Роль імагінації у функціонуванні інтрацептивної чутливості особистості в юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль імагінації у функціонуванні інтрацептивної чутливості особистості в юнацькому віці

Т.Б. Хомуленко, К.М. Родіна Національний

педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, м. Харків

У статті представлено характеристику методів діагностики здатності до імагінації та інтрацептивної чутливості. Експериментально-інтроспективна методика діагностика здатності до імагінації спрямована на вивчення таких параметрів можливості створення образів уяви, як легкість, яскравість, деталізованість, динамічність, контакт та сенсорність. Модифікована методика діагностики інтрацептивної чутливості надає можливість дослідження варіативності відчуттів у стані здоров'я та хвороби. У статті подано психометричні характеристики розроблених методик та стимульний матеріал.

Ключові слова: здатність до імагінації, інтрацептивна чутливість, психодіагностика.

Т.Б. Хомуленко, Е.Н. Родина Е.Н.

РОЛЬ ИМАГИНАЦИИ В ФУНКЦИОНИРОВАНИИ ИНТРАЦЕПТИВНОЙ ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТИ ЛИЧНОСТИ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ

В статье представлена характеристика методов диагностики способности к имагинации и интрацептивной чувствительности. Экспериментально - интрацептивная методика диагностики способности к имагинации направлена на изучение таких параметров возможности создания образов воображения, как легкость, яркость, детализированность, динамичность, контакт, сенсорность. Модифицированная методика диагностики интрацептивной чувствительности дает возможность исследования вариативности ощущений в состоянии здоровья и болезни. В статье даны психометрические характеристики разработанных методик и стимульный материал.

Ключевые слова: способность к имагинации, интрацептивная чувствительность, психодиагностика.

T.B. Khomulenko, K.I. Rodina

THE ROLE OF IMAGINATION IN THE FUNCTIONING OF THE INTRA-CEPTUAL SENSITIVITY OF THE PERSONALITY IN ADOLESCENCE

The article presents the characteristics of methods for diagnosing the ability to imagine and intraceptual sensitivity. The experimental intraspection method of diagnosing the ability to imagine is aimed at studying such parameters of the possibility of creating images of imagination, such as lightness, brightness, detail, dynamism, contact, sensory. The modified diagnostic technique for intraceptual sensitivity provides an opportunity to study the variability of sensations in a state of health and illness. The article gives the psychometric characteristics of the developed techniques and stimulating material.

Keywords: imagination ability, intraceptual sensitivity, psychodiagnostics.

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження обумовлена обмеженням сучасного діагностичного інструментарію методами вивчення особливостей здатності до імагінації та інтрацептивної чутливості.

Міра наукової розробки проблеми. Аналіз методів дослідження мисленнєвих образів як форми невербального мислення, нейропсихологічні механізми яких локалізовані у правій півкулі, є евристично плідним для визначення шляхів та засобів діагностики здатності до імагінації. В психології виділяються такі концептуальні підходи для характеристики мисленнєвих образів [1]:

1) образ є частиною особистісно-суб'єктивного (феноменологічного) досвіду;

2) образ як ментальна, «внутрішня» репрезентація;

3) образ як властивість (атрибут) того стимульного матеріалу, з яким має справу досліджуваний у лабораторних умовах;

4) образ як результат цілеспрямованої пізнавальної діяльності (когнітивна стратегія).

В межах першого підходу мисленнєвий образ розглядається як «особисте», або «суб'єктивне» переживання. Зазначений підхід представлений методиками Ф. Гальтона, Дж. Беттса, Д. Маркса, Р. Гордона. Перше дослідження за цим підходом було здійснено Ф. Гальтоном [5], яким було розроблено опитувальник «Сніданок на столі» для оцінки здатності до візуалізації та образних здібностей. В межах опитувальника респондентом оцінюється якість мисленнєвих образів, що виникають у процесі візуалі- зації знайомих предметів чи сцен. Більшість питань у цьому опитувальнику стосуються зорової та слухової модальностей. Перевагою методики є те, що вона охоплює широкий діапазон діагностичних параметрів - яскравість, чіткість, кольоровість, широту поля зору, віддаленість образів, керованість образами, здатність до відтворення у пам'яті образів людей та інтер'єру, здатність до порівняння образів з реальністю, зв'язок образів з асоціаціями, схильностями та уподобаннями, сенсорність (колір, світло, звуки, запахи, смаки, тактильні відчуття та ін.) тощо. Однак по відношенню до вивчення здатності до імагінації зазначена методика не може бути застосована, оскільки вона стосується здебільшого оцінки здатності до відтворення образів пам'яті, а не вивчення продуктів уяви.

Опитувальник для дослідження мисленнєвих образів Дж. Беттса [5] містить 150 пунктів, що вивчають сім сенсорних модальностей. Перша частина опитувальника містить 40 питань, розподілених на декілька ситуацій, які слід пригадати, візуально уявити та описати відповідно до поставлених експериментатором питань («сніданок на столі», «родич або друг», «знайомий ландшафт», «короткий уривок з розповіді з описом сцени вбивства» тощо). Друга частина опитувальника містить 20 питань для оцінки слухових образів: «уявіть голос лектора», «знайому мелодію» тощо. Ще 20 питань стосуються тактильних образів («відчуття різних предметів та дотику до них»), по 20 питань для виміру смакових (смак їжі та напоїв) та ольфакторних (запахи) образів, 10 питань для оцінки органічних образів (інтрацептивні та тілесні відчуття). Для оцінки образів досліджуваним пропонувалась така шкала: «ідеально ясний, такий ясний, як у реальності» - «дуже ясний, за яскравістю подібний з реальним переживанням» - «середнього рівня яскравості та чіткості» - «неясний і нечіткий, але впізнаваємий» - «смутний і тьмяний» - «дуже смутний і тьмяний, що складно відрізнити» - «немає образу предмету, тільки наявність думок про уявний предмет». Перевагою опитувальника є його здатність діагностувати яскравість та чіткість різномодальньних образів, недоліком є те, що він упускає такі параметри, як динамічність, трансоформованість образів, здатність до встановлення контакту з образом. Здатність до оцінки образів за різними модульностями відчуттів вивчаються окремо, у той час нас цікавить можливість виникнення різномодальних відчуттів внаслідок уявлення одного образу.

В опитувальнику Д. Маркса для оцінки яскравості-чіткості уявлень досліджуваному пропонується оцінити яскравість та чіткість уявлень, які виникають відповідно до трьох інструкцій: 1) уявити собі родича чи друга; 2) уявити собі схід сонця; 3) уявити сільський пейзаж з горами та озером. Методика є моно шкальною і розкриває лише два аспекти здатності до імагінації - яскравість та деталізованість (чіткість) образів уяви [1].

Дж. Гордон [6] було розроблено опитувальник з 11 питань для вивчення міри контрольованості та автономності. Далі методика піддавалась модифікації Дж. Т.Е. Річардсоном (було замінено та додано питання, окрім позитивної та негативної варіантів відповідей запропоновано проміжну - «не вневнений») [1]. Зміст питань опитувальнику загалом відповідають такому показнику здатності до імагінації, як можливість трансформації образів.

У межах другого підходу, в якому образи розглядаються як внутрішня репрезентація, розроблено низку методик, спрямованих на визначення просторових здібностей, зокрема просторового сприйняття (тести «Рамка і стрижень», «Рівень води», які дозволяють виміряти просторові взаємовідношення з урахуванням положення свого тіла за наявністю перешкод) здібностей, просторової орієнтації (завдання на мисленнєве обертання, наприклад тест «Обертання карт», субтест «Просторові відношення», батарея тестів на виявлення первинних розумових здібностей), здатності до просторової візуалізації (завдання з маніпуляціями складної просторово інформації з проходженням низки дискретних стадій, наприклад тест «Зашумлені фігури»). В результаті рішення подібних завдань Дж. Беттс, П. Берретт, А. Річардсон пропонують оцінити візуальні образи за допомогою опитувальників. Наприклад, в опитувальнику Берретта пропонується оцінити інтенсивність та ясність візуалізованих образів, міру важливості використання візуалізації для рішення задачі, легкість маніпулювання образами [1].

Окремим напрямком дослідження здатності до маніпулювання образами є експерименти Р. Шепарда [9], в яких досліджуваний має порівнювати дві фігури, які подані на малюнку у різних площинах, під різними кутами, та робити висновок, чи це пара однакових фігур, чи вони є різними. Серія подібних тестувань та опитувальників, що використовуються після них, спрямовані на деталізацію такої характеристики здатності до імагінації, як трансформованість.

У межах третього підходу, який розглядає образи як атрибут стимулу, А. Пейвіо [8] було розроблено такий експеримент: досліджуваним було запропоновано оцінити образне навантаження 925 іменників за семибальною шкалою, де мінімальний бал означає низьку образність слова, тобто неспроможність респондента уявити певний образ до слова, а максимальний бал - високу образність слова, тобто легкість і швидкість виникнення образів (малюнку, звуку, іншого сенсорного переживання). У серії таких експериментів було доведено, що «високообразні» слова запам'ятовуються легше. Слід зазначити, що позитивну роль образу- стимулу як посередника у процесі запам'ятовування було доведено О.Р. Лурією, запропонована ним методика «Піктограми» також може використовуватись для оцінки образів як атрибутів [1, 378].

Четвертий підхід до вивчення образів як мнемічних стратегій характеризується низкою методик, розроблених А. Пейвіо для оцінки використання вербалізаторів та візуалізаторів (особливостей когнітивних стилів) у процесі запам'ятовування. А. Пейвіо, Дж. Юллі і С. Мадіган [8] показали, що використання образів-медіаторів (посередників) передбачає кращі результати заучування, причому досліджувані мимовільно обирають асоціативний спосіб заучування вербального матеріалу з використанням образів для близько 80% «високообразних» слів та для 30% «низькообразних» слів. Зазначені експерименти не враховують характеристики та особливості виникнення уявних образів до стимульних слів, фіксуючи лише їх наявність чи відсутність у процесі запам'ятовування.

Отже, сукупність методів вивчення особливостей виникнення та функціонування образів мислення та уяви достатнім чином обґрунтовується в межах вищезазначених підходів.

Наша робота передбачала вирішення таких дослідницьких завдань:

1) створити експериментально-інтроспективну методику діагностики здатності до імагінації та статистично обґрунтувати її надійність та валідність;

2) розробити методику діагностики інтрацептивної чутливості О.Ш. Тхостова;

3) визначити особливості інтацептивної чутливості у досліджуваних з різним рівнем здатності до імагінації.

Відповідно до першого завдання дослідження нами було створено інтроспективну методику дослідження здатності до імагінації. Здатність до імагінації - це можливість створення образів уяви, які характеризуються високою мірою чіткості та колірної наповненості, деталізованістю, рухливістю їх елементів, наявність відчуттів різних модальностей, і такі що піддаються трансформації та діалогу з їх носієм.

Вибірка і методики дослідження. Психометричну вибірку дослідження склали 352 особи у віці від 16 до 53 років, 193 жіночої статі та 159 - чоловічої. Обробка даних проводилася в пакеті StatSoft Statistica 6.0.

Дискримінативна та конвергентна валідність розробленої методики перевірялись за допомогою методик вивчення просторових уявлень методом хронометрії розумових дій Р. Шепарда [2; 9], оцінки яскравості та чіткості уявлень Д. Маркса [2; 7].

Виклад основного матеріалу.

Методика діагностики здатності до імагінації характеризується інтра- індивідуальною стійкістю та розподілом близьким до нормального. Для кожного твердження досліджуваним пропонувалося вибрати одну із шести варіантів відповідей згідно зі шкалою Лайкерта. Досліджуваним пропонувалася наступна інструкція: «Вам будуть запропоновані три завдання, кожне з яких направлено на вивчення вашої здатності створювати образи в своїй уяві. Після кожного завдання оцініть якість образу в балах від 0 до 5 за такими характеристиками». Далі наводяться характеристики здатності до імагінації (шкали методики).

Надійність методики. Першим кроком в обробці отриманих «сирих» даних була перевірка внутрішньої узгодженості опитувальника. Для цього розраховувалася статистика альфа Кронбаха для шкали, що включає всі 21 пункти. Величина альфа Кронбаха для шкали із 21 запитань склала 0,721, що є вищою за мінімально припустиму величину, яка становить 0,7.

Встановлено, що кореляції між трьома пунктами (за кожною із ситуацій) за сьома шкалами становлять 0,7-0,95, що свідчить про високу узгодженість опитувальника за інтроспективною методикою.

Побудова нормативної шкали. В таблиці 1 представлені описові статистики «Інтроспективна методика дослідження здатності до імагінації».

Таблиця 1