Психосемантичні особливості моральної свідомості особистості: теоретичні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психосемантичні особливості моральної свідомості особистості: теоретичні аспекти

Психосемантичні особливості моральної свідомості особистості: теоретичні аспекти. У статті висвітлено актуальні питання проблеми формування моральної свідомості особистості. Проаналізовано дослідження деяких відомих науковців-психологів щодо особливостей морального становлення особистості на різних вікових етапах розвитку.

Здійснено аналіз структури моральної свідомості та її категоріального апарату. Зокрема, до категорій моральної свідомості віднесено категорії добра, зла, обов'язку, відповідальності, справедливості, гуманності, щастя та інші. Зроблено висновок, що моральна свідомість - це особливий конструкт людської психіки, складне психологічне утворення, яка має свої рівні, форми та певну структуру. Визначено, що практична значущість вивчення образу моральної людини полягає в тому, що за допомогою методів психосемантики стає можливим виявлення прихованої, імпліцитної картини внутрішнього світу суб'єкта, його індивідуального світосприймання, що включає як свідомі, так і несвідомі аспекти. У результаті зроблено висновок про те, що механізми формування психологічного сприйняття моральності обумовлені тим, що моральність означає для самої людини, її власного «Я», який сенс вона вкладає в дане поняття і як використовує його у взаємодії з навколишніми людьми. Оцінити уявлення про «моральну людину» можна за допомогою системного аналізу людської свідомості, яка складається з життєвих уявлень про навколишній світ, інших людей, самої себе, і вимагає вивчення значення як одиниці свідомості.

Зазначено, що дана проблема потребує подальшого експериментального дослідження, визначення провідних ціннісних орієнтацій людей різних вікових категорій у контексті двох відмінних ідентифікацій («Я-ідеального» та «Я-реального»), як необхідного підґрунтя для суб'єктно орієнтованого аналізу результатів психосемантичного експерименту.

Постановка проблеми. Однією з найбільш вагомих та актуальних проблем сьогодення є проблема морального становлення особистості. Особливо вона актуалізується у час трансформацій, коли кардинально змінюються не лише вимоги до освіти й виховання, а саме суспільство, його структура, організація, ідеологія. Саме ці процеси спостерігаємо сьогодні в Україні. Трансформаційні зміни властиві й усій сучасній цивілізації, яка на даний момент живе у складних умовах глобалізації різноманітних сфер життя.

Усі ці процеси, в деякій мірі, призводять до кризових ситуацій у державі, глибинних протиріч і потрясінь. Вони спровокували такі явища: агресивність і жорстокість, скептицизм, невпевненість у майбутньому, соціальну тривожність та інші [12]. Не варто забувати і про інформатизацію суспільства, зокрема, про деякі негативні моменти розвитку Інтернету, перш за все, про такі дії в мережі, як розповсюдження матеріалів, що представляють загрозу класичним моральним цінностям. Крім цього, Інтернет-мережа може слугувати й засобом розповсюдження пропагандистських матеріалів злочинних організацій, рецептів виготовлення вибухових чи отруйних речовин, зброї, наркотичних і психотропних засобів, іншої негативної і загрозливої інформації тощо.

Зважаючи на це, одним із найважливіших завдань сучасного суспільства є формування морально свідомої та відповідальної особистості. Адже розвиток моральної сфери - вагома основа особистісного розквіту. Люди, котрі не живуть за моральними законами, не дотримуються об'єктивних моральних засад, неодмінно деградують і в інших аспектах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку моральної свідомості особистості висвітлено у багатьох працях із філософії, етики, педагогіки та психології. Так, у роботах Б. Братуся, А. Гусейнова, О. Дробницького, А. Титаренко висвітлюються питання природи моралі, сутності суспільних вимог, еволюції моральних категорій. У працях І. Беха, М. Бори- шевського, І. Булах, П. Гальперіна, М. Гінзбурга, Д. Ельконіна, Д. Леонтьєва, О. Леонтьєва, С. Максименка, С. Рубінштейна, М. Савчина, Д. Фельдштейна, Н. Чепелєвої здійснена психологічна інтерпретація проблеми, простежена логіка переходу зовнішнього морально-етичного припису в категорію особистісної норми.

Окрім того, про актуальність даної проблеми свідчить і низка захищених дисертаційних робіт. Так, Р. Павелків досліджував особливості розвитку моральної свідомості та самосвідомості в молодшому шкільному віці, С. Білозерська - психологічні умови розвитку моральної свідомості молодшого школяра, М. Заміщак - психологічні умови становлення моральної самооцінки молодших школярів, І. Сингаївська - психологічні особливості прогнозування моральної поведінки в молодшому шкільному віці; а у роботі А. Зимянського висвітлено психологічні умови розвитку моральної самосвідомості підлітків тощо.

Як бачимо, велику увагу приділено вивченню особливостей формування моральної свідомості саме у молодших школярів. Така підвищена увага згаданих та деяких інших дослідників до молодшого шкільного віку є цілком закономірною з огляду на переконання більшості науковців щодо сензитивності відповідного вікового етапу для становлення моральної свідомості особистості. Доведено, що в цей період відбуваються важливі зміни в розвитку як когнітивних, емотивних, так і конативних аспектів моральності дітей. Зокрема, від пасивного підкорення зовнішнім соціальним вимогам молодші школярі переходять до усвідомленого прийняття таких вимог, розуміння сутності моральних норм, їх послідовної інтеріоризації та екстеріоризації на поведінковому рівні.

Варто водночас зазначити, що процес формування моральної свідомості не завершується на цьому віковому етапі. Так, моральне становлення підлітка включає у себе всі компоненти морального становлення дорослої людини. Воно визначає внутрішню позицію підлітка, в основі якої лежить прагнення бути відповідальним за себе, свої особисті якості, світогляд і здатність самостійно відстоювати власні переконання.

У формуванні моральної свідомості старшокласників особливого значення набуває принцип гармонійного поєднання свободи й необхідності. Основним видом діяльності, де це поєднання виступає безпосередньо і найбільш переконливо, є праця - навчальна, громадська, продуктивна. Праця стає для юнаків та дівчат основним критерієм честі, гідності, совісті та всіх інших моральних цінностей [8].

Отже, завдяки уже виконаним дослідженням простежено чимало важливих ліній морального розвитку особистості, проте реалії сьогодення змушують шукати нові аспекти й розставляти нові акценти у висвітленні питання природи моралі, сутності зовнішніх суспільних вимог та їх гармонійного поєднання із завданнями індивідуального становлення, самореалізації, самоактуалізації, онтогенетичної еволюції розуміння моральних категорій та понять тощо. Питання глибинних психічних, змістових детермінант моральної свідомості все ще залишається відкритим, система теоретико-психологічних понять для опису семантики моральної свідомості недостатньо розроблена як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології та потребує свого розв'язання [5].

Варто зауважити, що серед багатьох науковців побутує думка щодо «принципової невимірюваності свідомості стандартизованими психологічними методиками», тож багато вітчизняних і зарубіжних психологів звертаються саме до психосемантичних аспектів функціонування свідомості. Так, наприклад, О. Лозова обґрунтувала психосемантичну структуру етнічної свідомості, у дисертаційному дослідженні Н. Савелюк висвітлені психосемантичні особливості громадянської свідомості, О. Дробот вивчала психосемантичні особливості професійної свідомості майбутніх менеджерів, Н. Кучеровська - психосемантичну структуру професійної свідомості практичного психолога тощо.

Психосемантика досліджує структури свідомості через моделювання індивідуальної системи знань і виявлення тих категоріальних її структур, які можуть і не усвідомлюватися (латентні, імпліцитні або приховані) [4]. Загалом, психосемантичні структури власне моральної свідомості особистості залишилися практично поза увагою сучасних психологів.

Отже, основною метою статті виступає теоретичний аналіз проблеми функціонування моральної свідомості особистості (зокрема, аналіз її категоріально-смислових структур).

Виклад основного матеріалу дослідження. Як можна бачити з вищенаведених прикладів, як і низки інших праць, психосемантика - один із основних напрямів сучасної психології. На даний час у сфері психосемантичних досліджень існують ґрунтовні експериментальні напрацювання - це, насамперед, праці

О. Артем'євої, В. Петренка, В. Сєркіна, О. Шмельова та ін.

Як зазначає один із засновників даного напрямку - В. Петренко, у завдання психосемантики входить реконструкція індивідуальної системи значень, крізь призму якої відбувається сприйняття суб'єктом світу, інших людей, самого себе, а також вивчення генези, будови й функціонування відповідної системи [6, с. 3]. Варто нагадати й визначення поняття свідомості за В. Петренком, котрий зазначав, що «усвідомлювати дійсність - означає розділяти її на елементи та встановлювати між ними певні зв'язки й відношення: схожості, тотожності, розходження, належності, послідовності й т. п. І чим більше взаємопов'язаних елементів в об'єкті або ситуації може бути вичленовано і знов пов'язано, тим вищим є рівень усвідомлення дійсності» [7, с. 12].

При реконструкції категоріальних структур індивідуальної свідомості, що опосередковують сприйняття того чи іншого об'єкта, відбувається моделювання суб'єктивної картини світу (або окремої проблеми) в тому вигляді, у якому вона дана свідомості окремої людини. Цей підхід спрямований на вивчення особистості, а не індивіда. У такому контексті особистість - це індивід, котрий володіє розвиненою, семантично організованою картиною світу, здатністю до рефлексії, а також регулює свою поведінку на основі процесів категоризації, спрямованих на збереження смислової цілісності образу «Я» [1].

Вагомими для нашого подальшого експериментального дослідження є розробки Н. Савелюк, котра виокремила, між іншим, базові стратегії організації психосемантичних досліджень. Перша з них полягає у тому, щоб пропонувати піддослідним для оцінювання вже готові вербальні чи невербальні стимули, одержані методом контент-аналізу змісту певних авторитетних джерел або методом експертних оцінок, а не шляхом виявлення власних уявлень представників певної вибірки. Інша стратегія передбачає експлікацію тих дійсно індивідуальних значень або особистісних конструктів, якими реально користуються респонденти при сприйнятті й осмисленні певних аспектів реальності. Це можна зробити, наприклад, за допомогою популярного методу репертуарних решіток Дж. Келлі або із залученням окремих проективних методик. Крім того, як зазначає дослідниця, можливий ще й компромісний варіант між обома описаними стратегіями, який доцільно розглядати як комплексний підхід. Він може виявитися необхідним тоді, коли дослідницьким завданням буде виявлення «результуючих» психосемантичних структур, що відображають процеси накладання зовнішніх соціальних орієнтирів на власне ціннісно-смислове поле певного суб'єкта (індивідуального або колективного) [11, с. 61-62].

Як зазначалося вище, однією з найбільш актуальних проблем сьогодення виступає проблема формування моральної свідомості особистості. До цього факту приходили багато відомих дослідників, але щодо власне психології про це найбільш проникливо висловлено, мабуть, у С. Рубінштейна: «Найперша з перших умов життя людини - це інша людина. Ставлення до іншої людини, до людей складає основну тканину людського життя, її серцевину. «Серце» людини усе виткане з її людських відносин до інших людей; те, чого вона варта, цілком визначається тим, до яких людських відносин людина прагне, які відносини до людей, до іншої людини вона здатна встановлювати. Психологічний аналіз людського життя, спрямований на розкриття відносин людини до інших людей, складає ядро справді життєвої психології. Тут разом із тим знаходиться область «стику» психології з етикою» [10, с. 235].

Моральна свідомість - це, насамперед, людська свідомість узагалі з властивими їй внутрішніми механізмами, смисловим і ціннісним змістом; свідомість у стані осмислення й розв'язання суто моральних проблем, споряджена для цього відповідним концептуальним та категоріальним апаратом.

До структури власне моральної свідомості належать:

а) моральні норми («не вбивай», «не вкради», «не кажи неправду», «поважай батьків» та інші) - елементарні форми моральної вимоги; певний взірець поведінки, який відображає усталені потреби людського співжиття та відносин і має обов'язковий характер;

б) моральні принципи (принцип справедливості, працелюбства, гуманізму, патріотизму та ін.) характеризують цілісну лінію поведінки людини, є складовими її морального характеру;

в) моральні мотиви. Людина може бути обізнана з моральними нормами й мати моральні принципи та, водночас, і «пальцем не ворухнути» для практичного їх втілення у життя. Для цього необхідні мотиви, зацікавленість суб'єкта в певній дії, відповідь на питання «чому», власне, він її вчинив. Моральна вартість вчинку (дії) не завжди відповідає моральній вартості мотиву, що лежить у його основі;

г) ціннісні орієнтації. Мотивація відповідає на питання «чому?», «для чого?» людина діє; ціннісні орієнтації - «заради чого?», чому присвячує свою діяльність. Наявність цінностей у людини формує довгостроковий план поведінки та діяльності. Ставлення до цінностей є свідомим. Моральні цінності - орієнтири для людської свідомості. Обираючи вищі цінності й діючи у відповідності з ними, людина утверджує свідоме ставлення до норм і принципів моралі, духовну цінність і дієвість своїх мотивів, цілісність своєї моральної свідомості.

До категорій моральної свідомості відносять категорії добра, зла, обов'язку, відповідальності, справедливості, гуманності, щастя та інші. Усі категорії моральної свідомості можна поділити на об'єктивні (добро, моральний обов'язок, відповідальність, справедливість) та суб'єктивні (наприклад, щастя) [2].

Найбільш адекватними, на нашу думку, для дослідження моральних ціннісних орієнтацій і категорій моральної свідомості є саме психосемантичні методики. Умовою ефективного використання психосемантичних методик виступає проста і зручна математична модель індивідуальної свідомості - так званий семантичний простір. Семантичний простір - це система ознак, які описують об'єкти деякої дійсності. Різні ознаки можна представити як координатні осі багатовимірного семантичного простору, об'єкти - як точки у цьому просторі, значення ознак цих об'єктів - як координати або проекції точок на осі, а відмінності між об'єктами - як відстані між точками. Таким чином методи експериментальної психосемантики традиційно використовуються для виявлення відносин людей до себе та інших [9]. Зауважимо від себе: і моральних відносин, у тому числі.

Оцінити уявлення про моральну людину можна, насамперед, за допомогою системного аналізу людської свідомості, яка складається із життєвих уявлень про навколишній світ, інших людей, саму себе й вимагає вивчення значення як одиниці будь-якої сфери свідомості. Система значень може бути організована в певні структури, що викликають у свідомості суб'єкта цілісний контекст асоціативних зв'язків [3].

Висновки та перспективи подальших розвідок. Отже, моральна свідомість - це особливий конструкт людської психіки, складне психологічне утворення, яке має свої рівні, форми та певну структуру. Розвиток моральної свідомості - це процес усвідомлення, засвоєння, прийняття людиною моральних норм та правил і перетворення їх на дієвий регулятор поведінки.

Практична значущість вивчення образу моральної людини методами психосемантики полягає у тому, що за допомогою цих методів стає можливим виявлення прихованої, імпліцитної картини внутрішнього світу суб'єкта, його індивідуального світосприймання, що включає як свідомі, так і несвідомі аспекти. В результаті можна зробити загальний висновок: механізми формування психологічного сприйняття моральності зумовлені тим, що моральність означає для самої людини, її власного «Я», який сенс особистість вкладає у дане поняття і як використовує його у взаємодії з іншими людьми.

Проведений теоретичний пошук потребує емпіричної перевірки. Перспективи подальших розвідок у даному напрямі вбачаємо в експериментальному дослідженні моральної свідомості особистості методами психосемантики, визначенні провідних ціннісних орієнтацій людей різних вікових категорій у контексті двох відмінних їх самоідентифікацій («Я-ідеальне» та «Я-реальне»), а також психосемантичному аналізі моральної свідомості представників різних вибірок, які відрізняються між собою за віком, статтю, реґіоном проживання тощо.

моральний психологічний свідомість

Список використаних джерел

Размещено на Allbest.ru