Формування професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій

Стаття присвячена актуальній проблемі формування професійної стресостійкості студентів соціономічних професій. Описано процедуру формуючого експерименту. На основі аналізу результатів емпіричного дослідження обґрунтовано ефективність тренінгової програми та зроблено висновок про доцільність її застосування для формування професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій у процесі професійної підготовки.

Постановка проблеми. Соціономічні професії, які є особливо вразливими до психологічного стресу і його наслідків, ставлять перед людиною високі вимоги щодо її професійної поведінки, це обумовлює необхідність удосконалення діючої системи професійної підготовки їх представників. Сучасний стан проблеми свідчить про необхідність комплексного вивчення процесу становлення професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій та розробки програми її формування.

Аналіз останніх публікацій. У загально-психологічному плані окремі дослідження (С.Д. Максименка, О.М. Кокуна, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової, М.Е. Білової, Н.Є. Водоп'янової, К.О. Малишевої та ін.) присвячено вивченню соціально-психологічних чинників професійної діяльності працівників соціономічних професій, що провокують стресові стани, виникнення синдрому хронічної втоми та інші негативні симптоми. Однак лише окремі дослідження останніх років пов'язані з навчальною підготовкою студентів. Так, спроби вивчення стресостійкості знаходимо в працях Т.В. Середи, О.В. Лозгачової, О.О. Андрєєвої, О.М. Кокуна, М.С. Корольчука, В.М. Крайнюк, що свідчить про недостатню увагу, яку приділяють дослідники цій проблематиці, і обумовлює наявність прогалини в підготовці спеціалістів соціально-орієнтованих професій. Це доводить, що проблема підвищення стресостійкості як професійно важливої якості стоїть досить гостро.

Формулювання мети статті. Метою статті є емпіричне вивчення ефективності тренінгової програми із формування професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій.

Виклад основного матеріалу дослідження. У ході спільної бесіди з психологом студентам, що навчаються за різними соціономічними професіями, було запропоновано безкоштовний тренінговий курс із розвитку професійної стресостійкості. До занять приступило 48 студентів, які склали експериментальну групу. Контрольну групу склали ще 48 студентів, які не брали участі в тренінгових заняттях з різних причин (відсутність вільного часу, віддаленість проживання та ін.). В обох групах було 24 хлопці та 72 дівчини. Програма тренінгу була розрахована на 3 місяці. За цей час студенти, поділені на три тренінгові групи по 16 осіб у кожній, відвідували психологічні заняття два рази на тиждень - в понеділок та четвер.

Нами було вибрано групові форми роботи, оскільки вони мають ряд переваг, які найбільш повно, на наш погляд, відображені в працях К. Рудестама [4]. Тренінгові заняття з формування професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій будувалися за класичною схемою і включали вступ, основну частину та рефлексію.

У вступі, який тривав у середньому 3-5 хвилин, психолог оголошував тему, мету і завдання заняття. Учасники обговорювали свої очікування та побажання з приводу того, що вони сподівалися отримати під кінець заняття.

Основна частина тривала в середньому 4060 хвилин і включала в себе основні вправи та їх обговорення. Після закінчення кожної вправи проходило обговорення пережитих емоцій, які були викликані участю в роботі; учасники обговорювали нове бачення і засвоєння отриманого досвіду. Дискусія після кожної вправи дозволила учасникам озвучити власні переживання, враження і ознайомитися з невідомими способами впливу цих подій на інших людей, що підвищувало розуміння один одного і збагачувало особистий досвід кожного.

У підсумковій частині заняття (10-15 хв.) відбувався загальний обмін думками учасників тренінгу про те, яке нове розуміння вони отримали за час роботи в групі, що сподобалося і запам'яталося, що хотілося б зробити на наступній сесії.

Після закінчення всім студентам давалося домашнє завдання, необхідне для розвитку стресостійкості. Досвід, який був отриманий і осмислений на занятті, необхідно було випробувати в реальних життєвих ситуаціях. На початку кожного наступного заняття протягом 5-10 хвилин учасники розповідали про те, що у них вийшло, з якими ситуаціями вони зіткнулися і як використовували той досвід, який отримали в процесі попередніх занять.

Щоб емпірично перевірити ефективність розробленої тренінгової програми, перед початком формуючого етапу дослідження ми провели контрольний зріз, метою якого було виявлення рівня стресостійкості студентів, психоемоційної напруги, типів поведінки у стресовій ситуації та актуальних копінг-стратегій. Для цього було використано Бостонський тест стресостійкості [6], шкалу психологічного стресу PSM-25 [1], методику визначення типу особистості А/В [5] та копінг-тест Лазаруса [3].

Вивчення ефективності тренінгової програми із формування професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій здійснювалося в другому семестрі навчального року (початок травня). Часовий інтервал між формуючим і контрольним етапом склав два місяці. Цей проміжок часу був необхідний для виявлення достовірних показників, оскільки про результати тренінгової роботи можна судити лише через деякий час. За цей проміжок часу після завершення тренінгової програми студенти могли застосовувати отримані навички в повсякденному студентському житті. Другий контрольний зріз полягав у повторному використанні методик, застосованих нами перед формуючим експериментом.

Статистичний аналіз дав нам можливість простежити як кількісні, так і якісні зміни, які відбуваються зі студентами в процесі формування професійної стресостійкості, а також перевірити доцільність уведення в навчально-виховний процес вищих та середніх навчальних закладів спеціальної тренінгової програми, спрямованої на підвищення професійної стресостійкості студентів.

Аналізуючи отримані емпіричні дані, ми побачили, що порівнювані нами досліджувані групи не відрізняються між собою за результатами першого контрольного зрізу, це може свідчити про те, що типи поведінки у стресовій ситуації, стратегії копінг-поведінки та рівень психічної напруги обумовлені, передусім, умовами стресогенних ситуацій, які є типовими для сучасних студентів і можуть бути зумовлені особливостями навчальної діяльності (див. табл. 1). Відсутність істотних відмінностей між досліджуваними групами до проведення формуючого експерименту підтверджує доцільність формування експериментальних та контрольних груп.

Перейдемо до аналізу результатів дослідження за вибраними методиками. Нас, передусім, цікавили статистично значущі відмінності між контрольними та експериментальними групами на початковому констатуючому етапі (І етап) та заключному, після проведення формуючого експерименту (ІІ етап). У ході статистичного аналізу ми використовували критерій: для незалежних груп (див. табл. 2). Наведені дані переконливо показують відсутність істотних відмінностей між досліджуваними експериментальними та контрольними групами до початку формуючого експерименту.

Аналіз результатів другого констатуючого зрізу показав, що відмінності між експериментальними і контрольними групами є статистично значущими, а від'ємний показник критерію П вказує на характер цих залежностей: показники стресостійкості студентів контрольних груп є істотно вищими, ніж експериментальних (р<0,001).

Таблиця 1. Показники дисперсійного аналізу вибірок студентів (N=96

Таблиця 2. Показники стресостійкості студентів експериментальної та контрольної груп

Таблиця 3 Рівень психічної напруги студентів експериментальної та контрольної груп

соціальний психологічний експериментальний

Ще одним важливим для нашого дослідження показником є рівень психічної напруги (див. табл. 3).

Як бачимо з наведених даних, до початку формуючого експерименту відмінності між досліджуваними групами не є статистично значущими (р>0,05). І навпаки, після проведення тренінгових занять експериментальні та контрольні групи істотно відрізняються між собою: рівень психічної напруги контрольних груп є статистично вищим, ніж експериментальних (р<0,001). Якщо в першому контрольному зрізі у всіх досліджуваних нами групах виявлено показники, що свідчили про адаптивний рівень стресу, то показники контрольних груп другого зрізу істотно зросли і вказують на середній рівень стресу, в той час як в експериментальних групах вони знизились і свідчать про низький рівень стресу.

Оскільки часовий інтервал між формуючим і другим контрольним зрізом склав два місяці, ми спробували з'ясувати, чи після завершення тренінгової програми студенти почали застосовувати отримані навички в повсякденному студентському житті. Для цього ми вивчили типи поведінки студентів експериментальної та контрольної груп у стресових ситуаціях та актуальні для них стратегії копінг-поведінки.

Результати порівняльного аналізу результатів дослідження першого та другого контрольних зрізів підтверджують виявлену нами тенденцію, а саме - брак статистичних різниць між досліджуваними групами до початку та істотні відмінності між експериментальними та контрольними групами після завершення формуючого експерименту (див. табл. 4).

Домінуючим типом поведінки студентів у стресовій ситуації до формуючого експерименту виявився проміжний тип А/В. Після формуючого експерименту в експериментальних групах студенти демонстрували поведінку типу В, тоді як у студентів контрольних груп схильність до впливу стресогенних факторів зросла, та вони більш виражено демонстрували поведінку типу А/В.

Ми вивчили також особливості копінг-поведінки досліджуваних нами експериментальних та контрольних груп (див. табл. табл. 5-6). На ведені нижче дані підтверджують брак істотних відмінностей за усіма копінг-стратегіями між досліджуваними групами студентів до початку формуючого експерименту. Після проведення тренінгових занять поведінка студентів експериментальних та контрольних груп за більшістю копінг-стратегій почала істотно відрізнятися.

Заслуговує на увагу факт, що в поведінці студентів експериментальних груп значно рідше проявляються деструктивні копінг-стратегії, тоді як у контрольних їхня вираженість зросла. Такі зміни в поведінці студентів контрольних груп можна пояснити тим, що другий контрольний зріз проводився у травні місяці, а саме - в кінці літнього семестру та навчального року. Наші дослідження показали, що наприкінці навчального року рівень психосоціального стресу у студентів є істотно вищим, ніж на початку року [2]. Брак зазначеної тенденції у поведінці студентів експериментальних груп може свідчити про ефективність проведених нами тренінгових занять. Отримані висновки підтверджуються також результатами однофакторного дисперсійного аналізу даних, отриманих у другому констатуючому дослідженні (див. табл. 1).

Таблиця 4 Показники типів поведінки студентів експериментальної та контрольної груп

Таблиця 5. Показники копінг-поведінки студентів - етап І

Таблиця 6. Показники копінг-поведінки студентів - етап ІІ

Таблиця 7. Критерій t-Student для залежних груп до та після формуючого експерименту

Не виявлено статистично значущих відмінностей (показники на межі статистичної значущості) між групами студентів вузу за такими копінг-стратегіями: пошук соціальної підтримки, планування вирішення проблеми, самоконтроль, які відносять до конструктивних.

Можна припустити, що для їх застосування в повсякденному студентському житті вимагається значно більший проміжок часу, ніж той, що минув від закінчення нами формуючого експерименту.

Про ефективність тренінгової програми із формування стресостійкості студентів можна також судити, опираючись на результати порівняльного аналізу змін показників, які відбулися в експериментальних та контрольних групах за час від першого до другого констатуючого зрізу. Для цього нами застосовувався критерій ^^еП для залежних груп. Він дозволяє встановити не тільки спрямованість змін, але і їх вираженість, на підставі чого можна оцінити ефективність тренінгових занять (див. табл. 7).

Аналізуючи наведені вище результати, ми виявили, що існують достовірні відмінності між показниками першого і другого діагностичного зрізів. Наведені дані вказують на те, що в результаті проведення тренінгових занять істотно зріс рівень стресостійкості студентів експериментальних груп, тоді як у студентів двох контрольних груп він статистично знизився, у третьої - зміни незначущі.

Схожа тенденція виявлена нами під час аналізу рівня психічної напруги студентів (див. табл.

8). В експериментальних групах рівень психічної напруги студентів істотно знизився, у студентів контрольних груп статистично зріс.

Аналізуючи типи поведінки студентів у стресовій ситуації, можна стверджувати, що схильність до впливу стресогенних факторів істотно знизилась у студентів експериментальних груп та статистично зросла у студентів контрольних груп (див. табл. 9).

Порівняльний аналіз результатів дослідження копінг-стратегій першого та другого констатуючих зрізів підтвердив виявлені нами тенденції позитивних змін в експериментальних групах та брак істотних відмінностей у контрольних групах (див. табл. 10). Слід зазначити, що за двома копінг-стратегіями в експериментальних групах виявлені відмінності статистично незначущі, що може вказувати на необхідність пристосовування програми тренінгу до індивідуальних особливостей його учасників.

Таблиця 8. Критерій t-Student для залежних груп до та після формуючого експерименту

Таблиця 9. Критерій t-Student для залежних груп до та після формуючого експерименту

Таблиця 10. Критерій t-Student для залежних груп до та після формуючого експерименту

Висновки

На основі узагальнення викладеного вище можна зробити такі висновки:

У результаті проведення тренінгових занять із формування професійної стресостійкості у студентів експериментальних груп відбувалися зміни в напрямку зростання рівня стресостійкості студентів, зниження рівня психічної напруги і схильності до впливу стресогенних факторів та застосування конструктивних копінг-стратегій, тобто підвищився рівень і якість способів реагування у стресогенних ситуаціях, тоді як у контрольних групах статистичних відмінностей не виявлено або ж істотні зміни відбулися в напрямку зниження рівня стресостійкості студентів, зростання рівня психічної напруги і схильності до впливу стресогенних факторів та застосування деструктивних копінг-стратегій.

Позитивний характер змін за усіма досліджуваними показниками у студентів, які пройшли тренінгові заняття, дозволяє зробити висновки про доцільність та ефективність уведення в навчальний процес студентів тренінгових занять, спрямованих на формування і розвиток професійної стресостійкості.

Література

1.Водопьянова Н.Е. Психодиагностика стресса / Н.Е. Водопьянова. - СПб. : Питер, 2009. - 336 с.

2.Дубчак Г.М. Динаміка стресостійкості студентів в період навчання у ВУЗі / Г.М. Дубчак // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психол. ім. Г.С. Костюка НАПН України. - 2016. - Том. ІХ. - Випуск 8. - С. 165-172.

3.Крюкова Т.Л. Методы изучения совладающего поведения: три копинг-шкалы / Т.Л. Крюкова. - Кострома : КГУ им. Н.А. Некрасова, 2010. - 64 с.

4.Рудестам К. Групповая психотерапия / Кьел Ру- дестам ; пер. с англ. А. Голубев. - 2-е междунар. изд. - СПб. [и др.] : Питер, 2006. - 384 с.

5.Титаренко Т.М. Формування в молоді настанов на здоровий спосіб життя: методичні рекомендації / Т.М. Титаренко, Л.А. Лєпіхова, О.Я. Кляпець - К. : Мі- леніум, 2006. - 124 с.

Щербатых Ю.В. Психология стресса и методы коррекции / Ю.В. Щербатых. - СПб. : Питер, 2006. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru