Особливості роботи з батьками дітей з інтелектуальними вадами в умовах навчально-реабілітаційного закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ВАДАМИ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЗАКЛАДУ

В.В. Соколан

Анотація

У статті описані основні умови, які слід створити батькам у процесі виховання дитини з інтелектуальними вадами.

Ключові слова: дитини з інтелектуальними вадами, сімя, навчально-реабілітаційний заклад, виховання.

Аннотация

В статье описаны основные условия, которые необходимо создать родителям в процессе воспитания ребенка с интеллектуальными нарушениями.

Ключевые слова: ребенка с интеллектуальными нарушениями, семья, учебно-реабилитационное учреждение, воспитания.

Annotation

This article describes the basic conditions to be a parent in the education of children with intellectual disabilities.

Keywords: children with intellectual disabilities, family is, training - rehabilitation facility care.

Виклад основного матеріалу

Більшість батьків мало обізнані з особливостями розвитку, навчання і виховання дітей з інтелектуальними вадами та їх інтеграції у суспільство. На разі окремими вченими проводяться дослідження у цьому напрямку, зокрема О. Г Маруда, Х.Л. Холодницька, І.Г. Шепшелей розробили поради для батьків, які виховують дитину з інтелектуальними вадами. О. Л Федорчук, С.В. Шаргородська вивчають психологічний розвиток дітей з інтелектуальними вадами та соціальну роботу з ними, тощо.

Водночас системного опису особливості роботи з батьками в умовах реабілітаційного закладу немає. З огляду на це, ми й присвятили свою статтю висвітленню специфіки співпраці з сім'ями вихованців, що мають інтелектуальні порушення, у навчально-реабілітаційному центрі.

Одного дня в світ приходить маленька дитина, крихітна, беззахисна, вона потребує батьків, які б огорнули її турботою і любов'ю, допомогли зростати. І тоді день за днем дитина росте. А як же бути коли довгоочікувана дитина народжується і як ми називаємо, дитина з особливими потребами, особливими тому, що через свою ту чи іншу неповносправність вона потребує особливої уваги. Водночас ця особливість дитини не обмежує її. Вона має особливий розвиток, який не вичерпує усіх її потенційних можливостей. інтелектуальний вада батьки виховання

Особливо важкі для батьків перші дні й місяці з того дня, коли поставлено діагноз. Усвідомлення неповноцінності дитини, її страждання, необхідності пристосовуватися до нових обставин, а іноді навіть змінювати ритм життя, створює психотравмуючу ситуацію. Часто діагноз сприймають як вирок і безвихідь. Саме від того, як прийняла сім'я появу такої дитини, залежить і подальший її розвиток. У більшості випадків сімя негативно впливає на розвиток дитини з інтелектуальними вадами, батьки керуються власним розумінням ролі виховання, не знаючи його специфіки, часто недооцінюють або переоцінюють можливості дітей. Деякі батьки глибоко переживають і оточують дитину надмірною увагою, опікою, звільняють від посильних обов'язків щодо самих себе. Виховання дитини з інтелектуальними вадами повинно починатися з вироблення в самих батьків правильного розуміння проблем власної дитини й відповідного ставлення до неї. Створення та збереження нормальної доброзичливої атмосфери у сім'ї необхідне усім її членам, а дитині - особливо. Цілком природно, що виховання такої дитини потребує багато терпіння, наполегливості, розуміння й певної винахідливості.

Іноді батьки вважають дитину безнадійною і відмовляють їй в іграшках, іграх, що розвивають здатність спілкування з іншими дітьми, відповідному навчанні.

Дуже небезпечно, коли батьки намагаються не помічати ознак розумової недостатності й починають доводити всім, що у дитини немає проблем з інтелектуальним розвитком. У таких випадках батьки намагаються навчити дитину таких видів діяльності і навичок, які вона не в змозі виконувати. Постійний тиск на дитину може зробити її роздратованою, впертою і навіть агресивною.

Дитина з інтелектуальними вадами потребує безпечного, спокійного середовища, яким має стати сім'я. Такій дитині потрібні іграшки, які їй подобаються, спілкування в дитячому середовищі. У школі така дитина повинна постійно відчувати підтримку дорослих, щоб знайти своє місце у колі ровесників.

Діти з інтелектуальними вадами специфічно сприймають соціум та виражають емоційне ставлення до нього. Постійне активне залучення дорослого до розвитку дитини сприятиме її входженню в соціум, розвитку у неї необхідних соціально значущих якостей та вольових характеристик, які забезпечать їй активну усвідомлену позицію.

Кожний крок батьків має працювати на розвиток та виховання дитини. Доцільно, починаючи з раннього віку, спілкуватися з дитиною, розмовляти з нею, надавати різну інформацію залежно від віку та стану пізнавальних (інтелектуальних) процесів, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ (сприймання, пам'ять, мислення мовлення та ін.).

Насамперед дитина повинна знати і бачити, що кожний член родини має певні обов'язки перед родиною, виконує тимчасові чи постійні доручення. Про це потрібно розказувати дитині та залучати її до виконання елементарних доручень: спочатку під керівництвом дорослого класти іграшки на місце, поливати кімнатні рослини, годувати домашніх тварин (кішку, рибок та ін.), прибирати посуд зі столу після їжі, розкладати ложки, ставити чашки. Дитина має брати посильну участь у прибиранні помешкання, спостерігати за підготовчими роботами до приготування сніданку, обіду, вечері. Необхідно давати інформацію дитині про продукти харчування, як називаються, хто, як і що виробляє, звідки що береться: овочі вирощують, фрукти - яблука, груші та ін. ростуть на деревах, що можна придбати у магазині (хліб, ковбаси, сир, цукерки та ін.). Іноді доречно залучати дитину, особливо старшого дошкільного віку, до придбання продуктів харчування, іграшок, одягу.

Доцільно по можливості залучати дитину до різноманітної посильної праці в саду, на городі, а також вирощуванню розсади овочів, квітів та ін. У період всього весняно-літнього періоду діти мають брати участь у всіх роботах на городі, під керівництвом батьків обробляти землю, поливати грядки, квіти, допомагати збирати урожай (наприклад, дорослий збирає огірки чи помідори на грядці, передає їх дитині для складання у кошик).

При цьому необхідно повідомляти дитині, куди підете з нею, чому, що там будете робити ("Ми з тобою підемо до магазину купити хліб", "Підемо вибирати стиглі огірки на грядці" та ін.).

У процесі діяльності слід звертати увагу дитини на те, хто що робить ("Що я зараз роблю?", "А ти, що зараз робиш?"). Після завершення роботи потрібно вчити дитину розказувати комусь із членів родини, де вона була, що робила, що бачила ("Ми з мамою збирали на грядці огірки", "Ми ходили до магазину, там купили хліб" тощо). Важливо навчити дитину ставити запитання, щоб одержати інформацію про предмети ("Що це?", "Як називається? ", "Де можна використати?"), про тварин, рослини, дії дорослих або дітей та ін.

Для дитини з порушенням розумового розвитку опанування шкільними знаннями й уміннями становить значні труднощі. Це обумовлено насамперед несформованістю пізнавальних процесів та відсутністю необхідного обсягу знань і уявлень про навколишній світ, що здобувається протягом дошкільного періоду й становить основу для послідовного опанування знань.

Досвід роботи навчально-реабілітаційного закладу свідчить, що успішність корекційно-розвивальної роботи школярів залежить від того, наскільки до цього процесу залучається сім'я. Саме родина має бути зацікавлена у тому, щоб забезпечити відповідний педагогічний вплив для оволодіння дитиною потрібними знаннями й уміннями, які в майбутньому сприятимуть соціально-трудовій адаптації. Пам'ятаючи це, батьки з перших кроків дитини у школі, мають уважно ставитися до труднощів, які виникають у процесі опанування нею змісту окремих навчальних предметів.

У формі гри слід розвивати свою дитину та подолати труднощі навчання. Наприклад, грати в ігри які запропонує вчитель для ліквідації прогалин у навчанні.

Корисно прочитати текст у шкільному підручнику з читання та запропонувати дитині відповісти на запитання: "Про що тут говориться?", "Перекажи", запропонувати знайти в тексті ті чи інші слова, прочитати заголовок, знайти запитання, завдання до вправи.

Потрібно разом з дитиною розглядати малюнки у підручниках визначати що намальовано, до змісту малюнка складати запитання, речення. Вчити дитину ставити запитання до прочитаного тексту, до розглянутого малюнка, давати відповіді на запитання.

Бажано разом з дитиною читати дитячі книжки, дивитися кінофільми, різні дитячі передачі, після чого проводити уточнюючі бесіди (про що була передача, хто з персонажів фільму чи книги сподобався тощо).

Обов'язково збагачувати активний словник дитини новими словами, які характеризують якість, колір, форму предмета, його призначення. Вчити добирати слова до характеристики людини, предмета чи позначати словами вчинки.

Слід намагатися, залежно від року навчання дитини, одержані в школі знання, застосовувати на практиці. Наприклад, коли дитина навчилася читати, запропонувати їй прочитати на упаковці назви цукерок, печива, харчових продуктів (круп, приправи тощо), назву пральних порошків, миючих засобів тощо.

Водночас, потрібно стежити, чи не стомлюється дитина під час виконання завдань. Як тільки вона починає відволікатися, потрібно робити невеличкі перерви, змінювати вид діяльності.

Аби ефективно допомагати дитині подолати труднощі в навчанні, батьки мають систематично цікавитися, що вивчалось на уроках. Розпитуючи дитину, ставлячи запитання, потрібно враховувати вік, настрій, емоційний стан на даний момент, щоб не образити її.

Отже, батьки по-різному виховують дітей з обмеженими фізичними та розумовими вадами. Деякі з них примирюються з неспроможністю дитини у багатьох видах життєдіяльності, не докладають зусиль до навчання дитини навичок самообслуговування і спілкування. У таких сім'ях дитина почувається у небезпеці - фізичній та емоційній. Приклад інших батьків, чия дитина має такі ж функціональні обмеження, але вже досягла певних успіхів у розвитку, викликає почуття безпорадності, розчарування за марно витрачений час.

Батьки, по суті, безпорадні перед дитячою хворобою, соціально, педагогічно і психологічно не підготовлені до діяльності в тій ситуації в якій опинилися, і потребують соціально - психологічної підтримки, спеціальних педагогічних знань. Вони мають усвідомлювати свою відповідальність за долю дитини.

Конструктивне пристосування батьків до дитини, передусім, означає, що, усвідомивши такий стан речей, батьки намагаються створити для дитини сприятливі умови для нормалізації її життя й соціалізації. Сприятливий психологічний клімат у сім'ї - основа позитивного розвитку дитини. Батьківська терпимість, доброта, чуйність, делікатність допоможуть дитині знайти своє місце в житті.

Дитина з інтелектуальними вадами має можливість прожити хороше і різноманітне життя. Давайте надамо їй цю можливість.

Список використаних джерел

1. Гогін М.Г. Сімейне виховання глибоко розумово відсталих дітей / М.Г. Гогін // Дефектологія. 1973. № 6. С. 12-14.

2. Грицюк Н.В. Діти з порушеннями психофізичного розвитку / Н.В. Грицюк // Дефектологія. 2008. №12. С. 8-9.

3. Романчук О. В. Дорога любові. Путівник для батьків дітей з особливими потребами / О. В. Романчук. Львів: Колесо, 2009. 176 с.

Размещено на Allbest.ru