, що до цього списку необхідно додати властивості темпераменту та позитивні риси характеру. Підгрунтям для такого висловлювання стало дослідження M. Seligman, який виділив наступні позитивні риси: мудрість, сміливість, гуманність, соціальність, поміркованість і духовність. Саме розвиток цих рис дає можливість здійснювати позитивні вчинки в різних сферах життя, що, як наслідок, змінить в кращу сторону характеристики благополуччя [1].

До третьої групи підходів розуміння феномену "психологічного благополуччя" відносяться дослідження в основі яких лежить психофізіологічне збереження функцій (Е. Дісі, Р. Раян, К. Фредерік). Згідно їх теоріям, існує очевидний зв'язок між фізичним здоров'ям і психологічним благополуччям. Хвороба часто викликає функціональні обмеження, які зменшують можливості для задоволеності життя. Р. Раян і К. Фредерік [14] встановили, що індикатором психологічного благополуччя є суб'єктивна життєздатність особистості, яка співвідноситься не лише з певними шкалами психологічного благополуччя (зокрема, такими, як автономія й позитивні стосунки з оточенням), а й фізичними симптомами організму.

О. Гринів розглядує фізичне здоров'я як визначальну умову психологічного благополуччя, а суб'єктивна життєздатність як індикатор психологічного благополуччя. На думку вченої, фізичне здоров'я є тільки одним із чинників психологічного благополуччя, базовим рівнем в ієрархії потреб, міра впливу якого залежатиме не лише від наявності/відсутності хвороби, складності наявного захворювання, а й від самої особистості, її адаптаційних здатностей, творчих ресурсів, життєвої спрямованості, емоційного інтелекту тощо [3].

В. Вороніна розробила рівневу модель психологічного благополуччя: на різних рівнях простору буття людини, що формуються в різних типах діяльності, закладаються внутрішні інтенції (свідомі і несвідомі ресурсні установки). Вони складаються в якісні своєрідно - ієрархічні рівні психологічного благополуччя людини: психосоматичного здоров'я, соціальної адаптації, психічного здоров'я і психологічного здоров'я. Вчена вважає, що кожен наступний рівень, що формується в процесі розвитку і виховання, дає людині нове бачення самого себе, світу і себе у світі і, в силу цього, нові можливості для реалізації задумів, творчої активності, великий "ступінь свободи" для вибору шляхів адекватного реагування [2].

До четвертої групи підходів можна віднести розуміння феномену "психологічного благополуччя" П.П. Фесенко і Т.Д. Шевеленковою [8]. Вони запропонували розуміти психологічне благополуччя особистості як досить складне переживання людиною задоволеності власним життям, що відбиває одночасно як актуальні, так і потенційні аспекти життя особи. На основі складного переживання людиною задоволеності власного життя, авторами було виділено "актуальне психологічне благополуччя" і "ідеальне психологічне благополуччя", в якому уявлення про " ідеальний" виступає глобальним інструментом оцінки людиною свого буття.

О. Гринів створила модель графічного відображення групи підходів до дослідження психологічного благополуччя особистості [3]. Авторська модель проаналізованих груп підходів дає можливість розглядати кожен з підходів в умовній системі координат, де полюсами осі ОХ є діаметрально протилежні параметри: "збереження рівноваги" ("спокій", "гармонія"), а також "розвиток" ("рух", "реалізація"). Відповідно, полюсами осі ОУ, з одного боку, є "суб'єктивні переживання особистості", що відображають її задоволення/незадоволення власним життям, а з іншого, - "об'єктивні досягнення", так званий життєвий успіх, матеріалізований у доступній для сприйняття іншими формі. Згідно з головними характеристиками, утворених за допомогою означених осями чвертей, кожна з груп підходів має своє умовне відображення в системі координат ОХ та ОУ. Узагальнення й графічне зображення основних груп підходів дає змогу стверджувати, що найбільш цілісною та системною є IV група підходів.

М. Батурін пропонує наступну структуру суб'єктивного благополуччя: 1) афективний компонент (стійке, глобальне, позитивне ставлення до себе і світу); 2) когнітивно-афективний (сукупність інтегрально-стійких оцінок себе й світу); 3) когнітивний (стійка сукупність позитивних знань про себе й світ) [1].

Л.М. Яворовська вважає, що, важливими факторами психологічного благополуччя окрім вищезазначених виступають соціальний інтелект та часова перспектива, що у представленій моделі можуть розглядатися як основа міжособистісного рівня факторів психологічного благополуччя [10].

Н.В. Підбуцька, А.Г. Зуєва стверджують, що "профіль" психологічного благополуччя змінюється з віком. "Позитивні відносини з іншими" і "самоприйняття" залишаються постійними протягом життєвого шляху людини, інші ж - змінюються. Наприклад, "компетентність" і "автономність" з віком, особливо при переході від молодості до середнього віку, виявляють тенденцію до збільшення. З плином життя значення за шкалами "особистісне зростання" і "цілі у житті" зменшуються[6].

Взагалі в науці поняття "психологічне благополуччя" використовується для позначення стану, що не пов'язаний з переживанням стресу, певного особистісного чи професійного погіршення, і є результатом переживання людиною успіхів чи досягнень у професійній сфері, гармонії у особистому житті, реалізації власного особистісного потенціалу. В сучасній психології робляться спроби узгодити різні підходи та створити інтегральну модель психологічного благополуччя, яка поєднує показники переживання щастя та повноти самореалізації. Незважаючи на труднощі в операціонлізації цього поняття, різноманітність підходів до визначення психологічного благополуччя, практично все найбільш відомі дослідники цього явища згодні з тим, що воно означає сукупність станів і переживань, властивих здоровою особистості. Сукупності феноменів благополуччя людини, на думку В.М. Батуріна, складають "матеріальне і фінансове благополуччя", "міжособове і соціальне благополуччя", "задоволеність життям", " щастя" і "особистісне благополуччя". Усі перераховані складові тісно взаємозалежні та впливають одна на одну. С.В. Лісовець [5] зазначила, що поряд із поняттям психологічного благополуччя в науковій літературі використовуються такі концепти як психологічне, емоційне та загальне благополуччя, якість життя, задоволеність життям, щастя, сенс життя, емоційний комфорт, соціальне самопочуття тощо.

Мета статті - полягає у встановленні теоретико - емпіричним шляхом особливостей психологічного благополуччя у здорових індивідів та індивідів з порушенням сердцево-судинної системи.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. В дослідженні взяли участь 63 досліджуваних в віці середньої дорослості та 56 з порушенням сердцево-судинної системи. Загальна кількість респондентів - 119 осіб.

Випробувані за станом здоров'я були розподілені на 2 групи, умовне позначення: " Здорові" та "Кардіо".

Обробка емпіричних даних здійснювалася за допомогою комп'ютерного статистичного пакета програми SSPS v.16. for Windows.

Для проведення дослідження нами була обрана методика: "Шкали психологічного благополуччя" К. Ріф [15]. Відомо, що опитувальник К. Ріф "Шкали психологічного благополуччя" є теоретично обґрунтованим інструментом, призначеним для виміру вираженості основних складових психологічного благополуччя.

Отримані дані відображені на рис. 1 у термінах шести провідних конструктів цього феномену.

Наші дані по багатьох конструктів є нижчими ніж нормативні за Шевеленкової - Фесенко, що пов'язано, на нашу думку, з віковими особливостями вибірки. Але відомо, що першим, найважливішим в ієрархії конструктом є "прийняття себе", тобто позитивне ставлення до себе і свого минулого. Досліджувані двох груп приймають себе, як гідних поваги, що розглядається як центральна ознака психологічного (ментального) здоров'я людини. Позитивний образ себе є й основою позитивної Я-концепції, тому зв'язок між цими двома феноменами не викликає сумнівів.

Другий конструкт феномену психологічного благополуччя стосується вміння і готовності суб'єкта підтримувати доброзичливі стосунки з оточуючими.

Досліджувані двох груп виявляють позитивне ставлення до людей, що її оточують. Вони здатни співпереживати, допускають прихильності і близькі відносини; розуміють, що людські відносини будуються на взаємні поступки.

Третій конструкт, який розкриває зміст поняття психологічного благополуччя, трактується як автономність (або індивідуалізація). К.Д. Ріф зазначає, що самоактуалізація людини ґрунтується на її незалежності і спроможності саморегулювати поведінку зсередини, активізувати себе на автономну діяльність. Досліджувані двох груп є досить самостійними і незалежними, здатні протистояти спробам суспільства змусити думати і діяти певним чином; самостійно регулюють власну поведінку; оцінюють себе відповідно до особистих критеріями.

До ознак психологічного благополуччя відносять і четвертий конструкт, управління середовищем, який характеризується як спроможність людини налаштовувати себе на активну діяльність, активно обирати та створювати власне середовище, яке відповідає психологічним умовам її життя. Досліджувані двох груп в середньому ступені мають компетенцією в управлінні оточенням, контролюють всю зовнішню діяльність, ефективно використовують можливості, що надаються.

П'ятим конструктом психологічного благополуччя вважають наявність мети у житті. Як цілком зрозуміло, цей конструкт має найтісніший зв'язок з Я-концепцією особистості. Наявність цілей у житті вважають запорукою психологічного здоров'я. Досліджувані двох груп є мають мету в житті і почуття спрямованості; вважають, що минуле і справжнє життя має сенс; дотримуються переконань, які є джерелами мети в житті; має наміри і цілі на все життя.

Шостий конструкт психологічного благополуччя описують як індивідуальне самовдосконалення - особистісне зростання. Головний психологічний зміст самовдосконалення - забезпечення психологічного зростання, самоактуалізації та розвитку усіх особистісних здібностей. Важливим аспектом ставлення людини до себе як особистості, спроможної до самовдосконалення, є її відкритість новому досвіду. Це розглядається як провідна характеристика "повноцінно функціонуючої особистості'', що досягає самоактуалізації. Досліджувані двох груп є відкриті новому досвіду, відчувають почуття реалізації свого потенціалу, спостерігають поліпшення в собі і своїх діях з плином часу; змінюється відповідно до своїми знаннями і досягненнями, але в групі "Здорові" ця складова психологічного благополуччя виражена більше.

Психологічне благополуччя є сукупністю особистісних ресурсів, яка забезпечує суб'єктивну і об'єктивну успішність особистості в системі "суб'єкт- середовище", що притаманно досліджуваним груп "Кардіо" і "Здорові".

Порівняння представленості конструктів феномену "психологічне благополуччя" в групах "Кардіо" і "Здорові" відображено в таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз конструктів феномену "психологічне благополуччя" в досліджуваних групах

Як ми бачимо з таблиці 1 порівняльний аналіз за критеріем Н Краскала- Уоллеса продемонстрував розбіжності по конструкту "Особистісне зростання"

феномену "психологічне благополуччя" на р=0,017. У досліджуваних групи "Здорові" ця складова виражена більше.

Висновки

В нашому дослідженні було встановлено, що досліджувані груп "Кардіо" і "Здорові" приймають себе, як: гідних поваги; виявляють позитивне ставлення до людей, здатні співпереживати, допускають прихильності і близькі відносини; розуміють, що людські відносини будуються на взаємні; є досить самостійними і незалежними, здатні протистояти спробам суспільства змусити думати і діяти певним чином; самостійно регулюють власну поведінку; оцінюють себе відповідно до особистих критеріїв; в середньому ступені мають компетенцією в управлінні оточенням, контролюють всю зовнішню діяльність, ефективно використовують можливості, що надаються; мають мету в житті і почуття спрямованості; вважають, що минуле і справжнє життя має сенс; відкриті новому досвіду, відчувають почуття реалізації свого потенціалу, спостерігають поліпшення в собі і своїх діях з плином часу; змінюється відповідно до своїх знань і досягнень, але в групі "Здорові" ця складова психологічного благополуччя виражена більше, на статистично значимому рівні.

Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні особливостей самовідношення у здорових індивідів, індивідів з порушенням сердцево-судинної системи та з порушенням органів дихання.

Список використаної літератури