Методика стимулювання корекції порушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика стимулювання корекції порушень

Т.В. Золотарьова

Золотарьова Т. В. Методика стимулювання корекції порушень. У статті пропонується евристично-синергетична медико-психолого-педагогічна методика стимулювання корекції порушень. У даній методиці застосовуються синергетичні методи корекції дефекту, які відображають сутність процесу прямої корекції, способами реалізації якого вони є. Методика складається з шести етапів - підготовчого та п'яти основних. Протягом пропедевтичного етапу відбувається встановлення системи взаємозв'язків між активними підсистемами першої сигнальної системи учасників корекційного процесу. В результаті першого етапу роботи виявляють найбільш проблематичну на даний момент підсистему А системи «дефект». На другому етапі знаходять підсистему А системи «особистість», яка співвідноситься з виявленою підсистемою А системи «дефект»; відповідно до наявних елементів підсистеми А системи «дефект» визначають нові елементи підсистеми А системи «особистість», які необхідно приєднати до неї. Протягом третього етапу людина створює синестезичний образ себе з нижчим рівнем розвитку підсистеми А системи «дефект» і вищим рівнем розвитку підсистеми А системи «особистість». Протягом четвертого та п'ятого етапів відбувається ступінчасте зниження рівнів розвитку підсистеми А системи «дефект» і ступінчасте підвищення рівнів розвитку підсистеми А системи «особистість».

Ключові слова: синергетика, евристика, корекція, система «дефект», система «особистість».

Золотарёва Т. В. Методика стимулирования коррекции нарушений. В статье предлагается эвристико-синергетическая медико-психолого-педагогическая методика стимулирования коррекции нарушений. В данной методике применяются синергетические методы коррекции дефекта, которые отображают сущность процесса прямой коррекции, способами реализации которого они являются. Методика состоит из шести этапов - подготовительного и пяти основных. В течение пропедевтического этапа происходит установление системы взаимосвязей между активными подсистемами первой сигнальной системы участников коррекционного процесса. В результате первого этапа работы обнаруживают наиболее проблематичную на данный момент подсистему А системы «дефект». На втором этапе находят подсистему А системы «личность», которая соотносится с обнаруженной подсистемой А системы «дефект»; в соответствии с имеющимися элементами подсистемы А системы «дефект» определяют новые элементы подсистемы А системы «личность», которые необходимо к ней присоединить. В течение третьего этапа человек создает синестезический образ себя с низшим уровнем развития подсистемы А системы «дефект» и высшим уровнем развития подсистемы А системы «личность». В течение четвертого и пятого этапов происходит ступенчатое снижение уровней развития подсистемы А системы «дефект» и ступенчатое повышение уровней развития подсистемы А системы «личность».

Ключевые слова: синергетика, эвристика, коррекция, система «дефект», система «личность».

Zolotaryova Т. V. Method of stimulation of correction of disorders. The article is offered an heuristical-synergetical heuristic-synergetical medic-psychologic-pedagogical method of stimulation of correction of disorders. There are synergetical methods of direct correction of defect are used in the method. Synergetical methods reflect essence of process of direct correction, the methods of realization of which they are. The sequence of placing of methods in a method depends on their purpose. Synergetical methods of stimulation of correction of disorders are the stages of realization of process of correction. Realization of the next stage can begin only after achievement of purpose previous. This fact allows in good time to notice unplanned deviations from the primary objective of process of correction and warn undesirable delays in work. A method has propedevtical stage and five basis stages. During the propedevtical stage arise the system of intercommunications between the active subsystems of the first signal system of participants of correctional process. As a result of realization of the first basis stage of work person finds the most problematic now subsystem A of system «defect». In the issue of realization of the second basis stage of work person finds a subsystem A system «personality», which correlate with revealed subsystem A of system «defect»; in accordance with the available elements of subsystem A of systems a «defect» person finds the new elements of subsystem A of systems «personality», which must be added to it. In consequence of realization of the third basis stage of work a person creates synsense image of itself with the lower level of development of subsystem A of system «defect» and by the higher level of development of subsystem A of system «personality». On the fourth and fifth basis stages of work gradually falls level of development of subsystem A of system «defect» and gradually increases level of development of subsystem A of system «personality». The method of stimulation of correction of disorders oppresses self-organization and stimulates self-destroy of biological, psychological and social subsystems of the system «defect», oppresses self-destroy and stimulates self-organization of biological, psychological and social subsystems of the system «personality», realizing external management and provide internal management of process of correction of disorders of person, assisting in the strengthening of new emergent qualities of biological, psychological, social subsystems of the systems «personality» and «defect» and in the achievement of system correctional aims. Healthy persons, persons with bad eyesight and dull hearing, persons with easy mental defectiveness and delay of psychical development, persons with child's cerebral paralysis can use this method; in the modified kind a method can be realized in the educational process of persons with other psychophysical disorders.

Keywords: synergetics, heuristic, correction, system «defect», system «personality».

Постановка проблеми. Освітній процес у сучасних спеціальних навчально-виховних закладах для осіб із психофізичними порушеннями (далі - ПФП) поступово переходить до нової парадигми освіти - холістичної, синергетичної. Педагоги все більше враховують системність у задоволенні потреб дітей і все менше надають перевагу однобічним детерміністичним методикам. Однак перехід до синергетичної освітньої парадигми відбувається занадто повільно, домінуючою все ще залишається детерміністична освітня парадигма (й відповідні детерміністичні методики), яка практично не враховує холістичного характеру процесів самоорганізації й саморуйнування систем «особистість» (далі - «О») і «дефект» (далі - «Д») людини й тому не дозволяє повноцінно здійснювати абілітацію, прогресивний розвиток і реабілітацію системи «О», корекцію системи «Д», компенсацію й гіперкомпенсацію наявності системи «Д», а також біологічну, психологічну й соціальну адаптацію людини через недостатню швидкість самоорганізації та надмірну швидкість саморуйнування підсистем системи «О» людини й надмірну швидкість самоорганізації та недостатню швидкість саморуйнування підсистем системи «Д» людини у ході процесів абілітації, розвитку, корекції, реабілітації, компенсації, гіперкомпенсації. Отже, детерміністична освітня парадигма створює умови для накопичення різноманітних порушень у людини.

Від початку виникнення корекційної педагогіки і спеціальної психології й до нинішнього часу в наукових виданнях представлено безліч ПФП, що зустрічаються у людей, освіта яких здійснювалась у рамках детерміністичної наукової парадигми. Проаналізувавши виявлені дослідниками дефекти, можна помітити, що більшість порушень є набутими внаслідок недостатнього врахування в освітньому процесі людей із ПФП синергетичних характеристик їх систем «О» і «Д». Отже, детерміністичні методики виявились малоефективними щодо профілактики виникнення дефектів і їх подолання. Тому виникає необхідність звернутись до постнекласичної наукової парадигми, в якій існує холістична модель управління саморозвитком біологічної, психологічної та соціальної підсистем людини через «приховані структури-аттрактори сприятливого і здорового майбутнього, яке є проявом власних шляхів, що підтримують людину, і внутрішніх сил слідувати цими шляхами» [5, с. 129]. Складовою названої моделі є запропонована нами евристично-синергетична медико-психолого-педагогічна технологія управління вертикальними процесами абілітації, розвитку, корекції, реабілітації, компенсації, гіперкомпенсації у системах «О» і «Д». дефект корекція особистість

Аналіз актуальних досліджень. В основі структури всіх методик названої технології, в тому числі й методики стимулювання корекції порушень, лежать такі теоретико-практичні дослідження, як теорія функціональних систем П. К. Анохіна [1], теорія Л. С. Виготського про зони розвитку [2], принцип «завтрашньої радості» А. С. Макаренка [3, с. 397], принципи та методи синергетики й евристики [5; 4], гештальтпсихологія тощо. Детальний аналіз взаємозв'язку даних розробок з нашою технологією та її методиками проведено в попередніх публікаціях. Раніше ми здійснили теоретичне обґрунтування методики стимулювання корекції порушень, навели приклади реалізації даної методики в початкових класах, проте ми не узагальнили нашого теоретико-практичного дослідження і не запропонували загальної корекційної методики, яку можна застосовувати для виправлення переважної більшості порушень.

Метою даної статті є висвітлення евристично-синергетичної медико-психолого-педагогічної методики стимулювання корекції порушень.

Виклад основного матеріалу. В запропонованій нами методиці застосовуються синергетичні методи стимулювання корекції порушень -способи стимулювання власної діяльності людини, спрямованої на процес від'єднання елементів та підсистем системи «Д» та приєднання нових відповідних елементів та підсистем системи «О». Синергетичні методи стимулювання корекції порушень відображають сутність процесу корекції, способами реалізації якого вони є. Послідовність розміщення методів у методиці залежить від їхньої мети. Синергетичні методи стимулювання корекції порушень є етапами здійснення процесу корекції, при чому реалізація наступного етапу може початись тільки після досягнення мети попереднього, що дозволяє вчасно помічати незаплановані відхилення від головної мети процесу корекції і попереджати небажані затримки у роботі. Синергетичні методи стимулювання корекції порушень допомагають людині визначити мету корекційної роботи над собою, сприяють позитивному мотивуванню такої діяльності. В результаті досягнення мети задовольняється потреба людини в корекції її порушень, отже, стимулюється самостійність у задоволенні її потреб та відповідальність за свої дії перед собою та перед іншими, що підвищує ефективність корекційного процесу.

Евристично-синергетична медико-психолого-педагогічна методика стимулювання корекції порушень складається з підготовчого та п'яти основних етапів. Проаналізуємо роботу на кожному з них.

Протягом підготовчого етапу відбувається налаштування на корекційну роботу учасників освітнього процесу й модифікація лінійної корекційної ситуації в нелінійну. На даному етапі застосування евристично-синергетичної корекційної методики робота полягає у плануванні й самоконтролі здійснення процесу й досягнення результату: 1) активної участі у створенні атмосфери взаємної довіри учасників корекційного процесу через зміну системи морфогенів, які знаходяться в освітньому середовищі; 2) створення обстановочної аферентації для підсистеми А системи «Д» і підсистеми А системи «О» - встановлення системи взаємозв'язків між активними підсистемами першої сигнальної системи учасників корекційного процесу.

Протягом першого етапу відбувається нелінійний корекційний діалог між учасниками корекційного процесу. На даному етапі застосування евристично-синергетичної корекційної методики робота полягає у плануванні й самоконтролі здійснення процесу й досягнення результату корекції, для чого необхідно: 1) виявити підсистему, яка є пусковою аферентацією процесів у системі «Д», - домінантної (актуальної, яка найбільше турбує людину) підсистеми А системи «Д» і співвідноситься з підсистемою А системи «О»; виявити підсистему, яка є пусковою аферентацією процесів у системі «О», - підсистеми А системи «О», співвідноситься з підсистемою А системи «Д»; 2) охарактеризувати перше Я-реальне системи «Д» - підсистеми А системи «Д», яка має високий, середній або низький рівень розвитку, знаходиться в зоні актуального прогресивного розвитку (далі - АПР); 3) охарактеризувати перше Я-реальне підсистем системи «О» - підсистеми А системи «О», яка має низький, середній або високий (але не 100%) рівень розвитку, знаходиться в зоні актуального регресивного розвитку (далі - АРР); 4) встановити співвідношення, відповідність, взаємозв'язок і взаємозалежність підсистеми А системи «Д» і підсистеми А системи «О», тобто кореляцію нових (раніше відсутніх) елементів підсистеми А системи «О», які необхідно приєднати до неї, та наявних елементів підсистеми А системи «Д», які необхідно від'єднати від неї.

Протягом другого етапу головним методом роботи є пробуджуюча корекція домінантної підсистеми А системи «Д» учасників корекційного процесу. На даному етапі застосування евристично-синергетичної корекційної методики робота полягає у плануванні й самоконтролі здійснення процесу й досягнення результату корекції, для чого необхідно: 1) виявити інші підсистеми Б, В, Г тощо системи «Д», які найчастіше об'єднуються з підсистемою А системи «Д» у дисипативну функціональну структуру, і мають нижчі рівні розвитку, ніж підсистема А системи «Д»; виявити інші підсистеми Б, В, Г тощо системи «О», які найчастіше об'єднуються з підсистемою А системи «О» у дисипативну функціональну структуру, і мають вищі рівні розвитку, ніж підсистема А системи «О»; 2) виявити такі горизонтальні зв'язки між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д», які мають достатньо високий, на думку людини, рівень розвитку; виявити такі горизонтальні зв'язки між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О», які мають недостатньо високий, на думку людини, рівень розвитку; 3) охарактеризувати перше Я-реальне горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д», які мають достатньо високий рівень розвитку, знаходяться в зоні АПР; охарактеризувати перше Я-реальне горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О», які мають недостатньо високий рівень розвитку, знаходяться в зоні АРР; 4) стимулювати виникнення у людини потреби у відсутності наявних елементів підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д»; стимулювати виникнення у людини потреби в наявності нових (раніше відсутніх) елементів підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»; 5) стимулювати виникнення у людини потреб: а) у відсутності вищих рівнів розвитку горизонтальних зв'язків між підсистеми А, Б, В, Г тощо системи «Д»; б) у наявності вищих рівнів розвитку горизонтальних зв'язків між підсистеми А, Б, В, Г тощо системи «О»; 6) активізувати елементи: а) останнього рівня розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д»; б) попереднього рівня розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»; 7) активізувати останні рівні розвитку горизонтальних зв'язків: а) між підсистемою А системи «Д» (головна підсистема) й підсистемами Б, В, Г тощо системи «Д» (додаткові підсистеми); б) між підсистемою А системи «О» (головна підсистема) й підсистемами Б, В, Г тощо системи «О» (додаткові підсистеми).

Головний метод третього етапу - гештальткорекція - дозволяє здійснювати аферентний синтез підсистем системи «О», активованих на попередньому етапі роботи. На третьому етапі застосування евристично-синергетичної корекційної методики робота полягає у плануванні й самоконтролі здійснення процесу й досягнення результату створення синестезичного образу себе без елементів підсистеми А системи «Д» та з новими відповідними елементами підсистеми А системи «О», тобто синестезичного образу себе з нижчим рівнем розвитку підсистеми А системи «Д» та з вищим рівнем розвитку відповідної їй підсистеми А системи «О», яка зараз частково відсутня. Отже, синестезичний образ себе повинен містити процес і результат утворення: 1) образів наявних елементів останнього рівня розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д», які необхідно від'єднати від даних підсистем; образів нових (раніше відсутніх) елементів наступного рівня розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О», які необхідно приєднати до даних підсистем; 2) образів зараз наявних (раніше відсутніх) вертикальних зв'язків між елементами останнього та попереднього рівнів розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д»; образів зараз відсутніх вертикальних зв'язків між елементами наступного та попереднього рівнів розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»; 3) образів підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» з від'єднаними елементами останнього рівня розвитку даних підсистем; образів підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О» з приєднаними елементами наступного рівня розвитку даних підсистем; 4) образів останніх (найвищих рівнів розвитку) горизонтальних зв'язків: а) між підсистемою А системи «Д» (головна підсистема) й підсистемами Б, В, Г тощо системи «Д» (додаткові підсистеми); б) між підсистемою А системи «О» (головна підсистема) й підсистемами Б, В, Г тощо системи «О» (додаткові підсистеми); 5) образів попередніх горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д»; образів нових горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О»; 6) образів підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д», між якими зникли найпізніше утворені (останні) горизонтальні зв'язки; образів підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О», між якими утворились нові горизонтальні зв'язки; 7) образу співвідношення, відповідності, взаємозв'язку і взаємозалежності підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» і підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О».

Відсутні елементи підсистеми А системи «О» можна встановити, визначивши елементи, протилежні елементам виявленої підсистеми А системи «Д». Але спочатку необхідно створити окремі образи відсутніх елементів та інтегративний образ всієї підсистеми А системи «О», яка містить ці елементи. Якщо є синестезичний образ підсистеми А системи «Д», можна використати його для створення протилежного образу підсистеми А системи «О». Оскільки швидкість самоорганізації образу підсистеми А системи «О» набагато вища, ніж у реальної підсистеми А системи «О», то синестезичний образ себе («я - після успішного виконання непосильної зараз роботи»), створиться раніше, ніж приєднаються відповідні елементи до реальної підсистеми А системи «О». Щоб стимулювати самоорганізацію нової (чи вже наявної, але недостатньо розвиненої) підсистеми синестезичного образу себе, можна спиратись на інші сформовані підсистеми першої сигнальної системи особистості, використовуючи обхідні шляхи.

Необхідно стимулювати виникнення у людини потреби в наявності названих образів.

Акцептором проміжного результату прямої корекції в підсистемах систем «О» і «Д» виступає підсистема створеного образу зони найближчого регресивного розвитку (далі - НРР) попереднього (нижчого) рівня розвитку підсистеми А системи «Д» (перше Я-ідеальне системи «Д») і підсистема створеного образу зони найближчого прогресивного розвитку (далі - НПР) наступного (вищого) рівня розвитку підсистеми А системи «О» (перше Я-ідеальне системи «О»). Акцептором остаточного результату прямої корекції в підсистемах систем «О» і «Д» є підсистема створеного образу зони АРР попереднього (нижчого) рівня розвитку підсистеми А системи «Д» (друге Я-ідеальне системи «Д») і підсистема створеного образу зони АПР наступного (вищого) рівня розвитку підсистеми А системи «О» (друге Я-ідеальне системи «О»).

Акцептором проміжного результату саморуйнування горизонтальних зв'язків між підсистемами системи «Д» є підсистема створеного образу зони НРР попереднього (нижчого) рівня розвитку горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д» (перше Я-ідеальне реальних названих горизонтальних зв'язків). Акцептором остаточного результату саморуйнування горизонтальних зв'язків між підсистемами системи «Д» є підсистема створеного образу зони АРР попереднього (нижчого) рівня розвитку горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д» (друге Я-ідеальне реальних названих горизонтальних зв'язків).

Акцептором проміжного результату самоорганізації горизонтальних зв'язків між підсистемами системи «О» є підсистема створеного образу зони НПР наступного (вищого) рівня розвитку горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О» (перше Я-ідеальне реальних названих горизонтальних зв'язків). Акцептором остаточного результату самоорганізації горизонтальних зв'язків між підсистемами системи «О» є підсистема створеного образу зони АПР наступного (вищого) рівня розвитку горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О» (друге Я-ідеальне реальних названих горизонтальних зв'язків).

Протягом четвертого етапу відбувається самокорекція підсистем системи «Д» учасників корекційного процесу й оборотні зміни системних властивостей систем «О» і «Д». На даному етапі застосування евристично-синергетичної корекційної методики робота полягає у плануванні й самоконтролі здійснення процесу й досягнення результату корекції, для чого необхідно:

1) ухвалити рішення про спосіб досягнення проміжного результату зміни співвідношення, відповідності, взаємозв'язку і взаємозалежності підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» і підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»: а) від'єднання наявних елементів останнього рівня розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» (зона НРР); приєднання нових (раніше відсутніх) елементів наступного рівня розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О» (зона НПР); б) руйнування вертикальних зв'язків між елементами останнього та попереднього рівнів розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» (зона НРР); утворення вертикальних зв'язків між елементами наступного та попереднього рівнів розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О» (зона НПР); в) руйнування горизонтальних зв'язків (зона НРР) між підсистемою А системи «Д» (головна підсистема) й підсистемами Б, В, Г тощо системи «Д» (додаткові підсистеми); утворення горизонтальних зв'язків (зона НПР) між підсистемою А системи «О» (головна підсистема) й підсистемами Б, В, Г тощо системи «О» (додаткові підсистеми);

2) вибрати програму дій: а) визначити шлях переходу (спосіб використання): підсистеми А системи «Д» від зони АПР до зони НРР; підсистеми А системи «О» від зони АРР до зони НПР; б) визначити шлях переходу (спосіб використання) горизонтальних зв'язків: між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д» від зони АПР до зони НРР; між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О» від зони АРР до зони НПР;

3) викликати пряме корекційне еферентне збудження в підсистемах А, Б, В, Г тощо системи «Д», що проявляється як виникнення у людини бажання досягти зони НРР попереднього (нижчого) рівня розвитку: а) підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д»; б) горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д»; викликати пряме корекційне еферентне збудження в підсистемах А, Б, В, Г тощо системи «О», що проявляється як виникнення у людини бажання досягти зони НПР наступного (вищого) рівня розвитку: а) підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»; б) горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О»;

4) забезпечити реагування підсистеми А системи «Д» на прямий корекційний вплив саморуйнуванням підсистеми А системи «Д» до досягнення нею зони НРР попереднього (нижчого) рівня її розвитку: використовуючи як аттрактор створений синестезичний образ себе з нижчим рівнем розвитку підсистеми А системи «Д», здійснювати процес переходу підсистеми А системи «Д» від зони АПР до зони НРР; забезпечити реагування підсистеми А системи «О» на прямий корекційний вплив самоорганізацією підсистеми А системи «О» до досягнення нею зони НПР наступного (вищого) рівня її розвитку: використовуючи як аттрактор створений синестезичний образ себе з вищим рівнем розвитку підсистеми А системи «О», здійснювати процес переходу підсистеми А системи «О» від зони АРР до зони НПР;

5) забезпечити реагування підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» на прямий корекційний вплив саморуйнуванням горизонтальних зв'язків між названими підсистемами до досягнення даними зв'язками зони НРР попереднього (нижчого) рівня їх розвитку: використовуючи як аттрактор створений синестезичний образ себе з нижчим рівнем розвитку горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д», здійснювати процес переходу горизонтальних зв'язків між названими підсистемами від зони АПР до зони НРР; забезпечити реагування підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О» на прямий корекційний вплив самоорганізацією горизонтальних зв'язків між названими підсистемами до досягнення даними зв'язками зони НПР наступного (вищого) рівня їх розвитку: використовуючи як аттрактор створений синестезичний образ себе з вищим рівнем розвитку горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О», здійснювати процес переходу горизонтальних зв'язків між названими підсистемами від зони АРР до зони НПР;

6) досягти запланованих параметрів проміжного результату прямої корекційної діяльності, тобто таких характеристик систем «О» і «Д», як: а) другого Я-реального підсистем системи «Д»: в результаті прямої корекційної роботи підсистема А системи «Д» має нестабільно від'єднані елементи, попередній (нижчий) рівень розвитку і знаходиться в зоні НРР; б) другого Я-реального горизонтальних зв'язків системи «Д»: в результаті прямої корекційної роботи горизонтальні зв'язки між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д» мають попередні (нижчі) рівні розвитку, знаходяться в зоні НРР, є нестабільними; в) другого Я-реального підсистем системи «О»: в результаті прямої корекційної роботи підсистема А системи «О» має нестабільно приєднані елементи, наступний (вищий) рівень розвитку і знаходиться в зоні НПР; г) другого Я-реального горизонтальних зв'язків системи «О»: в результаті прямої корекційної роботи горизонтальні зв'язки між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О» мають наступні (вищі) рівні розвитку, знаходяться в зоні НПР, є нестабільними;

7) забезпечити діяльність рецепторів проміжного результату прямої корекції, якими є: а) нижчі рівні розвитку підсистеми А системи «Д» і підсистем Б, В, Г тощо системи «Д», з'єднаних між собою нижчими рівнями розвитку горизонтальних зв'язків; б) вищі рівні розвитку підсистеми А системи «О» і підсистем Б, В, Г тощо системи «О», з'єднаних між собою вищими рівнями розвитку горизонтальних зв'язків;

8) реалізувати зворотний зв'язок між підсистемами системи «Д»: за допомогою руйнування вищих рівнів розвитку горизонтальних зв'язків забезпечити перехід інформації: а) від другого Я-реального (нестабільно менш розвиненої підсистеми А системи «Д») до першого Я-ідеального (образу реальної нестабільно менш розвиненої підсистеми А системи «Д»); б) від другого Я-реального (нестабільних горизонтальних зв'язків між нижчими рівнями розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д») до першого Я-ідеального (образу реальних нестабільних горизонтальних зв'язків між нижчими рівнями розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д»); реалізувати зворотний зв'язок між підсистемами системи «О»: за допомогою утворення вищих рівнів розвитку горизонтальних зв'язків забезпечити перехід інформації: а) від другого Я-реального (нестабільно більш розвиненої підсистеми А системи «О») до першого Я-ідеального (образу реальної нестабільно більш розвиненої підсистеми А системи «О»); б) від другого Я-реального (нестабільних горизонтальних зв'язків між більш високими рівнями розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О») до першого Я-ідеального (образу реальних нестабільних горизонтальних зв'язків між більш високими рівнями розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»).

Протягом п'ятого етапу здійснюється корекція як фазовий перехід відповідних підсистем А систем «О» і «Д» учасників корекційного процесу, і зміни системних властивостей даних систем набувають необоротного характеру. Слід зауважити, що без реалізації даного етапу роботи ефект корекції зникає дуже швидко, і дефект повертається з новою силою. На даному етапі застосування евристично-синергетичної корекційної методики робота полягає у плануванні й самоконтролі здійснення процесу й досягнення результату корекції, для чого необхідно:

1) ухвалити рішення про спосіб досягнення остаточного результату зміни співвідношення, відповідності, взаємозв'язку і взаємозалежності підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» і підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»: а) від'єднання наявних елементів останнього рівня розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» (зона АРР); приєднання нових (раніше відсутніх) елементів наступного рівня розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О» (зона АПР); б) руйнування вертикальних зв'язків між елементами останнього та попереднього рівнів розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» (зона АРР); утворення вертикальних зв'язків між елементами наступного та попереднього рівнів розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О» (зона АПР); в) руйнування горизонтальних зв'язків (зона АРР) між підсистемою А системи «Д» (головна підсистема) й підсистемами Б, В, Г тощо системи «Д» (додаткові підсистеми); утворення горизонтальних зв'язків (зона АПР) між підсистемою А системи «О» (головна підсистема) й підсистемами Б, В, Г тощо системи «О» (додаткові підсистеми).

2) вибрати програму дій: а) визначити шлях переходу (спосіб використання) підсистеми А системи «Д» від зони НРР до зони АРР; визначити шлях переходу (спосіб використання) підсистеми А системи «О» від зони НПР до зони АПР; б) визначити шлях переходу (спосіб використання) горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д» від зони НРР до зони АРР; визначити шлях переходу (спосіб використання) горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О» від зони НПР до зони АПР;

3) викликати пряме корекційне еферентне збудження в підсистемах А, Б, В, Г тощо системи «Д», що проявляється як виникнення у людини бажання досягти зони АРР попереднього (нижчого) рівня розвитку: а) підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д»; б) горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д»; викликати пряме корекційне еферентне збудження в підсистемах А, Б, В, Г тощо системи «О», що проявляється як виникнення у людини бажання досягти зони АПР наступного (вищого) рівня розвитку: а) підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»; б) горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О»;

4) забезпечити реагування підсистеми А системи «Д» на прямий корекційний вплив саморуйнуванням підсистеми А системи «Д» до досягнення нею зони АРР попереднього (нижчого) рівня розвитку: використовуючи як аттрактор створений синестезичний образ себе з нижчим рівнем розвитку підсистеми А системи «Д», здійснювати процес переходу підсистеми А системи «Д» від зони НРР до зони АРР; забезпечити реагування підсистеми А системи «О» на прямий корекційний вплив самоорганізацією підсистеми А системи «О» до досягнення нею зони АПР наступного (вищого) рівня розвитку: використовуючи як аттрактор створений синестезичний образ себе з вищим рівнем розвитку підсистеми А системи «О», здійснювати процес переходу підсистеми А системи «О» від зони НПР до зони АПР;

5) забезпечити реагування підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д» на прямий корекційний вплив саморуйнуванням горизонтальних зв'язків між названими підсистемами до досягнення даними зв'язками зони АРР попереднього (нижчого) рівня розвитку: використовуючи як аттрактор створений синестезичний образ себе з нижчим рівнем розвитку горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д», здійснювати процес переходу горизонтальних зв'язків між названими підсистемами від зони НРР до зони АРР; забезпечити реагування підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О» на прямий корекційний вплив самоорганізацією горизонтальних зв'язків між названими підсистемами до досягнення даними зв'язками зони АПР наступного (вищого) рівня розвитку: використовуючи як аттрактор створений синестезичний образ себе з вищим рівнем розвитку горизонтальних зв'язків між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О», здійснювати процес переходу горизонтальних зв'язків між названими підсистемами від зони НПР до зони АПР;

6) досягти запланованих параметрів остаточного результату прямої корекційної діяльності, тобто таких характеристик систем «О» і «Д», як: а) третього Я-реального підсистем системи «Д»: в результаті прямої корекційної роботи підсистема А системи «Д» має стабільно від'єднані елементи, той же рівень розвитку, що й на попередньому етапі, знаходиться в зоні АРР; б) третього Я-реального горизонтальних зв'язків системи «Д»: в результаті прямої корекційної роботи горизонтальні зв'язки між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «Д» мають той же рівень розвитку, що й на попередньому етапі, знаходяться в зоні АРР, є стабільними; в) третього Я-реального підсистем системи «О»: в результаті прямої корекційної роботи підсистема А системи «О» має стабільно приєднані елементи, той же рівень розвитку, що й на попередньому етапі, знаходиться в зоні АПР; г) третього Я-реального горизонтальних зв'язків системи «О»: в результаті прямої корекційної роботи горизонтальні зв'язки між підсистемами А, Б, В, Г тощо системи «О» мають той же рівень розвитку, що й на попередньому етапі, знаходяться в зоні АПР, є стабільними;

7) забезпечити діяльність рецепторів остаточного результату прямої корекції, якими є: а) нижчі рівні розвитку підсистеми А системи «Д» і підсистем Б, В, Г тощо системи «Д», з'єднаних між собою нижчими рівнями розвитку горизонтальних зв'язків; б) вищі рівні розвитку підсистеми А системи «О» і підсистем Б, В, Г тощо системи «О», з'єднаних між собою вищими рівнями розвитку горизонтальних зв'язків;

8) реалізувати зворотний зв'язок між підсистемами системи «Д»: за допомогою руйнування вищих рівнів розвитку горизонтальних зв'язків забезпечити перехід інформації: а) від третього Я-реального (стабільно менш розвиненої підсистеми А системи «Д») до другого Я-ідеального (образу реальної стабільно менш розвиненої підсистеми А системи «Д»); б) від третього Я-реального (стабільних горизонтальних зв'язків між нижчими рівнями розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д») до другого Я-ідеального (образу реальних стабільних горизонтальних зв'язків між нижчими рівнями розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «Д»); реалізувати зворотний зв'язок між підсистемами системи «О»: за допомогою утворення вищих рівнів розвитку горизонтальних зв'язків забезпечити перехід інформації: а) від третього Я-реального (стабільно більш розвиненої підсистеми А системи «О») до другого Я-ідеального (образу реальної стабільно більш розвиненої підсистеми А системи «О»); б) від третього Я-реального (стабільних горизонтальних зв'язків між більш високими рівнями розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О») до другого Я-ідеального (образу реальних стабільних горизонтальних зв'язків між більш високими рівнями розвитку підсистем А, Б, В, Г тощо системи «О»).

Отже, евристично-синергетична медико-психолого-педагогічна методика стимулювання корекції порушень має наступні характеристики: 1) сутність корекційної методики корелює із сутністю процесу корекції; 2) структура корекційної методики корелює зі структурою процесу корекції; 3) корекційна методика базується на принципах, аналогічних принципам самоорганізації та саморуйнування в системах «О» і «Д» людини в ході корекційного процесу; 4) методи корекційної методики є способами реалізації процесу корекції; 5) етапи корекційної методики корелюють з етапами процесу корекції; 6) система цілей і бажаних результатів корекційної методики співпадає з системою цілей і бажаних результатів процесу корекції; 7) корекційна методика відповідає системі потреб людини в корекції підсистем системи «Д» тощо. Методика з названими характеристиками здатна забезпечити ефективне зовнішнє управління внутрішнім процесом корекції в системах «О» і «Д».

Висновки. Таким чином, методика стимулювання корекції порушень пригнічує самоорганізацію та стимулює саморуйнування біологічної, психологічної та соціальної підсистем системи «Д» і пригнічує саморуйнування та стимулює самоорганізацію біологічної, психологічної та соціальної підсистем системи «О», здійснюючи зовнішнє та забезпечуючи внутрішнє управління процесом корекції порушень людини, сприяючи міцному закріпленню нових емерджентних якостей біологічної, психологічної та соціальної складових систем «О» і «Д» і досягненню системи корекційних цілей. Дану методику можна застосовувати для роботи з людьми з порушенням роботи аналізаторних систем, з людьми з легкою розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку, дитячим церебральним паралічем; у модифікованому вигляді методика може бути використана в освітньому процесі осіб з іншими ПФП.

У подальшому необхідно узагальнити наші теоретико-практичні дослідження і запропонувати загальні розвивальну, реабілітаційну й гіперкомпенсаційну методики евристично-синергетичної медико-психолого-педагогічної технології управління вертикальними процесами у системах «О» і «Д».

Бібліографія

1. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем / Анохин П. К. - М. : Медицина, 1975. - 448 с.

2. Выготский Л. С. Основы дефектологии / Выготский Л. С. - СПб. : Изд-во «Лань», 2003. - 656 с.

3. Макаренко А. С. Педагогические сочинения : в 8-ми т. / Сост. : Л. Ю. Гордин, А. А. Фролов / Макаренко А. С. - М. : Педагогика, 1984. - 512 с. - 3 т.

4. Хуторской А. В. Дидактическая эвристика. Теория и технология креативного обучения / Хуторской А. В. - М. : Изд-во МГУ, 2003. - 416 с.

5. Цикин В. А. Синергетика и образование : новые подходы [монография] / В. А. Цикин, А. В. Брижатый. - Сумы : СумГПУ, 2005. - 276 с.

References

1. Anohin P. K. Ocherki po fiziologii funkcional'nyh sistem / Anohin P. K. - M. : Medicina, 1975. - 448 s.

2. Vygotskii L. S. Osnovy defektologii / Vygotskii L. S. - SPb. : Izd-vo "Lan'", 2003. - 656 s.

3. Makarenko A. S. Pedagogicheskie sochineniya : v 8-mi t. / Sost. : L. YU. Gordin, A. A. Frolov / Makarenko A. S. - M. : Pedagogika, 1984. - 512 s. - 3 t.

4. Hutorskoi A. V. Didakticheskaya evristika. Teoriya i tehnologiya kreativnogo obucheniya / Hutorskoi A. V. - M. : Izd-vo MGU, 2003. - 416 s.

5. Cikin V. A. Sinergetika i obrazovanie : novye podhody [monografiya] / V. A. Cikin, A. V. Brizhatyi. - Sumy : SumGPU, 2005. - 276 s.

Размещено на Allbest.ru