Оптимізм як критерій професійного вигорання педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих учнів
Характеристика психологічних особливостей професійного вигорання педагогічних працівників навчальних закладів для розумово відсталих учнів в залежності від рівня оптимізму та активності. Прояви емоційного виснаження та редукції особистісних досягнень.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.06.2018 |
| Размер файла | 575,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ОПТИМІЗМ ЯК КРИТЕРІЙ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ УЧНІВ
М.В. Кісліцина
Останнім часом дедалі більше дослідників звертає свою увагу на вивчення професійного вигорання. Цей феномен доволі широко відомий у зарубіжній психології. Нині все більше вітчизняних дослідників зацікавлюються даною проблемою. Специфіку виникнення та розвитку професійного вигорання досліджували в різних сферах діяльності людини, наприклад, у медицині, освіті, спорті, банківський сфері та ін. (Т.В. Большакова, Ю.І. Виданова, Н.С. Водоп'янова, О.В. Ільїних, Н.С. Савіна, Є.С. Старченкова, О.Г. Таткіна, М.М. Юр'єва та ін.).
У сфері освіти вивчались особливості прояву та детермінанти професійного вигорання у педагогів дошкільних закладів (Л.І. Тищук), вчителів загальноосвітніх шкіл та гімназій (О.І. Бабіч, М.В. Борисова, Н.М. Булатевич, Т.В. Зайчикова, Н.В. Назарук, В.В. Павленко та ін.), педагогів середньої професійної освіти (І.В. Кочерга), викладачів вищих навчальних закладів (Т.Ю. Овсяннікова). Що ж до проблеми виникнення і розвитку професійного вигорання у педагогічних працівників спеціальних навчальних закладів, то ця проблематика досліджена недостатньо.
Актуальність вивчення згаданого феномену у педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) для розумово відсталих учнів зумовлюється, з одного боку, підвищеною стресогеністю соціально-економічних умов життєдіяльності, у яких знаходяться працівники сфери спеціальної освіти, а з іншого, особливостями професійної діяльності зазначеної групи фахівців, яка є глибоко специфічною та ускладнюється багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами. Це, зокрема, і підвищена напруженість нервової системи, робота з неблагополучними сім'ями, недостатня зацікавленість і негативна упередженість громадськості, батьків щодо проблем дітей з вадами психофізичного розвитку, певна ізольованість спеціальних освітніх закладів тощо.
Уточнимо, що під професійним вигоранням ми розуміємо психологічний синдром виснаження, цинізму, професійної неефективності, викликаний тривалою реакцією у відповідь на хронічні емоційні і міжособистісні стресові чинники в професійному середовищі.
Вигорання відбиває значне розузгодження між працівником і професією, яке призводить до серйозних негативних наслідків як для окремих співробітників, так і для організації в цілому [9].
Аналіз наукових досліджень професійного вигорання показує, що основні зусилля науковців були спрямовані на виявлення факторів, які сприяють професійному вигоранню. Дослідникам і практикам добре відомий той факт, що професійне вигорання розвивається у взаємодії як зовнішніх (організаційних, професійних, середовищних тощо), так і внутрішніх (особистісних, психофізіологічних тощо) чинників і умов. Не зменшуючи вплив об'єктивних умов, слід зазначити, що зовнішні чинники в переважній більшості випадків грають роль достатньої умови, в той час як необхідною умовою виступають саме особистісні передумови, які визначають індивідуальну реакцію суб'єкта на зовнішню подію та надають їй особливої особистісної значущості. Заслуговує на особливу увагу той факт, що за інших рівних зовнішніх умов професійне вигорання, проявляється не в усіх фахівців, отже, існують особистісні детермінанти або чинники, що перешкоджають або сприяють професійному вигоранню.
Враховуючи вище зазначене, вважаємо за необхідне вивчити не тільки особливості прояву професійного вигорання педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів, а й особистісні фактори, що перешкоджають або сприяють професійному вигоранню зазначеної групи фахівців.
Н.М. Назарова називає серед необхідних особистісних якостей педагогічного працівника спеціальної освіти оптимізм. Автор вважає, що оптимізм професіонала проявляється в його соціально активному ставленні до суб'єкта педагогічного впливу та до більшості суспільства взагалі - середовища, в яке повинні включитися вихованці педагога- дефектолога, а також до себе самого як до активної особистості та вирішального фактору позитивних змін в житті людей з відхиленнями у розвитку [6].
У науковій психології накопичено достатньо емпіричних фактів про те, що оптимізм сприяє соціальній адаптації, професійній успішності та зберігає психосоціальне здоров'я особистості. Зокрема проблематика «оптимізму-активності» вивчалася в наступних напрямках:
- оптимізм як фактор подолання стресу (копінг-фактор) (D. Baldwin, J.Haines, M. Iwanaga, Л.В. Тхоржевская, Т.А. Болдырева та ін.);
- взаємозв'язок оптимізму та здоров'я (G. Bain, I. Brissette, M. Cordova, S. Segerstrom, М.В. Кірєєва та ін.);
- оптимізм як бажана (професійно важлива) якість (D. Markham, П.В. Вітебська, та ін.);
- взаємозв'язок оптимізму та інших психологічних категорій (J. Chambers, R. Swickert, N. Yamawaki та ін.);
- взаємозв'язок оптимізму та успішності в роботі (A.M. Боднар, Г.А. Глотова, Ю.Є. Перунов та ін.).
Дослідження Н.Є. Водоп'янової та О.С. Старченкової взаємозв'язків між професійним вигоранням, оптимізмом та активністю життєвих настанов серед співробітників інвестиційних компаній, банківських працівників, менеджерів та продавців торгових центрів показали, що оптимізм і активність, як стійкі особистісні характеристики позитивної життєвої позиції, сприяють зниженню ризику професійного вигорання. Зазначені автори стверджують, що оптимізм та активність, які визначають загальний позитивний настрій по відношенню до роботи та життя в цілому, представляють більш важливий фактор у зменшенні ризику професійного вигорання, ніж такі характеристики людини, як її вік та стаж [2].
В той же час дуже важливою для психологічної практики є майже загальновизнана серед зарубіжних психологів теза про те, що песимізм може бути подоланий, а оптимізм може бути посилений шляхом спеціальної психологічної техніки з опорою на передумови і чинники, що обумовлюють його формування і розвиток [1; 4].
Враховуючи вище зазначене, метою даного дослідження став аналіз психологічних особливостей професійного вигорання педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів в залежності від рівня оптимізму та активності. У його основу була покладена гіпотеза про наявність взаємозв'язку професійного вигорання з оптимізмом та активністю у педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів. З метою перевірки даної гіпотези нами було проведене емпіричне дослідження, у якому взяли участь 163 педагогічних працівники ЗНЗ для розумово відсталих учнів, серед яких було 142 жінки та 21 чоловік. Вік респондентів - від 20 до 64, середній вік - 40, 90 років. Саж роботи респондентів від 4 місяців до 46 років, середній стаж роботи - 18, 26 років, середній стаж роботи з розумово відсталими учнями - 14, 16 років.
Для збору емпіричних даних використовувався діагностичний пакет методик, у який були включені:
1. Опитувальник «Професійне вигорання» розроблений Н.Є. Водоп'яновою, О.С. Старченковою на основі моделі К. Маслач та С. Джексон [2].
2. Шкала оптимізму та активності І. С. Шуллера й А. Л. Комуніана (AOS). Адаптований варіант: Н. Водоп'янова, М. Штейн [2].
Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою пакету програми Microsoft Excel 2010 (Microsoft Office for Windows 7). Для статистичної оцінки сили зв'язку використовувався коефіцієнт кореляції Пірсона. Для виявлення статистично значущих відмінностей між різними групами педагогічних працівників, використовувався критерій X2.
Опитувальник «Професійне вигорання» розроблений Н.Є. Водоп'яновою та О.С. Старченковою на основі трикомпонентної моделі професійного вигорання К. Маслач та С. Джексон дає можливість вивчити рівень розвитку основних компонентів професійного вигорання: емоційного виснаження, деперсоналізації, редукції особистих досягнень.
За допомогою опитувальника нами було виявлено досить високий рівень прояву всіх трьох компонентів професійного вигорання у педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів. Таб. 1 демонструє результати за шкалами опитувальника «Професійне вигорання» Н.Є. Водоп'янової та О.С. Старченкової.
Таблиця 1. Розподіл респондентів за структурно-динамічними показниками професійного вигорання (N=163)
|
Компоненти професійного вигорання |
Рівні сформованості компонентів професійного вигорання (у %) |
|||
|
Низький |
Середній |
Високий |
||
|
Емоційне виснаження |
19, 63 |
38, 65 |
41, 72 |
|
|
Деперсоналізація |
26, 99 |
42, 33 |
30, 68 |
|
|
Редукція особистісних досягнень |
9, 20 |
25, 77 |
65, 03 |
Високий рівень першого компоненту професійного вигорання - емоційного виснаження нами було виявлено у 41, 72% опитаних, середній рівень - у 38, 65%. Отже 80, 37 педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів мають емоційне виснаження на високому та середньому рівні. Тобто емоційний стан зазначеної групи фахівців характеризується заниженим емоційним фоном та емоційним спустошенням, що викликані роботою.
У результаті експериментального дослідження нами було виявлено високий рівень другого компоненту професійного вигорання - деперсоналізації у 30, 68% досліджуваних. Середній рівень деперсоналізації спостерігається у 42, 33% опитаних педагогічних працівників. Тобто ми можемо стверджувати, що 73, 01% педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів схильні до таких реакцій, як негативізм, цинізм щодо учнів, колег та своєї праці взагалі.
Найрозповсюдженішим серед педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів компонентом професійного вигорання виявився третій компонент - редукція особистісних досягнень. Високий рівень редукції особистісних досягнень спостерігався у 65, 03% респондентів, середній рівень - у 25, 77%. Тобто 90, 80% опитаних демонструють середньо-високий рівень редукції особистісних досягнень, що проявляється у негативній оцінці власних досягнень та успіхів, негативному ставленні до свої фахових можливостей тощо.
Адаптована версія шкали AOS дозволяє оцінити міру вираженості двох змінних - оптимізму і активності (енергійності) особистості. Шкала дозволяє виділити п'ять психологічних типів особистості, що відрізняються мірою вираженості оптимізму-песимізму й активності- пасивності.
У даній методиці оптимізм розглядається як схильність людини вірити у свої сили та успіх, мати переважно позитивні очікування від життя та інших людей, а активність - як енергійність, життєрадісність, безтурботність, та схильність до ризику. Пасивність проявляється у тривожності, боязливості, невпевненості у собі та небажанні що-небудь робити [8].
У відповідності з отриманими статистичними даними була складена табл. 2.
Таблиця 2. Психологічні типи особистості педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих учнів.
|
Психологічний тип особистості |
% |
% |
||
|
Оптимісти |
Активні оптимісти |
17, 18% |
38, 65% |
|
|
Пасивні оптимісти |
21, 47% |
|||
|
Реалісти |
40, 49% |
|||
|
Песимісти |
Пасивні песимісти |
12, 27% |
20, 86% |
|
|
Активні песимісти |
8, 59% |
Аналіз розподілу респондентів відносно осі оптимізм-песимізм показав, що 38, 65% педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів - оптимісти, а 20, 86% - песимісти. Інші 49, 49% - реалісти. Це говорить про те, що серед педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів переважають реалісти. Наочно результати представлені на рис. 1.
Рис. 1. Психологічні типи особистості педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих учнів.
Для подальшого аналізу важливо врахувати не тільки показник оптимізму, а й показник активності (енергійності) особистості. Саме поєднання цих показників дозволяє виділити 5 психологічних типів особистості: активні оптимісти, пасивні оптимісти, реалісти, пасивні песимісти, активні песимісти.
«Реалісти» (40, 49%) адекватно оцінюють поточну ситуацію відповідно своїм силам (можливостям) і не намагаються «стрибнути вище голови», задовольняються тим, що мають.
«Активні оптимісти» (17, 18%) вірять у свої сили і успіх, позитивно налаштовані на майбутнє, роблять активні дії для того, щоб досягнути бажаних цілей. Вони бадьорі, життєрадісні, не схильні до смутку або поганого настрою, легко і нестримно відбивають удари долі, якими б важкими вони не були. У важких ситуаціях використовують проблемно- орієнтовані стратегії подолання стресу.
«Пасивні оптимісти» - «Ледарі» (21, 47%). Їх девізом можна вважати слова: «Усе як-небудь саме владнається...». Такі люди упевнені в тому, що «усе буде добре», хоча і не прикладають для цього ніяких зусиль. Вони добродушні, веселі і вміють навіть у поганому знаходити щось хороше, проте їх відмінною рисою є недостатня активність. Вони більше сподіваються на випадок, на удачу, чим на власні сили. Схильні до пасивного очікування або відкладання ухвалення рішень.
«Активні песимісти» або «Негативісти» (8, 59%). Для них властива висока активність, але ця активність часто має деструктивний характер. Такі люди, замість того щоб творити нове, вважають за краще руйнувати старе. У важких ситуаціях часто використовують агресивні стратегії долаючої поведінки.
«Пасивні песимісти» (12, 27%) - протилежна до «Активних оптимістів» категорія людей, які ні в що не вірять і нічого не роблять для того, щоб змінити своє життя в кращу сторону. Вони характеризуються переважанням похмурого і пригніченого настрою, пасивністю, зневірою у власних силах. У важких ситуаціях віддають перевагу стратегіям уникнення від рішення проблем, вважають себе жертвою обставин.
Перед початком перевірки основної гіпотези дослідження ми проаналізували кореляційні зв'язки показників оптимізму та активності з такими показниками як, вік, педагогічний стаж, стаж роботи з розумово відсталими учнями, кількість дітей у сім'ї. Кореляції між перерахованими показниками та оптимізмом і активністю не виявлено. Також не було виявлено відмінностей між трьома категоріями респондентів (оптимістами, реалістами та песимістами) за такими параметрами як стать, сімейний стан та посада (вихователь, вчитель).
Для підтвердження або спростування висунутої гіпотези, проводився статистичний аналіз отриманих даних. За допомогою критерію х2 були виявлені статистично значимі відмінності між показниками емоційного виснаження у педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів в залежності від психологічного типу особистості (оптимістів, реалістів та песимістів). Наочно результати представлені на рис. 2.
Рис. 2. Рівні емоційного виснаження педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів з різним психологічним типом особистості
Як показано на малюнку, серед песимістів найрідше зустрічається низький рівень емоційного виснаження (8, 82%) та найчастіше - високий рівень емоційного виснаження (52, 94%). У той же час серед оптимістів спостерігається протилежна ситуація - найрідше зустрічається високий рівень емоційного виснаження (31, 75%) та найчастіше - низький рівень емоційного виснаження (34, 92%). Реалісти займають проміжне положення, але низький рівень емоційного виснаження у них зустрічається також достатньо рідко (10, 61%).
Достовірні відмінності між педагогічними працівниками з різним типом особистості (оптимістами, реалістами та песимістами) отримані також за показником деперсоналізація. Наочно результати представлені на рис. 3.
Рис. 3. Рівні деперсоналізації педагогічних працівників ЗНЗ для розумово відсталих учнів з різним психологічним типом особистості
Серед оптимістів найчастіше зустрічається низький рівень деперсоналізації (39, 68%). Високий рівень деперсоналізації найчастіше зустрічається в групі реалістів (40, 91%). Також серед реалістів найрідше зустрічається низький рівень деперсоналізації (18, 18%). Ці дані очевидно пов'язані з достатньо високими показниками емоційного виснаження реалістів (високий рівень - 45, 45%, середній - 43, 94%), що проявляється у втраті інтересу до оточуючого, байдужості та емоційному перенасичені та призводить до зниження чуйності, співучасті та дегуманізації міжособистісних стосунків.
Не було виявлено статистично значущих відмінностей між трьома категоріями респондентів (оптимістами, реалістами та песимістами) за показником редукція особистісних досягнень.
Кореляційний аналіз за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона, результати якого представлені в таб. 3, дозволяє поглибити наше розуміння зв'язків професійного вигорання та оптимізму і активності.
Таблиця 3. Коефіцієнти кореляції показників професійного вигорання з оптимізмом і активністю (при р<0, 05)
|
Показники |
Емоційне виснаження |
Деперсоналізація |
Редукція особистісних досягнень |
Інтегральний показник професійного вигорання |
|
|
Оптимізм |
-, 380 |
-, 228 |
, 238 |
-, 363 |
|
|
Активність |
-, 365 |
-, 126 |
, 248 |
-, 316 |
Як видно з таблиці 3, було виявлено обернено пропорційний значимий взаємозв'язок між наступними показниками:
- оптимізм та емоційне виснаження,
- активність та емоційне виснаження,
- оптимізм та інтегральний показник професійного вигорання;
- активність та інтегральний показник професійного вигорання. Наочно значимі коефіцієнти кореляції показників професійного вигорання з оптимізмом і активністю представлені на рис.4.
Рис. 4. Значимі кореляційні зв'язки показників професійного вигорання та оптимізму й активності
За результатами аналізу отриманих даних ми можемо зробити висновок, що чим нижчі показники рівня оптимізму, тим вищий ризик розвитку першого компоненту професійного вигорання - емоційного виснаження. Крім того і оптимізм, і активність також впливають на інтегральний показник професійного вигорання: чим вище оптимізм та активність, тим вище інтегральний показник професійного вигорання.
При цьому не виявлено статистично значимих зв'язків окремо між оптимізмом, активністю та такими компонентами професійного вигорання як деперсоналізація та редукція особистісних досягнень.
На думку Н. Водоп'янової та М. Штейн [3] оптимізм як система позитивних стосунків, життєрадісного світосприйняття і світогляду є активною життєвою позицію особистості, яка впливає на вибір адаптивних моделей поведінки, рольову позицію і стійкість до психологічного стресу, і є важливою складовою психологічного здоров'я особистості. У зв'язку з цим діагностика оптимізму має бути спрямована не лише на виявлення ступеня оптимістичного настрою, але також і на активність перетворюючої (долаючої) поведінки, яка сприяє соціальній адаптації і задоволеності якістю життя.
Тому ми не обмежилися виявленням кореляційних зв'язків між компонентами професійного вигорання та окремо оптимізмом та активністю і додатково порівняли рівні сформованості компонентів професійного вигорання респондентів з різним типом особистості в залежності від рівня оптимізму-песимізму та активності-пасивності. Результати аналізу представлені в табл. 4.
Таблиця 4. Рівні сформованості компонентів професійного вигорання у педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих учнів з різним психологічним типом особистості
|
Психологічний тип особистості |
Рівні сформованості компонентів професійного вигорання (у %) |
|||||||||
|
Емоційне виснаження |
Деперсоналізація |
Редукція особистісних досягнень |
||||||||
|
низький |
середній |
високий |
низький |
середній |
високий |
низький |
середній |
високий |
||
|
Активні оптимісти |
53, 57 |
25, 0 |
21, 43 |
39, 29 |
35, 71 |
25, 0 |
21, 43 |
28, 57 |
50, 0 |
|
|
Пасивні оптимісти |
20, 0 |
40, 0 |
40, 0 |
40, 0 |
42, 86 |
17, 14 |
5, 71 |
31, 43 |
62, 86 |
|
|
Реалісти |
10, 61 |
43, 94 |
45, 45 |
18, 18 |
40, 91 |
40, 91 |
9, 09 |
24, 24 |
66, 67 |
|
|
Пасивні песимісти |
10, 0 |
10, 0 |
80, 0 |
10, 0 |
55, 0 |
35, 0 |
5, 0 |
15, 0 |
80, 0 |
|
|
Активні песимісти |
7, 14 |
78, 57 |
14, 29 |
35, 71 |
42, 86 |
21, 43 |
0 |
28, 57 |
71, 43 |
Низький рівень емоційного виснаження найчастіше спостерігається серед активних оптимістів (53, 57%). Високий рівень емоційного виснаження найчастіше виявляється серед пасивних песимістів (80, 00%). Найрідше низький рівень емоційного виснаження спостерігається у активних песимістів (7, 14%).
Найнижчі показники редукції особистісних досягнень серед своїх колег демонструють активні оптимісти (низький рівень - 21, 43%, середній - 28, 57%). У той же час активні песимісти та пасивні песимісти демонструють найвищі показники редукції особистісних досягнень (71, 43% та 80, 00% відповідно). Пояснюючи отримані данні, слід відмітити важливу рису оптимістів, що відрізняє їх від песимістів: віру в краще, в майбутнє, у своє оточення. Один з дослідників оптимізму М. Зелігман [5], на основі проведених ним експериментів, робить висновок, що визначальною рисою песимістів є їх віра в те, що невдачі будуть тривати довго, погублять все, що б вони не робили, винні у них вони самі. Оптимісти ж вірять, що невдача носить тимчасовий характер, що її причина разової властивості, і винний в ній збіг обставин.
Слід зазначити також, що песимістичні очікування, на думку М. Шейєра та Ч. Карвера, можуть бути викликані тим, що людина має нереалістично високі домагання, запити, вимоги, мрії. Такі люди, прагнучи до високої досконалості та ідеалу, часто не досягають їх і відчувають розчарування та сумніви стосовно майбутніх подій свого життя. У цих випадках на перший план виступає необхідність навчитися ставити реалістичні життєві цілі та приймати деякі речи такими, які вони є, незалежними від людини [7].
...Подобные документы
Історія дослідження, причини виникнення та аспекти емоційного вигорання. Симптоми професійного вигорання організацій. Вигорання працівників психологічних служб. Правила для зниження ризику розвитку профдеформацій. Профілактика та подолання стресу.
реферат [45,6 K], добавлен 21.12.2011Синдром "професійного вигорання": психологічні особливості у працівників освітніх організацій. Виникнення та поширення синдрому психічного "вигорання". Синдром "емоційного вигорання" вчителя та формування його готовності до педагогічної діяльності.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 06.08.2008Основні чинники і симптоми професійного вигорання. Особливості прояви синдрому вигорання в медицині. Методики, які вивчають синдром професійного вигорання. Практичне дослідження синдрому вигорання в умовах медичного закладу, результати обстеження.
курсовая работа [122,8 K], добавлен 15.01.2009Суть феномена "вигорання" і особливості його прояву в професійній діяльності особи. Виявлення симптомів емоційного вигорання у викладачів вищих учбових закладів, дослідження їх психодинамічних особливостей та наявності зв'язків між цими параметрами.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 16.07.2013Аналіз причин формування синдрому психічного вигорання. Професійне вигорання в контексті психологічного опору. Профілактика морально–професійної деформації правоохоронців. Аналіз та інтерпретація результатів вивчення професійного вигорання правоохоронців.
дипломная работа [918,4 K], добавлен 29.11.2011Теоретичні підходи до вивчення феномену емоційного "вигорання". Особливості прояву цього явища у працівників органів внутрішніх справ різної статі. Характеристика емоційних бар'єрів у спілкуванні та схильності до немотивованої тривоги з гендерних позицій.
дипломная работа [292,2 K], добавлен 28.12.2012Визначення розумової відсталості. Причини порушень інтелектуального розвитку у дітей. Класифікація форм олігофренії. Психологічні особливості розвитку розумово відсталих дітей. Недостатність моторики, уваги, мотивації та інтересу, труднощі зі сприйняттям.
курсовая работа [82,6 K], добавлен 24.06.2011Теоретичні аспекти вивчення синдрому емоційного вигорання в професійній діяльності особи. Специфіка діяльності спеціаліста органів внутрішніх справ. Фактори, що впливають на деформацію особи спеціаліста ОВС. Гендерні особливості емоційного вигорання.
дипломная работа [80,9 K], добавлен 26.12.2012Специфіка формування характеру в підлітковому вiцi, вiдмiнностi мiж нормальним i патологiчним характером. Дослідження особливостей характеру у підлітків з інтелектуальною недостатністю. Способи корекції порушень характеру у розумово відсталих підлітків.
дипломная работа [153,7 K], добавлен 13.03.2012Визначення розумової відсталості, причини порушень інтелектуального розвитку у дітей. Класифікація олігофренії. Особливості психічного розвитку розумово відсталих дітей: моторика, увага, інтереси, сприйняття, пам'ять, мислення та мова, корекційна робота.
курсовая работа [47,5 K], добавлен 24.06.2011Психологічний зміст синдрому емоційного вигорання у службовців пенітенціарних закладів. Фактори, що сприяють розвитку професійної деформації та криз, пов'язаних зі стажем роботи. Опис методів дослідження службовців кримінально-виконавчої системи.
курсовая работа [281,5 K], добавлен 17.12.2011Сутність поняття "стресостійкість". Психодинамічні та стресогенні фактори професійного вигорання педагогів вищих навчальних закладів. Розробка комплексної програми підвищення професійної стресостійкості педагогів Національного авіаційного університету.
статья [25,1 K], добавлен 27.08.2017Емоційне вигорання і робота психолога. Моделі синдрому емоційного вигорання. Психологи як потенційна жертва синдрому емоційного вигорання. Проблема самодопомоги у діяльності практикуючих психологів. Особливості профілактики синдрому емоційного вигорання.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 09.06.2010Синдром емоційного вигорання - стан розумового, психічного, фізичного виснаження, що виявляється у професійній сфері і розвивається як результат хронічного стресу на робочому місці. Причини виникнення, симптоми, технології подолання та профілактики.
реферат [30,0 K], добавлен 01.04.2011Поширеність синдрому емоційного вигорання: етіологія, діагностика та ключові ознаки. Особливості синдрому у представників деяких професій. Організаційна культура і вигорання персоналу. Запобігання вигоранню та управління стресом у масштабі організації.
курсовая работа [66,5 K], добавлен 18.03.2015Спрямованість особистості та її роль у виборі професії. Психологічна характеристика юнацького віку, соціальна ситуація розвитку та проблема провідної діяльності. Основні методологічні засади практичної профорієнтаційної роботи із старшокласниками.
дипломная работа [133,1 K], добавлен 01.06.2010Поняття і основні етапи науково–технічного прогресу. Психологічний портрет менеджера. Людина в умовах науково-технічної революції. Аналіз та інтерпретація результатів вивчення професійного вигорання, стресостійкості та соціальної адаптації офіс-менеджерів
курсовая работа [165,8 K], добавлен 03.01.2014Корекційно-психотерапевтична робота з педагогами з метою попередження їх емоційного вигорання. Застосування метода кататимно-імагінативної психотерапії чи символдрами для психодинамічного спрямування; пропрацювання глибинних конфліктів особистості.
статья [30,9 K], добавлен 04.02.2015Психологічний аналіз поняття стресу у педагогічній діяльності. Види стресу та його джерела. Профілактика стресів у педагогічній діяльності як засіб збереження здоров'я педагога. Синдром "професійного вигорання" як результат хронічного стресу у вчителів.
курсовая работа [238,9 K], добавлен 20.11.2014Аналіз категорій "оптимізм" та "песимізм". Дослідження проявів оптимізму, позитивна психологія. Основні компоненти оптимізму: конструктивна активність; власне оптимізм. Механізми психічної адаптації хворих в ситуації соматогенної вітальної загрози.
реферат [15,4 K], добавлен 09.06.2010
