Психологічні особливості професійної культури фахівця

І.М. Хоржевська

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз підходів до розкриття психологічного змісту поняття професійної культури фахівця. Представлено трактування місця професійної культури у структурі загальної культури особистості. Встановлено, що досить вузько розглядати професійну культуру лише як сукупність спеціальних теоретичних знань і практичних умінь, пов'язаних з конкретним видом праці. Показано, що попередній теоретичний аналіз з досліджуваної теми дозволив всі наукові дослідження щодо проявів і формування професійної культури спеціаліста звести до основних напрямків: акмеологічного, особистісного, діяльнісного, культурологічного (аксіологічного) підходів. Структуровано основні положення провідних вчених відносно психологічних основ професійної культури у різних напрямках. Обґрунтовано доцільність введення в структуру професійної культури не лише певного комплексу знань, умінь і навичок. Встановлено, що найважливішою складовою професійної культури є моральність особистості, її світоглядні цінності, прийняття і адаптація до сучасних суспільних змін. Розкрито структуру професійної культури фахівця. З'ясовано, що на формування професійної культури фахівця впливають як особливості самої професії, так і інші фактори, серед яких виділяються об'єктивні та суб'єктивні, більш і менш значущі, особистісні і соціальні. Встановлено, що об'єктивний вплив мають загальносвітові тенденції в суспільстві, соціально-філософські проблеми культури, стан системи освіти та якість освітніх послуг, престижність професії в суспільстві.

Ключові слова: культура, психологічні основи професійної культури, особистість фахівця, акмеологічний, особистісний, діяльнісний, культурологічний підходи .

Аннотация

В статье осуществлён теоретический анализ подходов к раскрытию психологического содержания понятия профессиональной культуры специалиста. Представлены трактовки места профессиональной культуры в структуре общей культуры личности. Установлено, что достаточно узко рассматривать профессиональную культуру только как совокупность специальных теоретических знаний и практических умений, связанных с конкретным видом труда. Показано, что предварительный теоретический анализ по изучаемой теме позволил все научные исследования проявлений и формирования профессиональной культуры специалиста свести к основных направлений: акмеологическому, личностному, деятельностному, культурологическому (аксиологическому) подходах. Структурировано основные положения ведущих учёных относительно психологических основ профессиональной культуры в разных направлениях. Обоснована целесообразность введения в структуру профессиональной культуры не только определённого комплекса знаний, умений и навыков. Установлено, что важнейшей составляющей профессиональной культуры является нравственность личности, её мировоззренческие ценности, принятие и адаптация к современным общественным изменениям. Раскрыта структура профессиональной культуры специалиста. Выяснено, что на формирование профессиональной культуры специалиста влияют как особенности самой профессии, так и другие факторы. Среди них можно выделить объективные и субъективные, более и менее значимые, личностные и социальные. Установлено, что объективное воздействие оказывают общемировые тенденции в обществе, социально-философские проблемы культуры, состояние системы образования и качество образовательных услуг, престижность профессии в обществе.

Ключевые слова: культура, психологические основы профессиональной культуры, личность специалиста; акмеологический, личностный, деятельностный, культурологический подходы .

Annotation

In the article the theoretical analysis of approaches to disclosing the psychological content of the concept of professional culture of a specialist is made. The interpretation of the place of professional culture is provided in the structure of the General culture of personality. It is established that it is sufficiently narrow to consider professional culture only as a set of special theoretical knowledge and practical skills related to a specific form of labor. It is shown that preliminary theoretical analysis on the subject matter allowed to reduce all the scientific researches on the expression and formation of professional culture of a specialist to the basic directions: acmeological, personality, activity, cultural (ethical) approaches. The main positions of the leading scientists on the psychological bases of professional culture in different directions are structured. The author proved the expediency of introduction in the structure of professional culture not only a certain set of knowledge, abilities and skills. It is established that the most important component of professional culture is the morality of the personality, its ideological values, the adoption and adaptation of modern social changes. The structure of professional culture of a specialist is revealed. It is found that the formation of the professional culture of the specialist is affected by both the features of the profession and other factors, in particular objective and subjective, more and less meaningful, personal and social. It is established that global trends in society, sociophilosophical problems of culture, the state of the education system and the quality of educational services, the prestige of the profession in society have objective impact.

Key words: culture, psychological bases of professional culture, the personality of the expert; acmeological, personality, activity, culturological approaches.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Одним із стратегічних завдань, що стоїть перед сьогоденням, є створення умов для формування професійної культури працівників будь-якої галузі. Від цього залежить успішність розв'язання комплексу проблем модернізації всієї системи на сучасному етапі її розвитку. В Україні все більше зростає попит на фахівців, які володіють не лише ґрунтовними спеціальними знаннями, але і мають разом з високою загальною культурною підготовкою ще й сформовану фахову культуру. У сучасних глобалізаційних умовах розвитку суспільства надзвичайно актуальною виступає професійна культура різних фахівців Тому серед пріоритетних напрямів сучасної науки вагоме місце посідає дослідження широкого кола питань культурологічної підготовки майбутнього фахівця. Зокрема формування професійної культури майбутнього спеціаліста.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні проблеми професійної культури спеціаліста досліджують фахівці різних галузей: і психологи, і педагоги, і філософи, і соціологи, культурологи та представники інших суміжних наук. Однак, аналіз літературних джерел свідчить про те, що єдиного визначення сутності і навіть терміну «професійна культура» ще не окреслено. професійний культура освіта фахівець

Проблемам формування і розвитку професійної культури фахівців різного профілю у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі приділяється багато уваги. Основи формування професійної культури фахівців різного профілю розроблені І. Ісаєвим, А. Міщенко, Н. Молотковою, В. Сластьоніним та ін. Увага науковців зосереджується на різних аспектах формування професійної культури таких фахівців: вчителів, психологів, юристів, соціальних працівників та ін. Найбільш дослідженою є, на наш погляд, сфера формування професійної культури вчителів різних спеціальностей. Досліджуванню проблеми професійної культури майбутніх спеціалістів різних професій присвячені праці Г. Балла, М. Бойка, О. Видри, О. Винеславської, Є. Климова, В. Рибалки та інших вчених.

Мета статті -- здійснити теоретичний аналіз підходів до розкриття психологічного змісту поняття професійної культури фахівця.

Виклад основного матеріалу дослідження. Попередній теоретичний аналіз з досліджуваної теми дозволив всі наукові дослідження щодо проявів і формування професійної культури спеціаліста звести до основних напрямків: акмеологічного, особистісного, діяльнісного, культурологічного (аксіологічного) підходів.

Особливого значення в сучасних дослідженнях професіоналізму набуває застосування акмеологічного підходу, в рамках якого з'ясовується цінність саморозвитку особистості, її самовдосконалення, у тому числі професійного (А. Деркач, Н. Джига, Н. Мурована, І. Плаксіна, Р. Цокур та ін.).

Акмеологічний підхід щодо вивчення закономірностей досягнення вершин професіоналізму і творчості є одним із прогресивних для сучасної науки. Саме акмеологічний підхід й акмеологічні технології сприяють розвитку внутрішнього потенціалу, високого професіоналізму і творчої майстерності фахівця, які складають основу його професійної культури та життєвого світосприйняття. Теоретико-методологічна цінність акмеологічного підходу полягає в поєднанні двох структурних елементів особистісного і професійного розвитку. Зокрема, підкреслюється, що процес професійного розвитку сприяє «зміні мотиваційної сфери особистості, в якій відображаються загальнолюдські цінності; зростанню вмінь до здійснення вчинків, що відповідають зазначеним цінностям; об'єктивному оцінюванню своїх сильних і слабких рис» [3, с. 50]. Проблемі розгляду акмеології як нової парадигми освіти і діяльності присвячені дослідження А. Деркача, А. Бодалєва.

Об'єктом акмеологічних досліджень є особистість, яка прогресивно розвивається, самореалізується в конкретному виді діяльності, і яка досягає в цій галузі вершини професіоналізму, зокрема і через усвідомлення і застосування у своїй сфері загальновизнаних цінностей культури . Досліджуються закономірності, механізми, умови і фактори, які сприяють високим професійним досягненням у правоохоронній галузі, а також розвитку професіоналізму особистості через формування психологічних основ прфесійної культури фахівців правоохоронної діяльності.

Акмеологічний підхід професійна діяльність розглядається крізь призму не лише досягнення суб'єктів високих професійних результатів, але і наявності у нього відповідних психологічних компонентів, що визначають внутрішнє ставлення до професії. А. Деркач уважає, що своєрідність і особливість акмеологічного підходу до проблеми особистісного розвитку фахівців полягає у вивченні динаміки особистості, яка розвивається й припускає виявлення психологічних механізмів засвоєння і збагачення соціально-професійного досвіду, розвитку емоційно-ціннісного сприйняття цілей професійної діяльності, формування адекватних потреб і мотивів діяльності [2]. При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здібностей професіоналів з урахуванням різних аспектів підготовки кадрів і вдосконалення їх кваліфікації та формування психологічних основ професійної культури фахівця.

Без сумніву, застосування особистісного підходу та теоретичних концепцій розвитку особистості сприяє розумінню сутнісних ознак формування професіоналізму та психологічних основ професійної культури фахівця будь-якої галузі, і зокрема, правоохоронної. У дослідницькій парадигмі зарубіжних та вітчизняних психологів були визначені окремі засади особистісного підходу.

Аналіз існуючих теорій особистості дозволяє виявити важливі теоретичні засади розвитку професіоналізму. Концепції особистісного розвитку А. Адлера, А. Бандури, А. Маслоу, Г. Олпорта, К. Роджерса, Г. Саллівана, З. Фрейда, К. Хорні, К. Юнга та ін. слугують вагомим підгрунтям для дослідження джерел формування, ресурсного і творчого потенціалу професійних здобутків. Особистісно-орієнтований підхід знайшов своє відображення у працях Б. Ананьєва, Д. Бєлухіна, Б. Богоявленської, Л. Виготського, Р. Грановської, В. Ільченко, Н. Тализіної, В. Сисоєвої, В. Фурман та ін.

Проблема особистісного підходу знайшла свій найвагоміший розвиток у працях С. Рубінштейна. Було висунуте важливе положення, яке розкривало сутність особистісного підходу. «При поясненні будь-яких психічних явищ пише С. Рубінштейн, особистість виступає як воєдино зв'язана сукупність внутрішніх умов, через які заломлюються всі зовнішні впливи... Все у психології особистості, яка формується, так чи інакше зумовлено зовні, але ніщо в її розвитку не виводиться безпосередньо із зовнішніх впливів... Зовнішній вплив дає той чи інший психологічний ефект, лише заломлюючись через психічний стан суб'єкта через наявний у нього лад думок і почуттів» [9, с 226-315]. Під поняттям «особистісний підхід» С. Рубінштейн розуміє якісне бачення глибини внутрішнього світу суб'єкта, який відображає будь-яке психічне явище у розвитку особистості.

Згідно особистісно-діяльнісному підходу, у центрі навчання знаходиться спеціаліст, його мотиви, його неповторний психологічний склад, що знайшло відображення у якості мотиваційного компонента формування психологічної складової професійної культури фахівця. Особистісно-діяльнісний підхід під час формування психологічних основ професійної культури майбутнього спеціаліста означає, що насамперед у цьому процесі ставиться і зважується основна задача формування всебічно розвиненої людини, гармонічної, моральної, соціально активної особистості через активізацію її внутрішніх резервів.

На особистісний підхід у дослідженні проблем професійного розвитку опирається багато українських науковців (Г. Балл, О. Євсюков, В. Панок, В. Семиченко, Т. Титаренко Т. Траверсе та ін. [1; 2; 6; 11; 12]).

Особистісний підхід вимагає визнання особистості як продукту соціально-культурного розвитку, носія культури, її унікальності, інтелектуальної та моральної свободи, права на повагу, що передбачає опору на природний процес саморозвитку здібностей, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов. Розвиток особистості, відповідно до концепції, відбувається в процесі включення її в різні види діяльності.

Не викликає сумнівів доцільність використання діяльнісного підходу у дослідженні психологічних засад формування професійної культури фахівця. Про це свідчать численні публікації українських та зарубіжних вчених з проблем формування та розвитку професіоналізму; професійної придатності, готовності до професійної праці; професійної компетентності; особистісно-професійної зрілості; оптимізації професійної діяльності, професійного вдосконалення в умовах суспільних змін тощо. Діяльнісний підхід стосується формування певних потрібних якостей у процесі навчання і виконання службових обов'язків. Культура як особистісна характеристика відображає рівень оволодіння певною діяльністю, розвиток якостей, умінь і здібностей, необхідних для її ефективного виконання. В умовах глобалізаційних перетворень суспільства зростають і вимоги до ділових якостей, до культури фахівця.

К.Лопатіна визначає, що у контексті нашого дослідження найбільш перспективний є технологічний (діяльнісний) підхід, адже вихідним, «базовим» для розуміння професії є категорія «діяльність». Професія та культура тісно і постійно між собою взаємодіють і одне без одного існувати не можуть. Безумовно, культура спеціаліста складається з єдності та взаємодії всіх складових, їх поділ можливий лише умовно. У діяльності вона завжди проявляється цілісно, і в цьому її принципово важлива особливість [5].

В. Лозова підкреслює діалектичну єдність особистісного і діяльнісного підходів у процесі навчання і праці. Якщо особистісний підхід вимагає визнання особистості як продукту соціально-культурного розвитку, носія культури, її унікальності, інтелектуальної та моральної свободи, права на повагу, що передбачає опору на природний процес саморозвитку здібностей, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов, то діяльнісний підхід спрямований на таку організацію суб'єкта, в якій би він був активним у пізнанні, праці, спілкуванні, своєму особистісному розвитку [5]. Тому особистісно-діяльнісний підхід характеризується ціннісним ставленням, позитивними можливостями особистості у діяльності; включенням особистісного досвіду людини до процесу виконання обов'язків, який включає когнітивний (знання), операційний (уміння) та аксіологічний (цінності, настанови) блоки.

Про культурологічний (аксіологічний) підхід у підготовці професіонала і формуванні його професійної культури говорять більше педагоги, розглядаючи дану теорію як наукову основу розвитку теорії та практики підготовки спеціаліста.

Культурологічний підхід слід розглядати перш за все у контексті загально-філософського розуміння культури, аналізуючи педагогічні факти та явища з урахуванням соціальних і культурних процесів минулого, сучасного та майбутнього. Такий підхід до дослідження проблем підготовки спеціаліста -- це сукупність теоретико-методологічних положень і організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на створення умов для засвоєння та трансляції культурних цінностей і технологій, що забезпечують творчу самореалізацію особистості у професійній діяльності. Поява потреб професійного росту залежить від реального стану суб'єкта, рівня його духовного та професійного розвитку, особливостей соціальної детермінації цього розвитку. Духовні, професійні потреби тісно пов'язані з професійними інтересами. Професійні інтереси як форма спрямованості особистості характеризують рівень її загальної та педагогічної культури.

Важливим чинником культурологічного підходу є єдність загальнолюдського, національного й особистісно-культурного. В. Розін у своїх роботах відзначає, що освічена людина це не тільки фахівець і не тільки особистість, а саме людина культурна і підготовлена до життя, до змін способу життя, до зміни своїх уявлень, світоглядів, світовідчуття; освічена людина є культурною в тому сенсі, що приймає і розуміє інші культурні позиції і цінність не тільки з позиції власної незалежності, але і чужої [8, с.46].

Культурологічний підхід ми окреслюємо як компонент методологічної системи дослідження, спрямований на привласнення культурного досвіду (традиції) суспільства.

У світлі культурологічного підходу до питань освіти І. Зязюн зазначає, що слід уточнити те особливе, що характеризує специфіку культури, яка виявляється в діяльності людини, характеристиці її особистості, що в одному випадку народжує цінності, особистісні смисли, почуття культуру, в іншому «дещо інше» акти технічного відтворення, форми соціальності, під якими прийнято розуміти вияви цивілізації [8].

Культурологічний підхід дозволяє характеризувати процес формування духовно-моральної культури особистості виходячи з розуміння гуманістичного ідеалу, ролі духовності, творчої свободи і відповідальності при формуванні психологічних основ професійної культури в професії.