Характеристика досліджень становлення емоційно-вольових якостей у дітей з тяжкими порушеннями мовлення старшого дошкільного віку

Размещено на http://allbest.ru

Характеристика досліджень становлення емоційно-вольових якостей у дітей з тяжкими порушеннями мовлення старшого дошкільного віку

Т.С. Лиманюк

Мовленнєвий розвиток дитини тісно пов'язаний зі світом її відчуттів та переживань. Малюки часто перебувають у "полоні емоцій", оскільки ще не можуть керувати своїми почуттями, що й зумовлює імпульсивну поведінку, труднощі у спілкуванні з однолітками й дорослими.

У розвитку емоцій і почуттів у дітей з порушеннями мовлення велику роль відіграє соціальне оточення і адекватні умови: дитина з мовленнєвими порушеннями більше залежний від суспільства та організації корекційно-педагогічних умов її життя, особливо при такому мовленнєвому порушенні, як заїкання. Усвідомлення своєї неповноцінності та безсилля в спробах спілкування часто призводить до змін характеру: замкнутості, негативізму, бурхливих емоційних зривів. У деяких випадках спостерігаються апатія, байдужість, млявість, нестійкість уваги.

Ступінь вираженості таких реакцій залежить від умов, в яких знаходиться дитина. Якщо на особливостях її мовлення не фіксують увагу, не підкреслюють неправильність її мовлення нетактовними зауваженнями, намагаються всіляко її зрозуміти і полегшити важке положення в суспільстві, реактивних нашарувань в дитини спостерігається менше.

На жаль, ні для кого не секрет, що кращі друзі сучасної дитини - телевізор або комп'ютер, а улюблені заняття - перегляд мультфільмів або комп'ютерні ігри. Діти стали менше спілкуватися не тільки з дорослими, а й однолітками. І це серйозна проблема: адже живе спілкування збагачує життя дітей, забарвлює яскравими барвами сферу їхніх почуттів. Сучасні діти стали менш чуйними до інших, не завжди здатні усвідомлювати й контролювати свої емоції. Тому зараз таким актуальним та важливим є розвиток емоційно-вольвої сфери наших вихованців, а особливо дітей із тяжкими порушеннями мовлення.

Часто діти змушені обмежувати вираження своїх емоцій під впливом заборон дорослих. Це й заборона голосно сміятися, коли, на їхню думку це недоречно, заборона на сльози (особливо для хлопчиків), заборона виражати страх, переляк тощо. І таких заборон, порушення яких призводить до покарання дітей, дуже багато. Звичайно, контроль з боку дорослих у вихованні дітей - необхідна річ, але він не повинен диктуватися тільки інтересами та позицією дорослих.

Дбаючи про розвиток та корекцію емоційно-вольової сфери вихованців, ми поставили за мету розвивати у дітей такі вміння:

• орієнтуватися в різних емоційних станах дорослих та однолітків, адекватно на них реагувати;

• виробляти елементарні припущення з приводу вірогідних причин тієї або іншої поведінки близьких дорослих;

• діяти вибірково, відповідно до власних бажань, приймати елементарні самостійні рішення;

• розпоряджатися собою, конструктивно заповнювати вільний час, змістовно його проводити і відчувати від цього задоволення;

• збагачувати внутрішній світ дитини позитивними емоціями, насичувати її життя приємними враженнями, корегувати форму прояву дитиною негативних емоцій;

• створювати позитивний психологічний клімат, забезпечувати емоційне благополуччя дошкільника: розширювати й поглиблювати уявлення дитини про людські переживання, про етичні, пізнавальні, естетичні почуття;

• збагачувати досвід самостійних виборів, надання переваг, прийняття елементарних рішень, простих форм відповідальності за них перед іншими;

• виробляти здатність використовувати прийнятні для людей, що навколо, способи емоційного реагування на різні життєві події, створювати умови для прояву дитиною емоційної чутливості до стану рідних та близьких, навчати емоційної регуляції поведінки та діяльності;

• сприяти засвоєнню дітьми емоційних станів, що виникають при взаємодії з різними людьми;

• учити адекватно реагувати на успіх і неуспіх діяльності, розвивати оптимістичне ставлення до труднощів;

• виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи, людей, створених руками людей предметів, творів мистецтва, до самого себе;

• розвивати рефлексію, запобігати емоційній "глухоті", виховувати сприйнятливість як важливу рису особистості і використовувати музику, образотворче, театральне мистецтво для виведення назовні негативних переживань дітей, звільнення від них.

У процесі дослідження розвитку емоційно-вольової сфери у дітей з тяжкими порушеннями мовлення старшого дошкільного віку (І. Ю. Левченко, І. С. Марченко, Г. Х. Юсупова) виявили низку особливостей, які полягають у зниженій самооцінці, комунікативних порушеннях, виявах тривожності й агресивності.

Залежно від рівня комунікативних порушень і ставлення до мовленнєвого порушення дошкільники з недорозвитком мовлення поділяються на три групи:

1) дітей не турбує їх мовленнєве порушення, тому немає труднощів з мовленнєвим контактом; активно взаємодіють з дорослими і ровесниками, застосовуючи невербальні засоби спілкування;

2) у дітей виникають труднощі у процесі встановлення контакту з оточенням, вони не прагнуть до спілкування, уникають ситуацій, в яких потрібно застосовувати мовлення. У процесі гри вдаються до невербальних засобів спілкування, гостро переживають свій мовленнєвий недолік;

3) у дітей спостерігається мовленнєвий негативізм - відмовляються спілкуватися, замкнені, можуть бути агресивними, мають занижену самооцінку.

У більшості дітей з ТПМ можлива надмірна розгальмаваність поведінки. Такі діти імпульсивні, іноді важко передбачити, що вони здатні зробити наступної хвилини. Гіпердинамічна дитина не пам'ятає образ, не тримає зла, хоча часто конфліктує з ровесниками й одразу мириться з ними. Виникають ситуації коли дитина надмірно запальна, забіякувата, не по-дитячому агресивна, жорстока. Ці діти емоційно нестримані. На все реагують занадто бурхливо: якщо вони виражають захоплення, то своєю поведінкою "заводять всю групу"; якщо вони страждають - їхній плач і стогін будуть занадто голосними і зухвалими.

Неврівноважена імпульсивна поведінка дитини втомлює батьків. Це призводить до того, що вони частіше вдаються до негативних засобів впливу на неї, ніж до позитивних. Мати постійно контролює її поведінку, обмежує свободу. Натомість спільних занять, достатнього емоційного спілкування між матір'ю і малюком не відбувається.

Також у дітей з ТПМ може спостерігатися гіподинамічний синдром. У них не складаються стосунки з однолітками. Здебільшого вони замкнені, уникають рухливих ігор, переважає знижений настрій. Вони занадто сором'язливі , ранимі, вразливі, боязкі, тривожні. Вони соромляться голосно і явно виражати свої емоції, будуть тихо переживати свої проблеми, боячись звернути на себе увагу. У них занижена критичність до власної й чужої роботи. Безсумнівно, характер прояву емоційних реакцій пов'язаний з з типом темпераменту. мовлення емоційний поведінка психологічний.

Діти з ТПМ прагнуть контактувати з ровесниками, однак в ігровій діяльності взаємодія дітей відбувається або у вигляді сумісної рухової активності (діти разом бігають, стрибають), або спостерігають за грою ровесника і копіюють його дії з іграшкою.

Діючи таким чином, дитина . як правило, не розуміє замислу його гри і передає лише зовнішній аспект дії. Спонукання дітей з ТПМ до дій з іграшками за допомогою мовленнєвої інструкції можливі лише в певних умовах, а саме: значення слів, що містяться в ній, мають бути добре відомі дітям; конкретні дії, що пропонуються з предметами й іграшками, мають безпосередньо пов'язуватися з практичним досвідом дитини.

Працюючи із дітьми з ТПМ старшого дошкільного віку, науковці і практики звертають увагу на те, що у одних діток, наприклад, із заїканням, висока емоційна вразливість, підвищена чутливість до всього яскравого, незвичайного. Дослідження В. О. Кондратенко свідчать про те, що ці діти несміливі, не вірять у власні сили, не вміють визначати мету гри. Якщо заїкання посилюється, діти стають відлюдкуватими, відмовляються гратися з ровесниками. У інших, гіперактивних дітей, поведінка одразу привертає увагу: вони в постійному русі, бігають, зачіпають інших дітей, заважаючи їм гратися. Якщо їх змушують сидіти на місці - починають розгойдуватися, крутитися, потягуватися, робити різні рухи руками й ногами. Під час спілкування вони надто балакучі, проте щось розповідаючи, легко втрачають думку, бувають непослідовними; не договоривши про щось одне, починають розмову про зовсім інше. Вони можуть ставити безліч запитань, досить поверхових за змістом, і не дослухатися до відповіді.

Досвід роботи з дошкільнятами свідчить, що знайомство з емоціями доцільно розпочинати з чотирирічного віку. Дорослий, навіть не використовуючи слово "емоція" та заміняючи його на більш зрозуміле - "настрій", здатний допомогти дитині зорієнтуватися з визначенням власного стану і стану людини, яка перебуває поруч із нею ("Я (або інша людина) веселий (-ла) / сумний (-на)/ спокійний (-на)/ наляканий (-на)"), засвоїти необхідні поняття і розширити словниковий запас.

Зважаючи на особливості емоційного розвитку даного вікового періоду, доцільно побудувати виховну роботу з дітьми за такими напрямами:

• формування загальних уявлень про базові емоції: "радість", "сум","страх", "гнів";

• формування умінь визначати власні переживання та передавати їх мімікою, жестами, словами;

• розвиток емоційної сприйнятливості до навколишнього середовища;

• формування уявлень про зв'язок емоцій із життєвими подіями, що їх спричинили; " формування умінь варіювати власну поведінку.

На першому етапі роботи я намагаюся сформувати загальні уявлення про базові емоції, що дає змогу ознайомитися з "абеткою" емоцій: демонструю базові емоції: "радість", "сум", "страх", "злість"; звертаю увагу на специфіку експресії обличчя, виразність жестів і рухів; загострюю увагу на відмінностях. мовлення емоційний поведінка психологічний

На наступному етапі намагаюсь сформувати уміння визначати власні переживання та передавати їх мімікою, жестами, словами; поєднувати роботу з концентрування дитини на собі, власних відчуттях і розвиток виразності жестів і рухів. Дорослий допомагає дитині зрозуміти її власний стан, відчуття; зрозуміти, чим викликані переживання; роз'яснює, в який спосіб можна повідомити про них іншим.

У роботі з дошкільниками доцільно використовувати такі ігри:

"Радісний / Сумний". Дорослий демонструє різні вирази обличчя.

Завдання: дитина має відповідно відреагувати: веселе обличчя - плескання в долоні, сумне - заплющення долонями очей, імітація плачу.

"Радісний / Наляканий". Дорослий демонструє різні вирази обличчя.

Завдання: дитина має відповідно відреагувати: веселе обличчя - плескання в долоні, налякане - обіймання голови руками з обох боків (закриваючи вуха), широко відкритий рот.

"Радісний /Злий". Дорослий демонструє різні вирази обличчя.

Завдання: дитина має відповідно відреагувати: веселе обличчя - плескання в долоні, зле - стискання пальців у кулаки, різкі змахи руками догори та вниз. Лікті дитини - зігнуті.

Підчас гри дорослий може пропонувати визначити емоції, зображені на малюнках, фотографіях, картинках, сторінках дитячих журналів тощо.

" Котик і кішечка". Гравці стають у коло. У його центрі знаходяться дві дитини: "котик" і "кішечка".

Завдання: якомога виразніше передати настрій тваринок, які: граються м'ячиком; щойно посварилися; розлютилися один на одного; помирилися й обіймаються; ідуть разом гуляти.

Подібно до цієї гри можна проводити й інші: "Півень і курочка", "Курочка та курчата", "Заєць і зайчиха", "Коза та козенята", "Дві подруги", "Бабуся й онука".

"Поруч з нами". Гравці стають у лінію. Дорослий промовляє: "Поруч з нами..." і називає будь-яку тварину (злий собака, маленьке пташеня, кумедний ведмедик, дика кішка, хоробрий їжачок, хворе цуценя тощо).

Завдання: уявити названу тваринку, зобразити її.

"Невидимка". Серед гравців обирається "невидимка". Діти стають на відстані один від одного, широко розставляють руки в сторони, торкаючись лише кінчиками пальців.

Завдання: надягнути капелюх чарівника і перетворитися на "невидимку". Стати навпроти гравців, заплющити очі, пройти поміж них, не торкаючись.

Отож, використання цих та інших вправ як на логопедичних заняттях, так і у роботі вихователя логопедичної групи та психолога допоможе дітям подолати вже наявні проблеми та запобігти формування негативних якостей особистості, що значно утруднять їх подальше життя та можливості до встановлення контакту з дітьми та дорослими.

Список використаних джерел

1. Атемасова О. А. Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери старших дошкільників. - Харків: Ранок, 2010. - 95 с.

2. Груша О.Л. У світі емоцій і почуттів. - Харків: Ранок, 2010. - 112 с.

3. Конопляста С.Ю., Сак Т.В. Логопсихологія. - К.: Знання, 2010. - 293с.

Анотація

Характеристика досліджень становлення емоційно-вольових якостей у дітей з тяжкими порушеннями мовлення старшого дошкільного віку. Т.С. Лиманюк

У статті розглянуті особливості формування емоційно-вольової сфери у дітей з ТПМ, визначено принципи, напрямки та завдання корекційної роботи з подолання негативних якостей особистісної сфери дітей з різними мовленнєвими порушеннями.

Ключові слова: тяжкі порушення мовлення, особистість, емоційно-вольова сфера, корекція.

Аннотация

В статье рассмотрены особенности формирования эмоционально-волевой сферы у детей с ТПМ, определены принципы, направления и цели коррекционной работы по преодолению негативных свойств личностной сферы детей с речевыми нарушениями.

Ключевые слова: тяжелые нарушения речи, личность, эмоционально-волевая сфера, коррекция.

Annotation

The article describes the peculiarities of emotional and volitional children with SSD, defined the principles, directions and objectives of remedial work to overcome the negative qualities of the personal sphere of children with various speech disorders.

Keywords: severe speech disorders, personality, emotional and volitional, correction.

Размещено на Allbest.ru